1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років
| Вид материала | Документы |
- Розбещення неповнолітніх. Перешкоджання здійсненню виборчого права, 130.41kb.
- Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, 23.77kb.
- Кодексу України, 527.92kb.
- До шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права, 177.75kb.
- Порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю, 1688.87kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
- 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих, 89.36kb.
- 5. Циклічність як форма економічного розвитку, 1573.65kb.
- Методичні рекомендації на тему:, 150.05kb.
- Національний Університет «Острозька академія», 105.24kb.
Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом 1. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи — карається позбавленням волі на строк до п'яти років. 2. Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі па строк від восьми до дванадцяти років. 1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він знаходиться у протиріччі із загальноприйнятим природним укладом статевих відносин, супроводжується моральною зневажливістю, поєднаною із насильством або використанням безпорадного стану людини, здатний спричинити шкоду здоров'ю потерпілої особи, глибоку психічну травму. 2. Потерпілим від злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі. 3. З об'єктивної сторони задоволення статевої пристрасті неприродним способом може бути у виді: 1) неприродного статевого зв'язку чоловіка із жінкою (зв'язок шляхом рег 05 або рег опит); 2) мужолозтва, орогенітально-го контакту чоловіка з чоловіком (рег ок)', 3) лесбіянства; 4) інших дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації репіз'о). Зазначені статеві зв'язки або інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, повинні супроводжуватися фізичним насильством або погрозою застосування такого насильства чи використанням безпорадного стану потерпілої особи. Отже, суспільне небезпечне діяння, що скоюється винною особою, складається принаймні з двох дій (складне діяння). Перша — обов'язкова дія для об'єктивної сторони злочину — це задоволення статевої пристрасті неприродним способом; друга — допоміжна, необхідна для вчинення першої, — фізичне або психічне насильство або використання безпорадного стану потерпілої особи (можливі випадки поєднання цих дій, коли, наприклад, винна особа від погроз переходить до фізичного насильства). 4. За конструкцією об'єктивної сторони склад злочину, що коментується, є формальним, а тому він вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Тому лише застосування, наприклад, фізичного насильства, спрямованого на задоволення статевої пристрасті, за відсутності початку здійснення дій сексуального характеру з причин, що не залежали від волі винної особи, треба кваліфікувати як не-закінчений замах на вчинення злочину (ч. З ст. 15 та відповідна частина ст. 153 КК). 5. Фізичне насильство — див. п. 6 коментарю до ст. 152 КК. 6. Погроза застосування фізичного насильства — див. п. 7 коментарю до ст. 152 КК. 7. Використання безпорадного стану потерпілої особи — див. п. 8 коментарю до ст. 152 КК. 8. З суб'єктивної сторони злочин здійснюється з прямим умислом та з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Мотиви вчинення злочину необов'язково повинні мати сексуальну мотивацію. Злочин може бути вчинений із помсти чи з хуліганських спонукань. Тому мотиви, як і віддалені цілі (наприклад, таким чином примусити потерпілу особу дати згоду на подальші добровільні природні статеві зв'язки) не є ознаками складу злочину. 9. Суб'єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, якій виповнилося 14 років. При здійсненні певних дій сексуального характеру безпосереднім фізичним виконавцем може бути лише особа чоловічої статі (при мужолозтві) або жіночої статі (при лесбіянстві), Співвиконавцем цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від виду обов'язкової дії сексуального характеру. 10. Для застосування ч. 2 ст. 153 КК достатньо встановити хоча б одну з таких обтяжуючих обставин: 1) вчинення даного злочину повторно; 2) здійснення злочину групою осіб; 3) здійснення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 КК; 4) здійснення злочину щодо неповнолітньої чи неповнолітнього. 11. Повторним є насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, якщо йому передувало здійснення такого ж злочину. Для визнання злочину повторним не має значення, чи була особа засуджена за раніше вчинене насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, чи були обидва злочини закінченими і чи є особа їх безпосереднім фізичним виконавцем, співвиконавцем або іншим співучасником. Ознака повторності виключається, якщо за раніше вчинене насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом судимість була погашена чи знята, або закінчилися строки давності, вказані в статтях 49, 80, 106 КК. Якщо за раніше вчинений злочин особа ще не була засуджена, то здійснення вдруге такого ж злочину потребує кваліфікації обох злочинів лише за ч. 2 ст. 153 КК, якщо ці злочини були закінченими і були відсутні інші обтяжуючі обставини. Дії особи, яка вчинила насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом і через значний проміжок часу вдруге вчинила замах на цей злочин щодо тієї чи іншої потерпілої особи, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 153 КК та частинами 1 або 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 153 КК за ознакою повторності. 