Міністерство освіти І науки України

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел Список використаних джерел Вивчення творів напам’ять

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 335.34kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 283.15kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 32.42kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 61.58kb.
• Міністерство освіти І науки україни положенн я про організацію фізичного виховання, 306.47kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.

Список використаних джерел

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. – Львів: Світ, 2003.
   
2. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004.
   
3. Ботвина Н.В. Офіційно діловий та науковий стилі української мови. – К.: АртЕк, 1998.
   
4. Волкотруб Г. Практична стилістика української мови. – Тернопіль, 2004.
   
5. Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К.: Факт, 1997.
   
6. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – Вінниця: Нова книга, 2003.
   
7. Дорошенко С.І. Основи культури і техніки усного мовлення. – Х.: „ОВС”, 2002.
   
8. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001.
   
9. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1977.
   
10. Коломієць В.О. Як виконувати курсову роботу. – К.: Вища школа, 2003.
    
11. Культура фахового мовлення / За ред.. Н.Д.Бабич. – Чернівці: Книги - ХХІ, 2005.
    
12. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.: ВЦ „Академія”, 2007.
    
13. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.Т. Українське термінознавство. – Львів: Світ, 1994.
    
14. Токарська А.С., Кочан І.М. Культура фахового мовлення правника. – Львів: Світ, 2003.
    
15. Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / За ред. М.Д.Гінзбурга. – Х.: Торсінг, 2003.
    
16. Ярема С. На теми української наукової мови. – Львів, 2002.
    
17. Яцимірська М.Г. Культура фахової мови журналіста. – Львів: ПАІС, 2004.
    

планування самостійної роботи студентів біологічних спеціальностей при вивченні іноземної мови

Т.М. Олендр

Освітня галузь в Україні, ставши на шлях кардинальних реформ входження до європейського освітнього простору, потребує приведення всіх її компонентів до загальноприйнятих світових стандартів. У сучасному світі особливої ваги набуває поняття якості освіти. Рух держави до високої якості освіти не є простим. Він потребує значних затрат інтелектуальних ресурсів. На сьогоднішній момент входження нашої держави до єдиного європейського освітнього простору вимагає підготовки фахівця вищої кваліфікації, запровадження єдиного додатка до диплома, забезпечення вільного переходу студентів на навчання до інших європейських країн, створення європейської зони вищої освіти як засобу підвищення мобільності та працевлаштування молоді.

За останні роки надзвичайно зросла роль англійської мови як міжнародної мови науки та комунікації. Саме тому вчені більшості розвинених країн незалежно від того, яка мова є для них рідною, прагнуть опублікувати свої праці в таких найавторитетніших журналах, як Science, Nature та інші, що виходять тільки англійською мовою. Англійська є також робочою мовою більшості міжнародних організацій. Як зазначалося у Національній доктрині розвитку освіти, одним із завдань, що постає перед українською освітою у ХХІ столітті, є забезпечення можливості практичного оволодіння громадянами України хоча б однією іноземною мовою. Окрім цього, досить сильним каталізатором англомовності у світі став Інтернет. Фактором, що надзвичайно підвищує вмотивованість до навчання та його ефективність, є поїздки й зустрічі з носіями мови, що вивчається, можливість практичного застосування.

Враховуючи те, що студенти біологічних спеціальностей, вивчаючи біологію, котру називають наукою без кордонів, повинні володіти найсучаснішою інформацією та бути фахово компетентними, постає необхідність ґрунтовного вивчення іноземної мови. З поширенням міжнародних контактів (участь у міжнародних конференціях, круглих столах) зростає потреба розширення ділового та особистого спілкування. Окремі теми таких курсів, як ботаніка чи зоологія, є вузько спеціалізованими чи мало дослідженими у нашій країні, і інформацію з даної теми можна виявити лише в іншомовних джерелах.

