Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УСКЛАДНЕНЬ АНЕМІЇ
Машин С.М.
Науковий керівник – д.м.н., проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Залізодефіцитна анемія – найбільш поширена форма анемії, складає 80-95% всіх анемій. ЗДА є однією з важливих соціальних медичних проблем, оскільки приводить до порушення якості життя хворого, зменшення працездатності, спричиняє функціональні розлади в органах і системах організму, погіршує перебіг існуючих хронічних захворювань, часто супроводжує реакції ускладнення та є предиктором багатьох захворювань.
В різних регіонах частота ЗДА значно коливається в різних вікових групах. Важливо знати, що серед населення широко поширений латентний дефіцит заліза, коли показники гемоглобіну ще в нормі, але транспортні та органні запаси заліза вже виснажені. Виникнення дефіциту заліза відображає прогресуюче використання та збідніння його депо, а також порушення функцій залізозалежних ензимів, білків, рецепторів. Незважаючи на давню історію вивчення проблеми дефіциту заліза в організмі людини, відомий етіологічний чинник, до сьогодні недостатньо вивчені процеси формування таких ускладнень дефіциту заліза, як анемічна і гемічна гіпоксія з дистрофічними змінами органів у вигляді вегетативної дисфункції, міокардіодистрофії, в тому числі з проявами некоронарогенної ішемії, кардіоміопатії з порушенням кровообігу різного ступеня; сидеропенічний сіндром з неврологічними розладами (вегетосудинні та вестибулярні порушення), а також емоційної сфери, смаку, нюху, дизуричні явища, зміни шкіри та її придатків, склер, слизової травного тракту (поверхнева і атрофічна гастропатія, сидеропенічна дисфагія); синдром метаболічної інтоксикації, котрий виникає в наслідок значного розбалансування обміну речовин і накопичення в тканинах сполук, що справляють патологічний вплив та порушують функціонування усіх органів і систем, проявляється у вигляді гіпотонії, сонливості вдень та безсоння вночі, головного болю, немотивованого субфебрилітету. Зустрічаються і різноманітні порушення ендокринної системи, наприклад, аменорея, дисменорея. Не дивлячись на великий арсенал лікувальних засобів, число хворих ЗДА невпинно зростає. Враховуючи дані багатолітніх досліджень, можливо, це пов’язано з неадекватним призначенням терапевтичних доз, низьким комплайнсом до назначеної терапії, відсутністю достатнього за часом етапу підтримуючої терапії, недостатністю знань про формування ускладнень.
ЗДА потребує особливої уваги, незважаючи на її неважку діагностику. Корекція вторинних порушень метаболізму, що супроводжують залізодефіцитну анемію та патогенетичне усунення дефіциту заліза залишається актуальною проблемою. Важливим є вивчення частоти розвитку та спектру ускладнень у дорослого населення в різних вікових групах, а також розробити способи та методи своєчасного і адекватного корегування ускладнень. ЗДА відноситься до тих не багатьох захворювань, які піддаються успішному лікуванню і повному видужанню.
ЗВ’ЯЗОК МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЯ ІЗ ГІПЕРЛІПІДЕМІЄЮ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ТА ІХС
Грего А.В.
Науковий керівник - д.м.н., проф. С.В. Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Україна посідає перше місце серед країн Європи за смертністю населення від серцево-судинних захворювань (майже 57% у структурі загальної смертності). Цей показник визначається головними чином двома причинами - iшемiчною хворобою серця (IХС) i цереброваскулярними захворюваннями. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією найбільш ранніми проявами ураження міокарда є гіпертрофія і діастолічна дисфункція лівого шлуночка, причому порушення діастолічної фукції може передувати розвитку гіпертрофії.
