Geum.ru

Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни

Вид материалаДокументы

Содержание


Залишення в небезпеці.
Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154).
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16
Побої та мордування ( ст. 126 ).

До злочинів проти здоров’я відносяться: різні види тілесних пошкоджень, побої і мордування, катування, спеціальні види тілесних пошкоджень: зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, зараження венеричною хворобою.

У ч.1 ст.126 встановлюється відповід. за умисне нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Передбачений у ст.126 злочин не спричинює порушення анатомічної цілісності тканин або нормального функціонування тканин і органів людського тіла. Тому він і не заподіює тілесного ушкодження, але обов’язково викликає фізичний біль.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16р.

У ч.2 ст. 126 встановлена відповід. за ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких. Мордування – дії, що полягають у багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупим чи гостро колючими предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії. Якщо внаслідок цих дій заподіяні тяжкі тілесні ушкодження відповідальність настає за ст. 121.

Покарання: ч.1 ст.126 – штраф до 50 НМДГ або громадські роботи на строк до 200 годин, або виправні роботи на строк до 1р.; ч.2 ст.126 – обмеження волі на строк до 5р. або позбавлення волі на той самий строк.

  1. Погрози вбивством ( ст. 129 )

1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається арештом на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 2р.

2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи, - карається позбавленням волі на строк 3-5р.

  1. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (ст. 130 )

До злочинів проти здоров’я відносяться: різні види тілесних пошкоджень, побої і мордування, катування, спеціальні види тілесних пошкоджень: зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, зараження венеричною хворобою.

Є спеціальним видом тілесного ушкодження. Захворювання на СНІД настає внаслідок зараження людини вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). СНІД є кінцевою стадією ВІЛ – інфекції. Ст. 130 встановлює відповід. за зараження саме ВІЛ-інфекцією, хоча нею охоплюється такий внаслідок цього зараження як СНІД. ВІЛ-інфекція передається тільки при попаданні вірусу з зараженою кров’ю в кров здорової людини і при статевих контактах. Не менш небезпечні випадки зараження іншими невиліковними інфекційними хворобами, що є небезпечними для життя людей (важкі форми туберкульозу).

Поставлення в небезпеку зараження з об’єктивної сторони полягає в різних діях, які створюють реальну загрозу зараження потерпілого ВІЛ-інфекцією, СНІДом, іншою невиліковною хворобою. Злочин вважається закінченим з моменту поставлення в небезпеку зараження. Згода потерпілого в цих випадках не виключає відповід. суб’єкта злочину. с суб’єктивної сторони цей злочин передбачає усвідомлення, тобто знання особою про наявність у ней ВІЛ-інфекції або СНІДу чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людей, і усвідомлення ним того, що він своїми діями ставить потерпілого в небезпеку зараження. Суб’єкт злочину – будь – яка особа, якій виповнилося 16р., яка знає про свою хворобу.

Ч.2 ст. 130 передбачає відповідальність за зараження іншої особи вказаними в ч.1 ст.130 хворобами, особою, що знала про наявність у неї вірусу цієї хвороби. Злочин вважається закінченим з моменту, коли потерпілий виявився інфікованим цим вірусом. Необхідною ознакою об’єктивної сторони цього злочину є причинний зв’язок між діянням і зараженням потерпілого, згода якого на таке зараження не виключає відповід. винного. Якщо не можна встановити, чи заразився потерпілий саме від дій цієї особи, останній може відповідати за ч.1 ст.130 – за поставлення в небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою. Суб’єктивна сторона – лише злочинна самовпевненість. Суб’єкт – будь – яка особа, якій виповнилося 16р. і яка страждає на ці захворювання.

Покарання: ч.1 ст.130 – арешт на строк до 3місяців або обмеження волі на строк до 5р., або позбавлення волі на строк до 3р.; ч.2 ст.130 – позбавлення волі на строк 2-5р.; ч.3ст.130 – позбавлення волі 3-8р.; ч.4ст.130 – позбавлення волі 5-10р.

  1. Зараження венеричною хворобою ( ст. 133 )

До злочинів проти здоров’я відносяться: різні види тілесних пошкоджень, побої і мордування, катування, спеціальні види тілесних пошкоджень: зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, зараження венеричною хворобою.

