Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
ПРИМЕНЕНИЕ ВОСТОЧНЫХ МАНТР В ПСИХОПРОФИЛАКТИКЕ
Емец Н.В.
Научный руководитель – доц. А.В. Кустов
СумГУ, кафедра нейрохирургии и неврологии
Обычно мантра представляет собой сочетание нескольких звуков или слов на санскрите. При этом каждое слово, слог или даже отдельный звук мантры может иметь глубокий религиозный смысл. Мантры часто сравнивают с молитвами и заклинаниями и часто являются основой трансцендентальной медитации. В индуизме считается, что все звуки и слова, используемые человеческими существами, выражают влияние разума на материю.
Мантра это не молитва, поскольку в мантре важен не столько смысл, сколько точное воспроизведение звуков. Индуисты полагают, что мантра — это определенная форма речи, оказывающая существенное влияние на разум, эмоции и даже на внешние предметы. Идея того, что определённые слова и фразы могут быть подобным образом эффективны, основана на убеждении, что любое движение сопровождается звуком, хотя многие движения в природе издают звуки, недоступные человеческому уху. Таким образм, мантра рассматривается как приём для регулирования и настройки ума. Существует множество мантр, каждая из которых обладает своими особенностями, ритмом и воздействием. При произнесении определённых звуков тело резонирует с некоторой частотой. Сочетание звуков, частоты и ритма мантры приводит к изменённому состоянию сознания.
В нашем исследовании была поставлена цель - выяснить, является ли воздействие мантры результатом самовнушения или сочетание звуков и слов действительно способно изменять биоэлектрические кофигурации активности головного мозга и оказывать позитивное воздействие на психику и соматический статус индивида. Для этого был проведен следующий эксперимент, в котором участвовали 75 человек, все - студенты нашего университета. Эксперимент проходил в два этапа. На первом этапе студентов информировали, что они должны систематически повторять предложенную нами мантру, объяснялось, как и сколько раз они должны это делать. Первая мантра являлась псевдомантрой, придуманной нами. Она звучала следующим образом: «Кара-сан дал вичу мату-рон». Студенты с определенной частотой должны были повторять ее в течение недели и затем заполнить бланк с самоотчетом о том, как они ее воспринимали. В самоотчете отражались ощущения и переживания, касающиеся оценки настроения, моторной активности, способности к сосредоточенности внимания, соматического самочувствия, всего - по 10 пунктам. Ответы оценивались по четырехбальной шкале. На втором этапе студенты использовали мантру, которая рекомендуется в руководстве по тибетской медицине для укрепления здоровья. Звучит она следующим образом: «Чуне-до алма рунг-нинт». Через неделю студенты заполнили такие же бланки самоотчетов, что позволило сравнить результаты эффективности при использовании истинной и ложной мантры. Исследование показало, что истинная мантра действительно эффективна, на что указывают более высокие показатели по многим пунктам самоотчета (подъем настроения, энергичность походки, усиление мышечного тонуса, изменение осанки во время ходьбы, ослабление утомляемости и пр.), что позволяет с уверенностью рекомендовать ее как психопрофилактическое средство в комплексе с другими методами терапии.
ДИАГНОСТИКА АГРЕССИВНОГО, СУИЦИДАЛЬНОГО ПОВЕДЕНИЯ И АЛКОГОЛЬНОЙ ЗАВИСИМОСТИ У ДЕТЕЙ-СИРОТ
Мудренко И.Г., Супрун С.А., Головашов А.А.
СумГУ, кафедра нейрохирургии и неврологии
Сумской областной психоневрологический диспансер
Проблема девиантного поведения и нарушения социальной адаптации у воспитанников детских домов и интернатов касается всех стран мира. Истоки такого поведения: насилие, как со стороны родителей, старших братьев и сестёр, так и со стороны ровесников. Воспитание в условиях неполной семьи, без родительской опеки, в детских домах является фактором формирования агрессивных черт личности, заниженной самооценки, низкого уровня адаптационных возможностей подростка, повышенного риска суицидального поведения. Актуальна проблема наркомании, алкоголизма, табакокурения так же формирование иных форм зависимости у подростков (игровой, компьютерной и т.д.). на фоне не сформированных механизмов психологической защиты, особенностей подростковой психики (несдержанность, максимализм, упрямство, копирование поведения кумиров).
