1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій лю­дині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років

Вид материала

Документы

Содержание 2. Об'єктивна сторона Суб'єктивна сторона Стаття 159. Порушення таємниці голосування 2. Суспільна небезпечність 3. Об'єктивна сторона 4. Суб'єктивна сторона Стаття 160. Порушення законодавства про референдум 2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осі 3. Суспільна небезпечність 4. Об'єктивна сторона 6. Суб'єктивна сторона Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії 2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, — 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель 2. Суспільна небезпечність 8. Суб'єктивна сторона

Подобный материал:

• Розбещення неповнолітніх. Перешкоджання здійсненню виборчого права, 130.41kb.
• Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, 23.77kb.
• Кодексу України, 527.92kb.
• До шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права, 177.75kb.
• Порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю, 1688.87kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
• 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих, 89.36kb.
• 5. Циклічність як форма економічного розвитку, 1573.65kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 150.05kb.
• Національний Університет «Острозька академія», 105.24kb.

Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

1. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або прого­лосувати більше ніж один раз у ході голосування, видача виборчого бю­летеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці, або ви­дача заповненого виборчого бюлетеня, а також незаконна передача іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня, —

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом вибор­чої комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправиль­ний підрахунок голосів або завідомо неправильне встановлення чи оголо­шення результатів виборів, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.


(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.05.2003 р. № 744-ІУ)

1. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на виборчі права громадян, а також встановлений Законом України «Про вибори народних депутатів України» (ВВР. — 2001. — № 51—52. — Ст. 265) порядок голосування та порядок підрахунку голосів і оголошення результатів виборів.

Предметом даного злочину є передбачені законодавством про вибори ви­борчі документи, тобто документи, що дають виборцю право брати участь у голосуванні. До таких документів, зокрема, належать: списки виборців, ви­борчі бюлетені, протоколи дільничних виборчих комісій про підрахунок го­лосів виборців на виборчій дільниці, заяви кандидатів про згоду балотува­тися, протоколи результатів голосування, посвідчення кандидатів в народні депутати України або їх довірених осіб тощо.

2. Об'єктивна сторона даного злочину може виявлятися в таких формах:

1) неправомірному використанні виборчих бюлетенів; 2) в підлогу виборчих документів; 3) завідомо неправильному встановленні чи підрахунку голосів або завідомо неправильному оголошенні результатів виборів.

3. Неправомірне використання виборчих бюлетенів — це перша форма да­ного злочину, передбачена в ч. 1 ст. 158 КК, Вона має місце в таких випад­ках: а) при видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеню будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або про­голосувати більше одного разу в процесі голосування; б) при видачі вибор­чого бюлетеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці;

в) при видачі заповненого виборчого бюлетеня; г) при незаконній передачі іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня.

Для наявності об'єктивної сторони даного злочину не має значення, яка саме особа і замість кого одержала виборчий документ для голосування. Згідно зі ст. 66 Закону України «Про вибори народних депутатів України» виборчі бюлетені видаються виборцям лише на підставі списку виборців та за умови пред'явлення виборцем документа, що засвідчує його особу, наприклад, паспорта громадянина України. Забороняється передача вибор­цем свого виборчого бюлетеню іншим особам, а також отримання незапов­неного виборчого бюлетеню від інших осіб. Виборець, який не може внаслідок фізичних вад самостійно опустити бюлетені до виборчої скринь­ки, може з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії до­ручити зробити це іншій особі, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, їх довірених осіб, уповноважених осіб партій, офіційних спо­стерігачів тощо.

4. Підлог виборчих документів як друга форма даного злочину (ч. 2 ст. 158 КК) полягає: а) у виготовленні виборчого документа невстановлено-го зразка чи у спосіб, не передбачений законом; б) у внесенні до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей чи будь-якій іншій його підробці; в) у використанні завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом.

Виборчий бюлетень — це виборчий документ встановленої форми для таємного голосування. У законодавстві про вибори зазначається, що форма і текст виборчого бюлетеня затверджується Центральною Виборчою Комісією (далі — ЦВК), а самі бюлетені — є формою суворої звітності. Ви­готовлення виборчих бюлетенів забезпечується ЦВК в централізованому по­рядку державними підприємствами. Зміни до виборчих бюлетенів можуть вноситися тільки членами дільничних виборчих комісій з використанням відповідного штампа, і про ці зміни обов'язково має повідомлятись кожний виборець під час видачі бюлетеня.

