Повинаймувано, де який хлів, де що; хай би жили люди, як нам це рішено збуватися свого закутка

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 38

ввечері помер Василь

Кордома

27(14) грудня дощ

на обкладинці вкінці

досипала квочку 16

липня

1971

7 січня Різдво

29 січня дощ

24 лютого Зіни день

народження

27 березня

дощ цілий день

6 квітня рік

Саші як помер

22 квітня перший

тиждень од Чистого

четверга

29 квітня два тижні

15 серпня свайба

у Мелькиної

Мазурняк дочка

вересня дощ
вересня дощ
вересня дощ .

117

крупи і жита і зварити вечерю, бо прийде вітчим, поїсти обов'язково йому треба було щось гаряче; це була для мене новина, тому що мене мати ніколи не змушувала варити їсти, та ще й в печі; вона, бідненька все говрила «ти як напхаєш соломи в піч, то ще й хату запалиш»; прийшов батько з роботи, весь чорний, тільки очі блищать; мати йому завжди зливала теплу воду і тримала на плечі рушника, щоб він втерся; і все говорила «ой Максиме, який ти чорний», а він завжди казав «я чорний, зате хліб буде білий, не журись, Маринко»; а в цей вечір нема десь Маринки і нема кому зливати води і подати рушника; мені було не до того, і я, сказати, не любила, коли мати так упадала коло його; мене аж зло брало, я все зі злістю думала «ото любов яка»; на ранок вітчим Женю поніс у ясла, а я з Ганею в садочок; вийшла на вулицю, вузеньку, усе зелене, далі церква, з якої я малою не вилазила, всі ікони з подружкою виціловувала; далі - старий клуб, колишній попівський будинок; я пригадала, як ми пішли перший раз у кіно; кіна, певне, були тоді ще німі; а людей було повно набито, на лавочках сиділи й кругом стояли; старіші позалазили наперед, бо що ж воно за кіно; і як пустили кіно, то в першу чергу почав іти поїзд, і він пішов просто на нас, і все ближче, ближче, і вже на весь екран; тоді було дуже смішно, як передні люди почали вищати і таскатися назад, хто як міг; це була така сміхота, поки всі зрозуміли, а баби це взагалі ляки тоді були; говорили «це всеодно там сидить нечиста сила»; мене, було, зразу сміх розібрав, як згадала це кіно; потім ми спустилися до ставка і сховалися в зелень, яка вже веде і до контори; це був там центр; там і аптека, і магазин, і колгоспний склад на зерно; і що ж я там бачу, - з двору, від сарая, виводять жінок, і несуть спереду на палиці прив'язаного мішка; тепер це страшно сказати, що це їм дали прапор і написали «штрафна бригада»; чую, мене гукає мати, щось мені сказала, я вже не розібрала; я за слізьми не бачила нічого; так мені стало тяжко, - які жінки зовсім не ходили на роботу, то попали туди; а моя мати з дня на день; лишилася на день пожати жито і попала в штрафну бригаду; прийшла ж таке на роботу, вся в сльозах; по молоко я вже відмовилась йти, і день був дуже тяжкий, все думала, як матір вирвати з того полону; таке діждалася вечора, забрала Женю з ясел і пішла до контори; якщо мені не вибило пам'ять, був тоді голова колгоспу Хоменко якийсь, жив коло цвинтара; я ж до нього із слізьми «випустіть матір, що я буду робити»; а він мені «нічого їй не зробиться»; де ж правду шукати; йду до хліва, а там стоїть мій однокласник; кажу «Андруша, випусти

