Geum.ru

Повинаймувано, де який хлів, де що; хай би жили люди, як нам це рішено збува­тися свого закутка

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   38

хмарно

з проясненням

29(16) березня

ясний день

30(17) березня сонцем

і вітер холодно

теплого Олекси

31(18) березня

дощ теплий помер

Малиновський

маршал Радівон

Якович йому 69 років

1(19) квітня

ясний і вітер

2(20) квітня

похмурий три тижні

минуло посту

3(21) квітня похмурі

і дощ хоронили

маршала

Малиновського

в три години

4(22) квітня зранку

ясний а вдень хмарно

а під вечір ясно

5(23) квітня

день ясний

6(24) квітня сонячно

7(25) квітня сонце

зійшло ясне ясний

цілий день і вітер

8(26) квітня сонце

і тепло

9(27) квітня чотири

тижні минуло посту

10(28) квітня ясний

теплий

85

звіринячі, зачорнені наростом, а ще й дух звірячий; а хустку то сам мусиш розкутати, аби взнати ще страшнішу таємницю, та длубаєш на щілкнх вузлах і знімаєш хустку за хусткою, і бачиш оброщені щоки і бороди, і вже тобі вороття нема ані в сон, ані в день; і це тобі такий порятунок, тут тобі світ цілий, і все, що тіки не захочеш; волосяні ноги обступають тебе - отуто твій світ, а гиншого не бажай. Вислобоня-а-аєшся, як це в сні, летиш понад самою землею, а вже десь такі мотоцикли диркочуть, така ворожа сила, та й дальш, як захочеш, то не одбіжиш, але й вони не наздоженуть, і така воля, та­кий страх: тікаєш і не втечеш; вже хекають в шию, але не вхоплять. То це ще звідколи - ще з маленства, й так роками той страх збав­ляєш, у світу затишку дошуковуїся; аж коли мені сни сподоблятися стали що нічним, що денним думанням, - сниться щось таке мов нечвидне, проглипуєш ранок і вкрадаєшся десь до такого місця, де я собі знаю та й знаю, й гоппа-на, бачу таке саме, що й в сні; така жінка впоперед ступає, а ти назирці, то боком, то скоком, аж заким не вгледиш і гочі, і носа, і трохи губів, а щоки і борода затушковані, - десь так багацько набралося цеї жіноти, ге-но ви скажіть що й; і до церкви вступають ну вам купами, з розмаху хрести накладають на все своє чорне і зверху і спідсподу, якісь гріхи давнешні заховують та примолюють. А кажуть, то переселенці, а їх буде більці, як сидячих по хатах та при землі людей; а цим тра буде таких здоро­вецьких хатів, щоб їм жити купами, і на їдному місці ніколи надов-ше не передержатися, - то це ви мені, бабо, геть як-то ті, зо світу, а бо ті нічого не несуть та й не везуть, аж коли бачу, ця баба щось таке тягне, такими волоками впозад себе загрібає, то чо ж це не помогти людині. Не ми хіба їдні на цьому торговиську, що я з думкою, ви з ношею свею, а то всенький світ глядить, де що невидне, а таке страшне, чимсь покарано, а не знати; людей у больницях більш, як знадвору, уписують до карток кому нежить, кому непам'ять, аж сміх бере, - ото де не помирали віками, а вписано, що типір помиратимуть. Та й вам сміх, бабо, та й вам що хоч тако де не візьми: помрете од невидного чогось, а записано буде, що картохлі переїли. Несуть вас понад головами, на горби такі, де ви кожній травинці імення знали та любили в пучечки складати та з рукава як-то понюхувати, а вам добренно у славі плисти, а ми ж тую славу, гей, тай-й, - але ж то мені клопоту з цими бабами; вже ж несуть вас третьою гулицею, а влади не чути, а ораторів щось не знати, кому теє слово на пам'ять вашу сказати; біжу до влади, а їм ще ні так, ні всяк: а хай би землянок не копала, а хай би вогнем не

