Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»

Вид материалаДокументы

Содержание


Сумський державний педагогічний університет
Неврит слухового нерва у детей
Стан енергетичного забезпечення нирок за показником лактатдегідрогенази у дітей з пієлонефритом
Робота по покращенню співпраці приймального відділення СОДКЛ з мережею області
Синдром цитолізу нефротелію при пієлонефриті у дітей
Проблеми підвищення кваліфікації лікарів-педіатрів
Пульмонологическая помощь детям Сумской области
Опыт применения декасана при лечении патогии органов дыхания у детей
Особливості медичної допомоги дітям з вродженими вадами серця в сумській області
Марков А.М., Облазницький В.М.
Особливості ренального кровообігу у немовлят з ознаками перинатального ушкодження ЦНС
Состояние ренальной функции у новорожденных в критическом состоянии
Особливості постнатальної адаптації недоношених новонароджених
Порушення слуху у дітей
Можливості діагностики імунодефіциту у дітей
Практическое применение продукции серии «Биотроф» в кардиологической практике
Подобный материал:
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   47

Сумський державний педагогічний університет



За останні 10 років значно погіршився стан здоров’я дітей. Захворювання на обструктивний бронхіт зустрічається у 2 рази частіше, ніж на початку 90-х років. Так, щорічно в Україні 29,2% дитячого населення хворіють на обструктивний бронхіт.

Мета дослідження: оцінити ефективність поєднаного впливу аероіонотерапії та засобів ЛФК під час лікування дітей з обструктивним бронхітом.

В експериментальну групу входило 22 дитини віком 5 - 6 років, під час лікування яких, разом з медикаментозною терапією, використовували аероіонотерапію в поєднанні з засобами ЛФК.

В контрольну групу входило 20 дітей, хворих на обструктивний бронхіт (ОБ), які отримували аналогічне лікування, але лікувальна гімнастика (ЛГ) проводилась без аероіонотерапії.

Аероіонотерапію використовували під час занять ЛГ, протягом 20 хв. Особливий терапевтичний ефект процедура набувала під час виконання дихальної гімнастики, яка була направлена на збільшення тривалості фази видиху. Аероіони, які проникають в організм під час виконання дихальних вправ, контактують з клітинами слизової оболонки дихальних шляхів в результаті чого блокується спазм дрібних бронхів, активізується рухливість миготливого епітелію, стимулюються метаболічні процеси. В комплексі вправ ЛГ перевага надавалася дихальним спеціальним вправам, які включали звукову гімнастику, статичні, динамічні та дренажні вправи, за допомогою яких у пацієнтів формувався і закріплювався правильний стереотип механізму зовнішнього дихання через ніс.

Курс аероіонотерапії в поєднанні з ЛГ (8-10 процедур) сприяв покращенню функціонального стану дихальної системи, психоемоційного та загального стану дітей.

Встановлено, що під впливом курсової дії аероіонотерапії у поєднанні з методом ЛФК у дітей експериментальної групи приступи кашлю зникли – на 1,1 доби раніше, показники функціональної дихальної проби Штанге покращилися на – 0,8 сек., проби Генче – на 0,5 сек., екскурсія грудної клітини збільшилася на 0,21 см у порівнянні з показниками дітей контрольної групи.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження відмічена ефективність аероіонотерапії в поєднанні з процедурами ЛГ, простота та безпечність проведення процедур, відсутність побічної дії, дає право більш широко застосовувати цей метод при лікуванні дітей хворих на ОБ.


Неврит слухового нерва у детей

Кулик Т.Ф.

Сумська обласна дитяча клінічна лікаря


Общеизвестно, что ежегодно во всех странах мира выявляются тысячи детей с патологией органа слуха и их количество не имеет тенденции к уменьшению.

Выявление патологии детского слуха затрудняется тем, что ребенок, как правило, не жалуется на тугоухость, а окружающие замечают ее тогда, когда время для эффективных мероприятий бывает упущено. Слабослышащие дети часто становятся более чувствительными к другим информационным импульсам – например, изменение характера света в комнате при открытии или закрытии двери, вибрации в полу и движения воздуха. Из-за этой компенсации может показаться, что слабослышащий ребенок реагирует нормально, и это усложняет обнаружение нарушения слуха.

Заметить нарушение слуха у ребенка можно лишь внимательно проследив за его реакцией на различные звуковые раздражения.

Причины, приводящие к стойким необратимым нарушениям слуха, следующие:
  • инфекционные заболевания, особенно вирусные (ОРВИ, эпидпаротит, менингит и другие),
  • травматические повреждения (черепно-мозговая травма, акустическая и баротравма),
  • воспалительные процессы: среднего уха, внутреннего уха, других ЛОР - органов, внутричерепные осложнения,
  • перенесенные инфекционные заболевания матерью во время беременности,
  • несовместимость крови плода и матери, патологические роды;
  • наследственные заболевания;
  • врожденные пороки развития;
  • токсическое поражение (лекарственными веществами, промышленными и бытовыми ядами).

При возникновении подозрения на снижение слуха у ребенка родители должны немедленно обратиться в сурдологический центр.

Серьезность проблемы состоит еще и в том, что дети с тяжелым стойким поражением слуха являются инвалидами детства. За последние несколько лет показатель инвалидности по Сумской области колеблется, также как и по Украине (2006 год показатель по Сумской области - 1,31 на 1000 детского населения, а по Украине - 1,38). В настоящее время очереди среди детей на бесплатное получение индивидуального слухового аппарата нет.


СТАН ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НИРОК ЗА ПОКАЗНИКОМ ЛАКТАТДЕГІДРОГЕНАЗИ У ДІТЕЙ З ПІЄЛОНЕФРИТОМ

Лобода А.М., Тишлієва І.Г.