118

матір»; в його ще й гвинтівка в руках; а він мені «ти що, як твою маму, то й усіх, а мені тоді що»; але в тому хліві двері не приста-вали, що вгорі, то можна було і пролізти; чую мати проз двері каже «дай мені Женю, то буде легше, а мене, може, з дитиною випустять»; ой, просто гріх, я насилу втоптала цю дитину, з хліва стільки жалюгідних рук подалося за цею дитиною; а тут же мені зразу прошепотіли «зайди за хлів»; ну, думаю, що мені там робити, уже майже стемніло; як я туди влізла, - там хаща, лопух рівний із стріхою, кропива, кінський щавель; хоч я і була боягуз, та все-таки лізу, чую, там десь шепочуть «сюди, сюди»; ага, пробралася, а там лежить така колода, що й зрушити не можна; бідні штрафники прогребли руками таку канаву, а через колоду вилізти не можна; вони всі руки повитикали до цеї колоди; і в мене де взялася сила; відвернула з одного боку, а й з другого не встигла, - бачу, з чорними руками виповзають в лопухи і через вузеньку доріжку до саду, і мені шепочуть «тікай»; а Андрей стій до ранку, і помалу пішла, мені ж дуже хочеться побачити свою штрафничку матусю; тут мене зустрів хлопець, з яким я товаришувала і мала одружитися; ми дочекались матусі і пішли садом додоми; другого дня всі розійшлися по роботах; а мені дуже хотілося почути, що там коло контори; патруля з гвинтівкою не було; тільки посміюються, хто це зумів відвалити колоду; я собі думала «щоб вам повивалювало очі»; не встигла позбутися цієї халепи, то вже інше; присилають з Києва бригаду на допомогу в колгосп; це була все молодь з конхветних фабрик; цукор потрібний для конхвет, то й допоможіть, бо жнива вже почалися, а буряки ще в бур'яні; от і почали допомагати; у дворі коло контори

1971

1(19) січня цілий

день дощ

2(20) січня мороз

6(24) січня Святий

Вечір померла теща

Кольчина...

7(25) січня Різдво

Колі Гавриленка теща

померла сніг вночі

а вдень сонце гарно

8(26) січня гарний

9(27) січня день

народження Володі

14(1) січня Повнії рік

ясний і теплий день

мороз

19(6) січня Хрещення

тепло і мороз

розтаваїі помер

Лебідь Іван

21(8) січня Лебедя

хоронили

24(11) січня у

Рябоконя Василя

свайба день

народження

сповнилось п'ять

років Вітусі

29(16) січня дощ

31(18) січня ясний

день тиждень

пройшов

10(28) лютого

Макариха Кузничиха

Дунька померла в сім

годин ранку

14(1) лютого свайба

Лени Кручини і Аліка

Таньчиного

15(2) лютого

Стрітення

21(8) лютого у Колі

ГІашиного Масляна

Валя поїхала у Київ

23(10) лютого

ясний день

28(15) лютого

Заговки сніг після

обід перва назва

Ольгополя

Дивитовка

119

кожний вечір весело, в їх гітари, і танці до впаду; вранці їх виводили у поле на буряки; тоді в Києві, мабуть, сільських мало було, самі міщани київські; ніхто з них не знав до пуття, як ці буряки обробити; то вони тільки мучилися на полі від жарких сонячних днів; дехто з ними були і старші, і з них там організувалася комісія по перевірці «по селу»; що там було перевіряти; от почали з дитячих ясел; в мому садочку після сну було таке заняття, читати там що у - нас було; казочки чи що; а так то мало було, що нам на курсах дали там по парі книжок; пам'ятаю, були такі книжечки, що вони зовсім не підходили дітям, але ми всеодно читали; там, пам'ятаю, було так - скільки кілометрів до місяця та до сонця; так до місяця діти більше запам'ятовували, а до сонця це було для них тяжко; дітки так мене оточили, що мене і не видко було; і раптом так для нас несподівано ввалює до нас у кімнату душ п'ятеро; мовляв, ми начальство з Києва, і почали голосно «гдє воспітатєльніца, гдє»; могли й не подумати, що ця вихователька трохи більша за дітей; ну, нянька, старіша, сміливіша, показує «оце наша виховательочка»; «ето»; ну, я вже перелякалася, встала показатися; почали допитуватися, по скільки хліба, муки, крупи, цукру на дитину; ну, думаю, боже мій, того цукру ми й разу не бачили; я сказала, скільки грамів ми одержували для дітей на душу і скільки молока; «што, вєдро молока на таку араву!»; почався наступ «судіть, судіть воспітатєльніцу»; та ще назирили у комірчині сироватки трошки чи що, - «ага, спряталі»; сказати правду, в мене сльози виступили, як горошинки покотилися; ну, думаю, чорта ви мене тут побачите; на дітей я дивилася з таким жалем, наче я вбиралася вмерти; за що мені такі образи, нема у людини тепла у душі; я думала, що хоч раз мене хто втішить словом, пожаліє, похвалить, то ні; ні радощів, ні тепла; як не штрафна, то вже потішають судом; приїхали на допомогу, а легкої роботи та слави шукають; тими обгортками з цукерків усі вулиці обкидані; вирішила я більше не показуватися в ясла; раненько встала, одягла своє саме модне в той час платтячко, біленьке, без рукавів; ухопила сапку, так, щоб мати не бачила, і драпанула в поле, до київських у бригаду на бурячки; їх то багато, але як мені з ними бути, може ж, мене і не пізнають; старалася триматися все скраю і побільше бути нагнутою; я вміла буряки полоти, мати навчила сього; але, думаю, побачу, як вони роблять, так і я буду; але не видно того поління, де вони пройшли; а вони, бачу, коло бурячка дяб, дяб сапкою, а весь бур'ян росте; сонечко піднялося і так припекло, що їм вже нічого не миле, і давай тікати в долинку, в очерет; еге, думаю, попро-