86


випалювала, а хай би не ховала бандерівцям збіжжя, харчі та всяке цінне рухоме майно;

а вона в колгоспі й дня не робила, а в сільраді підмести ні разу не хтіла; нема вам духових музик, і везуть вас повз церкву, а батюшка одвертається, бо ікони збирали з пограбо­ваних хатів, а до церкви стежки не знали; а ночую приперли дитину од дівки-семилітки, куми стали подавать ту дитину батюшці, а вона замісто дитини очутилася свічкою, то батюшка в сказ: я свічок не хрещу, а прине­сіть мені дитину; а на вашу торбину зиркнув, що нічого такого не подаєте, та й буркнув: а цеї баби тут треба, як торішнього снігу. Же ж вам знов сміх: як це вдруге несете мене до церкви, а я в батюшчиних руках на щуку перекинувся, та й знов гайда додоми, а вдома я знов дитина; та й за третім разом несете, а я цим разом зробився хлібом, то батюшка подивився, ну та й хай буде, хліб святий, його не гріх перехрестити. А як мене похрес­тили, то я враз хлопчиком зробився, та й що вам кажу, а ну-ну: щастя ваше, що догадалися мене хлібом перехрестити, бо якби пере­хрестили свічкою, то був би страшенний мор, а якби перехрестили щукою, так був би страшенний голод, а раз хлібом перехрестили мене, то ждіть страшенного урожаю. Кажіть-кажіть, що то люди повидумували, бо ждали і моровиці, і голоду, а перед тим урожаю вели­кого; а кажіть, що то на фабриках видумали якусь моду на крам, та й того так, - я вам і так повірю».

«А де б то хто тамечки родився, а ким та­ким удався, що його перехрестити, як хоч, та вгадай, яка ще лиховина уїсться в цей світ, - несуть тобі щуку, свічку, а й хліб, то хай буде Щука, і свічка, і хліб; нема вгадання ані на голод, ні на урожай силенний. Світ обзи­вається не тими голосами, не там, де б ти хтів

11(29) квітня ясниіі

теплий картоплю

салила

13(31) квітня

гарячий

14(1) квітня

похмурий

15(2) квітня вітер

18(5) квітня

хмарно вітер

19(6) квітня дощ

25(12) квітня

сонце тепло

30(17) квітня Пасха

сонячно

1(18) травня

сонце тепло

2(19) травня до обіду!

гарна погода а після

обіду вітер холодно

3(20) травня до обіду"

похмуро і холодію а

після обіду сонце

тепло

5(22) травня

покропив дощик

і грім перший

6(23) травня

Григорія

7(24) травня гарний

теплий ясний

8(25) травня зранку

ясно надвечір хмарно

170 Щербаченко

9(26) травня

гарний теплий

10(27) травня гаряче

а ввечері холодно

і вітер

11(28) травня вітер

12(29) травня дужий

вітер холодно

14(1) травня два

тижні після Пасхи

17(4) травня вітри

корова по...

