Geum.ru

Тема Потенціал національної економіки

Вид материалаДокументы

Содержание


2.4. Структура видів економічної діяльності
Структура зайнятості населення україни за видами економічної діяльності
Структура основних засобів україни за видами економічної діяльності
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

2.4. Структура видів економічної діяльності


Структура національної економіки за видами еконо­мічної діяльності пов'язана з суспільним поділом праці. Тради­ційний підхід до аналізу пропорцій між галузями економіки, від­повідно до якого досліджувалася динаміка співвідношення між промисловістю та сільським господарством, між важкою та лег­кою промисловістю і т. п., втратив актуальність. Основу галузе­вої структури сьогодні становлять макропропорції між видами економічної діяльності та їх групами, що мають однакові еконо­мічні характеристики.

З гідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД), прийнятою в Україні у 2001 р. на основі стандарту міжнародної класифікації Європейського Союзу, виділяють 17 укрупнених видів економічної діяльності (секцій), які мають шифри за літе­рами англійського алфавіту:

А — сільське господарство, мисливство та лісове господарство;

В — рибне господарство; С — добувна промисловість;

Б — обробна промисловість;

Е — виробництво та розподілення електроенергії, газу та води;

Р — будівництво;

С — оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними за­собами, послуги з ремонту;

Н — готелі та ресторани;

І — транспорт і зв'язок (включаючи залізничний, автомобіль­ний, авіаційний, трубопровідний транспорт, допоміжні транспорт­ні послуги, пошту та зв'язок);

З — фінансова діяльність;

К — операції з нерухомістю, здавання майна в оренду та по­слуги юридичним особам (включаючи діяльність у сфері інфор­матизації та дослідження й розробки);

Ь — державне управління;

М — освіта (у тому числі вища);

N — охорона здоров'я та соціальна допомога;

О — колективні громадські та особисті послуги (зокрема гро­мадська діяльність, прибирання вулиць та оброблення відходів, діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту);

Р — послуги домашньої прислуги;

¢) — екстериторіальна діяльність.

Укрупнені види економічної діяльності за своїм складом дуже неоднорідні. Серед них є такі, що представлені одним або декіль­кома видами діяльності (наприклад, рибне господарство, готелі та ресторани, послуги домашньої прислуги). Разом із тим є дуже складні укрупнені види, що об'єднують десятки і сотні видів діяль­ності (обробна промисловість). Тому в кожному виді виділені підвиди, а також розділи, підрозділи, класи та підкласи, які ма­ють цифрові коди. Наприклад, вид економічної діяльності, що має код ООА 15.11.0, розшифровується так:

О — вид «Обробна промисловість»;

ОА — підвид «Харчова промисловість та переробка сільсько­господарських продуктів»;

15 — розділ «Харчова промисловість»;

15.1 — підрозділ «М'ясна промисловість»;

15.11 — клас «Виробництво м'яса та субпродуктів»;

15.11.0 — підклас «Виробництво м'яса та субпродуктів».

При цьому підклас завжди має коди від 0 до 9: 0 — вказує на відсутність поділу класу на підкласи; шифр 9 означає нерозшиф­ровані угрупування, що читається як «та інші».

Для аналізу прогресивності структурних змін у національній економіці види економічної діяльності об'єднують у три групи: перша — діяльність, пов'язана з видобуванням ресурсів; друга — діяльність з перероблення цих ресурсів та виготовлення готової продукції; третя — сфера послуг у широкому розумінні, включа­ючи інформаційне обслуговування виробництва.

Науково-технічна революція породжує зміну співвідношень між названими групами. Вона зумовлює скорочення питомої ваги першої групи та хоч і повільне, але також зменшення частки дру­гої групи. Водночас швидко зростає питома вага третьої групи, виникають різноманітні нові види послуг (інформаційних, науко­во-технічних, комунікаційних, фінансових тощо). Важливі зміни відбуваються на рівні виробництв, які витрачають багато коштів на наукові дослідження (так звані наукомісткі виробництва).

Наприклад, у переробній промисловості США найбільш швид­кими темпами відбувалося скорочення чисельності зайнятих у галузях із великою трудомісткістю виробництва (харчова, швей­на, текстильна) та в галузях із високою капіталомісткістю (мета­лургійна, хімічна, деревообробна, целюлозно-паперова). Водночас в електротехнічній промисловості та приладобудуванні чисель­ність зайнятих за останні п'ять років зросла майже в 1,5 раза.

Слід зазначити, що на галузеві пропорції суттєво впливають міжнародний поділ праці, вартість робочої сили, екологічні чин­ники. Трудомісткі виробництва дедалі частіше переміщуються з індустріально розвинутих країн у менш розвинуті.