12. Здійснення злочину групою осіб — див. п; 16 коментарю до ст. 152 КК. 13. Здійснення злочину особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 КК. Це спеціальний вид повторності щодо повторності, ознаки якої розглядалися в п. 11 коментарю до цієї статті. Особливість її в тому, що дії винного за вчинення злочинів, передбачених статтями 152 або 154 КК, потребують самостійної кваліфікації, якщо особа за раніше вчинене зґвалтування або примушування до вступу в статевий зв'язок не була засуджена. Вчинене нею потребує кваліфікації за сукупністю злочинів за відповідною частиною ст. 152 або ст. 154 та за ч. 2 ст. 153 КК. 14. Не можуть кваліфікуватися за ознакою повторності випадки, коли особа одночасно із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом здійснює зґвалтування щодо цієї ж потерпілої особи. Такі випадки кваліфікуються за сукупністю цих злочинів, але за іншими ознаками. 15. Якщо суб'єкт, діючи з єдиним умислом, без значної перерви у часі вчинив два або більше акти насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією і тією Ж потерпілою особою, то його дії потрібно розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ч. 1 ст. 153 КК. 16. Вчинення злочину щодо неповнолітньої (неповнолітнього) — див. п. 17 коментарю до ст. 152 КК. 17. Для застосування ч. З ст. 153 КК необхідно встановити такі кваліфікуючі обставини: 1) вчинення злочину щодо малолітньої чи малолітнього; 2) спричинення особливо тяжких наслідків. Подібні ознаки зазначені в ч. 4 ст. 152 КК. Про їх зміст див. пункти 19 та 20 коментарю до ст. 152 КК. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок 1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службове залежні, — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, — караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років. 1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що винна особа використовує своє службове або матеріальне становище як засіб психічного примусу на іншу особу з метою примусити її до вступу в статевий зв'язок. 2. Потерпілою особою може бути як жінка, так і чоловік, що перебувають у матеріальній або службовій залежності від винної особи. Потерпілими можуть бути і неповнолітні особи. Якщо примушування призвело до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, дії винної особи повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів (статті 154 і 155 КК). Склад злочину, передбаченого ст. 154 КК, може мати місце лише за умови доведеності, що на потерпілу особу здійснювався вплив із використанням її матеріальної чи службової залежності від винного. 3. Матеріальна залежність потерпілої особи має місце тоді, коли, наприклад, вона перебуває на утриманні особи, яка застосовує примушування, або проживає на її житловій площі. Службова залежність має місце, коли жінка або чоловік обіймає посаду, згідно з якою вона підлегла особі, яка застосовує примушування, або підпадає під контрольні дії такої особи (наприклад, дії ревізора), або інтереси потерпілої особи залежать від службового становища, яке займає особа (наприклад, комендант гуртожитку). Використання матеріальної або службової залежності особи для примушування до вступу в статевий зв'язок її родичів чи близьких їй осіб не утворює складу цього злочину. 4. З об'єктивної сторони зазначений злочин є примушуванням жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок. Примушування — це протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб примусити її (його) вступити у статевий зв'язок. Примушування за своїми об'єктивними якостями загрожує потерпілій особі серйозними втратами або неприємностями. Вплив на волю потерпілої особи являє собою погрозу здійснення або фактичне здійснення дій, які ставлять її в гірше матеріальне чи службове становище або іншим чином суттєво погіршуються інтереси такої особи (позбавлення матеріальної допомоги або надбавок за працю, переведення на нижчеоплачувану роботу). Сама лише пропозиція особі, яка залежна по роботі, до вступу у статевий зв'язок, за відсутності примушування, виключає застосування ст. 154 КК. Не можна розглядати як примушування обіцянку іншій особі покращити її матеріальне або службове становище, якщо жінка або чоловік дадуть згоду на вступ у статевий зв'язок. Такі дії, спрямовані на спокусу, складу злоч;ину, передбаченого ст. 154 КК, не містять. 5. Статевий зв'язок, до якого примушується жінка або чоловік, передбачає здійснення його природним або неприродним способом. Може мати місце примушування як до одиничного зв'язку, так і до неодноразових статевих зносин або до співжиття. Примушування може бути спрямованим на те, щоб примусити іншу особу до статевого зв'язку як з тим, хто примушує, так і з іншою особою, на користь якої діє винна особа. 