Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
МІНЛИВІСТЬ МЕРЕОРОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ ТА РІВЕНЬ ЗАХВОРЮВАНОСТІ БОРЕЛІОЗОМ
Бойко В.О., Волохова Н.С., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – к.м.н. А.О. Сніцарь
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб і епідеміології з курсом мікробіології, вірусології та імунології
Іксодові кліщові бореліози (хвороба Лайма) – це група інфекційних трансмісивних природно-вогнищевих захворювань, викликаних бореліями і передаються іксодовими кліщами. При цих хворобах переважно уражаються шкіра, нервова система, опорно-руховий апарат і серце.
Інкубаційний період від 3 до 32 діб. Діагностика в ендемічних районах ґрунтується на клінічних даних - появі одного або декількох симптомів після укусу кліща (гарячка, мігруюча кільцеподібна еритема, міалгії, артралгії, менінгополіневрит, менінгорадикулополіневрит, міокардит, артрит, атрофічний акродерматит). Специфічна діагностика полягає у виділенні борелій з крові, біоптату і трансудату шкіри, ліквору, синовіальної рідини, у знаходженні антитіл до збудника в сироватці крові за допомогою імунофлуоресцентного або імуноферментного методів. Титр антитіл класу Ig M досягає найвищого рівня на 4-6-му тижні від початку захворювання, а титр антитіл класу Ig G , як правило, збільшується повільно і досягає максимального значення через декілька місяців. Треба врахувати те, що антитіла до збудника хвороби Лайма перехресно реагують з іншими спірохетами.
У зв’язку зі збільшенням, за останні роки, в нашому регіоні, рівня захворюваності бореліозом, із співпрацею метеорологічної служби, ми порівняли кількість захворілих у різних районах Сумщини за допомогою метеорологічної карти погодних умов. До уваги брали всі дані про захворілих, вік, стать, супутні захворювання, місце зараження, антибіотикотерапію і т.д.; в регіонах зараження – температуру повітря, вологість, атмосферний тиск в часи інфікування людей.
Статистична інтерпретація даних, дала нам змогу виявити пряму залежність змін кліматичних умов та рівня захворюваності на кліщовий бореліоз території Сумщини.
СЕКЦІЯ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
СРАВНИТЕЛЬНАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ВЛИЯНИЯ ВИДА ВСКАРМЛИВАНИЯ НА КРАТКОСРОЧНУЮ ДИНАМИКУ МАССЫ НОВОРОЖДЕННОГО В КРИТИЧЕСКОМ СОСТОЯНИИ
Попов С.В.
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Материнское молоко остается одним из главнейших факторов нормального роста и развития новорожденного и ребенка старшего возраста. Уровень заболеваемости острыми инфекционными заболеваниями и становление иммунологической резистентности в целом, вероятность аллергических и неинфекционных заболеваний, алкоголизма и психоэмоциоциональных проблем – все это может быть следствием степени адекватности грудного вскармливания. Однако, возникают ситуации, когда материнское молоко, иногда ненадолго, может быть недоступно для ребенка. Это возможно для новорожденных, в период становления лактации у матери, а также в случаях патологических состояний во время родов. Имеются ряд искусственных смесей, разработанные известными фирмами, получившие признание и возможность к назначению в первые дни жизни ребенка. Они постоянно совершенствуются, новые добавки, как например фруктозолигосахариды, привносят им новые позитивные качества. Конечно, достичь гомологии эффектам грудного молока им не удается, хотя бы потому, что эти самые позитивные эффекты постоянно добавляются или, точнее, раскрываются в новых исследованиях. Однако, представляется, что замена материнского молока новорожденному в течение 1-2 дней искусственной смесью, вряд будет иметь весомое значение в каких-либо аспектах, в частности в особенностях направления динамики массы в течение суток.
Для проверки указанного тезиса было проведено соответствующее исследование. Было изучено 70 эпизодов изменения массы тела у новорожденных, находящихся в критическом состоянии. Возраст детей находился в пределах от 1 до 15 дней. Всем им был выставлен диагноз неонатальной энцефалопатии тяжелой степени. Проводилось энтеральное вскармливание через зонд, объем которого определялся возрастом и состоянием ребенка и не имел зависимости от характера назначаемой смеси. Вид ее обозначался наличием материнского молока, во вторую очередь - наличием той или иной смеси. В большинстве случаев – 48% - вводилось молоко матери, реже – в 35% - адаптированная смесь N1, а в 17% - смесь N2. Оценивался знак изменения массы тела на фоне использования того или иного вида вскармливания в течение 24-х часового периода.
