Torch інфекції

Вид материала

Содержание

Диспансерне спостереження за ВІЛ-інфікованими дітьми
Друга група
Третя група
Моніторинг дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями
У дітей старше 6 місяців
Порядок профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ та попередження поширення ВІЛ в акушерських стаціонарах. (Затверджено наказом М
Уроджені гепатити
Клінічна картина
При більш пізньому інфікуванні
Провідними синдромами
Для вакцинації пропонується дві схеми
2. Друга схема
При використанні вакцини зі специфічним Ig ефективність щеплення досягає 98
1. При швидкій імунізації
2. При первинній імунізації
25% розчин сірчаної магнезії, активоване вугілля, смекту.
У якому випадку інфекційне захворювання внутрішньоутробно може виникнути?
Доповнюючи обстеження
Яка тактика лікаря?
Rosenfeld E.A/.
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Основні рекомендації щодо імунізації ВІЛ-інфікованих дітей в Україні (Витяг з наказу МОЗ України від 31.10.2000 року №276 "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні")

За 1-2 тижні перед вакцинацією бажано призначити полівітаміни, які містять вітамін А.
Вакцинація проводиться під наглядом лікаря - педіатра або дитячого лікаря-інфекціоніста в амбулаторно-поліклінічних чи стаціонарних умовах.
У поствакцинальному періоді патронаж дитини здійснюється медичним працівником на третій - четвертий та десятий - одинадцятий дні.
Жива оральна полівалентна вакцина не призначається членам родини ВІЛ-інфікованого та особам, що мають тісний контакт з ВІЛ - інфікованим, у зв'язку зі значним ризиком виникнення вакциноасоційованого поліомієліту у ВІЛ- інфікованої особи.
Щеплення дитини, яка народжена ВІЛ - інфікованою матір'ю, проти туберкульозу та поліомієліту проводиться, якщо дитина не була щеплена раніше інактивованою поліомієлітною вакциною.
Пасивна імунопрофілактика ВІЛ - інфікованій та хворій на СНІД дитині проводиться (за епідемічними показаннями) протягом перших 4 діб після контакту незалежно від проведених раніше щеплень.
Перед сезонним підвищенням рівня захворюваності на грип ВІЛ - інфіковані діти підлягають першочерговій вакцинації проти грипу.

Схема вакцинації ВІЛ - інфікованих та хворих на СНІД дітей

Визначення ситуації	Вакцина	Проведення щеплень
1. dui-інфікована дитина без клінічних проявів СНІДу та зі слабовираженими або помірними клінічними симптомами ВІЛ-інфекції	Жива вакцина проти поліомієліту* та туберкульозу	Не прищеплювати
	Інші вакцини та анатоксини (вакцинація проводиться в період клініко-лаборатор-ної ремісії)	Прищеплювати за календарем
2. Дитина з діагнозорм СНІДу	Вакцинація не проводиться
* Щеплення проти поліомієліту проводити інактивованою поліомієлітною вакциною

Диспансерне спостереження за ВІЛ-інфікованими дітьми

Виділяють 3 групи диспансерного обліку дітей:

1. Перша група - інфіковані ВІЛ без клінічних ознак хвороби. Огляд лікаря-педіатра 1 раз на 3 місяці. Госпіталізація у спеціалізований стаціонар для контрольно-діагностичного обстеження і вирішення питання про необхідність проведення терапії 2 рази на рік. Лабораторне обстеження включає розгорнутий аналіз крові, загальний аналіз сечі, визначення антитіл до ВІЛ, Т- і В-лімфоцитів (СД4+, СД8+), імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів. Режим цієї групи дітей загальний без обмежень фізичних навантажень. Дієта визначається віком, наявністю захворювань, не пов'язаних з ВІЛ-інфекцією. Діти можуть відвідувати школу.

