Повинаймувано, де який хлів, де що; хай би жили люди, як нам це рішено збуватися свого закутка
| Вид материала | Документы |
- Історія України" на тему, 252.31kb.
- Хай пісня лине в синь небес крилато, у мирне небо хай зліта салют! День Перемоги, 17.86kb.
- Жителька с. Куйбишево Тяжкий тоді був час. Мені виповнилося 12 років, а жили ми в Любимівці, 639.44kb.
- Сказка Жили-были две розы. Как жили? Вот так и жили. Родились они на одном из кустов, 20.38kb.
- Хай у віках живе крилате, Благословенне слово – Мати, 54.38kb.
- Библиографический указатель новых поступлений книги, Брошюры, Брайлевские издания,, 336.52kb.
- Масонство на Україні менш усього можна назвати українським, менш усього бо воно відбивало, 240.58kb.
- Удивительные цены, эксклюзивный сервис, сказочные предложения!, 44.66kb.
- В. А. Гоголь-Яновский, отец писателя, 1697.62kb.
- Рекомендації щодо виховної роботи зі студентами, 200.62kb.
| 29(16) жовтня Ваню проводжали в Червону Армію 2(20) листопада Ваню Головиного проводжали в Червону Армію 4(22) листопада Казанська 10(28) листопада померла Марія Федорівна Татаренко 11(29) листопада Павлинин син в Армію пішов 13(31) листопада Номеровський Валентин в Червону Армію 16(3) листопада Маруся снилась що була зо мною потім одійшла і почала одягать чи поправлять ретузи 17(4) листопада мороз 133 працював Пушкін; от як вона вернулась назад, вона здогадалася кудою іти, бо як ішла в місто, вона запам'ятала цей будиночок; от він їй допоміг вийти назад; доходять вони до містка, то вона помітила метушню, десь там, звідки вони вийшли; от бачить, розшук, загубили; от вони підійшли ближче; біжить їхній тато, і радий, і лютий; він до неї кричить «де ти була», а до його «де ти був»; але, виявляється, Гриць був черговий по частині, раніше не міг, от і доручив Уманському; обидва старшини; забрав їх тато на квартиру; хазяйка гарна, колишня киянка; навіть стала говорити по-українськи; як їй було з ними гарно, думала, рідня; був з ними один синочок, Сергій, тринадцять років, і їх двоє; ну, здається, жити та в Бога здоров'я просити; вони якось влаштувалися, поки багаж прийде, а на другий день пішли до міста; ця вуличка звалася Красна Слобідка; тягнулася вона над річкою, а за річкою ліс; над річкою стояла їхня військова частина; коли вони йшли в місто, вона добре помітила над річкою березовий лісок, і там сиділи музиканти і розучували якийсь військовий марш; пам'ятає, її старшина взяв жовту папаху, яку там видали йому; повну форму; папаха була з червоним допушком, і жовтий наче хрест на допушку; для неї було чудно, після шолома, як вона називала будьонівки; ну, поки вони чекали, як вслід приїхав солдат двома, мов звірі, кіньми, і поїхали в частину; от вона сидить і жде; от приїжджає ЇЇ старшина на двох звірах; перший раз вона сіла на коня; трохи було незручно, та плаття було широке, і як всілась, і тихо сказала «помалу»; Гриць її обіцяв навчити їздити на коні, але ще не було коли; і тепер виявилося, теж не було коли, бо прийшов наказ їхати в Новочеркаськ, в школу молодих лейтенантів; і так через два дні залишилася вона на чужині із своєю любою хазяєчкою; хоч було й сумно, але добре; кругом дерева, абрикоси, алича; ну, всяка фрукта, якої в них не було; та ще в ліс ходили вони по терен, а він такий, як сливи; та вже й виноград дозрів, тільки вона ще не знала, де він продається; а як узнала дорогу на базар, - о, тоді вони від'їдали винограду; а його повивозять гарбами, верблюдами десь із гір; ну, очі розбігаються; кожний просить до себе; а виноград аж капає з