5. Виготовлення виборчого бюлетеня або іншого виборчого документа не-встановленого зразка чи у спосіб, не передбачений в законі, має місце там, де виборчі документи виготовляються недержавними підприємствами і за своїм змістом чи зовнішнім виглядом не відповідають встановленим у законі формі або тексту.

6. Внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей, як один із способів підлогу, передбачає внесення в документ таких даних, які завідомо для винного не відповідають дійсності, так званий «інтелектуаль­ний» підлог. Під іншою підробкою виборчого документа розуміють заміну змісту дійсного документа шляхом його виправлення, підчистки тощо, тоб­то «матеріальний» підлог.

7. Під використанням завідомо підробленого виборчого документа чи ви­готовленого у спосіб, не передбачений законом, слід розуміти будь-які фор­ми його надання або пред'явлення для набуття певних прав у виборчому процесі, наприклад, здійснення голосування підробленим бюлетенем.

8. Завідомо неправильне встановлення чи підрахунок голосів або завідо-мо неправильне оголошення результатів виборів полягають у свідомому не­дотриманні порядку підрахунку голосів, встановленому у виборчому зако­нодавстві України і невірному оголошенні результатів виборів. Це, напри­клад, неправильне встановлення загальної кількості виборців, умисне зани­ження або збільшення голосів «за» чи «проти» того чи іншого кандидата тощо.

9. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, передбачених частинами 1, 2 та 3 ст. 158 КК.

10. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Про це свідчить пряма вказівка закону на завідомо незаконні дії. У разі вчи­нення даних дій з необережності відповідальність за ст. 158 КК виклю­чається і може, за наявності до того підстав, наставати за ст. 367 КК — «Службова недбалість».

11. Суб'єкт незаконної видачі виборчого бюлетеня (ч. 1 ст. 158 КК), а та­кож завідомо неправильного підрахунку голосів чи завідомо неправильного оголошення результатів виборів (ч. З ст. 158 КК) є спеціальним. Ним може бути тільки член виборчої комісії. За частиною 2 ст. 158 КК суб'єкт загаль­ний — будь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку. Однак, якщо підлог або використання завідомо підробленого виборчого документа були вчинені членом виборчої комісії чи іншою службовою особою, то це свідчить про більшу небезпечність таких дій і передбачається в ч. З ст. 158 КК як кваліфікуюча ознака даного злочину.

12. Про поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК, а про поняття члена виборчої комісії — у коментарі до ст. 157 КК.


Стаття 159. Порушення таємниці голосування

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передба­чених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового стано­вища, —

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.


1. Згідно зі ст. 71 Конституції України і Законом України «Про вибори народних депутатів» голосування на виборах народних депутатів і Прези­дента України є таємним. Контроль за волевиявленням громадян, які голо­сують, не припускається. Порушення даного положення є посяганням на політичні права громадян.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на виборче право громадян у частині здійснення ними голосування під час виборів.

3. Об'єктивна сторона злочину виявляється в порушенні таємниці голо­сування, тобто спеціального порядку виборів, що забезпечує здійснення гро­мадянином свого виборчого права без втручання будь-яких осіб. Порушення може виражатися в дії (наприклад, домагання повідомити про те, за яко­го кандидата виборець віддав свій голос, присутність сторонніх осіб при за­повненні виборчих бюлетенів тощо). Порушення таємниці голосування шля­хом бездіяльності виявляється у невстановленні закритих спеціальних кабін для заповнення бюлетенів; неопломбуванні урн тощо.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є час його здійснен­ня. Закон визначає, що порушення таємниці голосування має місце тоді, ко­ли воно вчинене під час проведення виборів. Таким часом є період, який по­чинається з моменту висування та реєстрації кандидатів і закінчується ого­лошенням результатів виборів. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії чи бездіяльності, які призвели до порушення таємниці голосу­вання під час проведення виборів.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Вин­на особа усвідомлює, що порушує таємницю голосування і бажає вчинити такі дії. Порушення таємниці голосування, вчинене з необережності, виклю­чає кримінальну відповідальність за ст. 159 і за наявності до того підстав може розглядатися як службова недбалість за ст. 367 КК. Мотиви і мета да­ного злочину можуть бути різними. Їх встановлення не впливає на кваліфікацію вчиненого.