21(8) травня три

тижні після Пасхи

22(9) травня свято

Миколи

23(10) травня дощ

гарний

87

притулитися хоч краєм душі. Ти думав, їм грошей тра, де що поза­копуване, нічийне, - а то їм тра знаку грошей, знаття, що є гроші, їм тра набутися смаку знаття усього позаховуваного й їм ненале-жаного; страчено навпослідок, що є багато, що мало. Ти хтів зна-хуром бути й людям такий лік дарувати, хтів рибою обгодувати пів світу, пів села, та й нагодував; а ще перед тим хліба їм наурочив багацько, та й мали хліб, але смаку не знали на хліб, - такий піст, одколи світу, що постують, а за стіни тримаються; та й думай, кого тобі шкодувати, чи світу цього, чи люду. Отворено двері церков, та йди признавайся, який ти винуватий, - а нема прикмету винува­тості, а й до церкви страх уступити; то колись кріпацтво одміняли й різками примушували брати землю, а на тобі й волю, і віру задар-мо, - не хтять волі й віри. Ти такий вслухняний чоловічок, що й похорон зладнаєш, і владу закличеш, і батюшку впросиш; а я тако вигребуся з могилки, бо мені життя не тра, а цікаво знати, бо ти такий мудрий, що бабу спровадиш, а десь по тих сховках синонця мого налапаєш, та й будете десять літ поминати бабу, - тепер таке повелося, що не так той похорон, не те поминання, як саме поми­нання; з буфету вам вилазу не буде. Твій дідуньо знав лік од усякої болещі - що худобина, що людина; стежка аж біла од витопту до крайньої з-перед лісу хатини на хутірці; а чума вкралася, то вііі рік потому причинний ходив, та прощення просив у живих, та все показував на ті хати, де ні їдна душа не померла, бо ті хрести крали на цвинтарі та палили, а тим вугльом призьби собі обциркльо-вували, та й так живі осталися. Руки здойме скраю села, чутно аж з-під лісу до шляху, - потомечки, каже, буде таких о много, що не тіки хрестами ратуватися будуть, а й мертвих викопуватимуть для ліку. Твій дідуньо стукав у кожде яке не є вікно та допитувався живих, та вимолював собі право на смерть, то пів права він собі випрохав, а ще пів права нігде не знаходив, - бо поратовані од усякої хорості поперед тим не були поратовані вже од цієї хвороби; бо він ліку не склав на скіко тамечки поратованих опередьраньш та скіко непоратованих типір; то він плутав хатами, селами, де те місце злочину, неназиване аніяк, аніким, анічим, а знаходив місце впісля злочину, а місце йому не значилося місцем смерті, а ще всі болещі та мертві не були поховані та забуті, то він мусив так перебути, а де в ярку чи долині заскочить кого живих, то такою голою бідою вигулькував: їхали чоловік та жінка на ярмарок якоїсь госені, бачать, з долини біжить якесь, кричить чекайте; вони поставали та й бачать, якесь голе, питає їх, куди їдуть, - на ярмарок, що везете, -

88

пацятко, - питає, що вони думають за ту пацю взяти, - а ми знаємо, що, - аби запра-вили, каже, стіки й стіки, а як вам будуть давати, то щоб брали, а більш не брали, й аби мені що купили; приїхали вони до міста, прийшов купець, стіки взяли, а жінка питає, що ж ми тому голому купимо, - блюзку та й штани! - купили, що нарадили; приїж­джають в ту саму долину, бачать, біжить го­лий; каже, що взяли, - та те, що ви казали, - а що мені купили, - блюзку та й штани, - є, каже, я того не хочу; каже, ще цей місяць - так той голий каже - така буде талапавка, а потому буде мороз, потому як возьме, то буде тримати, то будуть люди мерти, я так мушу ходити! - та й побігло в долину назад. А ти в тих бабів дошуковуєшся розуму, а вони поза розум вийшли та й хтять такого світу, що й не знати такого світу; а ти в цих молодиць визируєш втіхи якої, а гинші мо­лодиці навідують тебе в сні; шукаєш бідного та нечвидного, а їх в помку не знати; тобі тра злодія, а вже усі злодії; тобі татові речі в нау­ку, а вже ж мудрість розтеклася, як слина по воді; добренний світ - де не стань, що не возьми, - вішніх мерців ряднами тягати, а Божого мерлеця на поратунок свій визируй, - отаковилося безчасся, - коли гине більше, аніж з Божої потреби, захланюється святість помирального ритуалу, коли покинутому колоскові назначено стати прокляттям, а не рибою й хлібом, і страчається смак до їжі; коли - нема знаття, що багато, що мало, що темне, а що видне, що холодне, що тепле; коли - сам космос пригортається до загноб-леної людини і з-усиль дарує часину для сінокосу; коли - кротові нори, цього демона розбурханих стихій, зрешечують землю, аж вглибаєщ по коліна; коли - людські свари постають на божевільне волання; коли -

