Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Курганська В.О.
Науковий керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Алергічні захворювання займають провідне місце в структурі патології дихальної системи. Бронхіальна астма (БА), як одне з найбільш поширених алергічних захворювань, є важливою проблемою сучасної педіатрії. За даними офіційної статистики, від 5 до 10% дітей хворіють на бронхіальну астму, у більшості з яких захворювання починається в ранньому віці. Тривалий час, маскуючись за діагнозами обструктивний синдром, алергічний і астматичний бронхіт та іншими, захворювання своєчасно не розпізнається.
Метою дослідження було виявлення особливостей клінічного перебігу БА у дітей раннього віку. Нами було обстежено 56 дітей, що знаходились на лікуванні у відділенні пульмонології Сумської обласної дитячої клінічної лікарні з відповідним діагнозом віком до 3 років.
Серед обстежених дітей було 38 (67,8%) хлопчиків та 19 (32,2%) дівчаток. За ступенем тяжкості перебігу БА обстежені діти розподілились таким чином: інтермітуюча астма (ступінь І) була виявлена у 17 (30,4%) дітей, легка персистуюча бронхіальна астма (ступінь ІІ) - у 39 (69,6%), середньо-важка персистуюча (ступінь ІІІ) та тяжка персистуюча астма (ступінь ІV) виявлена не була.
У клінічній картині майже в усіх дітей зустрічався кашель - 94,6%. Задишка мала місце у 46 (82,1%) пацієнтів, у більшості з яких вона була змішаного характеру – 31 (67,4%), а у 15 (32,6%) - експіраторного. Блідість шкіри та слизових оболонок відмічалась у 49 (87,5%) хворих. У 39 (69,6%) дітей в період нападу фіксувалось підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, що зберігалась впродовж декількох днів. Фізикально - коробковий відтінок звуку при перкусії спостерігався у 55 (98,2%) дітей. Аускультативні зміни в легенях характеризувались жорстким диханням у 48 (85,7%) пацієнтів, наявністю сухих свистячих хрипів – у 29 (51,7%) та вологих хрипів у 16 (28,6%) з обстежених дітей.
Таким чином, серед особливостей перебігу, а відповідно, й діагностики БА в дітей раннього віку необхідно враховувати підвищення температури тіла, змішаний характер задишки, блідість шкіри та слизових покривів, вологі хрипи. Наявність вищевказаних клінічних особливостей астми в дітей потребує підвищеної уваги з боку лікарів-педіатрів, особливо дільничної ланки, з метою своєчасного виявлення початкових стадій цього захворювання, безпомилкового визначення тяжкості астми, а також призначення адекватної терапії та реабілітації.
ЩОДО ПИТАННЯ ДІАГНОСТИКИ БРОНХОЕКТАТИЧНОЇ ХВОРОБИ
Сипченко Л.О., Сипченко Д.С., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Бронхоектатична хвороба – набуте захворювання з локальним хронічним гнійним процесом (гнійним ендобронхітом) у безповоротно змінених (розширених, деформованих) і, як правило, функціонально неповноцінних бронхах, що виявляється переважно в нижніх відділах легень.
Захворювання поліетіологічне, його розвитку сприяють такі чинники:
- природжені і постнатальні вади розвитку легень;
-рецидивуючі неспецифічні запальні захворювання органів дихання;
-дитячі інфекційні хвороби (кір, кашлюк);
- сторонні тіла трахеобронхіального дерева;
-туберкульоз;
-деякі спадкові хвороби та системні ураження (муковісцедоз, синдром Картангенера, альфа -, гамаглобулінемія).
Бронхоектатична хвороба –захворювання дитячого віку. Виявляється частіше в дітей 2 -5 років. Діти відстають у розвитку від ровесників, швидко стомлюються, звертає на себе увагу блідість шкіри. Зміни пальців у вигляді барабанних паличок і годинникового скла зустрічаються у хворих з природженими бронхоектазами та у випадках, що вже далеко зайшли. Характерним є наявність вологих різнокаліберних та крепітуючих хрипів, після відкашлювання мокротиння їх стає менше. Хрипи більше прослуховується вранці. Уточнити діагноз можна тільки за умови повного обстеження дитини. Рентгонологічно можна виявити прямі і побічні прояви – наявність ателектазів, кільцеподібних, стільникових тіней, у випадку циліндричних бронхоектазів – незначну деформацію легеневого малюнка, тяжистість коренів легень.
