Опис роботи вчителя

Вид материала

Содержание

Тип уроку
Пісня трактористки
Ми йдемо походом гідним
1934р. у вірші «Моя Батьківщина»
Загупало в двері прикладом
Література до уроку
Позакласних заходів
Мета проекту
Короткий опис підготовчого етапу проекту
Пісня «Аліса».
Галина Ільєва

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

Тема: Голодомор-ЗЗр. Причини і наслідки (історія). Тема голодомору в літературі. Роман У.Самчука «Марія».

Мета: поглибити і розширити знання учнів про голодомор 1932-1933 рр. в Україні і відображення цієї теми у творчості українських письменників ХХ століття; удосконалювати вміння одинадцятикласників здійснювати ідейно-художній аналіз твору; на основі зіставного аналізу донести до учнів документальну правду про страшну трагедію народу України з точки зору історії; формувати культурологічну компетентність, уміння робити власні висновки на документальному матеріалі, узагальнювати прочитане; сприяти розумінню трагедії народу через емоційне, моральне осягнення художньої літератури; застерегти учнів від морального гріхопадіння, зла, заздрощів.

Обладнання: бібліотечка літератури на тему «Голодомор-33». Кінофільм «Жнива розпачу». Ілюстрації до теми. Свічка по вимерлих. Хліб і вода на поминання.

Тип уроку: урок зміцнення знань, умінь і навичок.

Форма уроку: бінарний урок-реквієм. Хід уроку

Активізація мислення учнів.

Учитель: На сьогодні ми закінчили розглядати матеріал теми «Розстріляне відродження». Познайомились із десятками нових імен митців, що були знищені, репресовані, шельмовані ще до 30-х і в 30-і роки. А кого не вдалось знищити поодинці, якщо не вдалось страхом знищити духу запорізького, козацького, для цього придумали вожді тоталітарноі системи, прикриваючись ідеями комуністичними, справжній геноцид — голодомор 32-33-го років. Ви глибоко розглянете причини й наслідки цього всенародного лиха в історичному і художньо-літературному аспектах. Повідомлення учнів, доповнення, свідчення, факти скажуть багато. Завдання до всього класу - бути не сторонніми свідками на уроці, а зробити собі записи за виступами учнів, простежити весь хід уроку й написати рецензію на урок за планом:

1. Наскільки глибоко й повно висвітлена тема в ході уроку?

2. Чи достатньо зрозуміло й переконливо викладався матеріал?

З. Що дав вам урок у розумінні історіі народу?

4. Мова і стиль виступаючих.

5. Які недоліки уроку? Ваші зауваження, висновки і побажання.

Проблема голодомору в історіі — учитель історіі із загальною характеристикою соціально-політичної обстановки в Украіні в 20-30-х роках. Повідомлення учнів: (теми повідомлень даються певним учням заздалегідь)

1. Причини голодомору - нація не боролась, колгоспи в ролі кріпосників, колективізація.

1 а. Вирок Сталіна: на 610 трудоднів...

1 б. Згідно з науковими даними...

Діти - жертви голодомору.
У ролі екзекуторів - комуністи.
Наслідки. Технологія мору.
Голодомор очима світу.

Підсумок учителя історіі за виступами учнів та доповнення й узагальнення по темі.

II. Література.

Жить стало лучше, А онде під тином

жить стало веселей. Опухла дитина

И. В. Сталин голоднеє мре...

Т. Г. Шевченко

Вірш Т.Шевченка «Чума». (читання напам’ять 1 учнем або ученицею)

Не дивлячись на те, що трагедію нашого народу замовчувано офіційно, про неї знали багато людей і в нашій країні, і за кордоном. Чесні письменники, журналісти не могли не відгукнутись Словом на захист знедолених, хоча й вони були поставлені в умови виживання. Були зломлені, злякані, розгублені, забиті імперською радянською пропагандою.

1933р. П. Тичина писав у цей час «Пісню трактористки», радісно-піднесену.

ПІСНЯ ТРАКТОРИСТКИ

ЯК ОЛЕСЯ КУЛИК ТІКАЛА НА КУРСИ 1930 Р.

Дим-димок од машин,

мов дівочі літа...

Не той тепер Миргород,

Хорол-річка не та.

Літом я робила в полі,

а як всніжило тіль-тіль,

я товаришок питала,

поступала ув артіль.

Ой артіль моя «Трояндо»,

маркізет, мадеполам!

