Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
АНАТОМІЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНОЗБЕРІГАЮЧИХ ОПЕРАЦІЙ ПРИ ТРАВМІ СЕЛЕЗІНКИ
Попадинець В.М.
Науковий керівник — асист. В.Я. Пак
СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології
Травма селезінки є однією з суттєвих і, нажаль, дотепер не вирішених, проблем хірургії. При поєднаній травмі органів черевної порожнини пошкодження селезінки займає 50 %.Велика питома вага травматичних ушкоджень селезінки, загальна тенденція серед хірургів частіше проводити спленектомію, суперечливість даних літератури про постспленектомічний гіпоспленізм, вказують на актуальність даної проблеми на сучасному етапі.
Питання хірургічної тактики при травмах селезінки в даний час не вирішене. В останні десятиліття активно розробляється органозберігаюче направлення в хірургії ушкоджень селезінки .Для успішного виконання органозберігаючих оперативних втручань на селезінці необхідні знання її топографії, будови артеріального і венозного русла органу, а також розташування “малосудинних” проміжків, які розділяють орган на частки та сегменти і їх сполучнотканинний каркас.
За допомогою корозійного методу, гістологічних зрізів а також електронної мікроскопії, нами було встановлено деякі важливі аспекти в анатомічній структурі селезінки, які необхідно враховувати при виконанні органозберігаючих операцій.
Капсула селезінки складається з трьох шарів, основним з яких в морфо функціональному відношенні є середній шар, що запобігає розтягненню селезінки при зміні її об’єму. У зв’язку з необхідністю секторальної резекції селезінки хірургам слід враховувати напрямок основних пучків середнього шару, тому що від них залежить міцність капсули і, як наслідок, міцність швів при ушиванні рани. Розріз слід проводити так, щоб не пересікати основні, більш потужні пучки капсули, а шов накладати перпендикулярно до цього шару.
Морфологічна відповідність між внутрішньоорганними артеріальними гілками і однойменними венозними судинами селезінки людини створює артеріо–венозні комплекси, наявність яких дозволяє проводити часткову резекцію селезінки в межах частки або сегменту. Орієнтирами при секторальній резекції селезінки слід вважати форму розташування судин в ділянці воріт органу, наявність вирізок і заглиблень на її верхньому або нижньому краях і напрямок внутрішньоорганних міжсегментарних і міждольових судинних полів.
АНТИБІОТИКОТЕРАПІЯ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ПАНКРЕОНЕКРОЗУ
Попадинець В.М., Шевченко Ю.О.
Науковий керівник - д.м.н., проф. М.Г. Кононенко
СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології
Гострий панкреатит за частотою виникнення займає 3 місце серед невідкладних хірургічних станів. В 90% випадків ускладнюється панкреанекрозом, який проявляється від незначного аутолізу клітин, до жирового та геморагічного некрозу тканин підшлункової залози з тяжкими метаблічними порушеннями, гіпотензією, секвестрацією рідини, поліорганною недостатністю та летальним наслідком. Програма лікування гострого панкреатиту має бути збудована з урахуванням етіології захворювання, ступеня тяжкості та клінічного перебігу. Одним з найважливіших пунктів цієї програми є антибіотикотерапія. При цьому для призначення антибіотиків при гострому панкреатиті слід визнати наступні покази: 1) Раннє призначення (до 72 годин) від початку розвитку панкреатиту з прогресуючою органною недостатністю. 2) Розвиток синдрому системної запальної відповіді. 3) Клінічне прогресуюче погіршення з чи/без ознак бактеріальної інфекції. 4) Екстрапанкреатична інфекція. 5) Після оперативного втручання з приводу інфікованого панкреонекрозу для попередження персистенції системного сепсису. 6) Некроз підшлункової залози,що охоплює більше 50% її площі.
Рекомендується використовувати режими антибактеріальної терапії, що включають препарати : карбапенеми, інгібіторзахищені пеніциліни, цефалоспорини III та IV поколінь, фторхінолони + метронідазол.
