Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
ДО ПИТАННЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ У ДІТЕЙ
Татаренко С.Д., Кругляк С.І., Колесніченко О.М.
Науковий керівник – доц. Т.П. Бинда
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Проблема інфекційного мононуклеозу (ІМ) в Україні й сьогодні залишається актуальною. У 90% дорослого населення (старше 25 років) у крові циркулюють специфічні противірусні антитіла. Наявність клінічного поліморфізму захворювання і великого «серологічного прошарку населення» по відношенню до даної інфекції об’єктивно складає діагностичну дилему для лікаря: чи дійсно вірус Епштейна-Барра (ЕБ) є причиною конкретного захворювання у даного пацієнта?
Наводимо клінічний випадок захворювання. Дитина Ч., 3 роки була госпіталізована до інфекційного відділення №3 Сумської МДКЛ Святої Зінаїди з діагнозом інфекційний мононуклеоз. Захворювання розпочалося гостро з підвищення температури тіла до 39,6°С, незначної нежиті та помірного збільшення шийних лімфатичних вузлів. Спочатку дитина з приводу гострої респіраторної вірусної інфекції лікувалася амбулаторно (анаферон, нурофен, аугментін), проте температура тіла залишалася на фебрильних цифрах впродовж 9 днів. Після проведення клінічного аналізу крові (лейкоцитоз, лімфоцитоз, збільшення кількості атипових мононуклеарів до 8%) у дитини був запідозрений інфекційний мононуклеоз і запропонована госпіталізація.
У стаціонарі при обстеженні хворої виявлені жовтушність склер і шкіри; збільшення печінки та селезінки як при пальпації, так і при УЗД; у біохімічному аналізі крові - підвищення загального білірубіну до 87,7 мкмоль/л, прямого – до 57,6 мкмоль/л, непрямого – до 30,1 мкмоль/л, АлАТ – до 1,99 мкмоль/л, АсАТ – до 1,56 мкмоль/л, тимолової проби – до 11 од., що дозволило запідозрити гепатит. З метою встановлення етіології гепатиту визначалися відповідні маркери вірусів гепатиту В, С і ЕБ у крові: НВsAg, анти НВс, анти НСV антитіла класу М (результат негативний), антитіла класу M до капсидного антигену вірусу ЕБ (результат позитивний: 0,626 при нормі 0,245). На підставі отриманих результатів дитині встановлено діагноз інфекційного мононуклеозу, генералізованої вісцеральної форми (гепатит). Весь час поки проводилося обстеження дитина продовжувала температурити на фебрильних цифрах і тому після встановлення заключного діагнозу дитині призначена гормональна терапія (преднізолон 1 мг/кг всередину) за схемою (10 днів у повній дозі, а потім дозу знижували кожні 3 дні по 2,5 мг). Гормональна терапія позитивно вплинула не перебіг захворювання: температура нормалізувалася на 2-й день, рівень білірубіну - впродовж 7 днів, печінка – впродовж 22 днів.
Таким чином, даний клінічний випадок показує, що ВЕБ є потенціальною причиною розвитку гепатиту в дітей.
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ПЕРЕБІГУ ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ В ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Хрін Н.В., Куропятник Н.П., Коломієць О.В.
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
У своїй практичній діяльності лікарі багатьох спеціальностей стикаються із захворюваннями, спричиненими вірусами герпесу. Однією з найпоширеніших герпетичних інфекцій в дітей є інфекційний мононуклеоз – захворювання спричинене вірусом Епштайна-Барра (ЕБВ). ЕБВ є убіквітарним збудником, яким інфіковано більше 90% населення Земної кулі. Протягом останніх років в Україні відзначається значне зростання захворюваності на цю інфекцію серед дітей, що потребує більшої уваги до таких хворих з боку педіатрів та дитячих інфекціоністів.
Метою нашої роботи було встановлення особливості клінічного перебігу гострої ЕБВ інфекції у дітей раннього віку.
Діагноз інфекційний мононуклеоз базувався на даних типової клінічної симптоматики та результатах лабораторних досліджень: характерна гемограма з наявністю атипових мононуклеарів, широкоплазмених лімфоцитів, плазматичних клітин.
За останні три роки (2007-2009) у інфекційному відділенні №1 КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди» було проліковано 42 хворих на інфекційний мононуклеоз.
