Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
АНТИГОМОТОКСИЧНІ ПРЕПАРАТИ (АГТП) В ЛІКУВАННІ ГРВІ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Січненко П.І., Куропятник Н.П., Хрін Н.В., Вінник О.В.
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Гострі інфекційні захворювання органів дихання становлять значну питому вагу в структурі дитячих інфекційних захворювань і, не дивлячись на наявність достатнього вибору противірусних, протизапальних засобів з широким спектром дії, і на сьогоднішній день є досить актуальною проблемою дитячої інфектології.
З метою розробки оптимальних шляхів лікування та покращання ефективності терапії ГРВІ у дітей раннього віку нами вивчена ефективність антигомотоксичного препарату «Вібуркол». Механізм дії вібурколу полягає в стимуляції синтезу ендогенного інтерферону 1 та 2 типів, в активації фагоцитозу, а також вібуркол опосередковано впливає на лихоманку і має дезинтоксикаційну дію.
Ефективність препарату вивчали у 82 дітей з гострими вірусними інфекціями віком від 6 місяців до 3 років. Добова доза препарату | складала на першу добу захворювання по 1 свічці кожні 3 години, а наступний день по 1 свічці 3 – 4 рази на добу per rectum. Курс лікування складав до 10 діб. Показанням для призначення даного препарату була наявність частих ГРВІ у дітей, що супроводжувались лихоманкою, діагноз яких встановлювався на підставі клініко – лабораторних даних.
На фоні проведеної терапії вібурколом| виявлений позитивний клінічний ефект у 90% хворих дітей – зменшення інтоксикації та респіраторної симптоматики, стійка нормалізація температури спостерігались уже на 2 – 3 добу після призначення препарату, а зниження температури тіла до субфебрильних цифр спостерігалось уже в перші години після прийому препарату. Більш швидка нормалізація температури відмічалась у дітей раннього віку. Катаральні явища (затруднене дихання через ніс, нежить, гіперемія зіву) у дітей з першої групи зникали на 4 – 5 день від початку лікування, що підтверджує протизапальну дію вібурколу. Наприкінці першого тижня лікування ознаки інтоксикації залишилися тільки у 2 хворих дітей, але всі вони відмічали покращення загального стану. Клінічні прояви риніту, ринофарингіту зменшились практично в усіх обстежених дітей,| кашель у кінці лікування залишався в 7% дітей у вигляді нечастого продуктивного кашлю. Середня тривалість лікування дітей з ГРВІ склала 6,5 діб. У процесі лікування нами не відмічено ніяких побічних ефектів.
Застосування препарату| показало його хорошу переносимість у дітей і саме головне - зменшення частоти повторних епізодів ГРВІ.
Таким чином, проведене дослідження свідчить про досить високу ефективність і безпеку застосування вібурколу при лікуванні та профілактиці | ГРВІ в дітей раннього віку.
ВІДХАРКУВАЛЬНА ТЕРАПІЯ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ З ГОСТРИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Січненко П.П., студ. 5-го курсу, Ведмеденко М.А., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – доц. П.І. Січненко
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Хвороби органів дихання займають одне з провідних місць у структурі захворюваності дітей. Одним із істотних чинників патогенезу запальних респіраторних захворювань є порушення механізму мукоциліарного кліренсу, що пов'язане, насамперед, з надлишковим синтезом і підвищенням густини бронхіального секрету. При цьому перистальтичні рухи дрібних бронхів і "мерехтіння" війчатого епітелію великих бронхів та трахеї не в змозі забезпечити адекватний дренаж бронхіального дерева, що призводить до порушення вентиляційно-респіраторної функції легенів, а неминуче інфікування - до розвитку ендобронхіального або бронхолегеневого запалення. Внаслідок чого, розвивається кашель, захисна роль якого полягає в очищенні дихальних шляхів від чужорідних часток, що потрапили ззовні або утворених ендогенно. У дітей раннього віку кашель, частіш за все, обумовлений підвищенням густини харкотиння, порушенням евакуації її по бронхіальному дереву в силу неадекватної активності миготливого епітелію. Тому, основною метою терапії в даному випадку є розрідження мокроти, зниження її адгезивности і тим самим, збільшення ефективності кашлю.
