Міністерство освіти україни вінницький державний технічний університет основи економічної теорії

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

3. Глобальні проблеми народонаселення, ліквідації зубожіння, голоду та хвороб

За мірою гостроти та необхідності негайних і рішучих дій, по­долання слаборозвинутості окремих країн займає важливе місце серед глобальних проблем. Відсталість, зубожіння, голод та інші риси слаборозвинутості великих регіонів світу, в яких проживає більше половини людства — це дійсність сьогоднішнього дня.

Сьогодні в світі існують країни з різноманітним рівнем соціа­льно-економічного розвитку. Це зумовлено не тільки спадщи­ною колоніалізму, експлуатацією одних країн іншими, але й су­купністю всіх умов: історичних, соціальних, демографічних, по­літичних. Показово, що першими зуміли вирватися з зубожіння країни, в яких сформувалась сучасна ринкова економіка з її потужними стимулами.

За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), від голоду та недоїдання щороку помирають 40 млн. чоловік, половина з яких — діти. Абсолютне зубожіння та голод скорочує тривалість життя майже 1 млрд. чол. Ця ситуація ускладнюється високими темпами демографічного зростання. В багатьох країнах, в основному в Африці, темпи приросту населе­ння значно перевищують темпи приросту ВНП, внаслідок чого, зубожіння та голод відтворюються на розширеній основі.

В 1950 році населення Землі складало ,2.5 млрд. чоловік, в 1991 році воно подвоїлося та досягло 5.3 млрд., а 2000 року пере­вищить 6.1 млрд. чоловік. 80 відсотків приросту світового насе­лення приходиться на Азію, Африку та Латинську Америку. В цьому епіцентрі «демографічного вибуху» склалася надзвичайно суперечлива ситуація: за допомогою сучасних засобів медицини вдалося значно знизити дитячу смертність, ліквідувати деякі ма­сові епідемії. Збільшення виробництва продуктів харчування, досягнуте за допомогою нової техніки, інші зміни в господарстві та соціальній сфері привели до зростання середньої тривалості життя. Разом з тим, в цих країнах зберігається надто висока на­роджуваність. І згідно з прогнозами, лише з 2001 року світове населення стабілізується на рівні, що перевищує 10 млрд. чоловік. До цього часу 95 відсотків приросту всього світового населення буде припадати на частку Азії, Африки та Латинської Америки.

В умовах господарської відсталості швидкий приріст насе­лення країн, що розвиваються, супроводжується дуже великою, не адекватною реальним потребам економічного та соціального розвитку урбанізацією, при підвищенні числа жителів в гігант­ських містах.

Високі темпи приросту населення вкрай загострюють проб­лему зайнятості. Створення робочих місць в процесі господар­ського розвитку відстає від рівня, який відповідав би щорічному припливу вступаючих в дієздатний вік. Відсутність можливості у маси дітей, особливо в сільській місцевості, одержати сучасну освіту ще більше поглиблює проблему зайнятості, бо якість підготовки поповнення робочої сили виявляється недостатньою для її використання там, де вимагається певний рівень грамот­ності та загальної культури працівника. В підсумку складається ситуація, коли відбувається зростання безробіття при серйозно­му дефіциті кваліфікованої робочої сили. Цей стан посилюється внаслідок зростаючої міграції населення в міста, постійного збільшення числа біженців.

Великою перешкодою на шляху вирішення проблем, що сто­ять перед слаборозвиненими країнами є їх астрономічна забор­гованість розвиненим країнам та транснаціональним банкам. Криза заборгованості країн «третього світу» загрожує ста­більності міжнародної фінансово-кредитної системи.

Однак справа не обмежується потенційною загрозою розриву міжнародного кредитного ланцюга. Головне полягає в тому, що заборгованість вже сьогодні виявляє депресивний та, навіть, па­ралізуючий вплив на економічний розвиток молодих держав, не­гативно відбивається на життєвому рівні їх народів, а також веде до політичних та соціальних потрясінь.

Проблема подолання зубожіння та відсталості є глобальною, бо зони лиха та зубожіння — це зони дуже гострих конфліктів (політичних, соціальних, національних), та разом з тим, це по­живний грунт міжнародного тероризму. Але окремі країни свої­ми силами, без допомоги світового суспільства не можуть ви­рішувати цю проблему. Потрібні взаємозв'язана система заходів в соціально-економічній та науково-технічній сферах, новий світовий економічний порядок, що гарантує реальну допомогу країнам в рішенні їх соціально-економічних проблем. Необхідно утворення сучасної цивілізованої ринкової економіки, всесвітнє сприяння процесу її формування. Для цього необхідні великі кошти, які може дати роззброєння.