В економіці України структура зайнятих за видами економіч­ної діяльності ще не повною мірою відповідає показникам країн з розвиненою ринковою економікою (табл. 2.12). Насамперед це стосується сільського господарства. Якщо в Україні у сільсько­му господарстві 2004 року було зайнято 19,7 %, то, наприклад, у Франції — усього 3,5 %. Частка сільського господарства у сумі валової доданої вартості України становила у 2004 р. 11,9 %, що значно перевищує аналогічні показники у країнах Західної Єв­ропи. При цьому продуктивність праці у сільському господарс­тві України, розрахована за показником валової доданої вартос­ті, становила 9,3 тис. грн на одного працівника за рік, що в 1,5 раза менше, ніж в економіці у цілому та в 2,5 раза менше, ніж у промисловості. Наведені показники є свідченням низької ефек­тивності сільського господарства в Україні внаслідок незавер­шеності процесу формування його ринкової структури. У 2004 р. в сільському господарстві було зареєстровано 58,6 тис. підпри­ємств, із них фермерських — 42,5 тис, в яких працювали 3 млн фермерів. А в країнах Європейського Союзу менше 10 млн фе­рмерів забезпечують продукцією сільського господарства май­же 500 млн жителів.

Однією з основних причин низької ефективності сільського господарства України є недостатня озброєність праці основними засобами, через що у більшості господарств залишається незадо­вільним рівень механізації робіт. З таблиці 2.13 видно, що вар­тість основних засобів сільського господарства скоротилася з 93,4 млрд грн у 2001 р. до 78,3 млрд грн у 2004 р., відповідно зменшилась і їх питома вага у загальній вартості основних засо­бів—з 10,2 до 7,4%

Таблиця 2.12

СТРУКТУРА ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ1 (%) 1

Види економічної діяльності
Роки

1990
1995
• 2000
2004

млн
%
млн
%
млн
%
млн
%

Усього зайнятих в економіці
25,4
100
22,0
100
18,5
100
20,3
100

Сільське господарство, мислив­ство та лісове господарство
5,0
19,7
5,3
24,1
4,9
26,5
4,0
19,7

Промисловість
7,8
30,7
5,8
26,4
4,1
22,2
4,1
20,2

Будівництво
2,4
9,4
1,5
6,8
0,9
4,9
0,9
4,4

Оптова та роздрібна торгівля, тор­гівля транспортними засобами, послуги з ремонту цих засобів
1,9
7,5
1,6
7,3
1,3
7,0
4,0
19,7

Транспорт і зв'язок
1,8
7,1
1,4
6,4
1,2
6,5
1,4
6,9

Освіта
3,0
11,8
2,6
11,8
2,2
11,9
1,7
8,4

Охорона здоров'я та соціальна допомога
1,5
5,9
1,5
6,8
1,4
7,5
1,3
6,4

Державне управління
0,4
1,6
0,7
3,2
0,8
4,3
ІД
5,4

Інші види економічної діяльності
1,6
6,3
1,6
7,2
1,7
9,2
1,8
8,9

Недостатньо розвинена в Україні й сфера послуг. Незважаючи на певний розвиток сфери послуг протягом останніх п'яти років, структурні показники цієї сфери залишаються значно нижчими, ніж у країн із розвинутою ринковою економікою. У 2004 р. у ній працювало 55,6 % зайнятого населення, на сферу послуг припа­дало 55,35 усіх основних засобів, було створено 52,2 % валової доданої вартості, тоді як у Франції і Великобританії — 74 %, Ні­меччині та Італії— 71 %. При цьому в Україні значно відрізня­ється і структура сфери послуг. Якщо в згаданих країнах питома вага наукових досліджень та інноваційних розробок становить 2,0—2,5 % від ВВП, то в нашій країні у 2004 р. вона дорівнювала 1,37%, що не може вважатися достатнім для переходу націона­льної економіки на інноваційний шлях розвитку.

Таблиця 2.13

СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ УКРАЇНИ ЗА ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ1 (%)

Види економічної діяльності
Роки

2001
2002
2003
2004
















Сільське господарство, мисливство та лісове господарство
10,2
8,9
7,6
7,4

Промисловість,

у тому числі:

добувна промисловість

обробна промисловість виробництво та розподілення електроенер­гії, газу та води
34,0

6,6 19,0

8,4
35,2

6,5 18,8

9,9
35,3

6,5 18,7

10,1
35,5

6,6 18,9

10,0

Будівництво
1,8
1,8
1,8
1,8

Оптова та роздрібна торгівля, торгівля транс­портними засобами, послуги з ремонту цих засобів
2,2
2,2
2,5
2,7

Транспорт і зв'язок
14,3
14,7
14,7
15,4

Операції з нерухомістю, здавання майна в оренду і послуги юридичним особам
22,8
22,2
22,8
22,8

Освіта
5,1
4,7
4,5
4,5

Охорона здоров'я та соціальна допомога
2,7
2,6
2,7
2,7

Державне управління
3,6
3,4
3,4
3,5

Інші види економічної діяльності
з,з
4,3
4,7
3,7


Низькою, порівняно з європейськими країнами, залишається питома вага працівників у сферах освіти, охорони здоров'я та со­ціальної допомоги (8,4 та 6,4 % відповідно). При цьому їхня чи­сельність значно скоротилася за 2001—2004 рр.: в освіті — на 500 тис. чоловік, в охороні здоров'я — на 100 тис.