З метою оптимального вибору відхаркуючої терапії нами була проведена порівняльна оцінка клінічної ефективності відхаркувальних препаратів схожої дії – «Лінкас» та «Мукалтин» у 55 дітей раннього віку, що знаходились на лікуванні у СМДКЛ з приводу гострих захворювань органів дихання, і з них 30 дітей (1 група) отримували сироп "Линкас", інші 25 дітей (2 група) - "Мукалтин". Тривалість прийому - від 5 до 7 днів залежно від ефекту. В усіх дітей 1 групи основний діагноз був ГРВІ, у 9 (30%) - з проявами бронхіту. У 10 дітей (30%) відзначався виражений обструктивний синдром, який який вимагав застосування бронхолітичних засобів (еуфілін, сальбутамол). Серед цих дітей у 5 (16%) відзначалися явища рахіту, у 5 (16%) мали місце прояви атопічного дерматиту. Більшість із дітей 2 групи мали основний діагноз ГРВІ. У 36% відзначалися явища бронхіту. Обструктивний синдром був у 32% дітей, атопічний дерматит - у 16% дітей.
Результати дослідження показали, що достовірних відмінностей при застосуванні препаратів "Линкас" і "Мукалтін" по динаміці основних симптомів виявлено не було. Проте, нами було встановлено, що при застосуванні препарату "Линкас" швидше знижувалася температура до нормальних або субфебрильних цифр, покращувалося загальне самопочуття, а також швидше зникав кашель. Останнє, особливо добре простежувалось в групі дітей більш старшого віку, де виразніше можна оцінити наявність і динаміку відходження харкотиння по її кількості. При прийомі препарату "Линкас-сироп" на 2-3 день відзначалося посилення кашлю і відходження харкотиння. Після цього на 4-5 день харкотиння зникало, і значно зменшувався кашель. При цьому, чим яскравіше були клінічні прояви хвороби, тим вище була ефективність препарату.
Найбільш важливим показником є частота призначення антибіотиків. В усіх випадках нашого дослідження антибіотики не призначалися в 1 день захворювання, а призначалися тільки у разі відсутності ефекту від симптоматичної терапії, що проводилася - при наростанні задишки, збереженні гіпертермії і погіршенні загального стану дитини, що може свідчити про неефективність наявної терапії. У нашому дослідженні в 1 групі антибіотики були призначені 5 дітям (16%), у 2 групі - 12 дітям(р<0,05), що може свідчити, в певній мірі, про більш позитивний вплив препарату «Лінкас» на перебіг хвороби.
КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ НУКЛЕІНАТУ НАТРІЮ У КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ЧАСТИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Романюк О.К., Гончарова Н.Ф., Марченко С.М.
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Часті повторні респіраторні захворювання у дитячому віці становлять серйозну медико-соціальну проблему. Залишається актуальним пошук ефективних методів імунореабілітації цих дітей. Особливе місце серед препаратів нуклеїнових кислот займають препарати РНК макрофагів. Нуклеінат – препарат очищеної РНК, джерело речовин, які необхідні організму для відновлення будь-якої враженої клітини або для створення нових. Цей препарат має імуномодилюючу дію і впливає практично на всі елементи імунної системи та метаболічні процеси, а також протизапальну, антитоксичну, антианемічну дії.
Метою цього порівняльного дослідження була оцінка клініко-імунологічної ефективності нуклеіната натрію у комплексі лікування гострого процесу та відновного лікування у дітей у віці від 3 до 7 років з частими повторними захворюваннями органів дихання.