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є лише член виборчої комісії або інша службова особа, яка порушує таємницю голосування, використовуючи владу або службове становище у зв'язку з проведенням голосування. Пору­шення таємниці голосування іншими особами за наявності достатніх до то­го підстав може кваліфікуватися як самоправство за ст. 356 КК.


Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не бра­ти участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

3. Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо не­правильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчи­нені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.


1. Стаття 69 Конституції України визначає референдум як одну із форм безпосередньої демократії.

2. Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про всеукраїнський і місцевий референдуми» референдум — це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих пи­тань загальнодержавного і місцевого значення. При цьому рішення, прий­няті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу щодо інших законодавчих актів Верховної Ради України.

3. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пору­шує конституційне право громадян брати участь у всеукраїнському та місце­вих референдумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського та місцевого референдумів.

Предмет злочину — це документи референдуму, тобто списки громадян, що мають право брати участь у референдумі, бюлетені для голосування, підписні листи для збирання підписів громадян під вимогою проведення ре­ферендуму, протоколи за результатами підрахунку голосів тощо.

4. Об'єктивна сторона даного злочину виявляється у двох діяннях:

а) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі; б) в підробленні документів референдуму, при­писці, завідомо неправильному підрахунку голосів, порушенні таємниці го­лосування тощо.

Зміст ознак перешкоджання участі в референдумі і порушення таємниці голосування аналогічний таким же ознакам статей 157, 159 КК з тією основ­ною відмінністю, що у випадку, передбаченому у ст. 160 КК, йдеться не про участь у виборах до органів державної влади чи органів місцевого самовря­дування, а про участь у референдумі.

Перешкоджання вести агітацію полягає в прямій забороні вести агітацію за рішенням, що виноситься на референдум, або у штучному створенні умов, які роблять неможливим проведення агітації. Ознакою даного злочину є час його вчинення. Так, перешкоджання вести агітацію має місце, якщо воно вчинене до дня проведення референдуму. Днем проведення референдуму визнається день, у який проводиться голосування з питань, винесених на ре­ферендум.

Про поняття насильства, обману, погроз і підкупу як способів злочину, зазначених у ч. 1 ст. 160 КК, див. у коментарі до ст. 157 КК. Поняття підроб­лення за своїм змістом збігається з поняттям підлогу у коментарі до ст. 158 КК. Про поняття «завідомо неправильний підрахунок голосів» див. коментар до ст. 158 КК, а про поняття порушення таємниці голосування — відповідний коментар до ст. 159 КК.

5. Злочин вважається закінченим з моменту порушення законодавства про референдум у тій чи іншій формі.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Суб'єкт даного злочину: за ч. 1 ст. 160 КК — як загальна особа, так і спеціальний суб'єкт; за частинами 2 і 3 — тільки спеціальний суб'єкт. Ним є член комісії з проведення референдуму або інша службова особа. До членів комісії з проведення референдуму належать члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з ре­ферендуму. Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.


Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними пе­реконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлен­ня прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовни­ми або іншими ознаками, —

караються штрафом до п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, —

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавлен­ням волі на строк до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.


1. У відповідності до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Передбачена у ст. 161 КК кримінальна відповідальність є однією з гарантій захисту консти­туційних прав громадян, що тут розглядаються.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують рівноправність громадян і їх права.

3. Об'єктивна сторона виявляється у здійсненні будь-якої дії, спрямова­ної на розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та нена­висті; на приниження національної честі та гідності або образу почуттів гро­мадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями; а також прямому чи непрямому обмеженні прав або встановленні прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

4. Під розпалюванням національної, расової або релігійної ворожнечі і не­нависті слід розуміти розповсюдження будь-яких ідей і поглядів, що підри­вають довіру і повагу до певної національності, раси або релігійного віро­сповідання, а також викликають зневагу або почуття ненависті до традицій, культури, способу життя, релігійних обрядів громадян даної національності чи раси тощо. Це також може бути поширення різноманітних закликів, ви­гадувань, що формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викли­кають національну ворожнечу або розбрат.