120

бували, як сахарок обробляти, це вам не в комісії ходити», -

«а хто мене запитає, як я ще дівчинкою була та закохалась у фельдшера; як він мені подобався, хоч і старший був, але чогось так любила його, що й у сні завжди бачила; і старалася завжди стріти, як він іде на роботу чи з роботи; аж легше, як побачу; гарний був, халєра, високий, стрункий, личко в його було рожеве, ніжне, а очі - ой, як небо; завжди, як привітається, то аж; я вже не могла більше терпіти, так хотілося все частіше бачити; набридло мені все бігати назустріч, та уже чогось соромно було; думаю, як здогадається, що, бач, сподобався оцій малій дівчинці, що вона мені весь час на очі налазить; кажу я один раз «мамо, в мене вже й веснянки появилися, зроби мені що, щоб їх не було»; а вона як з кілочка «а що це я тобі зроблю, ще таке, не доросло, а вже придивляється так на свої веснянки»; «ну я їх не хочу, мамо; й так кажуть на мене рябенька»; «ой, лихо з тобою, усе ти мені завдаєш якогось клопоту; або знаєш що, давай я тебе заведу до Яші, він же все-таки фельдшер»; ой, я аж зраділа «ходімо ж скоріше»; пішли ми, він жив далеченько, але близько моєї бабусі; ну, мати каже «йди вперед, чого це ти остаєшся ззаду»; «а-а, іди ти вперед, я соромлюся»; «от потороча ще якась, чого це ти вже соромишся»; заходимо, «добрий День»; ага, «добрий день, сідайте»; еге, «нема коли»; «а що, захворіла дочка»; «та ні»; «а Що з нею»; «а ось подивіться на її носа, появилися веснянки, а вона не хоче, кисне, проява якась»; «ну що ви, проява, вона у вас славна дівчинка; іди сюди, подивлюся, що то в тебе на носі»; о, думаю, тепер то я на нього Роздивлюся добре; але чого це він зі мною, як з малою говорить; нічого ти, думаю, не

1(16) березня перший тиждень починається 7(22) березня пройшов перший тиждень посту 8(23) березня піст починається 10(25) березня у Колі отелилася корова з десятої вечора 14(1) березня до обід похмуро а після обід ясно сонце 15(2) березня починається третій тиждень посту 22(9) березня ...починається... 24(11) березня Середохрещення 27(14) березня дощ 6(24) квітня Саші рік як помер Осадча Щербанівська 7(25) квітня Благовіщення 18(5) квітня Пасха 30(12) квітня заплачено за радіво 6(23) травня Григорія в Армію Червону виряджали Славку Райчиного 10(27) травня Віктора день народження Бондар йшов у армію 11(28) травня Віті день народження і Наташі 17(4) травня завішалася Ярина Кордонючка 18(5) травня хоронили

