Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
РОЛЬ НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНОЇ ДИСТОНІЇ В РОЗВИТКУ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ
Сухарєв А.Б., Філь Ю.П., студ. 2-го курсу
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Вірогідність розвитку гестозу і ступінь його тяжкості багато в чому визначається наявною екстрагенітальною патологією. Одним з таких фонових захворювань є нейроциркуляторна дистонія (НЦД). Провідним механізмом у розвитку судинних порушень при гестозі є гормональний дисбаланс. Тому ймовірно, що за наявності фону у вигляді базального порушення судинного тонусу вірогідність розвитку гестозу значно зростає, а клінічний перебіг уже існуючого гестозу посилюється, особливо при поєднанні з іншими екстрагенітальними захворюваннями.
Мета даного дослідження: виявлення взаємозв'язку між ступенем тяжкості пізнього гестозу і наявністю НЦД.
Матеріали і методи: дослідження проводилося в обласному відділенні екстрагенітальної патології вагітних. Проаналізовано 40 історій хвороби жінок з гестозом. Оцінці підлягали наступні показники: ступінь прояву набряків і їх локалізація; величина АТ; наявність супутніх екстрагенітальних захворювань, час їх маніфестації.
Отримані результати: у 32% жінок - розвиток гестозу з 27-28 тижнів вагітності; у 51% - з 31-32 тижнів; у 17% - з 21-22 тижнів. Підвищення АТ до 150-160 мм. рт. ст. відмічено в 64,2% і стабілізація АТ після курсу інфузійної терапії сульфатом магнію, прийому допегіта. У 33,4% – підйом АТ до 140-150 мм.рт.ст. і нормалізація АТ на тлі внутрішньовенного введення сульфату магнію; у 2,4% підвищення АТ до 180 мм.рт.ст., що вимагало введення сульфату магнію в дозі 12 - 18 грам сухої речовини за добу.
В обстежених жінок встановлена ступінь тяжкості гестозу за шкалою Goekae. З 40 жінок з гестозом у 8 діагностовано тяжкий перебіг, причому серед них у 7 вагітних в анамнезі НЦД зі значними клінічними проявами. У 21 вагітної – легкий перебіг, серед яких 18 жінок з НЦД, діагноз якої вперше встановлено підчас вагітності, 1-2 фонових захворювань; у 11 – легкий перебіг гестозу, 1 соматичне захворювання, відсутність в анамнезі діагнозу НЦД, проте мали місце до вагітності початкові клінічні ознаки судинних уражень.
Таким чином, наявність НЦД як фонової патології значно збільшує ризик розвитку і ступінь тяжкості пізнього гестозу. Своєчасне виявлення і лікування НЦД дозволить діагностувати гестоз на доклінічному етапі, ще до прояву симптомів і призначити комплексне лікування даного ускладнення.
ЭНДОМЕТРИОЗ КАК ПРИЧИНА БЕСПЛОДИЯ
Качмала Л.А.
Научный руководитель – к.м.н., доц. М.Л. Куземенская
СумГУ, кафедра акушерства и гинекологии
Среди различных причин бесплодия эндометриоз занимает одно из ведущих мест. По современным представлениям, эндометриоз - одно из самых частых гинекологических заболеваний женщин репродуктивного возраста. В рассматриваемом аспекте имеют значение широкое использование гормональных контрацептивов, частые аборты, бесконтрольное применение кортикостероидных препаратов, не всегда обоснованное применение антибиотиков и другие факторы. Кроме ослабления иммунного контроля, имеют значение расширение инструментальных методов обследования (гистеросальпингография, диагностическое выскабливание полости матки, гистероскопия), диатермохирургические вмешательства на шейке матки, аборты, применение внутриматочных контрацептивов. В последние годы весьма существенное значение в увеличении частоты эндометриоза придается экологическим факторам и возрастающим стрессовым ситуациям.