Безумовно, раціональна антимікробна профілактика та терапія є одним з основних пунктів лікування гострого панкреатиту. Однак на всіх етапах лікування даного захворювання необхідний постійний моніторинг ступеня тяжкості гострого панкреатиту за допомогою УЗД, КТ, котрі особливо важливі для оцінки ефективності антибактеріальної терапії та пошуку осумкованих утворень, тобто визначення показань для оперативного лікування.
Вдосконалення методики операційних втручань при гігантських вентральних грижах
Попаденець В.М., Панов С.І., Валюх С.В.
Науковий керівник – к.м.н., доц. Л.Г. Кащенко
СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології
Кожне 10-те оперативне лікування патології органів черевної порожнини призводить до утворення післяопераційних вентральних гриж, оперативне лікування яких становить 10-15% від числа усіх операцій. Вдосконалення методики герніопластики продовжується і по-сьогодні, хоча їх понад 200.
В хірургії гриж запроваджено лапароскопічні технології, використовуються сучасні синтетичні матеріали (політетрафторетилен, поліпропілен). Однак основним моментом, що впливає на результат лікування, є вибір пластики для конкретного хворого. Сучасні синтетичні матеріали часто є високовартісними.
Враховуючи це, ми вдосконалили і впровадили в практику методику аутопластики дефектів передньої черевної стінки по Янову. В період з 2005 по 2009 рр. в хірургічному відділенні СМКЛ №5 – бази кафедри хірургії - було прооперовано 27 хворих з великими післяопераційними та рецидивними вентральними грижами, з розмірами грижових воріт від 10 до 20 см. Жінок було 20 (74%), чоловіків – 7 (26%). Грижа була 3-10 років. В передопераційному періоді адаптували хворих до умов майбутнього підвищеного внутрішньочеревного тиску. Як показали морфологічні дослідження, занурення шкіряного клаптя під апоневроз або очеревину, часто веде до спайкової хвороби, некрозу шкіри чи епітеліальних кіст. Тому, якщо це було можливо, ми вшивали очеревину та виконували пластику вертикальними П-подібними швами. Над вшитим чи ні дефектом, на відстані 2-3 см від краю грижових воріт, проводили лігатури. При слабкості країв грижових воріт їх закріплювали циркулярно проведеною шкіряною стрічкою.
Видалений шкіряний клапоть обробляли 100ْ С дистильованою водою, деепітелізовували, видаляли підшкірно-жирову клітковину і перфорували в шаховому порядку. Підготовлений аутотрансплантант епідермальною поверхнею вкладали на вшитий апоневроз або сальник у вікні грижового дефекту і підшивали його попередньо накладеними швами. Грижові ворота великого діаметру можна закрити подвійним шкіряним клаптем.
Післяопераційна рана дренувалась поліхлорвініловим дренажем, виведеним через контрапертурний розріз. До кінця трубки фіксували постійний відсмоктувач. Активний післяопераційний період передбачав рух хворих на 2-гу добу. Рецидиви гриж виникли у 2-х пацієнтів через надмірні фізичні навантаження після виписки.
Таким чином, вдосконалена методика герніопластики є надійною і не затратною.
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ГЛОТКОВО-ШКІРНИХ ФІСТУЛ ПІСЛЯ ЛАРІНГЕКТОМІЇ
Гребенюк А.І.
Науковий керівник — к.м.н. І.О. Винниченко
СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології
Рак гортані - одна із складних медико-соціальних проблем сучасної онкології. Захворюваність на рак гортані складає 0,8 – 5% серед всіх злоякісних захворювань, а серед хворих на онкопатологію ЛОР – органів – до 60%. Традиційним методом лікування хворих плоскоклітинним раком гортані та гортаноглотки залишається комбінований метод, що включає променеву терапію та оперативне лікування в об'ємі ларінгектомії. До найбільш частих післяопераційних ускладнень в ранньому післяопераційному періоді належить неспроможність швів глотки та розвиток глотково-шкірної нориці. Вони подовжують тривалість перебування в стаціонарі, результати та витрати на лікування.
