Міністерство освіти І науки України

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 335.34kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 283.15kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 32.42kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 61.58kb.
• Міністерство освіти І науки україни положенн я про організацію фізичного виховання, 306.47kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.

Список використаних джерел

1. Педагогічні технології у безперервній професійній освіті / За заг. ред. Сисоєвої С. О. – К., 2001.
   
2. Пометун О., Пироженко Л.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К., 2003.
   
3. Развитие профессионализма преподавателя высшей школы: Учебно-методическое пособие / Под научн. ред. А. А. Деркача. – М., 2006.
   
4. Кони А. Собр. соч.: В 8 т. – Т. 4. – М., 1967.
   
5. Сухомлинский В. Рождение гражданина. – М., 1971.
   

Технології формування професійної культури майбутнього перекладача в умовах кредитно-трансферної системи


Т.С.Олійник, І.Б.Поліщук


З перетворенням України на самостійну державу виникла потреба у розбудові системи освіти, її докорінному реформуванні. З цією метою розроблена цілісна державна національна програма, головною метою якої є визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу ХХІ століття, створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

Конкурентоспроможність на сучасному ринку праці, де, за підрахунками фахівців, людина до семи разів змінює свою спеціальність за час професійної кар’єри, багато в чому залежить від здатності набувати і розвивати навички, що можуть використовуватись чи трансформуватися стосовно життєвих ситуацій, освоювати нові технології, принципова зміна яких відбувається приблизно раз на п’ять років. Отже, щоб бути конкурентоспроможним на сучасному ринку праці, випускник університету має володіти певним набором знань і особистих якостей, а також досвідом їх застосування, що дозволить йому виконувати функціональні обов’язки без адаптаційного періоду [1, 45].

Вищим визнанням успіхів будь-якого індивіда у теоретичній та експериментальній роботі є найменування його висококваліфікованим фахівцем. Показником визнання високої якості роботи перекладача є визнання його справжнім професіоналом. Таким чином, професіоналізм перекладача визначається його високою підготовленістю до виконання завдань професійної діяльності, а ідеалом є такий перекладач, що володіє знаннями і вміє застосовувати їх у реальній роботі відповідно до завдань, які ставляться перед ним.

Компетенція перекладача охоплює широкий спектр видів діяльності: безпосереднє забезпечення письмового і почасти усного перекладу, обмін інформацією між носіями різних мов. Перекладач здійснює переклад текстів різних типів (суспільно-політичних, науково-популярних, художніх, ділових, тощо) іноземною та рідною мовами, доводить ці тексти до адресатів з використанням відповідного обладнання та технологій.

Спеціаліст з фаху переклад може займати посади перекладача, консультанта, інокореспондента, інженера-перекладача, секретаря-референта, консультанта, ділера, співробітника по зв’язку з громадськістю в управлінських організаціях, виробничих, комерційних підприємствах та фірмах, в інформаційних та рекламних агентствах тощо. В окремих випадках він може також обіймати посади низового керівного персоналу в організаціях та установах, пов’язаних з комунікативно-інформаційною діяльністю, а також викладати іноземну мову в початкових класах загальноосвітньої школи та у дошкільних закладах.

Реалізація основних компетенцій в навчальному процесі на перекладацькому відділенні факультету іноземних мов полягає у формуванні основних вмінь і навичок.

Перекладач повинен знати:

• основні світоглядні теорії та концепції в галузі гуманітарних і соціально-економічних наук;
  
• етичні та правові норми, які регулюють відносини між людьми, ставлення людини до навколишнього середовища;
  
• сучасні наукові методи філологічних досліджень;
  
• розуміти сутність мови як суспільного явища, її зв'язок з мисленням, культурою та суспільним розвитком народу: принциповий зв'язок мови і світу; походження та розвиток мови, її рівні; основні одиниці мови і мовлення;
  
• функціональні властивості мови, лінгвокраїнознавчі особливості;
  
• основні категорії та види перекладу;
  
• особливості перекладацької діяльності;
  
• особливості ділового мовлення та ведення діловодства;
  
• особливості формування мовленнєвих умінь та навичок іноземною мовою;
  
• психологічну характеристику основних видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання, письма на різних етапах навчання [4, 69-70].
  