4. Проблеми попередження екологічної катастрофи та виснаження світових ресурсів

Проблеми н системі «суспільство-природа» — це екологічні проблеми та проблеми світових ресурсів. Вони мають загальну основу.

Екологічні проблеми викликані змінами в навколишньому середовищі, що зумовлені діяльністю людини, і з часом набу­вають планетарного характеру, в кінцевому підсумку можуть привести навколишнє середовище до кризового стану, при яко­му продовження життя на Землі стане неможливим.

Цей кризовий стан може виявитися в різних формах. У мас­штабах, що все зростають, проходить забруднення повітряного басейну. Накопичення шкідливих для людини, тварин та росли­нності хімічних елементів та сполучень в повітрі сягає в деяких місцях таких рівней, що дихати стає небезпечним. В верхні шари атмосфери попадають шкідливі хімічні сполучення — продукти відпрацьованого палива сучасних транспортних засобів (автомобілів, літаків, морських човнів та промислових підприємств (особливо хімічної та металургійної промисловості), енергетич­них об'єктів та інших джерел. Ці речовини розчиняються в во­дяній парі, в результаті на землю опадають «кислотні дощі», які отруюють воду в водоймищах та знищують рослинність на вели­ких просторах. Аварійні викиди шкідливих, в тому числі й радіо­активних, речовин в атмосферу приводять до смерті та тяжких захворювань велику кількість людей. В останній час велику тривогу викликає помічене нещодавно явище розривів в озонному шарі планети, який захищає життя на землі від згубної дії на неї космічного випромінювання.

Велику небезпеку для життя людей становить отруєння та за­бруднення води. Запаси її на Землі досить малі, і в багатьох міс­цях чиста прісна вода стала гострим дефіцитом. Промислові відходи та бруд, хімічні добрива та отрутохімікати з ближніх полів змиваються в ріки та озера. Гине риба, вода стає непридат­ною до вживання її людиною. Навіть світовий океан забруд­нюється до такого ступеня, що вичерпується його здатність до самоочищення. Особливо великий збиток поверхні моря та узбережжю завдає нафта, яка витікає з морських човнів та підводних бурильних установок.

Екологічна криза проявляється в порушенні звичних кліма­тичних умов. Сьогодні катастрофічні посухи та згубні повені є у великій мірі результатом руйнівної дії господарської діяльності людини на природу. Знищення лісів, особливо на гірських схи­лах, в тропічному поясі планети, інші форми хижацького вико­ристання природних ресурсів порушують гідрологічний режим великих регіонів. Погода стає все менш стійкою, посилюється її негативний вплив на сільське господарство.

Нераціонально побудована господарська діяльність веде до деградації грунту. Його родючий шар природа накопичувала протягом багатьох тисяч років. В результаті ж хижацького вико­ристання грунту, безвідповідальних методів його обробки та ви­пасу великої кількості худоби, цей шар зараз швидко руйнується. Іригаційні системи при їх неправильному плануванні приводять до засолення полів та втрати ними родючості. В деяких місцях в катастрофічних розмірах йде процес розповсюдження пустель. Дуже велику шкоду сільському господарству чинить використа­ння родючих фунтів під гірничо-геологічні розробки (будова нових шахт, кар'єрів по видобутку вугілля, руди), що дуже часто не супроводжується рекультивацією грунту.

В наш час йдуть до кінця деякі запаси корисних копалин, що не відновлюються, не встигають поновлюватися ресурси лісома­теріалів, що споживаються, та інші види сировини. З 1940 по 1975 роки тільки СІЛА використали мінеральної сировини більше, ніж все людство за всю свою попередню історію.

Для вирішення цієї проблеми необхідне вироблення міжна­родної концепції та програми дій в галузі охорони навколишньо­го середовища.

Стає актуальною необхідність розробки та виконання кож­ною країною на базі відповідних наукових досліджень та міжна­родних договорів «екологічного бюджету» як національного вне­ску в розв'язання загальносвітової екологічної проблеми. Реа­льною потребою стає створення все більш високих «екологічних бар'єрів», що регулюють доступ до багатьох природних ресурсів та стимулюють перехід до ресурсозберігаючих та безвідходних технологій, посилення екологічного контролю за господарською діяльністю людини.