Одним із ранніх постійних симптомів було збільшення лімфатичних вузлів, особливо задньошийних. У 100% хворих відзначалась аденопатія з перших днів хвороби, а у 34 (80,95%) хворих цей симптом передував ураженню носоглотки та виникненню гострого тонзиліту. У 100% дітей, які перебували на лікуванні в нашому відділенні, відзначалась гарячка (від 1-ої до 14 діб), гепато- та/чи спленомегалія. Тонзиліт у 30 (71,43%) хворих діагностувався у вигляді фолікулярної чи лакунарної ангіни. Висип спостерігався у 12 (28,57%) дітей, частіше плямисто - папульозний за характером. Специфічні зміни в гемограмі – наявність віроцитів, відзначалися лише у 16 (38,1%) хворих і у 4 із них ці зміни в клінічному аналізі крові зберігалися до 3-4 тижнів.
Таким чином, сучасний перебіг інфекційного мононуклеозу відрізняється непослідовністю появи або відсутністю декількох характерних симптомів, що призводить до діагностичних помилок і пізньої госпіталізації хворих. Тому рекомендується більш детальне обстеження лікарями дітей з поліаденопатіями та підвищенням температури.
АНАЛІЗ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГАСТРОДУОДЕНІТУ У ДІТЕЙ
Сміян К.О., студ. 5-го курсу., Грамма А.С., студ. 5-го курсу
Науковий керівник - д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Захворювання органів травлення широко розповсюджені в дітей і по частоті займають друге місце після респіраторних інфекцій. Захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки є значно поширеними серед усіх захворювань органів травлення і складають 58 – 65 % в структурі дитячої гастроентерологічної патології, частота хронічного гастродуоденіта (ГД) збільшується з віком. У теперішній час пошкоджуюча дія факторів навколишнього середовища на дитячий організм значно виросла.
Метою дослідження було поглиблене вивчення особливостей клініко-лабораторного перебігу хронічного гастродуоденіта у дітей на сучасному етапі.
З метою вивчення клініко-лабораторного перебігу і лікування ХГД проаналізована 101 історія хвороби дітей з ХГД, які знаходились на стаціонарному лікуванні в СМДКЛ.
Діти були віком від 7 до 17 років. Середній вік пацієнтів складав 13,66+0,26 років. Всіх дітей за віком нами було поділено на 2 групи (за класифікацією періодів дитячого віку Гундобіна Н. П.):
- перша група – від 7 до 11 років (молодший шкільний вік);
- друга група – від 12 до 18 років (старший шкільний вік).
Нашими спостереженнями було встановлено, що факторами ризику розвитку хвороби можуть бути обтяжена спадковість, неповна сім’я, нераціональне вигодовування на першому році життя, зловживання гострою т смаженою їжею, порушення ритму харчування, психоемоціональний фактор (стреси, депресія), незадовільний стан зубочелюсної системи, обтяжений алергологічний анамнез. При цьому, було виявлено, що ХГД зустрічався в 3 рази частіше в старшому шкільному віці, ніж у молодшому.
КРИТИЧНІ ПЕРІОДИ ПОЧАТКУ АКТИВНОГО ТЮТЮНОПАЛІННЯ СЕРЕД ДІТЕЙ
Коніщев Д.І., Мазур О.С.
Науковий керівник – доц. П.І. Січненко
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Статистичні дані свідчать, що розповсюдженість тютюнопаління в різних регіонах земної кулі дуже нагадує розвиток інфекційної епідемії. Останнім часом зареєстровано збільшення числа курців серед людей молодого віку та підлітків. Тому, доречними виглядають зусилля спрямовані на профілактику дитячого тютюнопаління. Для розробки більш ефективних антинікотинових програм необхідно добре уявляти причини, що спонукають дітей палити, розуміти особливості відношення підлітка до цієї шкідливої звички та уявляти яке місце вона займає у системі цінностей підлітка.
Метою нашого дослідження стало вивчення періодів початку тютюнопаління в дитячому віці та основних факторів, що йому сприяють. Нами було проведено анкетне опитування 126 школярів середніх шкіл міста Суми віком від 13 до17 років.
За нашими даними перші спроби активного тютюнопаління діти роблять у віці 12-13 років. Фактори, що спонукають закурити першу цигарку у хлопців та дівчат, дещо різні. У хлопців – це наслідування дорослих, батьків, а у дівчат наслідування „кумирів”. Для хлопців критичним періодом є вік 13-14 років основною причиною виступає бажання виглядати дорослими, спробувати щось нове, таке що раніше „у дитинстві” було заборонено. У дівчат критичними є вік 15-16 та 16-17 років. Головною причиною можна визнати „паління за компанію”, бажання виглядати „круто”. Існує критичний період, який є характерним як для дівчат так і для хлопців – це вік 14-15 років. В цей період діти зазначають однакові причини, що спонукають до початку активного тютюнопаління, а саме „паління за компанію” та бажання виглядати „круто”.