Вишивала я узори

з тривогою пополам.

З тривогою - ой же смішно! -

з тривогою - ну й чудна! -

Тільки десь там загуркоче -

так і кинусь до вікна.

А воно й ніяк не смішно,

бо між наших вороних

повелися тії коні,

що вже знала я про них.

Не сінце вони смакують,

не траву і не овес,

а так ходять, як літають,

завертають в МТС.

Дим-димок од машин,

мов дівочі літа...

Не той тепер Миргород,

Хорол-річка не та.

Тут моя упала голка,

вишитий узор ізблід...

Як не кинусь я в перерві -

та й собі скорій услід!

В МТС їх зустрічають,

сходяться керманичі,

друзями їх називають,

поплескують по плечі.

Я до трактора підходжу -

сонце ясне! світе мій!

Ой, як хочеться учитись,

щоб вести його самій!

Та пустіть же мене, мамо, -

Звідки в вас отеє зло?

Я ж на курси трактористів

у Попівку, у село.

Мати кажуть: бога бійся!

Я кажу: чого це ви?

Доки будуть мене мучить

ваші ряси та церкви!

Дим-димок од машин,

мов дівочі літа...

Не той тепер Миргород,

Хорол-річка не та.

Мати кажуть: і не думай!

Я кажу: все ’дно втечу!

Раз я вранці рано встала,

що й ніхто мене не чув.

У самій лише хустині,

у благенькім пальтечку,

подалась я на Попівку

по веселому сніжку...

За Харківкою, за мостом,

у тумані, як вві сні,

доганяла я підводи -

не підводи, а пісні.

То виспівували хлопці -

високо ж та весело!

Що, курсантів не впізнала! -

Ми в Попівку, у село.

я дивлюсь - і аж не вірю -

все знайомі, все свої...

Сідай з нами, комсомолко,

та й поїдем, та й пої...

Дим-димок од машин,

мов дівочі літа...

Не той тепер Миргород,

Хорол-річка не та.

Миргородська МТС, 7.ХІІ.1933

1934р. Вірш «Партія веде»:

Та нехай собі як знають

Божеволіють, конають, -

Нам своє робить:

Всіх панів до ’дної ями,

Буржуїв за буржуями

Будем, будем бить!

Будем, будем бить!

Адже це уже не дивно,

Що ми твердо, супротивно,

Владно устаєм.

Ми йдемо походом гідним, -

Всім пригнобленим і бідним

Руку подаєм!

Руку подаєм!

Оживляєм гори, води,

Вибудовуєм заводи,

Ростемо ж ми, гей! -

До пустель, каналу й річки

Наші славні п’ятирічки -

Мовби до дітей,

До своїх дітей.

Наша Армія Червона

Стереже свого кордона,

А в повітрі флот, -

Він і б’є, і сіє, й носить,

Він Республіку підносить

До нових висот!

До нових висот!

Проти мурів, проти молу

В нас бадьорість комсомолу -

Ще й підмога йде:

Збільшовиченої ери

Піонери, піонери -

Партія веде.

Партія веде.

Не на Рейні, не на Марні, -

В МТС пошлем друкарні -

Це ж у нас, у нас!

Ми тривожим стратосферу,

Атомне ядро і сферу -

О прекрасний час!

Неповторний час!

Неповторний, невмирущий...

Хто ж од нас у світі дужчий?

І з яких країн?

Ми плануєм творчі гони -

За колонами колони,

Та все ж як один!

Та все ж як один!

Тож нехай собі як знають

Божеволіють, конають, -

Нам своє робить:

Всіх панів до ’дної ями,

Буржуїв за буржуями

Будем, будем бить!

Будем, будем бить!

Ми йдемо походом гідним

Всім пригнобленим і бідним

руку подаєм...— А своїм не подали, свої люди гинули з голоду,

безправ’я, покинуті напризволяще.

М. Рильський писав у 1934р. у вірші «Моя Батьківщина»:

...руль тракториста невтомний...

Виногради плекає рясні в пустелях і хащах...

Це ж як треба було залякати, зламати людину, щоб вона говорила на чорне, що це біле. Письменники писали на виживання. Але були й інші твори, про які не знав світ, але якими кричала душа поетів:

П. Тичина «Загупало у двері прикладом», О. Олесь «Ввечері голову вчора одрізала» — учні зачитують ці поезії (треба зазначити, що поезія О. Олеся розповідає про трагедію 20-х років, але й у 30-ті роки той жахливий стан на Україні не змінився на краще).

Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.

— Ану, одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? —

Застукало в серці, різнуло: ой горе! це ж гості до мене!

Та чим же я буду вітати — іще ж не вварився синочок...

Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько.

Гостей вона просить проходить — сама ж замикає за ними.

Проходять солдати у хату: один з них писати сідає,

два інших стають коло печі, а два при рушницях на дверях.

— Ну як же живеш, молодице? Показуй, що вариш-готуєш? —

Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається тихо.

Горщок витягають із печі, в нім скрючені пальчики видно.

Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається чудно.

Знаходять одрізані ноги, реберця, намочені в цебрі,

і синю голівку під ситом, що вже почала протухати.

Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається страшно.

— Ну як же живеш, молодице? Чого ти мовчиш, не говориш?

— Отак і живу я...— та й змовкла. Ой чий же це голос у неї?

Хрипкий, а тремтючий, веселий.— Та так і живу,— проспівала.

Хіба ж то йому я не мати? Чи їсти, скажіть, не хотілось?

Ви хочете їсти? Сідайте. Між вами і я молодая.

Повірите, люде, їй-богу. Отак тільки тут полоснула —

затіпалось зразу і стихло. Повірите, люде, їй-богу...

Отак і живу,— проспівала.— Отак, удова молодая,—

і раптом уся затрусилась, мов щось би вона пригадала.

Очима так дико по хаті і кинулась вся до синочка.

Голівку вона йому гладить і ротика стулює міцно.

Заплакала б тяжко — не може, лиш б’ється об піл головою:

— Синочку, дитя моє любе! Ой що ж я з тобою зробила! —

Солдати підводять нещасну, її освіжають водою.

А писар все пише, все пише — та сльози писать заважають.

О.Олесь

Ввечері голову вчора одрізала

Галі... дитині моїй,

Вдосвіта, вранці сьогодні поснідала...

Що це я, що це я? Боженьку мій!

Так, я одрізала пилкою голову,

Думала: мясо я з’їм...

Думала - мясо, а їла я коливо...

Коливо, коливо, бий мене грім!

Царство небесне їй. Ти не лишилася

В світі без мене сама,

Мати твоя не корилась, а билася,

Тільки... вже сили нема.

Людоньки!.. (що це я - сплю?)

Вбила дитину свою!..

З холоду, з голоду я збожеволіла...

Людоньки!.. (Що це я - сплю?)

Але в роки найстрашніші народ не втрачав віри, гумору, як ті запорожці, що, насаджені ворогом на палю, сміялися ворогу в обличчя, і ворог полотнів зі страху перед силою духу народного. Співанки гіркі, болючі, зі сльозами змішані — це фольклор народний.

Ой ви, жорна мої, щебетушечки,

Меліть з кори борошенце на пампушечки. Була поширена травестійна (знижена, перелицьована) співанка на революційні гімни і пісні:

Вийшли ми всі із народу, Хліб відобрали у нас.

Ось вам союз і свобода,

Ось вона, Сталінська власть.

До нас мало дійшло творів про голодомор 32 - ЗЗ рр., бо знищувала імперська система й письменників, і їхні твори, щоденники, фото, архіви, щоб і сліду, і пам’яті не залишилося. Більшість творів, що дійшли до нас, - це твори українських емігрантів за кордоном: О. Зайвий, повість «Чорний час»; О.Гай-Головко, повість «Їм дзвони не дзвонили».

Поезії Є.Плужника, Тодося Осьмачки, В. Голобородька.

Канадським центром документалізму створено художньо-документальний кінофільм «Жнива розпачу». (Короткий перегляд невеликого трейлеру)

Серед цих творів особливе місце займає книга Уласа Самчука «Марія».

• Хто ж цей письменник, що твір його маємо ми в своїх руках?

• Сам із Ровенської області, служив у польській армії, учився в Німеччині, у Чехословаччині. Працював на Волині, друкувався в журналах. Після війни жив у Німеччині, потім емігрував до Канади. 17 томів творів — серед них особливо виділяються роман «Марія», «Волинь», «Гори говорять». Улас Самчук першим відгукнувся на трагедію голодомору в Україні в 1932 – 1933 рр. Написаний у стилі хроніки життя жінки-селянки, яка мимохіть підноситься до символу України.

