Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
Коломієць Л.П.
Науковий керівник –к.м.н., доц. Н.І. Ільїна
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб і епідеміології з курсом мікробіології, вірусології та імунології
Опісторхоз – один з поширених паразитозів. У Сумському регіоні він складає одну з головних проблем у зв’язку з високою інвазивністю риби в річках на території області.
Мета дослідження: вивчити особливості епідеміології і клініки опісторхозу в Сумській області.
Матеріали і методи. Обстежено і проаналізовано 112 стаціонарних карт хворих на опісторхоз, які перебували на лікуванні в Сумській обласній клінічній інфекційній лікарні ім. З.Й. Красовицького протягом останніх 4 років.
Результати дослідження. Серед госпіталізованих жінки склали 62,5 %, чоловіки – 37,5 %. Середній вік інвазованих 41±2,5 роки. Вікова група: до 18 років - 13 (11,6 %) осіб; 19-29 – 26 (23,2 %); 30-40 – 21 (18,8 %); старше 40 – 52 (46,4 %).
Основний відсоток пацієнтів склали мешканці м. Суми та С-Будського району – 49,1 % та 20,6 % відповідно. У 59,8 % хворих фактором передавання була в’ялена та солона риба. Група ризику – рибалки та члени їх родин – склала 71,9 %. У всіх хворих опісторхоз мав хронічний перебіг.
При поступленні в стаціонар 53,6 % хворих скаржилися на важкість у правому підребер’ї, 29,5 % - біль в епігастрії, 25,9 % - гіркоту в роті, 24,1 % - нудоту, 16,1 % - здуття живота, 9,8 % - нестійкий стілець. При об’єктивному обстеженні у 24,1 % пацієнтів визначалась субіктеричність склер, у 21,4 % - субфебрилітет, у 74,1 % - гепатомегалія. В гемограмі еозинофілія виявлена у 3 % хворих. Діагноз опісторхозу підтверджений копроовоскопією та дослідженням дуоденального вмісту. У всіх хворих у калі знайдені яйця опісторхісів, а в 25 % - і в дуоденальному вмісті. У 45 % пацієнтів діагноз був підтверджений методом ІФА.
При УЗД ознаки гепатиту виявлені у 17,2 %, холециститу 78,6 %, холангіту 21,3 %. Дискінезії жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом виявлені у 11,7 % пацієнтів. Крім ураження гепатобіліарної системи у 69,7 % хворих при ФГДС визначався гастрит, у 30,3 % - гастродуоденіт. У 14,3 % осіб знайдені дистрофічні зміни міокарду, у 42,9 % - астено-вегетативний синдром.
Отже, захворюваність на опісторхоз у Сумській області висока (112,7 на 100 тис.населення). Основним фактором передавання є солона та в’ялена риба. Захворювання в більшості випадків має латентний перебіг з ураженням гепатобіліарної системи і шлунка.
Клинико-эпидемиологические особенности описторхоза в условиях северо-восточного региона УкраинЫ
Кочетков А.В.
Научный руководитель – д.м.н., проф. Н.Д. Чемич
СумГУ, кафедра инфекционных болезней и эпидемиологии с курсом микробиологии, вирусологии и имунологии
Описторхоз – один из самых распространенных и социально значимых гельминтозов в Украине, который относится к разряду «неуправляемых» паразитарных болезней. Это обусловлено распространенностью, трудностями диагностики, серьезностью осложнений и исходов описторхоза, возбудитель которого Международным агентством по изучению рака отнесен к группе канцерогенов № 1 человека. Сумская область является наиболее зараженной территорией в Украине, это связано с большим количеством речек из бассейна р. Днепр. Наиболее подвержены заражению жители районов: Бурынского, Великописаревского, Кролевецкого, Недригайловского, Путивльского, Середино-Будского, Сумского, Шосткинского, Ямпольского.
Цель исследования - изучить клинико-эпидемиологические особенности описторхоза в условиях северо-восточного региона Украины.