Перед людством стоїть також завдання формування нової те­хнологічної культури, яка по суті повинна бути екологічною.

Подальший розвиток людської цивілізації та зростання суспільного виробництва все більше стикається з проблемою енергії та сировини. Загострення її сталося, з одного боку, внаслідок цілковитої обмеженості природних ресурсів, а, з іншого, в резу­льтаті прогресуючого зростання споживання корисних копалин, що не підновлюються, особливо традиційних енергоресурсів.

Для забезпечення людства величезною кількістю дешевої енергії потрібні подальші широкі дослідження в галузі термояде­рного синтезу. Поєднання зусиль та ресурсів різних країн в про­веденні таких досліджень набуває особливого значення через ве­лику вартість наукових досліджень в цій галузі та їх винятковій важливості для всього людства.

Разом з тим, зростає необхідність спільного пошуку засобів використання інших джерел енергії, таких, як сонячна, енергія морських припливів, геотермальна тощо.

Важливою проблемою є реалізація можливості використання величезного ресурсного потенціалу Світового океану. Однак для цього потрібна мобілізація великих коштів та поєднання зусиль багатьох країн.

Освоєння космосу показало, з одного боку, широкі перспек­тиви людства в цій галузі, а з іншого — виявило необхідність ми­рного освоєння космічного простору. Поєднання зусиль в ос­воєнні космічного простору, крім сприяння зближенню народів, дало б великий соціально-економічний ефект. Воно надало б по­тужний імпульс розвитку наукових досліджень як для вирішення багатьох проблем, так і для сприяння економічному і соціально­му прогресу народів.

Глобальні проблеми дуже тісно пов'язані між собою. Тому для їх вирішення необхідні нові концептуальні підходи та прак­тичні дії, що випливають з цілісності світу, сплетіння його проб­лем, необхідності співробітництва у планетарному масштабі. Цьому відповідає нове політичне мислення, яке припускає ос­мислення важливості та невідкладності вирішення глобальних проблем, включаючи розробку системи ефективних міжнародних процедур та механізмів, які можуть забезпечити збереження та розвиток людської цивілізації в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підруч­ник. За редакцією докторів екон. наук, професорів Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка, 2-ге видання. — К.: Вища школа, 1997.
   
2. Основи економічної теорії. За редакцією проф. С.В. Мочерного.— К.: ВЦ Академія, 1997.
   
3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економіч­ної теорії: Підручник. — К.: Вища школа, 1995.
   
4. Петюх В.М. Рьіночная економика: настольная книга делового человека. — К.: Урожай, 1995.
   
5. Основи економічної теорії. Підручник. У 2-х кн. За ред. Ю.В. Ніколенко, 2-ге видання. — К.: Либідь, 1998.
   
6. Лифшиц А.Я. Введение в рьіночную зкономику: Курс лекций. — М.: МП ТПО «Квадрат», 1991.
   
7. Економічний словник-довідник. За редакцією С.В. Мочерного. К.: Ретіпа, 1995.
   
8. Агапова Т.А., Серегина С.Ф.Макроэкономика: Учебник/Под общей ред. Сидоровича А.В.- М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, Издательство ”Дело и Сервис”, 1999. – 416 с.
   
9. Андреев Б.Ф. Системный курс экономической теории. Микроэкономика. Макроэкономика. Учебное пособие / Под ред. акад. В.А.Петрищева. – СПб.: Лениздат, 1998.– 574 с.
   
10. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій – К.: Четверта хвиля, 1997.– 224 с.
    
11. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Навч. Посібник.–К.: Київ. Держ.торг.-екон.ун-т, 1995.– 354 с.
    
12. Борисов Е.Ф., Петров А.А., Стерликов Ф.Ф. Экономика: Справочник.– 2-е изд.– М.:Финансы и статистика, 1998.– 400 с.
    
13. Бункина М.К. Настольная экономика. Учебное пособие – М.: Дело, 1997.
    
14. Бункина М.К., Семенов В.А. Макроэкономика (основы экономической политики) Учебник.– М.: Издательство “Дис”, 1997.
    