Увеличение частоты эндометриоза влечет за собой и возрастание частоты бесплодия. Сведения о частоте бесплодия при эндометриозе весьма разноречивы - от 30-40 до 60-80% (в среднем 50%).
По данным Б. И. Железнова и А. Н. Стрижакова частота бесплодия при всех локализациях генитального эндометриоза составляет 47,8%, что примерно в 3-4 раза превышает среднюю частоту бесплодия в популяции.
Работа базируется на ретроспективном анализе 139 амбулаторных карт женщин репродуктивного возраста наблюдающихся по поводу бесплодия. Нами была выделена группа пациенток (40) у которых причиной бесплодия являлся эндометриоз различных форм. Возраст обследуемых 20 – 29 лет. С "малыми" формами эндометриоза было 6 больных, с эндометриозом придатков, включая трубы и яичники, - 11, с аденомиозом - 18, у 5 больных был эндометриоз шейки матки. Все пациентки обследовались и лечились в гинекологических отделениях СОЦАГР и СРД №1. Диагностика эндометриоза основывалась на учете и анализе данных анамнеза, общепринятых методов объективного и результатах специальных методов исследования.
Отсюда следует, что у 29% обследованных нами женщин причиной бесплодия являлся эндометриоз. Из них 32 пациентки были пролечены консервативно и 8 хирургическим методом. В течении первого года после проведенного лечения беременность наступила у 18 женщин и у 5 в течении второго года, а это 57,5%.
Таким образом, учитывая вышеизложенное, можно сделать вывод, что пациенток с бесплодием необходимо обследовать на эндометриоз. Своевременно проведенное лечение позволяет восстановить репродуктивную функцию женщин фертильного возраста.
СУЧАСНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ І ЛІКУВАННЯ, ФАКТОРИ РИЗИКУ ТРУБНО-ПЕРИТОНІАЛЬНОГО БЕЗПЛІДДЯ
Іванова А.Є.
Науковий керівник – к.м.н., доц. М.Л. Кузьоменська
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
В наш час проблема безпліддя в шлюбі в умовах падіння народжуваності набуває все більшого медико-соціального значення. За даними дослідників частота безплідних шлюбів в наший країні складає 13-20 % і не має тенденції до зниження. Провідне місце в структурі жіночого безпліддя займає трубно-перитонеальна форма. Проблема лікування хворих, які страждають безпліддям трубно-перитонеального генезу зберігає свою актуальність, не дивлячись на істотний прогрес в інструментальному виконанні і широкий арсенал медикаментозних засобів. Ефективність лікування трубно-перитонеального безпліддя значно нижча за ендокринне і складає в середньому не більше 20-25 %. Окрім цього, лікування як правило вимагає застосування дорогих методів оперативного втручання, а також використання допоміжних репродуктивних технологій.
Виходячи з цього, метою цієї роботи було вивчення частоти трубно-перитонеального безпліддя в структурі безплідного шлюбу в Сумській області, виділити провідні чинники ризику, що призводять до безпліддя і розробити профілактичні заходи.
Нами проаналізовано 300 амбулаторних карт пацієнтів, які перебували на обліку в жіночій консультації і гінекологічному відділенні з приводу безпліддя Сумського обласного центра акушерства гінекології і репрудуктології з 2000 по 2003 роки. Всі хворі пройшли комплексне клініко-лабораторне обстеження (ультразвукове дослідження, гістеросальпінгографію, гормональне, дослідження на урогенітальні інфекції).
В результаті проведених досліджень було встановлено, що у 45,8% хворих транспортна функція маткових труб була порушена унаслідок сактосальпінксів, в інших - за рахунок перитубарних спайок і патології фімбріального відділу.
Супутня патологія малого тазу діагностована в 28 випадках, ендометріоз яєчників у 9 (8,3 %), міома матки у 2 (1,6 %), вторинний полікістоз яєчників у 21 (17,5 %), пухлиноподібні утворення яєчників у 3 (2,4 %) обстежених.