В умовах оновлення народної освіти зростає потреба у фахівцях, які могли б вільно оперувати знаннями, володіти здатністю до комбінаторності і оригінальності мислення, уміли знаходити власні шляхи вирішення педагогічних проблем [2]. А це, в свою чергу, призводить до збільшення питомої ваги самостійної роботи, формування у студентів відповідних умінь та навиків, усвідомлення студентами значимості самостійної роботи при вивченні іноземної мови. Постає питання про необхідність вдосконалення методів, форм організації самостійної роботи з іноземної мови з урахуванням цілей і змісту професійної підготовки студентів різних спеціальностей вищих освітніх закладів. В той же час, як свідчить досвід роботи, за умов традиційного підходу до підготовки фахівців у вищій школі навчанню іноземної мови студентів нефілологічних спеціальностей приділяється недостатня увага, оскільки для них ця дисципліна не вважається профілюючою. Тим самим ігноруються зміни в політичному та економічному становищі нашої країни, її стратегічне завдання – інтеграція в Європу.

Так загальний обсяг годин, відведених на вивчення іноземної мови студентами хіміко-біологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, становить 236 годин, з них 160 годин – аудиторна робота, 76 – самостійна робота (32,2 % від загальної кількості годин). Виходячи з різної кількості годин відведених на вивчення іноземної мови студентами 1-3 курсів, змінюється і кількість годин самостійної роботи. А саме: на першому курсі (1-2 семестр) – 28 годин, на другому (3-4 семестр) – 28 годин; на третьому (5 семестр) – 20 годин самостійної роботи, тобто по 14 годин у 1-4 семестрах та 28 годин – на п’ятому. Таким чином, відповідно до навчального плану підготовки бакалаврів найбільша кількість годин самостійної роботи при вивчення іноземної мови запланована для студентів третього курсу. Це зумовлюється тим, що студенти навчилися раціональніше організовувати самостійну роботу з англійської мови і краще оволоділи мовою. Проте, на нашу думку, доцільним є пропорційне збільшення частки годин, відведених на самостійну роботу студентів 1-3 курсів.

У той же час, відповідно до навчального плану для студентів інших спеціальностей у вищих навчальних закладах, частка годин, відведених на самостійну роботу студентів, є значно вагомішою. Так, для студентів нефілологічних спеціальностей Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на вивчення англійської мови відводиться 297 годин, з них 176 годин – практичні, 121 – самостійна робота (40,7 %). Таким чином, у порівнюваних вищих навчальних закладах західних областей України загальний обсяг годин відведених на вивчення іноземної мови студентами нефілологічних спеціальностей, ЧНУ у 1,26 рази більший, ніж у ТНУ, при чому частка годин відведених на самостійну роботу є більшою (40,7 % та 32,2 % відповідно).

Враховуючи викладені міркування, вважаємо, що розробка теоретико-методичних засад організації самостійної роботи студентів природничих спеціальностей при вивченні ними іноземних мов є актуальною, особливо в умовах переходу на кредитно-модульну систему підготовки фахівців, котра передбачає самостійне вивчення значного об’єму матеріалу (в багатьох вищих закладах освіти на самостійну роботу студентів припадає 40 % від загального часу навчання). Тому метою даної роботи є аналіз особливостей організації самостійної роботи студентів біологічних спеціальностей при вивченні ними іноземної мови у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Дидактичне значення самостійної роботи студентів визначається загальновідомим положенням про те, що будь-які знання не можуть передаватись від однієї людини до іншої у вигляді речей. Людина набуває знань у процесі активної пізнавальної та мислительної діяльності, докладаючи до цього значних вольових зусиль, наполегливості, старанності [1, 4, 6]. Поки сама людина не з’ясує суті тієї чи іншої інформації, не зрозуміє її призначення та потреби застосування у практичній діяльності, результативність навчання буде малоефективною. Саме з цієї причини самостійна робота студентів посідає особливе місце серед інших методів вузівського навчання. Актуалізація проблеми посилюється тим, що в сучасних умовах стрімко зростає обсяг наукової інформації. Обсяг знань людства в середньому подвоюється кожні 8 років, при цьому тривалість навчання у вищому закладі освіти не збільшується. Учіння може стати цікавим, захоплюючим, якщо воно яскраво освітлюється активною думкою, глибокими почуттями, прагненням до творчості. Тому завдання справжнього педагога на сучасному етапі полягає не стільки у передачі знань чи інформації, об’єм якої зростає в геометричній прогресії, а у формуванні в студентів уміння самостійно орієнтуватися в бурхливому потоці наукової інформації, самостійно поповнювати свої знання.

