Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
плацентарна недостатність та синдром затримки внутрішньоутробного розвитку плода внаслідок дії свинцю
Турова Л.О., Василишин Х.І.
Науковий керівник – проф. В.Е. Маркевич
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Вивчення перинатального періоду розвитку дітей є однією з важливих проблем сучасної медицини. В структурі дитячої смертності провідне місце посідає перинатальна патологія, яка складає 35-38% серед причин дитячої смертності в Україні. Незважаючи на численні дослідження, присвячені етіології та патогенезу фетоплацентарної недостатності, одним із наслідків якої є ЗВУР плода, пошкоджуючі фактори, які обумовлюють дану патологію, остаточно не встановлені.
Мета роботи – вивчити особливості трансплацентарної міграції свинцю до плода та його дію на фетоплацентарну систему у разі розвитку ЗВУР.
Визначення свинцю проведено у сироватці крові та еритроцитах 30 жінок, що народили дітей з ознаками ЗВУР, зразках плаценти цих жінок, а також у сироватці та еритроцитах 30 їх новонароджених із ЗВУР. Групу порівняння склали 30 здорових жінок та їхні 30 здорових доношених новонароджених (ЗН).
Розраховували індекс проникнення свинцю у пуповинну кров (співвідношення вмісту МЕ в сироватці пуповинної крові до його концентрації в сироватці материнської крові, виражене у відсотках) та індекс накопичення його у плаценті (співвідношення вмісту МЕ в еритроцитах дитини до його вмісту у плаценті, виражене у відсотках).
Для визначення вмісту МЕ у біосубстратах застосовували атомно-абсорбційний спектрофотометр С-115МІ виробництва НВО Selmi (Україна).
Встановлено, що у матерів, які народили дітей зі ЗВУР вміст свинцю у сироватці крові був підвищений (p<0,001) і складав 0,208 0,02 мкмоль/л проти 0,08 0,004 мкмоль/л у сироватці крові жінок, які народили ЗН. В еритроцитах крові матерів обох груп достовірної різниці вмісту свинцю не знайдено. У сироватці крові новонароджених із ЗВУР вміст свинцю був вищим (p1<0,001) і складав 0,224 0,02 мкмоль/л проти 0,1 0,01 мкмоль/л у ЗН. Середній рівень свинцю в еритроцитах новонароджених зі ЗВУР був майже на 60% більшим від такого у ЗН. Концентрація свинцю в плацентах жінок, які народили дітей з проявами ЗВУР була дещо більшою порівняно із такою у жінок, що народили ЗН, а саме 0,65 0,04 мкг/мг золи проти 0,51 0,06 мкг/мг золи. Індекс проникнення у жінок що народили дітей зі ЗВУР через плаценту був дещо нижчим, ніж при фізіологічній вагітності, і становив 107,7% проти 125%. Індекс накопичення був низьким у разі розвитку ЗВУР – 163,7% проти 204%. Отже, бар’єрна функція плаценти відносно токсичного свинцю є низькою, що призводить до проникнення та накопичення його в організмі плода, і обумовлює розвиток ЗВУР.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІДДЮ ТА ЗАЛІЗОМ ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ПІЄЛОНЕФРИТ
Зайцева І.І.
Науковий керівник – проф. В.Е. Маркевич
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Особливість мікроелементного балансу у разі пієлонефриту у дітей досліджена недостатньо. Баланс міді та заліза при нирковій патології вивчений мало. Метою дослідження було визначення вмісту міді та заліза в сироватці крові у дітей хворих на пієлонефрит (ПН) на різних етапах запального процесу (загострення, ремісія).
Обстежено 77 дітей віком від 1 до 17 років (26 – у період активної стадії гострого пієлонефриту та 31 під час загострення хронічного пієлонефриту; 20 – в стані клініко-лабораторної ремісії). Групу порівняння склали 30 здорових дітей. Визначення міді та заліза у сироватці крові проводилось методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії.
