Програми лояльності Стор. 5 [Бізнес-рецептура] Спочатку був логотип логотип як складова бренду
| Вид материала | Документы |
СодержаниеБіда не в тім, що ти мене не любиш, біда у тім, що я себе примушу полюбити! Яскрава обгортка - запорука успіху. Лебідь, рак і щука За маскою нейтральності. Оксана Габдукаєва |
- Название сми, адрес, телефон, электронная почта, логотип, 26.63kb.
- Ключові терміни І поняття, 253.09kb.
- Дизайн искусство "делать красиво", 125.39kb.
- Генеральному Спонсору Конференции презентация, 163.9kb.
- Iii международная отраслевая конференция, 132.99kb.
- Логотип eshre organised by the eshre special Interest, 275.8kb.
- Программа поддержки гражданского общества «Диалог» (Логотип), 481.26kb.
- Укра ї нська мова, 20.84kb.
- Ні-машина бойовий статут особистих продажів, 3530.86kb.
- Знаменательные даты Выпуск №8 стр., 101.93kb.
Біда не в тім, що ти мене не любиш, біда у тім, що я себе примушу полюбити!
Про політичну рекламу
Західні філософи, які вивчають сучасність, говорять про виникнення суспільства вистави. Ми, звичайні люди, нібито стали глядачами, які затамовуючи подих, спостерігають за складними поворотами захоплюючої вистави. А сцена – весь світ, і невидимий режисер і нас втягує в масовки, а артисти спускаються зі сцени в зал. І ми вже втрачаємо відчуття реальності, перестаємо розуміти, де гра акторів, а де реальне життя. Де кров, а де фарба?
Життя – театр...
Під час передвиборної кампанії починається новий акт, який відрізняється від інших динамічністю і боротьбою акторів за прихильність глядачів, адже саме від них залежить доля героїв. Глядачі вирішують, хто з героїв буде головним, хто другорядним, кому на певний час піти за лаштунки, а кому краще назавжди залишити сцену. Для того щоб завоювати серця глядачів, політики звертаються до політтехнологів, які знають, як приворожити виборців і змусити проголосувати за певного кандидата. Слід зазначити, що з цією професією пов’язано багато міфів і скандалів. У пересічної людини образ політтехнолога асоціюється з підступним “ляльководом”, у руках якого всі володарі світу лише маріонетки. Насправді все значно простіше – для того щоб запрограмувати нашу поведінку, не треба вставляти чіпи в голову, як у фантастичних фільмах, чи знати рецепт чудодійного відвару, досить лише досконало вивчити особливості людської психіки і навчитися застосовувати здобуті знання на практиці. “Вправність” розуму і ніякого шахрайства. До речі, термін “маніпуляція”, який має пряме й безпосереднє відношення до діяльності політтехнологів, у сферу свідомості був перенесений зі сфери мистецтва фокусників. У фокусників-маніпуляторів до важливих навичок і вмінь належить володіння прийомами відвернення уваги глядачів від головного об’єкта. У казармах Червоної Армії висів плакат: “ Не можешь – поможем. Не умеешь – научим. Не хочешь – заставим”. Смисл маніпуляції інший: ми не будемо тебе змушувати, ми проникнемо у твою підсвідомість і зробимо так, що ти сам захочеш. Талановитий маніпулятор – це геніальний режисер, який не просто керує нашими діями, а й стає абсолютним господарем наших думок, спогадів і прагнень. Завдання політтехнолога – створити кандидату імідж, тобто дати йому роль, яка викличе найбільше симпатій у глядачів, завдання ж політика - якомога переконливіше її зіграти. Тут застосовується безпрограшна формула: “Якщо ти не сприймаєш мене таким, яким я є насправді, я стану таким, яким ти хочеш мене бачити”. Політик повинен органічно влитися в запропонований образ і за жодних умов не знімати маску, яку натягнув на нього іміджмейкер. Інакше глядачі не потраплять у пастку, приготовану політтехнологами.
Яскрава обгортка - запорука успіху.
Для іміджмейкера кандидат – це просто товар, який треба вигідно продати, тому необхідно переконати покупців у тому, що саме цей товар найбільш достойний, щоб за нього заплатили. Для цього треба створити привабливу обгортку, на яку спокуситься навіть найзатятіший аскет. Коли ж виявиться, що зміст оберненопропорційний формі, буде пізно, бо це той випадок, коли продавця абсолютно не цікавлять претензії покупця. Бачили очі що купували – їжте! Провівши вдалу передвиборну кампанію, політтехнолог може вмити руки і піти за лаштунки, а розсьорбувати кашу доведеться наївним глядачам, які ніяк не зможуть покарати винуватця, хіба що згадають “злим і нетихим” словом. А тим часом підступний режисер рахуватиме зароблені чесною працею гроші і обдумуватиме сценарій наступної вистави.
