Geum.ru

Укази президента україни зміст

Вид материалаДокументы

Содержание


11.1.5. Генетично-модифіковані організми
11.1.6. Ядерна безпека
Подобный материал:
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   174

11.1.5. Генетично-модифіковані організми


Поточна ситуація

Кількість генетично-модифікованих рослин, тварин, мікроорганізмів постійно зростає. Це зумовлює необхідність проведення спеціальних наукових досліджень продукції біотехнологій, в тому числі трансгенних рослин, з метою визначення відповідних критеріїв безпеки для здоров'я людини та напрацювання відповідної нормативно-правової бази.

Досі не сформовано юридичну процедуру поводження з генетично-модифікованими організмами, відсутній відповідний закон, який би визначав засади регулювання у цій сфері.

Використання генетично-модифікованих організмів в державах ЄС регулюється національними законодавствами відповідно до директив 90/119/ЄЕС та 90/220/ЄЕС. В Україні єдиним нормативно-правовим документом, що регулює механізми ввезення, державного випробування, реєстрації та використання генетично модифікованих організмів, є Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1304. З метою вдосконалення цього нормативно-правового документа і гармонізації його до вимог директив ЄС Міністерством екології та природних ресурсів України до нього підготовлено зміни, в тому числі щодо необхідності проведення державної екологічної експертизи генетично модифікованих організмів. На виконання Указу Президента України від 4 лютого 1999 року № 118 "Про Цільову комплексну програму генетичного моніторингу в Україні на 1999 - 2003 роки" розробляється проект Закону України про державну політику регулювання в галузі генетично-інженерної діяльності, яким передбачається врегулювати питання щодо безпеки використання генетично модифікованих організмів.

До проектів законодавчих актів, якими пропонується врегулювати питання захисту людини від можливого негативного впливу генетично-інженерних розробок, належить проект Закону України про біоетику. Даний законопроект готується комісією з біоетики при Національній академії наук України з урахуванням міжнародних документів з питань прав людини та рекомендацій Міжнародного комітету з біоетики при ЮНЕСКО.

Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети

Доопрацювання проекту Закону України про державну політику регулювання в галузі генетично-інженерної діяльності і внесення його на розгляд Верховної Ради України.

Підписання Протоколу з біобезпеки в рамках Конвенції про охорону біологічного різноманіття.

Створення інформаційної бази даних про біологічні особливості та вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття генетично модифікованих організмів, що проходять державні випробування в Україні.

Завершення розробки проекту Закону України про біоетику і внесення його на розгляд Верховної Ради України в 2000 році.

Підготовка підручника з біоетики.

Забезпечення прийняття Закону України про державну політику регулювання в галузі генетично-інженерної діяльності у 2001 році.

Розроблення адаптованих до відповідних правових норм ЄС підзаконних актів до Закону України про державну політику регулювання в галузі генетично-інженерної діяльності.

Розроблення адаптованих до норм ЄС критеріїв, норм і стандартів для оцінки можливого впливу генетично модифікованих організмів на збереження і стале використання біорізноманіття.

Розширення і вдосконалення бази даних про біологічні особливості та вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття генетично модифікованих організмів, що вивільняються в навколишнє природне середовище України і Європи в цілому.

Створення після підписання Протоколу з біобезпеки національного координаційного центру, відповідального за зв'язки з секретаріатом Протоколу, та національного органу, відповідального за виконання адміністративних функцій.

11.1.6. Ядерна безпека


Поточна ситуація

Відповідно до Конституції України та міжнародних зобов'язань в Україні забезпечується захист населення і довкілля від можливого радіаційного впливу, пов'язаного з використанням ядерної енергії.

Міжнародні договори, у яких бере участь або до яких планує приєднатися Україна:

Конвенція про оперативне оповіщення про ядерну аварію;

Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу;

Конвенція про ядерну безпеку;

Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду;

Спільний протокол про застосування Віденської конвенції та Паризької конвенції 1998 року;

Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації;

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ);

Угода між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї;

Об'єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами.

Сфера використання ядерної енергії регулюється Законами України:

"Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку";

"Про поводження з радіоактивними відходами";

"Про видобування і переробку уранових руд";

"Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи";

"Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань";

"Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії".

Основні функції з регулювання та нагляду за безпекою ядерних установок здійснюють такі підрозділи Міністерства екології та природних ресурсів України:

Департамент ядерного регулювання - розвиток нормативно-правової бази, ліцензійна, аналітична та інформаційна діяльність, міжнародне співробітництво, беззупинний (цілодобовий) контроль за обстановкою на об'єктах використання ядерної енергії, планування та оперативного управління у разі виникнення аварійних ситуацій;

Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою - державний нагляд за додержанням законодавства з ядерної та радіаційної безпеки, видача ліцензій на підготовку персоналу для експлуатації ядерної установки, а також ліцензій персоналу та посадовим особам на виконання окремих видів діяльності;

Головна державна екологічна інспекція - контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та радіаційної безпеки.