Науковий керівник – проф. В.Е. Маркевич

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики


Нирки являють собою один з головних регулюючих та виконуючих органів підтримки системи гомеостазу людського організму. Мембранна та клубочкова патологія відіграє провідну роль у виникненні та прогресуванні більшості хвороб нирок, що супроводжуються імунозапальними процесами та гіпоксією. Інфекційне ураження нирок супроводжується виникненням гомеостатичного дисбалансу внаслідок порушення функції біологічних мембран та процесів енергетичного обміну нефрону. Маркером вказаних порушень є поява ферментурії. При патології нирок найбільш чутливими ферментами вважаються цитозольні, зокрема лактатдегідрогеназа (ЛДГ).

Обстежено 60 дітей з гострим ПН, 30 пацієнтів з хронічним ПН у періоді загострення та 15 - з хронічним ПН у періоді ремісії, що знаходилися на лікуванні в нефрологічному відділенні Сумської обласної дитячої клінічної лікарні. Вік дітей складав від 2 до 17 років. До групи порівняння увійшли 30 дітей без патології нирок. Матеріалом для дослідження була периферійна венозна кров дітей з пієлонефритом та сеча. Досліджували ранкову порцію сечі, яку збирали о 8-10 годині ранку.

Активність ЛДГ досліджували кінетичним методом за швидкістю зниження оптичної щільності HADH2 при довжині хвилі 340 нм та температурі 37°С на напівавтоматичному фотометрі з використанням наборів реактивів фірми “Ольвекс”.

Активність ЛДГ в сироватці здорових дітей знаходилася в межах нормативних показників (308,29±10,84 Од/л). Встановлено, що у дітей з гострим пієлонефритом концентрація ЛДГ у сироватці крові зростала майже в 4,5 рази. В період загострення хронічного пієлонефриту спостерігали збільшення концентрації ЛДГ у 2,6 рази відносно здорових дітей. Ремісія хронічного пієлонефриту характеризувалася нормалізацією рівня ЛДГ в сироватці. Вміст зазначеного ензиму в періоді ремісії не відрізнявся від значення, властивого групі порівняння.

У дітей групи порівняння невисокий вміст ЛДГ в сечі (2,59±0,71 Од/л) обумовлений не повною реабсорбцією його білкових компонентів в канальцях нирок. Активність ЛДГ у пацієнтів з гострим ПН була майже в 5 разів вищою, ніж у здорових дітей. При цьому коливання вмісту ЛДГ в сечі у хворих на гострий пієлонефрит складали від 3,2 до 25,6 Од/л. Показник активності ЛДГ у сечі при загостренні хронічного пієлонефриту був таким же, як у пацієнтів з гострим ПН. Ремісія пієлонефриту супроводжується нормалізацією рівня ЛДГ у сечі.

Зростання активності ензиму при ПН ілюструє наявність значних порушень енергетичного метаболізму у даної групи пацієнтів. Гіпоксичне ушкодження нирки і енергетичний дисбаланс, можливо, відіграють не менш важливу роль в патогенезі пієлонефриту, ніж безпосередня дія інфекційного чинника. Зазначені порушення максимально виражені при гострому пієлонефриті, ілюстрацією чого є найвищий рівень ЛДГ у цієї групи пацієнтів.


Робота по покращенню співпраці приймального відділення СОДКЛ з мережею області

Малюта Л.О.*

Науковий керівник – доц. М.П. Загородній

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики

*Сумська обласна дитяча клінічна лікарня


Важлива роль в медичному забезпеченні дітей області придається стаціонарній допомозі. Враховуючі недостатні можливості в обстеженні та лікуванні дітей у відділеннях ЦРЛ, більшість хворих з важкою та середньої важкості патологією направляється на лікування до Сумської обласної дитячої клінічної лікарні (СОДКЛ). Мережа області має вимоги по направленню хворих на стаціонарне лікування в наш заклад.

Щороку через приймальне відділення у відділення СОДКЛ госпіталізується більше 12 тис. хворих, з яких більше третини потребує екстреної допомоги. Більш 10% хворих направляється на лікування лікарями центральних районних лікарень, міських дитячих лікарень (Сумською та Шосткінською), та станціями швидкої медичної допомоги.

У випадках наявності дефектів у лікуванні хворих за місцем мешкання, лікарями приймального відділення лікарні направляються листи до районів, в яких звертається увага на дефекти, та висвітлюються їх причини. Тільки за 2008р. таких інформацій було направлено 31. Не дивлячись на те, що практично всі хворі направлялися на госпіталізацію лікарями, в більшості випадків ними не діагностується супутня патологія у вигляді педикульозу (щорічно більше 200 хворих), та корости (до 20 випадків щороку).

Крім того, в вечірній та нічний час черговими лікарями консультуються хворі, які самостійно звернулись за медичною допомогою. Це в основному діти – мешканці м. Суми та близько розташованих районів (Краснопільський, Білопільський, Сумський, Лебединський). Таких хворих щорічно звертається близько 1200, в основному до ургентних хірургів та педіатрів (з приводу гострого болю в животі – 29%, гіпертермічного синдрому – 25%, гострого алергозу – 25%).

Результати аналізу роботи приймального відділення щорічно доповідаються на днях педіатра області та при виїзді лікарів - кураторів до районів. Це дає можливість зменшувати кількість помилок лікарів первинної ланки та підвищувати кваліфікацію по наданню невідкладної допомоги лікарям, що стажуються на робочих місцях у відділеннях СОДКЛ.