Нами було проведено ретроспективне дослідження 23 хворих на рак гортані, яким була виконана тотальна ларінгектомія, в умовах торакального відділення Сумського обласного клінічного онкологічного диспансеру за період 2000-2005 рр.
Були розглянуті ряд факторів, які могли вплинути на розвиток ускладнення, як наприклад: стать, вік, наявність соматичної патології, локалізація пухлини, стадія, доопераційна променева терапія та трахеотомія.
У випадках, коли розвинулась глотково-шкірна нориця, ми розглядали тривалість перебування в стаціонарі і результат лікування цього ускладнення.
Глотково-шкірна фістула розвинулась у 5 (21,7%) хворих, в середньому на 9 добу після оперативного лікування. За даними літератури – таке ускладнення в межах від 3 до 65%.
В результаті дослідження не було встановлено достовірний зв'язок між розвитком фістули та статтю, локалізацією пухлини і стадією за TNM. Отримані дані показали повний зв'язок утворення фістули з передопераційною променевою терапією та трахеостомією, віком ( понад 60 років), та наявністю соматичної патології. Середній час лікування хворих з норицею в стаціонарі склав 26 днів. Більшість фістул успішно проліковані консервативним шляхом.
ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ВИРАЗКОВО-НЕКРОТИЧНОГО ЕНТЕРОКОЛІТУ
В СОДКЛ ЗА ПЕРІОД 2005-2009 рр.
Овечкін В.С., Дорошенко В.В., Овечкін Д.В., Гуменюк Л.В., Хукаленко С.В.
СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології
Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
У Сумській обласній дитячий клінічній лікарні (СОДКЛ) за період 2005 – 2009 рр. проліковано 64 дитини з виразково-некротичним ентероколітом (ВНЕК) різних стадій. В усіх випадках ВНЕК не був самостійним захворюванням. Всі діти мали тяжку супутню патотологію: гіпоксично-ішемічне враження ЦНС, внутрішньоутробну інфекцію, вади розвитку та ін.
Консервативна терапія проводилась у 100% випадків. Основою її було: повне парентеральне харчування та антибіотикотерапія. Призначались препарати з групи цефалоспоринів III-IV покоління, аміноглікозиди, метрогіл. 49 (76%) новонароджених вилікувані консервативно. У 11 (18%) дітей виникли ускладнення у вигляді перфорацій кишечника, перитоніту. Після проведення належної передопераційної підготовки, стабілізації гемодинамічних показників проведено оперативне лікування, об′єм якого складав: ушивання перфоративних отворів або економна резекція ділянки кишечника з множинними перфораціями. Обов′язковим було виведення на передню черевну стінку кінцевої стоми.
Летальність при ВНЕК залишається високою. У СОДКЛ за період 2005 – 2009 рр. померло 8 (12,5%) новонароджених.
Висновок: новонародженим з ВНЕК III стадії необхідно обов'язково проводити оглядове рентгенологічне обстеження і при підозрі на перфорацію порожнинного органа виконувати діагностичну лапаратомію. При наявності множинних перфорацій кишечника – показана резекція сегмента кишки з виведенням кінцевої ілеостоми.
СУЧАСНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ГЕМАНГІОМ
Овечкін В.С., Чіжик В.М., Бідаков О.М., Овечкін Д.В., Мукхопадхйай Крішану, студ. 6-го курсу
СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології
Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
В 1,1-2,6% новонароджених та у 10% дітей до року зустрічаються доброякісні пухлини судинної тканини – гемангіоми. В хірургічному відділенні Сумської обласної дитячої клінічної лікарні за період 2007 – 2009 рр. лікувалися з приводу гемангіом 103 дитини, з них 30 – хлопчики та 73 – дівчинки, що складає 29,2% та 70,8% відповідно. Локалізація: голова – 39 (37,8%), кінцівки – 25 (24,3%), тулуб – 37 (35,9%), пахова ділянка – 2 (1,9%).
