Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
АНАЛІЗ ФІБРИНОЛІТИЧНОЇ АКТИВНОСТІ КРОВІ ПРИ ОПЕРАТИВНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ДОБРОЯКІСНУ ГІПЕРПЛАЗІЮ ПРОСТАТИ
Горбенко Н.І., студ. 4-го курсу
Науковий керівник - к.м.н., доц. В.В. Сікора
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Вступ. На сьогодення одним із найбільш оптимальних шляхів оперативного лікування хворих на доброякісну гіперплазію простати (ДГП) є її трансуретальна резекція (ТУР). Особливість даного контингенту аціентів є вікове зниження функціонально-адаптивних можливостей організму підтримувати гомеостаз. Під час інтраопераційного перебігу ТУР простатипаціенти зазнають значного операційного стресу, важкість перебігу якого обумовлено реабсорбцією іригаційної рідини,крововтратою, супутньою соматичною патологією. Дисбаланс складових гомеостатичного статусу пацієнта під чіс ТУР простати може призводити до розвитку не тільки інтраопераційних,але й відстрочених ускладнень- виникнення ранніх та пізніх кровотеч.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження 10 пацієнтів, хворих на ДГП, яким проведено оперативне лікування -ТУР простати. Контрольну групу склали 10 чоловіків ідентичного віку. Проводилось дослідження динаміки показників фібринолітичної активності крові. Дані показники визначались у до-, інтра та післяопераційному періоді на 3 -ю і 7-у добу .Фібринолітичну активність крові визначали на основі реакції з азофібрином.
Результати дослідження та їх обговорення. Проведені дослідження показали, що у доопераційному періоді фібринолітична активність крові в досліджуваній групі вірогідно не відрізнялась від контролю. Під час оперативного втручання встановлено вірогідне (p<0,02) зниження активності всіх ланок фібринолітичної системи крові, що обумовлене операційним стресом. На 3-ю добу післяопераційного періоду встановлено (р<0,05 )низькі показники СФА та ФФА при зіставленні з контролем. На 7-у добу післяопераційного періоду показники СФА та НФА в досліджуваній групі вірогідно не відрізняються від контролю. При аналізі та зіставленні до-, інтра- та післяопераційних показників усіх ланок фібринолітичної активності крові встановлено,що під час оперативного втручання відбувається значне пригнічення СФА, НФА та ФФА з подальшим повільним відновленням активності цих ланок.
Висновок. Операційний стрес під час ТУР простати супроводжується зменшенням активності всіх ланок фібринолітичної системи крові. У післяопераційному періоді ТУР простати відбувається поступове відновлення фібринолітичної активності крові з надмірним збільшенням її ферментативної ланки на 7-у добу після оперативного втручання.
ФАКОЕМУЛЬСИФІКАЦІЯ ЯК ФАКТОР РЕАБІЛІТАЦІЇ ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИХ ХВОРОХ
Волохова Н.С., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – М.О. Чумак
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
На сучасному етапі факоемульсифікація є найменш травматичним і високоефективним методом лікування катаракти любої зрілості і щільності ядра кришталика. Після проведеної операції, при оцінці зорових функцій у пацієнтів велике значення придають не тільки гостроті зору, але й таким тонким параметрам, як сферична аберація і контрастна чутливість.
Ціль роботи – аналіз проведеної факоемульсифікації катаракти (ФЕК) як фактора реабілітації офтальмологічних хворих.
Матеріали і методи. Під нашим спостереженням у 2009 році знаходилось 547 хворих (547 очей), у віці від 45 до 88 років з катарактами різного ступеня щільності без супутньої патології очей. Всім пацієнтам була проведена ФЕК через 2,5 мм рогівковий тунельний розріз на факоемульсифікаторі Legacy по стандартній методиці за допомогою техніки пречоп і факоаспірації з використанням віскоеластіків целофтал, віскот і провіск з внутрішньокапсулярною імплантацією інтраокулярних лінз (ІОЛ) AcrySof IQ Natural. Анестезіологічна підготовка хворих проводилась по стандартній методиці з використанням ретробульбарної анестезії. Операція проводилась в пульсовому режимі з наступними установками: потужність ультразвуку – від 60 до100%, вакуум – від 400 до 500 мм рт. ст., частота пульсів – 8-12, швидкість аспіраційного потоку – 30-45 см ³/хв. Під час операції, в ранньому і пізньому післяопераційному періоді ускладнень не було. Для аналізу зорових функцій проводилась візометрія, авторефрактометрія, офтальмометрія, біомікроскопія, оцінювалась суб’єктивна характеристика якості зору відповідно опитування хворих. Дослідження проводилось на наступний день після операції, через10 днів, 1, 6 місяців.