Метою дослідження було вивчити морфофункціональний стан міокарду у хворих АГ та ІХС з нормальними показниками ліпідограми та гіперліпідемією. Усім пацієнтам було проведене комплексне обстеження, з урахуванням скарг, об’єктивних, лабораторних та інструментальних методів обстеження. Обстежено 55 хворих з АГ(артеріальна гіпертензія) та ІХС. З них 18 мали нормальний ліпідний профіль крові, 37 – гіперліпідемію. Середня тривалість АГ в групах склала відповідно 6,2 і 7,6 роки. Верифікація діагнозу в групах проводилася за допомогою даних клінічних, лабораторних і інструментальних досліджень. В дослідження були включені хворі на АГ у віці від 42 до 65 років, середній вік – 54,6 роки. Серед хворих було 23 чоловіка і 26 жінок. Групи зіставні по віку і статі.
Отримані результати. За результатами ехокардіоскопічного дослідження діастолічна дисфункція виявлена у 23% хворих 1-ї групи та у 47% хворих другої груп. Всі хворі мали збережену систолічну функцію лівого шлуночку, проте при порівнянні середніх показників фракції викиду середні показники фракції викиду у хворих з нормальним рівнем ліпідів крові та хворих з гіперліпідемією виявилося, що середній показник ФВ складав 66,9% у хворих першої групи та 63,5% у хворих з підвищеним рівнем ліпідів крові. У 63% хворих першої групи та у 78% хворих було виявлено гіпертрофію міокарду лівого шлуночка.
Таким чином результати дослідження свідчать про тісний кореляційний зв’язок між рівнем ліпідів крові та погіршенням гемодинамічних показників. Гіперліпідемія у хворих на АГ ті ІХС вимагає пильної уваги та розробки нових підходів до її терапії.
ВЛИЯНИЕ СОЦИАЛЬНЫХ ФАКТОРОВ НА ФОРМИРОВАНИЕ И ПРОГРЕССИРОВАНИЕ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ У ПОДРОСТКОВ
Гонцова А.М.
Научный руководитель – д.м.н., проф. С.В.Попов
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Данные эпидемиологических исследований, посвященных изучению артериальной гипертензии (АГ), свидетельствуют о том, что распространенность данного заболевания связана с наличием факторов риска в различных группах населения. Для ребенка главной социальной средой является семья, поэтому социальный статус его семьи имеет большое влияние на формирование его здоровья. Важным показателем социально-экономического статуса семьи является питание. Кроме того, правильно сбалансированная диета – фактор, который предотвращает развитие заболеваний сердечно-сосудистой системы. Большое значение в профилактики атеросклероза имеют пищевые антиоксиданты, которые содержатся в основном в овощах и фруктах.
Целью нашего исследования было изучение влияния социальных факторов на формирование и прогрессирование артериальной гипертензии у подростков.
Нами было обследовано 65 пациентов в возрасте от 12 до 17 лет с АГ различной этиологии, которые проходили стационарное лечение в кардиологическом отделении Сумской областной детской клинической больнице за период с августа 2008 года по март 2009 года.
Проанализированы состав семей, общий образовательный уровень, жилищно-бытовые условия, наличие или отсутствие вредных привычек у родителей, особенности питания семьи. Получены следующие результаты: значительная часть подростков была из неполных семей – 21,3% с первой группы и 19,6% со второй группы жили только с матерью, 0,9% и 1,8% - только с отцом, 2,8%, 0,9% - жили не с родителями, а с бабушкой либо с другими членами семьи. Подростки отмечали проблемы в общении с другими членами семьи: 33,4% с основной группы, 32,9% с контрольной группы. Жилищно-бытовыми условиями довольны – 78,4%, не совсем довольны – 12,7%, не довольны – 8,8% основной группы, тогда как среди здоровых – 79,9%, 17,4%, 2,8% соответственно.
Таким образом, у подростков с АГ выявлена группа неблагоприятных факторов, связанных с социально-экономическим статусом семьи, жилищно-бытовыми условиями, питанием и привычками в семье, которые способствуют формированию и прогрессированию данной патологии.