2. Друга група - інфіковані ВІЛ з клінічними ознаками захворювання (тривала лихоманка, лімфаденопатія, підвищена пітливість, енцефалопатія та ін.). Огляд педіатра 1 раз на місяць. Госпіталізація у спеціалізований стаціонар для контрольно-діагностичного обстеження, встановлення розгорнутого клінічного діагнозу і проведення лікування 2 рази на рік. Лабораторне обстеження повинне містити розгорнутий аналіз крові, загальний аналіз сечі, визначення Т- і В-лімфоцитів (СД4+, СД8+), антитіл до ВІЛ, імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів. Режим цієї групи дітей - охоронний із додатковим денним відпочинком, обмеженням фізичних навантажень, проведенням лікувальної фізкультури. Дієта повноцінна, збагачена вітамінами. Для школярів можливим є навчання вдома.

Третя група - інфіковані ВІЛ з опортуністичними інфекціями (пневмоцистна пневмонія, генералізована герпетична інфекція, цитомегалія, поширені кандидозні ураження та ін.). Діти потребують стаціонарного лікування до досягнення стану ремісії чи одужання. Огляд дільничного педіатра 2 рази на місяць. Режим і харчування визначаються станом і наявністю захворювань.

Хірургічна, стоматологічна та інша спеціалізована допомога надається ВІЛ-інфікованим дітям у відповідних профільних стаціонарах.

Моніторинг дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями

Моніторинг дітей у перші 6 місяців життя, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, рекомендований комітетом СНІДу Американської академії педіатрії (1997):

- оцінка ризику інших хвороб (сифіліс, токсоплазмоз, гепатит В, цитомегалія) відразу після народження або в найбільш короткий термін ;

- розгорнутий клінічний аналіз крові ;

- профіль Т-лімфоцитів (СД4+, СД8+ ) у віці 1 і 4 місяців ;

- ЛПР для ДНК-ВІЛ і культура ВІЛ в 1 і 3 місяці;

- рівні імуноглобулінів у 4 місяці.

У дітей старше 6 місяців :

- кількість Т-лімфоцитів (СД4+.СД8+) кожні 3-6 місяців;

- рівні імуноглобулінів 1 раз у 6 місяців;
- активність печінкових ферментів кожні 3-6 місяців;
- рентгенографія органів грудної клітки 1 раз у 6 місяців;

- нейросонографія 1 раз у 6 місяців.

Варіабельність показників кількості СД4+ Т - лімфоцитів залежить від віку дитини. У здорових дітей кількість СД4+ Т - лімфоцитів вища, ніж у здорових дорослих. У перші 6 років життя дитини поступово їх кількість знижується, а в 6 років стає такою, як у дорослих. Зниження відсотка СД4+ Т-лімфоцитів є позитивним маркером прогресування ВІЛ - інфекції і свідчить про поганий прогноз для дитини.

Кількість СД4+ Т- лімфоцитів менше 1900 в 1 мкл і кількість СД8+ більше 850 в 1 мкл у перші 6 місяців життя свідчать про швидке прогресування хвороби. Кількісне дослідження РНК-ВІЛ показує вірусне навантаження в периферичній крові. У дорослих людей число копій РНК-ВІЛ швидко зростає в період первинної інфекції, потім протягом 6-12 місяців знижується до стабільно низького рівня. Якщо захворювання переходить у стадію СНІДу, число копій РНК-ВІЛ зростає. У малюків копії РНК-ВІЛ довго персистують у великій кількості. Різке збільшення числа копій спостерігається в перші 2 місяці. Рівень РНК-ВІЛ більше 100 000 - 299 000 копій в 1 мкл у дитини молодше 12 місяців може корелюватися з прогресуванням захворювання і високим ризиком смерті.