Важкість встановлення цього діагнозу підтверджується нашими спостереженнями за пацієнтом А., який поступив до відділення для дітей, хворих на туберкульоз СМДКЛ. Треба підкреслити, що вирішальним методом у діагностиці бронхоектатичної хвороби було проведення комп’ютерної томографії органів грудної клітки.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ТЯЖКИХ ФОРМ ГРИПУ А Н1/N1 (КАЛІФОРНІЯ) ЗА МАТЕРІАЛАМИ ВІДДІЛЕННЯ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕСИВНОЇ ТЕРАПІЇ (ДЛЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРИХ) СУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ СВЯТОЇ ЗІНАЇДИ
Сміян О.І., Хоменко О.І., Хоменко В.О.
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Збудники грипу типів А, В та С відкриті відповідно у 1933, 1940 та 1947 роках. Віруси грипу А і В схожі між собою за структурою їх геному, білків, біологічними властивостями та епідемічними потенціями, на відміну від вірусу грипу С. Вірус грипу А, що циркулює серед людей, викликає пандемію, а за антигенною структурою поділяються на підтипи А(Н1N1), A(H2N2), A(H3N2). Важливо підкреслити, що віруси грипу А людей та віруси грипу А з іншим специфічним набором антигенів надзвичайно поширені серед тварин та птахів.
Грип А Н1/N1 (Каліфорнія) є актуальною проблемою сьогодення, враховуючи високу розповсюдженість, швидку поширюваність, вірогідність перебігу в тяжкій формі з можливими летальними наслідками.
З листопада 2009р. по січень 2010 р. у Сумській міській дитячій клінічній лікарні Святої Зінаїди було госпіталізовано 97 дітей з лабораторно підтвердженим грипом А Н1/N1 (Каліфорнія). У трьох хворих грип мав тяжкий перебіг і була необхідність у госпіталізації до відділення анестезіології та інтенсивної терапії для інфекційних хворих. Один пацієнт був госпіталізований з субкомпенсованим стенозуючим ларинготрахеїтом, другий з серозним менігітом, третій з полісегментарною пневмонією ускладненою гнійно- геморагічним плевритом. В усіх цих випадках діагноз грип А Н1/N1 (Каліфорнія) підтверджено виділенням вірусу методом полімеразної ланцюгової реакції з назофарингіальних змивів. Усім хворим була призначена противірусна терапія, яка включала в себе препарат таміфлю (згідно алгоритму надання медичної допомоги хворим на пандемічний грип, викликаний вірусом А Н1/N1(Каліфорнія).
Дитина з полісегментарной пневмонієй отримувала даний медикаментозний засіб у подвійній віковій дозі. Крім етіотропної терапії, усім хворим за показаннями застосовувалася патогенетичне та симптоматичне лікування. Після покращання стану, діти були переведені в профільні соматичні відділення лікарні.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ В ДІТЕЙ
Бинда Т.П., Єрмоленко Т.С., Білоус Т.В., студ. 3-го курсу
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Актуальність вивчення інфекційного мононуклеозу (ІМ) пов’язана зі збільшенням захворюваності в останні роки, легкістю зараження, пожиттєвою персистенцією вірусу в організмі людини. З року в рік збільшується захворюваність і у Сумській області: в 2007 р. було зареєстровано 19 (12, 1 на 100 000 дитячого населення) випадків захворювання, тоді як у 2008 р. – 37 (23, 6 на 100 000 дитячого населення).