Використовуючи набуті знання з фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін, перекладач повинен вміти:

• володіти розвиненою культурою мислення, вміти ясно і логічно висловлювати свої думки як усно, так і письмово;
  
• володіти навичками наукової організації праці, бути обізнаним з можливостями і методами застосування комп’ютерної техніки в своїй професійній діяльності;
  
• бути спроможним самостійно опановувати нові знання, критично оцінювати набутий досвід з позицій останніх досягнень філологічної науки та соціальної практики;
  
• розуміти основні проблеми своєї дисципліни, що визначають конкретну галузь його діяльності;
  
• володіти чотирма видами мовленнєвої діяльності на базі достатнього обсягу знань з фонетики, граматики, лексики, орфографії, пунктуації та лінгвокраїнознавства;
  
• перекладати. Реферувати та анотувати державною та іноземною мовами різножанрові тексти;
  
• застосовувати міжмовні еквіваленти (кліше);
  
• враховувати системні міжмовні розбіжності в практиці перекладу;
  
• використовувати у праці перекладу довідкову літературу, різнотипні словники, електронні бази даних;
  
• вміти творчо підходити до процесу перекладу в різних ситуаціях [4, 70].
  

Болонський процес і модернізація системи освіти в Україні спрямовані на результативність і відповідність із запитами суспільства й особистості, що сформувалися в умовах лібералізації економіки і демократичних перетворень в країні [2, 45].

Першим кроком модифікації навчального процесу до європейських вимог є розробка загальної структури предмету.


Наприклад: „Практика усного і писемного перекладу”

Напрям, кваліфіка- ційний рівень	Організаційно-методична характеристика навчальної дисципліни
	Академічна характеристика	Структура								Зміст
0305	Рік навчання: 2	Кількість залікових кредитів та змістових модулів в них: 3 — 6 ЗМ								Мета: ознайомити студентів із соціально-культурними аспектами англійської мови, головними подіями і явищами в політичному, економічному та культурному житті України та країн світу, які передають особливості економіки, культури, побуту, звичаїв, етикету ділового мовлення і є невід’ємною частиною загаль­ного словникового складу англійської мови.
	Семестр: 4
Філологія	Кількість тижнів навчання: 20 Кількість годин на тиждень: 4	Кількість годин:
Бакалавр		Загальна: 90 Лекції: Семінари: 60 Самостійна робота: 14 Індивідуальна робота: 16
Перекладач з іноземної мови, вчитель іноземної мови (одна мова)	Позиція за базовим навчальним планом: цикл фундаментальних дисциплін	Вид індивідуального завдання: quizzes for logical reasoning and memory training exercises; tasks for oral and written translation								Завдання: ознайомлення сту­дентів із технічними засобами лабораторії синхронного пе­рекладу, та їх використання під час практичних занять, акти­візація усного мовлення шляхом проведення дискусій, а також перекладу усного мовлення.
	Кількість ECTS кредитів: 2,5	Система оцінювання
		Кількість балів за:
		Поточний контроль						ІНДЗ	Підсумковий контроль (тест)	ЗМ 1. „Snow-ball” repetition training.
										ЗМ2. Resume making training.
	Вид підсумкового контролю: екзамен
										ЗМ 3. Consecutive translation training.
		ЗМ 1	ЗМ 2	ЗМ 3	ЗМ 4	ЗМ 5	ЗМ 6			ЗМ 4. „At sight” translation training.
		5	5	5	5	10	10	20	40	ЗМ 5. Two-way translation of interviews training.
										ЗМ 6. Written translation training.

У змісті навчальної дисципліни відокремлено три модулі – аудиторної, самостійної та індивідуальної роботи студента, які відповідно містять шість змістових модулів. Підсумковий контроль проводиться у вигляді комп’ютерного тестування. Максимально за цей вид контролю студенти одержують 40 балів. Проводиться робота викладачів кафедри над удосконаленням завдань для комп’ютерного підсумкового тестування і збільшення кількості їх варіантів. За кожен вид діяльності студенти одержують певну кількість балів, максимальна сума яких після підсумкового контролю може становити 100 балів.