гарбів; а бджолів повно, очі засипають; вона Кавказ запам'ятала на все життя; от іде рано в місто і все думає, що хмари синіють; а коли ж то не хмари, а гори; їй так хотілося побачити їх близько, але не вдалося; жили вони десь кілометрів п'ятдесят від П'ятигорська; так говорила хазяйка, і видно було гору; вони чорніли, як вугіль; і коли находили хмари на дощ і закривали, нижче гори йшли, тоді вони все знімали, що є надворі, і 134 хазяйка затуляла віконниці; каже «буде буря»; вона все слухала, бо все для неї було дуже цікаве; їй дуже хотілося пожити там; вона там стала людей узнавати - які грузини, які осетини, які узбеки і козаки; вона тільки почала входити в колію життя, коли ж не так; починалися бої біля озера Хасан; їхніх мужиків з Новочеркаська послали на Далекий Схід, і їй довелося знову ждати виклику; але їй ще пощастило, не зразу вони поїхали; таких, як вона, сімей було чимало; одержала листа з Далекого Сходу від чоловіка; доки доїхали, все закінчилося з самураєм; і так залишилися там їхні воїни; а вони поки тут; все ходили до річки, у ліс, ходили в частину по пайок; жила на ті гроші, що вишле чоловік; на роботу не було коли поступати; життя почалося колісне; в місто ходили часто, там було завжди весело; літні концерти, танці; але люди здавалися їй до сказу веселі; і чоловіки страшенно нахабні; вона перестала ходити, пам'ятала, що в неї є чоловік; вони з хазяйкою почали частіше ходити до річки; річка була за садочком; наче був якийсь мов обрив; але сходити було легше; там у березовому лісочку майже завжди грали музики, на трубах; там лежала рівна біла береза, звалена в річку; якось шкода було дивитися; що всі дерева живі, стоять, свіжої водиці напиваються і тільки гіллячками, наче косами, розгойдують над водою; а ця бідна лежить і, вважай, що вона мертва; кіски її лежать непорушні, тільки вода ними маталає та листя змиває; там частенько сидів солдат; то ноги, то чоботи мив; десь з чергування чи звідки; він мав час відпочити; а потім він узяв чоботи в руки і по воді почав підходити ближче; її хазяйка засміялася, каже «узбек уже хоче познайомитися»; а й правда, підійшов ближче, почав заговорювати; вони з 18(5) листопада мороз 22(9) листопада проти сьогодні перед ранком мені почувся голос жіночий гукнуло «Петя» 23(10) листопада всю ніч проти сьогодні не спала 24(11) листопада цілий день дощ 26(13) листопада перший сніжок посипав 27(14) листопада Заговки празник 5(22) грудня Головко письменник 7(24) грудня Катерини 10(27) грудня Кароульщук Павла була свайба 13(30) грудня Андрея Вові два роки 19(6) грудня Николая хмарно з проясненням холодно 1973 4(22) січня Галя Чайка померла восьмого ввечері 6(24) січня Галю хоронили день похмурий Святий Вечір 7(25) січня Різдво 8(26) січня другий день 9(27) січня Володі Лениному день народження 13(31) січня сніг йшов і мороз 15(2) січня вітер і мороз сніжок йшов 16(3) січня ясний день морозний 135 хазяйкою почали збирати білизну, суху і мокру, і скоріше доломи-вона їх боялася, а її киянка взагалі їх не любила; каже «ходім, дочко, будемо досушувати вдома»; а воно, лихо, причепилося, й ніяк; «ні хаді дамой, посілім»; киянка почала там на його свариться; а він не пускає та й годі; каже «я вийду потім», а він повірив; а вона не знала, що їх обманювати не можна; вона пройшла іншим боком, щоб не показувати слід, де вони живуть; і вона думала, все, а хазяйка каже «тепер сиди і нікуди не виходь»; солдат ждав, ждав, а потім давай ходити і стукати приблизно в ті хвіртки, в які вони сховалися; на річку вони більше так