СИНДРОМ ЦИТОЛІЗУ НЕФРОТЕЛІЮ ПРИ ПІЄЛОНЕФРИТІ У ДІТЕЙ

Маркевич В.Е., Лобода А.М., Лата Я.О., Грибова І.В., студ. 4-го курсу

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики


Топічне визначення вогнища інфекції та з’ясування інтенсивності запального процесу в нирках набуває особливого значення при виборі тактики ведення пацієнтів. Одним з актуальних методів сучасної лабораторної діагностики ураження нирок є визначення рівня органоспеціфічних ферментів в біологічних рідинах. При патології нирок найбільш чутливими вважаються ензими, які локалізуються у внутрішньоклітинних органелах, зокрема, -глутамілтранспептидаза (ГГТП).

Мета роботи – дослідити вміст -глутамілтранспептидази в сироватці крові та сечі дітей, хворих на пієлонефрит.

Активність ГГТП визначали уніфікованим методом за „кінцевою точкою” за швидкістю утворення 5-аміно-2-нітробензоату при довжині хвилі 405 нм та температурі 37°С на напівавтоматичному фотометрі з використанням наборів реактивів фірми “Ольвекс”.

Обстежено 60 дітей з гострим ПН, 30 пацієнтів з хронічним ПН в періоді загострення та 15 - з хронічним ПН в періоді ремісії, що знаходилися на лікуванні в нефрологічному відділенні Сумської обласної дитячої клінічної лікарні. Вік дітей складав від 2 до 17 років. До групи порівняння увійшли 30 дітей, що не мали клінічних чи лабораторних ознак патології нирок.

Встановлено, що у обстежених дітей групи порівняння показник ГГТП в сироватці крові не відрізнявся від референтного рівня (0-23 нмоль/(сек*л)). Гострий ПН супроводжувався значним зростанням концентрації ГГТП в сироватці крові. Активність ензиму у обстежених дітей зростала більше, ніж в 20 разів (р<0,001) та була максимальною відносно всіх інших обстежених груп дітей. Для загострення хронічного ПН властивим є високий вміст ГГТП в сироватці крові (більше, ніж в 10 разів вищий від показника у здорових дітей), але все ж нижчий від рівня у дітей з гострим ПН. Для ремісії хронічного ПН властиве достовірне зниження ферментемії. Рівень ГГТП у стадії ремісії перевищував відповідне значення в групі порівняння більше, ніж у 6 разів, хоча і був значно нижчим від показника у разі загострення.

Виявлено, що гострий пієлонефрит супроводжується достовірним підвищенням рівня ГГТП в сечі (р<0,001). Активність ГГТП у пацієнтів з гострим ПН була майже в 3,2 рази вищою, ніж у дітей групи порівняння. При загостренні хронічного ПН у всіх обстежених пацієнтів було знайдено високий рівень ГГТП, який був достовірно вищим (р<0,001) від відповідного показника у осіб з гострим ПН та у здорових дітей. Концентрація ГГТП в сечі при загостренні ПН більш, ніж в 3 рази була вищою від вмісту даного ензиму при гострому перебігу захворювання, та майже в 9 разів перевищувала активність у здорових дітей. З’ясовано, що в період ремісії хронічного ПН виділення ГГТП з сечею зменшується в 2 рази, досягаючи значення 67,5±5,9 нмоль/(сек*л). Але вказане значення все ж достовірно перевищує (р<0,001) показники, характерні для дітей з гострим ПН та рівень групи порівняння.

Отже, висока концентрація ГГТП є властивою для дітей з усіма варіантами перебігу захворювання, досягаючи максимальних значень при гострому пієлонефриті. Значна ферментемія та ферментурія пов’язана із високою швидкістю вивільнення ензимів з клітин ниркових канальців внаслідок ушкодження клітинної мембрани на тлі запалення, ішемії, дистофії чи некрозу. Зважаючи на цитозольну локалізацію ферменту, лише значна деструкція мембрани або загибель клітини буде призводити до зростання його концентрації. Таким чином, визначення активності даного ензиму може характеризувати ступінь вираженості синдрому цитолізу нефротелію у пацієнтів із патологією нирок. Синдром цитолізу найбільш властивий для гострого пієлонефриту або загострення хронічного. Ремісія захворювання супроводжується зменшенням його вираженості.


ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЛІКАРІВ-ПЕДІАТРІВ

Маркевич В.Е., Загородній М.П.

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики


Динамічне спостереження за станом здоров’я дитячого населення України свідчить про його суттєве погіршення. За даними ряду авторів загальна дитяча захворюваність зросла майже на 50%. В Україні склалася вкрай несприятлива екологічна ситуація. Кількість забруднень, що припадає на 1 кв. км в Україні в 6,5 разів вища, ніж в США, в 3,2 вища, ніж в країнах Європи. Все це вимагає від педіатрів додаткового навантаження, високого професіоналізму.

Для підвищення кваліфікації лікарів-педіатрів на базі кафедри педіатрії з курсом медичної генетики проводяться цикли тематичного удосконалення (ТУ) з актуальних питань педіатрії, а з 2009 року вперше проведено і передатестаційний цикл (ПАЦ) у відповідності з програмою МОЗ України. При проведенні лекційних, семінарських та практичних занять викладачами враховувалися показники діяльності закладів охорони здоров’я області, задачі, що стоять перед медичними працівниками з покращання медичного забезпечення дитячого населення. Під час курсів (ТУ та ПАЦ) проведені зустрічі курсантів з усіма обласними дитячими фахівцями, на яких висвітлювалися основні проблеми служб області та розглядалися шляхи їх вирішення. З урахуванням недостатнього забезпечення лікарів підручниками, монографіями та періодичними виданнями, всім курсантам вони були видані безкоштовно (за рахунок обласного осередку асоціації педіатрів України) в електронному вигляді.