6. Злочин вважається закінченим з моменту примушування чоловіка або жінки до вступу в статевий зв'язок природним або неприродним способом. Для відповідальності за ст. 154 КК саме здійснення статевого зв'язку із потерпілою особою не вимагається. Такі дії знаходяться за межами ознак складу злочину. 7. З суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 154 КК, вчиняється лише з прямим умислом. Особа, здійснюючи примушування, має спеціальну мету — вступ у статевий зв'язок із залежною від неї особою. 8. Суб'єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16-ти років. 9. Обтяжуючими обставинами цього злочину є примушування до вступу у статевий зв'язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів (ч. 2 ст. 154 КК). 10. Погроза знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів. Погроза повинна бути реальною та адресована потерпілій особі. Може бути одноразовою чи багаторазовою, такою, що переростає в постійне домагання. Погроза може бути доведена до відома потерпілої особи безпосередньо або передана їй через інших осіб. За змістом може стосуватися інтересів самої потерпілої (потерпілого) або її (його) близьких родичів. 11. Про поняття близьких родичів див. п. 40 коментарю до ст. 115 КК. 12. Знищення майна — це доведення майна, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам, до повної непридатності щодо використання його за цільовим призначенням. Пошкодження майна — це приведення майна у часткову непридатність. Докладніше про знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК. 13. Погроза вилучення майна означає погрозу протиправним шляхом із застосуванням насильства або без насильства позбавити власника його майна на певний час або назавжди. 14. Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу (потерпілого) чи її (його) близьких родичів. Така погроза передбачає доведення таких відомостей до свідомості тих, кому вони невідомі і чиє ознайомлення з ними є небажаним для потерпілої особи. Ця ознака має бути застосована при кваліфікації дій винної особи за ч. 2 ст. 154 КК незалежно від того, чи будуть відомості доведені до відома широкого загалу або ж до відома однієї чи декількох осіб. Під відомостями, що ганьблять потерпілу особу чи її близьких родичів, слід розуміти такі відомості, які, як на думку зазначених осіб, так і об'єктивно здатні принизити честь та гідність особи. При цьому не має значення, відповідають ці відомості дійсності чи є вигаданими. Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості 1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на нормальний моральний і фізичний розвиток неповнолітніх, їх статеву недоторканість. Передчасні статеві зв'язки деморалізують світогляд підлітків на статеві зносини, в певних випадках призводять до настання тяжких наслідків. 2. Потерпілим може бути особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла статевої зрілості. Визначальною ознакою для потерпілої особи є. не-досягнення нею статевої зрілості. Разом з тим, якщо особа досягла шлюбного віку, то добровільні з нею статеві зв'язки не тягнуть кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 22 Сімейного кодексу України, прийнятого 10 січня 2002 р., шлюбний вік для жінки встановлено у 17, а для чоловіка — у 18 років. Статева зрілість — це такий фізіологічний стан організму людини, який характеризується здатністю повного виконання статевих функцій. Так, для осіб жіночої статі він характеризується процесом повного формування її організму до статевих зносин, зачаття плоду та здатністю його виносити, можливістю до нормальних пологів та годування дитини. Особи як жіночої, так і чоловічої статі до 14-річного віку вважаються такими, що не досягли статевої зрілості. Питання щодо досягнення статевої зрілості у віці з 14-ти років і до шлюбного віку вирішується у кожному випадку на підставі висновку судово-медичної експертизи. 3. Об'єктивна сторона злочину являє собою добровільні статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості. Добровільними статевими зносинами слід визнати такі, що здійснюються без застосування фізичного насильства, погрози застосування такого насильства або використання безпорадного стану потерпілої особи. Особливої уваги потребує встановлення останньої обставини. Якщо потерпіла особа внаслідок свого розумового відставання або малолітнього віку не могла розуміти характеру та значення здійснюваних з нею дій, скоєне слід оцінювати як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи і кваліфікувати за частинами 3 або 4 ст. 152 КК. 4. Злочин вважається закінченим з початку статевих зносин. Якщо потерпіла особа була спочатку зґвалтована, а потім мала із ґвалтівником добровільні статеві зносини, все скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за частинами 3 або 4 статей 152 та 155 КК. 5. Суб'єктивна сторона. Щодо дії повинен мати місце прямий умисел. А щодо факту — досягла потерпіла особа статевої зрілості чи не досягла, ставлення суб'єкта може бути умисним або необережним. 