часто не ходили; хазяйка з неї сміялася і вчила, що кому можна говорити; восени вона одержала документа на проїзд на Далекий Схід, станція Лазо; це був той самий рік 1938; на Кавказі ще не помітно було, що осінь; так само гріло сонце і дерева стояли веселі, обвіяні теплими вітрами і рясними, блискучими, мов кришталь, дощами; бо в ту пору, вона знала, вже листя шерхотіло під ногами, жовте й блискуче, мов золото; вони виїхали в літніх платячках, хоч теплу одіж прихопили; доїхали до Москви, яку теж перший раз бачила, в'їхали в Москву рано, саме на околиці міста; тільки-що піднялися димки з коминів; тихо, хмарно, і гарно, хоч листя на деревах не було; дісталися до вокзалу; і що її здивувало, що довго вони не тинялися; в кого були діти, вони навіть не встигли роздивитися, як їх зразу направили в кімнату матері-дитини; для матерів кімната відпочинку, а дітям окремо; там їм і кашки, і молочка, й іграшки; можна й не їхати; потім подавали їм білети на місці; тут і носильники, й вйо на посадку Москва - Владивосток; Господи, і радість на душі, і сум; куди ж вона їде від рідного дому й села; росла в гарному і зарослому зеленню селі, мала тихенька дівчинка; про це ніколи й думки не заносили; й тепер уже минає Москву; вони з вікна не вилазили з свею донькою; приїхали вони до Сибіру; поля рівні, великі, товстими снігами вкриті як кожухом; де-не-де сидить кіпка жита, засипана снігом; соснові ліси стоять, як стіни, поскрипують від морозу; там щось пробіжить, чи лисичка, чи мисливська собака, - у вікно, на ходу, не дуже роздивишся; що її найбільше зачарувало, це Уральський край; їдеш і не віриш, чи ти в сні, чи в казці; гори, гори і Байкал; тунелі один за одним; вскакуєш, мов у безодню, і знов вискакуєш на волю, на сонце; і знов поринаєш у темряву; вона цілими ночами думала, спати не могла; так от який цей край; його не можна описати, як не бачити його; так як зачарована країна; ну як же, хіба ні; там пече спека, тут тобі морози, все скуто; тут рівнина, там непрохідні гори; хіба ж коза 136 може там задержатися; там у долині посьо-лочок розкинувся; ось перехожі по вокзалу ходять у шубах, шапках; а як же воно літом тут буває; ну, думає, подивилася, буде всім розказувати; тут тобі провідники пробігають; розмови; Яблуневий перелом; що ж воно таке; заглядають у вікна; ну й правда що перелом; два паровози попереду, один ззаду; тягнуть угору; то, дивись, уже ззаду два паровози, спереду один; мабуть, пішов згори; цікава дорога; і знайшлися люди, які зуміли цю дорогу прокласти, продовбати в горах оті більше сорока пічур, якими міг би пройти ешелон з людьми та з усим; або пік Сталіна, який висить на сказі гори, просто над головами, які проїжджають в вагонах; то ж міг тільки бусол там виробляти собі гніздо, а не людина, яка зуміла, не знати як, зробити голову Сталіна; чи є хоч онуки тих людей, які робили диво, яке можна тільки в казці описати; все-таки вони їхали одинадцять діб; можна щось та й побачити; приїхали на станцію Лазо о десятій ранку; стрічають їх їхні мужики, солдати, всі, як рідні; вони всі у битих валянках, кожухи до колін, шапки з навушниками; і не взнати, що це за військові, що не в шинелях; якось смішно; а вони, смішно сказати, хто в капелюсі, хто в береті, легенькі пальтечка, в чобітках; а там і носа не можна висунути з вагона; та, на щастя, їхня квартира близько була вокзалу, коло семафора; хазяї теж колишні українці, уже старі; дід був старий, як світ; розказував, що приїхали сюди по вербовці, що був тут такий ліс, що ні неба, ані світа не Видно було; перш