Укази президента україни зміст

Вид материала

Документы

Содержание 11.3. Охорона здоров'я 11.3.1. Реформування системи охорони здоров'я

Подобный материал:

• Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі, 140.66kb.
• Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Постанови Міністерства, 81.78kb.
• Рішення, 109.14kb.
• 1. Затвердити Положення про Пенсійний фонд України (додається), 262.87kb.
• О. В. Грабовський 2011 року, 206.65kb.
• Укази Президента України, постанови, рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів України,, 1080.41kb.
• Номенклатура справ лозівського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей, 88.71kb.
• Удк 37. 031 Ó Брюханова Н. О. Зміст освіти: аспекти вивчення, 245.11kb.
• Збірник нормативно – правових документів, які визначають та регулюють напрямки діяльності, 10243.96kb.
• Указ Президента України №584/2011, 247.49kb.

11.3. Охорона здоров'я

11.3.1. Реформування системи охорони здоров'я

Поточна ситуація

Аналіз стану здоров'я населення України свідчить про незадовільну медико-демографічну ситуацію, яка проявляється у низькій народжуваності, порівняно високому рівні смертності, від'ємному природному прирості населення, скороченні очікуваної середньої тривалості життя, а також у поширенні хвороб крові і кровотворних органів, природжених аномалій, хвороб органів дихання, системи кровообігу, нервової системи, органів травлення, сечостатевої системи, інфекційних хвороб, у тому числі туберкульозу, захворювань, що передаються статевим шляхом, а також ускладнень вагітності і пологів.

Аналіз діяльності і фінансування системи охорони здоров'я дає можливість визначити ключові проблеми галузі. До них, передусім, належать:

недостатнє фінансування галузі, обумовлений цим низький рівень оплати праці медичних працівників, брак коштів для забезпечення доступної, якісної та ефективної медичної допомоги;

нераціональна організація медичної допомоги, диспропорція в розвитку амбулаторно-поліклінічної і стаціонарної, первинної і спеціалізованої допомоги, незадовільні зв'язок і наступність у їх наданні;

недосконалість і слабкість правового забезпечення діяльності системи охорони здоров'я;

недостатність, нескоординованість і неефективність заходів, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я населення;

потреба в удосконаленні підготовки, перепідготовки і підвищенні кваліфікації лікарів та інших працівників охорони здоров'я, поліпшенні умов їхньої роботи, її якості та ефективності;

недостатність сучасних медичних технологій, недостатнє володіння ними, незадовільне медикаментозне і матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров'я;

низький рівень інформаційного забезпечення і управління системою охорони здоров'я на різних рівнях.

Виходячи із зазначених умов, необхідно враховувати, що збереження і зміцнення здоров'я населення, вдосконалення системи охорони здоров'я, поліпшення медичної допомоги значною мірою пов'язані з розвитком національної економіки і ефективною охороною навколишнього середовища.

В Україні з урахуванням Загальної декларації прав людини та Конституції України діють нормативно-правові акти з питань охорони здоров'я:

59 законів, найбільш вагомі з яких "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" (1991 р.), Основи законодавства України про охорону здоров'я (1992 р.), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994 р.), "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.) тощо;

91 Указ Президента України,

400 постанов та рішень Уряду України,

2050 наказів Міністерства охорони здоров'я УРСР, Міністерства охорони здоров'я України та 306 наказів Міністерства охорони здоров'я СРСР, що застосовуються в Україні.

Сформовано нормативно-правову базу та відстежується хід реалізації законодавчих актів з питань охорони здоров'я.

На сучасному етапі законопроектної діяльності особлива увага приділяється доопрацюванню нормативно-правової бази, щоб забезпечити еволюційний перехід до нових форм і методів здійснення державної політики в сфері охорони здоров'я та інтеграцію України у міжнародну діяльність як з питань охорони здоров'я, так і з питань захисту прав людини.

Крім розроблення та прийняття законів України, деякі положення законодавства про охорону здоров'я розвиваються шляхом видання Указів Президента України. Зокрема, таким чином було затверджено Національну програму "Діти України", схвалено програму "Здоров'я літніх людей" (Указу Президента України від 10 грудня 1997 року № 1347 та від 18 січня 1996 року № 63), інші.

Відповідно до основних напрямів державної політики в галузі охорони здоров'я провідними фахівцями України опрацьовано програму розвитку галузі до 2010 року, яка була схвалена колегією Міністерства охорони здоров'я України 10 грудня 1999 року і передана на затвердження Кабінету Міністрів України. Саме цей документ визначатиме розвиток охорони здоров'я України на середньострокову перспективу.

Довідково. Правовою базою програми є Конституція України, Основи законодавства України про охорону здоров'я, закони України, укази Президента України і постанови Кабінету Міністрів України, які стосуються проблем охорони здоров'я населення. При її формуванні враховано рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я, пропозиції медичної громадськості України, досвід перебудови галузі.

