Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
результати впровадження програми підтримки грудного вигодовування в сумській центральній районній лікарні
Поцелуєв В.І., Попова Т.В., Турова Л.О.
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Сумська центральна районна лікарня
Здоров’я матері та дитини — золотий фонд нації і обов’язкова умова стабільного розвитку суспільства. Народження дитини в атмосфері любові і щасливого очікування – запорука біологічного, соціального і психоемоційного здоров’я людини у подальшому житті. Грудне вигодовування незамінне для забезпечення повноцінного розвитку і росту дитини. Материнське молоко є ідеальною їжею для немовляти і цілком забезпечує всі потреби в поживних речовинах та енергії дітей перших місяців життя. Організація раціонального харчування дитини протягом всього періоду росту і розвитку є найнеобхіднішою умовою у загальному комплексі заходів щодо підтримки і забезпечення високого рівня здоров’я.
Метою дослідження був аналіз ефективності впровадження Програми підтримки грудного вигодовування в Сумському районі.
Нами проаналізовано стан здоров’я дітей раннього віку при проведенні профілактичних оглядів, а також шляхом анкетування 410 матерів проведений аналіз природного вигодовування за останні три роки.
Результати дослідження показали, що кількість дітей, які знаходяться виключно на грудному вигодовуванні, мала тенденцію до збільшення. Так, у 2007 році в Сумському районі народилося 509 малюків, а у 2009 році - 523. З них на грудному вигодовуванні від 0 до 3 місяців у 2007 році було114 (24,1% ) дітей, а у 2009 році – 123 (24,9%). Отримували грудне вигодовування діти до 6-місячного віку у 2007 році - 343(73,1%), у 2009 році – 360 (73%) дітей. Протягом зазначеного періоду захворюваність дітей першого року життя зменшилась на 8%. Частота інфекційних захворювань зменшилася на 44,8%, хвороб нервової системи на 31,8%, хвороб крові та кровотворення на 22,7%. За результатами анкетування 98,8% матерів пов’язують мотивацію на підтримку грудного вигодовування з профілактичною роботою на етапі перебування у пологовому будинку. В районі активно проводиться робота за Програмою підтримки грудного вигодовування. У всіх ЛПЗ району створено куточки грудного вигодовування, постійно оновлюються санбюлетені, працює “Школа молодих батьків.” В першому кварталі 2009 року проведені заліки серед патронажних медсестер. В листопаді 2009 року відбувся щорічний Всеукраїнський тиждень підтримки грудного вигодовування. Згідно умов програми за даною тематикою розроблено план навчальних семінарів на 2010 рік для медичних працівників.
Таким чином, впровадження Програми підтримки грудного вигодовування в Сумському районі є ефективним, що суттєво поліпшує якість життя дітей першого року.
ДОСВІД впровадження системи УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПЕДІАТРИЧНОЇ СЛУЖБИ в умОВАХ црл
Поцелуєв В.І., Попова Т.В., Турова Л.О.
Сумська центральна районна лікарня
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Підвищення якості надання медичної допомоги є одним з найважливіших завдань охорони здоров’я, яке головним чином залежить від кваліфікації лікаря та середнього медичного персоналу. Разом з тим, кадрове питання, особливо в сільській місцевості, є болючим і загострюється з кожним роком. Основним елементом поліпшення підготовки кадрових ресурсів є безперервна медична освіта.
Робота лікаря з професійною інформаційною базою вітчизняної і зарубіжної періодичної та монографічної літератури, матеріалів Інтернет - ресурсів повинна бути систематичною. Для організації процесу безперервного навчання медичних працівників передбачені цикли тематичного удосконалення. Часто економічні та побутові проблеми обумовлюють складність проходження навчання на циклах. Тому нашою метою було створення відповідних занять серед медичних працівників Сумського району.
Навчання з лікарями та середнім медичним персоналом проводяться кожного місяця. Вибір теми заняття визначається актуальністю та аналізом роботи педіатричної служби в районі. Навчальний процес направлений, в першу чергу, на виховання кадрового потенціалу та підвищення якості знань у працівників ФАПів. Адже в сільській місцевості саме фельдшер, акушерка чи медична сестра здійснює патронаж вагітних і дітей, надає медичну допомогу породіллям, проводить диспансерне спостереження за дітьми. Саме тому особлива увага на заняттях приділяється наступним питанням:
- нормативні документи;
- методики оцінки фізичного розвитку та функціонального стану дітей і підлітків;
- методики проведення профілактичних щеплень;
- знання гігієнічних вимог щодо умов утримання дітей, режиму дня та організації навчально-виховного процесу в дитячих закладах.