При Міністерстві екології та природних ресурсів України діють:

Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки - незалежна науково-технічна й експертна організація, що здійснює підтримку діяльності регулюючого органу;

Державний центр регулювання якості поставок для об'єктів ядерної енергетики - незалежна експертна організація, що здійснює сертифікацію і перевірку якості поставок і послуг, узагальнення відповідних експертних висновків.

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки відповідають за "повноту, достатність та обгрунтованість своїх вимог щодо безпеки у сфері регулювання, віднесеної до їх компетенції".

Проводиться реорганізація органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки України.

Основними документами, що визначають готовність центральних і місцевих органів виконавчої влади, операторів ядерних установок до дій під час аварій на АЕС, є Закони України:

"Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку";

"Про Цивільну оборону України";

"Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань".

Зокрема, Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" однією з основних функцій органу державного управління у сфері використання ядерної енергії визначає створення державної системи заходів щодо забезпечення готовності до ліквідації аварії на ядерних установках. Згідно із Законом України "Про Цивільну оборону України" ця функція розширюється, а відповідний державний орган забезпечує здійснення державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій, попередження цих ситуацій;

оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення тощо.

Одним із завдань Цивільної оборони України Закон визначає створення систем аналізу і прогнозування, керування, оповіщення, зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним зараженням і підтримку їхньої готовності для сталого функціонування в надзвичайних ситуаціях.

Відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" місцеві державні адміністрації, зокрема:

здійснюють контроль за готовністю підприємств, установ, організацій і громадян до дій на випадок радіаційної аварії;

беруть участь у ліквідації наслідків радіаційних аварій;

забезпечують готовність до евакуації населення і у разі необхідності здійснюють її.

Відповідними нормативно-правовими актами деталізовані положення зазначених законів.

Кабінетом Міністрів України укладено двосторонні угоди про оповіщення про ядерні аварії і про взаємодопомогу у разі таких аварій з Урядами Австрії, Королівства Швеції, Угорщини, Німеччини, Норвегії, Польщі і Фінляндії.

Фінансування діяльності органів державного регулювання безпеки використання ядерної енергії здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" до собівартості виробництва електроенергії повинні включатися, крім виробничих витрат, затрати на:

реалізацію програм підвищення безпеки роботи ядерних установок;

забезпечення зберігання відпрацьованого ядерного палива, переробки і захоронення радіоактивних відходів;

науково-технічний і конструкторсько-технологічний супровід експлуатації ядерних установок;

комплектування, підготовку і перепідготовку персоналу;

страхування персоналу і населення на випадок ядерної шкоди;

зняття з експлуатації та консервацію ядерних установок;

соціально-економічний розвиток територій, на яких розташовані ядерні установки та об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами.

Відповідно до вимог законодавства України обов'язковою умовою одержання ліцензій є всебічна оцінка безпеки ядерної установки.

Зокрема, Закон України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" передбачає, що орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки видає експлуатуючій організації ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів, що подала відповідну заяву, на підставі всебічної оцінки безпеки ядерної установки або сховища та оцінки спроможності заявника виконувати всі заходи щодо забезпечення безпеки ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з конкретним етапом життєвого циклу ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів (стаття 8).

Для отримання ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з конкретним етапом життєвого циклу ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів, експлуатуюча організація (оператор) подає заяву до органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. До заяви додаються копії засвідчених в установленому порядку засновницьких документів, а також документи, що засвідчують рівень безпеки ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів, перелік яких встановлюється органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки (стаття 12).

Діяльність з обгрунтування ядерної і радіаційної безпеки ядерних установок в Україні здійснюється в таких напрямах:

розроблення проектів з проведення оцінки безпеки діючих і тих, що будуються, АЕС;

розроблення звітів з аналізу безпеки діючих і тих, що споруджуються, енергоблоків;

проведення спеціальних досліджень у рамках аналізу окремих проблем або обгрунтування конкретних технічних рішень.

Технологічні регламенти, програми та інструкції з контролю в обов'язковому порядку погоджуються органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою через свої постійні інспекції на майданчиках АЕС здійснює постійний нагляд за їхньою реалізацією на кожній АЕС.

Україна бере участь у Конвенції про оперативне оповіщення про ядерну аварію, в якій держави - учасниці висловили переконання в необхідності якомога оперативніше надавати державам відповідну інформацію про ядерні аварії з метою зведення до мінімуму транскордонних радіаційних наслідків.

Відповідно до Указу Президента України від 15 січня 1997 року № 24 Україна приєдналась до Частково відкритої угоди Ради Європи щодо запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних та технологічних катастроф (ЧВУ). Спільно з ЧВУ створено міжнародну організацію - Європейський центр техногенної безпеки (TESEC). 

У рамках виконання Конвенції необхідно, щоб країни мали уніфіковані методи вимірювання рівня забруднення території у разі ядерної аварії.