Цель исследования: определить степень суицидального риска, зависимости от алкоголя, качества жизни у подростков воспитанников домов-интернатов.
Основная группа: 30 детей-сирот и детей лишенных родительской опеки в возрасте 15-23 лет. Из них 16-парней, 14-девушек. Контрольная группа: студенты медицинского факультета 30 человек. Методы исследования: методика «Показатель качества жизни» (Mezzich J., Cohen N., Ruiperez M., Liu J., Yoon G. et al 1999г.), тест на определение зависимости от алкоголя (министерство Социального обеспечения и охраны здоровья Финляндии 2004 г.), методика определения суицидального риска (Мангуби В., 2004г.). В результате исследования установлено: показатель суицидального риска в основной группе составил (22.2 ± 0.77 б.), степень риска употребления алкогольных напитков (7.6±1.29 б.), что выше, чем в контрольной (16.33±0.79 и 4.16±0.545) соответственно. Интегративный показатель качества жизни, по собственной оценке 7,44±1,81 б. в основной, против 8,41±0,76 б. в контрольной группе.
Среди клиентов основной группы с повышенным суицидальным риском также отмечается повышенный риск употребления алкогольных напитков (11,75±4,76), снижение уровня качества жизни 7,35±0,25 (за счёт ухудшения физического благополучия, личностной и духовной реализации, общего восприятия качества жизни). Среди подростков с высоким и очень высоким риском употребления алкоголя отмечается низкий показатель суицидального риска, высокий качества жизни, что вероятнее свидетельствует о снижении критики, нарушении реального восприятия действительности.
Проведенное исследование подтверждает необходимость комплексного подхода в решении обозначенной проблемы.
ВТОРИННА КОНТРАКТУРА МІМІЧНИХ М'ЯЗІВ. ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ
Коленко Ф.Г., Мамонова Т.В.*
СумДУ, кафедра нейрохірургії та неврології
*Сумський обласний діагностичний центр
Нейропатія лицевого нерва - одна з актуальних проблем неврології. Лікування хворих залишається незадовільним. У 20,8-32,2% хворих виникає ускладнення - постневритична контрактура мімічних м'язів. При оцінці ефективності лікування найбільш показовим є наявність нервово-м'язової контрактури. Появу патологічних синкінезій із розвитком контрактур зумовлюють вазомоторні, обмінно-дистрофічні зміни у м'язах.
Нами проведено обстеження і лікування 12 хворих віком 23-60 років з постневритичною контрактурою мімічних м'язів. Чоловіків було 3 (25%). жінок 9 (75%) з однобічною локалізацією процеса. давністю захворювання від 2 місяців до 4 років. У всіх хворих відмічалися відчуття стягування м'язів, підтягування куточка рота при спробі заплющити очі, замружуванні ока під час їди.
При обстеженні хворих ми використовували методику кинестезичної пальпації мімічних м'язів. Досліджували тургор, еластичність шкіри, трофіку м'язів, їх механічну збудливість, болючість при пальпації. Кинестезична пальпація у динаміці захворювання свідчить про стан мімічної мускулатури на різних етапах процесу. Прогностичною ознакою розвитку контрактури є підвищена механічна збудливість гіпертонусів і різка болючість при їх розтягненні. Існують типові місця локальних гіпотонусів. Формування клінічних ознак контрактури супроводжується ниючим болем у обличчі, відчуттям стягування, поступово розвиваються гіперкінези м'язів. Для вторинної контрактури мімічних м'язів характерна наявність м'язового спазму - мимовільних скорочень м'язів.