Класифікація за гістологічною будовою: капілярна – 23 (22,3%), кавернозна – 62 (60,2%0, змішана – 18 (17,5%). За видом та перебігом: 1) плями новонароджених; 2) внутрішньошкірні гемангіоми («лососева» пляма, винні плями, павукоподібна ангіома); 3) ювенільні ангіоми («полунична» пляма, капілярна гемангіома); 4) артеріо-венозні фістули; 5) варикозні ангіоми. Покази до оперативного лікування були: 1) бурхливий ріст гемангіоми (збільшення в 3-5 рази); 2) наявність ускладнень (виразкоутворення, кровотеча, інфікованність); 3) порушення функції життєво важливих органів; 4) рецидив; 5) неефективність консервативних методів лікування.
Лікування: а) кріодеструкція рідким азотом; б) внутрішньоангіомна ін`єкційна гормонотерапія (використовувався кеналог 1-1,5мг/кг, преднізолон); в) хірургічне лікування. Рецидив спостерігали в 2 випадках після кріодеструкції рідким азотом (1,9%).
Висновки: засоби й терміни лікування гемангіом визначаються локалізацією, розмірами, здатністю до інфільтративного росту й можливими ускладненнями. Вважаємо, що радикальному методу лікування – хірургічному видаленню - підлягають гемангіоми, що мають загальну площину 2,0 см2 та більше.
ВИКОРИСТАННЯ МАЛОІНВАЗИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ЛІКУВАННІ ПОЄДНАНОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ
Ніколаєнко Р.М., Андрющенко В.В., Ситнік О.Л., Лукавенко І.М., Язиков О.В.
Лікувально-діагностичний центр ДП «Сілмед»
СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології
За даними ВООЗ, до 25 – 30% хворих, госпіталізованих до хірургічних стаціонарів, мають два і більше поєднаних захворювання, для лікування яких треба використовувати різні методи хірургічного втручання. Для проведення так-званих симультанних операцій (СО) залучаються фахівці різних спеціальностей. Хірургічна тактика при одночасному лікуванні двох і більше захворювань розроблялась давно, але її розвиток стримувався травматичністю втручання та оперативного доступу, що негативно впливало на безпосередні та віддалені результати лікування. Впровадження сучасних технічних засобів, що скорочують термін втручання та дозволяють виконувати операції менш травматично, створили реальні умови для розширення об’єму втручань та виконання одночасно декількох операцій при поєднаній хірургічній патології. Починаючи з 2008 року в клініці «Сілмед» (м. Суми) при обстеженні пацієнтів впроваджено метод діагностичного пошуку, який дозволив виявити супровідну патологію хірургічного профілю, та виконувати одночасно операції на різних органах та анатомічних структурах організму хворого. СО з лапароскопічною холецистектомією (ЛХЕ) виконано 28 пацієнтам. Так ЛХЕ + екстирпація матки в зв’язку з лейоміомою виконана 8 пацієнтам; ЛХЕ + відкрита герніопластика – 20 хворим. До групи порівняння ввійшли 174 пацієнти у яких виконано ЛХЕ, 36 після герніопластики ПОВГ та 188 – після екстирпації матки в зв’язку з лейоміомою.