Категорія самостійності завжди була об’єктом уваги з боку дидактики і психології. Так, проблемам організації самостійної роботи у вищих навчальних закладах присвячені публікації А.М. Алексюка, В.М. Буринського, В.А. Козакова, В.Д. Мороз, П.І. Підкасистого, І.В. Хом’юк та ряду інших вчених.

Самостійній роботі у процесі оволодіння іноземною мовою присвячено ряд наукових досліджень, які вирішують окремі питання цієї проблеми (О.М. Акмалдинова, М.А. Алієва, Т.М. Гусак, Л.І. Іванова, К.Б. Карпов, А.С. Лур’є, М.В. Ляховицький, О.Г. Малінко, З.В. Матукайтес, С.Ю. Ніколаєва, І.П. Павлова, О.О. Письменна, О.М. Акмалдинова, М.А. Алієва, Т.М. Гусак, И.Б. Карпов., Н.С. Журавська та ін.).

Останнім часом активізувалася діяльність науковців щодо розробки питань організації самостійної роботи студентів різних спеціальностей з урахуванням рівнів освіти. Так, роботи М. І. Смирнової присвячені організації самостійної роботи з іноземної мови студентів економічних ВНЗ [7], Труханової Т.І. – проблемам індивідуалізації навчання професійно орієнтованого читання іноземною мовою студентів технікумів та коледжів економічного профілю [8], Шмирової О.В. питанням використання аудіо-візуальних засобів навчання іноземної мови у професійній підготовці менеджерів-аграріїв [9]. Досліджень, присвячених особливостям організації самостійної роботи студентів-біологів при вивченні іноземної мови у вищих закладах освіти, нами не виявлено.

Таким чином, незважаючи на значну кількість праць щодо організації самостійної роботи студентів, ціла низка питань, що стосуються курсу англійської мови, який є важливим елементом професійної підготовки спеціаліста в галузі біології, залишаються невирішеними.

Зокрема, загальновідомою є проблема організації учбового процесу у групах студентів з різним рівнем знань. Особливо гостро цю проблему відчувають викладачі іноземних мов, які працюють з студентськими колективами, до складу яких входять випускники спеціалізованих на вивченні іноземних мов шкіл, а також шкіл з різним рівнем викладання іноземних мов.

Проведений аналіз педагогічної літератури та власний досвід діяльності на посаді асистента кафедри іноземних мов засвідчив, що саме уміла організація самостійної роботи студентів може допомогти у вирішенні зазначеної проблеми.

Головними цілями організації самостійної роботи з іноземної мови для студентів біологічних спеціальностей є формування мовленнєвої, навчальної, професійної компетенції, розвиток самостійності як риси особистості. Своєрідність іноземної мови як навчальної дисципліни для студентів-біологів полягає в тому, що в ході її вивчення формуються вміння і навички користуватися чужою мовою як засобом спілкування, засобом отримання нової, професійно значущої інформації, а також особливостями об’єкта пізнання, яким є жива природа і на вивчення якого спрямована професійна діяльність вчителя біології. Специфіка цілей самостійної роботи з іноземної мови зумовлює особливості методів, засобів, форм її організації, які змінюються залежно від етапу, змісту і задач навчання.

На всіх етапах організації самостійної роботи важливе значення належить формам її організації, які носили б особистісно-орієнтований підхід (завдання повинні розроблятися для кожного студента індивідуально та різного ступеня складності, враховуючи рівень підготовки). Викладач, у свою чергу, надає допомогу кожному студентові індивідуально (різна доза допомоги). Форми організації самостійної роботи повинні бути цікавими та творчими, наприклад: екологічна стежина, екскурсія по ботанічному саду (піддослідній ділянці, зоологічному кутку), проектна робота, презентації.

Загалом діяльність студентів у вивченні іноземної мови здійснюється за трьома етапами: адаптаційний, перехідний та фаховий.