Способи розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі на кваліфікацію не впливають. Ворожнеча може розповсюджуватись будь-яким чином: усно, письмово, шляхом агітації, пропаганди, в наглядно-демонст­раційному вигляді. При цьому висловлювані ідеї та погляди мають суто за­гальний характер і не звернені до конкретної особи. Для кваліфікації злочи­ну також не має значення, відповідають чи ні дійсності особливості, які при-писуються тій чи іншій нації. Головна спрямованість вчинених діянь — посіяти між людьми різних національностей, рас, релігійних конфесій взаємну недовіру, розвинути відчуження, підозрілість, що переходять у стійку ворожість.

5. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів грома­дян у зв'язку з їх релігійними переконаннями мають за мету — принизити, образити, тобто показати неповноцінність, обмеженість людей конкретної національності або віросповідання. Воно може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, релігійними обрядами, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Такі дії можуть мати окремий характер або виступати складовим елементом попередніх дій по розпалюванню ворож­нечі. '*

6. Обмеження прав громадян виявляється в прямому або непрямому ущемленні їх прав у будь-якій сфері діяльності залежно від національної, расової належності, статі, мови, релігійних переконань тощо або, навпаки, у встановленні прямих і непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих же підставах. Так, обмеження конституційних прав громадянина, наприклад, може бути в наданні переваги перед ним іншим громадянам (іншої національності, статі) при прийомі на роботу, навчання, в той час як потерпілий громадянин мав бути прийнятим виходячи із закон­них підстав. Або при звільненні з роботи (наприклад, при скороченні робо­чих місць) національна належність або мова беруться за підставу для звільнення громадянина. Порушення даних прав може мати місце при по­данні до заохочення, нагороди, при висуванні на конкурс, присудженні кон­курсної премії тощо, якщо ці дії були обумовлені національним походжен­ням, майновим станом, ставленням до релігії.

7. Даний злочин має формальний склад і вважається закінченим з момен­ту вчинення будь-якої дії, вказаної в законі.

Якщо національні, расові, релігійні та інші переконання не є підставою порушення рівноправності громадян, то вони не можуть розглядатися як цей злочин.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною в формі прямо­го умислу. Мотиви найчастіше мають націоналістичне забарвлення: нена­висть до іншої національності, уявна думка про перевагу тієї чи іншої раси, мови, релігійної конфесії тощо. Мета вчинення злочину випливає із спрямо­ваності вчинюваних дій — розпалити національну, расову чи релігійну во­рожнечу; принизити національну гідність; показати переваги або не­повноцінність громадян за ознакою їхнього ставлення до релігії, за на­ціональною або расовою належністю.

9. Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, що до­сягла 16-річного віку.

10. У частині 2 ст. 161 КК передбачена відповідальність за зазначені ви­ще дії, поєднані з насильством, обманом або погрозами, а також вчинені по­садовою особою.

11. Поняття насильства передбачає всі види спричинення шкоди здо­ров'ю: завдання ударів, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушко­джень, за винятком випадків спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які кваліфікуються за сукупністю злочинів.

12. Обман полягає у повідомленні потерпілому завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні певних подій з метою створення неправильного уявлення про них.

13. Змістом погрози охоплюється будь-яке психічне насильство: заляку­вання потерпілого із застосуванням до нього фізичного насильства, розголо­шення про потерпілого відомостей, які його ганьблять, погроза знищити або пошкодити особисте майно потерпілого.

14. Вчинення даного злочину службовою особою означає, що між дією службової особи, яку вона вчинила, виходячи із свого службового стану, на­приклад, владні функції, наявність технічних засобів тощо, і фактом розпа­лювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті має місце причинний зв'язок. Поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК.

15. За частиною 3 ст. 161 КК настає відповідальність у разі вчинення дій, передбачених частинами першою або другою даної статті, якщо вони були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

16. Поняття організованої групи див. у коментарі до ст. 28 КК.

17. Під загибеллю людей в ч. З ст. 161 КК слід розуміти загибель хоча б однієї людини, в тому числі і шляхом її самогубства внаслідок систематич­ного приниження її національних, расових чи релігійних почуттів, або в ре­зультаті неправомірного порушення її прав.

18. Під іншими тяжкими наслідками даного злочину слід розуміти нео­бережне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, завдання великих ма­теріальних збитків, виникнення масових заворушень тощо. Поєднання пору­шення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належ­ності або ставлення до релігії з умисним вбивством, умисним тяжким тілесним ушкодженням підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, пе­редбачених ч. З ст. 161 та статтями 115 або 121 КК.