Порядок профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ та попередження поширення ВІЛ в акушерських стаціонарах. (Затверджено наказом МОЗ України від 25.05 2000року № 120)

Вагітним ВІЛ-інфікованим жінкам з метою зниження ризику інфікування плода призначається один з антиретровірусних препаратів з трицять шостого тижня вагітності до пологів та під час пологів.
Планова госпіталізація вагітних, роділь та породіль здійснюється у визначене наказом управління охорони здоров'я обсерваційне пологове відділення, в окрему палату, оснащену Рохманіновським ліжком та іншим необхідним устаткуванням для матері і новонародженого. У цій палаті жінка та дитина перебувають до виписування з пологового відділення.
Операцію кесарського розтину ВІЛ-інфікованим роділлям проводити згідно з акушерською ситуацією.
ВІЛ-інфікована породілля попереджається про небезпеку вигодовування дитини грудним молоком. При згоді породіллі проводиться термінове медикаментозне припинення лактації. Для вигодовування дитини використовують молочні адаптовані суміші.
У зв'язку з небезпекою внутрішньолікарняного поширення ВІЛ-інфекції в пологових будинках вигодовування новонароджених донорським грудним молоком не проводити.
Первинний туалет новонародженого від ВІЛ-інфікованої матері виконують згідно з порядком, установленим наказом МОЗ України від 5. 01. 96 №4 "Про організацію та забезпечення медичної допомоги новонародженим в Україні" з додержанням вимог профілактики інфікування медичного персоналу.
Палату, відведену для приймання пологів у ВІЛ - інфікованої роділлі, оснастити одноразовим, у разі його відсутності - багаторазовим інструментарієм, предметами індивідуального догляду та іншим необхідним устаткуванням, яке підлягає дезінфекції. За потреби відокремлення дитини від матері дитина переводиться в окрему палату відділення для новонароджених.
Пуповинна кров дітей, народжених ВІЛ - інфікованими матерями, підлягає тестуванню на наявність антигену р24 або антитіл до ВІЛ.

Дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, з перших 8-12 годин після народження призначають антиретровірусний препарат (сироп) протягом одного тижня життя.

УРОДЖЕНІ ГЕПАТИТИ

Етіологія

Вірус гепатиту A (HAV) належить до ентеровірусів, сімейства пікновірусів, містить РНК. HAV стійкий у зовнішньому середовищі, зберігається протягом кількох років при температурі 4⁰С, стабільний до впливу ефіру та кислот. Інактивується при автоклавуванні, обробці хлораміном, ультрафіолетовому опромінюванні.

Збудником вірусного гепатиту В є ДНК-вмісний вірус, що належить до сімейства гепадновірусів. Це поняття відтворює тропізм вірусу до клітин печінки. Вірус гепатиту В (HBV) стійкий до впливу фізичних та хімічних факторів, може зберігатися в крові та її компонентах тривалий час. Інфекційність крові залишається високою при розведенні в 8-10 разів. HBV має дуже складну будову. Відомо три його специфічних антигени (HbsAg, HbcAg, HbeAg). Ці антигени та антитіла до них і становлять основну групу маркерів вірусного гепатиту В. Анти - HBs Ig M можуть виявлятися у сироватці крові наприкінці інкубаційного періоду і перебувати там тривалий час. Одночасно з Анти - HBs Ig M з'являється Анти - HBs Ig G, які, як правило, зберігаються в крові все життя.

HbsAg можна виявити через 2-5 тижнів після інфікування.

Збудником вірусного гепатиту С є РНК - вмісний вірус, подібний за структурою свого геному до флавовірусів. Відкрито 10 генотипів вірусу гепатиту С (HCV) та більш ніж 45 підтипів. Для різних регіонів світу характерна циркуляція різних генотипів вірусу. Особливістю вірусного гепатиту С є те, що більш ніж у 70% випадків гострої інфекції захворювання проходить без клінічних проявів.

