Geum.ru

Робоча навчальна програма з дисципліни Історія української літератури ( ХХ ст. ) Для спеціальності 030501 - українська мова та література Факультет філологічний  

Вид материалаДокументы

Содержание


Леонід первомайський
Андрій малишко
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ЛЕОНІД ПЕРВОМАЙСЬКИЙ


(1908 – 1973)

Леонід Первомайський – самобутній поет, прозаїк, драматург, літературний критик, перекладач.

Початок творчої діяльності – середина 20-х років. Перші спроби в прозі, поезії. Звернення до перекладів. Перший прозовий ескіз “А над полем постріл”...” Перший програмового змісту вірш “Ми”. Участь у філії “Плуга”, згодом у “Молодняку”. Вихід у світ першої невеликої збірки оповідань “Комса” (1926). Тема молоді в збірці. Брак мистецького досвіду автора. Поява книг оповідань, повістей: “День новий” (1927), “Земля обітована” (1928), “Плями на сонці” (1928), “В палітурні”(1929), “Околиці” (1929), “В повітовому масштабі” (1930). Твори про шляхи трудової молоді до свідомого життя, участь у революційних подіях. Поширення кола спостережень. Художньо переконливішими стали образи людей. Ліризм кращих оповідань, використання пісенних елементів. Високі мрії та поривання молоді.

“Терпкі яблука” (1929) – перша збірка поезій. Різноплановість тематики. Різноманітність жанрів (пісня, поема, балада). Різноманітність стилевих ліній -- поєднання розмовних-просторічних засобів з публіцистичними, ораторськими, сатирично-гумористичними, що є свідчення напружених творчих шукань поета.

Тематична широта другої збірки віршів Л.Первомайського “З фронту” (1930). Жорстокість кровопролитної світової війни, наростання невдоволення солдатських мас, відбудова. Відгук на кон’юнктурну тему колективізації. Збірки “Лірика. 1927 – 1934” (1935) і “Нова лірика. 1934 – 1937” (1937). Поєднання в них всього кращого з поетичного доробку цілого десятиліття. Відхід поета від гучної риторики, лобовитої публіцистичності, пишнослів’я (“Ровесники п’ятирічки”, “Гітари”, “Героїчні балади”). Збірка “Барвінковий світ” (1940). Збагачення поетичного стилю, урізноманітнення строфіки, ритміки, інтонаційної виразності, посилення уваги до народнопісенних джерел, вдумливе і глибше опанування традицій поетичної класики (“Пісня”, “Плач Ярославни”, “Тихо в лузі плакала калина”, “Партизанська балада”). Поема “Лісничиха” – своєрідне осягнення теми громадянської війни. Майстерність форми. Навчання поета в Шевченка. Використання традицій “Слова о полку Ігоревім”.

Мотив тривоги і готовності до оборони країни в ліриці Л.Первомайського на передодні Другої світової війни. З перших днів війни поет у у діючій армії на посаді військового кореспондента – спочатку радіомовлення Південно-Західного фронту, а з березня 1944 р. – газети “Правда”. Трагедійні конфлікти, драматичні ситуації, сильні переживання – провідні риси лірики Л.Первомайського воєнних років. Болі прощання з Україною (“Земля”, “Шляхи”, “Я зростав на оцій неспокійній веселій землі”, “На Полтавщині”). Перегук цих творів з написаними в ті часи поезіями А.Малишка -- “Україно моя”, П.Тичини -- “голос матері”, “В безсонну ніч”, М.Бажана -- “Біля хати”. Відтворення героїзму воїнів у яскраво романтичних барвах, урочисто піднесеній тональності, карбованості образів (збірки “День народження”, “Земля”, “Солдатські пісні”). Змалювання фронтовиків в конкретних обставинах бою, у виснажливому ратному труді. Наполегливе шукання нових засобів, прийомів поетичного відтворення народного героїзму. Багатство жанрових форм, строфічних структур, ритмомелодики, деталей, тропів, лексики. Збагачення поезії Л.Первомайського з наближенням перемоги новими мотивами. Провідний мотив – філософське осягнення людського життя, що проявляється в посиленій увазі до краси навколишнього світу, до вічних проблем -- людського щастя, любові, життя людини, бо “немає кращого в житті понад життя саме”.