Не просто склалася доля Марії: віддано її заміж за нелюбого хазяїна. Добивається все-таки щастя у шлюбі з коханою людиною — Корнієм. Ось і господарство пішло на лад. Радіє сім’я.

1. Як добивались достатку ці прості люди, хлібороби?

С. 74, 75, 76, 101. (Померли від Гната діти—Романко, неживе, Надійка).— (Корнієві діти—Демко, Максим, Лаврін, Надія).

Як сприйняло село революцію 1917р.? (с. 11).
Як же пройшла вона по селах і хуторах? (с. 112, 117, 121-мітинги).
Чим відвернула Радянська влада селян?
- червоноармійці з цигарками в церкві;
- грабують магазини, церковні запаси;
- вигнані коні, безладдя і ... свобода;
- забрали в Марії клєвєр, у Корнія — корову,

- вернувся Максим у шкірянці та з наганом, розстріляв із нагана ікону;

- погляди Максима на любов, жінку, сім’ю.

Як повели господарство при більшовиках? Чи могли це сприйняти
справжні хлібороби? (с. 129, 130 - селянин губить віру; с. 131 - убивають
селянина; с. 142 - колективізація; с. 148 – 149 - сіють у грязь).
Як показана безпосередня причина голоду? (Влада вимагає: хлєба!—
Хліб у церкві, (с. 151 - 152).
Як показано трагедію голоду через сприймання людей—героїв твору?
(с.162 - 163, 168, 170).
Марії не стало—великомучениці Марії, як не стало сотень, тисяч,
мільйонів).

«26876 днів переривалося життя великомучениці Марії. Останнім слабим

промінчиком освітило вмираючу несміливе сонечко, останній подих, остання надія вчахли, повільно затихло серце...

Марії не стало, як не стало сотень, тисяч обездолених, незахшцених, забутих мучеників на цій землі.

Але йдуть і йдуть щодня, щогодини мільйони тіней, мільйони очей, прошкують

небесним Чумацьким Шляхом і повертають до мого серця... Ідуть українські

Варвари-великомучениці, пригортають до грудей немовлят босоногі Богородиці в домотканих сорочках, пливуть Марії - Оранти, святі Покрови роду нашого.

Марія..! стояла вона осліпла від горя, обдерта, сива, напівблаженна, мукою підпирала небо, моторошно роззиралася Мати-Україна, на велетенському хресті розіп’ята, ніби допитувалася: «Як там тобі, родино наша, на тій небесній Україні? Чи ж ростуть і там тополі, мальви, калина? Чи білі у вас хати? Як сіється, жнивується, чумакується? Чи є заручини і хрестини, чи ж радість є? Мабуть, це все до вас пішло, бо на земній Україні вже ні сміху, ні пісень. Ні радощів. Лише квітує погибель, лише регоче лихо, лише жнивує горе на чорнобильській межі».

Роде наш небесний! Народе Божий неоплаканий!

Душі рідні перед господніми воротами не поблагословенні!

Прости, народе Божий! Прости цю прокляту землю, цей милий рай, на якому оселився диявол. Усіх нас грішних прости, що мовчали, за упокій твій молебнів не справляли, поминальних свічок не світили, обідів за тебе не робили.

І ми покарані за безпам’ятство. І до нас озвалося лихо, і над нами горить лиховісна непогасна свіча. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий. Царствіє небесне вам, Душі убієнні!

Вірші А.Листопад (читають напам’ять учні).

«Мертва весна»

Українська нестерпна сюїта...

А навколо – одна сон-трава.

Умирати почали у квітні,

Коли всюди усе ожива.

Ні живої води, ні парому,

Що єднає життя на порі.

Чи ж то легко смеркать молодому

На ранковій веселій зорі?

Вже і проліски, і блавати,

Ще би трохи і сад розцвів.

Як було тим очам закриватись

Під лункий солов'їний спів?

...Умирати почали у квітні.

«Біла молитва братика»

Бозю! Що там у тебе в руці?

Дай мені, Бозю, хоч соломинку,

Щоб не втонути в Голодній Ріці!

Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.

Та ж підрости хоч би трохи бодай:

Світу не бачив ще білого, Бозю.

Я пташенятко, прибите в дорозі,

Хоч би одненьку пір'їночку, дай.

Тато і мама – холодні мерці.

Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!

Холодно, Бозю! Сніг дуже білий.