Метою роботи було вивчити особливості перебігу ІМ у дітей в останні 4 роки. Під спостереженням знаходилося 55 дітей віком від 6 міс. до 18 років. Віковий склад госпіталізованих був наступним: дітей у віці до 1-го р. -2 (3,6%), з 1-го р. до 3-х р. – 17 (31,9%), з 3-х р. до 6-ти р. – 18 (32,7%), старше 6-ти р. – 18 (32,7%). Отже частіше (67,3%) захворювання виявлялося в дітей дошкільного віку. Хлопчики склали 61,8%, дівчатка – 31,2%. Майже в усіх хворих (85,5%) відзначався середньо-тяжкий перебіг захворювання. Діагноз підтверджували виявленням у хворих антитіл класу Ig М до VCA/BEБ. Основна частина хворих госпіталізована в осінню (32,7%) і весняну пори року (36,4%).
Госпіталізація хворих здебільшого була пізньою. У перші 3 дні захворювання госпіталізовано лише 25,5% пацієнтів, до кінця 1-го тижня - 40,0%, на 2-му тижні – 21,8%. За результатами аналізу карт стаціонарних хворих, пізня госпіталізація була зумовлена невдалим лікуванням амбулаторно «гострих респіраторних вірусних захворювань», або фолікулярної і лакунарної ангін (41,8%). У більшості хворих захворювання розпочалося з закладеності носа, болю в горлі, збільшення лімфатичних вузлів. Підвищення температури тіла виявлялося в усіх хворих, у 49 (89,1%) - вона утримувалася до 7 днів, а в інших – до 10 – 14 днів. Збільшення підщелепних лімфатичних вузлів відзначалося в усіх хворих, передньошийних - у 39 (70,9%), задньошийних - у 17 (30,9%). Лакунарний тонзиліт зареєстровано в 20 (36,4%) хворих. Плямисто-папульозні висипання виявлялися у 3 (5,5%) дітей. Гепатолієнальний синдром зареєстровано у 26 (47,3%) пацієнтів, у решти - ізольоване збільшення печінки.
При лабораторних дослідженнях у 2 (3,6%) відзначено підвищення вмісту білірубіну, у 19 (34,5%) - АлАТ, у 24 (43,6%) - тимолової проби. Лейкоцитоз зареєстровано у 46 (83,6%) хворих. Зміни лейкоцитарної формули у дітей характеризувалися лімфомоноцитозом, лімфоцитозом, моноцитозом.
У 19 (34,5%) дітей з ротоглотки виділено різноманітні умовно-патогенні мікроорганізми, а також асоціації збудників.
При проведенні специфічної діагностики у 29 (52,7 %) пацієнтів виявлені антитіла класу Ig М до VCA/BEБ.
Таким чином, до особливостей перебігу ІМ у дітей можна віднести високу частоту захворюваності серед хлопчиків, особливо дошкільного віку в осінню і весняну пори року. Відсутність класичного перебігу захворювання у частини пацієнтів потребує застосування комплексу специфічного обстеження для підтвердження діагнозу.
ДІАГНОСТИКА І НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ МЕНІНГОКОКОВІЙ ІНФЕКЦІЇ В ДІТЕЙ
Бинда Т.П., Гопка А.О., Панченко К.А., Шибицька Т.О.
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Менінгококова інфекція (МІ) є складною проблемою в Україні. Це пов’язано з високим рівнем летальності. Незважаючи на те, що рівень захворюваності на цю інфекцію відносно невисокий у порівнянні з іншими інфекціями, летальність за світовими даними становить 10%. В Україні впродовж багатьох років рівень захворюваності на неї коливається між 8 та 10 на 100 тис. дітей. У 2008 р. він склав 8,17. У той же час рівень летальності при цій інфекції зберігається високим. Від МІ у 2008 р. в Україні померло 85 дітей, середня летальність склала 16,5% (2008 р.). Основна кількість несприятливих наслідків при МІ припадає на менінгококцемію, а головними чинниками несприятливих наслідків є несвоєчасне і неадекватне лікування ІТШ, невпинне прогресування поліорганної недостатності.
У Сумській області на МІ захворіло у 2003 р. 22 дитини (11,9 на 100 тис. дітей), у 2004 р. – 29 (15,7), у 2005 р.- 24 (13, 4), у 2006 р. – 10 (6,2), у 2007 р – 19 (12,1), у 2008 р. – 21 (10,85). Летальність при даній інфекції мала тенденцію до зниження: у 2003 р. померло 3 дитини, у 2004 р. - 1, у 2005 - 2, у 2006 - 1, а в останні два роки діти від МІ не помирали.