,Під нашим спостереженням, в умовах відділення реабілітації СМДКЛ, перебувало 48 дітей з частими повторними бронхітами, ринофаринготрахеїтами і хронічним аденоідітом без обтяженого алергоанамнезу. Загальноклінічні методи дослідження включали анамнез хвороби, алергологічний анамнез, дані клінічного огляду. Здійснювався динамічний імунологічний контроль за рівнем імуноглобулінів A, M, G. Діти були розділені на дві подібні за клінічними характеристиками та віком групи: 1-а група - 23 дітей, які отримували комплексну терапію з включенням нуклеінату натрію, 2-а група - 25 дітей, які отримували той самий комплекс лікування без включення до нього нуклеінату натрію. Нуклеінат натрію призначався по 1 капсулі 1 раз на добу впродовж 10-14 днів. З профілактичною метою Нуклеїнат призначали з урахуванням віку хворих – по ½ капсулі 1 раз на добу після їжі впродовж 1-3 місяців Виражених побічних ефектів на тлі лікування не відмічено. Аналіз результатів дослідження показав, що у хворих, які приймали Нуклеінат в гострий період захворювання виявлено більш швидку зворотну динаміку клінічних симптомів. Тривалість лікування дітей першої групи склала 10.1 ліжкоднів проти 11.4 у групі порівняння, що склало економічний ефект у 1754 гр. (медична ефективність 91.3%)
При катамнестичному обстеженні через 6-11 міс 41 дітей встановлено, що в 1-й групі захворюваність знизилася більш значно, ніж у 2-й групі (відповідно в 1,73 і 1,3 рази) . У 1-й групі стали рідше хворіти більшість дітей - 18 (83%) з 22, тоді як у 2-й групі - лише близько половини - 9 (47%) дітей з 19. Після закінчення курсу лікування у дітей 1-ї групи відзначена тенденція до зниження початково підвищеного рівня імуноглобуліну G.
Таким чином Нуклеінат натрію є достатньо ефективним і може бути рекомендований в комплексному лікуванні та реабілітації при частих повторних захворюваннях органів дихання перш за все у дітей без обтяженого алергоанамнезу і клінічних проявів алергії.
ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ПРЕПАРАТУ ТАМІФЛЮ У ДІТЕЙ ЗА ДАННИМИ ІНФЕКЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ № 2 СУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ
Горбась В.А., Бугаєнко В.О., Козлова К.Г., Луценко А.І., студ. 3-го курсу
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Грип відомий медикам з кінця XVII століття. Перші згадування про грип були відмічені багато століть тому – ще в 412 році до н.е.. Опис грипоподібного захворювання був зроблений Гіппократом. Людство неодноразово страждало від епідемій. 2009-2010 роки іменують як пандемічні, так названий свинячий грип. В деяких випадках захворювання перебігає в легкій формі. При тяжкому перебізі дітей госпіталізують із-за високого ризику вірусної пневмонії.
Метою даного дослідження є вплив противірусного препарату «Таміфлю» на перебіг захворювання у дітей.
Під спостереженням у інфекційному відділенні №2 СМДКЛ знаходилось 33 хворих дітей. У всіх випадках діагноз ГРВІ підтверджений клінічно або лабораторно. Препарат призначали у складі консиліуму враховуючи висновки об’єктивного обстеження та дані вірусологічного дослідження.
В інфекційному відділенні № 2 за період листопад, грудень 2009 – січень 2010 р.р. – 33 хворих дітей отримували препарат «Таміфлю». Це були діти, у яких клінічні прояви грипу були типовими, такі як виражений гіпертермічний синдром, інтоксикаційний, бронхообструктивний. Діти, які отримували даний препарат 2-3 рази на добу у вікових дозах скоротили перебування у стаціонарі до 6-7 днів. Температура нормалізувалась на 2-3 день від початку прийому препарату. В той час як у дітей з ГРВІ, які не отримували «Таміфлю» температура тривала 3-4 дні. А основні симптоми грипу, такі як головна біль, кашель, біль у горлі, нежить, болі у м’язах і суглобах, виражена загальна слабкість становились менш вираженими.
Таким чином, можна сказати, що клінічно ефективність противірусного препарату висока при грипі. І особливо важливо як можна раніше розпочати комплексну терапію, що сприятиме швидкому одужанню і тим самим скоротить термін перебування хворого у стаціонарі.