Процес навчання та оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою організації навчального процесу полягає в його переорієнтації із лекційно-інформативного на індивідуально-диференційований, особистісно-діяльнісний підхід до організації самоосвіти студента, в якому провідне місце займає індивідуальна та самостійна робота студента, що виконується під керівництвом викладача [3, 118].

Самостійна та індивідуальна робота студентів з практики перекладу проводиться в певні дні за графіком після аудиторних занять.

Добір засобів і методів для вирішення поставлених завдань потрібно здійснювати з урахуванням індивідуальних особливостей студентів.

Формування професійної культури перекладача передбачає досягнення професійної англомовної комунікативної компетенції, рівень розвитку якої повинен забезпечити можливість ефективного спілкування в професійно-виробничій та побутовій сферах життєдіяльності майбутніх фахівців. Відповідно до поставленої мети навчання всі завдання повинні бути комунікативно спрямованими. Необхідним є використання автентичних матеріалів, створення мовленнєвих ситуацій спілкування, моделюючих фахову та побутову діяльність суб’єктів навчання. В процесі оволодіння іншомовним професійним спілкуванням відбувається розвиток студента як особистості. Знання історико-культурного, соціокультурного, етнокультурного фонів є джерелом всебічного розвитку та взаємного збагачення. Формування країнознавчої компетенції майбутніх фахівців передбачає не лише з’ясування питань, пов’язаних із співпрацею в галузі науки, освіти, торгівлі, але й сприяє взаємному розумінню та повазі до інших культур з урахуванням національного менталітету певного соціуму.

Трирічний досвід викладання теорії і практики перекладу за кредитно-модульною системою підготовки фахівців дозволяє зробити висновок, що саме ця система організації навчального процесу активізує роботу студентів, сприяє підвищенню їх успішності та якості знань, дає можливість не тільки активізувати та адекватно оцінити досягнення студентів, формувати їх професійні компетенції, а також дозволяє систематизувати і закріпити зміст всього навчального процесу [5, 34].

З метою формування професійної компетенції перекладачів у практиці їх підготовки використовуються різні форми роботи, в тому числі проведення практичних та індивідуальних занять в лабораторії синхронного перекладу, що спонукає майбутніх перекладачів до активного засвоєння знань. Живе спілкування студентів, які мають теоретичний рівень підготовки, та тих, що засвоюють перекладацьку підготовку через практику змагань, є саме тим компонентом підготовки майбутніх спеціалістів перекладачів, який поєднує теорію з практикою. Від такої форми заняття виграють всі учасники. Одні перевіряють себе на глибину теоретичних знань, вміння синхронно перекладати, інші набувають досвід спілкування, уміння професійно перекладати, можуть поділитись особистим досвідом. Такі заняття проходять цікаво, жваво і, як правило, з користю для всіх, тому що активізують спеціальні знання, уміння, навички викладача, студента, перекладача.

Мета таких занять – орієнтація студентів на активне використання знань як засобу організації життєдіяльності, краще розуміння механізму синхронного перекладу, усвідомлення індивідуальних особливостей учасників сумісної діяльності, активізація потреби в професійному зростанні та самовдосконаленні.

Комп’ютеризація вищої освіти висуває нові вимоги до професійних якостей і рівня підготовки перекладачів. Оволодіння сучасними інформаційними технологіями стає одним з основних компонентів професійної підготовки фахівця у галузі перекладу, що вимагає розробки і впровадження в навчальний процес професійно орієнтованих програм і курсів, спрямованих на оволодіння основами необхідних знань і нагромадження особистого досвіду їх використання у своїй професійній діяльності [6, 32].