Материалы и методы: исследовано и проанализировано 57 стационарных карт больных на описторхоз, которые находились на лечении в Сумской областной инфекционной больнице им. З.Й. Красовицкого с 2001 г. по 2005 г.
Результаты исследования: среди госпитализированных женщины составили 54,39 %, мужчины - 45,61 %. Средний возраст инвазированных – (37,44±2,5) года. Жители сельской местности составили 68,42 %, города - 31,58 %. Основной процент пациентов составили жители Середино-Будского района - 33,33 %, Недригайловского - 17,54 %, Сумского – 15,79 % и Путивльского районов – 10,53 %. У 85,96 % больных фактором передачи была вяленая и соленая рыба. Группу риска составили рыболовы и члены их семей. В 96,5 % течение заболевания было хроническим.
При поступлении в стационар 64,91 % жаловались на тяжесть в правом подреберье, 28,07 % - на тошноту, 24,56 % - на горечь во рту и снижение аппетита, 56,14 % - на слабость, 15,79 % - на вздутие живота. При объективном обследовании у 63,16 % пациентов состояние было средней степени тяжести, у 3,51 % была выявлена желтушность кожных покровов, у 29,82 % - субиктеричность склер, у 50,88 % - болезненность в правом подреберье, в среднем печень выступала из-под края реберной дуги на 1 см.
Диагноз описторхоза подтверждался копроовоскопией и исследованием дуоденального содержимого. У 75,44 % больных в кале были обнаружены яйца описторхий, среднее количество яиц в 1 грамме кала составило 15. При исследовании дуоденального содержимого у 26,32 % больных описторхии определялись в порции «В», в порции «С» у 12,28 % больных и в порции «А» у 7,02 % больных.
При УЗИ признаки холецистита были определены у 35,09 %, гепатохолецистита - у 15,79 %, холецистохолангита - у 17,54 %, дискинезии желчевыводящих путей по гипокинетическому типу - у 31,58 % пациентов. Кроме поражения гепатобилиарной системы при ФГДС были выявлены изменения со стороны верхних отделов желудочно-кишечного тракта, а именно: у 26,32 % пациентов выявлен гастродуоденит, у 10,53 % - гастрит.
Выводы: заболеваемость на описторхоз в северо-восточном регионе Украины высокая. Основным фактором передачи является слабо соленая и вяленая рыба. Заболевание в большинстве случаев имеет латентное, хроническое течение с поражением гепатобилиарной системы и верхних отделов желудочно-кишечного тракта.
профілактика ВІЛ – інфекції у медичних працівників при профЕсійних аваріях
Лобанов О.О., студ. 6-го курсу
Науковий керівник – д.м.н., проф. М.Д. Чемич
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб і епідеміології з курсом мікробіології, вірусології та імунології
ВІЛ-інфекція – не лише медична проблеми, але й проблема соціального розвитку та національної безпеки, основними глобальними та регіональними аспектами якої залишаються зростання числа інфікування вірусом та смертей від СНІД.
Мета роботи - проаналізувати випадки аварійних ситуацій на робочих місцях медичних працівників у Сумській області та вивчити ефективність комплексу заходів щодо попередження ВІЛ- інфікування.
За період 2003 – 10 міс. 2009 р. у лікувально-профілактичних закладах Сумської області зареєстровано 38 аварійних ситуацій, пов’язаних з ризиком ВІЛ- інфікування, в які залучено 38 медичних працівників.
При аналізі даних аварійних ситуацій виявлений наступний розподіл потерпілих за ступенем ризику інфікування: високий ступінь з ймовірністю інфікування 0,3 % - 29, низький – 9, з ймовірністю інфікування 0,09 %. У 36 випадках позитивний ВІЛ-статус пацієнта був відомий до контакту, у двох – встановлений відразу після аварії стандартним експрес-тестом, у подальшому підтверджений методом ІФА. Переважну кількість постраждалих склали жінки, яких було в 4 рази більше, ніж чоловіків – 31 проти 7.