Епідеміологія

Вірусний гепатит А (ВГА) - типова кишкова інфекція з фекально - оральним механізмом передачі. Епідеміологічну небезпеку становлять хворі з будь - якими формами інфекційного процесу, особливо безжовтяничними, малосимптомними та субклінічними. Максимальне виділення HAV відбувається в кінці інкубаційного періоду перед жовтяничним . З материнського молока вірус не виділяли. Характерною є осінньо - зимова сезонність. Не хворіють ВГА діти, як правило, до 1 -річного віку та дорослі після 30 років. Хронічного носійства немає.

Передача HAV новонародженому можлива, якщо мати перебуває в інкубаційному періоді чи в гострому періоді захворювання під час пологів, а також при переливанні інфікованої крові. У новонародженого вірус може виділятися з випорожненнями протягом кількох тижнів без очевидної клінічної картини захворювання. Це сприяє поширенню інфекції фекально - оральним шляхом при догляді за новонародженими.

Перебіг ВГА у вагітних залежить від строку вагітності. Більшість авторів відмічає обтяжливий перебіг ВГА у другій половині вагітності, збільшення частоти материнської летальності у 2,7 % у другій та 0,72 % у першій половині вагітності. Відмічається висока частота передчасного переривання вагітності (до 24 %) переважно в пізні строки .

Дитина може інфікуватися HBV чи HCV внутрішньоутробно (гематогенно, трансплацен-тарно), інтранатально, проходячи через пологові шляхи матері, та при проведенні інтенсивної терапії. Вертикальна трансплацентарна передача відбувається від матері до плода в 5-10% випадків. Найбільш поширеним способом інфікування є інтранатальний. Не виключений висхідний шлях інфікування з урогенітальної сфери матері, якщо тривалість безводного періоду перевищує 46 годин.

Імовірність перенесення інфекції при захворюваннях матері в І —ІІІ триместрах вагітності досягає 10%. Якщо ж гепатит у вагітної жінки проявляється в ІІІ триместрі вагітності або відразу після пологів, то імовірність інфікування дитини досягає 76% [4].

Природне вигодовування дитини не є шляхом передачі HBV чи HCV, тому не має істотного значення в підтримці епідеміологічного процесу і ніякі обмеження щодо HbsAg - позитивних матерів не передбачені.

Клінічна картина

Антенатальна передача HBV чи HCV, особливо в першому триместрі вагітності, призводить до:

-уроджених аномалій розвитку (гідро- , або мікроцефалії, вродженого фетального гепатиту);

-мертвонародженості;

-передчасного народження.

Дитина може народжуватися з клінічними проявами перинатальної патології:

-геморагічний синдром;

-анемія;

-гіпербілірубінемія;

-респіраторні розлади;

-перинатальні пошкодження ЦНС (внутрішньошлуночкові крововиливи, енцефалопатія).

При більш пізньому інфікуванні відбувається розвиток вірусних гепатитів, які мають у новонародженого широкий спектр проявів. Переважними формами у немовлят є середньотяжка і тяжка, яка містить у собі і злоякісну.

Вірусний гепатит В у новонароджених характеризується тяжкістю перебігу, частим розвитком печінкової недостатності.

Вірусний гепатит С відзначається поширенням субклінчних форм, легшим клінічним перебігом. Показники цитолізу (АлАТ, АсАТ) у 60 % хворих у межах норми.

Провідними синдромами є холестатичний, інтоксикаційний, геморагічний.

Холестаз проявляється жовтяницею з перших днів життя, ахолічними випорожненнями, потемнінням сечі. Часто спостерігається гепатолієнальний синдром.

Інтоксикація характеризується блідістю, млявістю, анорексією, зригуванням, втратою маси тіла.

Тяжкий перебіг гепатиту супроводжує геморагічний синдром як наслідок тромбоцитопенії і зниження функції печінки в утворенні факторів згортання крові.

Недоношені діти мають такі особливості перебігу гепатитів: наявність атипових, безжовтяничних, субклінічних форм .