Нами проведено анонімне анкетування 118 сумських лікарів-педіатрів. При цьому встановлено, що не мають передплати періодичних медичних видань 40,5% респондентів. Більше одного видання передплачують 52,7% лікарів (в основному за рахунок фармпредставників). Встановлена різниця в кількості передплат у лікарів міських та обласних закладів (в обласних закладах передплату мають 86,9%), а кожен третій лікар передплачує більше трьох видань). Кожен шостий лікар міста Суми в своїй роботі не користується можливостями Інтернету (в міських закладах цей показник на 28,6%). Тривожить той факт, що майже в кожного п’ятого-шостого педіатра немає жодного підручника дитячих хвороб, які вийшли з друку в останні 10 років. Майже 80% лікарів хотіли б мати підручники дитячих хвороб в електронному вигляді (над вирішенням цієї проблеми зараз працює Сумський осередок асоціації педіатрів України). Непокоїть також той факт, що стандарти (протоколи) обстеження та лікування дитячих хвороб в роздрукованому вигляді мають лише від 58,7% до 74,3% працюючих педіатрів м. Суми. При цьому не відвідують обласну чи лікарняну медичну бібліотеку від 19,6 до 51,3% респондентів.

Проведене вивчення стану підвищення кваліфікації лікарів свідчить про незадовільне вирішення цієї проблеми як на рівні МОЗ України, так і на місцевому рівні. Більшість лікарняних бібліотек мають мало періодичних медичних видань і практично не купують нові медичні посібники, підручники та монографії. У лікувальних закладах рідко проводяться огляди нових медичних видань. На думку більшості лікарів-педіатрів, нову інформацію з питань діагностики та лікування хвороб вони одержують на курсах удосконалення та від медичних представників фармацевтичних фірм. Багато лікарів-практиків ніколи в своєму житті не були на обласних семінарах чи конференціях, де присутні лише організатори охорони здоров’я.


Пульмонологическая помощь детям Сумской области

Люлько Н.В.

Сумская областная детская клиническая больница


Заболевания органов дыхания всегда занимали одно из ведущих мест в структуре заболеваемости детского населения, поэтому пульмонологическое отделение было создано одним из первых в Сумской областной детской больнице (СОДКБ).

В отделении в течение 20 лет оказывается специализированная помощь детям с различной патологией органов дыхания: бронхитами, пневмониями, врождёнными пороками развития органов дыхания, муковисцидозом, бронхиальной астмой и многими другими заболеваниями.

В больнице существует необходимый комплекс диагностических и лечебных мероприятий для оказания помощи детям с патологией органов дыхания – рентгенография, ингаляционная терапия, эндоскопия, а именно – поднаркозная жёсткая и фибробронхоскопия, широкий комплекс физиотерапии: спелеотерапия, МРТ - терапия, иглорефлексотерапия, электро-, светолечение и многое другое.

Одним из достижений пульмонологии области является:
  • снижение показателя младенческой смертности от заболеваний органов дыхания: в 1990 г. составлял 1,5, в 2006г. – 0,02, а в 2007г. случаев младенческой смертности не было;
  • снижение распространённости хронического бронхита: в 1989 году составляла 5,14, а в 2007г. 2,42 на тысячу детского населения;

Показатель детской инвалидности от патологии органов дыхания – в 1990 г. 0,15, а за 2007г. 0,58 (по Украине этот показатель – 0,7), что может свидетельствовать о том, что ранее, в начале существования службы, в области была низкая выявляемость заболеваний, соответственно, и низкая инвалидность.

Пульмонологи СОДКБ дважды в год посещают все районы области для оказания консультативной помощи детям районов, что способствует более ранней диагностики заболеваний у детей, а соответственно, раннему взятию на учёт, разработке комплекса мероприятий и предотвращению инвалидизации детей.

Докторами отделения постоянно разрабатывается план внедрения новых методик диагностики и лечения детей, что способствует оптимизации процесса оказания пульмонологической помощи детям области. Так, с 2005 года внедрена небулайзерная терапия детей, что способствовало сокращению инфузионной терапии в 3 раза. На базе отделения детей с бронхиальной астмой и другими обструктивными заболеваниями лёгких обучают различным способам ингаляционной терапии, пикфлуометрии для контроля астмы и предотвращения обструкции.

Пульмонологи области тесно сотрудничают с республиканскими клиниками.


ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ДЕКАСАНА ПРИ ЛЕЧЕНИИ ПАТОГИИ ОРГАНОВ ДЫХАНИЯ У ДЕТЕЙ

Люлько Н.В.*

Научный руководитель - доц. А.М. Лобода

СумГУ, кафедра педиатрии с курсом мед. генетики

*Сумская областная детская клиническая больница


При лечении острой и хронической патологии органов дыхания важное место занимают антибактериальные препараты. Одним из эффективных способов лечения является эндобронхиальный или ингаляционный путь введения.

На базе пульмонологического отделения в течение 6 месяцев у детей с хроническим и рецидивирующим бронхитом, врождёнными пороками развития органов дыхания в качестве дополнения к основной терапии использовался антисептик декасан.

За указанный период из 225 детей, пролеченных на пульмонологической койке у 44,4% детей (100 человек) использовался раствор декасана в виде ингаляций через небулайзер, ультразвуковой ингалятор а также для лаважа трахеобронхиального дерева при санационных бронхоскопиях. При этом у 30% детей антибактериальные препараты удалось не использовать, как оральные, так и парентеральные.

У детей со слизисто – гнойным бронхитом отмечалась санация мокроты на 3 сутки, а при тяжёлых гнойных эндобронхитах – на 4- 5 санационную бронхоскопию. У 83% больных срок лечения сократился на 1,3 койко – дня.

Таким образом, это даёт основание рекомендовать использовать декасан в протокольном лечении детей с патологией органов дыхания.


ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Маркевич В.Е., Зайцев І.Е., Стребко А.І., студ. 4-го курсу

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики


Проаналізовано надання спеціалізованої допомоги новонародженим, які страждають вродженими вадами серця (ВВС), і організація взаємодії дитячих кардіологів області з кардіохірургами Київських центрів. У відділенні патології новонароджених, виходжування недоношених та реанімації Сумської обласної дитячої клінічної лікарні за 5 років проліковано 238 дітей з ВВС. Питома вага дітей з ВПС в структурі патології відділення складає в середньому за 5 років 7,5%. Середньорічна летальність у відділенні – 0,82%, від ВВС – 0,46 %. Аналіз медичної документації дітей з різною патологією показує, що діти з ВВС складають основний контингент таких направлень - 52,2%.

За останніх 10 років у відділеннях обласної дитячої лікарні померли внаслідок гемодинамічних порушень 44 дитини з ВВС. При цьому 30 дітей було госпіталізовано в стаціонар на першому місяці життя, 25 дітей померли у віці до 28 днів. Причинами летальних результатів дітей з ВВС на першому році життя були: нашарування гострих інфекційних захворювань (23%), наявність генералізованих внутрішньоутробних інфекцій, важких перінатальних уражень головного мозку і інших вад розвитку (10%), прогностично несприятливі і некурабельні ВВС (42%), нетранспортабельний стан дитини (13%), післяопераційні ускладнення (8%), довге узгодження переводу в кардіохірургічний центр (2%), відмова батьків від поїздки до центру (2%).

Надання реальної допомоги новонародженим з ВВС в пологових відділеннях стало можливим лише при напрацюванні досвіду топічної діагностики інструментальними методами і при тісній кооперації між установами міста і області в питаннях швидкої діагностики. У останні 3 роки відчувається істотне поліпшення термінової консультативної і методичної допомоги дитячим кардіологам області з боку співробітників СОДКЛ. Така співпраця дозволила почати впровадження протоколів посиндромної терапії новонароджених дітей з ВВС (зокрема, використання методів медикаментозної терапії при дуктус-залежних ВВС), відпрацювати схеми оцінки важкості стану і питання транспортування хворих. Велику роль в поліпшенні взаємодії зіграла і участь провідних фахівців кардіохірургічних центрів країни.

Важкими для педіатрів залишаються питання ведення і направлення на оперативне лікування хворих ВВС з супутніми соматичними і інфекційними захворюваннями (ВУІ), іншими аномаліями розвитку. В області до цих пір не створена дієва система допологової діагностики ВВС. Є великі проблеми діагностики і лікувальної тактики у дітей з ВВС у віддалених районах області.

На наш погляд, проблемами, які вимагають спільного вирішення кардіологами області і фахівцями - кардіохірургами, є:

Підвищення кваліфікації фахівців і забезпечення сучасною діагностичною апаратурою, створення системи антенатальної діагностики ВВС, що може бути вирішене шляхом підготовки фахівців функціональної діагностики і дитячих кардіологів на базі кардіохірургічних центрів.

Розробка критеріїв і протоколів обстеження, передопераційної підготовки і напрям на оперативне лікування хворих ВВС з супутніми соматичними і інфекційними захворюваннями, іншими аномаліями розвитку. Можливим варіантом вирішення проблеми могло б стати обстеження і підготовка дитини до операції у відділенні реанімації новонароджених СОДКЛ. Визначення транспортабельності і умов транспортування дітей з критичними станами з регіону в кардіохірургічний центр. Для цього необхідне дослідження можливостей транспортування дитини з обласної лікарні до Києва фахівцями кардіохірургічного центру.

Для комфортнішого психологічного настрою батьків хворої дитини доцільно розробити для них спеціальну пам’ятку про умови і правила перебування дитини і матери у відділенні кардіохірургії, з якою їх можна було б знайомити перед поїздкою в центр.

Становлення єдиної системи надання допомоги новонародженим з ВВС, які знаходиться в критичному стані, вимагає спільних зусиль дитячих кардіологів, акушерів, неонатологів і кардіохірургів.


Оцінка сірошкального зображення та внутрішньониркової гемодинаміки нирок у новонароджених із ураженням центральної нервової системи важкого ступеня тяжкості на фоні гострої та поєднаної гіпоксії

Марков А.М., Облазницький В.М.

Сумська обласна дитяча клінічна лікарня


Останніми роками збільшується кількість немовлят із ураженням нервової системи. Одним із головних чинників ураження центральної нервової системи є гіпоксія, що призводить до гіпоксично-ішемічних уражень центральної нервової системи (ГІУ ЦНС), за даними літератури вона становить 7-8 на 1000 новонароджених. Ушкодження виникають не тільки в нервовій системі, а і в інших життєво важливих органах.

Метою нашої роботи стало комплексне вивчення сонографічних параметрів нирок у немовлят, що перенесли анте- та інтранатальну гіпоксію.

Проведено аналіз даних обстеження 28 доношених дітей перших тижнів життя із важкою ступеню ПГІУ ЦНС, які знаходились в відділенні реанімації, а також 20 дітей без ознак ПГІВ ЦНС становили контрольну групу.

Були проведені комплексні ультразвукові обстеження нирок, з аналізом кровообігу в режимах кольорового, енергетичного та спектрального Допплера. Дослідження проводились на апараті Enviser HD (Philips, США) із залученням широкополосних конвексного 2-5 МГц та секторного 3-8 МГц датчиків. Були проведені морфометричні показники лівої та правої нирок, ехогенність паренхіми, розміри чашечно - мискової системи, гістограма паренхіми обох нирок. Оцінка кількісних характеристик ниркового кровообігу містила наступні показники: максимальну систолічну швидкість кровотоку (Vmax), мінімальну діастолічну швидкість кровотоку (Vmіn), середню швидкість (Vmean), індекс резистентності (RI), пульсаційний індекс (РІ). Кількісні показники знімались на рівні екстраренальних судин (ЕС) (головної ниркової артерії, у трьох сегментарних), та в паренхіматозних судинах (ПС) (трьох часткових та трьох дугових артерій) у лівій та правій нирках. Всім дітям була проведена оцінка показників центральної гемодинаміки: серцевий викид, фракція викиду, фракція скорочення, хвилинний об’єм кровообігу, вимірювався артеріальний тиск.