Ми спробували зрозуміти основні причини, що спонукають дітей почати активно палити. Наприклад, таку як паління „за компанію”, яку назвали 33,6% хлопців та 41,9% дівчат, пояснити можна виникненням „відчуття стада”, яке у підлітків розвинуто, через нестачу почуття самодостатності; побоюваннями втратити свою компанію чи бути невизнаним у своїй групі, де більшість курці; бажанням бути, як усі, щоб не стати „білою вороною”. Причину початку активного тютюнопаління, на яку вказали 46% дівчат та 20% хлопців, яка була обумовлена бажанням виглядати „круто”, тобто самоствердження, можна пов’язати з прагненням бути схожим на дорослих чи на героїв улюблених фільмів, де майже всі палять, завоювати авторитет у молодших школярів.
Таким чином, проведений нами аналіз показників показав, що існуючі антинікотинові програми повинні впроваджуватись до сьомого - восьмого класу (вік 12-13 років) та ймовірно ще в початковій школі.
ОКЛЮЗИВНА ГІДРОЦЕФАЛІЯ ЯК ПЕДІАТРИЧНА ПРОБЛЕМА
Марченко О.І.*
Науковий керівник - д.м.н., проф. О.І. Сміян
*КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Гідроцефалія обумовлена стенозом або оклюзією лікворопровідних шляхів. Може бути рівномірною або асиметричною, не рідко супроводжується зміщенням середньої лінії, особливо значним при перекритті міжшлуночкового (монроєва) отвору. Характеризується насамперед ознаками синдрому внутрічерепної гіпертензії. Причиною закритої гідроцефалії за звичай є об’ємне патологічне вогнище (пухлина, абсцес і тощо), рідше запальні захворювання.
У відділенні неврології КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди з травня 2009 року по січень 2010 року періодично (всього 3 рази) знаходилася на лікуванні дитина Б., 25.12.08 року народження.
Дитина від першої вагітності з токсикозом та загрозою зриву. Пологи – шляхом кесаревого розтину, масса при народженні 4020 г. На 5 добу життя-судоми, встановлений діагноз бактеріального менінгоенцефаліту. Проводилося відповідне лікування, у результаті якого відбулася повна санація ліквору у 5,5 місяців життя.
З народження в дитини прояви гідроцефалії, яка підтверджена СКТГМ. Шунтування шлуночків мозку було протипоказано у зв’язку з нейтрофільним плеоцитозом. У результаті прогресуючого перебігу гідроцефалії у дитини віком 1 рік 1 місяць обід голови дорівнює 72 см, діагностовано розходження швів, атрофія зорових нервів, тетраплегія, груба затримка психофізичного розвитку.
Встановлений діагноз: Вроджена аномалія розвитку головного мозку: оклюзивна прогресуюча гідроцефалія в стадії декомпенсації; шизенцефалія, поренцефалія, атрофія зорових нервів, тетраплегія, симптоматична епілепсія, трофічні виразки голови; груба затримка психофізичного розвитку.
ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ЗООФІЛЬНОЇ ГРУПИ МІКРОСПОРІЇ У ДІТЕЙ
Ємець О.М., Бруяка А.М., Романюк О.К.
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Погіршення соціально-економічної й екологічної обстановки призводить до збільшення захворюваності зоонозної мікроспорії (Мс). Мс, обумовлена Microsporum canis (M. сanis), є однією з найпоширеніших дерматофітій, особливо в дитячому віці . Вивчення динаміки захворюваності Мс у м. Суми за 5 років дозволило відзначити, що на фоні підвищення загального числа хворих дерматофітіями, вона залишається на досить високому рівні. Контагіозність, тривалість лікування, значний економічний збиток, що заподіюється цією інфекцією, підкреслює актуальність проблеми. Основним методом лікування хворих Мс волосистої частини голови є застосування системних антимікотиків (гризеофульвін, тербінафін, ітраконазол) у сполученні із зовнішніми протигрибковими засобами . Однак тривалість системного лікування нерідко викликає побічні ефекти і ускладнення, описані випадки резистентності до гризеофульвіну. Цим пояснюється постійний пошук нових методів і засобів, що підвищують ефективність протимікотичної терапії і зменшують тривалість лікування.