Слід також звернути увагу на стрімке зростання чисельності за­йнятих в апараті державного управління. Так, за 2001—2004 рр. во­на збільшилася на 300 тис. чоловік, або на 37,5 %. Нині частка пра­цівників у цій сфері становить 5,4 % від їх загальної чисельності.

Значні диспропорції спостерігаються у структурі основних засо­бів України за видами економічної діяльності. Як видно з таблиці 2.10, найбільша вартість основних засобів у 2004 р. була сконцентрована в операціях із нерухомістю, здаванні майна в оренду і послу­гах юридичним особам — 22,8 % від вартості усіх основних засобів в економіці України, у тому числі зданої в оренду державної неру­хомості невиробничого призначення — 18,5 %, що майже дорівнює вартості основних засобів обробної промисловості. Це є свідченням того, що державні підприємства, організації та установи не зацікав­лені в ефективному використанні цієї нерухомості у своїй діяльності.

Аналіз структурної динаміки валової доданої вартості за укруп­неними видами економічної діяльності свідчить про певні позити­вні зміни, що відбулися в економіці України протягом 2001—2004 рр. Передусім це стосується зменшення питомої ваги видів еконо­мічної діяльності, пов'язаних із видобуванням ресурсів (І група). У національній економіці до них належать: сільське господарство, мисливство та лісове господарство; добувна промисловість; ви­робництво та розподілення електроенергії, газу та води. Частка І групи видів економічної діяльності у валовій доданій вартості скоротилася з 26,9 % у 2001 р. до 20,2 % у 2004 р. Одночасно збіль­шилася частка II групи видів економічної діяльності, що пов'язані з обробкою ресурсів. До неї відносяться обробна промисловість та будівництво. їх питома вага збільшилася з 23,4 до 27,6% відповід­но. Також збільшилася за цей період на 2,5 пункта й частка ПІ гру­пи — сфери послуг (табл. 2.14). Проте наведені структурні зру­шення відбулися за рахунок зростання обсягів виробництва у низькотехнологічних виробництвах обробної промисловості, які здійснюють первинну обробку сировини. Так, металургія та об­роблення металу, виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення, хімічна та нафтохімічна промисловість разом становили: 2001 р. — 33 %, 2002 р. — 34,8 %, 2003 р. — 37,6 %, 2004 р. — 28,6 % у виробництві продукції промисловості.1

Наведені тенденції структурної динаміки видів економічної ді­яльності вказують на те, що в Україні й досі залишаються невирішеними ключові проблеми забезпечення позитивних структурних зру­шень на основі реалізації моделі інноваційного розвитку економіки, пов'язані, насамперед, із відсутністю дієвого механізму державного регулювання пропорцій між видами економічної діяльності. Продо­вження невиваженої політики підтримки умов здійснення багатьох видів економічної діяльності та виробництв за відсутності встанов­лених критеріїв довгострокового розвитку призведе до поглиблення диспропорцій між виробництвом проміжного та кінцевого продук­ту, що негативно вплине на конкурентоспроможність національної економіки.

Таблиця 2.14

СТРУКТУРА ВАЛОВОЇ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ ЗА ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ' (% до підсумку)

Види економічної діяльності
Роки

2001
2002
2003
2004

Сільське господарство, мисливство та лісове господарство
16,1
14,4
11,9
11,9

Промисловість,
30,2
30,3
29,8
31,2

у тому числі:

добувна промисловість

обробна промисловість
4,7 19,4
4,9 19,8
4,5 20,3
4,2 22,9

виробництво та розподілення елект­роенергії, газу та води
6,1
5,6
5,0
4,1

Будівництво
4,0
3,7
4,2
4,7

Оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту цих засобів
12,2
12,0
12,9
13,9

Транспорт і зв'язок
13,4
13,5
14,4
13,4

Освіта
4,8
5,3
5,6
5,0

Охорона здоров'я та соціальна допомога
3,3
3,6
3,7
3,4

Інші види економічної діяльності
16,0
17,2
17,5
16,5

Усього *
100,0
100,0
100,0
100,0

Без оплати послуг фінансових посередників.