При лапароскопії проводили сальпінгооваріолізис 123(99,3 %) хворим, адгеолізис - 105 (84 %), сальпінгостомію - 54 (43 %), цистектомію - 3 (2,4 %) і міомектомію - 2 (1,6 %), резекцію яєчників 37 (30 %) хворим. У 34 (28,4 %) випадках проводилася коагуляція вогнищ ендометріозу. У 9 (8,7 %) пацієнток була проведена двостороння сальпінгектомія у зв'язку з вираженими анатомічними змінами фаллопієвих труб. Ці хворі підготовлені для лікування методом екстракорпорального запліднення і перенесення ембріонів. Фертильність відновлена у 73 хворих.
Після сальпінгостомії вагітність наступила у 37 (30 %) жінки, причому за відсутності спайкового процесу в малому тазу у 45 %, за наявності спайкового процесу у 8 % хворих, після лізису перитубарних спайок у 53 % жінок. У 6 (5 %) випадках від загального числа вагітних, діагностована трубна вагітність. Протягом перших шести місяців після операції вагітність наступила у 65 %, через 6-12 місяців у 25 %, через рік і більш у 10 % прооперованих хворих.
Отримані дані дозволяють визначити основні чинники розвитку неплідності та удосконалити методи профілактики та діагностики даноі патології в Сумському регіоні.. Тільки лапароскопія дозволяє достовірно поставити діагноз трубно-перитонеального безпліддя, оцінити морфологічний і функціональний стан внутрішніх статевих органів, виявити причинні фактори безпліддя і, якщо можливо, відновити репродуктивну функцію
ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ ПРИ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНІЙ НЕДОСТАТНОСТІ
Грінкевич Т.М., Калініченко Д.О., студ. 5-го кусу
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Найважливішою задачею сучасного акушерства є антенатальна охорона плода, яка займає провідне місце в комплексній програмі щодо охорони майбутнього покоління. Тому дослідження проблем пов’язаних з гестаційним процесом відносять до пріоритетних наукових напрямків. Провідне значення належить хронічній плацентарній недостатності, що є частим ускладненням вагітності та призводить до патології перебігу перебігу вагітності та пологів.
Нами було проведено аналіз 20 історій вагітних з проявами фетоплацентарної недостатності, що перебували на лікуванні та розродженні в акушерському відділенні центральної міської лікарні №1 протягом 2008 року. Зверталась увага на особливості анамнезу життя, екстрагенітальну патологію, акушерсько-гінекологічний анамнез, інфекційний статус, шкідливі звички, соціальні умови.
Діагностика фетоплацентарної недостатності визначалась за такими показникам: визначення гормонів крові (хоріонічного гонадотропіну, прогестерону та естріолу) методом ІФА, проводилась ультразвукова фето- та плацентометрія, доплерометрія в системі мати-плацента-плід, проводилась оцінка внутрішньоутробного стану плода з визначенням біофізичного профілю плода, кардіотокографічне дослідження в терміні вагітності 26-40 тижнів.
Перебіг вагітності мав такі особливості: гестози І половини вагітності спостерігалися у 8 (40%) вагітних, гестози ІІ половини вагітності - у 6 (25%) жінок, загроза переривання вагітності до 22 тижнів мала місце у 7 (35%) жінок, загроза передчасних пологів - 9 (45%) жінок, дистрес плода у 4 (20%) жінок. Перебіг пологів у жінок цієї групи ускладнився: передчасними пологами у 3 (15%) жінок в терміні 33-35 тижнів вагітності, дистрес плода 12 (60%), передчасне відшарування нормально розташованої плаценти у 2 (10%). У 17 (85%) жінок пологи проведено через природні пологові шляхи, у решти закінчили операцією кесаревого розтину. Пологи завершилися народженням дітей за шкалою Апгар на 1 хв. 8 балів – 16 дітей, 7-5 балів – 4 дитини.
Клінічно-статистичний аналіз виявив високу частоту плацентарної недостатності, високу частоту ускладнень вагітності та пологів. Характер та частота ускладнень визначаються ступенем важкості плацентарної недостатності, а також рівнем порушень в системі мати-плацента-плід.