В якості діагностичних критеріїв, що свідчать про травматичність втручання, та тяжкість наркозу були взяті такі параметри: вид та кількість анальгетиків, що використані для знеболення п/о періоду, вираженість нудоти та блювання; тривалість госпіталізації; наявність п/о ускладнень. При порівнянні груп операцій очевидна перевага комбінованих втручань. При відкритій екстирпації матки середній ліжко-день склав 4,9 дні, при лікуванні вентральної грижі – 6,8 дні, при ЛХЕ – 3,5 дні. Помірний больовий синдром купірувався ненаркотичними анальгетиками протягом 2-3 днів. Почергове оперативне втручання відповідно сумарного збільшує ліжко-день, підвищує ризики медикаментозного навантаження на організм та ймовірність післяопераційних ускладнень. Доповнення традиційних втручань ЛХЕ збільшило тривалість операції на 20-25 хв., але це не вплинуло на показники післяопераційних ускладнень, перебування хворих на ліжку, інтенсивність больового синдрому.
Впровадження сучасних хірургічних методик з використанням відеоендоскопічного обладнання за рахунок мінімальної інвазивності дозволяє розширити показання до симультанних операцій, поліпшити якість надання медичної допомоги, інтенсифікувати роботу хірургічних стаціонарів. Виконання симультанних операцій в порівнянням з двома послідовними втручаннями, дозволяє поліпшити найближчі та віддалені результати лікування, скоротити ліжко-день та час втрати працездатності, знизити кількість ускладнень та економічні витрати, покращити соціальну та трудову реабілітацію.
РАДИОВОЛНОВАЯ ХИРУРГИЯ В ДЕРМАТОКОСМЕТОЛОГИИ И АМБУЛАТОРНОЙ ХИРУРГИИ
Андрющенко В.В., Лукавенко И.М., Николаенко., Языков А.В.
Лечебно-диагностический центр ДП «Силмед»
СумГУ, кафедра хирургии с детской хирургией и курсом онкологии
В последние годы в медицинской практике стала широко применяться радиоволновая хирургия при помощи аппарата «Сургитрон», производства «Ellman International» (США). В основу метода положено испарение внутриклеточной жидкости под действием высокочастотных радиоволн (3,8 МГц). В результате происходит выпаривание клеток, непосредственно соприкасающихся с вольфрамовым электродом, чем достигается малотравматичное рассечение тканей с минимальным латеральным повреждением.
Целью настоящего исследования явилась оценка эффективности метода радиоволновой хирургии при лечении доброкачественных новообразований кожи.
Под нашим наблюдением находилось 104 пациента, из них 20 человек (19,2%) с рубцовыми изменениями на коже и 84 (80,8%) человека с различными формами меланоцитарных невусов. Возраст больных варьировал от 18 до 65 лет. Меланоцитарные невусы локализировались на коже лица у 10,5% пациентов, на коже туловища у 45,0%, элементы с множественной локализацией на коже туловища и конечностей – у 44,5%.
Перед проведением лечебного мероприятия все пациенты подлежали клинико-лабораторному обследованию, осмотру онкохирургом. С точки зрения изменений, которые предшествуют меланомам, необходимо, прежде всего, уделять внимание не, столько клиническим, сколько гистологическим типам пигментных образований. Поэтому каждое вмешательство по поводу удаления меланоцитарных новообразований кожи должно заканчиваться гистологическим исследованием. Всем пациентам после проведения внутрикожной пробы проводилась местная инфильтрационная анестезия раствором новокаина. Оперативное вмешательство проводилось в трех режимах: резекция, коагуляция, фульгурация. Это способствовало более радикальному удалению пораженной ткани и снижению послеоперационных осложнений. При большой площади удаления на послеоперационный дефект накладывались косметические швы атравматической нитью. Метод воздействия на ткани щадящий, что позволяет пациенту с первого дня после операции осуществлять самостоятельный уход за раной, ежедневно обрабатывая раствором антисептика с противовирусной активностью два раза в сутки. Повязка накладывается только на ночь, за исключением зон, раздражаемых одеждой. Контрольный осмотр хирургом проводился на 2-й и 7-й день после вмешательства. После отхождения струпа назначались регенерирующие кремы. Эпителизация наступала в течение 2-3х недель. Контрольные осмотры проводили через 1-2 месяца после операции и далее ежегодно. Наблюдение в течение года позволило установить клиническое излечение у всех больных с меланоцитарными невусами.