Частіше аварійні ситуації спостерігались у роботі середнього медичного персоналу - 24 (63 %) випадки; серед лікарів - 10 (26 %) випадків; серед молодшого медичного персоналу – 4 (11 %) випадки. Найбільший ризик інфікування ВІЛ виявлено в відділеннях хірургічного профілю (торакальне, хірургічне, акушерське, відділення анестезіології та реанімації), де відбулося 26 (68 %)аварійних ситуацій.
При аналізі стажу роботи виявилось, що більшість профаварій виникало у медпрацівників, які працюють за спеціальністю від 5 до 10 років – 17; 5 – при стажі роботи до 5 років (з них 1 студент медичного коледжу); 16 – при стажі роботи більше 10 років.
Висновок. За період з 2003 по 10.2009 р.р. у лікувально-профілактичних закладах Сумської області зареєстровано 38 аварійних ситуацій з ВІЛ-інфікованим матеріалом на робочому місці, повна інформація про пацієнтів була лише у 15 випадках. За ступенем ризику інфікування у працівників медичних закладів встановлений переважно високий ступінь. Основну кількість постраждалих склали жінки і переважно середній медичний персонал. Найбільший ризик інфікування ВІЛ виявлено в відділеннях хірургічного профілю. Більшість профаварій виникають у медичних працівників із стажем роботи від 5 до 10 років (45 %), що можна пояснити зниженням настороги та почуття небезпеки при ще недостатньому досвіді. ВІЛ-інфікування у потерпілих не відбулося, що свідчить про достатню ефективність комплексу заходів з профілактики ВІЛ після контакту, в тому числі ефективність ПКП антиретровірусними препаратами.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ.
Мирошніченко А.А.
Науковий керівник – к.м.н., доц. Н.І. Ільїна
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб і епідеміології з курсом мікробіології, вірусології та імунології
За останні роки досягнутий значний прогрес у вивченні EBV- інфекції. Доведена роль збудника у розвитку онкологічних та опортуністичних інфекцій при імунодефіцитних станах. Загальновідома класична клінічна картина інфекційного мононуклеозу (ІМ). Однак бувають випадки, коли відсутність того чи іншого клінічного симптому призводить до діагностичних помилок.
Мета дослідження: вивчити особливості перебігу ІМ у Сумській області.
Матеріали і методи: обстежено і проаналізовано 46 стаціонарних карт хворих на інфекційний мононуклеоз, які перебували на стаціонарному лікуванні в Сумській обласній клінічній інфекційній лікарні ім. З.Й. Красовицького протягом 10 років (1999-2009 р.р.). Середній вік хворих склав 19,61±2,5 роки. Чоловічої статі було 26 (56,53 %), жіночої - 20 (43,48 %).
Результати дослідження. Для ІМ не характерна сезонність: взимку лікувались 30, 44 % хворих, навесні - 24 %, влітку - 13,1 %, восени - 32,7 %. У значної кількості пацієнтів (89 %) хвороба починалася з болю в горлі. Досить часто спостерігались озноб (32,0 %), біль голови (30,0 %). У 3 хворих були скарги на біль у животі, у 2 - екзантема розеольозно - папульозного характеру, що утримувалася від 3-4 до 10 діб. Найбільш постійним симптомом хвороби була гарячка різної тривалості (100 %), гіперемія слизової оболонки ротоглотки (89,2 %), загальна слабість (65,2 %), тонзиліт (89,0 %). Останній у 32,7 % мав катаральний, у 60,9 %- лакунарний, у 4,3 % - плівчастий характер.
Один із ранніх і постійних симптомів хвороби - збільшення лімфатичних вузлів, особливо задньошийних у всіх хворих вже з перших днів хвороби. Поліаденопатія переважно передувала гострому тонзиліту. Збільшення шийних лімфатичних вузлів визначалось у 15,3 % хворих, задньошийних –у 56,6 %, збільшення більше двох груп – у 84,8 %. Болючість лімфатичних вузлів спостерігалась лише у 8,1% хворих, частіше у людей молодого віку. Одним з постійних клінічних симптомів були збільшення печінки - у 82,7 % хворих, селезінки – у 69,6 %. У 30,5 % пацієнтів селезінка залишалася в межах норми.