ОПТИМІЗАЦІЯ ТАКТИКИ ВЕДЕННЯ ЖІНОК З ПЕРЕДРАКОВИМИ СТАНАМИ ШИЙКИ МАТКИ
ГоловкоТ.М., студ. 5-го курсу., Топчієва І.І., студ. 4-го курсу
Науковий керівник – к.м.н.,доц. В.В. Маркевич
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Злоякісні пухлини жіночих статевих органів (ЗПЖСО) – захворювання, які мають багато ускладнень та наслідків для жінок.
В Україні збільшення захворюваності жінок на злоякісні пухлини жіночих статевих органів (ЗПЖСО) сприяє підвищення частоти ендокринної патології, а особливо дисбалансу функції гіпоталомо-гіпофізарної системи. У жінок до 45 років у яких нерідко спостерігається порушення гормональної регуляції у вигляді хронічної гіперестрогенії.
За останній час виявлена важлива роль у виникненні передпухлинних процесів інфекційних агентів, особливо, папілома вірус людини (ПВЛ) та герпес вірусу. ДНК ПВЛ виявляться практично у всіх хворих на рак шийки матки. У зв’язку з чим міжнародне агентство по дослідженню раку офіційно об’явило про віднесення папілома вірусу людини 16 та 18 типів до канцерогенних факторів, а типи 31,33,35 до можливих канцерогенів.
В патогенезі онкологічних захворювань бажано відмітити порушення в імунній системі, що обумовлюють пригнічення всіх імунних процесів. Тобто продукти життєдіяльності пухлинних клітин мають імунотоксичні властивості, які при накопиченні в організмі при рості пухлини сприяють пригніченню імунологічної реактивності.
ЗАСТОСУВАННЯ ДОНАТОРІВ ОКСИДУ АЗОТУ В КОМПЛЕКСНІЙ ПРОФІЛАКТИЦІ ЗАТРИМКИ РОЗВИТКУ ПЛОДА У ВАГІТНИХ, ЗАЙНЯТИХ У ХІМІЧНОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Нікітіна І.М., Сумцов Г.О., Дядюшко В.В.*
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології, *МКЛ №1
До цього часу проблема захисту фетоплацентарного комплексу (ФПК) вагітних, зайнятих у хімічному виробництві залишається актуальною і далеко не вирішеною. Незважаючи на існування різноманітних методів профілактики і лікування, частота патології ФПК і затримки розвитку плода (ЗРП) у цієї категорії вагітних залишається досить високою.
Метою дослідження було удосконалення методів ранньої діагностики, профілактики і лікування ЗРП. Протягом 2008 – 2009 років нами обстежено 80 вагітних - робітниць заводу ВАТ «Сумихімпром». Серед цих жінок було виділено дві групи: І групу склали вагітні (40), які спостерігались в жіночій консультації за загальноприйнятим алгоритмом, у ІІ групу ввійшли вагітні (40), яким вперше в лікувально-профілактичних заходах був застосований вітчизняний препарат тівортін (фармацевтичної компанії "Юрія-фарм"). Тівортін має антигіпоксичну, мембраностабілізуючу, цитопротекторну, антиоксидантну, анти радикальну та дезінтоксикаційну активність. Він є субстратом для NO-синтази – ферменту, що каталізує синтез оксиду азоту в ендотеліоцитах, зменшує активацію і адгезію лейкоцитів і тромбоцитів до ендотелію судин, пригнічує синтез ендотеліну-1, котрий є потужним вазоконстриктором, що є морфологічним субстратом порушення фетоплацентарного кровотоку при плацентарній дисфункції. Тівортін був включений в терапію вагітних основної групи в терміни 12-16, 24-28, 32-36 тижнів вагітності у формі розчину для перорального застосування в дозі 5 мл 3-4 рази на добу. За умови виникнення ранніх ознак фетоплацентарної дисфункції - препарат вводився в умовах стаціонару внутрішньовенно крапельно в дозі 100 мл на добу. Курс лікування становив 14 днів.