Установлено, що близько 90 - 95 % інфікованих в перинатальному періоді стають носіями HBV, HVC. Персистенція HBsAg у 25 % випадків призводить до формування хронічного гепатиту, а носійство HCV в 70-90% сприяє розвитку цирозу печінки або гепатоцелюлярної карциноми.

Діагностика:

А) ВГА:

- епідеміологічний анамнез матері ( контакт з хворим ВГА протягом 45 днів до появи ознак хвороби);

визначення анти-HAV IgM у крові.
Б) ВГВ:
епідеміологічний анамнез (парентеральні втручання за 40 - 180 днів до появи ознак хвороби);

- визначення НВ Ag (свідчить про наявність гострої інфекції чи носійства). Найбільш поширеними для виявлення HBs Ag у новонароджених є реакція непрямої гемаглютинації, радіоімунний та імуноферментний аналіз.

Яка тактика ведення новонароджених?.

А) ВГА:

- якщо жінка в останньому триместрі вагітності перенесла гострий ВГА, то відразу
після народження дитині необхідно ввести в/м імуноглобулін у дозі 0,02 мл/кг;

- при виділенні HAV з випорожненнями необхідна госпіталізація дитини;

Б) ВГВ:

- скринінг усіх вагітних з виявлення НВ Ag;

новонародженим від НВ Ag - позитивних матерів чи від необстежених матерів з групи високого ризику необхідно ввести в/м 0,5 мл специфічного імуноглобуліну (HBIG) у перші години життя;
якщо у матері НВ Ag - позитивна кров, новонародженому вводять вакцину ВГВ.

Для вакцинації пропонується дві схеми:

1. Швидка схема, згідно з якою перша ін'єкція робиться при народженні; дві наступні через 1 і 2 місяці після першої, доза 10 мкг на ін'єкцію. За такою схемою ефективність захисту дітей становить 95%.

2. Друга схема використовує такі ж самі дози (10мкг) з більш тривалим інтервалом між ін'єкціями, а саме ін'єкцію третьої дози вакцини роблять через 6 місяців після першої.

При використанні вакцини зі специфічним Ig ефективність щеплення досягає 98% Якщо через деякий час після вакцинації титр антитіл до HBV стає менший ніж 10 МО/л, показано введення бустерної дози за такими рекомендаціями:

1. При швидкій імунізації (за схемою 0, 1, 2 міс.) введення бустерної дози рекомендується через 12 місяців після першої ін'єкції. Необхідність у наступній бустерній дозі не повинна виникнути протягом щонайменше 8 років.

2. При первинній імунізації за схемою 0, 1, 6 міс. введення бустерної дози може бути потрібним найімовірніше не раніше, ніж через 5 років після проведення курсу вакцинації.

Комплексне лікування спрямоване на:

- зменшення проявів запалення;

- дезінтоксикацію;

- забезпечення умов для регенеративних процесів у клітинах печінки.

Широко використовуються препарати альфа - рекомбінантного інтерферону (реоферон, лаферон, віферон) разом з антиоксидантами (вітамінами С та Е). Гепатопротектори, шо належать до препаратів метаболічної дії, широко застосовують при всіх формах вірусних гепатитів. Найчастіше використовують есенціале. При геморагічному синдромі призначають вікасол, інгібітори протеаз, діцинон протягом 5 днів На висоті інтоксикації використовують 5% розчин глюкози, або альбумін.

Антибіотики застосовують за наявності бактеріальних ускладнень. Для лікувавння проявів холестазу використовують 25% розчин сірчаної магнезії, активоване вугілля, смекту.

Вакцинотерапія проти вірусного гепатиту С перебуває у стані експериментального розроблення.

Призначення Іg новонародженим від НВsAg - і НВbeAg - позитивних матерів відразу після народження і ще раз у три і шість місяців знижує хронічну інфекцію від 90% до 25%.

Туберкульоз

Патогенез

Вроджений туберкульоз (ТВ) зустрічається рідко. Вагітні, у яких є лише легенева інфекція, як правило, не інфікують плід до народження.