Результаты исследования показали 2-3 кратное преимущество материнского молока. Положительная динамика массы тела при его использовании отмечалась в течение всего неонатального периода, как раннего, так и позднего, что подтверждал анализ соотношения оддса в указанные периоды. Две используемые смеси имели скорее негативное воздействие на вес. Таким образом, введение материнского молока связывалось с положительной суточной прибавкой массы новорожденного в критическом состоянии как в ранний, так и поздний неонатальный периоды, чего не отмечается при использовании искусственных смесей.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЭХОГРАФИИ В ОЦЕНКЕ СОСТОЯНИЯ ПОЧЕК У НОВОРОЖДЕННЫХ С НЕОНАТАЛЬНОЙ ЭНЦЕФАЛОПАТИЕЙ
Попов С.В.
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Неонатальная энцефалопатия – одно из наиболее частых заболеваний периода новорожденности. Кроме поражения центральной нервной системы оно характеризуется вовлечением в патологический процесс других органов и систем, особенно в тяжелых случаях. Мочевыделительная система поражается достаточно часто – до 90% случаев. Варианты патологических состояний различны – от функциональных нарушений до нефрита или некроза. Своевременная диагностика изменений мочевыделительной системы в значительной части случаев дает возможность уменьшить риск необратимых изменений и улучшить прогноз относительно жизни и здоровья пациента.
Одним из методов диагностики поражений мочевыделительной системы является ультразвуковое исследование. Оно позволяет оценить структуру почек, использование допплерографии – особенности ренального кровотока. Были обследованы 125 новорожденных с неонатальной энцефалопатией различной степени в динамике неонатального периода.
При оценке двухмерных изображений наиболее частыми изменениями были диффузное или локальное повышение эхогенности. Выраженность первого, оцененная в гистограмме, коррелировала со степенью тяжести энцефалопатии. Локальное повышение эхогенности чаще отмечалось у новорожденных с легкой или средней степенью гипоксического поражения. Допплерографическое исследование давало возможность оценить степень снижения ренального кровотока, использую значения систолической, диастолической и средней скоростей кровотока. Дополнительно изучаемый индекс резистентности указывал на степень спазматических нарушений. В то же время для точной оценки изменений ренального кровотока, а точнее степени влияния на него системной циркуляции был разработан особый индекс. Его расчет включал ряд показателей кривых скоростей кровотока магистральных сосудов и сосудов почек. Использование указанного индекса позволило определить, что наиболее частыми причинами изменений ренального кровотока были изменения на системном уровне. В то же время индивидуальная оценка давала возможность индивидуализировать терапию и добиться лучшего эффекта.
ОСОБЕННОСТИ СПЛАНХНИЧЕСКОГО КРОВОТОКА У НОВОРОЖДЕННЫХ С НЕОНАТАЛЬНОЙ ЭНЦЕФАЛОПАТИЕЙ
Попов С.В.
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Воздействие различных факторов во время беременности и родов часто результируется в развитие гипоксического поражения плода и новорожденного. Степень его может быть различной, как и выраженность клинических проявлений, хотя превалирует поражение центральной нервной системы в виде неонатальной энцефалопатии. Вовлечение в патологический процесс других органов и систем происходит с высокой частотой. Одной из таких является желудочно-кишечный тракт. По данным различных авторов частота поражения ЖКТ различна, может составлять от 40 до 70%. Одной из причин повреждения ЖКТ является изменение уровня кровоснабжения, причем степень нарушения может приводить к развитию язвенно-некротических изменений.
Целью работы было изучение спланхнического кровотока у новорожденных с неонатальной энцефалопатией. Изучались значения параметров кривых скоростей кровотока – систолической, диастолической, средней скоростей кровотока в чревном стволе. Всего было исследовано 125 новорожденных с неонатальной энцефалопатией различной степени в динамике неонатального периода.
Наиболее выраженными были изменения со стороны систолической скорости кровотока, тогда как для средней и диастолической скорости изменения были менее выраженными. В то же время при тяжелой степени неонатальной энцефалопатии указанные особенности изменения кривых скоростей кровотока терялись. В целом определялась зависимость наличия отклонений от нормы показателей спланхнического кровотока от степени энцефалопатии. При легкой таковые обнаруживались в 23% случаев, средней – в 34%, при тяжелой – в 64% случаев. В то же время наличие гипоксии, как антенатальной, так и интранатальной не имело связи с развитием отклонений кривых скоростей кровотока в чревном стволе. Возможно, это связано с недостаточностью верифицируемых симптомов гипоксии.