6. Суб'єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, що досягла 16-річного віку. 7. В частині 2 ст. 155 КК передбачені обставини, що обтяжують відповідальність за злочин: вчинення його батьком, матір'ю або особою, що їх замінює (1); спричинення безплідності та інших тяжких наслідків (2). Батько або мати підлягають відповідальності за ч. 2 ст. 155 КК незалежно від того, чи перебувають (або перебували) вони між собою у шлюбі або чи є щодо них запис у відповідних документах (посвідка про народження). Головною ознакою визнання їх батьками є кровне споріднення із потерпілою особою. Під особами, які замінюють батьків, слід розуміти прийомних батьків (вітчим, мачуха), усиновителів, опікунів і піклувальників. Безплідність — це нездатність жінки або чоловіка до запліднення, для особи жіночої статі це також нездатність до виношування плоду та пологів. Інші тяжкі наслідки — це, наприклад, випадки самогубства потерпілої особи, тяжка хвороба, що настала внаслідок статевих зносин з нею. Стаття 156. Розбещення неповнолітніх 1. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, — караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років. 1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він спричиняє шкоду нормальному моральному та фізичному становленню неповнолітніх, формує аморальні погляди у дитини. 2. Потерпілим від даного злочину можуть бути особи як чоловічої, так і жіночої статі, яким не виповнилося 16 років. Для відповідальності за цей злочин не має значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості! чи давала вона згоду на вчинення з нею розпусних дій. 3. Об'єктивна сторона цього злочину являє собою вчинення розпусних дій щодо особи, якій не виповнилося 16 років. Розпусні дії можуть бути спрямовані на задоволення статевої пристрасті особи, що їх здійснює, або на задоволення такої пристрасті інших осіб, якщо дії здійснюються в їх присутності, чи в розпалюванні статевого інстинкту у самої потерпілої особи. Однак такими діями не є протиправні природні або неприродні статеві зносини із особою, що не досягла 16-ти років. Відповідальність за такі дії передбачена статтями 152, 153, 155 КК. Розпусні дії можуть бути фізичними або інтелектуальними. До фізичних розпусних дій відносяться непристойні доторкання до статевих органів, навчання статевим збоченням, вчинення статевих зносин у присутності дитини тощо. Інтелектуальними розпусними діями можуть бути випадки ознайомлення дитини із порнографічними малюнками, відеофільмами, цинічні бесіди на статеві теми. Розбещення неповнолітніх є злочином з формальним складом, тому він вважається закінченим з моменту вчинення розпусних дій. 4. З суб'єктивної сторони даний злочин потребує встановлення прямого умислу. Винна особа усвідомлює, що здійснює розпусні дії щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, і бажає їх вчинення. 5. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 156 КК, може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка не досягла 16-ти років. 6. У частині 2 ст. 156 КК встановлена відповідальність за наявності таких обтяжуючих обставин: вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи (1) або батьком, матір'ю чи особою, що їх замінює (2). Малолітня особа — див. п. 20 коментарю до ст. 152 КК. Про зміст другої обставини див. п. 7 коментарю до ст. 155 КК. Розділ V ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права 1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію — карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років. 2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, — караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів, — караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 1. Конституція України у ст. 38 передбачає право кожного громадянина України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 2. Організація і порядок проведення виборів на території України визначається згідно із законами: «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. (ВВР. - 2001. - № 51-52. - Ст. 265), «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 33. — Ст. 443), «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. (ВВР. - 1998. - № 3-4. - Ст. 15), «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. (ВВР. — 1999. — № 14. - Ст. 81). 3. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він завдає шкоду виборчим правам (право обирати або право бути обраним) громадян України, а також праву громадян вести передвиборну агітацію. 4. Потерпілими від даного злочину можуть бути виборці, кандидати на виборні посади, а також особи, які забезпечують реалізацію виборчих прав громадян, наприклад, члени виборчих комісій, довірені особи кандидатів тощо. 5. Об'єктивна сторона злочину виражається в двох самостійних діях: 1) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним; і 2) у перешкоджанні здійсненню права вести передвиборну агітацію. 