Пацієнтам проводили медикаментозну, мануальну терапію, фізіотерапевтичне лікування за індивідуальними програмами, які передбачали використання судинних препаратів, міорелаксантів, вітамінотерапії та інш. М'язовий спазм є підставою для призначення препаратів, що знижують м'язовий тонус. Судинні препарати викликають вазоднлятацію. Мануальну терапію проводили з використанням постізометричної релаксації (ПІР) уражених м'язів на різних стадіях контрактури. Загальноприйнята методика ПІР адаптована для лікування хворих з постневритичною контрактурою. Нами констатовані релаксуючий та аналізуючий ефекти ПІР. Таким чином, ми спостерігали в усіх хворих позитивні результати лікування.
АНАЛІЗ ФАКТОРІВ РИЗИКУ МОЗКОВОГО ІНСУЛЬТУ В ОСІБ МОЛОДОГО ТА ЗРІЛОГО ВІКУ
Коленко О.І., Мисюра Н.В.
СумДУ, кафедри нейрохірургії та неврології
На жаль, судинні захворювання головного мозку сьогодні складають не тільки одну з медичних, але й також одну із загальнодержавних проблем. Пріоритетним напрямком цього питання є профілактика, що визначається обмеженими можливостями лікування, реабілітації пацієнтів з високим рівнем смертності. Це в першу чергу стосується осіб віком до 60 років (молодого та зрілого віку).
Тому провідною метою обраного дослідження є саме зріз факторів ризику (ФР) судинних захворювань головного мозку. Корекція цих параметрів має стати основою для розробки профілактичних заходів для населення конкретного регіону. Обстеження хворих та вивчення медичної документації дали змогу виявити таки особливості.
Артеріальна гіпертензія за частотою була майже однаковою як у чоловіків, так і у жінок. Причому у цілому переважали її «м'яка» та помірна форми - 85,2% 3 87.3% відповідно. Високі цифри артеріального тиску були вирішальними у осіб, що молодших за 60 років, із внутрішньомозковим крововиливом (ВК) (90.4%). Майже половина ішемічних інсультів (11) виникло на тлі «м'якої» АГ.
На відміну від пацієнтів старших за 60 років на другу позицію вийшла спадкова схильність, що, на жаль відноситься до ФР, які ми не можемо корегувати. Далі йдуть гіперхолестеринемія, шкідливі звички та психоемоційна напруга. Тобто, у порівнянні з обстеженими похилого віку, дуже висока питома вага факторів, які стосуються способу життя. Слід також зауважити, що ці ФР були майже вирішальними як при II. так і при геморагічному інсульті {статистично значущої різниці не виявлено). Особливою причиною ВК були розриви артеріальних аневризм. Відсоток пперхолестеринемії серед хворих з II склав 38,8%. а з ВК - 49,2% відповідно. Що стосується паління, то негативною тенденцією стала наявність цієї звички у деяких жінок. Алкоголем зловживали 17,8% осіб (в основному чоловіки), що перенесли II, 33,3%осіб, що перенесли ВК. Більше ніж у 2/3 випадків зловживання алкоголем поєднувалися з палінням.
Корекція перелічених станів здебільшого припускає не тільки застосування медикаментозної профілактики (антигіпертензивні препарати, антиагреганти й антикоагулянти), роль якої не викликає ніяких сумнівів, але, насамперед, корекцію способу життя - формування відповідних мотивацій (зміна системи харчування, зміна відношення хворих до своїх захворювань, відмовлення від шкідливих звичок). Це дозволить згодом знизити захворюваність і смертність від мозкового інсульту.
РОЛЬ ЛОКАЛЬНОЇ ВІБРАЦІЇ В РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Козинець Ж.М.