Результати і їх обговорення. Біомікроскопічно через добу після операції: очне яблуко спокійне, рогівка прозора, зрачок круглий в центрі, реагує на світло, ІОЛ прозора, позиція правильна. На очному дні видимої патології не виявлено.
Гострота зору (ГЗ) до операції в середньому складала 0,06±0,02. Через добу після операції ГЗ з корекцією склала 0,77±0,15; через 10 днів 0,79±0,11; через 1 місяць 0,80±0,21 і через 6 місяців 0,86±0,12. Дослідження за допомогою периметрії, а також дослідження кольорових порогів патології не виявили. У подальших дослідженнях було виявлено, що імплантація ІОЛ, крім рефракційної функції, також дозволяє розмежувати передню і задню камеру ока і стабілізувати скловидне тіло, що є актуальним при виборі метода оперативного втручання на міопійному оці.
Висновки
- Обстеження пацієнтів в різні терміни після неускладненої ФЕК показало, що найбільш оптимальні результати якості і високої гостроти зору досягають через 6 місяців після оперативного втручання.
- До кінця 6 місяця практично у всіх хворих відмічалося відновлення зору поблизу, вдалину і навіть проміжного зору.
- Завдяки широкому вибору інтраокулярних лінз пацієнт має можливість не тільки відновити якість зору і здатність бачити предмети на відстані, але й позбавитись від оптичної корекції для читання.
- При міопії сила ІОЛ при розрахунку виходить на «нуль», можна використовувати імплантацію оптично нейтральних лінз для розмежування передньої і задньої камер ока і стабілізації скловидного тіла.
АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ ТА ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ З НЕСТРУКТУРНИМИ СКОЛІОЗАМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У НАСЛІДОК РІЗНИЦІ ДОВЖИНИ КІНЦІВОК
Бабіч В.А.*, Мартинюк А.В., студ. 6-го курсу
Науковий керівник - к.м.н, доц. В.Д. Шищук
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
*СОКДЛ
Проблема різниці довжини кінцівок є особливо важливою для корекції біомеханічних порушень з боку опорно-рухового апарату людини. Тому що тіло, як і архітектурна споруда спирається на свій фундамент – на ноги. І від якості цього «фундаменту» залежить, як довго простоїть наше тіло без руйнування та падінь. За даними Американської асоціації охорони здоров'я у групи дітей, кількістю 1600 чоловік та віком від 5 до 17 років було виявлено вкорочення кінцівки на 1,8-3,5 мм, що клінічно себе не проявляло. Але в ході спостереження за такими дітьми з'ясувалось, що порушення з боку опорно рухового апарату у них трапляються частіше. Різниця в довжині кінцівок може бути спровокована різноманітними факторами, тому їх можна розділити: вроджені (дисплазія кульшового суглобу, вивих стегна, ДЦП); набуті (а – посттравматичні; б – дегенеративно-дистрофічні (хвороба Пертеса); в – запальні (туберкульоз, інфекційний коксит); г – онкологічні (пухлина Вілмса, мегалобластома, гемангіома); д – ювенільні).