Мета дослідження – вивчити ефективність застосування системного протигрибкового препарату «Ламікон» (тербінафін) в лікуванні дітей, хворих н амікроспорію волосяної частини голови.
Матеріали і методи досліджень. Під спостереженням у дерматовенерологічному відділенні СМДКЛ знаходилося 20 дітей з різними формами Мс волосистої частини голови і гладкої шкіри (з них дівчаток – 12, хлопчиків –8) у віці від 3 до 15 років, за давністю захворювання від 2-х днів до 2-х місяців Діагноз мікроспорії встановлювався на основі клінічної картини, результатів мікроскопічного та культурального дослідження, епідеміологічного обстеження.
У лікуванні МС у дітей зупинили свій вибір на тербінафіні (Ламікон), який має фунгіцидну дію, блокує скваленоксидазний фермент грибів. Тербінафін є самостійним класом протигрибкових середників, який визначає його терапевтичний потенціал. Крім цього, тербінафін є найбільш ретельно і широко вивченим у лікуванні поверхневих грибкових захворювань. Дітям, хворим на мікроспорію волосяної частини голови та пушкового волосся гладкої шкіри, «Ламікон» призначався в дозі в залежності від маси тіла дитини та на 50% вище від рекомендованої компанією виробником (у дітей з масою до 20 кг добова доза склала 94мг: від 20 до 40 кг -187мг; більше 40кг -250мг) тривалістю 8-12 тижнів (В.П.Адаскевич; С.В.Прокурат). При локалізації патологічного процесу на гладенькій шкірі використовувався «Ламікон» у формі 1% крему. Це дозволило отримати клініко-мікологічне вилікування у всіх хворих в середньому через 6 тижнів після початку терапії ( відновлення росту волосся, зменшення лущення, регрес еритематозно-сквамозних вогнищ на гладенькій шкірі). Усі хворі добре переносили лікування, побічних явищ не спостерігалось. Тільки у 2 хворих дітей з мікроспорією під час лабораторного обстеження виявлено ріст Microsporum canis. При детальному обстеженні в них виявлена супутна патологія: гельмінтоз, амебіаз, гастродуоденіт. Після консультації з інфекціоністами, гастроентерологами цим хворим було призначено повторний курс лікування. Враховуючи вищесказане, «Ламікон» є високоефективним препаратом у лікуванні мікроспорії у дітей.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ТОПІЧНОГО КОРТИКОСТЕРОІДА «ДЕЛОР» У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ
ХВОРИХ НА АЛЕРГОДЕРМАТОЗИ
Бруяка А.М.
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Алергодерматози, що супроводжуються гіперемією, набряком, ексудацією, свербежем, дискомфортом, болем чи відчуттям печії в ділянках ураження є надзвичайно важливою медико-соціальною проблемою. За даними ВОЗ у світі щорічно алергічні хвороби уражають більше 1 млн. чол., у значній частині яких встановлюють діагноз атопічного дерматиту.
Метою дослідження є вивчення клінічної ефективності оцінки переносимості препарату «Делор» у вигляді крема та мазі у комплексній терапії алергодерматозів. Під спостереженням знаходилися 20 дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні, у віці від 10 до 18 років. За діагнозом хворі розподілилися наступним чином: атонічний дерматит – 8 (серед них 4 дівчаток, 4 хлопчиків), екзематизований дерматит – 12 (7 дівчаток, 5 хлопчиків). Ефективність препарату оцінювали за динамікою вираженості суб’єктивних та об’єктивних даних, враховуючи ступінь еритематозних та гранульозних висипань, характер та ступінь інфільтрації, а також загальна площа ураженої ділянки шкіри. Всім хворим препарат наносили на уражені ділянки тонким шаром 1-2 рази на добу на протязі 5-10 днів в залежності від важкості та термінів захворювання, а також особливостей перебігу патологічного процесу. На 2-3 день від початку терапії зникли свербіж та больовий синдром, на 6-7 день помітний регрес елементів висипу, зменшення гіперемії, набряку. Клінічне одужання, або значне поліпшення наступило у 16 (80 % ) хворих, у 4 (20 %) покращився перебіг захворювання. Відсутність позитивної динаміки у хворих які спостерігалися, не було відмічено.
Таким чином, препарат «Делор» для місцевого лікування алергодерматозів дозволив значно поліпшити якість лікування, скоротити його тривалість, уникнути рецидивів. Побічні ефекти при лікуванні не відмічені, препарат добре переноситься пацієнтами, може широко застосовуватись як в стаціонарних, так і в амбулаторних умовах.
ЗНАЧЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЕРВИННОЇ ІНВАЛІДНОСТІ ПРИ ПЕРИНАТАЛЬНИХ УРАЖЕНННЯХ ЦНС
Качан Т.А.
Науковий керівник - д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Кінець ХХ і початок ХХІ сторіччя характеризуються значними, але не завжди позитивними змінами здоров`я населення в цілому і дитячого зокрема. Особливе занепокоєння викликає тенденція до збільшення кількості дітей - інвалідів. За останні 10 років кількість останніх зросла з 1,1% до 1,6%, при загальному зменшенні дитячого населення майже як на третину. За висновками ВООЗ у світі теж простежується така тенденція. Діти - інваліди становлять у середньому 2-3% від загальної кількості дітей, зокрема в США-4%, КНР-4,9%, Англії-2,5%.
В Україні діти з органічними ураженнями нервової системи (ДЦП) займають провідне місце і становлять 2,6% від загальної кількості інвалідів дитячого віку з захворювань нервової системи. ДЦП дає не тільки високий відсоток інвалідності ще в дитячому віці, але через різноманітні клінічні прояви створює певні труднощі в розробленні методів діагностики та лікування як у початковому, гострому періоді хвороби у новонароджених дітей, так і в процесі довготривалої реабілітації в подальші роки життя.
| Роки | Показник м. Суми | Показник Україна | |
| абс | На 1000 дитячого населення | На 1000 дитячого населення | |
| 2007 | 6 | 0,16 | 21,6 |
| 2008 | 8 | 0,18 | 24,5 |
| 2009 | 10 | 0,23 | |
По місту Суми за останні 3 роки показник первинної інвалідності з ДЦП мав тенденцію до стабілізації, у порівнянні з даними по Україні.
Аналізуючи історії хвороб первинних інвалідів виявлено наявність перинатальних уражень різного ступеню тяжкості у 100% дітей. В ґенезі патології значна роль відводиться порушенню мозкової гемодинаміки, втрата судинного ауторегулювання, набряку мозку, дисфункції нервових систем і сповільненої смерті нейронів. Виявлена залежність ступеню тяжкості проявів ДЦП від регулярності і повноти реабілітаційного лікування. Так, 30% дітей, виписаних із пологових будинків та відділення патології новонароджених СОДКЛ, які не проходили лікування до 5-8 місячного віку, є значно більший неврологічний дефіцит, ніж у дітей яким щомісячно призначалося реабілітаційне лікування.
Таким чином, необхідно особливу увагу звернути на педіатрів та сімейних лікарів до попередження хронізації порушень, які виникли в перинатальному періоді або в перші роки життя, оскільки практика існуючого «диспансерного спостереження», на жаль, не є достатньо ефективною. Дуже часто «малий » неврологічний дефіцит у ранньому віці поступово переростає у таку тяжку неврологічну патологію як ДЦП, епілепсія, гідроцефалія або, в кращому випадку, так звані мінімальні мозкові порушення.
ОПРЕДЕЛЕНИЕ АКТИВНОСТИ ВОСПАЛИТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА ПРИ НЕГОСПИТАЛЬНОЙ ПНЕВМОНИИ У ДЕТЕЙ РАННЕГО ВОЗРАСТА
Смиян А.И., Бында Т.П., Сичненко П.И.
СумДУ, кафедра педиатрии последипломного образования
В настоящее время важнейшая роль в регуляции иммунного ответа отводится растворимым медиаторам, называемым лимфо- и монокинами, интерлейкинами или цитокинами. Этим термином объединяются все растворимые медиаторы, независимо от их клеточного источника. Последние вовлекаются в инфекционно-воспалительный процесс и аллергический ответ на уровне собственно иммунных механизмов и эффекторного звена, во многом определяя направление, тяжесть и исход патологического процесса.
Целью настоящего исследования явилось изучение оппозиционных пулов интерлейкина - 1 и интерлейкина - 10 в сыворотке крови у детей раннего возраста с негоспитальными пневмониями (НП).
Проведенные исследования показали, что у больных с НП при поступлении в стационар наблюдались существенные сдвиги в цитокиновом звене иммунологической защиты. Обнаруженные изменения проявлялись значительным повышением в сыворотке крови интерлейкина - 1 и интерлейкина – 10, которые находились в прямой зависимости от степени тяжести НП.
Таким образом, цитокины принимают активное участие в патогенетических механизмах воспалительного процесса при НП у детей раннего возраста и выступают в качестве модуляторов этой реакции, а также регуляторов функции основных клеток – эффекторов воспаления.