За цією програмою розвиток охорони здоров'я населення України буде здійснюватися за такими пріоритетними напрямами:

профілактична спрямованість діяльності системи охорони здоров'я на формування здорового способу життя, створення здорових умов праці і побуту, забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення;

формування нової системи управління галуззю, яка грунтується на принципах ринкової економіки, демократії, громадянського суспільства;

введення гарантованого державою рівня безоплатної медичної допомоги та її державного стандарту;

залучення додатково до державного бюджету джерел фінансування медичної допомоги;

запровадження медичного страхування як нової форми медико-соціальних та економічних відносин у галузі охорони здоров'я;

перебудова первинної медико-санітарної допомоги шляхом впровадження сімейної медицини та реструктуризація спеціалізованої медичної допомоги;

запровадження багатоукладності форм власності у сфері охорони здоров'я, лібералізація умов для розвитку приватного сектора;

організація раціональної системи медикаментозного та матеріально-технічного забезпечення галузі;

реформування вищої медичної освіти, переорієнтація на підготовку лікарів загальної практики (сімейних лікарів), удосконалення кадрової й інноваційної політики та системи впровадження в практику наукових медичних досягнень.

Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети

Удосконалення нормативно-правової бази охорони здоров'я, опрацювання і прийняття законів і підзаконних актів, що регламентуватимуть фінансування, організацію та діяльність в галузі та регулюватимуть відносини в системі охорони здоров'я з урахуванням європейських стандартів та економічних можливостей України.

Прийняття і початок реалізації Національної програми реформування системи охорони здоров'я, зокрема:

визначення пріоритетів медико-санітарної допомоги і встановлення обсягу гарантованого державою рівня медичного обслуговування громадян України;

запровадження ефективної системи багатоджерельного фінансування охорони здоров'я;

удосконалення механізму оплати праці медичних працівників на основі їхньої кваліфікації, обсягів, якості та результатів роботи;

забезпечення пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;

проведення реструктуризації галузі з метою ліквідації диспропорцій у розвитку різних видів медичної допомоги, удосконалення спеціалізованої та стаціонарної допомоги;

упорядкування мережі, удосконалення структури і функцій закладів охорони здоров'я;

опрацювання стандартів медичних технологій під час надання профілактичної, діагностичної, лікувальної та реабілітаційної допомоги;

здійснення заходів щодо децентралізації і роздержавлення медичних закладів шляхом їх автономізації та приватизації, сприяння індивідуальній лікарській практиці, створення умов для здорової конкуренції між медичними закладами і лікарями, яка сприятиме підвищенню доступності та якості медичної допомоги;

створення системи забезпечення і контролю якості медичної допомоги на основі розроблених стандартів якості, розроблення раціональної системи акредитації медичних закладів і ліцензування лікарів, яка б не стримувала, а сприяла розвиткові різних видів медичної допомоги;

впровадження системи ліцензійних інтегрованих іспитів для визначення рівня і якості підготовки медичних працівників у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації незалежно від їх підпорядкування та форм власності;

створення системи інформаційного забезпечення системи охорони здоров'я на основі широкого використання комп'ютерної техніки, уніфікації методів і засобів інформації, розвитку інформаційних мереж, удосконалення медико-статистичної служби;

удосконалення форм і методів управління в галузі охорони здоров'я на державному та місцевому рівнях;

поліпшення медичного обслуговування сільського населення шляхом затвердження і реалізації міжгалузевої програми;

удосконалення охорони здоров'я матерів, дітей та підлітків, осіб похилого віку, інвалідів, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, працівників промисловості і транспорту шляхом опрацювання і реалізації відповідних галузевих програм;

здійснення заходів щодо забезпечення правового захисту пацієнтів та медичних працівників шляхом прийняття відповідних законів і підзаконних актів;

розроблення і впровадження в практику сучасних медичних технологій, ефективних методів діагностики, профілактики, лікування і реабілітації;

розширення прав, удосконалення організації і підвищення ефективності роботи санітарно-епідеміологічної служби в умовах ринкової економіки;

підвищення рівня санітарної культури населення, розроблення форм і методів стимулювання здорового способу життя;

пропаганда необхідності реформування охорони здоров'я, її мети і способів здійснення серед різних груп населення, включаючи громадськість, політиків, журналістів і підприємців;

забезпечення підготовки висококваліфікованих фахівців з управління охороною здоров'я, здатних здійснити реформу галузі;

удосконалення системи медичної освіти відповідно до сучасних вимог шляхом перегляду і вдосконалення навчальних програм;

поліпшення медикаментозного і матеріально-технічного забезпечення галузі з урахуванням потреб населення, стандартів медичних технологій і гарантованого державного рівня медичної допомоги.