Наша робота побудована на виявленні у таких пацієнтів неструктурного сколіозу, як компенсаторної реакції на вкорочення нижньої кінцівки та розробку алгоритму обстеження і діагностики цієї патології. Діагностика базувалась на даних анамнезу (спадковість, дія зовнішніх чинників, вік захворювання), скаргах (порушення постави, асиметрію надпліч, асиметрію талії, слабкість в нижніх кінцівках, біль у хребті, кульгання), об'єктивного обстеження (визначення рівня положення передньо-верхніх остей, довжина кінцівок у вертикальному та горизонтальному положенні, асиметрії трикутників талії, викривлення лінії остистих відростків, неврологічного статусу), рентгенографії хребта та тазових кісток (в положенні лежачи та стоячи з подальшим вимірюванням кута по Кобу, визначення ознаки Ріссера), комп'ютерної томографії (виявлення пухлинного процесу), ультразвукового дослідження кульшових суглобів (ознаки дегенеративного процесу), платізмометрії.
Для дослідження були відібрані 30 пацієнтів ортопедо-травматологічного відділення СОКДЛ. За результатами обстежень у 17 пацієнтів (57%) було виявлено вкорочення кінцівки на 0,5-1,3 см та С-подібний компенсаторний сколіоз І-ІІ ступеня за Кобом, у 13 пацієнтів (43%) вкорочення кінцівки складало більше 1,3 см та S-подібний компенсаторний сколіоз ІІІ-ІV. На основі проведеного дослідження ми встановили прямий зв'язок між вкороченням кінцівки та величиною сколіотичної деформації, тобто для пацієнтів з вкороченням до 1,3 см характерний С-подібний сколіоз, а для пацієнтів із вкороченням більше 1,3 см S-подібний сколіоз.
Підсумовуючи все, можна з впевненістю сказати, що проблема дитячого неструктурного сколіозу є надзвичайно актуальною в діагностиці та подальшому лікуванні. Тому що, раннє виявлення може запобігти подальшому прогресуванню, і в зрілому віці не допустити розвиток таких захворювань як остеохондроз хребта, гриж міжхребцевих дисків, деформуючого остеоартрозу.
ОЦІНКА СТАНУ ДІТЕЙ З ПЕРЕЛОМАМИ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ
НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ І РАННЬОМУ ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПАХ
Шкатула Ю.В., Яковенко О.Л.*
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
*КУ СМКЛ №1
Перелом стегнової кістки є одним з найпоширеніших ушкоджень опорно-рухового апарату при множинній та поєднаній травмі у дітей. Зменшення загального об’єму циркулюючої крові, сильний біль та інші види аферентної імпульсації з місця травми, пошкодження м’яких тканин у зоні перелому рухомими кістковими уламками з утворенням біологічно активних речовин у поєднанні з травматизацією життєво важливих органів при полісистемних пошкодженнях призводять до розвитку синдрому взаємного обтяження, циркуляторно-метаболічних розладів та поліорганної недостатності. Адекватна оцінка вірогідності розвитку травматичного шоку при переломах стегнової кістки у дітей з полісистемними пошкодженнями і відповідно надання повноцінної невідкладної кваліфікованої допомоги на сьогодні залишаються украй актуальними.
Проаналізована супровідна документація служби швидкої медичної допомоги, амбулаторні карти розвитку та історії хвороби дітей, що знаходилися на стаціонарному лікуванні у Сумській обласній дитячій клінічній лікарні з приводу переломів стегнової кістки у 2007-2008 роках. З метою індексної оцінки стану гемодинаміки у постраждалих з переломами стегнової кістки і визначення вірогідності розвитку травматичної хвороби ми використали індекс Альговера (відношення частоти пульсу до рівня систолічного артеріального тиску). Для об’єктивізації тяжкості стану травмованих використали Шкалу Травм ТS (Trauma score), шкалу Глазго (Glasgow Coma Scale).
У результаті проведеного дослідження встановлено, що перелом стегнової кістки у дітей найчастіше виникає унаслідок побутових травм (у 64,7%), та дорожньо-транспортних пригод (у 23,5%) і як компонент полісистемних пошкоджень суттєво впливає на тяжкість стану постраждалого і є важливим чинником виникнення травматичного шоку.
Найбільш значні та достовірні зміни гемодинаміки відбулися в групі дітей у яких перелом стегнової кістки відбувся у поєднані з супутньою черепно-мозковою травмою (1,2 + 0,12). У цій же групі відмічено найбільш значне погіршення загального стану (9,66 + 0, 26). Треба зважати, що гіпотензія у потерпілих з травматичними пошкодженнями може бути зумовлена не тільки крововтратою, а й розвиватися у результаті ушкоджень шийного та грудного відділів хребта та при черепно-мозковій травмі.