Встановлено, що у дітей з перенесеним гіпоксичним ураженням, показники систолічної та середньої швидкості значно зменшені при порівнянні із здоровими. Одержані дані показують достовірне зниження Vmax на рівні екстаренальних судин та підвищення Vmax на рівні дугових судин порівняно з контрольною групою в перші дні життя. В цей же час RI та РІ на рівні ексатаренальних судин також достовірно зниженні у дітей з ПГІУ ЦНС, але достовірно підвищені на рівні дугових судин. В динаміці наприкінці першого місяця життя у дітей з ПГІУ ЦНС усі показники не відрізняються від контрольної групи. Гіпоксія викликає брадикардію та системну гіпотензію у новонароджених. Була виявлена залежність між підвищенням ехогенності кіркового шару паренхіми від ступеню порушення внутрішньониркової гемодинаміки. Ці показники також позитивно корелювали із ступінню важкості основної хвороби. Але відсутність строгої кореляції між сірошкальним зображенням та показниками інтраренальної гемодинаміки не можуть використовуватись як прогностична ознака.


Особливості ренального кровообігу у немовлят з ознаками перинатального ушкодження ЦНС

Марков А.М., Облазницький В.М.

Сумська обласна дитяча клінічна лікарня


В останній час ультразвукове дослідження займає перше місце за застосуванням в клініці, навіть випередило за частотою лабораторні методи діагностики. Поряд із лабораторними методами, одним з найбільш перспективних методів діагностики та прогнозування перебігу захворювання у новонароджених дітей є сонографія. Поява сучасних ультразвукових апаратів надаює можливість вивчати ренальний кровотік та більш ретельно оцінити важкість ураження ниркової паренхіми.

Метою нашої роботи стало вивчення динаміки ренального кровотоку у немовлят із перинатальним гіпоксично - ішемічним ураженням ЦНС (ПГІУ ЦНС).

До аналізу залучені дані обстеження 60 доношених дітей перших тижнів життя із різними ступенями ПГІУ ЦНС, 40 дітей без ознак ПГІУ ЦНС становили контрольну групу.

Були проведені комплексні ультразвукові обстеження нирок з аналізом кровообігу в режимах кольорового, енергетичного та спектрального Допплера. Дослідження проводились на апараті Enviser HD (Philips, США), із залученням широкополосних конвексного 2-5 МГц та секторного 3-8 МГц датчиків. Оцінка кількісних характеристик ниркового кровообігу містила наступні показники: максимальну систолічну швидкість кровотоку (Vmax), мінімальну діастолічну швидкість кровотоку (Vmіn), середню швидкість (Vmean), індекс резистентності (RI), пульсаційний індекс (РІ). Кількісні показники знімались на рівні екстраренальних судин (ЕС) (головної ниркової артерії, у трьох сегментарних), та в паренхіматозних судинах (ПС) (трьох часткових та трьох дугових артерій) у лівій та правій нирках.

Отримані результати оброблені методами варіаційної статистики, із підрахунком середнього значення показника та помилки середнього. Достовірність оцінювалась із врахуванням критерію Ст’юдента (p<0,05). Проводився кореляційний аналіз з залученням множинних кореляцій, в тому числі з виключенням впливання окремих показників один на одного.

Одержані дані показують достовірне зниження Vmax на рівні ЕС та підвищення Vmax на рівні дугових судин порівняно з контрольною групою в перші дні життя. В цей же час, RI та РІ на рівні ЕС також достовірно зниженні у дітей з ПГІУ ЦНС, але достовірно підвищені на рівні дугових судин. Vmean не відрізняється на рівні ЕС, але достовірно збільшена на рівні ПС. В динаміці, наприкінці першого місяця життя, у дітей з ПГІУ ЦНС усі показники не відрізняються від контрольної групи. Характерно, що в динаміці збільшення Vmean у контрольній групі відбувається за рахунок зменшення RI та збільшення Vmіn, у дітей з ПГІУ ЦНС V mean збільшується в певній мірі за рахунок збільшення Vmax.

Рівень кровообігу на рівні дугових судин і відповідно в капілярному руслі не зменшується на висоті патологічних змін у загальному стані. За непрямими ознаками, об’ємний кровообіг навіть зростає, що говорить про відносну напругу в мікроциркуляції нирок. Особливістю дітей при середньому ступені ПГІУ ЦНС є більші абсолютні показники кровообігу та відносно менші показники судинного опору.


СОСТОЯНИЕ РЕНАЛЬНОЙ ФУНКЦИИ У НОВОРОЖДЕННЫХ В КРИТИЧЕСКОМ СОСТОЯНИИ

Попов С.В.

СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии


Разнообразная патология, возникающая в неонатальный период, характеризуется системным поражением и вызывает нарушение функции ряда органов. Последнее отягощает течение основного заболевания, осложняя прогноз относительно жизни и здоровья. Необходимая интенсивная терапия новорожденного в критическом состоянии может включать в себя протезирование функции органов дыхания – проведение искусственной вентиляции легких (ИВЛ). Бесспорный положительный эффект ИВЛ сопровождается рядом менее значимых отрицательных. В числе последних – нарушение кровообращения ряда органов вследствие ухудшения венозного возврата.

Одним из наиболее часто поражаемых органов при разнообразной патологии новорожденных является мочевыделительная система (МВС). Несмотря на необходимость четкого представления о частоте повреждения МВС у детей неонатального периода до настоящего времени получаемые данные противоречивы. В частности, при гипоксическом поражении признаки вовлечение МВС в патологический процесс диагностируются у 80% младенцев. В то же время, другие авторы сообщают в целом о низкой частоте развития почечной недостаточности у новорожденных.