З метою покращання надання медичної допомоги дітям з МІ було проаналізовано дані 4 історій хвороб дітей, що знаходилися на лікуванні в Сумській МДКЛ Св. Зінаїди у 2009 р. Серед них 75% склали діти у віці до 3 років (з них до 1 року – 33%), 25% - старше 15 років. Серед захворілих переважали хлопчики (75%). Частіше захворюваність відмічалася восени (50%).
При аналізі медичної документації дітей встановлено, що у перші 12-24 години захворювання за медичною допомогою звернулася лише 1 (25%) дитина. При первинному огляді тільки у 1 хворого був встановлений діагноз МІ, тоді як у інших дітей були встановлені помилкові діагнози ГРВІ (2 дитини) і гастриту (1 дитина), у зв’язку з чим вони були госпіталізовані не в інфекційне відділення, а в соматичне. На догоспітальному етапі тільки 1 дитині медична допомога була надана і то не в повному обсязі, тоді як інші її не отримали зовсім.
Отже, на підставі аналізу медичної документації хворих на генералізовані форми МІ можна зробити висновок, що медична допомога хворим на догоспітальному етапі проводилась несвоєчасно і не в повному обсязі, що може негативно вплинути на перебіг захворювання.
РЕЗУЛЬТАТИ СЕРОЛОГІЧНОГО СКРИНІНГУ СТАНУ КОЛЕКТИВНОГО ІМУНІТЕТУ НАСЕЛЕННЯ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДО ЗБУДНИКІВ КОРУ ТА ДИФТЕРІЇ
Тіщенко В.В., Рашевська В.А., студ. 6 -го курсу
Науковий керівник – доц. Т.П. Бинда
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти з курсами ПП і ДІ
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Серологічний моніторинг стану колективного імунітету є обов’язковим компонентом епідеміологічного нагляду за дифтерією і кором та іншими керованими інфекційними захворювання. Його роль є дуже важливою, оскільки епідемічне благополуччя по відношенню до вказаних інфекцій визначається станом післявакцинального імунітету. Моніторинг здійснюється шляхом серологічних досліджень сироваток крові щеплених людей.
Метою нашої роботи було оцінити рівень захищеності населення, виявити групи людей, найбільш схильних до ризику захворювання, дати оцінку і скласти прогноз зміни епідеміологічної ситуації Сумської області після вакцинації проти кору та дифтерії.
Вивчення рівня колективного імунітету проти кору та дифтерії проводився за даними серологічних обстежень населення Сумською обласною санітарно – епідеміологічною станцією. Рівень імунітету визначався серед населення віком від 1 до 70 років за період з 2006 р. по 2008 р.
При аналізі даних щодо рівня імунітету населення проти кору отримані наступні результати: у 2007 р. в 30% дорослих та 32% дітей антитіла до вірусу кору не були виявлені взагалі, в 32,4% дорослих та 31,2% дітей їх рівень був нижче захисного, у 21,4% дорослих та 22,1% дітей - захисний та лише 18,5% дорослого населення та 14,3% дітей мали титр вище захисного. У 2008 р. виявлялася схожа ситуація: відсутня імунна відповідь у 22,2% дорослих та 16,6% дітей; рівень антитіл нижче захисного титру мали 42,9% дорослих та 51,6% дітей, захисний – 15,4% та 18,3% відповідно. Лише 19,2% дорослих та 13,3% дітей мали титр антитіл вище захисного.
Вивчення структури імунного захисту населення області проти дифтерії показало, що в 2006 р. рівень незахищеного населення складав 2,9%, з них у 1,7% антитіла взагалі не були виявлені, а у 1,2% їх рівень був нижче захисного. У 1,9% обстежених напруженість імунітету виявилася на достатньому (захисному) рівні та у 81,7% - титр антитіл був найвищий. У 2007 р. у 4,3% дорослих антитіла не виявлені взагалі, рівень нижче захисного відмічався у 1,9%, захисний – у 3,1% та вище захисного - у 90,7%. Серед дітей 98% мали високий імунний захист і у 2% він був відсутній. При цьому серед населення з рівнем антитіл вище захисного 68,9% дорослих та 74% дітей малі найвищий титр - 0,5). У 2008 році в усіх досліджуваних рівень антитіл був вище захисного, з них найвищий (1,0) мали 91,2% дорослих та 89,6% дітей.