Розроблена та впроваджена уніфікована схема прийняття клініко-організаційних рішень при лікуванні дітей з переломом стегнової кістки на догоспітальному і ранньому госпітальному етапах оптимізує процес надання допомоги на догоспітальному і ранньому госпітальному етапах.
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ ТА ФОРМОУТВОРЕННЯ КІСТОК СКЕЛЕТА В УМОВАХ ТЕХНОГЕННИХ МІКРОЕЛЕМЕНТОЗІВ
Романюк К.А.
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Урбанізація суспільства, безконтрольний викид у навколишнє середовище відходів промисловості, аварії на підприємствах за останні десятиріччя зумовлюють постійний несприятливий вплив на організм та кісткову систему. В Сумській області за офіційними даними в деяких районах спостерігається підвищення вмісту у воді, грунтах солей цинку, міді, свинцю, хрому, марганцю.
У роботі вивчені морфологічні зміни та порушення мікроелементного складу кісток скелета в умовах впливу на організм техногенних мікроелементозів. Дослідження виконані на 216 безпородних білих щурах – самцях статевонезрілого, репродуктивного та старечого віку, які перебували в стаціонарних умовах віварію медичного інституту СумДУ. На початок експерименту вік тварин становив відповідно 3, 7 та 18 місяців з початковою масою 90-100г, 170-180г, 240-250г. Зміни у кістках вивчали за допомогою остеометрії, світлової мікроскопії з методами морфометрії, хіміко-аналітичного аналізу та математичної обробки одержаних даних.
Виявлено порушення росту, будови, гістологічної перебудови та хімічного складу кісток в умовах впливу на організм солей важких металів, яке проявляється зменшенням лінійних розмірів кісток, порушенням будови та морфометричних показників наросткового хряща, компактної і губчастої речовини трубчастих, губчастих і плоских кісток тварин. Зменшення вмісту мінеральних речовин кісток та рівня кальцію супроводжується накопиченням металів, що надходили в організм. Найбільше ці зміни виявлені у тварин статевонезрілого віку.
ЗАСТОСУВАННЯ НООТРОПНИХ ЗАСОБІВ У ЛІКУВАННІ СТІЙКИХ СПАЗМІВ АКОМОДАЦІЇ У ДІТЕЙ
Шкатула П.Ю., студ. 4-го курсу
Науковий керівник – асист. С.Е. Лєкішвілі
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Спазм акомодації – патологічний стан, який є частою причиною зорової втоми та зниження гостроти зору у дітей, що є наслідком надлишкового зорового та психо- емоційного перевантаження.
Спазм акомодації може бути як самостійне захворювання, так і ускладнювати течію міопії, супроводжувати не кориговані, або недостатньо кориговані гіперметропію, астигматизм. Лікування спазмів акомодації довготривале, результати лікування нестійкі.
Мета. Вивчити доцільність застосування ноотропних засобів у комплексному лікуванні спазмів акомодації.
Під нашим наглядом знаходилось 70 дітей, що проходили лікування спазму акомодації на базі очного відділення СОДКЛ (38 дітей) та центру зору м. Суми (32 дитини) віком від 10 до 17 років. З них дівчат – 42, хлопчиків – 38.
У 49 дітей було встановлено міопії слабкого та середнього ступеню, у 11 дітей спазм акомодації розвинувся на фоні гіперметропії, у 10 дітей – на фоні астигматизму. Усім дітям був проведений стандартний обсяг обстежень до та після лікування, що включав: візіометрію з корекцією та без корекції, рефрактометрію в умовах циклоплегії, визначення резервів та об’єму акомодації, біомікроскопію, офтальмометрію, періметрію, визначення внутрішньо очного тиску. При огляді очного дна у 48 дітей (68,6%) були виявлені зміни судин сітківки – ангіопатія з переважанням ангіоспазмів. Частина дітей (38 чоловік) вже звертались або наглядаються невропатологом у зв’язку з вегето-судинними розладами та вазомоторними цефалгіями. Діти, що проходили курс лікування, були розділені на 2 групи (по 35 дітей). До першої групи входили пацієнти, що отримували загально прийнятий курс лікування (тренування резервів акомодації по Дашевському, фізіологічно-оптичний масаж ціліарного м’язу, інстиляції тропікаміду чи мезатону на ніч, фізіотерапевтичні процедури, комплекс вітамінних препаратів). До другої групи входили пацієнти, що отримували такий же об’єм лікування з доданям ноотропного засобу пікамілон.