...Бозю, що там у тебе в руці?

(На цьому закінчується урок, щоб не переривати емоцій учнів, ніби ставимо ...)

Література до уроку:

О. Субтельний «Історія України».

Газ. «Освіта», Спецвипуск-підручник №2, 3. Ст. «Голодомор: причини і наслідки»; А. Листопад, Поезії, вибране. 1993 р; Улас Самчук, роман—хроніка «Марія», 1991 р.

СЦЕНАРІЇ

ПОЗАКЛАСНИХ ЗАХОДІВ

Пісня – злет душі людської

/сценарій щорічного творчого проекту учнів КЗ «ЛНВКСШ

I ступеня-гімназія №60 імені 200-річчя м. Луганська».

Автор та куратор проекту Савенкова О. В./

Мета проекту: залучити учнів різних вікових груп до розкриття особистого творчого потенціалу; популяризувати сучасні музичні та віршові твори серед великої кількості учнів школи; виховувати любов до рідного слова, сучасної української пісні.

Обладнання: святкове прикрашення сцени (гасло фестивалю, українські народні та сучасні музичні символи чи образи), українські народні та стилізовані костюми, фонограми сучасних українських пісень, фонові українські аудіозаписи, відеокамера.

Короткий опис підготовчого етапу проекту:

1. У спілкуванні з різними вчителями окреслюється коло майбутніх учасників проекту, здебільшого це учні, яким необхідно створити максимальну ситуацію успіху (психологічні, емоційні, вікові проблеми), а також учні, що мають уже розвинені музичні або акторські здібності.

2. Зацікавлення цих учнів.

3. Обговорення дитячих здебільшого музичних уподобань на сучасному етапі, хоча це може бути також поезія або танцювальне мистецтво.

4. Вибір певної композиції для створення концертного номеру.

5. Запис Савенковою О. В. фонограм для концертних номерів (Слід зауважити, що вся підготовча робота проводиться мною самостійно без допомоги вчителів музики).

6. Репетиції з учнями.

7. Бесіди під час репетицій, спрямовані на підвищення самооцінки дітей. На цьому етапі дуже необхідно, щоб діти відчули саме той УСПІХ, який дає сцена, перебороли свої страхи.

8. Підсумковий концерт, на який обов’язково запрошуються учні з інших шкіл та відомі в Україні люди (поети, співаки, політики, письменники, спортсмени), щоб наочно довести людям, що успішність не є чимось недосяжним, що кожна звичайна людина може бути успішною.

Підсумковий концерт

1. Сурми.

2. Шановні друзі! Ми відкриваємо щорічний фестиваль української сучасної культури «Пісня – злет душі людської». І сьогодні раді вітати в нашій гостинній залі всіх присутніх, а особливо:

Фестивальну святкову програму розпочнуть наші гості - учасники народного танцювального колективу «Калинка» СШ №25 з композицією «Привітальна». Отже, вітаємо вас!

3. Україно, край мій рідний

Від Кавказу до Карпати,

І веселий, і свобідний,

І великий, і багатий

Пісню «Україно моя» для Вас виконує Лауреат обласного конкурсу «Золотий дударик» (2007), переможець обласного конкурсу «Зоряний шлях» (2007), переможець районного конкурсу імені Білостоцького «Гармонія» (2008), неодноразовий переможець міського конкурсу «Луганськ – любов моя», учениця 5-А класу Розмислова Карина .

4.

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці – то є назва

Славного народу (Ю. Шкрумеляк).

Вітайте, на нашій сцені лауреат шкільного конкурсу читців, учениця 8-Б класу Данилова Анастасія . Ганна Гайворонська «Я українка».

(Лунає фонова музика)

5.

Заспіваймо, друзі, враз,

Україні нашій Нені,

Щоб почуло море нас

І гірські верхи зелені!

Вас вітає чениця 8-А класу Полякова Тетяна.

№4 Пісня з репертуару Ані Лорак «Я стану морем».

На екрані відеозапис «Море».

6. Сміється сміх.

Горять слова нові.

Сміється небо, поле, море.

Сміється Україна – ми живі,

І з сміхом нас ніхто вже не поборе.

Гуморески Павла Глазового читають учні 8-А класу Болотський Микита та Головко Едуард.

№5 Марш

7. Як весна надійде, спів пташок озветься

Радісний відгомін легко пролунає.