Науковий керівник - О.І. Коленко
СумДУ, кафедра нейрохірургії та неврології
Однією з актуальних проблем в лікуванні хворих, працюючих на машинобудівному виробництві являється розвиток професійних захворювань. В структурі професійних захворювань одне з провідних місць посідають хвороби, пов'язані з дією локальної вібрації, де значну перевагу має вібраційна хвороба. Відсоток її виявляємості протягом останніх двох років збільшився з 3% до 8,8%. Це переважно працівники ливарного та котельно - зварювального цехів. Слід відмітити, що серед усіх хворих, яким вперше встановили діагноз вібраційної хвороби, 73,3% мають стаж роботи в шкідливих умовах більше 20 років. Враховуючи щорічні збитки, які виплачуються хворим з цим захворюванням та великий відсоток в послідуючому стійкої втрати працездатності, постає очевидною актуальність питання в першу чергу профілактики захворювання, реабілітації та лікування цієї групи хворих.
В умовах денного стаціонару було проліковано ЗО хворих з вібраційною хворобою від дії локальної вібрації віком 41 - 58 років. Середній вік пролікованих хворих - 54 роки.
Виділяють три ступені вираженості захворювання. У всіх хворих мали місце поєднання слідуючих основних синдромів: ангіодистонічного, ангіоспастичного, синдрому вегетативного поліневриту, вегетоміофасциту. Крім того, в поєднанні з вібраційною хворобою діагностовано профзахворювання, яке пов'язано з дією інших шкідливих факторів на виробництві. Це хвороби органів дихання (ХОЗЛ, сил і кози) - у 26 хворих (87%) та хвороби лор - органів (нейросенсорна приглухуватість) - у 22 хворих (73%).
Звичайно всі проліковані хворі отримують відповідний відсоток втрати працездатності, з них II група інвалідності у 6 хворих (20%), 111 група - у 21 хворого (70%). З загальної кількості пролікованих хворих лише 17 (57%) є раціонально працевлаштованими.
Таким чином, протягом останніх двох років спостерігається ріст професійної захворюваності, у тому числі від дії локальної вібрації на машинобудівному виробництві м. Сум. При цьому 73,8% хворих мають стаж роботи в шкідливих умовах понад 20 років.
Отже, необхідно приділяти увагу профілактиці розвитку професійних захворювань, зокрема вібраційної хвороби. В першу чергу, обов'язкове застосування технічних засобів зменшення вібрації, дотримання раціонального режиму праці і відпочинку, лікувально-профілактичні заходи.
ВИВЧЕННЯ ТЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОЗКОВИХ ІНСУЛЬТІВ
Мисюра Н.В.
Науковий керівник - О.І. Коленко
СумДУ, кафедра нейрохірургії та неврології
В останні роки серед вітчизняних та закордонних фахівців досить багато уваги приділяється віковим особливостям мозкового інсульту (МІ). На наш погляд, це, по-перше, пов'язане з великим тягарем, яким є МІ не тільки для родичів хворого, а, насамперед, для суспільства в цілому. По друге, ця проблема недостатньо вивчена на популяційному рівні, а більшість публікацій останніх років присвячена окремим, рідкісним причинам виникнення інсультів у молодих пацієнтів та пацієнтів середнього віку (відкрите овальне вікно, антифосфоліпідний синдром та інш.). Це утруднює формування послідовної стратегії первинної та вторинної профілактики.
За даними вчених питома вага пацієнтів з МІ в цих вікових групах є значною і за різними даними складає до 30%. Тому обгрунтованим є наш підхід до аналізу розповсюдженості найбільш вивчених чинників виникнення судинних захворювань головного мозку у молодих осіб, а також уточнення структури МІ.
Мозковий інсульт у молодих пацієнтів має низку особливостей. Так більш частим типом є внутрішньомозковий крововилив. Летальність як при інфаркті мозку так і при геморагічному інсульті є дещо меншою, а протікання хвороби є більш сприятливим у порівнянні з пацієнтами старших вікових груп. Всі дослідники відмічають краще відновлення рухових функцій та мовних порушень та більш високий відсоток пацієнтів, що повертаються до більш-менш повноцінного життя. Майже 40% хворих з ішемічними порушення мозкового кровообігу продовжують працювати. На жаль, інсульт - це та хвороба, яка у 20% випадків повертається. Тому планування профілактичних заходів в окремому регіоні, з урахуванням чинників ризику є реальним шляхом запобіганню однієї з найпоширеніших хвороб - мозкового інсульту.