За результатами дослідження виявлено, що в активну фазу гострого пієлонефриту рівень міді підвищувався у 2,9 разів (38,94±2,281 мкмоль/л), при загостренні хронічного пієлонефриту у 2,3 рази (30,68±1,649 мкмоль/л), тоді як в період ремісії показники повертались до норми (21,06±2,381мкмоль/л та 18,75±2,06 мкмоль/л відповідно).
Це підтверджує дані Сафіної (2005), Кузнєцової (2007), які відзначають що рівень міді в сироватці крові у дітей хворих на пієлонефрит зростає, оскільки мідь має виражену протизапальну властивість та входить до складу амінооксидази, цитохромоксидази, які відповідають за окислення та клітинне дихання.
У дітей у разі активної фази гострого пієлонефриту та під час загострення хронічного пієлонефриту рівень заліза в сироватці крові знижується у 1,6 (6,58±0,779 мкмоль/л) та 2,3 (4,47±0,179 мкмоль/л) рази відповідно, а в ремісії хронічного пієлонефриту в 3 рази (3,39±0,271 мкмоль/л).
Таким чином, у разі гострого пієлонефриту та загостренні хронічного пієлонефриту у дітей виникає дисбаланс заліза та міді. Спостерігається значне підвищення міді та дефіцит заліза. При зниженні активності запального процесу відбувається відновлення пулу міді.
Виявлений мікроелементний дисбаланс потребує подальшого дослідження ролі мікроелементів при запальних захворюваннях нирок в інших середовищах, зокрема в еритроцитах, сечі з урахуванням їх взаємодії.
ВМІСТ МІДІ ТА ЦИНКУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХІТ
Слива В.В.
Науковий керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Гострий бронхіт є найпоширенішою патологією серед гострих і рецидивуючих захворювань нижніх дихальних шляхів у дітей - 250 випадкiв на 1000 дiтей, і характеризується стабільним ростом кількості хворих за останні роки. Проте, на сьогоднішній день залишається багато невирішених питань, пов’язаних з етіологією, патогенезом та раціональним лікуванням цього захворювання.
Важливу роль в патогенезі багатьох захворювань відіграє вміст біоелементів. Загальновизнано, що порушення елементного складу плазми крові та зміни в імунній системі є взаємопов’язаними та призводять до порушень метаболічного характеру в організмі, ускладнюючи перебіг основної патології. Зміни вмісту окремих хімічних елементів в організмі дітей є поширеним явищем, яке обумовлює розвиток низки патологічних станів, зокрема повторних респіраторних захворювань.
З огляду на дану проблему, з метою вивчення деяких ланок патогенезу, нами було проведено визначення вмісту в сироватці крові міді та цинку у 55 дітей віком від 1 місяця до 3 років, хворих на гострий обструктивний бронхіт, що отримували лікування в інфекційному відділенні Сумської міської дитячої клінічної лікарні. Групу порівняння склали 15 практично здорових дітей.
За результатами проведеного дослідження був виявлений дисбаланс макро- та мікроелементного складу, що проявлявся достовірним підвищенням концентрації міді та зниженням вмісту цинку в сироватці крові в порівнянні з аналогічними показниками у здорових дітей.
Мідь входить до складу окисних ферментів. На висоті захворювання, коли підвищується інтенсивність процесів вільно- радикального окислення, необхідність у цих ферментах значно зростає. Можливо, це й призводить до значного викиду міді з депо і активного її використання в обмінних процесах.
Оскільки цинк є основним елементом, що регулює активність імунної системи, він є фактором неспецифічного імунного захисту, необхідним для дозрівання специфічних імунних клітин і вироблення цитокінів, то можна опосередковано судити про імунологічні порушення та зниження резистентності організму в обстежених дітей.
Отже, встановлений дисбаланс міді та цинку, який потребує подальшого уточнення ролі фізіологічних та патофізіологічних механізмів дії біоелементів, що надалі дозволить не тільки розширити знання про патогенез, але й виявити діагностичні і прогностичні маркери розвитку обструктивних бронхітів у дітей раннього віку.
