Передмова
| Вид материала | Документы |
- Частина захист інформації від витоку по технічнихканалах, 481.09kb.
- Передмова, 908.9kb.
- Управління освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ, 514.6kb.
- Передмова, 587.1kb.
- Передмова, 524.47kb.
- Передмова 5, 616.83kb.
- Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями Київ 2001 передмова, 2909.45kb.
- Передмова, 7519.31kb.
- Передмова, 1427.51kb.
- Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова, 6226.62kb.
ЗВІТ
про роботу Держфінмоніторингу
з реалізації державної політики у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму за період 2005 р. та І квартал 2006 р.
(на виконання пункту 7 рішення наради у Прем’єр-міністра України від 13.05.06 №18314/0/1-06)
м. Київ 2006 рік
ЗМІСТ
Передмова 2
Підстави створення 3
Розвиток законодавчої бази з питань протидії відмиванню коштів 6
1. Статистика отриманих повідомлень 12
2. Аналітична діяльність 15
3. Узагальнені матеріали 20
4. Розвиток інформаційних систем 27
5. Міжвідомча взаємодія 34
6. Міжнародна взаємодія 42
Перелік скорочень 55
Передмова
Станом на 01.04.2006 в Україні діє національна система протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Центральне місце в системі посідає Держфінмоніторинг України, аналогічні організації діють більш ніж у 100 країнах світу та мають загальновживану назву підрозділ фінансової розвідки (ПФР) – Financial Intelligence Units (FIU).
Згідно міжнародних стандартів Держфінмоніторинг не є ні фінансовим ні контролюючим органом, а існує на межі між фінансовим сектором та правоохоронними органами на відміну від податкових, митних та контрольно-ревізійних органів.
Така організаційна форма державного органу є новою для України, але у повній мірі відповідає міжнародним стандартам. Саме ця адміністративна структура побудована з урахуванням рекомендацій експертів Казначейства США та Ради Європи.
Основними завданнями Держфінмоніторингу України зокрема, є ведення активного процесу відслідковування можливих фактів відмивання коштів та фінансування тероризму.
В цьому звіті відображено результати участі Держфінмоніторингу України в реалізації державної політики у сфері протидії легалізації (відмиванню) коштів та фінансуванню тероризму. Ми отримуємо від різних фінансових посередників (банківської, страхової сфери, сфери цінних паперів тощо) інформацію про фінансові операції, які згідно із законодавством підлягають фінансовому моніторингу.
Специфіка роботи ДКФМ полягає в дослідженні фінансових операцій на предмет належності до відмивання та/або фінансування тероризму. Отож, Держфінмоніторинг України досліджує операції на наявність задіяних в них злочинних активів. Як правило, операції з "відмивання" знаходяться в межах правового поля, і є звичайними фінансовими операціями, проблема ж полягає в можливості кримінального походження коштів.
Процес легалізації брудних коштів часто є досить складною розгалуженою схемою "обороту" грошей, внаслідок якого приховується істинне походження капіталів. Тому дуже важливим у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму є процес налагодження взаємодії між різними органами влади в державі та за її кордонами.
Держфінмоніторинг України співпрацює з відповідними державними органами, які функціонують в сфері протидії відмиванню злочинних коштів та фінансуванню тероризму, як в Україні, так і за її межами. Держфінмоніторинг України налагодив конструктивну співпрацю з підрозділами фінансових розвідок багатьох держав світу.
Підстави створення
Україна з 2001 року перебуваючи у „чорному” списку FATF однією з претензій мала відсутність національного підрозділу фінансової розвідки, який би мав відповідні права та обов’язки в державній системі боротьби із злочинними доходами та фінансуванням тероризму.
10 січня 2002 року рішенням Кабінету Міністрів України утворено Держфінмоніторинг.
З 12 червня 2003 року набув чинності Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” і Держфінмоніторинг отримав відповідні повноваження і розпочав практичну діяльність в національній системі боротьби із злочинними доходами та фінансуванням тероризму.
У травні 2004 року Верховною Ради України прийнято Закон, який визначає Держфінмоніторинг як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом. Цей Закон прийнято з метою імплементації Рекомендацій FATF та міжнародних організацій.
Прийняття відповідних законів та здійснення інших заходів, які забезпечують створення повноцінної дієвої системи боротьби із злочинними доходами, обумовлене існуванням міжнародних стандартів у сфері боротьби з відмиванням злочинних доходів.
Слід зазначити, що на даний час існують загальновизнані світовою спільнотою міжнародні стандарти (як рекомендаційного так і нормативного характеру), що регламентують діяльність у сфері боротьби із злочинними доходами та фінансуванням тероризму.
Основними розробниками стандартів у цій сфері є:
1. Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).