Полученные данные свидетельствовали о значительной степени вовлеченности в патологический процесс желудочно-кишечного тракта, прямо пропорциональной степени выраженности тяжести неонатальной энцефалопатии. Наличие достоверной связи параметров кривых скоростей кровотока чревного ствола с некоторыми проявлениями гипоксии выявить не удалось.
ОСОБЕННОСТИ ТЕРАПИИ ДЕТЕЙ С ОСТРЫМИ РЕСПИРАТОРНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ
Попов С.В.
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Острые респираторные инфекции являются ведущими причинами заболеваемости и смертности у детей, особенно в раннем возрасте. Это верно как для Украины, так и остальных, в том числе развитых стран мира. Основная причина обращения к семейному врачу или педиатру – это острое респираторное заболевание. Наиболее часто диагностируемым является острая респираторно-вирусная инфекция, хотя в абсолютном большинстве случаев конкретный возбудитель не определяется. Объем необходимых диагностических и лечебных мероприятий определяется в соответствующих приказах МЗ Украины. В то же время клиническая ситуация или ее виденье может требовать использования более широкого спектра медикаментозных средств.
Был проведен анализ наиболее часто используемых средств у детей с острой респираторной вирусной инфекцией в возрасте старше 1 года, находящихся на стационарном лечении. Абсолютное большинство их – 94% - получали антибиотикотерапию. Причем в виде монотерапии – менее половины, около 44%. Наиболее часто антибиотики комбинировались с назначением пробиотиков. Преследуемая основная цель – снизить вероятность развития и выраженность антибиотикассоциированной диареи. В целом это соотносится с общерекомендуемыми показаниями к их назначению. В то же время эффективность пробиотик-терапии дебатируется как у нас в стране, так и за рубежом. Еще одним средством, назначение которого проводилось одновременно с антибиотиками и пробиотиками, было гомеопатическое средство. Частота последнего сочетания была невысока и составляла около 10%.
В возрастной категории до 1 года использование антибиотиков в виде монотерапии отмечалось у меньшего количества – около 10%. В то же время доля детей, получавших антибактериальные средства была адекватной предыдущей возрастной группы. Относительно более часто дети данной группы получали антибиотики в сочетании пробиотиками и гомеопатическими средствами. Более частое использование пробиотиков объяснимо с точки зрения более частого развития антибиотикассоциированной диареи у детей раннего возраста. Использование гомеопатических средств не имеет приемлемого объяснения с точки зрения доказательной медицины.
Таким образом, антибиотики являются наиболее часто назначаемым средством в лечении острой респираторной вирусной инфекции в условиях стационарах. Наиболее часто они комбинируются с пробиотиками.
НЕТРАДИЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ В ЛЕЧЕНИИ ОСТРОЙ РЕСПИРАТОРНОЙ ВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ
У ДЕТЕЙ
Попов С.В.
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Одной из наиболее распространенных патологий детского возраста являются острые респираторные инфекции. Наиболее частым возбудителем при этом является вирус. До 90% населения переболевают в период эпидемии гриппа. Одним из важнейших факторов повышения качества диагностики и лечения, в том числе детского населения, во всем мире и Украине является разработка и внедрение соответствующих протоколов. Относительно острой респираторной инфекции таковые имеются и закреплены в отдельных приказах министерства здравоохранения. Они построены на результатах исследований зарубежных и отечественных ученых, выполненных в свою очередь, на основе требований доказательной медицины.
Нетрадиционные методы лечения, как правило, не включаются в протоколы диагностики и лечения. Тем не менее, врачи педиатры используют в частности гомеопатические препараты в лечении детей с острыми респираторными заболеваниями. Был проанализирован состав медикаментозных средств, назначенных 71 ребенку с острой респираторной вирусной инфекцией, находящихся на стационарном лечении. Гомеопатические препараты были назначены у 18% больных, обычно в составе комплекса терапии. Проведенный анализ сопряженности и регрессии не показал позитивного эффекта указанных средств на длительность заболевания, редукции основных симптомов. Наоборот, добавление гомеопатических средств, в частности, в определенной степени нивелировало действие пробиотиков на состояние желудочно-кишечного тракта.
В США за последние несколько лет были потрачены миллиарды долларов в программе по изучению эффективности средств нетрадиционной медицины. Позитивное действие было найдено лишь для некоторых форм массажа и одного варианта ароматической терапии. В августе прошлого года ВОЗ призвало ограничить использование средств нетрадиционной медицины в ответ на письмо молодых ученых, указывающих на отсутствие доказательств их позитивного действия. Действительно, трудно представить, чтобы, к примеру, журнал “Pediatrics” опубликовал статью об эффекте гомеопатических или подобных средств.