Вплив поєднаного застосування сульфату цинку та рецептивної музикотерапії на перебіг вегетосудинної дисфункції у дітей-нащадків ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС
Савельєва-Кулик Н.О.
Науковий керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Вегетативні дисфункції визначають більшість неінфекційних захворювань в педіатричній практиці та зумовлюють формування психосоматичної патології зрілого віку. За даними літератури, висока коморбідність вегетативних та емоційних порушень пояснюється множинним нейрохімічним дефектом серотонінергічних, адренергічних, глутаматергічних та інших систем, функціонування яких залежить від обміну протеїнів, які зв’язані з мікроелементами (МЕ), та виконують функцію каталізаторів. Найбільш важливими МЕ в реакціях адаптації вважають мідь (Cu), цинк (Zn) і селен.
Метою дослідження було вивчити ефективність корекції змін мікроелементного забезпечення при комплексному лікуванні вегетативно-судинних дисфункцій (ВСД) у дітей-нащадків ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС (ЛНА на ЧАЕС) із використанням сульфату цинку та залученням рецептивної музикотерапії (РМТ).
Пацієнти І групи (30 дітей) протягом 14 днів отримували стандартну терапію (вегетостабілізуючі, вазотропні, кардіотропні, нейрометаболічні препарати, фізіотерапія). Спираючись на результати попередніх досліджень та виявлену недостатність Zn у дітей-нащадків ЛНА на ЧАЕС з ВСД, пацієнтам ІІ групи (39 дітей) в комплексному лікуванні було призначено сульфат цинку по 1 таблетці (0,124 г) 3 рази на день після їжі протягом 14 днів. В ІІІ групі (35 пацієнтів), зважаючи на виявлені зміни у психоемоційному реагуванні, на фоні стандартної терапії і призначення сульфату цинку було проведено сеанси РМТ за регулятивною методикою. Контрольну групу склали 27 практично здорових дітей відповідного віку (13-17 років). Вплив проведеного лікування досліджували на підставі атомно-абсорбційної спектрофотометрії сироватки крові з визначенням концентрацій Cu, марганцю (Mn), Zn, кадмію (Cd) та нікелю (Ni).
Аналіз мікроелементного забезпечення наприкінці терапії в ІІ і ІІІ групах виявив вірогідні позитивні зміни порівняно з показниками дітей, що отримували стандартне лікування. Вміст Cu (19,68±0,951 мкмоль/л та 19,7±0,83 – ІІ і ІІІ групи відповідно) та Cd (1,13±0,064 мкмоль/л та 1,12±0,049 мкмоль/л – ІІ і ІІІ групи відповідно) був вірогідно нижчим відносно значень на початку терапії (p<0,05) та показників в групі стандартного лікування на момент виписки (Cu – 22,5±0,91 мкмоль/л, Cd – 1,30±0,058 мкмоль/л). Однак зберігалась різниця з контролем (p<0,05). Вміст Zn, на відміну від І групи (0,006±0,0012 мкмоль/л), у дітей ІІ (0,0094±0,00141 мкмоль/л) і ІІІ групи (0,0092±0,00121 мкмоль/л) вірогідно збільшувався (p<0,05) але не досягав контрольних значень. Вірогідних відмінностей між рівнем Ni у дітей І, ІІ і ІІІ груп в кінці терапії не виявлено, вміст вказаного МЕ зменшувався (p<0,05), але залишався вищим відносно групи контролю (p<0,05). Концентрація Mn у пацієнтів ІІ і ІІІ груп знижувалась та досягала показників контролю, що співпадало з ситуацією в групі пацієнтів, які отримували стандартне лікування. В цілому вірогідної різниці між мікроелементним забезпеченням дітей ІІ та ІІІ груп в кінці терапії не зафіксовано (p>0,05).