побудували одну хату, щоб було де жити людям, а тоді будували кожний собі; перезимували вони тут в Лазо, а весною їх перевели в частину, три кілометри від здати там життя стало самостійне, поселилися в 19(6) січня Хрещення похмуро й тихо 24(12) січня Вітуськн день народження 27(14) січня Ніна Козиренко родила дванадцять годин ночі проти неділі 6(24) лютого рік Маляренкові Івану 15(2) лютого Стрітення посмертно родилась дочка у Мелащиної Коліної жінки 16(3) лютого дощ 17(4) лютого дощ 18(5) лютого дощ 28(15) лютого помер Микола Номеровський багато снів снилося і страшних із голови через лице лізло і я насилу крикнула аж прокинулась 2(17) березня хоронили Миколу Номеровського 8(23) березня зранку морозець похмуро а вдень розтало грязюка 14(1) березня день народження мій сімдесят років парко 15(2) березня цілий день сніг мів 17(4) березня хлопчик удався... 22(9) березня Сорок Святих 137 гарну квартиру; кухня була спільна; їх хазяйок було четверо; вона між ними була наймолодша; жила мирно, дружно, але їй цього було мало; вона стала ходити з чоловіком у вільний час, хоч у його такого часу було мало; жили то вони за півтора кілометри від кордону; не дуже було спокійно; самураї в сопках пробивалися, і часто були бойові тривоги; та до цього вона почала звикати і почала допо-магати солдатам; подумати, то там така вже робота; їй доручили пошити багато білих капчиків; дали їй солдата, росіянин з Геор-гієвська, він трохи вмів кроїти, а вона строчила; і в них капці на перший раз для фізкультурників, на перше травня, вийшли непогані; в її лейтенанта в батареї коні були карі, лискучі, стрункі; як же то кавалерія; їй старшина приніс старі простирадла; вона їх порізала стрічками й обшила усі вуздечка білим; можна собі уявити; як виїхала їхня батарея, а це батарея була її чоловіка; всі коні карі, а вуздечка білі; до чого ж було гарно; та всі дивувалися, а деякі навіть полаювалися; і треба ж таке вчворити; потім виступили бійці, це були фізкультурники; хто на турніках, по-різному виступали; всі були у білих капцях; теж відрізнялися від інших батарей; її за це комісар Лєбєдєв хвалив і дякував; певне, вона була задоволена, і її чоловік, він же з її допомогою виходив завжди на перше місце; влітку там дуже гаряче; коли виїжджали на заняття, вона коням шила на голови такі налобники; робила дві дірочки і червоним обшивала; це одягалось на вуха, і дві дірки для очей; можна собі уявити; коли коні були на спеці, для їх був великий захист від сонця; одне слово, чоловік був радий її працею; її скоро визнали всі в полку, офіцери і солдати, і не раз вигукували «ей, лейтенант-шо, що ти там ще придумаєш»; а придумає; поля навкруг, кінця й краю нема; тільки зарощено низьким горішником і білою півонією; можна сіяти і садити, що хочеш; тоді вони запропонували комісарові, щоб зорати хоча б гектар землі, і можна щось посіяти для їдальні бійцям і офіцерам; так і зробили; було їх жінок четверо, і солдати; і засіяли редискою; і раптом пройшло місяць, як вони навибирали гарба за гарбою редиски; було і в складі, і в їдальню; а може значило в полку; було в них і допоміжне господарство; були свині; робітники були вільнонаймані; її туди як молочара поставили; одне слово, роботи було; 138 і чоловік відправив її на Україну до рідної оселі; от вона їде і знову у вікні сидить; ну не можна описати такої краси, особливо Уральських гір; все ожило, зацвіло; а що воно там то синіло, то біліло; то там, то там купка дітей лазять по схилах, то корови де-не-де пасуться; то там димки з'являються з-за