Geum.ru

Європейський союз

Вид материалаДокументы

Содержание


3.1.1. Аналіз теми тижня: угода про зону вільної торгівлі з снд як перший крок до входження в євразійський союз
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: УГОДА ПРО ЗОНУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ З СНД ЯК ПЕРШИЙ КРОК ДО ВХОДЖЕННЯ В ЄВРАЗІЙСЬКИЙ СОЮЗ



Сьогодні вже вкотре в історії незалежної України її суспільство чи, швидше, можновладці змушені робити вибір між західним і східним векторами зовнішньої політики. І це саме в той момент, коли офіційний Київ знаходиться чи не найближче від підписання такої бажаної для України Угоди про асоціацію з ЄС як свідчення справжньої, європейської ідентичності України й шанування на її території не прорадянських авторитарно-деспотичних, а європейських, демократичних цінностей. Дивно, але чомусь (чи-то з об’єктивних, чи-то із суб’єктивних причин) представники вітчизняного політикуму почали пригальмовувати із питанням просування на Захід. Не дивлячись на їхні гучні заяви про те, що наступним кроком у зовнішній політиці України стане підписання домовленостей з ЄС, європейські політики та експерти поки що такого оптимізму не поділяють, адже проблему засудження опозиційного лідера Юлії Тимошенко у Києві досі не знято. Тобто, перешкода тут лежить суто у політичній площині. І саме цим досить вдало наразі скористалася Російська Федерація, котра, намагаючись відновити великодержавну велич і міць, отримала можливість повернути Україну до лона євразійських реверсних процесів. І перший крок, мабуть, уже здійснено.

Не дивлячись на те, що підписана 18 жовтня 2011 року у Санкт-Петербурзі Угода про створення зони вільної торгівлі в рамках СНД прямо не перешкоджає торговельній інтеграції Києва з ЄС, впадає в око той факт, що багаторічні проблемні переговори щодо торгівлі з СНД успішно і блискавично завершилися саме тоді, коли між Києвом і Брюсселем настало «похолодання», а вже майже готова Угода про асоціацію, яка передбачала створення зони вільної торгівлі з ЄС, опинилася під загрозою.

На перший погляд, підписана Угода про ЗВТ СНД є позитивним знаком, адже означає, що країни-сусіди будуть продовжувати торговельну інтеграцію, що значною мірою розширить зовнішньоекономічні можливості України, яка традиційно (ще з 1994 року) була головним прихильником всеосяжної ЗВТ на теренах СНД, що, у свою чергу, стримувалося Росією, котра так само традиційно блокувала її створення, розраховуючи нав’язати Україні більш жорсткі формати взаємодії у вигляді ЄЕП чи Митного союзу. Адже наявні в Угоді про ЗВТ вилучення по дуже чутливих для України позиціях (зберігаються імпортні мита на український цукор і експортні мита на нафту та газ із країн МС) навряд чи будуть скасовані: а от в межах Митного союзу такі перспективи здаються абсолютно реальними й чітко прописані вже до 2015 року. Виходить, Україна явно підштовхується до чіткої схеми «ЗВТ СНД → МС → ЄЕП → Євразійський союз», а потім, можливо, і до повної ліквідації суверенітету?

Справді, підписана 18 жовтня угода, по суті, стала угодою про ЗВТ між Україною та Митним, а в перспективі – Євразійським союзом. Дуже схоже, що цей крок був суто політичним і продемонстрував і українцям, і світу, що Україна, нібито, має власні альтернативи Європі: якщо остання нас не приймає, то нас завжди прийме Росія. А це, на фоні заяв російського керівництва, може виглядати і справді як відступ – від своїх переконань і ідеалів, із страху перед цінами на газ і тиском. Бо ж Кремль розуміє під європейським рухом України не лише загрозу Митному союзу, але й своїм планам реставрації Великої російської імперії. І ніколи РФ не буде сприяти Києву зробити те, що насправді вигідно для України – лібералізувати режим зовнішньої торгівлі як з країнами Європейського Союзу, так і з країнами СНД, на які припадає 30 % і 38 % нашої зовнішньої торгівлі відповідно.

Для України найбільший економічний зиск від ЗВТ із країнами СНД був би в тому випадку, якби туди вступили всі країни СНД і якби Росія відмовилася від експортних мит на енергоносії. Але зрозуміло, що Росія на це не піде, тому режим торгівлі з країнами СНД радикально і не зміниться. Українська ж влада завжди боялася публічно розпочати війну із Росією, яка де-факто триває уже дуже давно й іде під гаслом – захопити економіку України у будь-який спосіб. Зараз Росія озвучила дві вимоги: приєднання до Митного союзу та передача частини ГТС. Митний союз – це фактичний васалітет України перед Росію. І ЗВТ СНД – перший крок до цього. Тим більше, що Прем’єр-міністр України Микола Азаров уже доручив експертам проаналізувати можливість долучення України до технічних регламентів МС. І ніхто й не згадує, що в цьому випадку двері до ЗВТ з ЄС для України будуть зачинені.

Більше того, йдеться уже й про розрахунки в межах СНД не в доларах, а у російських рублях, які має накопичувати поки що примарний Міждержавний банк СНД. Однак, ніхто й не згадує, що рубль не є вільно конвертованою валютою, а тому розраховуватися нею під час міжнародних виплат можна лише, беручи кредити в РФ чи накопичуючи цю валюту в Україні… обмінюючи долари на рублі і навпаки. Не зрозуміло, кому це вигідно, окрім Росії? Точно не Україні.

Вигадка й те, що під час виконання такої схеми ми матимемо дешевий газ. Харківські угоди на практиці продемонстрували, що Україна не матиме подібних економічних преференцій. Тим більше, що 8 листопада 2011 року в експлуатацію була введена перша нитка газопроводу «Північний потік», котрою піде 20 мільярдів газу щорічно повз української ГТС. Фактично, по «Північному потоку» російський природний газ буде доставлятися безпосередньо німецьким і європейським споживачам без участі України. А тому навіть ціна в 230 доларів США за тис. к. м блакитного палива не врятує Україну від газового боргу, і вона усе більше втрачатиме на відсутності газу у вітчизняних трубопроводах. Тим більше, що така ціна – лише розрахунки вітчизняних експертів, а аж ніяк не обіцянки росіян. Переговори все ще тривають на рівні «Нафтогазу» й «Газпрому», але конкретного прогресу, схоже, буде досягнуто лише в разі принципового й безповоротного кроку Києва – наприклад, вступу до Митного союзу чи об’єднання нафтогазових комплексів. А без цього доведеться, як уже визнає українська влада, підвищувати тарифи на блакитне паливо для населення.

По суті, Митний союз можна вважати свого роду «полегшеною версією» ЄЕП, що є проектом економічної інтеграції «чотирьох» (РФ, України, Білорусі і Казахстану), який так і залишився нереалізованим. Але тепер його імплементація розгорілася з новою силою, і перший крок у цьому напрямі Україна вже зробила. Зробить другий – і ЗВТ з ЄС уже не створити. А за третім уже нічого й створювати буде не потрібно, адже й самої України, мабуть що, не існуватиме як повноцінного суб’єкта міжнародних відносин: вона вже плавно тягтиметься у фарватері російської зовнішньополітичної діяльності, будучи членом Євразійського Союзу.