ФАКТОРЫ РИСКА ВОЗНИКНОВЕНИЯ И ПРОГРЕССИРОВАНИЯ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ
В ПОДРОСТКОВОМ ВОЗРАСТЕ
Гонцова А.М.
Научный руководитель – д.м.н., проф. С.В.Попов
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Артериальная гипертензия (АГ) является важнейшей социально-экономической и медицинской проблемой, так как занимает значительное место в структуре нетрудоспособности, и смертности населения многих стран, в том числе и Украины. Доказано, что предпосылки к возникновению этой патологии имеются уже в детском и подростковом возрасте. Существует высокая вероятность трансформации АГ у детей и подростков в ишемическую и гипертоническую болезнь во взрослом возрасте, которые являются основной причиной инвалидизации взрослого населения.
Целью нашего исследования было изучение факторов риска возникновения и прогрессирования АГ с учетом школьной и внешкольной среды, психологических особенностей учащихся.
Нами было обследовано 75 пациентов в возрасте от 12 до 17 лет с АГ различной этиологии, которые проходили стационарное лечение в кардиологическом отделении Сумской областной детской клинической больниц за период с августа 2008 года по март 2009 года (первая группа) и 46 здоровых детей и подростков (вторая группа). Проанализированы клинико-анамнестические данные. Получены следующие результаты: частота заболеваний сердечно-сосудистой системы у родителей первой группы составила 62,16%, в то время как среди родителей второй группы данная патология составила 59,6%, частота табакокурения среди пациентов первой группы составила 64,86%, во второй группе – 58,7%, частота периодического употребления алкоголя в I группе – 31,5%, во II группе – 26,7%, частота регулярных занятий физкультурой и спортом в I группе – 24,32%, во II группе – 36,7%, обучение/игра на компьютере более 2 часов в день в I группе – 51,35%, во II – 47,7%.
Таким образом, среди подростков с АГ выявлено ряд факторов риска в виде отягощенного семейного анамнеза, вредных привычек, гиподинамии, которые способствуют возникновению и прогрессированию данной патологии.
Блокаторы рецепторов ангиотензина 2 в лечении артериальной гипертензии
Тимошенко Н.И.
Научный руководитель – д.м.н., проф. С.В. Попов
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Система Ренин-Ангиотензин-Альдостерон играет важную роль в регуляции АД, патогенезе артериальной гипертензии и хронической сердечной недостаточности (ХСН), а также ряда других заболеваний. В настоящее время широкое использование приобрели препараты группы блокаторов рецепторов ангиотензина 2.
Цель: изучение и анализ эффективности препаратов группы блокаторов рецепторов ангиотензина 2.
Материалы та методы исследования: клиническая эффективность препаратов группы БРА 2 была доказана во многих исследованиях, самыми крупными из которых являются ELITE (1997), ELITE-II (2000), LIFE (2002), RENAAL (2001), OPTIMAAL (2002), CHARM (2003), SCOPE (2003). Позже были проведены исследования, позволившие оценить препараты в сравнении с другими антигипертензивными препаратами как при эссенциальной гипертензии, так и при различных заболеваниях, сопровождающихся повышением артериального давления.
Результаты исследования:
Клинические исследования показывают, что все блокаторы ангиотензиновых рецепторов обладают высоким антигипертензивным и выраженным органопротективным эффектом, хорошей переносимостью и не уступают по фармакодинамическим свойствам другим лекарственным препаратам, которые используются в лечении артериальной гипертензии.
Основной механизм действия лекарственных средств этой группы связан с высокоселективной блокадой АТ1-рецепторов. Блокада АТ1-рецепторов препятствует развитию эффектов ангиотензина 2, опосредуемых этими рецепторами, что предотвращает неблагоприятное влияние ангиотензина 2 на сосудистый тонус и сопровождается снижением повышенного АД. Длительный прием этих лекарственных средств приводит к ослаблению пролиферативных эффектов ангиотензина 2 в отношении гладкомышечных клеток сосудов, мезангиальных клеток, фибробластов, уменьшению гипертрофии кардиомиоцитов и др. В условиях блокады АТ1-рецепторов повышается действие ангиотензина 2 и на АТ2-рецепторы, что проявляется антипролиферативной и вазодилятирующей (за счет повышения выработки оксида азота) функциями.