дерев; чи посьолочки, за деревами не видно; нема коли роздивлятися; поїзд усе чух, чух; і так вони через одинадцять діб доїхали до Москви; екскурсант оголосив екскурсію; поїхали; їздили вони по Москві; все було, як у казці, аж очам не вірилося; і надовго залишиться в пам'яті; дійшли вони до мавзолею Леніна; певне, коси дибки стали; та в першу чергу звернула увагу на вартових; вона любила військових; і тут їй подобалося, як вони стоять, як струни, гарненько, що ростом, так і всим; потім дійшли до Леніна; чогось їй страшно було і шкода; і вона подумала, що от Ленін умер, що вона ходила в школу, десь у другий клас; а пам'ятає, що він помер; і от вона дивиться в 1940 році, і Ленін ще живий; тоді була на йому коричнева коверкотова сорочка, темно-зелене крепдешинове покривало; прикривало його від половини до ніг; у ногах купкою лежить матерія; а як вийшли на вулицю, їй запам'яталися зелені ялини; обсаджено кругом; а в кремль тоді ходу не було; а як хотілося побувати; бач, тепер ходять; приїхала вона додоми; певне, її й мати не взнала; вона змужніла, схуднула; більша стала; і дочці вже до п'яти років; не довго пройшов час, пише її чоловік; приїжджай, а то за тобою поскучали всі; премію назначили, поросятко чи свиню, чи кабанчика, і тримають, поки не приїдеш; з неї вдома сміялися; каже ЇЇ вітчим «оце то офіцерша»; «ну да» каже «бойова подруга»; «от як» мати каже «звикла з маленької до праці, то й там 1(18) травня теплий день 2(19)травня хмарний 6(23) травня Григорія Победоносця празник зранку туман а вдень жарко 7(24) травня вітер холодно 13(30) травня проводжали Толю і Ваню Лисогора і Щербаченка 22(9) травня празник Николая 23(10) травня дощ 26(13) травня другий раз упала я 27(14) травня дощ 29(16) травня дощ 30(17) травня дощ родились дев'ять годин вечора Маринка і Оксанка 7(25) червня Вознесіння ясний жаркий 8(26) червня з третьої години дощ трошки пройшов недовго 9(27) червня з шостої години до пів на сьому з громом гарний 10(28) червня у Лени ходила корова за бугаєм 16(3) червня Іван Дьяков розписувався 17(4) червня Трійця ясно і хмари ввечері дощ після сьомої години і холодно 20(7) червня дощ 24(11) червня після обід дрібний дощик 25(12) червня до обід дощик 139 охота поробити»; але як вона приїхала, то заплакала; вона побачила що нема її калини; на місці неї росла груша дичка; питає «мам, а де калина»; мати каже «всохла»; а їй ще більше стало шкода; думає затужила її калинонька; хто ж стільки квіток садив кругом неї; і ті попересаджувала мати в друге місце; вона трошки набралася сил і через два місяці поїхала на далекий Схід; як її зустрічали всі; навіть хотіли приперти свиню, але вона відмовилася, бо їй її нікуди подіти було; до пів зими шила для полку насипки, рушники, простирадла; вони за день стільки нашивала, що цілий вечір складали вдвох; потім їй запропонували буфетницею в командирську їдальню; було весело, добре; ЇЇ все питали «а коли ти будеш шити капці»; в них організувалися всякі гуртки; любішим заняттям для неї це було «ГСО» і стрілецький; вона вміла добре стріляти; з чоловіком ходили, де не було нікого, і навчив її стріляти з пістолета; і навчив їздити добре на коні; трохи були ноги короткі, доводилося вкорочувати стремена; так само допомагала солдатам, де потребувалося жіночих рук; а поросятко все-таки їй приперли; Боже, що ж вона буде з ним робити; ну, вибудували маленького сарайчика; там були дрова; і поселили свинку; до них солдати ходили у вихідний день, як до рідних; вони їх завжди пригощали, і награвали на патефоні; донька