6. Перешкоджання як протидія полягає в активному впливі на волю особи, з метою примусити її відмовитися від участі у виборах, або змінити зміст свого волевиявлення, або відмовитись від проведення передвиборної агітації тощо. Така протидія може мати місце як під час голосування, так і в період усієї виборчої кампанії. Перешкоджання може виявитись, наприклад, у позбавленні виборця можливості бути включеним до списку виборців, примушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного кандидата, у відмові в реєстрації кандидатом у депутати, примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування тощо. 7. Способи перешкоджання можуть бути різними — насильство, обман, погрози, підкуп або інші. Насильство полягає в завданні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, зв'язуванні тощо. Якщо таке насильство утворює більш тяжкий злочин (наприклад, тяжке тілесне ушкодження або незаконне позбавлення волі), кваліфікація настає за сукупністю злочинів — статті 157, 121 або 146 КК. Обман як спосіб перешкоджання здійсненню громадянами своїх виборчих прав може мати два різновиди. Активний обман полягає в завідомому введенні потерпілого в оману шляхом повідомлення йому неправдивих відомостей щодо обставин, пов'язаних з виборами (наприклад, щодо особи кандидата в депутати, часу, місця проведення виборів тощо), в наданні неправдивих документів або вчиненні інших активних дій, які створюють у громадянина помилкове уявлення про кандидата в народні депутати або в Президенти України. Пасивний обман (бездіяльність) може виявлятися в замовчуванні юри-дично значущих фактичних обставин, повідомити про які винна особа була зобов'язана, наприклад, як член виборчої комісії або комісії з проведення референдуму. Погроза — це залякування застосуванням фізичного насильства як до потерпілої особи, так і до її близьких, знищенням їх майна, поширенням ганебних відомостей про них тощо. Наприклад, шляхом погрози поширення ганебних відомостей винний примушує кандидата в депутати зняти свою кандидатуру. Підкуп являє собою передачу особі грошей, інших цінностей, надання яких-небудь переваг, пільг майнового характеру, будь-яких послуг як винагороду за зміну свого волевиявлення в участі у виборах або за відмову від такої участі. Підкуп, вчинений стосовно службової особи, за наявності до того інших підстав, слід розцінювати як давання хабара і додатково кваліфікувати за ст. 369 КК. Інший спосіб перешкоджання — це будь-які протидії вільному здійсненню громадянином свого конституційного права обирати чи бути обраним. Наприклад, ненадання приміщення для зборів виборців або неповідомлення про зміну часу зустрічі з кандидатом, необгрунтована відмова депутату виступити по телебаченню зі своєю програмою тощо. 8. Злочин вважається закінченим з моменту перешкоджання, тобто здійснення протиправного впливу на свідомість потерпілої особи, незалежно від того, чи досяг винний бажаного результату під час виборів, чи ні. 9. Суб'єктивна сторона даного злочину передбачає прямий умисел. Мотив діяння для кваліфікації значення не має. 10. Суб'єкт злочину — загальний, будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. 11. Кваліфікуючими ознаками даного злочину закон визнає вчинення його: а) за попередньою змовою групою осіб; б) членом виборчої комісії; в) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (ч. 2 ст. 157 КК), а особливо кваліфікуючою ознакою — вплив на результати голосування або виборів. Поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. у коментарі до ст. 28 КК. Здійснення перешкоджання членом виборчої комісії підвищує суспільну небезпечність злочину, оскільки член виборчої комісії є особою, що безпосередньо забезпечує законний порядок проведення виборів і має реальну можливість впливати на їх хід. Членом виборчої комісії є особа, яка відповідно до виборчого законодавства включена до складу дільничної, Окружної чи Центральної виборчої комісії. Так, наприклад, відповідно до ст. 23 розділу II Закону «Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних і міських голів» членом виборчої комісії може бути громадянин України, що має виборчі права і постійно проживає чи працює на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і включається до складу виборчої комісії сільською, селищною, міською радою. 12. Обов'язковою умовою кваліфікації даного злочину за ознакою вчинення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою є використання влади або службового становища такими особами при перешкоджанні здійсненню громадянами їх виборчих прав. Наприклад, такі діяння можуть полягати у відмові громадянину в реєстрації його кандидатом в депутати, ненаданні кандидату приміщення для проведення передвиборних заходів, наданні переваг чи навпаки обмеженні прав кандидата порівняно з іншими тощо. Якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки або були пов'язані із перевищенням влади або службових повноважень, то вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбачають відповідальність за злочини у сфері службової діяльності (за частинами 2 чи 3 статей 364 або 365 КК). Перешкоджання, яке реально вплинуло на результати голосування або виборів, має місце там, де це, наприклад, вплинуло на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, кількість голосів, поданих за кожного кандидата тощо. Для наявності даної кваліфікуючої ознаки необов'язково, щоб вибори були визнані недійсними або такими, що не відбулися. |