Выводы:
- Препараты группы БРА 2 имеют выраженный антигипертензивный и органопротективный эффект.
- Улучшают показатели отдаленного прогноза.
- Побочные эффекты при приеме блокаторов рецепторов ангиотензина 2 обычно мало выражены, носят преходящий характер и редко являются основанием для отмены терапии.
- Особенности фармакокинетики средств этой группы делают удобным их применение пациентами.
Вираженість ускладнень гіпертонічної хвороби залежно від СПОСОБУ життя пацієнтів
Бурик Є.В.
Науковий керівник – д.м.н., проф. С.В Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Артеріальна гіпертензія (АГ) є однією з ключових проблем сучасної кардіології. Це не тільки захворювання, яке знижує якість життя, але й фактор, який запускає каскад патологічних змін в серці, судинах, нирках, сітківці ока, інших органах і тканинах, що призводить до формування цілого ряду захворювань і патологічних станів, сприяє розвитку ускладнень та значно підвищує смертність. Вкрай важливо визначити залежність вираженості ускладнень від образу життя пацієнтів.
Метою дослідження було виявити зв’язок між стилем життя пацієнтів частотою розвитку та ступенем тяжкості таких ускладнень як гіпертрофія лівого шлуночка, нефропатія, серцева недостатність, гіпертонічна ангіопатія сітківки, дисциркуляторна енцефалопатія.
Обстежено 44 хворих на АГ, які знаходилися на лікуванні в СМКЛ №5 у 2010 році. При анкетуванні, вони були розподілені на дві групи. До першої групи було віднесено 23 пацієнти, що дотримувалися порад лікаря, щодо модифікації стилю життя, до другої групи увійшов 21 пацієнт, що не дотримувалися здорового образу життя. Всі пацієнти отримували стандартну антигіпертензивну терапію.
За результатами обстеження було виявлено, що перераховані ускладнення достовірно частіше зустрічаються та мають тяжчий перебіг у групі пацієнтів, що не дотримувалися здорового способу життя.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що дотримання здорового способу життя є важливим фактором лікування артеріальної гіпертензії та профілактики розвитку ускладнень.
Эффективность использования антибиотикотерапии у детей с острыми респираторными вирусными заболеваниями
Еровенкова Е.П., Козуб О.С., Костина О.В.
Научный руководитель – д.м.н., проф. С.В.Попов
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
ОРВИ является наиболее частой патологией детского возраста. Именно они являются одной из главных причин летальных случаев, особенно в раннем возрасте. Основная причина, с которой родители обращаются к семейному врачу, это респираторные заболевания их ребенка. Схема лечения ОРВИ определена соответствующим наказом ВООЗ Украины. В то же время одним из краеугольных вопросов в назначении лечения ребенка, особенно раннего возраста, является необходимость назначения антибиотикотерапии. Точкой приложения антибиотических средств не может являться общеизвестным фактом. Однако в каждом случае врач не может исключить наслоение бактериальной инфекции. По некоторым данным при ОРВИ наслоение бактериальной инфекции происходит от 10 до 60% случаев. Поэтому частота назначения антибиотикотерапии детям при респираторных заболеваниях составляет 50%. Целью работы было изучение эффективности назначения антибиотикотерапии детям в возрасте от 6 до 10 лет. Была изучена динамика таких симптомов как величина и длительность гипертермии катаральных явлений, кашля и астенического синдрома. Всего было обследовано 40 детей, которые были разделены на 2 группы. Группа 1, которая получала антибиотики и симптоматическую терапию.