Результати
Після проведеного курсу лікування у всіх дітей був отриманий позитивний результат. Було відмічено підвищення гостроти зору як з корекцією, так і без корекції, з підвищенням резервів акомодації та об’єму акомодації. Але в першій групі резерви акомодації зросли на 1-3 дптр, об’єм на 3 дптр, гострота зору підвищилась на 0,15-0,2, у другій групі, відповідно, резерви акомодації зросли на 2-5 дптр, об’єм до 5 дптр, гострота зору підвищилась на 0,2-0,4.
При оцінюванні віддалених результатів лікування (через 3-6 місяців), більш стабільні результати лікування отримані в другій групі, де досягнуті зорові функції збереглися у 29 дітей (81,7%).
Висновки
Застосування ноотропних засобів при лікуванні спазмів акомодації дозволяє покращити результати лікування та досягти більш позитивних результатів.
Дітям зі стійкими спазмами акомодації доцільно призначати огляд лікаря-невропатолога.
Використання ноотропних засобів при лікуванні спазмів акомодації потребує подальшого вивчення, патогенетичного обґрунтування та вибору найбільш доцільної групи ноотропних препаратів.
Стійкі спазми акомодації є одним з проявів розладу вегетативної нервової системи, та часто супроводжуються патологічними реакціями.
ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ
Вецко О.Б., 4-го курсу
Науковий керівник – к.м.н., доц. В.В. Сікора
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Вступ. Під час вагітності організм жінки оптимально насичений гормонами. Вплив гормональної активності плаценти особливо чітко відображається на змінах зі сторони матки. Також вагітність супроводжується функціональними змінами сечової системи. Ці зміни фізіологічні і після пологів сечова система приходить до норми. Але про це потрібно пам'ятати, тому що у вагітних процент захворювання пієлонефритом складає 6 -12% від загального числа захворювань.
Мета. У ході наукової роботи зробити висновок про зміни в сечовій системі під час вагітності.
Результати досліджень. Зміни виникають за рахунок підвищення фільтрації і зменшення реабсорбції води і натрію, з'являється поліурія. Діурез повертається до норми в термін з 13 до 28 тиждень, потім наступає олігурія.
З підвищенням кількості гормонів, особливо фолікулярного, розширюються ниркова миска і сечоводи. Гормони знижують амплітуду і частоту скорочень сечоводів ( через кожні 5-15 с , а в нормі 3-5 с), а також послаблюють м'язовий тонус.
Кавернозоподібні судинні утворення, що розміщуються в інтрамуральному відділі сечоводів, під час вагітності набухають, що викликає здавлення сечоводів і порушує їх тонус. Слизова оболонка набрякла, м'язовий шар – гіпертрофований.
Заслуговує цікавість ще одна обставина, на яку указує А.П. Фрумкін: сечоводи під час вагітності "ростуть". Таким чином вони стають широкі і довгі.
Тиск матки, що вийшла за межі малого тазу на сечову систему з 4 – 8 місяці вагітності.
Верхні сечові шляхи зліва захищені від тиску збільшеної матки сигмоподібною ободовою кишкою.
Об'єм сечового міхура з 4 місяця збільшується і досягає максимума до 8 місяця вагітності ( 500-800 мл), тонус його знижений.
Тиск матки на сечовий міхур наближає його до лобкового симфізу.
В результаті венозного застою виникає набряк слизової оболонки сечовипускного каналу, який поширюється на сечовий міхур.
Уродинамічні зміни більш виражені у першонароджуючих внаслідок високого тонусу передньої черевної стінки. В розширеній чашечко - мисковій системі замість 3-5 мл сечі накопичується до 150 мл "залишкової сечі".