22(9) травня празник Николая

29(16) травня день народження Миколи 6(29) червня Трійця 13(31) червня Заговки

121

знаєш; як це мале вже страждає за тобою; подивився близенько так ще й пальцем повів по носі: «зараз я вам напишу, то вам в аптеці зроблять таку мазь, то зразу буде біла-біла»; а я все стою та дивлюсь на нього, витріщила очі; а він уже допетрав щось, і теж дивиться мабуть, уже здогадався щось; а все дивлюся й не можу надивитися; але що, роздивилася, очі голубі, гарні, ніс теж гарний, а вуха - люди, чого я раніше не бачила, як у верблюда; аж мені самій смішно стало; та за ким же я бігала! ... (оженився він пізно і взяв ще молодшу за мене; коли я приїхала в село своє в гості, то хотілося побачити; якраз було літо, тепло, сонячно так, аж пашіло; і я пішла до бабусі провідати; і ми гуляли під глодом; збирали глід і груші; і я тоді його побачила в парі з молодою жінкою; а сам такий солідний, і з паличкою в руках; і душа моя була спокійна...)» -

«зустрічалася я з Андреєм, дуже славний хлопчина, ми трохи разом вчилися; а яка то була любов, як у мене був нерідний батько, і мені нікуди не дозволяли виходити вечорами, і до мене теж щоб . ніхто; так ото я з Андрушкою тільки листувалася; а як листувалися - смішно й здумати; він мені напише такого великого листа і принесе до мене і покладе в загату в хлівчик, і я йому теж відпишу і покладу туди само; отак ми проводили час і тішилися тими листами; я старалася ходити до свеї тітки на Шляхту; так звалася вулиця; і так і жили в нас старі люди, шляхтичі; там різні Січинські, Віль-чинські, Ходаківські та Дітківські; і от я ходила до свеї тітки через його беріжок, і інколи він побачить і проведе мене до самої хати; а ще й інакше, він приходив часто до нашої криниці, і там ми зустрічалися; я боялася забаритися з водою, то ми впустимо у криницю відро та й ловимо його довго; і так ми і насміємося, поки нас хто-небудь не розжене; «от чорти, як сколотили воду»; отак би воно не знаю скільки тягнулося, якби до нас в село не прислали одного хлопця на роботу; звали його Грицько, і недалеко від нас працював; от по-сусідству і загостив до нас; підліз до вітчима, почав заговорювати «оце ваша дочка з косою ходить»; «авжеж, жінчина, моїх ще нема, женився на їй з дівчинкою»; він говорив грубо, відверто; «коли б збутися скоріше, бо в мене свої діти будуть, бо з чужого добра не жди»; і отак познайомилася я з Грицьком; навіть разом працювали; я ще про заміж і не думала, а вітчим уже з Грицьком домовляється; один раз я полізла до столика, відкрила шухляду, а там стрічки так і пурхнули доверха, я аж злякалася; а Гриць спостерігає та допитується «гарні?»; а мені аж в очах темно стало; став мені наговорювати, що то всі женяться, а ми що, не можемо