Кількість атипових мононуклеарів в середньому була 8 %, з’являлись переважно на 6-10 - й день хвороби. Лімфоцитоз був виявлений у 54, 35 % хворих. Отже, у більшості пацієнтів перебіг інфекційного мононуклеозу був типовий.
сучасні соціально-екологічні умови та спорадичнИЙ шигельоз
Чемич О.М., студ. 3-го курсу, Репньовська І.І., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – д.м.н., проф. М.Д. Чемич
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб і епідеміології з курсом мікробіології, вірусології та імунології
Мета дослідження. Вивчити клініко-епідеміологічні особливості перебігу спорадичного шигельозу в сучасних соціально-екологічних умовах Північно-східного регіону України.
Результати дослідження. Проаналізовано 2314 історій хвороб та частково обстежено хворих на спорадичний шигельоз (СШ). Середній вік хворих склав (27,8±0,4) років. Чоловіків було 1175 (50,8 %), жінок – 1139 (49,2 %). Найбільше хворих було із середньотяжким перебігом СШ (1174), значно менше з легким (817) та тяжким (323). У всіх хворих клінічно діагностовано СШ, бактеріологічне та/чи серологічне підтвердження діагнозу отримано у 2183 випадках (94,3 %). Серед збудників переважно виділялись S. sonnei (1198 хворих) і S. flexneri (906), значно рідше - S. newcastle (70) та S. dysenteriae (9).
Встановлено, що при спорадичній захворюваності на Ш спостерігається періодичність та літньо-осіння сезонність. Шигельоз супроводжується ураженням в однаковій мірі як чоловіків, так і жінок. Чоловіки, що захворіли, були молодші за жінок і раніше звертались за стаціонарною допомогою.
Основними шляхами передавання були харчовий та контактно-побутовий. Більше третини хворих при СШ не могли вказати ні на шлях, ні на фактор передавання. Факторами передавання в основному були свіжомолочні продукти. Основні етіологічні чинники при СШ це Sh. sonnei та Sh. flexneri. У пацієнтів жіночої статі як етіологічний фактор переважала Sh. flexneri.
У більшості обстежених встановлено середньотяжкий ступінь Ш. Відмічається переважання при середньому ступені тяжкості хворих жінок, при легкому - чоловіків. У більшості випадків діагностовано колітичну форму хвороби. Вона також частіше реєструвалась у пацієнтів чоловічої статі.
Легкий ступінь СШ перебігав у чоловіків з більш різноманітною симптоматикою, переважала кількість хворих з гепатомегалією, гіпотензією, тахікардією, спазмом сигмоподібної кишки. Вираженість клінічної симптоматики відповідала загальноприйнятим нормам для легкого перебігу СШ та не залежала від статі хворих. Клінічна симптоматика була характерною для клінічних форм шигельозу та не залежала від статевої приналежності пацієнтів.
При середньому ступені СШ найбільша частота клінічних симптомів реєструвалась у хворих з гастроентероколітичною формою хвороби. Вираженість та частота клінічної симптоматики не залежала від статі та клінічної форми за винятком гіпотензії більш, вираженої у чоловіків.
Найбільша частота клінічних симптомів при тяжкому перебігу СШ реєструвалась у пацієнтів з гастроентероколітичною формою. Виявлена залежність частоти клінічних ознак від статі, вона була значною у жінок. Вираженість симптоматики переважно не залежала від клінічної форми за винятком гіпотензії, більш вираженої при гастроентероколіті та ентероколіті.