Висновок. Вищеперераховані зміни при нормальному перебігу вагітності носять функціональний характер. Але коли виникають проблеми в перебігу вагітності, у вагітних часто виникають гестаційні пієлонефрити, цистіти, які потрібно лікувати.
МЕХАНОГЕНЕЗ ПРОНАЦІЙНОГО ПІДВИВИХУ ГОЛІВКИ ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ У ДІТЕЙ
Дем’янова А.А., студ. 5-го курсу
Науковий керівник - к.м.н., доц. Ю.В. Шкатула
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та невідкладних станів
Пронаційний підвивих голівки променевої кістки – одне з найбільш поширених пошкоджень опорно-рухового апарату у дітей молодшого віку. У 2009 році в травматологічному пункті Сумської обласної дитячої клінічної лікарні зареєстровано 252 випадків пронаційного підвивиху. Хоча діагностично-лікувальна тактика цього пошкодження загальновідома і не викликає суперечок, але у питаннях механогенезу та необхідності рентгенологічного обстеження існують розбіжності.
Матеріал дослідження – 63 дитини з пронаційними підвивихами променевої кістки, що зверталися на травматологічний пункт СОДКЛ протягом трьох місяців (з листопада 2009 року по лютий 2010 року). Середній вік пацієнтів – 2,3 років. Розподіл за статевою ознакою: хлопчиків – 44,4% (28), дівчаток 55,6% (35). Пацієнтів з травмами лівої руки було 43 (68%), правої – 20 % (32%).
За механізмом одержання травми ми розділили: травми унаслідок вдягання чи роздягання дитини – 17 (26,9%), під час падіння з одночасним утримуванням за кисть – 15 (23,8 % ), під час піднімання дитини за руку – 13 (20,6 %), під час виконання фізичних вправ – 2 (3,2%), при нез`ясованих обставинах – 16 (25,4%).
Помічена також певна сезонність: найбільша кількість звертань відбулася в осінньо-зимовий період.
По строкам звертання пацієнтів розподілили наступним чином: через 1-3 години 52 (82%), через 3-6 годин 9 (14 %), більше 1 доби 2 (4%).
У результаті проведених досліджень та огляду спеціальної літератури механогенез пронаційного підвивиху голівки променевої кістки можно сформулювати наступним чином. Виникненню травматичних вивихів передпліччя у дітей молодшого віку сприяє ряд анатомо-фізіологічних особливостей ліктьового суглоба – недостатня прикритість суглоба м’язами, тонка і маломіцна капсула, не підкріплена спереду і ззаду міцними зв’зками. У суглобі відсутні бокові рухи унаслідок точної конгруентності суглобових поверхонь і наявності бокових зв’язок, а у той же час функціональні вимоги до верхньої кінцівки загалом і до ліктьового суглоба, конкретно, досить великі. У механогенезі пронаційних підвивихів головки променевої кістки у дітей суттєву роль грає недорозвинута шийка променевої кістки, відносна слабкість кільцеподібної зв’язки, більш широка суглобова капсула між плечовою кісткою і головкою променевої кістки, а також наявність у цій області дублікатури синовіальної оболонки, яка при збільшенні відстані між голівчастим підвищенням плечової кістки і голівкою променевої кістки у поєднанні з пронацією та наступним зменшенням тракції затискається між суглобовими кінцями кісток. Кінцівка займає вимушене положення пронації та згинання.
Вправлення проводять без анестезії. Після осьової тракцiї передпліччя переводять у положення супiнацiї і згинають до гострого кута. Характерне клацання свідчить про вправлення підвивиха. Дитина заспокоюється, поновлюються рухи в ліктьовому суглобі.
Висновок:
Пронаційний підвивих голівки променевої кістки – одне з найбільш поширених пошкоджень опорно-рухового апарату у дітей молодшого віку. Середній вік пацієнтів – 2,3 років.
При умові ретельного збирання анамнезу (виключенні факту падіння) та обстеження (вік, пронаційно-приведена установка кінцівки) рентгенологічне обстеження дітям молодшої групи не обов’язкове.