Це спеціальний вид тілесного ушкодження.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в зараженні однією особою іншої венеричною хворобою. До них відносять: сифіліс, гонорея, м’який шанкер та ін. характер венеричного захворювання, методи і тривалість їх лікування, можливість лікування не впливають на кваліфікацію злочину. не мають значення для кваліфікації і способи зараження. Згода потерпілого не виключають протиправність діяння.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу. Це злочин з матеріальним складом і вимагає, щоб між діяннями винного і наслідком, що настав, тобто зараженням потерпілого, був причинний зв’язок.

З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений умисно або внаслідок злочинної самовпевненості. У законі спеціально встановлено, що відповідальність за ст.133 настає, якщо особа знала про наявність у неї венеричного захворювання, тобто усвідомлювала, що хворіє саме на таку хворобу і що хвороба знаходиться у неї в стадії зараження. Суб’єкт – будь – яка особа, якій виповнилося 16р., яка хворіє на венеричну хворобу і знає, що вона у неї є.

Кваліфікуючими обставинами злочину є: зараження венеричною хворобою особою, раніше судимою за цей злочин; зараження двох чи більше осіб; зараження неповнолітнього, тобто особи, якій не виповнилося 18р. у ч.3 ст. 133 передбачена відповід. за зараження венеричною хворобою, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Покарання: ч.1 – виправні роботи на строк до 2р., або арешт на строк до 6місяців, або обмеження волі до 2р., або позбавлення волі на той самий строк; ч.2 – обмеження волі до 5р. або позбавлення волі на строк до 3р.; ч.3 – позбавлення волі 2-5р.

  1. Залишення в небезпеці ( ст. 135 )

До злочинів, що становлять небезпеку для життя і здоров’я людини, відносяться: незаконне проведення аборту, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я людей.

Залишення в небезпеці.

Ч.1 встановлює відповід. за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо, той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан. При описі об’єктивної сторони вказані 2 види злочинної бездіяльності: так звана бездіяльність – невтручання, яка полягає в невиконанні особою обов’язків з надання допомоги потерпілому, який знаходиться в небезпечному для життя стані; бездіяльність, яка викликана попередніми діями особи, яка поставила тим самими потерпілого в небезпечний для життя стан. Злочин, передбачений ч.1 ст. 135, вважається закінченим з моменту залишення в небезпеці, хоч безпечні для життя наслідки і не настали. Відповід. за залишення в небезпеці може настати лише за умови, якщо у особи була можливість надати допомогу потерпілому. Суб’єктивна сторона визначена шляхом вказівки на за відомість. Відсутність такої завідом отсі виключає відповід. Суб’єктом є особа, якій виповнилося 16р. і яка зобов’язана піклуватися про залишеного без допомоги, або яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

У ч.2 ст. 135 встановлена відповід. за залишення в небезпеці, вчинене матір’ю стосовно новонародженої дитини, за умови, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

У ч.3 ст. 135 передбачена відповід. за залишення в небезпеці, якщо воно спричинило смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки. Між залишенням в небезпеці та вказаними наслідками має бути причинний зв’язок. Питання про суб’єктивну сторону злочину, вказаного в ч.3 ст. 135, має вирішуватися залежно від характеру бездіяльності, допущеної винним.

Покарання: ч.1 – обмеження волі на строк до 2р. або позбавлення волі на той самий строк; ч.2 – обмеження волі на строк до 3р. або позбавлення волі на той самий строк; ч.3 – позбавлення волі на строк від 3 до 8р.

  1. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров’я дітей ( ст. 137).

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в невиконанні або неналежному виконанні шляхом дій або бездіяльності професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого, або смерть, або важке захворювання. Між вказаною дією і наслідком має встановлюватися причинний зв’язок. У ч.2 як кваліфікуючі ознаки вказані настання смерті або інші тяжкі наслідки. Суб’єктивна сторона цього злочину – щодо дії (бездіяльності) – умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необережність. Суб’єкт злочину спеціальний – це особа, яка за професією займається вихованням і навчанням дітей, або службові особи відповідних установ, які зобов’язані забезпечувати нормальне перебування неповнолітніх в дитячих та інших установах.

Покарання: ч.1 – штраф до 50 НМДГ або громадські роботи на строк до 200 годин, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.; ч.2 – обмеження волі на строк до 4р. або позбавлення волі на строк до 3р., з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р. або без такого.

  1. Порушення прав пацієнта ( ст. 141 )

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в проведенні клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки. У виняткових випадках, якщо гаяння часу у встановленні діагнозу чи проведенні лікування загрожує життю хворого, клінічні випробування можливі без такої згоди.

Порушення вказаних вимог буде злочинним за умови, якщо в результаті настала смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки.