25(12) травня

дощ гарний

26(13) травня

дощ з ночі

27(14) травня Домаха

померла дощ ввечері

холодно і вітер

28(15) травня чотири

тижні минуло після

Пасхи

29(16) травня день

народження Миколи

Домаху хоронили

3(21) червня Настя

А. Крушинська

померла ввечері

4(22) червня Настю

хоронили п'ять

тижнів минуло посту

8(26) червня

Вознесіння

12(30) червня ...

пішов до Червоної

Армії і Петров

13(31) червня дощ

короткочасний

18(5) червня

зранку похмуро

Трійця дощ

22(9) червня дощ

23(10) червня вітер

25(12) червня

Поштаренко Івана

Фе... зарізали ввечері

26(13) червня

гарячий

27(14) червня Івана

хоронили

29(16) червня

гарячий день

6(23) липня дощ

великий

12(29) липня Петра

Павла

31(18) липня радіо...

1(19) серпня

Крипач... коров...

3(21) серпня помер

ввечері Швець

4(22) серпня Швець

Василь помер

89

споночіле небо нуртує перебраними од людського життя походами постатей, пристрастей, вбивань і поновлень; коли - спотворене почуття виплоджує небачених гомункулусів, а їм кортить зодяг­нутися у давні строї; коли - думка плазує задавненою хіттю польо­ту, а пісня мертвіє, ще й не зачавшись; коли - вікові чужинецькі напливи не встигають перетруїтися, а вже час нового нашестя й нових паплюжень, - що ж зилишається Богові, що кесарю, а що людині? Либонь, Господь навіки благословив цей материк яко найдовершеніше своє сотворіння і почувається невгавно молодим - у гніві, любові, милостивості; кесареві пробачено навіки - володіти нічим і щезати внікуди; людині ж пробувати в безчассі; світ, що вона його тямила у єднанності Бога, душі, квітки, пташини, що не узурпувала жадним помислом, жадною аналізою, а лишень благословляла щодень, світ, що його не гартувала на завойовність, ані не плекала на охоронну поміркованість, здужувався на відокремленість і демонічний схов, - Господь з острахом пригля­дається до такої людини, кесарі божеволіють на безвладді, не ли­шаючи кесарятам ані влади, ні статків, кожен прийде уперше і стане останнім. Чи ж, може не всі Господні заповіді сповнялися щиро, чи, либонь, сповнялися задовго до їх оголошення, існували, і стався збаламут за писемним чином, - однаково щирі у вірі й безбож­ництві, віра пішла углиб душі, а безбожництво встановилося на державницький кін; віруючі й невіруючі беруть облогою церкви, мудрі, накладаючи триперстя, плюються під ноги; проживши в безбожництві, зачали будувати церкви, та нижчі од кам'яниць своїх, - Господь регоче, аж за боки хапається: дарую вам ласку віри, злочин­цям недоторканність, злодіям новий промисел, сиротам вокзали, розумним уседозволеність, розмножайтеся, вам-бо Судного дня не знати; нема серед вас винуватих, бо не складено міри винуватості, позовів більше, аніж судів, свідки німі, а ще більше їх у землі, та то все мої, душі не годен порахувати - заповнено храми небесні, а храми земні сповняються ґвалтом; ви сотворили нове буття, - живіть понад світ! Що ж то за дивовижа, цей материк, - янголи з побитими пеплосами сліпають асфальтами з нікуди в нікуди - тут земля обітованних проклять; осінь для ангола - тисячоліття безчасся; дім на бункері так і незмога звести - додому нема вороття; з немочі, заозоривши безмеж світу, приповзаємо до материної домівки, - додому завжди є й буде вороття; зчуманілі поети карна-валізують на державницькому карнавалі - за маскою Гамлета не добачити майбутнього диктатора; але й бункер стає домівкою