З метою оцінки ефективності застосування тівортіну, поряд із загальноклінічним обстеженням вагітних, нами проведено визначення вмісту рівня гормонів в крові вагітних: ХГ, ПЛ, прогестерону, естріолу, кортизолу в 10-12 та 32-36 тижнів вагітності. За даними літератури порушення гормональної функції ФПК є ознакою плацентарної недостатності. Додатково для оцінки стану ФПК проводили ультрасонографічне дослідження за допомогою сучасного ультразвукового апарату "SONOACE X8" (Medison, Корея) з визначенням біометричних показників плода, ехоструктури плаценти, з оцінкою біофізичного профілю плода та доплерометрією кровотоку.
В результаті вивчення гормонопродукуючої функції ФПК встановлено, що в І групі вагітних рівень плацентарних гормонів був в середньому в 1,2-1,4 рази нижчим порівняно з вагітними ІІ групи. У вагітних, що отримували тівортін, гормональний статус наближувався до показників фізіологічної норми для відповідного терміну вагітності. Після проведеного дослідження діагноз плацентарної недостатності був встановлений у 27,5 % жінок І групи та в 7,5 % жінок ІІ групи. Ехографічна і кардіотокографічна картина у вагітних, в коригуючу терапію у яких був включений тівортін не відрізнялась від показників норми.
Таким чином, тівортін є ефективним препаратом для профілактики порушень функціонального стану ФПК та затримки розвитку плода у вагітних, зайнятих у хімічному виробництві і може бути рекомендованим для практичного застосуванні у цієї категорії вагітних.
ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК З ДИФУЗНОЮ ЕУТИРЕОЇДНОЮ ГІПЕРПЛАЗІЄЮ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ
Ольховик В.Л.
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Однією з невирішених проблем у сучасному акушерстві є профілактика та зниження перинатальної захворюваності та смертності. У вирішенні цієї проблеми важлива роль належить тиреопатіям, у структурі яких переважають йоддефіцитні захворювання щитоподібної залози (ЩЗ), особливо дифузна еутиреоїдна гіперплазія щитоподібної залози .
За даними ВООЗ (2004) щорік у матерів з йодним дефіцитом реєструється більше 30 тис. мертвонароджень. Добова потреба в йоді для вагітних складає 200-250 мкг, а реальний вжиток йоду на більшій території України не перевищує 40-80 мкг на добу.
Метою даної роботи було визначити особливості перебігу вагітності при дифузній еутиреоїдній гіперплазії ЩЗ та розробити науково обґрунтовану тактику ведення цієї групи жінок.
Для реалізації поставленої мети нами було проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 67 вагітних, з них 17 мали дифузну еутиреоїдну гіперплазію щитоподібної залози I – II ступеня. Критеріями відбору хворих у програму дослідження були макроструктура ЩЗ, тиреоїдний статус, медіана йодурії протягом вагітності. Діагноз захворювання ЩЗ встановлений сумісно з ендокринологом. Першу групу склали 15 вагітних з гіперплазією ЩЗ, у яких у першому триместрі було виявлено субклінічний гестаційний гіпотиреоз і які протягом гестаційного періоду отримували L-тироксин і „ендонорм” у дозі 180 мкг/добу. До II групи увійшло 13 вагітних з еутиреоїдною гіперплазією ЩЗ, яким протягом вагітності проводилась профілактика йоддефіциту препаратом „ендонорм” у дозі 180 мкг/добу. Третю групу склали 19 вагітних з еутиреоїдною гиперплазією щитоподібної залози, яким проводилась тільки симптоматична терапія. Контрольну групу (IV) склали 20 вагітних без анамнестичних та клінічних даних у відношенні захворювань щитоподібної залози, котрі не отримували йодну профілактику. Групи обстежених були рандомізовані та однорідні за віковими показниками та паритетом.