Гуманістична спрямованість творчості Л.Первомайського в повоєнній період. Нові поезії – збірка “Щастя для всіх” (1955). Розкриття нових граней лірики. Вірші, присвячені темі боротьби за мир (“Щастя для всіх”).

Роман у віршах “Молодість брата” (1947). Ліричні відступ та роздуми на мистецько-літературні теми, котрі дещо порушують композиційну структуру твору. Праця Л.Первомайського в галузі художньої прози (збірка “Материн солодкий хліб” 1960). Осмислення долі людини на війні – роман “Дикий мед” (1963). Глибинне розкриття духовного світу людини, прагнення осягти визначальні проблеми людського буття.(щастя, обов’язок, совість). Становлення людини буденної на людину духовно багату. Образ Варвари Княжич – головної героїні твору. Зв’язок філософської заглибленості роману з філософськими мотивами в ліриці поета, а також у прозі (повість “Чорний брід”). Особливості стилю роману “Дикий мед”.

Інтелектуальна наснаженість, мистецтва, філігранність творів останніх літ життя. (“З щоденника поета”. “Уроки поезії”, “Древо пізнання”, “Вчора і завтра”.

Перекладацька діяльність Л.Первомайського. Переклади творів О.Пушкіна, М.Лермонтова, Г.Гейне, Нізамі, Ш.Петефі, Фр.Війона, Лі Бо, Я.Неруди. Багаторічна робота письменника над перекладами балад і пісень народів світу. 1956 вийшла велика книга “З глибин”, де зібрані переклади балад та пісень більш як сорока народів.

Твори письменника
  1. Первомайський Л. Твори: В 7 т. – К.: Дніпро, 1985 – 1986.

Література про письменника
  1. Кудін О. Леонід Первомайськй // Леонід Первомайський. Твори: В 3 т. – К.: Держлітвидав, 1958. – Т. 1. -- С. 5 – 43.
  2. Шпильова О. Леонід Первомайський // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – К.: Либідь, 1998. -- Кн. 2. – С. 106 –111.


АНДРІЙ МАЛИШКО

(1912 – 1970)

Андрій Самійлович Малишко – самобутній, глибоко національний поет, “жайворонок у зеленому лузі української поезії” (Валентина Ткаченко). Формування світогляду, естетичних смаків. Вплив народної пісні, любов до якої пробудилася в ранньому дитинстві. Захоплення піснями матері Ївги Базилихи, яка в співі “сама розкриє душу материнську, І в щиру пісню переллє сама”.

Підліток А.Малишко сам навчився гарно співати, грав на гармошці. Зачитувався “Кобзарем”. Почав писати вірші. Батько поета – людина крутої вдачі. Тяжко працював, шанував хліборобську працю і готував до неї свою третю дитину – сина Андрія. Дізнавшись про захоплення Андрія віршуванням, одлупцював його. Конфлікт вичерпався тим, що п’ятнадцятирічний син втік з дому, опинився у Києві. Навчання в медтехнікумі (1927–1929), а потім на літературному факультеті, Київського Інституту народної освіти, який закінчує 1932 р. Служба в армії. Після демобілізації – на журналістській роботі. Поява перших поетичних творів друком (1930 ). Перший період творчості: довоєнний (1930 – 1941). Позначення на ранніх віршах – народної творчості; більшовицької революційної романтики. Декларативні вірші про зміни в країні. Плідні творчі зрушення у творчості поета в 30-х роках. Поява збірок: “Батьківщина (1936), “Лірика”, “З книги життя” (1938), “Народження синів” (1939), “Листи червоноармійця Опанаса Байди”, “Березень”, “Зореві дні”, “Жайворонки” (1940). Героїко-патріотичні мотиви. Поетичні портрети сучасників (“Учитель”, “Лісник”, “Дядько мій Микита чорнокнижник”, “Урожай”) та видатних митців минулого (Шевченка, Франка, Пушкіна, Руставелі, Коцюбинського). Поетичне осмислення історичного минулого. Цикл віршів “Запорожці” про героїчно-лицарську славу козацтва. Поеми “Кармалюк”, “Дума про козака Данила”).