СТРУКТУРА ЗАХВОРЮВАНОСТІ ОРГАНІВ ДИХАННЯ СЕРЕД ДІТЕЙ
Козлова К.Г.*, Плахтиря Є.А., студ. 3-го курсу
Науковий керівник - к.м.н. В.А. Горбась
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
*КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Про актуальність проблеми пневмонії не зупиняються обговорювати науковці і лікарі. Одночасно кожен рік в усьому світі виникає близько 150 млн. випадків пневмонії у дітей віком до 5 років, причому 20 млн. випадків класифікуються як досить серйозні, потребуючи госпіталізації.
Пневмонія ускладнює грипозну інфекцію у середньому в 20% випадків.
Метою даного дослідження явилось вивчення захворюваності на вірус грипу А серед дітей які знаходились на лікуванні в дитячий лікарні м. Суми.
Під нашим спостереженням знаходилось 33 дітей з діагнозом грип.
На сьогодні актуальним є пневмонія, обумовлена вірусом грипу А(H1N1). По інфекційному відділенню № 2 СМДКЛ ім. Святої Зінаїди всього було проліковано за 2009 р. 1404 дітей, із них 878 ( 62,5 ) склали діти з ГРВІ. Грип клінічно склав 8 ( 8,8 ) хворих, грип А ( вірусологічно ) – 25 дітей ( 10,0 ), грип А ( H1N1 – swine ) – 2 ( 10,0 ) хворих. Інша патологія розподілилась таким чином: гостра пневмонія не ускладнена 21,7 %, гостра пневмонія ускладнена 8,3 % та інші захворювання дихальної системи. Аналізуючи структуру захворюваності за 2009 р. питома вага ГРВІ складає 62,5 %. На I місці переважає гострий бронхіт ( 25,6 % ), на II місці – ГРВІ – 23,6 %, на III місці – гостра пневмонія – 21,7 %.
Найбільша кількість захворілих на гостру респіраторну патологію припадала на жовтень – грудень 2009 р., що може бути пов’язано з епідемією грипу, зниженням імунітету у дітей в осінньо – зимній період. Крім того, при грипі суттєво знижується місцевий імунний захист дихальних шляхів, а вірусемія, яка розвивається, обумовлює стан транзиторного вторинного імунодефіциту. Всі ці фактори сприяють активації ендогенної умовно-патогенної мікрофлори і полегшують проникнення в нижні дихальні шляхи патогенних бактерій, що закономірно підвищує ризик розвитку в легенях запального процесу.
Отже, проблема пневмонії у дітей залишається актуальною. Але всі діти з ГРВІ отримували своєчасне лікування і 88 % дітей були виписані з одужанням.
Таким чином своєчасне виявлення симптомів захворювання, рання госпіталізація і розпочате лікування сприяє швидкому одужанню, нормалізації лабораторних показників у дітей з респіраторною патологією.
ГУМОРАЛЬНИЙ АНТИЕНДОТОКСИНОВИЙ ІМУНІТЕТ У ХВОРИХ НА НЕ ГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ ДІТЕЙ
Васильєва О.Г.
Науковий керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
При порушенні клітинної стінки бактерій під дією антибактеріальних засобів виділяється в кровотік значна кількість ліпополісахаридів (LPS), на які з часом виробляються антиендотоксинові антитіла. Бар'єрна функція легень запобігає проникненню потенціально патогенної мікрофлори в кровоносне русло. При цілому ряді патологічних процесів, до них відносяться і пневмонії, цей бар'єр порушується, що призводить до транслокації ліпополісахаридів з бронхів у реґіонарні лімфатичні вузли та кров.
Метою нашої роботи було вивчення рівня сумарних антиендотоксинових анти-ЕТ антитіл у сироватці крові у дітей раннього віку, хворих на негоспітальні пневмонії (НП).