Таким образом, метод радиоволновой хирургической эксцизии при помощи аппарата «Сургитрон» позволяет ускорить и облегчить период реабилитации больных и сократить число рецидивов, а также обеспечить малотравматичное удаление новообразований кожи с быстрым послеоперационным заживлением и позволяет добиться высокого косметического эффекта при операциях в косметически значимых зонах.
ПРОФУЗНОЕ ТОЛСТОКИШЕЧНОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ ПОСЛЕ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ АППЕНЭКТОМИИ
Курбанов А.К., Копецкая А.Н., Струменский Д.А.
Научный руководитель – проф. Е.Н. Шепетько
Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, кафедра хирургии №3
Среди причин желудочно-кишечных кровотечений толстокишечное кровотечение из культи червеобразного отростка представляет cобой крайнюю редкость.
Приводим пример клинического наблюдения толстокишечного кровотечения у пациента В., 23 лет, и.б. №17931, поступившего 15.12.2009г. в 2 ч.15 мин. в Киевский городской центр желудочно-кишечных кровотечений. 09.12.2009 г. пациент перенес лапароскопическую аппендэктомию по поводу острого простого аппендицита, ранний послеоперационный период протекал без особенностей. Кишечное кровотечение началось 14.12.2009 г. в 15.00 и проявилось семикратным выделением темно-вишневой крови и сгустков из прямой кишки, падением гемодинамики. Начаты консервативные мероприятия, включающие инфузионную (в т.ч. растворы гидроксиэтилированного крахмала – рефортан, стабизол), гемостатическую (дицинон, тугина), антисекреторную (сандостатин) терапию. По данным ФЕГДС выявлен поверхностный антральный гастрит, рефлюкс-эзофагит. При RRS осмотрено 20 см. толстой кишки, в просвете измененная кровь, видимая слизистая и складки не изменены, анальный канал без особенностей. В связи с невозможностью исключить другие источники кишечного кровотечения (б-знь Рандю-Ослера, гемангиоматоз кишечника, дивертикул Меккеля и др.) выполнена FCS: толстая кишка осмотрена до слепой включительно, при этом на всем протяжении в просвете измененная кровь и сгустки, в куполе слепой кишки в зоне аппендэктомии фиксированный плотный кровяной сгусток с подтеканием крови из-под него. 16.12.2009 г. в 2 ч. 40 мин. в связи с продолжающимся кишечным кровотечением, снижением гемодинамики до АД 80/40 мм. рт. ст. и уровня гемоглобина до 69 г/л предпринято экстренное оперативное вмешательство после кратковременной подготовки больного в условиях реанимационного отделения, где начато переливание 575 мл. эритроцитарной массы и 500 мл. замороженной нативной плазмы. Во время операции после нижнесрединной лапаротомии в брюшной полости выпота нет, толстый кишечник заполнен кровью, тонкий - не изменен. Сняты два кисетных лапароскопических шва. Обнаружено кровотечение из неклипированной культи аппендикулярного отростка с просачиванием крови по краям культи. Гемостаз, культя ушита челночным швом взахлест атравматической нитью (викрил 3/0) и погружена в стенку слепой кишки с наложением двух кисетных швов. Малый таз дренирован справа через контрапертуру. В послеоперационном периоде проводилась антибактериальная (цефтриаксон, метронидазол) терапия, коррекция постгеморрагической анемии (тотема). Рана зажила первичным натяжением, больной выписан на 10-ые сутки в удовлетворительном состоянии с показателями уровня гемоглобина 86 г/л.
Описанный случай относится к редкому наблюдению профузного толстокишечного кровотечения после лапароскопической аппендэктомии и свидетельствует о необходимости обязательного лигирования или клипирования культи червеобразного отростка во время лапароскопической аппендэктомии.