В горах ліс у зелень свіжу прибереться,

І дівчина пісню гарну заспіває.

Зустрічайте, з піснею «Дівчина-весна» на нашій сцені лауреат районного конкурсу ім. Білостоцького «Гармонія» (2008), призер міського конкурсу «Луганськ – любов моя» (2008), учениця 8-Б класу Бондаренко Марія.

8. Де ясніше сонце світить,

Де гарніше зорі сяють?

Де ж солодше пахнуть квіти

Як у нашім любім краї!

Борислав Степанюк «Тече з Луганню Сіверський Донець».

Виконує переможець шкільного конкурсу читців, учениця 8-Б класу Радченко Христина.

№7 ФОН

9. Такого сплеску в музиці і слові,

Вогню такого не передаси.

Нічим, крім пісні, посестри любові,

Криниці невичерпної краси.

Пісня з репертуару переможця останнього телепроекту «Шанс», нашого земляка, Петра Дмитриченка «Я божеволію без тебе».

Зустрічайте, на сцені учень 10-А класу Єфремов В’ячеслав.

№8 «Божеволію» (на екрані привітання на честь Дня народження класного керівника).Фото

10. Сміється розум. Аж пашить крилом.

Сміється дотеп, смутком перешитий.

Добро сміється над горбатим злом.

А доки ми сміємось – будем жити!

Гуморески Павла Глазового для Вас читає учень 8-А класу Гусєв Олександр.

№9 Фон

11.

У дівчинки з диво-країни

Така футурична риса:

Вона мріє палко кохати.

Вона – це звичайна Аліса.

Дипломант Всеукраїнського телевізійного конкурсу «Крок до зірок». Дипломант V Всеукраїнського благодійного дитячого фестивалю «Чорномор-ські ігри». Дипломант міжнародного конкурсу «Каунас - 2003». Дипломант Міжнародного дитячого фестивалю «Змінимо світ на краще» («Артек»). Дипломант VI Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячої та юнацької творчості «Наша земля – Україна» («Артек»). Гран-прі районного конкурсу індивідуального співу ім. Білостоцького (2006)...

Учениця 8-А класу, Сумішина Дар’я разом з однокласницями - майстринями танців.

Пісня «Аліса».

12. Минув уже весняний час,

Пропало літечко для нас,

Замовк пташат солодкий звук,

Лиш вітер в шибку стук та стук.

Зустрічайте. На цій сцені учениця 6-А класу Мовчан Катерина.

Яків Щоголів «Листопад».

№10 (Чайковський фоном)

13. Буває пісня, наче серед літа

Срібляста річка в сиву даль тече.

А є така, що тугою налита,

І туга душу наскрізь пропече.

Савенкова О. В. Пісня з репертуару Н. Могілевської «Вільний птах».

14.

Я так люблю здоровий сміх,

Веселий сміх, що гріє всіх!

Переливаю в слово радість,

Яку в душі своїй зберіг!

А тепер гуморески Павла Глазового для вас виконає учень 8-А класу

Шарун Владлен.

№12 Марш

13. Народна пісня зоряно, незгасно

Горить в моєму серці повсякчас

Не пломенистим закликом, не гаслом

А променем, що будить сівача.

І я готова крізь огнисті брами

Пройти і душу випалить дотла,

Щоб українська пісня не вмирала,

Щоб в молодих серцях вона жила.

- А зараз зустрічайте. На нашій сцені Галина Ільєва — співачка, журналістка, науковець, поетеса, композитор, кандидат філологічних наук, випускниця стаціонарної докторантури Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, стипендіат Міжнародних наукових фундацій, лауреат всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалів, член Асоціації естрадних діячів України та Національної спілки журналістів України.

(Пані Галина заспівала своїх пісень, розповіла про свої досягнення, відзначила високий рівень підготовки учнів, зупинившись на кожному з номерів, та подарувала дітям диски з власними піснями та збірки поезій).

Фінал «Ти моя Україна».

Проект демонструється на екрані.

(виконують Савенкова О. В. та учасники фестивалю).

Для підбиття підсумків на сцену запрошуються директор школи-гімназії №60 Підтинна А. А. та заступник директора з навчально-виховної роботи Шемет І. Є. (усі учасники нагороджуються почесними дипломами).

Ведуча: Дуже раді будемо зустрітися наступного року. Хай Вам щастить!

Blog

Опис роботи вчителя

Содержание