Целью исследования было изучение особенностей нарушения ренальной функции у доношенных новорожденных с гипоксически-ишемическим поражением центральной нервной системы тяжелой степени и детей контрольной группы. Всего было изучено 159 детей в течение неонатального периода. В целом признаки острой почечной недостаточности были выявлены у 39,5% новорожденных по превышению уровня креатинина выше нормативных значений, из них у 77,5% выявлен олигоурический тип преренальной ОПН, у 22,4% - нонолигоурический.


ОСОБЛИВОСТІ ПОСТНАТАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Мороз Т.Д.*, Турова Л.О.

Науковий керівник – доц. І.В. Тарасова

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики

*Сумська обласна дитяча клінічна лікарня


Проблема невиношування залишається актуальною, насамперед у зв’язку зі значним впливом її на рівень перинатальних втрат і захворюваності дітей раннього віку. Питома вага недоношених новонароджених у структурі неонатальної смертності в даний час складає 60-70%. У той же час рівень невиношування в Україні залишається високим і в ряді регіонів простежується виражена тенденція до його підвищення. Багато авторів пов’язують таке положення з погіршенням екологічного стану довкілля і соціально-економічних умов праці та побуту вагітних.

Метою роботи було визначити особливості клінічного перебігу та адаптаційні можливості неонатального періоду у недоношених дітей.

В результаті проведеного аналізу за 2006-2007 роки у ВННД встановлено, що збільшився відсоток народження дітей з вагою до 1000г. - 2007р. - 2,1%, за 2006р. - 1,2%,а також вагою 1001-1500г. – 2007р.- 8,8%, за 2006р.- 4,3%. Відсоток дітей з перинатальним ураженням ЦНС залишається високим-2007р. - 65,5%, 2006р. - 69,5% і займає перше місце в структурі захворюваності. На другому місці – внутрішньоутробна інфекція, як основне захворювання ВУІ в 2007 р. - 6,1%, але як супутня патологія ВУІ становила 13,7%. За матеріалами різних авторів, від 38% до 65% у померлих новонароджених інфекційна патологія була основною причиною смерті. Перинатальні інфекції та їх наслідки створюють серйозні соціально-економічні проблеми, тому, що в багатьох випадках діти, що їх перенесли, потребують медичної та соціальної допомоги протягом усього життя.

На третьому місці діти з кон’югаційною жовтяницею – у 2007р.-5,9% від усієї структури захворюваності, а як супутня патологія – 33,3%. За останні два роки відмічається ріст цього показника (у 2006р. – 4,8%, як супутня патологія – 31,2% ).

Аналізуючи репродуктивний анамнез матерів, ми відмітили, що найбільш значущі фактори ризику розвитку невиношування такі: обтяжений акушерський анамнез (аборти, загроза переривання вагітності, ХФПН, анемія вагітних, кольпіт, гестози, ГРВІ під час вагітності, паління до та під час вагітності). У більшості матерів пологи ускладнилися передчасним відтіканням навколоплодової рідини, слабістю або дискоординацією пологової діяльності.

Отже, недоношена вагітність є суттєвим фактором ризику порушення постнатальної адаптації новонародженого, що найчастіше проявляється неврологічною симптоматикою, внутрішньоутробною інфекцією та гіпербілірубінемією внаслідок незрілості ферментних систем та порушення гемостазу.


ПОРУШЕННЯ СЛУХУ У ДІТЕЙ

Лазаренко І.О.*, Моторна Ю.С., студ. 6-го курсу

Науковий керівник – доц. М.П. Загородній

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики

*Сумська обласна дитяча клінічна лікарня


Глухота та глухуватість у дітей є актуальною проблемою сучасної медицини. Кількість дітей в області з порушеннями слуху протягом ряду років не зменшується. В області мешкає 480 дітей зі стійкою втратою слуху різного ступеня тяжкості.

Метою нашого дослідження було встановлення особливостей порушення слуху у дітей в залежності від мешкання та особливості їх розвитку.

На основі аналізу медичної документації дітей з порушеннями слуху, що спостерігаються в обласній дитячій клінічній лікарні (СОДКЛ), встановлено, що 162 дітей знаходяться в Лебединській спецшколі-інтернаті, Косовщинській школі-інтернаті та дошкільному закладі №21 м. Суми. Основна ж кількість дітей проходить навчання в загальноосвітніх школах та дитячих дошкільних закладах. В 2 рази вище від середньообласного показника розповсюдження вад слуху у Сумах, Лебединському, Недригайлівському, Краснопільському районах. Значно нижче показник в районах, де тривалий час немає ЛОР-спеціалістів (С.Будський, Ямпільський райони).

Відмічено, що здорові однолітки до дітей з порушеннями слуху частіше всього відносяться поблажливо. Рейтинг дітей з порушеннями слуху, як потенційних друзів, серед однолітків дуже низький. Відповідно самооцінка таких дітей набагато нижча, ніж у дітей без порушення слуху. Однокласники при спілкуванні з такими дітьми використовують надумані жести та пантоміму. Відповідно повноцінне соціальне життя таких дітей у колективі майже неможливе і діти практично знаходяться в ізоляції. При аналізі медичної документації нами встановлено також, що у дітей з порушеннями слуху наявне мовне недорозвинення, бідність словникового запасу, труднощі в усвідомленні прочитаного. Особливі труднощі відмічені у дітей молодших класів. Відмічено, що ефективність роботи логопеда з такими дітьми в області з роками тільки погіршується (скорочуються ставки в ЦРЛ, а там де лишаються – спеціалісти не працюють із дітьми з порушеннями слуху).