Головними стандартами FATF є Сорок Рекомендацій. 26-та Рекомендація FATF передбачає:
„Країни повинні створити підрозділи фінансової розвідки (далі – ПФР), які є національними центрами для одержання (і, якщо це дозволено, запиту), аналізу і передачі повідомлень про підозрілі операції та іншої інформації щодо потенційного відмивання грошей або фінансування тероризму”.
2. Егмонтська група – група, що об’єднує 101 підрозділ фінансових розвідок країн світу, і до якої влітку 2004 року було прийнято Держфінмоніторинг.
Відповідно до принципів Егмонтської групи щодо побудови ПФР та міжнародного співробітництва:
„Группа Эгмонт, наголошуючи на міжнародному співробітництві, вимагає щоб тільки один державний орган визнавався контактним органом міжнародного обміну.
Державний орган по боротьбі з відмиванням грошей може розглядатися як ПФР доти, поки цей державний орган по боротьбі з відмиванням грошей э єдиним у цих міжнародновизнаних кордонах.
У федеральній системі тільки один державний орган розглядається як ПФР. Навіть якщо у федеральній системі є в наявності багато підрозділів, тільки один центральний орган може виступати в ролі контактної ланки для обміну інформацією з Эгмонтской групою”.
3. Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму, підписана Україною 29 листопада 2005 року.
Статтею 12 Конвенції передбачається, що:
„Кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для створення органу фінансової розвідки, як центрального, національного агентства, відповідального за отримання, аналізування та розповсюдження серед компетентних установ розкритої фінансової інформації”.
Згідно з Пояснювальним звітом до Конвенції:
„Країни повинні створювати ПФР на основі поняття Егмонтської групи”.
4. Директива Європейського Парламенту та Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 „Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму”.
Відповідно до статті 21Директиви:
„Кожна Держава-член має створити ПФР для ефективної боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, який має бути створений як центральний національний підрозділ”.
5. На даний час Міністерством фінансів США розроблюється проект Системи міжнародного обміну інформацією та співробітництва у роботі над справами (INDECCS).
Відповідний проект призначений для створення інструкції, яка б надала змогу швидкої побудови Підрозділів Фінансових Розвідок в країнах, де відпорні органи відсутні. Слід зазначити, що для створення типової моделі ПФР за основу взято організаційну структуру Держфінмоніторингу, яка створювалась за безпосередньої участі експертів Міністерства фінансів США та Ради Європи.
Результатом першого етапу проекту є презентація відповідної типової моделі ПФР, що була представлена у березні цього року в м. Каїр (Єгипет) для членів Егмонтської групи і яка отримала схвальні відгуки і наразі готується до впровадження.
6. З метою надання Україні необхідної допомоги у створенні та становленні дієвої системи боротьби із злочинними доходами Радою Європи було впроваджено з 01.01.2003 р. до 31.12.2004 р. „Проект технічної допомоги з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні (MOLI-UA)” вартістю 1 млн. євро.
Умовами Проекту передбачалося:
„1.5.2.5. Після прийняття Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” Державний департамент фінансового моніторингу буде діяти як фінансова розвідка України.
7.1. Зобов’язання Уряду, як визначено в умовах, необхідних для функціонування ДДФМ, - гарантування незалежності ДДФМ”.
7. На 16-му Пленарному засіданні Спеціального комітету експертів з питань оцінки заходів боротьби з відмиванням коштів MONEYVAL (Страсбург, 17-21 січня 2005 року) прийнято Звіт щодо України в якому, зокрема, зазначено:
„228. ДДФМ приймає принципи Егмонтської групи.
238. Невідкладне створення ДДФМ як ПФР відповідає критеріям членства в Егмонтській групі. Забезпечення персоналом та складною інформаційною системою відображає тверду підтримку Уряду України та є добрим знаком.
266. Головними досягненнями України є … запровадження державної системи боротьби з відмиванням коштів із Держфінмоніторингом у якості національного ПФР у центрі системи”.
8. 20 березня 2006 року Експертною місією Європейського Союзу у сфері справедливості, свободи та безпеки за сприяння Європейської комісії підготовлено проект звіту щодо України за результатами виконання Плану дій Україна – ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ, в якому зазначається:
„108. Державний комітет фінансового моніторингу – молода організація, і тому вона ще не змушена була боротися з усталеними структурами та методиками. Це найпередовіший орган в Україні. Його слід виділити як взірець найкращого досвіду, на який повинні рівнятися інші правоохоронні органи”.
Таким чином, функції Держфінмоніторингу є досить специфічними та вузько спеціальними і поєднання їх з функціями інших державних органів буде суперечити міжнародним стандартам щодо суті самого підрозділу фінансової розвідки, як окремого органу, так і щодо вимог до його компетенції.