Беручи до уваги сприятливий прогноз щодо відновлення функцій, усім хворим необхідне планування найбільш коректної реабілітаційної програми з метою запобігання прогресування рухових та когнітивних порушень. Це наші першочергові завдання, тому що молодий та зрілий вік - це той прошарок суспільства, що є основою для розвитку економічно розвиненої держави, відтворення здорового покоління.
ПСИХОТЕРАПИЯ ЗАВИСИМОГО ПОВЕДЕНИЯ В СУБСТАНЦИОНАЛЬНОЙ НАРКОЛОГИИ
Литвин Е.Э.
Научный руководитель - доц. Ф.Г. Коленко
СумГУ, кафедра нейрохирургии и неврологии
Зависимость - особый путь жизни, связанный с поиском «идеальной» реальности. При помощи зависимости человек убегает от дискомфорта действительности. Но, будучи найденной, новая искусственная реальность разрушает здоровье и жизнь. Исходя из того, каким способом человек избегает собственной жизни, выделяются химические (фармакологические) и субстанциональные зависимости, при которых используются особые варианты поведения.
Исследованием зависимостей занимаются не только медицинские дисциплины (психиатрия, психотерапия, психология), но и социология, философия. Существует даже отдельная наука - аддиктология. В результате за последние 10 лет понимание механизмов и сущности зависимости значительно изменилось и расширилось. Под зависимостью стали понимать любую форму существования, при которой человек, воспринимающий реальность как дискомфортную, избегает её, вместо того, чтобы попытаться её изменить. Причём в качестве места для избегания выбирается искусственно изменённое состояние сознания. Новый подход в решении этой проблемы - это перенос акцента с проблемы зависимости к проблемам человека, к проблемам его личности. Особенности личности человека являются лишь одним из многочисленных факторов предрасположения к зависимости. Эти факторы обычно называются факторами риска. Под фактором риска понимается условие существования, характеризующееся наличием угрозы для развития негативного состояния. Фактор риска оказывает существенное влияние на переживание человеком кризисной ситуации. Соответственно факторам риска противостоят факторы защиты - особенности, ограждающие человека от зависимости. Если сумма факторов риска больше, чем сумма факторов защиты - можно говорить о предрасположенности или о «предзависимости». Если преобладающие факторы риска реализуются, можно говорить о «зависимости». Стимулируя защитные факторы и противодействуя факторам риска у конкретного человека и у его окружения, можно влиять на состояние «предзависимости». Чтобы определить факторы защиты и риска, необходима специально созданная методика для их выявления. Это значит, что она должна учитывать специфику зависимости, а не просто выявлять особенности личности обычным психологическим тестом. На базе неврологического отделения Сумской городской клинической больницы №4 было исследовано и выявлено 14 разновидностей зависимостей. Применяемая на практике специализированная тестовая программа «AntiAddictApplication» или АПФ - анализ и формирование предпочтений (А.В.Котляров) позволила выявить и оценить факторы риска зависимости и защитные факторы и у самого человека, и у его окружения. В программу включены тесты, помогающие выявить предрасположенность к следующим социально важным зависимостям: наркомания и алкоголизм, кибераддикция (зависимость от Интернета, компьютерных игр), синдром профессионального сгорания (трудоголизм).
СТАН ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНО-НАДНИРНИКОВОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА
ІШЕМІЧНИЙ ІНСУЛЬТ
Малахов В.О. *, Монастирський В.О.
СумДУ, кафедра нейрохірургії та неврології
*Харківська медична академія післядипломної освіти
Метою дослідження було визначення вмісту медіаторів стрес-реалізуючої гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи при церебральному ішемічному інсульті (ЦІЇ). Досліджено вміст тригерних цитокінів -інтерлейкіну-1 Р (ІЛ-ф) та фактора некрозу пухлин-а (ФНП-а) і ключових гормонів стрес-реакції - АКТГ та кортизолу.