Система підготовки повинна бути зорієнтована насамперед у напрямку формування інформаційної культури фахівців. В основу формування інформаційної культури студента повинна бути покладена ідея використання комп’ютера при вивченні даного предмету. На сьогоднішній день практично кожен студент вузу повинен знати операційну систему Windows і володіти нею, працювати в редакторській системі Word, використовувати електронну таблицю Microsoft Excel, уміти користуватися системою керування базами даних Microsoft Access. З накопиченням досвіду з’явиться бажання спробувати свої сили у створенні презентацій, у цьому допоможе програма Microsoft Power Point. І, звичайно ж, засвоєння основних прикладних пакетів програм дасть можливість володіти основами знань і умінь з пошуку й обміну інформацією за допомогою Інтернету. Завдяки доступу до мереж телекомунікацій не лише істотно підвищується інформаційна озброєність, але й надається унікальна можливість спілкування з колегами практично в усьому світі.

Загалом, у вищих навчальних закладах вже відбулись комплексні, системні зміни, які в результаті забезпечують формування якісно нового освітнього середовища. Такого роду зміни також повинні відбутися у нашому світобаченні, зокрема у поглядах на нову, якіснішу освіту прийдешніх генерацій.


Список використаних джерел

1. Ніколаєнко С.М. Вища освіта — джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. — Київ. Знання, 2005. – 320 с.

2. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. Освіта України. – 2006. – № 4. – с.44-48.

3. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. — К. ТОВ „Освіта України”, 2005. — 278 с.

4. Олійник Т. С. Реалізація компетентнісного підходу в навчальному процесі на перекладацькому відділенні факультету іноземних мов ТНПУ ім. В. Гнатюка//Професійні компетенції та компетентності вчителя (Матеріали регіонального науково-практичного семінару). — Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. . Гнатюка, 2006. — С. 69-71.

5. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. — Тернопіль. Вид-во ТНПУ ім. Володимира Гнатюка, 2004. — 48 с.

6. Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника суспільного розвитку та інтеграції в європейське співтовариство/Доповідь міністра В.Г.Кременя на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України ( 27 лютого 2004 року, м. Одеса )//Освіта. — 2004 р.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання з музично-теоретичних дисциплін як засіб формування професійної культури майбутнього вчителя музики

І.В. Шеремета


Центральною ланкою професійної культури майбутнього вчителя музики є музична культура, яка передбачає високий рівень професійних знань, безпосередньо пов’язаних із реальним контекстом майбутньої діяльності. Її ядро складають спеціальні музичні знання та вміння. Крім цього, музична культура об’єднує сонорну, рухову, інтелектуальну, мовну, виконавську, організаторську культуру. Серед інших її складових вагомого значення надається і культурі спілкування. Важливою умовою успішного здійснення професійної діяльності вчителя музики є також культура мислення – творче мислення фахівця має бути спрямоване передусім на розв’язання різноманітних практичних завдань, які постають перед ним у процесі фахової роботи. Значною складовою музичної культури професіонала є й емоційна культура (вміння вибрати адекватну форму прояву своїх емоцій, здатність володіти собою – показник розвиненої емоційної культури музиканта).

Доволі суттєвий потенціал щодо формування професійної музичної культури майбутнього вчителя музики містить кредитно-трансферна система організації навчального процесу. Мета нашої роботи – виявити потенційні можливості формування професійної культури майбутнього вчителя музики, що закладені у створених за вимогами кредитно-трансферної системи програмах викладання центральних музично-теоретичних предметів (сольфеджіо та гармонії, а також спецкурсу „Основи поліфонії”). Об’єкт дослідження – один із розділів програм вивчення даних дисциплін – індивідуальні навчально-дослідні завдання.

Згідно „Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців”, індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) є одним із видів індивідуальної роботи – „форми організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для найповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність” [2, 24]. При розробці програм згідно кредитно-модульної системи в якості обов’язкового компоненту ІНДЗ нами було обрано, з одного боку, найбільш розвиваючі у професійному відношенні технології (враховуючи специфіку тієї чи іншої дисципліни) а з іншого – ті завдання, на які не зверталась належна увага при вивченні цих дисциплін згідно традиційних програм. Таким чином, виведення останніх у ранг окремої форми роботи, питома вага якої складає близько 30% загальної оцінки з дисципліни [2, 27], – значно активізувало роботу студентів та дало можливість цілеспрямовано розвивати ті чи інші професійні якості майбутніх фахівців.