У детей, получавших антибиотики, средняя длительность температуры была достоверно меньше, чем у детей не получавших антибиотики. В то же время температура и длительность ринореи оставалось одинаковой в обеих группах. Длительность кашля и астенического синдрома была достоверно меньше в первой группе, чем во второй.
Исходя из полученных данных, использование антибактериальной терапии уменьшает продолжительность гипертермии, кашля и астенического синдрома. По-видимому, это связано с высокой частотой наслоения бактериальной инфекции и последующей эффективности использования антибиотиков.
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ОСТРОЙ РЕСПИРАТОРНОЙ ВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ У ДЕТЕЙ ПЕРЕНЕСШИХ ГИПОКСИЮ В РОДАХ
Михайлов В.А., Миронченко А.Н.
Научный руководитель – д.м.н., проф. С.В. Попов
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Острые респираторные заболевания являются наиболее частыми патологическими состояниями в детском возрасте. Это главная причина обращения родителей и самого пациента к врачу общей практики - семейной медицины. Заболеваемость ОРВИ у конкретного ребенка зависит от многих факторов, в первую очередь от состояния иммунологической резистентности ее становления. Последняя определяется разными причинами, в том числе ранее перенесенными заболеваниями. Одним из таких заболеваний могут быть гипоксические поражения, воздействующие на организм плода и новорожденного в наиболее критический момент.
С целью изучения влияния гипоксии на особенности течения ОРВИ, было проведено исследование у 60 детей в возрасте от 2 до 6 лет. Они были разделены на 2 группы: 1 группа включает 30 детей, перенесших анте- или интранатальную гипоксию, 2 группа без данных, свидетельствующих о перенесенной гипоксии. В каждой группе оценивалась частота заболеваемости ОРВИ в среднем за год, длительность температурной реакции, кашля и симптомов интоксикации. Результаты были обработаны методом вариационной статистики.
Средний возраст пациентов в обеих группах не имел достоверных отличий. Среднегодовая частота заболеваемости ОРВИ у детей, перенесших гипоксию, составила – 3,6, у детей без гипоксии – 3,2, что было достоверно ниже. Разницы в длительности кашлевого симптома зафиксировано не было. Длительность температурной реакции у детей 1 группы была равна – 4,53 дня, а у детей 2 группы – 4,1 дня (р < 0,05). Длительность симптомов интоксикации у детей, перенесших гипоксию, составила – 5,33 дня, у детей без гипоксии – 4,8 дня (р < 0,01), что было достоверно ниже.
Таким образом, у детей, перенесших анте- и интранатальную гипоксию, в сравнении с детьми, не имевших гипоксии, выше частота заболеваемости ОРВИ, дольше сохраняются симптомы интоксикации и температурная реакция.
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВТОРИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АНГІОПАТІЙ
У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
Мелеховець О.К., Шелестюк Н.В., Пустова М.А., Рєзник А.В., студ. 4-го курсу
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Діабетична ангіопатія (ДА) – генералізоване ураження кровоносних судин різного калібру, що характеризується ушкодженням їх стінок та порушенням гемостазу, у хворих на цукровий діабет (ЦД) на пізніх етапах після його первинної маніфестації. За даними літератури при застосуванні у хворих на цукровий діабет терапії, яка покращує реологічні властивості крові та має антитромботичний ефект, ризик прогресування ДА зменшується до 74%.
Метою нашого дослідження була оцінка ефективності проведення антикоагулянтної терапії у хворих на ЦД.
Для досягнення поставленої мети було обстежено 40 хворих на ЦД, проведено детальний аналіз їх медичної документації (історії хвороби, амбулаторні карти), та проведено цілеспрямований опит щодо дотримання комплаєнсу. На жаль, хворі на ЦД не завжди слідують рекомендаціям лікаря.