Нами було обстежено 56 дітей віком від одного місяця до трьох років. 26 дітей перебували на лікуванні з приводу НП середнього ступеню важкості та 30 хворих - з пневмонією важкого ступеню. Групу контролю склали 19 здорових дітей відповідного віку та статі. Дослідження проводилось на 1-2 добу перебування хворих в стаціонарі та 12-14 добу захворювання (при виписці).
Результати досліджень свідчать про те, що у хворих НП виявлене статистично достовірне зростання сумарних антитіл до ендотоксину в гострому періоді НП в порівнянні з даними дітей групи контролю. Цей показник складав у перші дні хвороби 27,47±2,150 УО/мл (р<0,001). У періоді реконвалесценції у хворих концентрація сумарних антитіл до ендотоксину мала тенденцію до зросту (35,27±3,355 УО/мл, р>0,05) у порівнянні з показниками гострого періоду захворювання.
Дані, отримані при вивченні рівня антиендотоксинових антитіл, вказують на те, що при негоспітальній пневмонії спостерігаються ознаки посилення антиендотоксинового імунітету в зв’язку з розвитком власне запалення в легенях. Зростання концентрації сумарних анти-ЕТ-антитіл у дітей з НП може свідчити про реакцію організму на глибокі порушення мікроекологічної рівноваги, що обумовлені з агресією грамнегативної токсигенної флори в легенях.
ПАТОЛОГІЯ НИЖНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ В СТРУКТУРІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ВІДДІЛЕННЯ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ ТА РЕАНІМАЦІЇ СМДКЛ
Пономаренко О.М.
Науковий керівник - д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
У теперішній час хвороби органів дихання серед дорослих і дітей досягають значних розмірів у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні. Незважаючи на існуючі методи профілактики і лікування, вони продовжують займати значну питому вагу та провідне місце у структурі дитячої захворюваності [Височина І.Л., 2006]. Серед населення України ця патологія посідає перше місце, серед причин смертності - четверте (Фещенко Ю.И., Мельник В.М., 2004).
Мета нашої роботи: визначити розповсюдженість патології нижніх дихальних шляхів у дітей в структурі загальної захворюваності відділення інтенсивної терапії та реанімації.
Дослідження проведено в Сумській міській дитячій клінічній лікарні за період з 2008 по 2009 роки. Під наглядом знаходилося 84 дитини з захворюваннями нижніх дихальних шляхів. За 2008 рік пролікувалося 50 дітей, що склало 13,33% від загальної захворюваності по відділенню, за 2009- 34 дитини-11,18%. У їх числі було 54 (64,29%) хлопчиків і 30 (35,71%) дівчаток. Серед них 60 (71,42%) дітей раннього віку і 24 (28,58%) дітей – старше 3 років. Встановлено, що найчастіше серед захворювань нижніх дихальних шляхів зустрічається пневмонія – у 53 (63,1%) та обструктивний бронхіт у 34 (40,48%) пацієнтів.
Таким чином, патологія нижніх дихальних шляхів досить розповсюджена серед дітей, що проходили лікування у відділенні інтенсивної терапії та реанімації. У структурі захворювання переважали хлопчики раннього віку з негоспітальною пневмонією.
Високий рівень захворюваності органів дихання, в тому числі на пневмонію, вимагає своєчасної діагностики та проведення раціональної терапії на догоспітальному етапі.
КЛІНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ПОВТОРНИХ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ В ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Пищик В.Б., Северіна О.С.
Науковий керівник - д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Гострі респіраторні захворювання займають перше місце в захворюваності серед дитячого населення. Найбільша захворюваність припадає на дітей перших трьох років життя, що пов’язано з віковими особливостями стану їх імунної системи, розширенням числа контактів, у тому числі з початком відвідування дитячих колективів. Одним з найважливіших механізмів захисту макроорганізму від вірусних інфекцій є система інтерферону (ІФН). Відомо, що від швидкості включення її в процес противірусного захисту залежить перебіг та наслідки захворювання.
Метою дослідження було удосконалення терапії гострої вірусної інфекції у часто хворіючих дітей (ЧХД) раннього віку шляхом диференційованого призначення лікування на підставі комплексного вивчення динаміки інтерфероноутворення, продукції цитокінів та стану системного імунітету залежно від клінічних особливостей перебігу захворювання.