На першому етапі вивчення загальної англійської мови студенти вдосконалюють уміння та навички, отримані в школі, і набувають навичок та вмінь в усіх видах мовленнєвої діяльності. З першого етапу навчання велика увага приділяється самостійному навчанню та самостійній роботі, що включає роботу в бібліотеках, планування часу, композицію письмових робіт, виступи з рефератами, опрацювання додаткових модулів. На нашу думку, вже на цьому етапі необхідно вводити елементи спеціалізації.

Другий етап передбачає вивчення англійської мови професійного спрямування, а саме спеціалізація (вивчення фахової лексики), науково-пошукове навчання, інформаційний ярмарок з презентацією. На цьому етапі студенти повинні оволодіти знаннями та вміннями, необхідними їм в галузі майбутньої діяльності.

Протягом третього етапу навчальна діяльність студентів спрямована на закріплення та тренування у ситуативному мовленні лексичних одиниць професійного спрямування. Важливим елементом самостійної роботи студентів на третьому етапі має бути опрацювання автентичних професійно спрямованих літературних джерел. У зв’язку з дефіцитом аудиторного часу виникають труднощі при створенні навчально-мовленнєвого режиму, який у дидактико-методичному плані замінює природне мовне середовище. Успішність навчання сприйманню професійно орієнтованого мовлення на нефілологічному факультеті багато в чому залежить від правильного добору мовного матеріалу, в тому числі й текстів, на основі яких формуються відповідні уміння і навички. Тому, на нашу думку, доцільно рекомендувати для самостійного опрацювання статті з наступних фахових видань природничого циклу за спеціальностями: American Naturalist, Animal Behaviour, Comparative Physiology and Ecology, International Journal of Biometeorology та ін. Використання науково-популярних текстів сприяє оволодінню майбутньою спеціальністю та орієнтації на наукову сферу спілкування вже на першому етапі навчання. Пізня спеціалізація студентів нефілологічного факультету ускладнює використання загальнонаукових і вузькоспеціальних текстів для оволодіння навичками аудіювання на нефілологічному факультеті.

Нами розглянуто лише деякі питання специфіки організації самостійної роботи студентів природничих спеціальностей при вивченні іноземної мови. На основі аналізу обсягу годин, відведених на вивчення англійської мови студентами нефілологічних спеціальностей Тернопільського й Чернівецького національних університетів, показано розбіжності як у загальному обсязі годин, так і у співвідношенні кількості аудиторних годин та годин, відведених на самостійну роботу студентів.

Отже, організація самостійної роботи з іноземної мови при підготовці вчителя біології потребує глибокого теоретичного та експериментального вивчення і є предметом наших подальших досліджень.


Список використаних джерел

1. Баранов С. П. Сущность процесса обучения. – М.: Педагогика, 1981. – 224 с.

2. Бобакова І. П. Самостійна робота як фактор удосконалення процесу підготовки майбутнього вчителя музики. Дис... канд. пед. наук 13.00.04/ Національний пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 1998. – 164 с.

3. Буринський В. М. Самостійна робота як засіб удосконалення графічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання. Дис... канд. пед. наук: 13.00.02/ Національний пед ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2001. – 206 с.

4. Вергасов В. М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе. – К., Вища школа, 1985. – 198 с.

5. Гришкова Р. О. Педагогічні умови реалізації особисто орієнтованого навчання іноземної мови студентів нефілологічних спеціальностей вищих закладів освіти.13.00.04. – К., 2000. – 20 с.

6. Ильина Т. А. Педагогика: Курс лекций. – М.: Просвещение, 1984. – 324 с.

7. Смирнова М. І. Дидактичні засади організації самостійної роботи з іноземної мови студентів вищих економічних навчальних закладів. Автореф.... канд. пед. наук. 13.00.04. – К., 2005. – 21 с.

8. Труханова Т. І. Індивідуалізація навчання професійно-орієнтованого читання англійською мовою студентів технікумів та коледжів економічного профілю. Автореф.... канд. пед. наук. 13.00.04. – К., 2001. – 19 с.