15. Бурда, Майкл, Виплош, Чарлз. Макроекономіка: Європ.контекст/ Пер. з анг. – К.: Основи, 1998.– 682 с.
    
16. Введение в макроэкономику. Путеводитель по первому тому учебника К.Макконнелла, С.Брю. “Экономикс”: Учебное пособие /Под ред. Б.П.Суворова.– М.: Изд-во МГУ, 1997.
    
17. Гайгер, Линвуд. Макроэкономическая теория и переходная экономика: Пер. с англ.– М.: ”ИНФРА-М”, 1996.
    
18. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. Підручник. Пер.з англ.– К.: Основи, 1996.
    
19. Економічний словник-довідник: За ред. проф. С.В.Мочерного.– К.: Феміна, 1995.– 368 с.
    
20. Зянько В.В., Небава М.І., Сірко А.В. Основи економіки: вузлові питання.– Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2001.– 270 с.
    
21. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. М.: Прогресс, 1978.
    
22. Крылатых Э.Н. Основы макроэкономики. – М.: ТЕИС, 1999. – 104 с.
    
23. Кураков Л.П. Экономическая теория: Учебное пособие. – М.: Пресс-сервис, 1998.
    
24. Курс экономической теории. Учебник. /Под ред. проф. Чепурина М.Н., проф. Киселёвой Е.А.– Киров: Изд-во ”АСА”, 1997.
    
25. Луссе А. Макроэкономика: ключевые вопросы/ Учебное пособие. – СПб.: Издательство “Питер”, 1999. – 240 с.
    
26. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы проблемы и политика: В двух томах: т.1 – М.: Республика, 1992. – 400 с.
    
27. Макроэкономика. Учебник. Под ред. Тарасевича В.С. – СПб.: Экономическая школа, 1994.
    
28. Маршалл А. Принципы политической экономии.–М.: Прогресс, 1983.
    
29. Менкью Г.С. Макроэкономика.– М.: Дело, 1994.
    
30. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч./С. Будагівська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської.– К.: Основи, 1998.– 518 с.
    
31. Мороз О.В., Небава М.І. Екскурс в антологію макроекономічної думки. – Вінниця: ВДТУ.– 2000.– 175 с.
    
32. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів.– Вінниця: ВДТУ, 2000.– 164 с.
    
33. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /За ред. Г.Н.Климка, В.П. Нестеренка.– К.: Вища школа. – Знання, 1997.
    
34. Основы рыночной экономики. Национальная экономика в целом. Ред. Камаев В.Д. и др.– М.: Экономика, 1991.
    
35. Политэкономия (история экономических учений, экономическая теория, мировая экономика): Учебник для вузов/Под ред. Д.В.Валового.-М.:ЗАО “Бизнес-школа”, 1999.– 400 с.
    
36. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика. – К.: Таксон, 1996.
    
37. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник.– К.:Либідь, 1999.–288 с.
    
38. Савченко А.В. Макроекономіка: Навч.-метод. посібник для самост.вивч.дисц.– К.: КНЕУ, 1999. – 120 с.
    
39. Сакс Дж., Ларрен Ф. Макроэкономика.– М.: Дело, 1996.
    
40. Самуельсон П., Нордхауз В. Макроекономіка – К.:Основи, 1995.
    
41. Стігліц, Джозеф Е. Економіка державного сектора/Пер. з анг. А.Олійник, Р.Скільський.– К.:Основи, 1998.– 854 с.
    
42. Теория переходной экономики. Т.2. Макроэкономика. Учебное пособие /Под ред. Е.В.Красниковой. – М.:ТЕИС, 1998.
    
43. Фишер С., Дорндбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с анг. со 2-го изд.– М.:Дело,1999.– 864 с.
    
44. Хейне П. Экономический образ мышления.– М.: Новости, 1991.
    
45. Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие для вузов. В 2 кн. Кн. 1.– М.: Гуманист. изд. ВЛАДОС, 1996.
    
46. Экономика.: Учебник /Под ред. А.С.Булатова – М.: Изд-во БЕК, 1997.
    
47. Экономическая теория (политэкономия): Учебник /Под ред. акад. Видяпина В.И., акад. Журавлёвой Г.П. – М. “ИНФРА-М”, 1997.
    
48. Экономическая теория. Учебник для вузов/Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича. – СПб.: Питер, 1999.– 543 с.