У якому випадку інфекційне захворювання внутрішньоутробно може виникнути?:

- плацента може бути інфікована за рахунок ТВ-бацилемії з тяжкими наслідками для плода та його загибеллю;

- плацентарний ТВ може поширитись до плода через пупкову вену; первинний комплекс може бути у печінці плода, шлунково-кишковому тракті або в мезонтеріальних вузлах; плацентарне ТВ-вогнище може розірватися, викликаючи туберкульозний амніонит та можливу аспірацію з первинним комплексом у легенях плода;

- дитина може аспірувати інфіковані секрети під час пологів.

Постнатальне інфікування може виникнути від інфікованої матері або інших осіб.

Які клінічні прояви та симптоми можуть з’явитися?

При народженні або не пізніше 8-го тижня життя:

- респіраторні порушення;

- лихоманка (гарячка);

- гепатоспленомегалія;

- лімфаденопатія;

- жовтяниця;

- обструкція жовчовивідних шляхів;

- виділення з вух;

- порушення з боку ЦНС;

- сонливість, роздратованість;

- втрата маси тіла.

Доповнюючи обстеження: мало додаткових проявів навіть при дуже характерній рентгенограмі грудної клітки, може спостерігатися нормальна рентгенограма; іноді спостерігається кальцифікація печінки та селезінки.

Діагностика

Туберкуліновий тест (проба Манту – 5 одиниць) необхідно проводити у всіх немовлят, підозрюваних на наявність вродженого або набутого перинатального ТВ. Тест може не бути позитивним, якщо інфекція неіснує вже протягом 4-6 місяців.

Кислостійке фарбування та дослідження культур необхідно провести із кров’ю, сечею, шлунковим вмістом, трахеальним аспіратом та ліквором.

Тканини, отримані з лімфатичних вузлів, печінки, легень, кісткового мозку та плаценти, можуть виявити мікроби при гістологічному та культуральному дослідженні. У мікроба, що виріс на культурах, необхідно визначити чутливість до препаратів. Якщо у матері недавно був активний ТВ або у неї з’явились активні ушкодження в постнатальний період, необхідно провести ретельне дослідження анамнезу та епідеміології, фізикального стану та лабораторних аналізів плода. Якщо всі прямі мазки негативні, а дитина хвора, слід розпочинати антибактеріальну терапію до того, як буде остаточно встановлений діагноз.

Яка тактика лікаря?

Якщо у немовляти підозрюється вроджений ТБ, необхідно зробити пробу Манту, рентгенографію грудної клітки, люмбальну пункцію, а такаж дослідження культури. Дитину необхідно почати лікувати, незважаючи на результати шкірних тестів. Лікування із самого початку повинно включати ізоніазид, рифампіцин та піразинамід до визначення чутливості бактеріїї, виділеної від дитини. За наявності резистентності до препарату слід розглянути можливість лікування стрептоміцином або канаміцином.

Оскільки у новонароджених існує підвищений ризик розвитку позалегеневого ТВ (менінгіт, міліарний ТВ), їм із самого початку призначають лікування, як при туберкульозному менінгіті, з використанням ізоніазиду та рифампіцину протягом 2 місяців з подальшим введенням цих препаратів щоденно протягом 9-12 місяців. Терапія повинна включати два бактерицидних препарати, до яких мікроб чутливий. Дексаметазон слід вважати додатковою терапією при ТВ-менінгіті.