9. Шмирова О. В. Педагогічні умови використання аудіо-візуальних засобів навчання іноземної мови у професійній підготовці менеджерів-аграріїв. Автореф.... канд. пед. наук. 13.00.04. – К., 2004. – 22 с.

10. Освіта України. Нормативно-правові документи. – Міленіум. –Київ., 2001. – с.11.

11. Овчарук Оксана Якість освіти в діяльності освітянських організацій міжнародної спільноти //Шлях освіти. Науково-методичний журнал. - №4. - 2005. – С. 22-25.


Організація самостійної роботи в контексті формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя музики


А.М. Баньковський, І.П. Гринчук


Постановка проблеми. Забезпечення ефективності процесу формування педагогічної майстерності майбутнього педагога стає сьогодні одним із системотворчих чинників його професійної підготовки, однією із умов успішного функціонування освітньої системи загалом.

Процес формування цієї фундаментальної якості майбутнього вчителя передбачає виявлення реального стану професійно-педагогічних установок, цілей, мотивів майбутніх учителів, зростання усвідомлення ними необхідності постійного пошуку методів професійного та особистісного самовдосконалення, орієнтацію майбутнього фахівця на прийняття активної позиції життєдіяльності, забезпечення умов для участі студентів у навчальному моделюванні шляхом створення умов, наближених до професійно-педагогічної реальності тощо.

Аналіз досліджень. До вивчення проблем педагогічної майстерності, педагогічної творчості звертаються провідні науковці-педагоги, серед яких: І. Зязюн [2], Н. Гузій [3], М. Лещенко, О. Пєхота, О.Рудницька [4], В. Семиченко, С. Сисоєва та ряд інших дослідників. Аналіз досліджень засвідчує багатогранний підхід до категорії „педагогічна майстерність”, котра трактується, зокрема, як показник якості процесу і результату творчої та професійної діяльності; як інтеграція особистісних якостей фахівця з діяльнісною сутністю відповідної професії; як інтегрований показник рівня готовності педагога до виконання професійних обов’язків учителя і вихователя; як технологічне забезпечення реалізації гуманістичної спрямованості освітньо-виховної діяльності в закладах різного типу.

Формулювання цілей статті. Процес формування професійної майстерності майбутнього педагога інтегрує у собі уміння, які реалізують цілі гностичного, конструктивного, комунікативного, організаторського функціональних компонентів структури педагогічної діяльності. Серед відповідних умінь слід виокремити рефлексивні, проектувальні, конструктивні, які, у свою чергу, виступають основою для організації самостійної діяльності студента, значення якої зростає у руслі вимог Болонського процесу.

Метою статті є висвітлення методичних аспектів експериментальної роботи, яка проводиться в класі основного музичного інструмента щодо організації самостійної діяльності майбутнього музиканта-педагога у контексті формування його педагогічної майстерності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Система ECTS не лише збільшує питому частку кредитів для самостійної роботи студентів, але й змінює вимоги до її змісту. Саме самостійна діяльність, активізуючи розвиток професійних якостей особистості, формує постійну потребу у пошуку, накопиченні, осмисленні знань, їх творчому використанні.

Це забезпечується сформованістю позитивного мотиваційно-ціннісного ставлення студента до себе як суб’єкта професійної діяльності, а з боку викладача  умілим використанням педагогічних технологій організації та управління самостійною роботою студентів, які виступають організаційно-методичним механізмом забезпечення ефективності означеної діяльності.

В основі управління самостійною діяльністю студентів лежать поєднання організаційного, коректуючого та контролюючого аспектів, поєднання прямого та непрямого управління з боку викладача. Підкреслимо, що сучасні парадигми освіти диктують нові вимоги до викладача: якщо за традиційними підходами викладач  носій знань та контролюючий суб’єкт пізнання, то за новітніми  організатор самостійної активної пізнавальної діяльності студентів, їх компетентний консультант і помічник. Тому професійна діяльність викладача повинна спрямовуватися не на контроль досягнутого рівня знань та умінь студентів, а, насамперед, на діагностику їх навчально-пізнавальної діяльності, опираючись на диференційований та індивідуальний підходи, на новітні педагогічні підходи, зокрема, „навчання у співробітництві”, методи проектів, різнорівневого навчання.