122

поженитися; я кажу «я ще не збираюся виходити заміж»; «як не збираєшся! а твій вітчим уже готується, я вже й горілки заготував, он стоїть в ящиках»; «а стрічки кому»; «а ось плаття, ти й не бачиш»; мені так стало шкода себе; що ж виходить, вітчим мене хоче збути без моєї згоди; все без мене; а він говорить «да, з тобою не можна договоритися, ти дика, як сорока, скажи що, ти вже чкурнула у другий бік, затягни тебе силою в клуб, так всеодно втечеш, тягни тебе танцювати, так ти видерешся»; я в сльози «що ти знаєш! танцювати не вмію, бо вітчим нікуди не пускав з дівчатами, не то з хлопцями, а як же ти будеш на мені женитися, як ти других дівчат водиш з клубу додоми»; «то ти не втікай, то я не буду других дівчат водити з клубу, вони самі до мене чіпляються»; я так собі й подумаю, що хлопець то гарний, нема де правди діти; але ж Андрей в очах стоїть; і де він; прийду додоми, сяду коло матері, надмуся, мов пухир, а мати питає «чого ти»; кажу «мамо, що це робиться»; «а хіба що, нічого не знаєш?»; кажу «ні»; «то він же каже, що ти згодна»; кажу «ні»; а мати зі злості «то чорт вас знає, як це воно робиться; Гриша мені весь час говорить, що ти згодна, аби ви не проти; а ми не проти, бо він хлопець гарний, за такого можна йти»; «ой» кричу «ви не бачите, що він виробляє, як він з цими дівчатами дуріє та ганяє за ними; то так і завжди буде, га?»; ну, мати що ж, як мати, хоче, щоб завжди краще було, каже «не журися, він уже тобі й плаття замовив шити, 26 листопада розпишетеся»; це був тридцять третій рік; хто його не знає, що Це за рік; «ти, мамо, подивися на цих людей, а ти мене заміж видаєш; яке це буде весілля»; і плачу «і просити не піду, і до загсу не піду; як хочете»; так і було; кого так попросили

16(3) червня

дощ увечері

19(6) червня дощ

20(7) червня дощ

28(15) червня два

роки свасі Саші

30(17) червня

Григорій

Тимофійович

Добровольський

Волков... Віктор

льотчики загинули

11(28) липня Минка

помер одинадцять

годин вечора

12(29) липня Петра

Павла празник

13(30) липня Минку

хоронили

18(5) липня була

свайба Бутенкової

Люби

21(8) липня дощ

22(9) липня дощ

2(20) серпня Іллі

празник

8(26) серпня свайба

була у Лени

Шевченко

14(1) серпня

Маковея

19(6) серпня Спаса

4(29) вересня в

Новому Бузі Ал...

був помер

11(29) вересня

Усікновеніє Глави

двадцять пять років

Ліді і Валі

дівчатам день

народження

12(30) вересня

Олександра

Нсвського

13(31) вересня

помер Хрущов

18(5) вересня дощ

20(7) вересня дощ

номер Зима

27(14) вересня

Воздвиження

123

самі, а розписав сам секретар, прийшов додоми і розписав; ой, люди, яке то було весілля; якраз було грязько, та ще впало небагато снігу, та така багнюка; а гармошка там скрипить, і барабанчик там лупотить; тупають в тій грязюці, мов чорти; моя подружка Оля його краще любила, як я; от і вона явилася, непрошена гостя, як казав уже мій Гриць; наказував дуже «не клич теї лепетухи»; а от вона й сама прийшла, твоя кохана подружка, зара буде чіплятися...» -

ще баба Марусичка не жила з ними, то Яринка так коли піде до неї, - йти треба було вуличкою та яром, а далі лісок; як весною, то їй любо ще й на квіти пороздивлятися, птахів послухати, занести бабі що там чи помогти, хоч Яринка не дуже й любила ту бабу Мару-сичку; але що ж ти зробиш, як мати бере посилає, то й мусиш іти; але й баба не раз зайде, вона не любила невістку, й та ніколи не мала ласки від свекрухи; та що вона там була винна, як помер чоловік Гаврило й через якийсь час вона прийняла Максима; ще й раз було так налякала Яринку, що вона в запічок заховалася й плакала довго; це як поздавав ЇЇ вітчим усе хазяйство в колгосп, то хіба не прибігла Марусичка й не виказувала йому, що нащо це він такий гріх учинив, чортові душі повіддавав, записавши в колгосп; ну то себе вже, а нащо й дитину, і це ж ЇЇ душа чортові продана, і будуть її чорти на сковороді жарити; отож, вона плакала й голосила у запічку, так їй себе було жалко, що це ж і її душа вже чортам попадеться, бо це вітчим поздавав коні й борони, й усе у колгосп і записав у колгосп і її з усім хазяйством, -