90

посеред царственних снігів, і його буде закидано гранатами; але й домівка стає пек- лом - де осердя тепла розвіяно по закутках; недавні мученики постають на блазнів, героїв майбутніх романів, - карнавал потребує маски; поговорімо, Господе, ще є час серед цього безчасся! Ще ж - бусли, ці древні хазяїни, обживають свої, та не людські, ца­рини, ще не загноблена людина, тримаючи в сіточці хлібинку, вдатна радіти з раптового інею на деревах - бачилося таке півстоліт тому! - ще птиця, худоба, дерева не вповні скорилися новій людиноподобі, ще ронять сльози за давніми хазяями, ще знайдемо таких ізгоїв природи, такі покинуті й зана­пащені закутки, що наганяють страх на перехожих, - їм ще довго жити пам'яттю про давніших хазяїнів, та вони сумовито вмирають; ландшафт цієї необійманної ім­перії, цього материка, який годі пізнати, вибурхує настрахи, невпокорено очікує картоплиною, вівсом, пшеницею, порами року перепобудови людського єства, аби зажити укупі та приязні. О часе безчасся, ким і кого ошукано - деревом плід, небо землею, заміром чин, словом папір, думку спричиненою пристрастю, долю історією, піснею слово, - а не їли ми трави Господні, а не ховалися від подібних до себе в щілини й нори, а не подавали нам кал на скибці - то ви ще й їсти хочете! - а не вели нас на допити курійки, аби, спочивши по трудах пекельних, вчиняти наймичкам своїм дебі­лів, аби вони жили межи нас з тавром прок­ляття та не знали гріхів предківських, за що їх покарано; а не течуть у наших хребтах замість живної магми брудні води чорно-оильські, а не збирає гроші учена жінва голомозим діткам на перуки, - довічна гуманність без краплі сльози! - а не вини-

5(23) серпня

хоронили Швеця

Василя

6(24) серпня Катя

руб вийшла заміж

12(30) серпня дощик

маленький Люди

Мешениної весілля

13(31) серпня дощ

14(1) серпня

Маковея квіти

святять

20(7) серпня

картонку віддала

28(15) серпня перша

Пречиста

29(16) серпня Валя

поїхала

2(20) вересня

Олександра

Івановича день

народження

Куриченка свата

перший день

на кукурудзу

14(1) вересня Семена

21(8) вересня друга

Пречиста день

народження Інни

24(11) вересня дощ

вранці йшов

25(12) вересня помер

Льова Хрипко ввечері

26(13) вересня дощ

день народження

Віталія Коз...