Повышение качества оказания медицинской помощи требует использования в лечении средств и методов, действие которых доказано в соответствующих исследованиях. О вреде полипрагмазии неоднократно и постоянно указывают ведущие отечественные и зарубежные педиатры, причем и здесь речь ведется о средствах доказанного действия. Считать препараты нетрадиционной медицины заведомо средствами «нулевого» риска, по меньшей мере, безответственно.
Особливості артеріальної гіпертензії у сільського населення
Попов С.В., Власенко А.М.
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
На сучасному етапі артеріальна гіпертензія являється важливою і актуальною проблемою охорони здоров’я. Артеріальна гіпертензія підвищує ризик серцево-судинних ускладнень, знижує середню тривалість життя.
Розповсюдженість артеріальної гіпертензії в загальній популяції складає приблизно 20%, а серед людей старше 65 років - 50% і більше. Вік є важливим фактором ризику, розповсюдженість АГ серед осіб віком 50 років складає 10%, серед осіб 60 років – 20%, старше 70 років - 30%.
Метою роботи було прослідити особливості протікання артеріальної гіпертензії у сільського та міського населення. Дослідження здійснювалось на базі СЦРЛ. Об’єктом дослідження були 87 пацієнтів з АГ. Піддослідні були поділені на дві групи за місцем проживання: міські жителі – 43 чоловіки, жителі сільської місцевості – 44 чоловік. Вікові межі груп склали від 40 до 75 років, за статтю розподілення слідуючи: жінок – 65%, чоловіків – 35%. В ході дослідження були проаналізовані дані результатів: вимірювань артеріального тиску, ЕКГ, анамнестичні дані.
По закінченні досліджень були отримані нижче наведені результати. Кількість повторних звернень з приводу погіршення стану у першій групі склала - 38%, у другій - 47%. Частота виникнення ускладнень у першій групі - 16%, у другій - 26%.
В результаті стало очевидним, що у сільського населення артеріальна гіпертензія має тенденцію до більш складного перебігу з вищою кількістю загострень та виникнень ускладнень, що може в свою чергу бути пов’язаним з способом життя, більшими фізичними навантаженнями.
ПОШИРЕННЯ ЗАхВОРЮВАНь ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ У ДІТЕЙ НА ФОНІ РІЗНИХ ВАРІАНТІВ ВИГОДОВУВАННЯ
Попов С.В., Бабинець А.М.
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Захворювання шлунково-кишкового тракту є однією з найбільш поширених патологій дитячого віку. Було досліджено вплив характеру годування протягом першого року життя на розвиток ціх захворювань в старшому віці. Дослідження здійснювалося на базі дитячого відділення, об’єктом дослідження були 90 дітей, які знаходилися на стаціонарному лікуванні. Дослідні групи складали пацієнти віком від 7 до 12 років.
До першої групи належали пацієнти, що знаходилися на природному вигодовуванні, чисельність цієї групи склала 65%. До другої групи належали пацієнти, що знаходились на штучному вигодовуванні, чисельність другої групи – 35%. Таким чином утворилося дві групи піддослідних. При подальшому спостереженні було виявлено, що частота захворювань шлунково-кишкового тракту в першій групі складала 8%, в другій групі складала 33%. Частота виникнення загострень захворювань шлунково-кишкового тракту в першій групі складала 21%, в другій - 25%.
В результаті дослідження стало очевидним, що частота виникнення захворювання менша в групі пацієнтів, що знаходилися на природному вигодовуванні. Більше того, навіть частота виникнення загострень значно менша, тоді як у групі, що знаходилася на штучному вигодовуванні, ризик виникнення хвороби і частота загострень досить висока. Справедливим являється висновок, що природне вигодовування є найпростішою і найефективнішою профілактикою захворювань шлунково-кишкового тракту.
Особенности сердечно–сосудистой системы у детей младшего возраста, рождённых с низкой массой тела
Бокова С.М.
Научный руководитель – д.м.н., проф. С.В. Попов
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
В последние годы одной из важных проблем современной медицины является наличие отклонений со стороны сердечно-сосудистой системы у детей, рождённых с низкой массой тела. Возможно, это связано с функциональными и структурными особенностями организма недоношенного, которые способствуют увеличению риска заболеваемости, смертности и инвалидности. Среди всех систем организма, реагирующих на изменение внешних условий, превалирующую роль играет сердечно-сосудистая система. Важно отметить, что функциональные и структурные изменения проявляются не только в неонатальном периоде, но и в дальнейшем развитии.