Акцент зроблено на профілактику захворювань, дотримання здорового способу життя, пропаганду раціонального харчування. Розробляються стратегії, які дозволяють зміцнити та зберегти здоров’я населення.
Як засіб закріплення знань, отриманих під час навчання, та контролю вмінь і навичок використовується тестування за розробленими нами питаннями. Результати впровадження системних занять показали, що протягом останніх трьох років, захворюваність дітей першого року життя зменшилась на 8%. Частота інфекційних захворювань знизилася на 44,8%, хвороб нервової системи на 31,8%, хвороб крові та кровотворення на 22,7%. Структура первинної дитячої інвалідності мала щорічну тенденцію до зменшення.
Таким чином, запропонована система підвищення кваліфікації медичного персоналу є ефективною та може бути поширена в інших лікувальних закладах.
чи ПІДВИЩИТЬСЯ ПРЕСТИЖ педіатрА?
Рашевська В.А., студ. 6-го курсу
Науковий керівник – доц. М.П. Загородній
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Забезпеченість практикуючими лікарями в Україні складає 26,5 при середньоєвропейському показнику 35,0 на 10 тисяч населення. Не краща ситуація із забезпеченістю лікарями і в Сумській області (дефіцит лікарів більше 1 тисячі), особливо це стосується загальної педіатричної практики.
На даний момент серед студентів 6 курсу дуже гостро стоїть питання про вибір майбутньої спеціальності, але мало хто хоче стати педіатром. Постає питання – чому?
Метою нашої роботи було встановити основні причини низької престижності професії педіатра та труднощі в їх роботі. Для цього проведено анкетування 120 лікарів-педіатрів Сумської міської клінічної лікарні та обласної дитячої клінічної лікарні, а також проведено анкетування 200 громадян м. Суми, які мають дітей, що обслуговуються педіатрами та лікарями загальної практики.
Серед респондентів майже третина лікарі зі стажем до 10 років, 64% атестованих на кваліфікаційну категорію. Встановлено, що лише 6,7% респондентів задоволені рівнем своєї заробітної плати. В той же час 67,6% лікарів не мають бажання працювати на 1,5 ставки (хоча працюють). На питання, чи люблять свою професію, позитивно відповіли 97,5% лікарів. В той же час, 36,7% опитаних, при можливості, змінили б спеціалізацію. З опитаних тільки один лікар із міської дитячої клінічної лікарні хотів би бачити своїх дітей чи онуків педіатрами.
Серед педіатрів, охоплених анкетуванням, мають дисциплінарні стягнення від своїх адміністрацій кожен четвертий, причому, на їх думку, майже в 70% вони не об’єктивні. Разом з тим, 40,8% опитаних знають випадки, коли адміністрація лікарні захистила лікаря від необґрунтованих претензій пацієнтів. На питання, чи знають лікарі-педіатри випадки, коли б лікаря захистили профспілки від необґрунтованих претензій адміністрації, позитивно відповіли менше 20%.
При анкетуванні дітей батьків встановлено, що не задоволені якістю медичного обслуговування їх дітей майже 20% (практично не різняться педіатри чи сімейні лікарі). Кожній п’ятій дитині, що зверталася до сімейного лікаря, пропонувалася госпіталізація, а серед педіатрів цей відсоток доходив майже до 25%. Ніхто з лікарів-педіатрів чи загальної практики не вимагав додаткової винагороди за свою працю, разом з тим майже 60% респондентів-батьків відповіли, що вони з власної ініціативи пропонують сімейним лікарям солодощі чи гроші. Педіатрам такі пропозиції поступали лише від 2% респондентів.
Встановлені факти свідчать про загрозливі явища в педіатрії. Педіатри не хотіли б, щоб їх злиденну долю повторили діти чи онуки. Криза влади підвищує роль управління на місцях в прийнятті заходів по недопущенню значного погіршення якості надання медичної допомоги дітям та корінної переміни відношення керівників лікувально-профілактичних закладів до лікарів-педіатрів.