Наведені вище підходи склали теоретичну основу системи організації самостійної роботи, запровадженої нами у класі основного музичного інструмента, яка охоплює як аудиторну, так і позааудиторні форми навчальної діяльності. Проілюструємо деякі аспекти прямого та непрямого керування роботою студентів на прикладі методичного забезпечення процесу організації самостійної діяльності студентів щодо опанування ними нового репертуару.

Процес вивчення репертуарного твору охоплює три умовні етапи: ознайомлення із твором, аналіз та опрацювання художньо-виразових виконавських засобів, підготовка до публічного (естрадного) виконання.

Для всіх етапів роботи важливим є раціонально спланований режим занять. Правильно спланована самостійна робота студента передбачає чергування різних видів діяльності: виконання в цілому і фрагментарного виконання, використання різних прийомів подолання технічних труднощів та пошуки різних варіантів звукового емоційно-образного втілення виконавського задуму тощо. Таке чергування різних видів роботи запобігає втомлюваності, втраті слухового самоконтролю студента. Стійкий слуховий контроль власного виконання передбачає активну аналітико-оцінну діяльність, уміння „слухати себе з боку” (зі сторони слухача), критичне вирізнення і подолання недоліків у виконанні.

Раціональна організація самостійної роботи студентів передбачає формування у них умінь цілепокладання: визначення кінцевих та проміжних завдань виконання, мети та об’єму роботи для кожного самостійного заняття. Значення цього аспекту (для прикладу, створення уявного ідеального образу звучання) є надзвичайно важливим на всіх етапах виконавської діяльності. Так, видатний виконавець-методист Г. Коган порівнював роль слухових уявлень образу із проектом, без якого неможливо починати будувати будинок.

Важливе місце у самостійних заняттях належить вивченню інструктивного матеріалу: гам, вправ та етюдів, що важливо для опанування студентами різними прийомами гри на інструменті. У цій роботі слід акцентувати увагу на стані апарату (пальців, кисті, м'язів передпліччя, плеча, спини), без удосконалення якого неможливе вільне володіння будь-яким інструментом. У процесі самостійної роботи доцільно добирати різноманітні типові технічні прийоми (акордові, позиційні, арпеджовані, подвійні ноти тощо), аналогічні до технічно складних уривків у виконуваних творах. Ретельно підібрані вправи дають змогу швидше увійти у відповідний виконавський стан і подолати конкретні труднощі різноманітних за жанрами творів.

Музиканти-методисти рекомендують студентам під час самостійної роботи над етюдами [1, 115] наступні прийоми:

• сповільнений темп прочитання тексту;
  
• вслуховування в інтонацію з метою „закласти твердий психічний фундамент” для подальшої гри;
  
• виконання того самого фрагмента з різним ступенем сили звуку;
  
• збільшення та послаблення звуку;
  
• багаторазове повторення складних епізодів, щоб досягти автоматизації рухів, їхньої раціоналізації;
  
• послідовне застосування дроблень одиниці пульсації, технічних перегрупувань;
  
• постійно пам'ятати про художню виразність виконання, не допускаючи перетворення технічних місць з музичної мови на набір звуків.
  

Продуманий слуховий образ диктує студентові чітку наступність роботи над технічно складними фрагментами, які доцільно опрацьовувати у різних темпах, починаючи із повільного і доводячи до максимально зручного, використовуючи різні, зокрема, контрастні артикуляційні прийоми.

Для ефективнішої самостійної роботи студентів над інструктивним матеріалом викладач може використовувати картки самостійної роботи, особливістю яких є те, що їхній зміст і структурні компоненти розроблено заздалегідь. Наводимо приклад картки самостійної роботи для опрацювання форми етюду:

Розбір тексту.

1. На розвиток якої технічної навички (чи навичок) спрямовано етюд?
   
2. Визначте структуру, характер етюду, опираючись на авторські вказівки.
   
3. Відзначте складні в технічному відношенні уривки.
   