Отже, лікування ВСД із використанням сульфату цинку та залученням РМТ сприяло позитивній корекції мікроелементного забезпечення пацієнтів-нащадків ЛНА на ЧАЕС. Відсутність вірогідних статистичних відмінностей між показниками мікроелементного статусу в групах диференційованого лікування не зменшує значення акустично-резонансних відновлювальних методик, але підкреслює м’який модулюючий характер впливу останніх, що потребує нестандарних підходів до діагностики та комплексної оцінки результатів терапії.
ВМІСТ ЦИНКУ ТА МІДІ В СИРОВАТЦІ КРОВІ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ
Сміян О.І., Курганська В.О.
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
В структурі алергічної захворюваності проблема бронхіальної астми (БА) у дітей займає одно з провідних місць. Це пов’язано зі збільшенням частоти захворюваності та більш тяжким перебігом цієї форми респіраторного алергоза. Незважаючи на те, що збереження здоров’я громадян України визначено стратегічним напрямом розвитку охорони здоров’я, спостерігається зниження якості здоров’я школярів і підлітків. В останні роки розробляються та впроваджуються нові технології лікування цієї патології. Перспективним в цьому напрямку є вивчення мікроелементного стану крові таких дітей з метою його подальшої корекції, що може сприяти досягненню довготривалої ремісії захворювання.
Метою даної роботи є вивчення мікроелементного балансу у дітей з БА віком від 6 до 18 років. Обстежено 52 хворі дитини з даним діагнозом, які знаходились на лікуванні у СОДКЛ і 20 умовно здорових дітей відповідного віку. В якості матеріалу дослідження була взята кров із вени об’ємом 3-5 мл на момент госпіталізації і на 10-14 день перебування у стаціонарі після проведення відповідної базисної терапії.
Для вимірювання вмісту мікроелементів (Zn, Cu та ін.) використовували атомно-абсорбційний метод з графітовим електротермічним атонізатором.
Результати досліджень свідчать про те, що у дітей всіх вікових груп відбувається дисбаланс мікроелементів. Вміст цинку в сироватці крові у дітей з БА був достовірно вищим у порівнянні з групою контролю (р < 0,01). Зниження Zn одночасно супроводжувалося підвищеним рівнем у сироватці крові хворих на БА міді на 10-14 день перебування у стаціонарі.
Отже, вказані зміни свідчать про активність алергічного запального процесу в організмі при БА та диктують необхідність включення в терапію хворих на астму препаратів, які мають у своєму складі мікроелемент цинк.
ЗМІНИ ДЕЯКИХ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ ПРИ ГОСТРОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ БРОНХІТІ В ДІТЕЙ
Северіна О.С., Пищик В.Б.
Науковій керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Серед захворювань дихальної системи в дитячому віці значне місце займає гострий обструктивний бронхіт (ГОБ). В умовах сучасності перебіг гострих обструктивних бронхітів дещо змінився та потребує особливої уваги. Залишаються маловивченими питання порушення макро – та мікроелементного гомеостазу в умовах розвитку гострої обструкції легеневої системи. При цьому рівень захворюваності гострим обструктивним бронхітом щорічно зростає, що потребує розробки нових підходів до комплексного лікування, з урахуванням змін мікроелементного гомеостазу організму.
На базі СМДКЛ нами були проведені дослідження мікроелементів в сироватці крові 68 дітей, що захворіли на гострий обструктивний бронхіт в 2008-2009 рр. Встановлено, що найбільша захворюваність на гострий обструктивний бронхіт серед дітей раннього віку спостерігається у осінньо-зимовий період ( листопаді – грудні). ГОБ, як правило, супроводжувався дефіцитною анемією, тимомегалією, залишковими явищами перинатального враження ЦНС, алергічними захворюваннями. В загальному аналізі крові спостерігалося зниження рівня лейкоцитів, еритроцитів і гемоглобіну. У дітей обстеженої групи в гострий період захворювання в сироватці крові відбувалося достовірне зменшення Мn та Zn (р<0,05), в той же час концентрація Сu в сироватці крові достовірно збільшувалась (р<0,05), а в період реконвалесценції рівень Zn та Сu в сироватці крові достовірно нормалізувались (р<0,05).