Один з важливих предметів для майбутніх вчителів музики – сольфеджіо – майже виключно практична дисципліна. Тому й ІНДЗ є циклом практичних творчих завдань [3]. Воно включає створення і виконання різножанрових одноголосних та багатоголосних періодичних побудов, які послідовно ілюструють теоретичні положення, пройдені у курсі сольфеджіо. Як свідчить практика, творчі завдання належать до досить проблемних для студентів форм роботи і часто залишаються поза увагою при вивченні курсу. Однак вони відіграють важливу роль у вихованні музичного смаку, формуванні професійного музиканта в цілому та фаховій діяльності вчителя музики зокрема. Тому їх вибір в якості індивідуального навчально-дослідного завдання покликаний заохочувати та контролювати студентів в оволодінні цією важливою формою роботи. Типи та складність творчих завдань визначає викладач, виходячи із специфіки кожної пройденої теми, а також беручи до уваги індивідуальні можливості студента. Орієнтовні приклади творчих завдань із поступовим ускладненням вимог:

• створення різнохарактерних мелодій; підголосків до народних пісень;
  

• імпровізація одно-, двоголосних мелодій різної форми з використанням інтонацій пройдених інтервалів та акордів;
  
• імпровізація різножанрових мелодій із використанням особливих видів ритмічного поділу, діатонічних секвенцій, різних ладових структур;
  
• створення мелодій із використанням різних типів та напрямів модуляцій;
  

• імпровізація мелодії із використанням усіх пройдених засобів на поезію улюбленого поета;
  
• створення обробки української народної пісні для хору або голосу з акомпанементом (можлива фортепіанна прелюдія).
  

Із переліку завдань випливає, що особливістю ІНДЗ із даної дисципліни є його розгортання у часі. Саме така послідовна і системна робота дозволяє виявляти, розвивати та вдосконалювати творчі здібності студентів. Як відомо, вчитель музики обов’язково має бути не лише споживачем творчої продукції, а й її творцем. Він повинен вміти виокремлювати придатні фрагменти з оригінального художнього матеріалу й створювати на їх основі розспівки, поспівки, лаконічні пісеньки, а також складати власні „міні-вправи” з урахуванням рівня інтонаційно-слухового розвитку своїх учнів. Творчо-імпровізаційне музичне мислення – обов’язкове фахове вміння майбутнього вчителя музики і подібного характеру ІНДЗ стимулює розвиток цього типу мислення.

Предмет гармонія вже не є суто практичним і міг би містити реферати дослідницького характеру із гармонічним аналізом стилю того чи іншого композитора. Однак, як нам видається, такого плану ІНДЗ було б доцільнішим у спецкурсі „Гармонія музичних стилів”, а не у загальному предметі гармонії [4]. Тому навчальний проект із цієї дисципліни являє собою цикл практичних вправ, які студенти виконують за фортепіано¹. Він включає створення і гру різножанрових періодичних побудов та секвенцій, які послідовно відображають теоретичні положення, пройдені у лекційному курсі:

• елементарних гармонічних зворотів із варіюванням мелодичного положення, розміщення та зі зміною поєднання акордів;
  
• періодичних гармонічних побудов із використанням кадансового, допоміжних та прохідних квартсекстакордів, секстакордів головних ступенів, домінантового септакорду з оберненнями, побічних тризвуків та септакордів, акордів подвійної домінанти, відхилень та модуляцій у тональності першого ступеня споріднення (з включенням різних видів неакордових звуків).
  