4. Проаналізуйте артикуляцію у виконанні партій правої та лівої руки.
   
5. Продумайте штрихові, темпові, динамічні варіанти виконання етюду.
   

Методисти радять проводити і закріплювати роботу над технічно складними уривками твору грою напам’ять, підкріплюючи „пальцеву” пам’ять слуховою.

Вивчення творів напам’ять є важливим і трудомістким компонентом самостійної роботи. У цій роботі важливо дотримуватись ряду основних прийомів самостійного вивчення творів напам’ять, які включають: програвання обраної частини тексту по нотах у повільному темпі з чіткою фіксацією артикуляції; виконання того ж самого уривку уявно, без інструмента та без нот; контролювання темпу з урахуванням правила: не можна грати швидше від руху думки; збільшувати відрізки твору в міру вивчення, поєднуючи їх; у разі виникнення труднощів запам’ятовування необхідно зробити всебічний аналіз тексту, оскільки не запам’ятовується те, що не усвідомлено; будь-яке зусилля, спрямоване на запам’ятовування, має поєднуватись із зусиллям щодо поліпшення якості гри; при контрольному виконанні потрібно прагнути керування смисловими характеристиками художнього образу твору.

Основне навантаження у самостійній роботі студента припадає на вивчення художнього матеріалу, яке охоплює кілька етапів: ознайомлення із твором, аналіз музично-виразових засобів та вибір відповідних їм виконавських прийомів; створення та втілення інтерпретаційного задуму. Основними методами самостійного ознайомлення з творами є: програвання твору в цілому; уявне прочитання нотного тексту; ознайомлення з творчістю композитора – автора виконуваного твору.

Працюючи над твором, важливо вирізняти технічно складні фрагменти, визначати, в чому полягають труднощі виконання, продумувати вправи, перевірити аплікатуру. Потрібно знати, чому і з якою метою в тому чи іншому випадку використано проставлену аплікатуру, оскільки іноді така аплікатура не тільки не збігається з руховою пальцьовою зручністю, а й суперечить їй, посилюючи тим самим динамічний чи штриховий ефект уривку. Після кількох варіантів необхідно вивчати остаточно одну, твердо встановлену аплікатуру.

На етапах ознайомлення з твором і подолання технічних труднощів доцільно працювати, розділяючи твір на частини чи епізоди. При такому розподілі слід орієнтуватися на фразування та структуру твору, а не на кількість тактів і сторінок.

Цілісне реальне програвання творів має чергуватися з уявним програванням. Вивчений твір необхідно програвати по нотах у сповільнених темпах, повертаючись до детального відпрацювання окремих епізодів. Рекомендується наступне співвідношення кількості програвань твору: один раз у швидкому темпі, двічі в повільному (середньому).

Корисно записувати своє виконання на звукові носії та оцінювати його за такими критеріями:

• виконання нотного тексту (чистота виконання, дотримання авторських вказівок);
  
• фразування (осмислене розчленування мелодії);
  
• динамічна палітра;
  
• технічне володіння інструментом;
  
• темпоритмічна організація;
  
• емоційність та образність виконання;
  
• завершеність інтерпретації.
  

Система самостійних занять повинна охоплювати також і інші види навчальної виконавської діяльності, а саме: читання нот з листа, підбір на слух, транспонування, гармонізацію нескладних мелодій, гру в ансамблі, створення варіантів вербальної художньо-педагогічної інтерпретації, вивчення ансамблевих та оркестрових партій (для студентів, які займаються в ансамблевих чи оркестрових класах). Кожен із перелічених видів діяльності має свою специфіку і тому передбачає відповідне методичне забезпечення.

Висновки. Отже, можемо зробити висновки, що самостійна робота студента з виконавських дисциплін – це не просте продовження роботи над інструктивним та художнім матеріалом, розпочате в класі під керівництвом викладача, це своєрідна творча лабораторія студента, у якій закладаються основи для реалізації перспектив виконавської діяльності для формування професійної майстерності музиканта-педагога, у якій гнучко поєднуються професійно-педагогічні, виховні, просвітницькі, культурологічні аспекти діяльності.