Проблема роботи з дітьми, які мають порушення слуху та навчаються в загальноосвітніх школах, не вирішена. Педагоги не мають необхідної підготовки по роботі з такими дітьми. Це питання потребує вирішення на рівні держави.


Можливості діагностики імунодефіциту у дітей

загородній М.П., Нікітенко Л.К.*

СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики

*Сумська обласна дитяча клінічна лікарня


Відомо, що імунодефіцитні стани не так рідко зустрічаються, як вважає багато спеціалістів. Не дивлячись на постійне удосконалення методів імунологічної діагностики, більше, ніж в 70% хворих з імунодефіцитом в первинних ланках, діагноз встановити не вдавалося (Охотнікова Є.Н. та співав., 2009). Уже описано більше 80 форм первинних імунодефіцитних станів, частота яких досягає від 1 випадку на 1000 до 1 на 5 млн. населення залежно від форми. Діагноз імунодефіцитних станів можна підтвердити лише після спеціального імунологічного, генетичного та молекулярного методів дослідження. Причому, це потрібно зробити якомога раніше, що дасть можливість попередити важкі незворотні наслідки патології.

Задачею нашого дослідження було встановити чи покращилися можливості діагностики імунодефіциту у дітей за останні 10 років. Для цього використовувалися звіти імунологічної лабораторії обласної дитячої клінічної лікарні.

Імунологічна лабораторія на базі обласної дитячої клінічної лікарні функціонує більше 15 років. На момент створення вона вважалася однією з кращих в Україні. Ще 10 років тому були можливості проводити обстеження хворих для виявлення порушень як клітинної ланки, так і гуморальних факторів захисту (імуноглобуліни, інтерферони, комплемент, циркулюючі імунокомплекси). Причому імунокомпетентні клітини визначалися моноклональним методом, імуноглобуліни – ІФА. В лабораторії працювали висококваліфіковані спеціалісти, що мали змогу стажування в лабораторіях Києва. Організаційну допомогу в створенні лабораторії лікарні надавав головний імунолог МОЗ України Дранник Г.М. та головний дитячий імунолог МОЗ України Чернишова Л.І. Консультативний прийом в поліклініці здійснювали імунологи, які мали спеціальну підготовку в кращих центрах України. Була налагоджена тісна співпраця з кафедрою мікробіології з курсом імунології медичного факультету СумДУ та імунологічними центрами Києва. Тричі на базі обласної дитячої клінічної лікарні організовувалися виїзні курси з питань імунології для педіатрів та лікарів інших спеціальностей. Це дало можливість постійно підвищувати кваліфікацію лікарів області з питань імунології.

Нами встановлено, що за останні 10 років можливості лабораторної діагностики імунологічної патології у дітей майже не погіршилися. Із імунологічних досліджень стали недоступними лише визначення рівня фракцій комплементу. Ще продовжується визначення у частини хворих фракцій імуноглобулінів методом Манчіні, хоча більше половини досліджень проводиться з використанням ІФА. Кількість аналізів по встановленню рівня імунокомпетентних клітин практично не зменшилася. Як позитивний момент, необхідно відмітити, що відсоток обстежених амбулаторних хворих по деяких дослідженнях перевищує госпіталізованих у відділення лікарні.

Разом з тим, робота по підвищенню кваліфікації лікарів з питань імунології дещо знизилася. Не налагоджена співпраця з приватними лабораторіями, які могли б впровадити сучасні досягнення в імунологічні обстеження, самі ж приватні лабораторії не наважуються це робити.

Таким чином, наявні лабораторні можливості не завжди дозволяють проводити сучасні обстеження хворих з імунодефіцитом, що веде до додаткових затрат системи охорони здоров’я на лікування хворих, погіршується якість життя таких пацієнтів та їх інвалідизація. Без впровадження сучасних імунологічних досліджень вирішити проблеми імунодефіцитів у дітей вкрай важко або і неможливо.


Практическое применение продукции серии «Биотроф» в кардиологической практике

Одинец Л.А., Бабичева А.А.

Сумская областная детская клиническая больница


«Биотроф» – это натуральный препарат. Он содержит естественные природные вещества, активно воздействующие на причины и механизмы, вызывающие у человека состояние болезни.

Получают продукт из тканей молодых телят (печени, селезенки, миокарда, почек, тимуса и др.). В результате магнитно-лазерной обработки тонкого гомогената тканей максимально сохраняются природные компоненты, усиливается активность ферментов, регулирующих проницаемость мембран и доступность для клетки биологически активных веществ и лекарств. В состав «Биотрофа» входит натуральный консервант – мед.

Проведена оценка использования препарата «Биотроф» у 19 детей с диагнозом нейроциркуляторная дистония по гипертоническому типу. У 55% больных препарат назначался в виде электрофореза на воротниковую зону, у 45% - перорально. У ¼ детей использовались дополнительно ангиотензивные средства.

У всех детей отмечалась положительная динамика (уменьшились жалобы на головную боль, нормализовалось АД, улучшились процессы реполяризации по ЭКГ).

В катамнезе у 14 (73,3%) детей длительно сохранялся положительный эффект (более 6 месяцев стабильные цифры АД). 1 пациент с нейроциркуляторной дистонией по гипертоническому типу и аутоимунным тиреоидитом (подтвержденный лабораторно - титр АТ к тиреоглобулину 500 при норме 100) в течение 2-х месяцев получал «Биотроф». При повторном обследовании у данного ребенка отмечено снижение титра АТ к тиреоглобулину до 55.

На основании наших наблюдений, препарат «Биотроф» является достаточно эффективным симптоматическим средством в комплексном лечении нейроциркуляторной дистонии по гипертоническому типу. Препарат удобен в применении, хорошо переносится больными и может быть использован в педиатрической практике, как в стационарах, так и в амбулаторных условиях.