Суб’єктивна сторона цього злочину – щодо самого клінічного випробування – це умисел, щодо наслідків – лише необережність.

Суб’єкт – медичний або фармацевтичний працівник, який проводив випробування.

Покарання: обмеження волі на строк від 3 до 5 р. або позбавлення волі на той самий строк.

  1. Незаконне проведення дослідів над людиною ( ст. 142 )

З об’єктивної сторони цей злочин виражається в незаконному проведенні медико – біологічних, психологічних або інших дослідів над людино, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я.

У ч.2 встановлена відповід. за незаконне проведення досліду над неповнолітніми, щодо двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а також якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого.

Суб’єктивна сторона – вина умисна, щодо наслідків у вигляді тривалого розладу здоров’я – необережність. Суб’єкт – особа, яка проводить такий дослід. У разі примушування до досліду або обману пацієнта таким суб’єктом можуть бути також інші особи.

Покарання: ч.1 – штраф до 200 НМДГ або виправні роботи на строк до 2р., або обмеження волі на строк до 4р., з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.; ч.2 – обмеження волі на строк до 5р. або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р. або без такого.

  1. Незаконне розголошення лікарської таємниці (145).

Законодавство У. забороняє медичним працівникам розголошувати лікарську таємницю, а при використанні даних у наукові і навчальній роботі обов’язкова анонімність пацієнта. Заборона розголошення лікарської таємниці необхідна для охорони прав пацієнта, його життя і здоров’я.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в розголошенні лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки. Суб’єктивна сторона – умисел. Суб’єкт – особа, якій таємниця стала відома в зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків.

Покарання: штраф до 50 НМДГ або громадські роботи на строк до 240 годин, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р., або виправні роботи на строк до 2р.

  1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.

Всі злочини, передбачені третім розділом ОЧ КК, своїм основним безпосереднім об’єктом мають волю, честь та гідність особи. Це: незаконне позбавлення волі або викрадення людини; захоплення заручників; підміна дитини; торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людей; експлуатація дітей; незаконне поміщення в психіатричний заклад.

  1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини ( ст. 146 ) .

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в протиправній забороні людині вибирати за своєю волею місце перебування, або таємному чи відкритому її захопленні.

За ст. 146 карається лише незаконне позбавлення волі. Тому відповід. виключається, коли особу було позбавлено волі внаслідок акту необхідної оборони або крайньої необхідності, або в результаті акту правомірного затримання.

З суб’єктивної сторони цей злочин вчиняється лише з прямим умислом і може характеризуватися різним мотивами.

Суб’єктом незаконного позбавлення волі, передбаченого ст. 146, є лише приватна особа. Службові особи за подібного роду дії несуть відповід. за перевищення влади.

Ч.2 ст. 146 вважає кваліфікуючими ознаками цього злочину незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинені щодо малолітнього чи з корисливих мотивів, щодо двох або більше осіб, за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що супроводжувалися заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснювані протягом тривалого часу.

У ч.3 ст. 146 передбачені особливо кваліфікуючі обставини цього злочину: вчинення його організованою групою, або спричинення внаслідок позбавлення волі або викрадення тяжких наслідків.

Покарання: ч.1 – обмеження волі на строк до 3р. або позбавлення волі на той самий строк; ч.2 – обмеження волі на строк до 5р. або позбавлення волі на той самий строк; ч.3 – позбавлення волі на строк від 5 до 10р.

  1. 3ахоплення заручників ( 147 )

Ця стаття включена до КК відповідно до міжнародної конвенції, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1979р., до якої приєдналася й У.

Об’єктом є не тільки особиста воля, але й особиста безпека особи, яка захоплена як заручник.

З об’єктивної сторони захоплення заручника – це його викрадення, яке може бути таємним або відкритим, вчиненим шляхом обману, з насильством, в тому числі із застосуванням зброї або може обійтися без такого насильства. Тримання заручника – це логічний наслідок його захоплення, хоч тримання і може здійснюватися особою, яка не бере участь у захопленні. Тримання – це позбавлення заручника волі. Захоплення і тримання заручника відрізняється від злочину, передбаченого ст. 146 КК, особливою метою, яку переслідує суб’єкт злочину. злочин вважається закінченим з моменту захоплення або тримання заручника. Подальші насильницькі дії щодо заручника, якщо вони утворюють самостійні злочини, кваліфікуються додатково за іншими ст. ОЧ КК. Суб’єкт злочину – будь – яка особа, яка досягла 14р. у ч. 2 ст .147 передбачені такі кваліфікуючі ознаки злочину: здійснення цього злочину щодо неповнолітнього або організованою групою, або дії, які поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки.