Висновок. При СШ спостерігається періодичність та літньо-осіння сезонність, відбувається ураження в однаковій мірі як чоловіків, так і жінок. Більшість пацієнтів у віці до 30 років. Чоловіки, що захворіли, молодші за жінок і раніше звертались за стаціонарною допомогою. Основні шляхи передавання - харчовий та контактно-побутовий. Фактори передавання в основному - свіжомолочні продукти. Основні етіологічні чинники при СШ - це Sh. sonnei та Sh. flexneri. У пацієнтів жіночої статі як етіологічний фактор переважала Sh. flexneri.
ЧАСТОТА ВИЯВЛЕННЯ АНТИТІЛ ДО ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С СЕРЕД ДОНОРІВ КРОВІ
Панасюк А.М., студ. 3-го курсу
Науковий керівник - д.м.н., проф. М.М. Каплін
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб і епідеміології з курсом мікробіології, вірусології та імунології
Індикатором інфікованості населення вірусом можна вважати рівень виявлення специфічних вірусних маркерів у первинних донорів. Саме такими маркерами поширеності ВГС є антитіла до нього – анти-ВГС.
Метою роботи було визначення щорічних і помісячних динамік виявлення антитіл до вірусу гепатиту С серед донорів крові та порівняння цих даних з динамікою захворюваності на гепатит С серед населення Сумської області у період з 1998 по 2008 рік.
Робота виконана на базі вірусологічної лабораторії "Обласного донорського центру". За досліджуваний період було проведено 188046 досліджень зразків донорської крові, причому в останні роки (2005-2008 р.р.) кількість обстежених на анти-ВГС донорів була найнижчою.
Частота виявлення антитіл до ВГС серед донорів крові Сумської області значно коливалась. У період 1998-2001 р.р. відзначено достовірне (t >2) збільшення відсотка ІФА-позитивних донорів, зниження цього показника у 2001-2004 р.р. та його стрімке підвищення у 2004-2005 р.р. Максимальна питома вага донорів, у крові яких знайдені анти-ВГС, у 2008 р. (2,08 %).
Найвищі рівні виявлення анти-ВГС-позитивних донорів відмічені у густонаселених районах області (Шосткинському, Конотопському, Сумському, Лебединському, Роменському), що свідчить про неоднорідність інфікування вірусом ГС. Питома вага ІФА-позитивних донорів зростає у зимово-весняний період.
У м. Суми та Сумському районі у період 1998-2001 р.р. кількість щорічно виявлених позитивних на анти-ВГС донорів поступово зростала: від 0,56 % у 1998 році, до 1,09 % у 2001 р. Наступні 2002-2004 роки характеризувались меншою питомою вагою позитивних донорів, хоча вже починаючи з 2005 р. відсоток ІФА-позитивних донорів неухильно зростав.
Частота виявлення анти-ВГС є найбільшою серед донорів віком 20-29 років і поступово знижується у старших вікових групах. Вікова категорія 50 років і вище з’явилась лише у 2002 році і саме серед осіб цього віку найменше виявлень анти-ВГС.
Рівень виявлення анти-ВГС серед жінок нижчий, ніж серед донорів чоловічої статі. Найвищий відсоток виявлення анти-ВГС у чоловіків у віковій групі 20-29 років, а у жінок – 30-39 років.
Динаміка виявлення антитіл до ВГС серед безоплатних донорів є вищою у порівнянні з оплачуваними, що пояснюється неодноразовим обстеженням останніх та їх поступовим відсіюванням від загальної маси донорів.
Динаміка захворюваності на гепатит С не співпадає з динамікою виявлення анти-ВГС на всіх територіях області. Найбільша наближеність показників захворюваності і виявлення анти-ВГС у донорській крові спостерігається у 2002 і 2005 роках, а найменша – у 2004 році. Можливо, це пов’язано з тим, що донори не є представниками всіх верств населення.