До обстеження увійшло 20 осіб з ЦД 1 типу та 20 осіб з ЦД 2 типу (зі стажем захворювання від 8 до 20 років). Хворі були розподілені на 2 групи: І група – 32 хворих (80%), що мали призначення, але не виконували рекомендації лікарів стосовно антикоагулянтної терапії в амбулаторних умовах, ІІ група – 8 хворих (20%) отримувала дезагреганти протягом всього часу спостереження.
Критеріями оцінки стану хворих були рівні фібриногену та холестерину плазми крові, показники артеріального тиску (АТ) та клінічні прояви ДА.
Згідно отриманим даним, рівень фібриногену сироватки хворих І групи був достовірно вищим за рівень фібриногену в ІІ групі: 4,72+0,6 г/л та 3,1+0,3 г/л, відповідна тенденція була характерна для рівня холестерину (7,3+1,2 ммоль/л та 3,8+0,4 ммоль/л); показники АТ у І групі були в межах 180+20/110+10 мм рт.ст., у ІІ групі – 120+10/90+10 мм.рт.ст.; ступінь клінічних проявів ДА хворих І групи був значно вищий у порівнянні з ІІ групою.
Таким чином, в процесі дослідження було оцінено ефективність та доцільність використання антикоагулянтної терапії для профілактики діабетичних ускладнень, було проінформовано щонайменш 32 особи про необхідність виконання всіх лікарських рекомендацій стосовно лікування в амбулаторних умовах.
Отримані дані свідчать про ефективне зниження гіперкоагуляційного потенціалу крові та є підґрунтям для використання антикоагулянтів у якості ефективної вторинної профілактики діабетичних ангіопатій.
удосконалення методів вторинної профілактики ацетонемічного синдрому
Мелеховець О.К., Петрова В.В., Хілько А.С., студ. 5-го курсу
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Ацетонемічний симптомокомплекс в практичній діяльності дитячих лікарів зустрічається досить часто (за вітчизняними даними, у 4-6% дітей в віці від 1 до 12-13 років) і розглядається як маніфестна форма сечокислого діатезу. Правильне розуміння ацетонемічного синдрому в контексті з сечокислим діатезом дозволяє лікарям кваліфіковано підійти до проблеми скринінгу і в багатьох випадках уникнути його крайнього прояву – ацетонемічної коми.
Метою дослідження було удосконалення методів вторинної профілактики ацетонемічного синдрому на основі сонографічного ренального скринінгу.
Під спостереженням знаходилось 63 дітей з кетоацетодозом за період з січня по грудень 2008 року та 37 дітей за період з січня по листопад 2009 року. Проаналізовано історії хвороби дітей віком від 10 місяців до 17 років, які мали в анамнезі ацетонемічні кризи.
Метаналіз архівного матеріалу був проведений з використанням 100 історій хвороб в архівах лікувальних закладів.
Всім хворим було проведене обстеження згідно протоколам. У якості додаткових методів нами була використана ехографія нирок у перші 3 доби госпіталізації та після купування гострого періоду.
При проведенні сонографічного обстеження нирок у хворих всіх груп були виявлені ознаки метаболічної нефропатії (помірне підвищення ехогенності паренхіми, наявність гіперехогенних включень).
Отримані через 5 днів після госпіталізації лабораторні та інструментальні дані свідчили про досягнуту позитивну динаміку, що характеризувалося відсутністю ацидозу, кетозу, гіперурікемії та нормалізацією рН сечі і зменшенням кристалурії. Однак сонографічні ознаки метаболічної нефропатії залишались без змін протягом всього терміну госпіталізації. Таким чином, сонографічна візуалізація нирок доводить наявність морфологічних змін як у гострому періоді, так і при компенсації метаболічних порушень.
Отримані дані доводять, що УЗ-дослідження нирок є інформативним та специфічним методом для діагностики метаболічної нефропатії при ацетонемічному синдромі, та може бути рекомендованим у якості скринінгового методу даної патології.