Отже, епідеміологічна ситуація в Сумській області щодо дифтерії є сприятливою. Велика частка незахищених проти кору як серед дітей, так і серед дорослих, без додаткової корекції специфічного імунітету у майбутньому, відіграватиме провідну роль у підтримці активності епідемічного процесу кору.
КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ В ДІТЕЙ
Русановська І.Л.
Науковий керівник – доц. Т.П. Бинда
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня св. Зінаїди
Незважаючи на певні досягнення в боротьбі з гострими кишковими інфекціями (ГКІ), оснанні продовжують залишатися однією з найактуальніших проблем інфектології. На сьогодні в структурі інфекційних захворювань вони поступаються лише гострим респіраторним вірусним інфекціям. Рівень захворюваності ГКІ в дітей у 2,5-3 рази вищий, ніж у дорослих, при цьому половина зареєстрованих випадків захворювань припадає на дітей раннього віку (до 3 років).
Мета роботи – вивчити фактори ризику розвитку тяжкої форми ГКІ у дітей.
Обстежено 28 дітей віком від 1місяця до 16 років з тяжкою формою ГКІ, що знаходилися на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ) СМДКЛ Св. Зінаїди у 2009 р. серед них дівчаток і хлопчиків було порівну. При цьому хворих у віці до 1-го року було 6 (21,4%), з 1-го до 3-х років – 11 (39,2%), з 3-х до 6-ти років – 6 (21,4%), старше 6-ти років – 5 (17,8%).
Найчастіше провокуючим фактором ставали такі продукти, як газована вода (17,9%), дитячі сирки «Машенька» і «Растішка» (42,9%).
Більше половини хворих (60,7%) госпіталізовані до відділення АІТ у першу добу захворювання, що свідчить про дуже гострий початок захворювання. Близько 70% хворих до госпіталізації отримували терапію сорбентами (активоване вугілля або ентеросгель). Троє (10,7%) дітей – отримували лікування амбулаторно і у зв’язку з його неадекватністю і різким погіршенням стану були госпіталізовані в тяжкому стані через 7 днів від початку хвороби.
У 64,3% пацієнтів був виставлений гастроентерит, у 28,6% хворих - гастроентероколіт. З березня по листопад у пацієнтів висівалася бактеріальна патогенна мікрофлора, серед якої переважав стафілокок і кишкова паличка. У зимовий період року етіологія ГКІ залишалася не уточненою, можливо причиною діареї були ротавірусна та інші вірусні інфекції.
Середній ліжко-день у відділенні АІТ складав 3,0±0,4 дні, далі пацієнти доліковувались у інфекційному відділенні №3. Загальний ліжко-день – 12,0±0,8 дні
Термін госпіталізації в лікувальний заклад від початку захворювання складав 1 добу у 17 випадках (60,7%), найбільший термін перебування вдома від перших симптомів захворювання 10 днів.
Таким чином, тяжкий перебіг ГКІ спостерігається переважно в дітей перших 5 років життя у формі гострого гастроентериту.
АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ГРВІ У ДІТЕЙ РАННЬГО ВІКУ
Потапова А.О., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Протягом півстоліття хвороби органів дихання в дитячому віці посідають перше місце в структурі захворюваності в Україні. На даний час ця проблема залишається досить актуальною, тому що гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) мають найбільшу питому вагу в структурі захворюваності дітей і в значній мірі визначають стан їх здоров’я. За даними С.О. Крамарєва (2004 р.) в структурі всієї дитячої захворюваності ГРВІ складають - 70%, у структурі дитячої смертності – 80%. Найбільша захворюваність припадає на дітей другого півріччя та перших трьох років життя, що пов’язане з їх організацією у дитячі колективи, різким збільшенням числа контактів (В.Ф.Учайкін, 2003). Незважаючи на велику увагу педіатрів до цієї проблеми, кількість хворих на респіраторні інфекції не має тенденції до зниження.