Клинические проявления бронхолегочной дисплазии в зависимости от степени тяжести у недоношенных младенцев
Редько Е.К., Тресницкая Ю.В., Мороз Т.Д., Атрощенко Е.В. *
СумГУ, кафедра педиатрии с курсом медицинской генетики
*Сумская областная детская клиническая больница
Мы изучили истории болезни 13 недоношенных детей, родившихся в 2007-2009 гг. в сроках гестации от 29 до 32 недель. Все младенцы лечились и выхаживались в отделении для недоношенных новорожденных СОДКБ. Исследуемые младенцы пережили неонатальный период, и в возрасте 29-40 суток им был выставлен диагноз БЛД. Дети родились в тяжелом и крайне тяжелом состоянии с признаками дистресс-синдрома новорожденных, что требовало применения ИВЛ длительностью от 3 до 9 дней. В периоде новорожденности отмечались тахипноэ, цианоз, кислородозависимость в течение 28 дней и более, стойкие физикальные изменения в легких (ослабление дыхания, затруднение выдоха, сухие свистящие хрипы, влажные мелкопузырчатые хрипы и крепитация). В раннем неонатальном периоде у детей на рентгенограммах определялись признаки СДР.
Легкое течение БЛД наблюдалось у 5 (38%) детей из изучаемой группы, среднетяжелое - 5 (38%) случаев, тяжелое – у 3 (23%) младенцев. Легкое течение характеризовалось отсутствием тахипноэ в покое и аускультативных изменений в легких, которые появлялись лишь при присоединении вирусной инфекции (2 случая из этой группы). Не отмечалось отставания в физическом развитии и признаков легочного сердца. Рентгенологическое исследование грудной клетки выявляло признаки «умеренного вздутия легочной ткани». При среднетяжелом течении тахипноэ появлялось при физической нагрузке (плач, кормление), симптомы обструкции были выражены умеренно и нарастали при вирусной инфекции (ОРВИ наблюдалась у 3 младенцев), у 3 больных наблюдались признаки легочного сердца. При рентгенографии грудной клетки отмечались вздутие легочной ткани, участки локального пневмосклероза, у 1 ребенка - кардиомегалия. Младенцы с тяжелым течением БЛД имели тахипноэ в покое, усиливающееся при физической нагрузке и вирусной инфекции, которую перенесли двое из этой группы. Больные значительно отставали в физическом развитии, имелись выраженные аускультативные симптомы обструкции. Эхокардиография: признаки легочного сердца (легочная гипертензия, дилатация и гипертрофия правого желудочка). При рентгенологическом исследовании наблюдалось значительное вздутие легочной ткани, буллы, множественные участки пневмосклероза, гиповентиляции, перибронхиальные изменения, кардиомегалия, выбухание ствола легочной артерии. Течение БЛД было волнообразным. При наслоении респираторной вирусной инфекции значительно нарастала дыхательная недостаточность, и в ряде случаев требовалась интенсивная терапия или даже реанимационные мероприятия.
Лечение включало проведение оксигенотерапии для поддержания сатурации кислорода в пределах 94-96%, назначение стероидных препаратов с целью ликвидации воспалительных изменений в слизистой оболочке дыхательных путей и бронхолитических препаратов через небулайзер, а также витаминов А и Е. В ряде случаев возникала необходимость в применении мочегонных средств. Всем детям проводилось адекватное энергетическое обеспечение, которое достигалось увеличением калорийности пищи в 1,5 раза и дотацией белка до 3,5 г на 1 кг массы ребенка. Важным моментом для благоприятного исхода болезни являлось сотрудничество врача и родителей больного (родители ведут дневник состояния ребенка, отмечают частоту дыхания и частоту сердечных сокращений во сне, а также до и после приема лекарств).
Из катамнеза исследуемых младенцев известно, что 4 (31%) из них умерли: 1 в возрасте 2,5 месяца ( БЛД тяжелой степени) при присоединении пневмонии; 1 – в 3,5 месяца (БЛД тяжелой степени); 1 – в 5 месяцев (БЛД средней тяжести); 1 – в 7 месяцев (БЛД тяжелой степени). 2 (16%) ребенка из исследуемых 13-ти еще не достигли годовалого возраста. По литературным данным, 60% детей погибает на первом году жизни, у остальных либо формируются хронические бронхолегочные заболевания, либо они выздоравливают.
ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ПРИ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ СТАНАХ У ШКОЛЯРІВ
Романовська Ю.М.