РОЛЬ HELICOBACTER PYLORI У РОЗВИТКУ ПЕРЕДПУХЛИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА РАКУ ШЛУНКА
Лукаш А.В., студ. 2-го курсу
Науковий керівник - д.м.н., проф. М.М. Каплін
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб і епідеміології з курсом мікробіології, вірусології та імунології
Helicobacter pуlorі відноситься до умовно патогенних мікроорганізмів, може викликати хронічне враження слизової оболонки шлунку (стійке запалення з утворенням виразок та пухлин). Метою нашої роботи було дослідити можливий зв'язок розвитку передпухлинних захворювань та злоякісних пухлин з інфікованістю Н.pуlorі.
Об’єктом дослідження була слизова оболонка шлунку в нормі та в результаті дії на неї Н.pуlorі (Нр). За час нашого дослідження обстежено 910 пацієнтів. З них у 239 виявлено дисплазію, ступінь тяжкості якої прямо пропорційно пов’язаний з рівнем обсіменіння Нр. Атрофічні гастрити виявлені у 289 хворих, у 87 % поєднувалися з Нр. Рак шлунку виявлений у 245 хворих, у 91 % поєднувався з Нр. Таким чином перераховані факти свідчать про можливий зв'язок Нp і раку шлунку.
Вчасне виявлення та видалення з слизової оболонки шлунку Нp і лікування передпухлинних захворювань може попередити розвиток раку шлунку. Проведення скринінгу методом фіброгастродуоденоскопії із взяттям матеріалу на дослідження, дає можливість виявляти рак шлунку на ранніх стадіях , тим самим покращити результати лікування і зменшити смертність від даного захворювання.
МОНІТОРИНГ ЧУТЛИВОСТІ МІКРООРГАНІЗМІВ, ВИДІЛЕНИХ ВІД НОВОНАРОДЖЕНИХ З НИЗЬКОЮ МАСОЮ ТІЛА, ДО АНТИБІОТИКІВ ТА АНТИМІКОТИКІВ
Голубнича В.М.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб і епідеміології з курсом мікробіології, вірусології та імунології
Незрілість факторів інфекційного захисту, висока частота інвазивних процедур обумовлюють те, що малюки народжені з низькою масою тіла є однією із груп високого ризику по розвитку різних гнійно-запальних ускладнень. Дані процеси у дітей, які перебувають на лікуванні у відділенні патології новонароджених, часто мають дисемінований характер та супроводжуються високою летальністю.
Метою нашого дослідження було провести моніторинг чутливості мікроорганізмів ізольованих від новонароджених до найчастіше вживаних у клініці антибіотиків, для підвищення ефективності лікувально-профілактичних заходів.
Нами було проведено дослідження мікробіоти ротової порожнини, пупка, очей, калу, сечі, шкіри промежини у дітей, які перебували на лікуванні у відділенні патології новонароджених. Із різних ділянок тіла було виділено S. epidermidis, S. aureus, К. pneumoniae, C. xerosis, M. morganii, P. vulgaris, E. coli, Candida spp. Перераховані мікроорганізми були полірезистентними до ряду антибіотиків. Найбільша кількість чутливих штамів S. epidermidis, S. aureus була до цефотоксиму (70 та 55 % ізолятів відповідно). Серед ізолятів К. pneumoniae найбільша кількість чутливих штамів була до гентаміцину (80 %), цефотоксиму (80 %) та канаміцину (67 %). Ізоляти P. aeruginosa були найбільш чутливими до гентаміцину (80 %), а штами E. coli - до гентаміцину (91 %) та доксицикліну (78 %). До ампіциліну, пеніциліну, ванкоміцину та левоміцетину були резистентними від 77 до 100 % виділених бактерій. Серед грибів роду Candida, ізольованих від новонароджених, чутливими до ністатіну були 92 % штамів, до амфотерицину В 88 % штамів, до мікоцину, еконазолу, флуцитозину та кетоконазолу 100 % штамів, до клотримазолу 56 % штамів, до флуконазолу 57 % штамів та 49 % штамів до ітраконазолу.
Висновки: для лікування та профілактики гнійно-запальних ускладнень у новонароджених, які перебувають на лікуванні у відділеннях інтенсивної терапії доцільно використовувати цефотаксим, доксициклін та гентаміцин.