Согласно данным литературы, нарушения в работе сердечно - сосудистой системы таких детей в дошкольном возрасте составляют более 50% (51,9%). В структуре этих изменений присутствуют нарушения ритма сердечной деятельности (48%), чаще в виде тахиаритмий или брадиаритмий, экстрасистолий, а также нарушение функции проводимости в виде неполной блокады правой ножки пучка Гиса. У значительного количества детей (35,4%) диагностировано вегето-сосудистую дистонию, которая клинически проявилась изменениями артериального давления, расщеплением II тона над легочным стволом, систолическим шумом. Большая часть (56%) обследованных детей имеют признаки кардиомиопатии, выраженных смещением левой границы сердца, глухостью сердечных тонов, систолическим шумом над верхушкой сердца. Среди разнообразия жалоб у детей следует отметить боль в области сердца (14%), ощущение сердцебиения. Кроме того, имеет место астено-невротический характер жалоб (21%). Анализ диагностики кардиоваскулярных нарушений показал, что наиболее распространёнными методами обследования являются ЭКГ, кардиоинтервалограмма, Эхо-КГ, измерение артериального давления, использование функциональных тестов (проба Вальсальвы, ортостатическая проба, проба с глубоким контролируемым дыханием).
Таким образом, на основании полученных данных, можно судить о том, что частота и выраженность изменений со стороны сердечно-сосудистой системы у детей, рождённых с низкой массой тела достаточно велика. Это требует дальнейшего более детального изучения с целью раннего выявления нарушений и своевременной их коррекции.
ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРАПІЇ ПРИ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЯХ
В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ
Кулізньова Г.В.
Науковий керівник – д.м.н., проф. С.В Попов
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Патологія органів дихання є найбільш частою причиною захворюваності та смертності в дитячому віці. В останні роки відмічається зростання частоти гострих респіраторних вірусних інфекцій, особливо серед дітей першого року життя. Від того, наскільки правильно обраний комплекс лікувальних заходів, залежить в остаточному підсумку ефективність терапії та прогноз захворювання. В Україні розроблений протокол діагностики та лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій, за яким основними препаратами в терапії цих захворювань є противірусні засоби. Антибактеріальна терапія рекомендована лише в разі приєднання ускладнень. Проте доволі часто ці препарати використовуються в лікуванні респіраторних вірусних інфекцій, особливо при наявності гіпертермічного синдрому, виражених ознак інтоксикації в клінічному аналізі крові, відсутності приросту маси тіла у дітей раннього віку та відсутності позитивної динаміки при використанні противірусних засобів.
Метою дослідження було вивчення сучасних напрямків в терапії гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей та їх порівняльна характеристика.
Обстежено 76 дітей, які знаходилися на стаціонарному лікуванні з діагнозом гостра респіраторна вірусна інфекція. Серед них 39,47±5,64% склали пацієнти віком до 1 року, 60,53±5,64% - старші 1 року. Був проведений аналіз температурної реакції, наявності приросту маси тіла у дітей віком до 1 року, рівня гематологічного показника інтоксикації (ГПІ) та лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), а також тривалість перебування пацієнтів в стаціонарі. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали методом варіаційної статистики.
Було виділено 4 групи у відповідності з напрямками в терапії гострої респіраторної вірусної інфекції: в першій групі (30,26±5,30%) в якості лікування використовувалася антибактеріальна терапія у вигляді монотерапії, в другій групі (10,53±3,54%) – симптоматичне лікування, в третій (44,74±5,74%) - антибактеріальні препарати в комбінації з пробіотичними засобами, в четвертій (14,47±4,06%) - антибактеріальна терапія в комплексі з пробіотиками та гомеопатичними засобами.
В результаті порівняльного аналізу тривалості температурної реакції найкращі показники відмічені в групі, де поряд з антибактеріальними препаратами використані пробіотики. Практично у всіх пацієнтів з цієї групи температура нормалізувалася менш ніж за три доби від початку лікування. Позитивна динаміка збільшення ваги серед дітей віком до 1 року спостерігалася у всіх групах, крім третьої, де у половини пацієнтів було відмічено відсутність приросту маси тіла. В результаті підрахунку показників інтоксикації на третій день від початку лікування найкращі показники ЛІІ та ГПІ виявлені в другій та четвертій групі пацієнтів. Більшість дітей, які знаходилися на симптоматичному лікуванні, перебували в стаціонарі менше дев’яти днів, в той час як середня тривалість лікування половини пацієнтів з третьої та четвертої групи становила більше дев’яти днів.
Таким чином, використання поряд з антибактеріальними препаратами пробіотичних та гомеопатичних засобів впливає на тривалість температурної реакції та виразність інтоксикаційного синдрому. Проте застосування пробіотиків у дітей раннього віку не має позитивного впливу на динаміку ваги.