Розроблено алгоритм діагностики та лікування вагітних з дифузною еутиреоїдною гіперплазією щитоподібної залози. Всі вагітні з дифузною еутиреоїдною гіперплазією щитоподібної залози повинні бути віднесені до групи ризику по виникненню перинатальних та акушерських ускладнень. Динамічне обстеження ЩЗ доцільно проводити в 22-24 тижні гестації, а також на 35-36 тижнях. Використання в комплексному лікуванні вагітних основної групи препарату „ендонорм” сприяло відновленню йодного балансу, поліпшенню метаболічних процесів, показників системи гемостазу, що дозволило зберегти вагітність у 93,3% жінок.
ЗНАЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ОНКОМАРКЕРУ SCC ДЛЯ РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ ТА МОНИТОРИНГУ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ РАКУ ШИЙКИ МАТКИ У МОЛОДИХ ТА ВАГІТНИХ ЖІНОК (ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД)
Козачук Є.С., Вакуленко Г.О., Манжура О.П.
Науковий керівник - д.м.н., проф. Г.О. Вакуленко
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
Національний інститут раку
Київська онкологічна лікарня, кафедра онкології
Рак шийки матки (РШМ) впродовж останніх десятиліть залишається однією з найактуальніших онкопатологій в світі, що посідає ІІ місце, після раку молочної залози, серед злоякісних новоутворень жіночої репродуктивної системи. Щороку в світі реєструється близько 500 тис. нових випадків захворювання на РШМ та 300 тис. жінок помирає від цієї недуги. Близько 20% пацієнток з вперше виявленим РШМ гинуть впродовж року, так як пухлина виявляється пізно та розраховувати на вилікування не приходиться. Збільшення частоти виникнення РШМ серед жінок фертильного віку є надзвичайно гострою проблемою, оскільки даний контингент пацієнток представляє собою не лише репродуктивно значущу частину населення, а й активну в соціальному відношенні групу. Тривожною проблемою є зростання захворюваності серед вагітних жінок, адже встановлення діагнозу злоякісного захворювання створює проблеми не лише психологічного, а й етичного характеру. РШМ займає І місце серед пухлин, асоційованих з вагітністю, та виявляється, за даними різних авторів, від 1 до 13 випадків на 100 тис. вагітностей, включаючи післяпологовий період, та 1 на 1000-2500 пологів. У зв’язку з невірним трактуванням симптомів РШМ під час вагітності та проведенням необґрунтованих лікувальних заходів, час встановлення вірного діагнозу коливається від 1-12 міс. У кожної третьої вагітної тривалість симптомів захворювання перевищувала 4-6 міс. Враховуючи особливості морфологічної структури шийки матки під час вагітності, інтерпретація результатів клініко-інструментальних методів обстеження має певні труднощі, що зумовлює велику кількість клінічних помилок. Незважаючи на те, що РШМ відноситься до візуальних локалізацій, доступність та високу ефективність сучасних методів обстеження, наявності Національних програм проведення скринінгу, все ж таки майже половина вперше виявлених випадків РШМ становить ІІІ-ІV стадії. В світлі вище вказаних проблем, залишається актуальною розробка нових підходів до ранньої діагностики цервікальних неоплазій у молодих та вагітних жінок, чіткого визначення факторів ризику їх виникнення, вироблення єдиної стратегії лікування та наступного клінічного спостереження за хворими на РШМ. Особливо важливим є пошук надійних неінвазивних методів моніторингу хворих на РШМ, які були б достатньо інформативними для оцінки адекватності проведеного лікування, а також слугували ефективними методами раннього виявлення можливих рецидивів захворювання. Перспективним в цьому плані є визначення пухлиноасоційованих антигенів (маркерів) в сироватці крові, таких як SCC (антиген плоскоколітинного раку).
На базі кафедри онкології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця розпочато дослідження, метою якого є визначення інформативності підвищення титрів онкмаркеру SCC у вагітних жінок з патологією шийки матки, в порівнянні з невагітними.