Таким чином, у дітей з ГОБ спостерігається виражений дисбаланс мікроелементів в сироватці крові. Отримані дані свідчать про необхідність проведення подальшого дослідження в цьому напрямку для встановлення ролі біоелементів в патогенезі гострого обструктивного бронхіту та методів їх відповідної корекції.
ВПЛИВ ВМІСТУ ЙОДУ ТА СЕЛЕНУ В ОРГАНІЗМІ НА ПЕРЕБІГ ОБСТРУКТИВНОГО БРОНХІТУ У ДІТЕЙ
Цюра О.М.
Науковий керівник – д.м.н., проф. Г.С. Сенаторова
Харківський національний медичний університет, кафедра педіатрії №1 і неонатології
Метою даної роботи було прогнозування перебігу обструктивного бронхіту у дітей на підставі вивчення вмісту селену та йоду, функціонального стану щитоподібної залози та стану імунітету.
Матеріали та методи дослідження. Проведено дворазове обстеження 81 дитини віком від 6 місяців до 4 років хворих на обструктивний бронхіт, в гострому періоді та у періоді ремісії, котрі знаходились на лікуванні в пульмонологічному відділенні ОДКЛ м. Харкова Група контролю- 19 умовно здорових дітей.
Результати та їх обговорення. Серед обстежених дітей переважали хлопчики — 59%. Тяжкий перебіг хвороби спостерігався у 59,2 ±6,62% дітей і 63±6,51% з них перші 1-2 доби проходили лікування в умовах відділення реанімації. Знижений рівень селену у гострому перiодi спостерігався у 92,6 % дітей, середнє значення дорівнювало 0,46± 0,16 мкг/г (при нормі 0,7-1,5 мкг/г) та лишався зниженим у 50 % обстежених пацiєнтiв у перiодi ремiсiї захворювання (середнє значення - 0,69 ± 0,14 мкг/г) (p< 0,001). Йодне забезпечення дітей при обструктивному бронхiтi характеризувалось рiзноманiтнiстю даних. У гострому перiодi дисбаланс вмісту йоду виявлено у 69,9% обстежених (із них у 35,4% - легкий йодний дефіцит i у 30,2 % - підвищена медіана йодурії). У дітей із важким перебігом захворювання i у дітей, якi вже перенесли два та більше епiзодiв обструктивного 6ронхiту спостерігалась тенденція до збільшення медіани вище норми (42,2% та 40,5 %). У перiодi ремiсi у половини дітей медіана йодурії повертається до норми, але у 37,2 % вона знижена. При проведені системного аналізу кореляційних структур ми виявили, що функціональний стан гiпофiзарно-тиреоїдної системи, якщо розглядати у поєднанні з рівнем йоду i селену, стає бiльш збалансованим, але виявлене напруження системи зберігається і в перiодi ремiсiї та носить компенсаторний характер. Тобто достатній вміст в організмі селену і йоду сприяє злагодженій роботі гіпофізарно-тиреоїдної системи, що в свою чергу підвищує адаптаційні можливості організму дитини і сприяє адекватній відповіді на вплив зовнішніх чинників.
МІКРОЕЛЕМЕНТОЗ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ РОСТУ
Воронцова Т.О., Федорців О.Є., Сміян О.І.*, Багірян І.О., Кінаш М.І., Шульгай Л.М., Романюк О.К.*
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, кафедра педіатрії з дитячою хірургією №1,
*СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
Досліджуючи стан здоров'я дітей з низькорослістю, було виявлено, що в більшості дітей із затримкою росту є порушення процесів всмоктування в ШКТ, що сприяє порушенню обміну мікроелементів, вітамінів.