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України разом з МАГАТЕ у 1999 році провело навчання в Чорнобильській зоні відчуження для фахівців з 24 країн щодо методів моніторингу у випадку ядерної аварії. Навчання продемонстрували наявність спільного завдання європейських країн - створення загальної Європейської системи реагування в разі ядерних аварій та обміну інформацією, як це передбачено п. 5 (f) Конвенції про оперативне оповіщення про ядерну аварію.

Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети

Удосконалення нормативно-правових основ регулюючої діяльності і перехід на національні правила, норми і стандарти з ядерної та радіаційної безпеки, які базуються на Конституції та законах України, а також на практиці західноєвропейських держав, США, Канади і Японії.

Дотримання принципів регулювання ядерної та радіаційної безпеки, що базуються на міжнародних підходах, рекомендаціях МАГАТЕ.

Розроблення нормативних документів, що регламентують ліцензійні процедури і ліцензійні вимоги, особливо для ядерних установок і сховищ РАВ.

Прийняття пакета національних нормативних документів, що регламентують організаційно-технічні аспекти забезпечення радіаційної безпеки.

Завершення створення нормативно-правової бази для застосування режиму гарантій.

Завершення адаптації до застосування в Україні Правил МАГАТЕ з безпеки транспортування радіоактивних матеріалів.

Забезпечення прийняття Законів України:

Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання;

Про збір за здійснення заходів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;

Про ратифікацію Змін до Конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та Конвенції про додаткове фінансування.

Удосконалення процедур інспектування ядерних установок на різноманітних стадіях здійснення діяльності (будівництво, введення в експлуатацію, експлуатація, зняття з експлуатації).

Підвищення ролі інспекційних підрозділів на атомних електростанціях у діяльності регулюючого органу шляхом впровадження розроблених примусових процедур.

Підвищення якості роботи шеф-інспекцій на майданчиках атомних електростанцій шляхом розроблення відповідної програми якості інспекційної діяльності, впровадження системи ротації кадрів у шеф-інспекціях.

Підготовка і провадження діяльності з нагляду за обліком та контролем ядерного матеріалу на установках.

Включення до процедури ліцензування операторів ядерних установок іспитів на аналітичному тренажері.

Створення підрозділу з кризового реагування у складі інспекції.

Удосконалення системи кризового реагування регулюючого органу, пов'язаної, головним чином, із створенням і запровадженням автоматизованих інформаційних систем, у першу чергу - з подальшим розгортанням системи радіаційного моніторингу і раннього оповіщення.

Продовження створення системи інженерної і технічної підтримки експлуатації ядерних об'єктів, компетентної у всіх областях знань, важливих для безпеки.

Забезпечення дотримання пріоритету ядерної безпеки, впровадження та виконання програм з забезпечення якості, що супроводжують повний життєвий цикл ядерних установок, починаючи з вибору майданчика і проектування та завершуючи зняттям з експлуатації.

Заміна менш безпечних реакторів на альтернативні джерела електроенергії.

Повне закриття Чорнобильської АЕС та перетворення (в довгостроковій перспективі) зруйнованого четвертого енергоблока ЧАЕС в екологічно безпечну систему, за підтримки ЄС.

Реалізація Чорнобильського проекту утилізації радіоактивних відходів, що передбачає створення системи захоронення та зберігання відпрацьованого ядерного палива і заводу з переробки твердих та рідких радіоактивних відходів.

Продовження модернізації та реконструкції енергоблоків АЕС для забезпечення надійної, стабільної і легко керованої експлуатації ядерних реакторів з метою запобігання аваріям та безпечної експлуатації за межами проектного терміну експлуатації.

Продовження впровадження в практику експлуатації ядерних об'єктів всесвітньо визнаного принципу ALARA, відповідно до якого опромінення персоналу і викиди радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище повинні бути настільки низькими, наскільки цього можна досягти.

Реалізація програм із скорочення обсягів утворення радіоактивних відходів різного рівня активності й утримання радіонуклідів.

Виконання зобов'язань України за Конвенцією про ядерну безпеку в частині підвищення рівня безпеки АЕС, забезпечення необхідних фінансових, матеріальних ресурсів і залучення висококваліфікованого персоналу з метою забезпечення діяльності незалежного органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки України. Зокрема, протягом найближчих одного - двох років необхідно реалізувати три найважливіших напрями:

забезпечити поліпшення умов праці працівників органу шляхом забезпечення необхідними службовими приміщеннями, офісною і комп'ютерною технікою, необхідною інформаційною підтримкою, розроблення внутрішніх процедур забезпечення високої якості виконання робіт з регулювання ядерної та радіаційної безпеки;

законодавчо забезпечити необхідне фінансування органу для цілей незалежної діяльності, виконання необхідних досліджень ядерної та радіаційної безпеки.

Розробити план аварійного реагування на ядерні та радіаційні аварії з урахуванням нормативно-правових актів щодо забезпечення ефективного реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а також міжнародних рекомендацій.

Створити на базі Європейського центру техногенної безпеки (TESEC) загальноєвропейський тренувальний центр з радіомоніторингу в разі ядерних аварій.