Науковий керівник – проф. В.Е. Маркевич
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Дефіцит заліза (ДЗ) становить глобальну проблему сучасності для охорони здоров’я усіх країн світу. Близько 2,1 млрд. людей мають прояви ДЗ, серед яких 1,2 млрд. страждають на залізодефіцитну анемію (ЗДА).
Клінічні ознаки залізодефіцитних станів (ЗДС) можуть мати мінімальні прояви, тому досить часто симптоми ЗДС та ЗДА розцінюють як симптоми інших супутніх захворювань. Як відомо з досліджень інших авторів, ЗДС негативним чином впливають на фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток школярів. Тому існує проблема своєчасної діагностики та лікування ЗДС.
Для перевірки ефективності діагностики ЗДС проведена випадкова вибірка групи з 221 дитини. Визначався рівень сироваткового заліза та загальної залізозв'язуючої здатності сироватки крові. Використовувався метод імуноферментного аналізу, проводився клінічний аналіз крові на гематологічному аналізаторі в сертифікованій лабораторії. За результатами дослідження встановлено, що загалом у школярів ЗДС спостерігалися в 46,2 %, а в препубертатному віці – у 58,7%.
Для корекції ЗДС методом випадкової вибірки з групи обстежених виділено 17 дітей із залізодефіцитними станами без ЗДА, які одержали лікування згідно рекомендацій ВООЗ (препарат заліза Актиферин та комплекс вітамінів А, Е) протягом 3-6 місяців. Під час лікування систематично проводилося повторне лабораторне обстеження, а саме визначення сироваткового заліза та загальної залізозв’язуючої функції сироватки крові, рівня феритину, клінічний аналіз крові. Отримані результати підтвердили відновлення рівня заліза у пролікованих дітей.
Таким чином, показана ефективність своєчасного діагностування ЗДС у дітей шкільного віку. Рекомендується проводити феротерапію та вітамінотерапію у дітей із ЗДС, навіть якщо не діагностовано наявність ЗДА.
ДОСВІД РОБОТИ ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ НОВОНАРОДЖЕНИХ
Юсюк Л.А., Шеліхова В.М., Орєхова Л.В.
Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Відділення інтенсивної терапії новонароджених (ВІТН) організовано в 1990 році на базі Сумської обласної дитячої клінічної лікарні (СОДКЛ).
Основними завданнями ВІТН є:
- Проведення інтенсивної терапії та реанімаційних заходів у новонароджених дітей, в т.ч. у дітей, що потребують оперативних втручань.
- Надання консультативної медичної допомоги пологовим стаціонарам області та транспортування новонароджених дітей, яким показане лікування у відділенні вищого рівня.
- Проведення організаційно-методичної роботи з основних питань реанімації та інтенсивної терапії новонароджених.
В склад ВІТН входить цілодобова консультативна неонатологічна транспортна бригада з оснащеним реанімобілем. У ВІТН госпіталізується близько 300 новонароджених щорічно, що складає майже 3% від народжених в області. Більшість дітей поступають в перші три доби життя, що дозволяє комплексно надати спеціалізовану допомогу на ранніх етапах. В структурі захворюваності переважають гіпоксично-ішемічні ураження ЦНС, синдром дихальних розладів, внутрішньоутробні інфекції тощо.
Об’єм обстежень, проведених в ВІТН, відповідає затвердженим протоколам та методичним вказівкам МОЗ України. Хворих, які лікуються у ВІТН, консультують співробітники кафедри педіатрії з курсом медичної генетики СумДУ, спеціалісти СОДКЛ та обласний дитячий інфекціоніст.
Створення і функціонування такого відділення відображає світові тенденції по наданню медичної допомоги новонародженим та дало можливість знизити показники малюкової смертності в області.
ОСОБЛИВОСТІ КАТАМНЕЗУ ДІТЕЙ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ГІПОКСИЧНЕ УРАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Тарасова І.В., Кірой О.І.*, Радченко М.Л.*
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
*Сумська обласна дитяча клінічна лікарня
Перинатальні гіпоксичні ураження – важлива проблема неонатології, що визначається їх місцем у структурі захворюваності новонароджених, перинатальної смертності та значенням у формуванні психоневрологічних порушень, церебральних паралічів у відділенні строки. В Україні кожна 10 дитина народжується з проявами перинатального гіпоксичного ураження органів та систем.
Мета роботи: дослідити віддаленні наслідки гіпоксичного ураження центральної нервової системи (ЦНС).