Лена теж любила солдатів, навіть в кіно її забирали; любила вона Далекий Схід; поле порожнє безкрає, сопки де-не-де виглядали, десь за горизонтом; дійти до них неможливо; півоніями вкрите поле; береш, береш і не вистачає рук, куди брати; горішків лісових повно, не знаєш, якого рвати і куди класти; а пахощі трав, квітів якихсь, що не знаєш, як вони називаються; ходили часто на вокзал зустрічати дівчат, які вербувалися на Далекий Схід; особливо було багато з України; на кожному вокзалі їх залишали, і через кілька днів усіх розберуть їхні холостяцькі офіцери; десь 1937 чи що першою була завербована Хетагурова; дівчина всіх дівчат запросила; от і їхали; та й повиходять усі заміж; думала, все життя там буде жити; коли ні; весною 1941 прийшов наказ їхнім офіцерам у школу льотчиків у Краснодар; от і збулися її мрії; «хотіла лишитися»; «то їдь додоми; я влаштуюся і заберу вас в Краснодар»; спакували вони свої речі, які в них були; свиней доручила своїм солдатам; і з плачем поїхали; скільки їм подарували фотографій на згадку; приїхали вони в своє рідне село; від чоловіка одержала листи, що, мовляв, квартиру знайшов у місті; самі вчаться за містом; будемо бачитися раз на тиждень і так далі; одержить багаж, тоді приїде; багаж ішов звідтіль три місяці; а це через півтора місяці 140 сталося; була неділя, сонячний такий ранок; вітрець легенько похитує дерева; роса, як сльоза, котиться до землі; все навкруги живе, пахуче; люди хто на базар, а хто в поле; тоді якраз почали жати ріпак; а вона вдома сама, і донька гуляє в садочку; жуків стягує докупи і хатку їм робить; а вона все думає, прийде багаж і знов у дорогу; але минає півдня; люди йдуть з базару, усі тривожні, незадоволені; тоді ж і радіо не було, хіба навушники, та й то де в кого; «війна» сказали; о Боже, що ж це робиться, що це буде; через кілька день появилися чорні, як димарі, з хрестами на крилах німецькі літаки; як тяжко було на душі; що робити, куди йти, кому що казати, шукати поради; бігали то до сільради; секретар там був комсомолець Едуард Немит; каже «будемо тікати»; а таких, як вона, ще було кілька сімей; у відпустках; біженці з заходу появилися валками, по дорозі; хто возиком, хто коляскою; щось страшне; кажуть, Київ бомблять; уже і київські появилися з дітьми; одно горе, війна; стали й військові сунути; дехто по лісах розходився; ну й німці на п'яти наступають; стали нові порядки, магазини рограбували; стали появлятися старости; стали гребти молодь в Германію; приходять до неї гості, два поліцаї; в неї в душі похололо; один знайомий, разом робили в молочарні; питає «Гриша, що ти хочеш»; «а я тобі не Гриша; ти воєнного сім'я; оддай воєнну одежу, кажу»; «ще ж багаж не прийшов»; давай перевертати барахло; знайшов простиралець кілька і пару чоловікової білизни; гребуть, ще й погрожують «а тебе в Германію»; «мам, що буде, де дітися»; але в них уже було так: усі були на сторожі, сну не будо ні вдень, ні вночі; її батьки не раз ховали в загату, затуляли бур'яном; холод, зима, а вона днями лежала; гріла стіна; 28(15) червня свахи Саньки чотири роки як померла 30(17) червня за радіво заплачено до першого липня 1(18) липня треба платити за радіво 7(24) липня Валя Шмаченкова родила хлопчика Івана Купайла 9(26) липня розкрили школу 10(27) липня зранку дощ і до обід дрібненький 12(29) липня Козиренкова Оля родила хлопчика о шостій годині ранку жаркий день гарний Петра Павла 17(4) липня Тані день народження 25(12) липня дощ 28(15) липня празник Володимира сильний дощ був 1(19) серпня Лени день народження |