У дослідження були включені 100 дітей, госпіталізованих до міської дитячої лікарні, віком від 6 місяців до 3 років. I група (50 дітей) отримувала препарат «Анаферон дитячий» за лікувальною схемою протягом 7 днів на тлі симптоматичної терапії. II група (50 пацієнтів) отримувала тільки симптоматичну терапію.
Проведені спостереження довели, що призначення дітям комплексного лікування сприяло більш швидкому зникненню провідних симптомів. Так, у дітей I групи тривалість температурної реакції складала 2,04±0,2 дні, в той час, як у дітей II групи – 2,8±0,24 дні (р<0,05). Синдром інтоксикації у дітей I групи тривав протягом 2,99±0,15 днів, а у дітей II групи – 4,17±0,21 днів (р<0,05). У 5 дітей (10%) I групи з неускладненим перебігом ГРВІ, яким препарат було призначено в ранній термін захворювання, спостерігалось абортивне припинення захворювання.
Таким чином, проведене дослідження демонструє високу клінічну ефективність препарату «Анаферон дитячий» в лікуванні ГРВІ, що проявляється скороченням тривалості всіх клінічних симптомів захворювання при задовільній переносимості препарату та відсутності побічних ефектів.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ СТЕНОЗУЮЧИХ ЛАРИНГОТРАХЕЇТІВ НА ФОНІ ДЕФІЦИТНОЇ АНЕМІЇ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Ільченко Т.С.
Науковий керівник – д.м.н., проф. О.І. Сміян
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
КУ Сумська міська дитяча клінічна лікарня Св. Зінаїди
Гострі респіраторні вірусні інфекції в останній час займають провідну роль в інфекційній патологіі дитячого віку. Одним із частих та тяжких проявів ГРВІ, що супроводжується розладами дихання, є гострий стенозуючий ларинготрахеїт. Порушення анатомічної цілісності, звуження, а тим більше повне закриття просвіту повітроносних шляхів призводить до кисневої недостатності і, як наслідок до значних циркуляторних змін, порушення водно-електролітного та кислотно-лужного балансів, зсуву в окисно-відновлювальних процесах в тканинах.Збільшується кровонаповнення, підвищується проникність судин, розвивається інтерстиційний набряк та клітинна інфільтрація слизової оболонки і підслизового шару гортані.
Нами було проаналізовано 84 історії хвороби дітей віком до 3 років, які перебували на стаціонарному лікуванні в СМДКЛ св.Зінаїди протягом 2009 року з приводу наявності в них гострого стенозуючого ларинготрахеїту як основного прояву респіраторної вірусної інфекції. Дітей було розподілено на 2 групи. До Ι групи увійшли пацієнти, у яких перебіг даної патологіі відбувався на фоні дефіцитної анемії Ι-ΙΙ ст.-52 осіб (61,9℅). До ΙΙ групи увійшли пацієнти,у яких перебіг основного захворювання відбувався без супутньої патології. Діагноз анемії встановлювали, якщо рівень гемоглобіну був нижчим 110 г/л та еритроцити нижче ніж 3,8х10¹²/л. Слід зазначити, що глибина гіпоксії залежить не тільки від ступеня стенозу, а й від ступеня важкості дефіцитної анемії, оскільки гіпоксична дія супутніх факторів ускладнює перебіг основного захворювання. В пацієнтів основної групи була відмічена більш виражена клінічна картина стенозуючих ларинготрахеїтів та затяжний перебіг, що потребувало значних зусиль в інтенсивній терапії.
Таким чином, перебіг гострого стенозуючого ларинготрахеїту на фоні дефіцитної анемії в дітей залишається актуальною проблемою для сучасної дитячої пульмонології у зв’язку зі своєю поширеністю. З’ясування механізмів реалізації такого впливу вимагає подальших ґрунтовних досліджень та своєчасної корекції виявлених змін.