На базі неврологічного відділення №2 Сумської міської клінічної лікарні №4 було обстежено 64 хворих на каротидний ЦП у віці 40 - 70 років. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Важкість стану пацієнтів та ступінь неврологічного дефіциту хворих було оцінено за шкалою NIHSS. Дослідження вмісту ІЛ-1(3 та ФНП-а проводили у плазмі крові у 1-шу та 10-ту добу інсульту методом імуноферментного аналізу з використанням наборів виробництва ООО «Укрмедсервіс» (Україна). Визначення вмісту АКТГ у плазмі крові в 1-шу та 10-ту добу інсульту проводили методом імуноферментного аналізу з використанням наборів виробництва «Віотегіса» (США). Рівень кортизолу визначали у плазмі крові також у 1-шу та 10-ту добу ішемічного інсульту методом імуноферментного аналізу за допомогою наборів виробництва «DRG» (США).
Під час оцінки результатів було відмічено достовірне підвищення рівнів ІЛ-ір, ФНП-а, АКТГ та кортизолу в 1-шу добу інсульту у порівнянні з контролем. Спостерігалось достовірне зниження цих показників на 10-ту добу. Відмічено позитивний кореляційний зв'язок між рівнями Ш-lp, ФНП-а АКТГ, кортизолом та рівнем неврологічного дефіциту, що вказує вплив гормонів стрес-реалізуючої системи на перебіг гострого періоду ЦП. Отримані результати свідчать про необхідність подальшого вивчення патофізіологічних каскадів при церебральній ішемії та актуальність пошуку нових засобів лікування інсульту (стрес-протективна терапія).
ЦЕРЕГІН У ЛІКУВАННІ ІНФАРКТУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Животовський Р.В., Личко B.C., Кизим С.В.
Науковий керівник - доц. Ф.Г. Коленко
СумДУ, кафедра нейрохірургії та неврології
Інфаркт головного мозку - одна з найважливіших медико-соціальних проблем в Україні. Зростання захворюванності на ішемічний інсульт призводить до значної інвалідізації та стійкої втрати працездатності (в тому числі у осіб працездатного віку) і диктує необхідність пошуку нових лікарських препаратів для лікування гострої цереброваскулярної патології. Особливої уваги заслуговує препарат Церегін, до складу якого входять вільні амінокислоти та нейропептиди. Компоненти лікарського засобу шляхом підвищення аеробного енегетичного метаболізму, внутрішньоклітинного синтезу білка, зниження утворення продуктів перекисного окиснення ліпідів, вільних радикалів, зниження активації швидких реакцій патобіохімічного глутамат-кальцієвого каскаду, чинять нейропротективну, нейротрофічну, нейромодулюючу та метаболічну дію.
На базі неврологічного відділенні для хворих з гострою цереброваскулярною патологією КУСМКЛ №4 проведено дослідження. Обстежено 60 хворих на інфаркт головного мозку в гострому періоді. Пацієнтів було поділено на дві групи. І група (30 хворих) отримувала базисну та диференційовану терапію з пірацетамом у якості ноотропного засобу. 11 група (30 хворих) отримувала базисну та диференційовану терапію з лікарським препаратом Церегін (у дозі 5 мл внутрішньовенно на протязі 10 днів) у якості нейропротектора. Пацієнти обох груп були рівнозначними за важкістю стану та віком. Ступінь невролгічного дефіциту оцінювався за оригінальною шкалою (Є.І.Гусєв, В.І.Скворцова. 1991р.) у 10-й, 14-й та 20-й дні лікування.
При оцінці результатів лікування виявлено істотне зростання сумарного балу за вищезазначеною шкалою наслідок „більш швидкого та вираженого відновлення неврологічного дефіциту у хворих II групи.
Таким чином, застосування Церегіну у гострому періоді ішемічного інсульта є ефективним щодо відновлення втрачених функцій, про що свідчить клінічний досвід його використання у неврологічному відділенні для хворих з гострою цереброваскулярною патологією КУСМКЛ №4.