Лебідь, рак і щука
Жодні сучасні системи захисту не здатні вберегти нас від зливи реклами, ми потрапили в її тенета. На неї не можна не звертати увагу, так само, як не можна не звертати увагу на набридливу муху, яка безупинно кружляє над столом і хоче поласувати вашим варенням. Із початком передвиборчої кампанії таких набридливих створінь стає ще більше, адже у політичному житті сучасного суспільства цілком визначене місце займає політична реклама, саме вона є найважливішою технологією “паблік рілейшнз”. Перші професійні команди у сфері політичної реклами розпочали свою діяльність у 30-х роках ХХ століття. У 1934 році в США була заснована перша професійна фірма Вайтекера та Бакстера, яка забезпечувала підтримку республіканцям протягом двадцяти років. Під час передвиборної кампанії реклама є найдорожчим елементом, оскільки тільки завдяки їй виборці можуть більше дізнатися про свого кандидата, отримати додаткову інформацію.
Політична реклама може бути трьох типів: іміджева, проблемна і негативна (антиреклама). Якщо раніше основна увага приділялась формуванню позитивного іміджу та створенню яскравої привабливої обгортки для свого політичного “товару”, то останніми роками більше зусиль витрачається на те, щоб показати опонента у найнепривабливішому ракурсі. За твердженням фахівців, це досить ефективний метод, адже негативна інформація завжди сприймається краще за позитивну. Можна виділити 4 компоненти чорного піару:
- Розповсюдження чуток.
- Неправдива інформація.
- Сублімальні прийоми впливу.
- Чорна пропаганда.
Щодо розповсюдження чуток та неправдивої інформації все досить зрозуміло. Що ж таке сублімальні методи впливу? Сублімальні – це такі комунікативні впливи, які відбуваються незалежно від свідомості того, на кого впливають, адже часто те, що у свідомому фіксується зі знаком “плюс” у несвідомому означується знаком “мінус”. Незнання цієї особливості сприйняття може дуже зашкодити кандидату. Найяскравіший доказ – рекламний ролик О. Мороза – “Виморозимо паразитів!” На перший погляд, це вдала знахідка, але її автори не врахували, що у несвідомому слово “мороз” має негативне значення. Та й об’єктивні обставини не сприяли позитивному сприйняттю реклами, адже показували її, коли настали осінні холоди, а в багатьох оселях не було опалення.
Чорна пропаганда – повідомлення з неправдиво зазначеним джерелом. Проти кандидатів застосовуються так звані “брудні трюки”, які чітко враховують психологію сприйняття.
Заверстати окремим блоком
Дуже ефективним методом політичної антиреклами є показ конкурента в комічно-жалюгідному вигляді, чому часто сприяє сама поведінка кандидата. Чудове володіння цим методом під час останньої передвиборної кампанії продемонструвала команда В.Ющенка (згадаймо “Веселі яйця”). Не менш дієвим є такий прийом відеозйомки, як показ опонента в чорно-білому кольорі або уповільненому темпі для підкреслення негативу, який з ним у такий спосіб асоціюватиметься. Сьогодні ним активно користується команда В.Януковича.
За маскою нейтральності.
Французький дослідник А.Дейан способи дії політичної реклами поділяє на раціональний і емоційний, а звідси і види реклами. Раціональна (предметна) реклама інформує, звертається до потенційного покупця (виборця), наводить аргументи для переконання його. Емоційна (асоціативна) реклама викликає спогади і наводить на думку, вона впливає через асоціацію ідей. Поділ реклами на раціональну й емоційну визначає і її жанри. До основних з них належать такі: політичний плакат, політична листівка, рекламні публікації, політичний відеокліп, теледебати і телевиступи. У ряді політичних технологій дуже ефективна така форма політичної реклами як direct mail – розсилання листів поштою конкретним людям із пропозицією проголосувати за конкретного кандидата. Звернення до виборця по імені, переконливий текст і підпис кандидата роблять потрібне враження. Проте слід зазначити, що найбільш якісні пропагандистські повідомлення апелюють до несвідомого, вони спрямовані на маніпуляцію страхами й бажаннями. Таке повідомлення впливає на підсвідомість приховано, подаючи свідомості безпечну нейтральну інформацію, створюючи “алібі для свідомості”. Особливістю такої реклами є те, що вона приховано впливає на психіку потенційного виборця, але при цьому сама пропозиція замасковується і забирається з центру уваги.
Як відомо, підвищеною схильністю до сугестії характеризуються межові стани свідомості. Такий стан можна створити за допомогою світла та звуку певних частот. Саме цим зумовлена популярність розміщення реклами на концертах, залучення музикантів до передвиборних кампаній. Ще одним досить ефективним засобом маніпуляції свідомістю електорату є вплив на суспільну думку за допомогою рейтингів, які контролюються. Він отримав назву “ефект фургона з оркестром”. Про зміст суспільної думки люди дізнаються із ЗМІ, причому рейтинг вважається єдиною об’єктивною характеристикою. Картина суспільної думки, створена на основі рейтингів, відкладається у свідомості електоральної одиниці, яка завжди підсвідомо ототожнює себе з більшістю, оскільки у масовій свідомості саме більшість є носієм моральної істини. Виникає позитивний зворотній зв’язок, який веде до подальшого зростання рейтингу.
Отже, бачимо, яким багатим та різноманітним є арсенал хитрощів політтехнологів. Хто з них найкраще опанував усі тонкощі маніпуляції та був найталановитішим режисером, дізнаємось після закінчення вистави, якої глядачі чекають з нетерпінням, адже від неї залежить, якою буде наступна вистава під назвою “Політичний штиль”.
Оксана Габдукаєва