9(26) жовтня до

обіду дощ

14(1) жовтня

Покрова сонячно

і хмари наближаються

19(6) жовтня дощ

20(7) жовтня на

кукурудзі не була

21(8) жовтня не була

на кукурудзі

4(21) листопада

Казанська

7(24) листопада

похмуро

18(5) листопада

померла баба Юрчиха

91

щене чоловіцтво золоте войнами, голодом, наклепом, аби їхніх жінок та дочок було забрано у ясир своїми ж татарами, - Не вродитися тому Сіркові, що рубатиме впень безневинне яни­чарство; ми покрили гріхи предків наших, винуватих і невинуватих, ми дійшли звиш-Божого милосердя, - о, великий народе, націє упередодень небуття, Вавілоне без вежі, мільйони вавілонів у мільйонних душах! Та ще - радіє дитинка гостинцеві бабиному і примовляє «ти моє сонечко»; великомученик горожанський перепиняє і зізнається у політичній немочі, - хотів злагоди, хліба, миру, продали Україну; милують добрі демони сплячу людину, відволоджуючи у лихих, карб на чолі - познака нічного змагу, виборено бодай хвилю од навали безчасся; запрацьована людина зводить очі на потаємне цокання у небесах, - Господе, ти вже вознісся? милуй мені і цей гріх; найдобірніший пасічник України дарує світові незнаний секрет медовухи, - пригостімося, Господе, звеселімося, Господе, заким є час! Бо - де ти бачив непитущого, бо - де такі корчми були, де такі паски з чужинецькими вензелями, де такі наймички, як на цій, своїй і чужій землі! Бо - не відаєш ти, що за відомста чекає на тих, які винуваті вже тим, що невинуваті, - чи вселенським насланням, чи власною дурістю, а чи жінкою у новій подобі, що відомщає занапащеному чоловіцтву то затятою лютістю, то витонченою фемінністю, то видзігорністю на всі боки планети - всякому смакує екзотична українка; перейдено стонадцять рево­люцій, і все революція, і по сей день революція, - о, вдатний материк для революцій і анатомувань, та іще жодної не було своєї, аби світ струсити та постати на нове буття, - а чи то замало жертв, а чи забагато, промов, Господе! Як ми ревні у вірі, докопуючи муки Христові щодень, щостоліття, то й до всього охочі, ми всякі, ми ще ого яке сотворимо буття; привчені до завойовництва під чужою ідеєю, ми не зазнали часу завоювання внутрішнього; ми повер­талися переможцями, аби в неславі доорювати свої лани, доно­шувати мундири, аби бодай догибати у рідній оселі, смак волі ми виповняли у зачаєнім нурті, душа спіралилася углиб землянок та не впокорювала високостей; ми в жаданні нових завойовників, що поведуть нас на інших пів-світу, аби повстати супроти усіх завойов­ників і зазнати нової переможної поразки, і вибухнути піснею, казкою, думою - на розгад всьому світові, на прихід нового Шев­ченка, що сльозою покриє свій сміх, що - знуртує нерозповите буття, але поєднає його розокремленість, що постала з пекельної вирви безчасся, - що то є за буття: найславетніші остерігалися

92

стати до нього впритул, аби воно не спопе- лило; іншому виїдало печінку у тридцять

вісім; не давши перейти і тридцяти, заду­шило сухотами найбільшого провидцю; ки-даіо в зашморг сорокадев'ятилітнього до-катовує азійськими болячками наймолод­ших; вкидає безпечніших у карнавали - дивовижа така посеред спаплюженого нурту, - кожен тікає в пустелю задля молитви; муд­рим дістаються чорнобильські пустки й руї­ни у спадок, - о, щедра державо, що заква­шує трагічних Шевченків на божевільному оптимізмі - еміграцію врешті одшукано у цій державі в державі! - веселімося, Госпо-де; чоловіки нявкотять жіночими голосами, жінки приступають їдна до одної з новішої якоїсь охочості - чи то гряде погибель жін­кою, народе, Шевченки живуть по втраченім образі матері, жахаючись приступити до прірви нових чуттів, - порятуйте жінку коли не словом, то сльозою, яких тобі ще революцій, коли вся держава розпусний будинок, який тобі злодій, коли всі злодії, який тобі вбійник, як кожний ласий на кров; дітей запродано у державні прийми - катуй, виховуй, кидай на вбійні войни, - станете сиротами і в нової держави; не знайдете жінки серед кам'яних лабіринтів; тих запро­дано у солодке рабство опівнічними нашеп­тами з екранів, мільйони згартовані на нове завойовництво і рушають на поклик світо­вих песиголовців; доба безчасся, віки безчас-ся! А не зазнали ж ми всього, що й світові знати де там; а ще в того світу вчитися, а чо­му його научити, - як ми самі собі знали світ у розумі, у здогадуванні, та впускали стіки його, скіки він хтів і нас у собі мати, а Це вже якийсь новий світ гримкоче та обступає машиною, продухтою небаченою, мольовидлом усякішнім, що тіки й дивися,