Укази президента україни зміст
| Вид материала | Документы |
Содержание11.1.7. Хімічні речовини 11.2. Захист прав споживачів |
- Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі, 140.66kb.
- Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Постанови Міністерства, 81.78kb.
- Рішення, 109.14kb.
- 1. Затвердити Положення про Пенсійний фонд України (додається), 262.87kb.
- О. В. Грабовський 2011 року, 206.65kb.
- Укази Президента України, постанови, рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів України,, 1080.41kb.
- Номенклатура справ лозівського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей, 88.71kb.
- Удк 37. 031 Ó Брюханова Н. О. Зміст освіти: аспекти вивчення, 245.11kb.
- Збірник нормативно – правових документів, які визначають та регулюють напрямки діяльності, 10243.96kb.
- Указ Президента України №584/2011, 247.49kb.
11.1.7. Хімічні речовини
Поточна ситуація
Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (16 жовтня 1998 року), Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар (20 серпня 1988 року) та Лондонські поправки до Монреальського протоколу (22 листопада 1996 року). Україна також приєдналася до Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням 1989 року (1 липня 1999 року), до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів 1957 року.
Україна виконує вимоги Міжнародного кодексу морських перевезень небезпечних вантажів та Технічних інструкцій з безпечного перевезення небезпечних вантажів у повітрі (до яких належить більшість хімічних речовин).
Україна не приєдналася до Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обгрунтованої згоди стосовно окремих небезпечних хімічних речовин і пестицидів у міжнародній торгівлі, як це було передбачено Розпорядженням Президента України від 8 вересня 1999 року № 220.
Вимоги щодо реєстрації пестицидів, відображені в директиві 91/414 ЄС, практично повністю враховані в українському законодавстві. Укрдержхімкомісією були перекладені українською мовою практично всі директиви ЄС щодо реєстрації агрохімікатів та розроблено порядок їх реєстрації в Україні, який був максимально наближений до європейського. Даний порядок був погоджений Міністерством екології та природних ресурсів України, але не погоджений Міністерством охорони здоров'я України, тому на сьогоднішній день це питання залишається відкритим.
Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети
Визначення повного переліку директив ЄС щодо обігу хімічних речовин, перекладених державною мовою.
Оцінка вартості впровадження вимог директив ЄС в Україні.
Розроблення проекту Закону України про хімічну безпеку.
Впровадження європейської методики інвентаризації викидів та нової системи обліку викидів стійких органічних забруднювачів в атмосферне повітря (на виконання підписаного у 1998 році Протоколу про стійкі органічні забруднювачі).
Запровадження європейських та міжнародних стандартів в цих сферах.
Узгодження роботи із заходами, передбаченими Програмою використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 668, Комплексною програмою поводження з радіоактивними відходами (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1999 року № 542), Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, яку затверджено Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року.
11.2. Захист прав споживачів
Поточна ситуація
Законодавство України з питань захисту прав споживачів включає:
а) Закони України:
"Про захист прав споживачів";
"Про рекламу";
"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";
"Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини";
"Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами";
"Про зв'язок";
"Про туризм";
"Про транспорт";
"Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
б) Декрети Кабінету Міністрів України:
від 8 квітня 1993 року № 30 "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення";
від 10 травня 1993 року № 46 "Про стандартизацію і сертифікацію".
Основні правові гарантії захисту прав споживачів встановлені статтею 42 Конституції України, згідно з якою держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Основні принципи державної політики щодо захисту прав споживачів в Україні Законом України "Про захист прав споживачів", який є основним нормативно-правовим актом у сфері захисту прав споживачів. Цим актом встановлено права споживачів, визначено механізм державного захисту прав споживачів та органи, які здійснюють цей захист. Цим же Законом передбачено створення громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів) та визначено їх права.
В основу Закону України "Про захист прав споживачів" покладено Керівні принципи для захисту інтересів споживачів, прийняті Генеральною Асамблеєю ООН 9 квітня 1985 року (резолюція № 39/248).
Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети
Адаптація законодавства України у сфері захисту прав споживачів з урахуванням таких директив ЄС:
від 10 вересня 1984 року 84/430/ЄЕС про рекламу, яка вводить в оману (OJ № L 250 від 19 вересня 1984 року), доповнена директивою 97/55/ЕС від 6 жовтня 1997 року про порівняльну рекламу (OJ № L 290 від 23 жовтня 1997 року);
від 25 липня 1985 року 85/374/ЄЕС про відповідальність виробників за якість продукції (OJ № L 210 від 7 серпня 1985 року), доповнена директивою від 10 травня 1999 року 1999/34/ЕС (OJ № L 141 від 4 червня 1999 року);
від 20 грудня 1985 року 85/577/ЄЕС про продаж поза діловими приміщеннями (OJ № L 372 від 31 грудня 1985 року);
від 13 червня 1990 року 90/314/ЄЕС про організований туризм (OJ № L 158 від 23 червня 1990 року);
від 29 червня 1992 року 92/59/ЄЕС про загальну безпеку продукції (OJ № L 228 від 11 серпня 1992 року);
від 5 квітня 1993 року 93/13/ЄЕС про несправедливі умови у споживчих угодах (OJ № L 95 від 21 квітня 1993 року);
від 20 травня 1997 року 97/7/ЄС про угоди, які укладаються на відстані (OJ № L 144 від 4 червня 1997 року);
від 6 лютого 1998 року 98/6/ЄС про зазначення цін (OJ № L 80 від 18 березня 1998 року);
від 25 травня 1999 року 99/44/ЄС про деякі особливості продажу споживчих товарів і пов'язаних з ними гарантіях (OJ № L 171 від 7 липня 1999 року);
від 19 вересня 1984 року 84/450/ЄС про рекламу, що вводить в оману;
від 3 жовтня 1989 року 89/44/ЄС про координацію деяких положень, зафіксованих у законодавстві, правилах чи адміністративних заходах держав - учасниць, які стосуються підтримки діяльності телевізійних трансляцій (OJ No L 298 від 17 жовтня 1989 року);
від 30 червня 1997 року 97/36/ЄС про внесення змін до директиви 89/552/ЄС про координацію деяких положень, зафіксованих у законодавстві, правилах чи адміністративних заходах держав - учасниць стосовно телевізійного радіомовлення;
від 6 липня 1998 року 98/43/ЄС про зближення законів, правил і адміністративних положень держав - учасниць стосовно реклами і спонсорства тютюнових виробів (OJ No L 213 від 30 липня 1998 року);
від 31 березня 1992 року 92/28/ЄС про рекламу лікарських препаратів, призначених для людини (OJ No 113 від 30 квітня 1992 року).
Започаткування тісного співробітництва між Україною і ЄС з метою досягнення сумісності систем захисту прав споживачів, зокрема:
проведення експертної оцінки вітчизняних нормативно-правових актів із залученням фахівців міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України, представників Європейського Союзу з метою забезпечення поступового зближення законодавства України з нормативно-правовими актами ЄС;
забезпечення широкого доступу до європейських правових, бібліографічних та інших інформаційних даних з питань захисту прав споживачів;
створення постійно діючої системи взаємного обміну інформацією про небезпечні товари та послуги;
удосконалення інформації, яка надається споживачу, особливо про ціни, характеристики товарів та послуг, що пропонуються.
Захист прав споживачів у галузях природних монополій (енергетика).
Поточна ситуація
Згідно із Законом України "Про електроенергетику", указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України захист прав споживачів електричної і теплової енергії, газу здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ).
З метою захисту економічних прав споживачів товарів та послуг підприємств енергетичної галузі НКРЕ сприяє більшій прозорості в діяльності енергетичних ринків, забезпеченню споживачів достовірною інформацією щодо товарів та послуг галузі, розвиває діалог між підприємствами галузі та організаціями споживачів, залучає організації споживачів до процесу прийняття рішень.
Кабінет Міністрів України своїми постановами від 26 липня 1999 року № 1357 затвердив розроблені НКРЕ Правила користування електричною енергією для населення та від 9 грудня 1999 року № 2246 Правила надання послуг населенню з газопостачання, якими передбачено відповідальність постачальних організацій за неякісне надання послуг з постачання електричної енергії та газу.
Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)
Продовження роботи щодо законодавчого забезпечення створення системи захисту прав споживачів електричної енергії та газу з урахуванням вимог законодавства ЄС.
Законодавче закріплення повноважень НКРЕ щодо захисту прав споживачів природного газу в проекті Закону України "Про нафту і газ".
Середньострокові (2002 - 2003 роки) та довгострокові (2004 - 2007 роки) пріоритети
Розроблення стандартів якості надання послуг з електро- та газопостачання.
Запровадження стандартів якості електроенергії та природного газу відповідно до вимог нормативних актів ЄС.