ще вона трохи за це згадала, - там була дочка Лукія; любила до них ходити; куток називався Стобунівка; любила ходити у город їхній, за ним ставочок починався; огірків, моркви накраде у беріжку, помиє у воді, наїсться; любила над тим ставочком сидіти; там кладочка була; хата під цинковою бляхою, до ставочка грядочка й до дороги - не дуже й було; дід Максим подав заяву на троє душ; баба Гендзюрка прийде й «нащо й ти чортові душу віддав, дитину»; а вона в запічок залізе та пла-а-аче; коли це кажуть, Мар'яну Пичачку висилати будуть, не хочуть в колгосп іти; три дні сиділа у них; чого, - випроводжала; у скриню складали, в ящики, все забрали; дядько Семен, тітка Марія, Лукія дочка, син Сенька, Надя, молодша од Лукії на п'ятнадцять років, - отаке-го було, бігало, «на тобі цю сковорідку та будеш згадувати тітку Мар'яну»; на Далекому Сході опинилася; дядько помер, а Надя десь ділася; вона вже в Кодні була, як тітка приїхала в гості; така баба - кацапка така!; Женя каже «знаєш, хто є? - тітка Пичачка»; чогось до матері не

124

зайшла; двері відчинені надвір, люди сидять; Женя каже «вгадайте, хто прийшов»; «не-бось не знаю, небось не знаю»; а Лукія в Сибіру замужем, трактористкою робить, одинадцятеро дітей; найстарший син Микола Мар'янин десь у Києві був музикантом, а жінка його в хаті чогось жила - звідки Пи-чаки виїхали; віруюча була, з сестрою все ходила в церкву співать; зараз признається, як побачить; «я ж його й не цуралася, їздила; вже він мене не понімав; а проте я його їздила хоронити»; дочка каже «приїжджайте до нас»; продала хату, а потім побачила київську культуру, прийшла у свою хату й сидить день, два; «ми вас не хочемо, бабцю»; дочка каже, що мама нас опозорила, втікла; каже цим уже людям «діти нічого проти не мають, що я в село поїхала»; вона собі на похорони ходить; а тітка Мар'яна згодом померла; до сина їздила в Київ; вони там золото мили, й ковтали; їх просвічували, - всеоднак проносили й мали; а в матері були золоті копійки; приїхала Явдоха сестра, Люсіна мати; «купиш Яринці»; «добре»; в Ходорків пішли, на підводі до Попельні; їсти хочеться; у Попельні стали за чаєм у чергу засолодженим; душ скільки стоять за тобою за шклянкою; вона так пила, що в роті пухир зробився, попекла; «то, дурне, чого ж ти так спішила»; «а як - давай, давай»; мати сказала, щоб Ярину брали з собою, куди йтимуть; двадцять п'ять рублів золотом дала; вони в Києві поговорили ввечері, домовились і полягали спати; вона рано спить, а вони вже вправилися; десь, видно, дістали гроші, - сонечко встало; «а гроші» питає; «йдьом на базар, ми вже все зробили»; купляють пальто, чотириста сімдесят рублів, хутром обшите, вузьке, далі бавовняного шарфа і шиті валянки без галош; і Гані

14(1) жовтня Покрова зранку похмуро було 18(5) жовтня дід Адам помер 19(6) жовтня я до Галі поїхала 22(9) жовтня Крушинський Іван Омелянович 1(19) листопада за радіво заплатила по перше два місяці положено 4(22) листопада Казанська 6(24) листопада Катерини 7(25) листопада гарний день теплий 8(26) листопада день гарний 17(4) грудня у Варвари Ольга Куз... померла 18(5) грудня Сави Люськи свайба 19(6) грудня Николая

1972

січня мороз
сильний
січня мороз

9 травня до обід гарна погода після обід сильний дощ

Blog

Повинаймувано, де який хлів, де що; хай би жили люди, як нам це рішено збува­тися свого закутка

Повинаймувано, де який хлів, де що; хай би жили люди, як нам це рішено збуватися свого закутка