Проаналізовано 3542 історій хвороб немовлят, що лікувалися у відділенні патології новонароджених, недоношених дітей та у відділенні інтенсивної терапії та реанімації новонароджених (ВІТРН) Сумської обласної дитячої клінічної лікарні (СОДКЛ) за 2005-2007 рр.. Серед усіх пролікованих дітей виділено 2428 дітей із гіпоксичним ураженням ЦНС, що склало 65,8% від загальної кількості. Кількість доношених дітей із гіпоксією склала 1431 дитини (58,9%), недоношених – 754 малюків (41,1%). З діагнозом важкої гіпоксії на лікуванні у ВІТРН знаходилося 756 новонароджених (60,8% доношених та 39,2% недоношених). При нейросонографічному дослідженні у 207 дітей (27,4%) виявлені перивентрикулярні крововиливи різного ступеня, перивентрикулярна лейкомаляція у 18 малюків (8,7%).
Наслідки гіпоксичного ураження ЦНС у вигляді формування церебрального паралічу спостерігалися у 111 дітей (4,6%). Із них 67 дітей (60,4%) у неонатальному періоді отримували оксигенотерапію у вигляді штучної вентиляції легень. У структурі церебрального паралічу домінували: дитячий церебральний параліч (47,7%), мікроцефалія (18%), гідроцефалія (7,2%), епілепсія (1,8%). Усі 100% дітей з церебральним паралічем отримали інвалідність різної групи та склали 72% у структурі первинної інвалідізації дітей Сумської області.
Таким чином, гіпоксичне ураження ЦНС у неонатальному періоді відіграє вирішальну роль у формуванні церебральних паралічів дітей у віддаленні строки.
АНАЛИЗ ИЗМЕНЕНИЙ СТРУКТУРЫ ДИСТРОФИЧЕСКИХ
ЗАБОЛЕВАНИЙ ГЛАЗ У ДЕТЕЙ 1995 ПО 2007 гг.
Сумцова И.Г., Шкатула Т.Е.
Сумская областная детская клиническая больница
Хориоретинальные дистрофии в последнее время являются одной из причин слабовидения не только у взрослых, но и у детей.
Клинические проявления дистрофий очень разнообразные: они могут располагаться в центральных и периферических отделах глазного дна, выражаться в пигментации и депигментации сетчатки, сочетаться с различной патологией.
В последние годы участились случаи выявления данной патологии у детей младшего возраста и на практически здоровых глазах.
Целью данной работы является изучение структуры дистрофических заболеваний глаз у детей и анализ ее изменений за последние 10 лет. Анализировались результаты за 1995-1998 гг. в сравнении с 2005-2007 гг.
Проведен анализ следующих заболеваний: макулодистрофии, пигментные дегенерации, периферические дегенерации, дистрофические изменения при миопии.
В глазном отделении за период с 1995 г. по 1997 г. пролечено 36 детей, а с 2005 г. по 2007 г. – 137 детей исследуемых групп, что говорит о значительном росте числа больных с данной патологией.
За последние 10 лет количество пигментных дегенераций существенно не изменилось, в два раза выросло количество макулодистрофий (с 16 до 32). Значительно увеличилось количество дистрофических изменений сетчатки при миопии как высокой, так средней и слабой степени (с 3 до 62).
Средний возраст детей с данной патологией несколько вырос. Данный рост мы связываем с увеличением возраста наблюдаемых больных до 18 лет.
В последние годы отмечается появление периферических дегенераций сетчатки у детей по типу очаговой гиперпигментации, «булыжной мостовой», «след улитки», решетчатой дистрофии, инеевидной дистрофии.
За 2005-2007 гг. группа больных с данной патологией составила 20 человек. Средний возраст детей 10,6 лет.
Зачастую патологические изменения выявляются случайно, во время проведения профилактического осмотра или обследования по поводу других заболеваний. Острота зрения остается довольно высокой – 0,7-0,8, рефракция – аметропии слабой степени.
Выводы. За последние 10 лет в Сумской области выросло количество больных с дистрофическими изменениями сетчатки, а также отмечены изменения в структуре данной патологии. Стали преобладать макулодистрофии и дистрофические изменения сетчатки при миопии. Появились периферические дегенерации у детей, более характерные для лиц старшего возраста. Для выявления данной патологии от офтальмологов требуется тщательный осмотр периферии глазного дна.