У дітей із недостатньо фінансово забезпечених сімей переважало вуглеводно-жирове харчування (картопля, макарони, олія, смалець), з недостатньою кількістю тваринного білку, дефіцитом вітамінів і мікроелементів.
Для дослідження порушення мікроелементного гомеостазу було проведено визначення вмісту основних есенціальних (Сu, Zn, Мg, Мn, Si, Са, Se, Fe) та умовно-токсичних (Рb, Сr, Ni, Мо, Аl) мікроелементів у волоссі дітей з низькорослістю в Центрі Біотичної Медицини професора Скального А.В. (Росія, м. Москва) методом аналізу вмісту хімічних елементів в волоссі людини атомно-емісійною та масс-спектрометрією з індуктивно зв’язаною аргоновою плазмою. При аналізі мінерального складу волосся була встановлена однонаправленість мікроелементних порушень у хворих із затримкою росту. Так, у більшості дітей (94 %) із низькорослістю, незалежно від супутньої патології, було виявлено виражений дефіцит цинку і селену, помірний дефіцит йоду. При відсутності лабораторних ознак анемії в загальному аналізу крові, в половини дітей було виявлено дефіцит заліза. В 12 % дітей виявлено дефіцит магнію і міді.
Отже, у дітей із затримкою росту було виявлено дефіцит ессенціальних мікроелементів в складі волосся, що говорить при сформований мікроелементоз, який поряд з виявленими негативними факторами забезпечує зменшення темпів росту у дітей.
ACTUAL PROBLEMS OF FUNDAMENTAL AND CLINICAL MEDICINE
(IN ENGLISH)
СЕКЦІЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ
ACE GENE AND PHYSICAL ACTIVITY
Obukhova O.A., Sheikh K.M., 3rd year student
Sumy State University, Department of physiology and patophysiology with med. biology cours
Human physical performance is strongly influenced by genetic factors. Research focused on exercise at the genetic or genomic level has typically involved investigations of genes that affect quantitative measures known to be directly influenced by exercise (e.g., muscle mass, bone density, and so forth). No gene has yet been identified for physical activity level, although genes related to metabolic rate might predispose an individual to be active or inactive. One of that genes is ANGIOTENSIN CONVERTING ENZYME (ACE).
A variation in the structure of the human angiotensin I-converting enzyme (ACE) gene has been reported in which the insertion (I) variant is associated with lower ACE levels than the deletion (D) gene. The deletion (D) allele of the gene for angiotensin-converting enzyme (ACE) is associated with higher plasma and tissue levels of the enzyme and has also been related to a variety of cardiovascular complications, particularly myocardial infarction. ANGIOTENSIN I-CONVERTING ENZYME (ACE) is a widely expressed enzyme whose physiological function is to convert angiotensin I to angiotensin II and to inactivate bradykinin and tachykinins. There is a 287-bp insertion (I)/deletion (D) polymorphism in intron 16 of the ACE gene that occurs commonly and that accounts for a substantial portion of the variance in serum ACE levels, with the highest mean levels of serum ACE occurring in subjects with genotype DD and the lowest in subjects with genotype II.
Epidemiological research has shown that regular physical activity has protective effects for several chronic diseases, including coronary heart disease (CHD), hypertension (HT), non-insulin-dependent diabetes mellitus, and osteoporosis, whereas low levels of physical fitness are associated with increased all-causes mortality rates. The angiotensin-converting enzyme (ACE) plays an important role in cardiovascular homeostasis through angiotensin II formation and bradykinin inactivation. It has been shown that an insertion (I)/deletion (D) polymorphism of the ACE gene (ACE I/D) accounts for half of the phenotypic variance of serum ACE and that the ACE/DD genotype, which is associated with higher levels of serum ACE, is also a risk factor for myocardial infarction, especially in subjects normally considered to be at low risk. Recent reports additionally suggest that the ACE I/Dmay be associated to the anabolic response and the left ventricular growth induced by physical training, maximal oxygen consumption, and elite athletic performance.