Протитуберкульозні препарати при перинатальній інфекції

Препарат	Актив-ність	Доза (мг/кг/на добу	Побічні ефекти
Ізоніазид	бакте-рицид-ний	10-15 (або 20 -40 мг/кг двічі на тиждень)	Периферичний неврит, судоми, гепатотоксичний
Рифампі-цин	- «» -	10-20 (або 10 -20 мг/кг двічі на тиждень)	Помаранчеве забар-влення рідин орга-нізму, нудота, блю-вання, гепато-токсичний
Піразина-мід	- «» -	30-40	Гепатотоксичний
Стрептомі-цин	- «» -	20-40	Гепатототоксичний, нефротоксичний
Етамбутол	бакте-ріоста-тичний	15-25	Неврит очного нерва
Етіонамід*	- «» -	15-20	Гепатотоксичний
Цикло-серин*	- «» -	15-20	Симптоми з боку ЦНС
Пара-аміносалі-цилова кислота*	- «» -	150	Шлунково-кишкові, гепатотоксичні, алергічні реакції
Капреомі-цин*	- «» -	15-20	Ототоксичний, нефротоксичний, біль у місці ін’єкції
Джерело: Rosenfeld E.A/. et al. Tuberculosis in infancy in 1990’s. PCNA 40:1087, 1993. * Слід використовувати тільки для лікування штамів, резистентних до багатьох препаратів

Диференціальна діагностика внутрішньоутробних інфекцій

Характерні ознаки	Токсо-плазмоз	Уродж. Сифіліс	Хламі-діоз	Лістеріоз	Тубер-кульоз	ЦМВ	Герпетич-на інфекція	Красну-ха	Вірусний гепатит
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Недоноше-ність	Часто	Часто	Рідко	Часто	Рідко	У 50% випадків	Часто	Часто	Рідко
ЗВУРР	Часто	Часто	Часто	Часто	Рідко	Часто	Часто	Часто	Часто
Жовтяниця	Часто	Рідко	Рідко	Рідко	Часто	Часто	Часто	Часто	Часто
Гепатоспле-номегалія	Часто	Часто	Часто	Часто	Часто	Часто	Часто	Часто	Часто
Гідроцефалія	Часто	Немає	Немає	Немає	Немає	Часто	Може бути при генера-лізованій формі	Немає	Немає
Внутрішньо-черепні кальцифікати, кисти	Часто	Немає	Немає	Немає	Немає	Часто	Часто	Немає	Немає
Хоріоретиніт	Часто	Рідко	Немає	Немає	Немає	Рідко	Рідко	Часто	Немає
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Енцефаліт, менінгіт	Часто	Немає	Немає	Часто	Часто	Рідко	Може бути при генера-лізованій формі	Часто	Немає
Пневмонія	Немає	Немає	Часто	Часто	Часто	Часто	Може бути при генера-лізованій формі	Немає	Немає
Висип	Макулопа-пульозні екзантеми	Сифілітична пухир-чатка, дифузна інфільт-рація шкіри	Немає	Папульоз-но-пете-хіальний висип, вузликові екзантеми, на слизо-вих-інфек-ційні гра-нульоми	Папульоз-ний висип	Петехіаль-ний висип	Везику-лярний еритема-тозно-плямистий висип на шкірі та слизових	Рідко	Геморагіч-ний
Геморагічний синдром	Може бути при генералі-зованій формі	Немає	Рідко	Рідко	Немає	Часто	Може бути при генералі-зованій формі	Немає	Часто
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Лімфаде-нопатія	Може бути при генералі-зованій формі	Генералі- зована, часто	Немає	Часто, збільшен-ня ший-них лім-фовузлів	Часто	Немає	Немає	Немає	Немає
Анемія	Рідко	Рідко	Немає	Немає	Рідко	Часто	Рідко	Часто	Часто
Тромбоцито-пенія	Рідко	Немає	Немає	Немає	Рідко	Часто	Часто	Часто	Часто
Еритробласт-тоз	Часто	Рідко	Часто	Рідко	Рідко	Часто	Часто	Рідко	Рідко
Особливості	Токсопла-зми в лікворі, крові та плаценті	Позитив-на реація Вассер-мана	Характер-но: СДР, кон’юнк-тивіт	Імовірний грануле-матозний сепсис. Присут-ність лістерій у досліджу-ваному матеріалі	Позитив-ний туберкулі-новий тест	Виявлення гігінтсь-ких клітин з великим ядром («совині очі») у сечі, слині, лікворі цитологіч-ним методом	Висока деталь-ність. При гістолог. дослідже-нні пла-центи - великі клі-тини з гіперхром-ними ядра-ми та ба-зофільни-ми вклю-ченнями	Вродж. вади серця, пігментна ретинопа-тія, ура-ження опорно-рухового апарата	Збільшен-ня рівня прямої фракції білірубіну, світле випорож-нення, темна сеча, вияв-лення маркерів ВГ