Інтимна та пейзажна лірика. Переймання досвіду класичної лірики, використання джерел уснопоетичної народної творчості. Широке звернення до жанру пісні. (“Пісня”, “Прощання” (П.Г.Тичині), “Багрець лісів, душі моїй відрада”, “Гаю ти мій, гаю...”, “Ти знов мені наснишся”, “Нашу любов, як осяяну зірку...) Вірші про дітей та для дітей (”Кіт-воркіт біля воріт...”, “Бігла кізка по мосту”, “Зайцю довговухий...” та ін.) Поетичне переосмислення казкових образів, мотивів.

Твори А.Малишка про Т.Шевченка. Відтворення образу поета-пророка, виразника заповітних поривань народу. А.Малишко – “поет шевченківського кореня” (О.Гончар).

Передчуття воєнної грози. Усвідомлення свого місця на випадок війни: “Піду з полком крізь пил і дим Із лоба піт утерши, Правофланговий рядовим, Заспівавучем першим” ( “В північний час ударить грім”). Творчість А.Малишка в роки війни. Цикл “Україно моя!” (1942). Бентежність, пекуче горе викликані стражданням рідної землі знайшли вираження у системі образності, ритмомелодиці. Точність емоційного наповнення епітетів, їх сила у вираженні болю розлуки – “невипите горе”, “чорне горе”, “гірка розлука”. Звернення поета до засобів народної пісенності, зокрема до реалій природи, пейзажів. Доцільне використання п’ятистопного анапесту для передачі болючої ритмічно уповільненої сповідальності. “Україно моя!”, як відзначив Д.Павличко, “є живою клітинкою національного мозку народу, яка належатиме онукам і правнукам нашим, вічно випромінюватиме думку і почуття”. Збірки А.Малишка воєнного часу “До бою вставайте” (1941), “Україно моя!” (1942), “Понад пожари” (1942), “Слово о полку” (1943), “Битва” (1943). Поетичне розкриття почуттів воїна на фронті. Людяність, побратимська вірність солдат (“Другові”, “Кашовар”), які в ставленні до тварин виявляють душевність (“Сірко”), проза війни (“Бійці в заозер’ї прали онучі”). Сердечні почуття до батьків (“Мати”, “Моєму батькові”), до дружини (“Ти мене накличешся ночами...”) Розвиток Малишком жанру балади (“Балада про комвзводу”, “Балада про танкіста”, “Балада про колосок”, “Балада про Зозулю”). Традиційне і нове в ній. Інтимна лірика (“Буду різьбить на чорному камні...”, “Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу”, “Яке це щастя – сонця шати...”, “Дружились, радились недавно...”. “Весняний вечір, зорі дикі...” Автобіографічні моменти в інтимній ліриці А.Малишка. Новизна і багатство асоціативних зближень.

Повоєнна творчість А.Малишка. Активна розробка епічних жанрів (поеми – “Жива легенда”, “Марія”, “Корейська поема”, “Він повернувся додому”, “Франко в Криворівні”, “Це було на світанку”). Різноманітність тематики. Ідейно-публіцистичний пафос поем, їх гуманістична проблематика. Піднесення творчості А.Малишка-лірика. Збірка віршів ”Весняна книга” (1949). Схильність до медитативної розробки вічних загальнолюдських ідей: нев’януча краса людського життя, щастя творчості людини, безсмертя подвигів, звершених в ім’я свободи рідної землі. “За синім морем” (1950) – ствердження ідеалів миру, людяності. “Що записано мною” (1966), -- злободенність і художня викінченість лірики. Трепетне, гаряче почуття неспокою, протесту проти сталінщини.