Покарання: ч. 1 – позбавлення волі на строк від 5 до 8р.; ч.2 – позбавлення волі на строк від 7 до 15р.

  1. Незаконне поміщення в психіатричний заклад ( ст. 151 )

Являє собою спеціальний вид незаконного позбавлення волі.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в поміщенні в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини. Для складу злочину не має значення, в який саме заклад поміщено потерпілого. Злочин вважається закінченим з моменту поміщення потерпілого в психіатричний заклад.

З суб’єктивної сторони цей злочин здійснюється з прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що поміщує в психіатричний заклад завідомо психічно здорову людину і бажає цього. Мотиви можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають. Вони можуть враховуватися при призначенні покарання.

Суб’єкт злочину спеціальний – лікар – психіатр, член комісії лікарів – психіатрів, головний психіатр.

Ч.2 ст.151 передбачає кваліфікований склад злочину, якщо він спричинив тяжкі наслідки.

Покарання: ч.1 – арешт на строк від 3 до 6 місяців або обмеження волі на строк до 2р., або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.; ч.2 – позбавлення волі на строк від 2 до 5р. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.

  1. Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Статеві злочини мають своїм об’єктом статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв’язок) або статеву недоторканість неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розміщення неповнолітніх).

  1. Зґвалтування та примушування до вступу в статевий зв’язок.

Характеристика та розмежування ( ст. ст. 152, 154).

Зґвалтування (ст. 152). Безпосереднім об’єктом зґвалтування є статева свобода, а якщо потерпіла особа не досягла статевої зрілості – її статева недоторканість.

З об’єктивної сторони зґвалтування полягає в статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Тобто статеві зносини при зґвалтуванні відбуваються проти волі потерпілої особи. Внаслідок застосування фізичного насильства або погрози ним воля потерпілої особи пригнічується, а при використанні безпорадного стану воля ігнорується. Зґвалтування вважається закінченим з моменту початку статевих зносин. Фізичне насильство як ознака об’єктивної сторони зґвалтування – це фізичне подолання опору, який чинить потерпіла особа, або очікуваного опору, який обумовлений небажанням вступити з винним у статевий акт. Застосування погрози фізичним насильством як ознака об’єктивної сторони зґвалтування являє собою різного роду психічне насильство, що застосовується до потерпілої особи для того, щоб зламати її опір.

З суб’єктивної сторони зґвалтування відбувається лише з прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що застосовує насильство, погрозу або використовує безпорадний стан потерпілої особи для вступу з нею в статеві зносини і бажає цього. Мотив зґвалтування виявляється в прагненні задовольнити статеву пристрасть, тобто це мотив сексуальний.

Суб’єктом зґвалтування – безпосереднім виконавцем злочину – може біти особа чоловічої статі, яка досягла 14р.. співучасником може бути і жінка. Крім того, безпосереднім виконавцем злочину закон визнає жінку, яка досягла 14р., коли потерпілою особою від злочину є особа чоловічої статі. Вчинення зґвалтування групою осіб передбачає: вчинення злочину кількома виконавцями, які досягли 14р.; узгодженість дій учасників групи щодо потерпілої особи. При цьому попередня змова між учасниками зґвалтування не є обов’язковою. Групове зґвалтування може мати місце як щодо однієї, так щодо кількох потерпілих осіб. Зґвалтування неповнолітньої особи має місце тоді, коли воно вчинюється щодо потерпілих осіб, які знаходяться у віці 14-18р.

Покарання: ч.1 – позбавлення волі нас строк від 3 до 5р.; ч.2 – позбавлення волі нас строк від 5 до 10р.; ч.3 - позбавлення волі нас строк від 7 до 12р.; ч.4 - позбавлення волі нас строк від 8 до 15р.

Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154). Під примушування розуміють протиправний вплив на жінку чи чоловіка для того, щоб примусити їх проти власної волі вступити в природний або неприродний статевий зв’язок. Злочин вважається закінченим з моменту самого примушування до вступу в статевий зв’язок.

З суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом.

Суб’єкт злочину спеціальний – це особа, щодо якої потерпіла особа є матеріально або службово залежною. Покарання: ч.1 – штраф до 5- НМДГ або арешт на строк до 6місяців; ч.2 – арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3р.