Метою нашої роботи було вивчення захворюваності на ГРВІ у дітей від 1 місяця до 3-х років життя.
Нами було встановлено, що з загального числа хворих дітей, які перебували на лікуванні в інфекційному відділенні №1 КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня у 2008-2009 рр., кількість хворих раннього віку склала 3951 (87,1%) дітей. З них від одного місяця до одного року – 2408 (53,1%) пацієнтів, а від одного року до трьох – 1543 (34%) хворих, що значно вище, ніж у попередні роки.
При аналізі структури захворюваності дітей за останні два роки було встановлено, що хворих на ГРВІ (риніти, фарингіти, тонзиліти, трахеїти) було 1758 (44,7%), гострий бронхіт зустрічався у 594 (15,1%) дітей раннього віку, ларингіт – у 439 (11,2%), обструктивний бронхіт – у 407 (10,3%), пневмонія – у 343 (8,7%), бронхіоліти – у 34 (0,85%) дітей.
Відмічалась у 1682 (42,6%) хворих на ГРВІ дітей значна кількість супутньої патології. Найпоширенішими захворюваннями були: дефіцитна анемія – у 803 (47,7%) дітей, тимомегалія – у 195 (11,6%), отит – у 124 (7,4%) хворих раннього віку.
Після проведеної стандартної терапії з клінічним видужанням були виписані 3338 (84,6%) дітей раннього віку, поліпшення стану відмічалось у 593 (15%) хворих, а у 12 (0,3%) дітей суттєвих змін у динаміці захворювання не було встановлено та 5 (0,1%) хворих були переведені в інші ЛПЗ у зв’язку з наявною неінфекційною патологією.
Таким чином, незважаючи на проведення профілактичних заходів, наявність сучасних медикаментів та апаратури, темпи зростання ГРВІ залишаються високими. Епідемічна ситуація з захворюваності на ГРВІ із року в рік вважається напруженою, а показники її перевищують аналогічні дані минулих років. Тому в більшій мірі необхідно забезпечити роз'яснювальну роботу серед населення щодо профілактики захворювання на грип та ГРВІ. Треба забезпечити своєчасне виявлення хворих особливо серед дітей раннього віку. А матерям малюків необхідно проводити профілактичні заходи спрямовані насамперед на підвищення резистентності організму до дії збудників ГРВІ.
АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДИТЯЧОЇ СМЕРТНОСТІ ПО МІСТУ СУМИ ЗА 2007-2009 р.р.
Тихановська В.Ф., Скакодуб А.С., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Актуальність вибраного нами питання неможливо недооцінити: у віці до року у нашій країні помирає кожна сота дитина. Торік загалом у світі померло 8,8 мільйона дітей у віці до п'яти років. Підвищення дитячої смертності констатовано в дев’ятнадцяти областях України в 2008-2009 роках. По місту Суми цей показник зростав із року в рік і складав 23 дитини в 2007 році, 34 – в 2008 р. та 32 дитини в 2009 році.
Метою нашої роботи був детальний аналіз показників дитячих смертей.
За період 2007-2009 рр. смертність серед хлопчиків у Сумах була більша, ніж у дівчаток у 1,41 рази, і складає 58,43% та 41,57%, відповідно.
У ході нашої роботи виявлено, що найбільш частими причинами смерті були:
- смерть внаслідок внутрішньошлуночкового нетравматичного крововиливу плода та новонародженого – 16,85% (15 випадків);
- вроджені патології різних органів, вади розвитку – 16,85% (15 випадків);
- захворювання крові та серцево-судинної системи (ССС) – 12,36% (11 випадків);
- природжена інфекційна або паразитарна хвороба не уточненої етіології – 12,36% (11 випадків);
- синдром раптової дитячої смерті – 4,49% (4 випадки).
Таким чином, найбільш частими причинами смерті дітей за останні роки є внутрішньошлуночкові крововиливи, вроджені вади розвитку, захворювання крові та ССС, природжені інфекційні захворювання та синдром раптової смерті немовлят.