Збірки “Серце моєї матері” (1959), “Заповітне джерело” (1959), “Дубовий цвіт”, “Полудень віку” (1960). Створення поетом відомих пісень “Знов цвітуть каштани”, “Пісня про Київ”, “Пісня про рушник”, “Ми підем, де трави похилі”, озвучені корифеями української музики – (брати Майбороди, Л.Ревуцький, П.Козицький, М.Вериківський, А.Штогаренко, С.Козак, О.Білаш). Пісенність – одна із визначальних рис поезії А.Малишка, який, за висловом П.Г.Тичини, “весь випурхнув з пісні”. Він – “поет співучого голосу” (М.Т.Рильський). “Могутні крила української пісні підняли його високо над суєтою щоденності й утвердили як митця” (Л.М.Коваленко).

Нові зрушення в ліриці А.Малишка. Поглиблення філософського начала. Звернення до афористичності, властивої з давніх-давен філософській поезії. Наявність віршів повністю укладених з афоризмів про людське життя: “Не живе ледачий – де кипить робота, Не кується слово – там, де твань болота., Не ростуть з граніту – пагінці багаті, Не вживеться зрада – там, де правда в хаті, Не снується тиша – в серці молодому, Не спадають сльози – з весняного грому, Не бажає мати зла своїй дитині, Не всихає річка, де трава в долині”. Утвердження традицій народного світогляду і світосприймання органічно втілилося в наступних збірках А.Малишка – “Прозорість” (1962), “Дорога під яворами” (1964), “Рута” (1966), “Синій літопис” (1968), “Серпень душі моєї” (1970).

Публіцистика та літературно-критична спадщина А.Малишка.

Вірші А.Малишка з архівних сховищ. Суворе і правдиве викриття поетом жахливих проявів тоталітаризму:

А правда топче стежку прямоти,

І просить слова в суєтнім потоці,

Про каземати й тюрми Воркути,

Про голодовку в тридцять третім році.

Поета боліли порушення законності, що оберталося людськими трагедіями.

Твори письменника
  1. Вибрані твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1982.

Література про письменника
  1. Дем’янівська Л.С. Андрій Малишко: Життя і творчість. – К.: Дніпро, 1987. – 206 с.
  2. Килимник О. Як пісня, молодий // Поет і час. – К., 1973. – С. 138 – 171.
  3. Коваленко Л. Поет Андрій Малишко. Держлітвидав України, 1957. – 235 с.
  4. Коваленко Л. Статті та нариси. – К.: Дніпро, 1987. – С. 185 – 277.
  5. Коваленко Л. Народнопоетичне слово у творчості А.Малишка // Народна творчість та етнографія. – 1962. -- № 4.
  6. Коваленко Л. Традиції і новаторство у творчості А.Малишка // Українська мова і література в школі. – 1964. - № 2. – С. 15 – 22.
  7. Малишкові дороги: Спогади про А.Малишка. – К.: Дніпро, 1975. – 232 с.
  8. Неділько В. Андрій Малишко // Українське слово. Хрестоматія Української літератури та літературної критики ХХ ст. – Кн. 3. – К.: Рось, 1994.
  9. Павличко Д. Сонця і правди сурмач // Малишко А. Твори. – К., 1972. – Т. 1. – С. 5 – 82.
  10. Рильський М. Андрій Малишко // Рильський М. Статті про літературу. – К.: Дніпро, 1980. – С. 372 – 377.
  11. Ткаченко А. Андрій Малишко // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. – К.: Либідь, 1998. – Кн. 2. – С. 111 – 114.
  12. Смолич Ю. Малишко // Смолич Ю. Мої сучасники: Літературно-портретні нариси. – К.: Рад. письменник, 1978. – С. 192 – 203.