Приклади підсумкового тестового контролю

Тести для вихідного контролю знань:

1. Що із лабораторних показників характерно для вродженого гепатиту?

+ переважно пряма гіпербілірубінемія з гіперферментемією;

- анемія з ретикулоцитозом;

- лейкопенія;

- еозинофілія;

- тромбоцитоз.

2. Ствердження, що НЕ має відношення до лістеріозної інфекції:

- лістерія належить до грампозитивних бактерій із групи дифтероїдів;

- клінічні прояви інфекції спостерігаються відразу після народження;

- інфекція може зумовлювати мертвонародження, не виношування;

- у лікуванні застосовують ампіцилін;

+ лістерії не вражають плід і новонародженого.

3. Визначте ПОМИЛКОВЕ твердження щодо герпетичної інфекції у новонароджених:

- шляхи інфікування переважно трансплацентарний, інтранатальний;

- призводить до мертвонародження, не виношування;

- клінічні прояви інфекції - гепатит, енцефаліт, геморагічний синдром, ураження шкіри, слизових;

+ у лікуванні переважне значення мають цефалоспорини ІІІ покоління;

- у лікуванні переважне значення має ацикловір.

4. Найбільш імовірний збудник групи TORCH-інфекцій як причина відкритої артеріальної протоки:

+ краснуха;

- цитомегаловірус;

- токсоплазма;

- ентеровірус;

- герпес.

5. Рівень СD4+, за якого розвивається СНІД, становить:

- 580 у 1 мкл крові;

- 499 у 1 мкл крові;

- 1200 у 1 мкл крові;

+ 200 у 1 мкл крові;

- 20 у 1 мкл крові.

6. Для постановки діагнозу ВІЛ-інфекції досить:

+ визначення антитіл до ВІЛ методом ІФА з підтвердженням імунним блотом;

- визначення р24 антигену;

- визначення рівня СД4+ лімфоцитів;

- визначення рівня імуноглобулінів;

- визначення рівня вірусного навантаження.

7. Які з наведених антиретровірусних препаратів можна використовувати для зниження вертикальної трансмісії ВІЛ під час вагітності:

+ невірапін, зидовудин;

- зидовудин, ламівудин;

- криксиван, вірасепт;

- індинавір;

- ацикловір?

8. У дитини, народженої від ВІЛ-інфікованої матері, доцільно досліджувати ПЛР ДНК ВІЛ:

- у пуповинній крові;

+ у віці 3-6 місяців;

- у віці 8-10 місяців;

- у віці 12-18 місяців;

- у віці 2 тижня.

9. Дитина народилася недоношеною від 3-ї вагітності на 34-му тижні гестаційного строку з масою тіла 2000 г. Попередні вагітності закінчилися народженням мертвих дітей. Діагностовано токсоплазмоз. Яке найбільш оптимальне лікування:

- бісептолом;

- нітрофуранами;

+ піриметаміном;

- антибіотиками цефалоспоринового ряду;

- аміноглікозидами.

10. Який мікроорганізм міг спричинити в доношеного новонародженого з проявами риніту гепатоспленомегалію та десквамацію шкіри долонь, стоп і ділянки промежини:

- цитомегаловірус;

- мікоплазма;

+ вірус герпесу;

- токсоплазма;

- бліда спірохета?

Blog

Torch інфекції

Содержание