Знову ж таки, вправи за фортепіано в силу певних обставин особливо важко даються студентам, а нерідко їм взагалі приділяється вкрай мало уваги на заняттях. Однак ці вправи відіграють важливу роль у розумінні студентами формотворчої ролі гармонії, вихованні музичного смаку та у їхній майбутній фаховій діяльності в цілому (мається на увазі навики створення акомпанементу до вивчених на уроках пісень і т.д.). Разом з тим, таке індивідуальне навчально-дослідне завдання покликане розвивати музикальність та сприятливе творче самовідчуття майбутніх вчителів музики (а також воно дозволяє закріпити та вдосконалити отримані у лекційному курсі гармонії теоретичні знання).

Спецкурс основи поліфонії – один з підсумкових у циклі музикознавчих дисциплін [5]. Поліфонія без перебільшення є найбільш „точною” й інтелектуальною наукою музикознавства. Тому в індивідуальному навчально-дослідному завданні з цього предмету ми підкреслили його дослідницьку сутність – студентам пропонується письмова робота із аналізом поліфонічного твору. Здійснюється така робота під кінець навчального курсу і має на меті формування у студентів вмінь застосувати на практиці отримані знання, на їх основі робити логічні узагальнення, вдосконалювати власний дослідницький апарат. Індивідуальне навчально-дослідне завдання передбачає письмовий аналіз однієї із фуг Й.С.Баха. Розглядати фугу необхідно за наступним розгорнутим планом:

1. Загальна форма фуги і кількість голосів.

2. Аналіз теми:

• жанрова основа і образний зміст;
  
• об’єм теми;
  
• однорідна / контрастна;
  
• принципи розвитку, діапазон, темброва сторона;
  
• тонально-гармонічний план і ладова основа (наявність чи відсутність відхилень, співвідношення стійкості і нестійкості) ;
  
• особливості метро-ритму (типи тривалостей, заліговування, синкопи, паузування);
  
• тип мелодики, інтервальна будова, моменти прихованого двоголосся;
  
• кульмінація і засоби її створення.
  

3. Аналіз відповіді:

• тональна / реальна;
  
• ритмічні умови вступу;
  
• наявність / відсутність кодетти.
  

4. Аналіз протискладнення:

• утримане / неутримане;
  
• тематична будова.
  

5. Аналіз експозиції:

• порядок вступу голосів;
  
• тональні співвідношення тематичних проведень;
  
• додаткові проведення та контрекспозиція;
  
• інтермедія (розміри, тематична будова, тип секвенції, тонально-гармонічний план);
  

6. Аналіз середньої частини:

• особливості тонального розвитку;
  
• інтермедії;
  
• принципи перетворення теми;
  
• кульмінація.
  

7. Аналіз заключної частини:

• тональний план;
  
• проведення теми;
  
• особливості коди.
  

8. Висновки.

Письмова робота також повинна містити схему фуги. До ІНДЗ ставляться такі вимоги: високий рівень культури мови; логічний план організації роботи; переконливість та визначеність висновків аналізу; можливе розкриття контекстних зв’язків їх у історичному, культурологічному, стильовому, жанровому та інших аспектах на основі вільного володіння історичним та теоретичним матеріалом, спеціальною дослідницькою літературою, музичною термінологією. Допускається наявність власної позиції, методичних рішень, вміння їх практично застосувати. Індивідуальне навчально-дослідне завдання такого характеру сприятиме вдосконаленню інтелектуальної культури та утвердженню особистісно-ціннісної професійної позиції майбутнього вчителя музики.

Отже, проблема формування професійної культури є багатоаспектною і може досліджуватись на різних рівнях. Особливо ж значний потенціал у формуванні професійної культури майбутнього вчителя музики містять індивідуальні навчально-дослідні завдання в умовах кредитно-трансферної системи організації навчання, які створюють передумови до планомірного розвитку тієї чи іншої складової професійної культури. Розглянуті у статті ІНДЗ з музично-теоретичних дисциплін не лише розвивають та удосконалюють творчо-імпровізаційне музичне мислення, музикальність, інтелектуальну культуру студентів. Отримані під час виконання цих завдань вміння та навики безпосередньо проявляються у майбутній педагогічній діяльності у школі, що засвідчує актуальність й ефективність подібних форм роботи.