Підстави виникнення І способи вирішення колізій закон
| Вид материала | Закон |
Содержание3.2. Засади правового статусу іноземців у трудових відносинах 3.3. Колізійні норми в регулюванні трудової міграції за участю української сторони |
- А й суспільними благами, а тому їх охорона передбачена як національним закон, 921.22kb.
- Незаконне полювання ст., 174.96kb.
- | |вул. Сім'ї Хохлових, 15,, 37.97kb.
- Правила І підстави проведення планових та позапланових перевірок фінансово-господарської, 36.52kb.
- План Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення Порядок вирішення індивідуальних, 433.47kb.
- Основи цивільного права загальна характеристика цивільного права України, 443.74kb.
- Загальні закономірності виникнення держави та права, 1630.45kb.
- Тема Способи посіву насіння, 84.11kb.
- План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
- Вимоги щодо написання курсових робіт з навчальної дисципліни „Цивільне право України”, 37.21kb.
3.2. Засади правового статусу іноземців у трудових відносинахІнтернаціоналізація виробництва посилила міграцію населення. Остаточним результатом її є створення прошарку іноземних громадян, які постійно або тимчасово перебувають на території нашої держави і вступають в ній у трудові відносини з місцевими роботодавцями. Геополітичне положення України, її розташування в центрі Європи, робить нашу державу постійним об’єктом “домагань” мігрантів. Їх потік - це не тимчасове явище, а закономірний розвиток суспільних відносин. У зв’язку з напливом іноземців, постає питання про їх працевлаштування. Але умови, підстави та порядок працевлаштування іноземців в Україні залежать від підстав їх перебування в Україні, їх правового статусу. Ці правовідносини достатньо не врегульовані чинним українським законодавством, існує багато прогалин, нормативні акти з цього питання досить об’ємні та розрізнені. Поняття “іноземець” вважається широким за змістом і включає вужчі за значенням поняття: “іноземний громадянин”, “особа без громадянства” (апатрид), “особа з кількома громадянствами” (біпатрид). Поняття, що виражаються названими термінами, не завжди визначаються у джерелах права різних держав, а якщо ж вони й містять такі визначення, то не завжди однакові. Кожна держава визначає у власному законодавстві, хто є її громадянином, а хто - іноземцем. Згідно з Законом України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року, громадянином України є особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України [116]. Якщо проаналізувати статус осіб без громадянства та іноземців, не можна не помітити, що їхні статуси здебільшого збігаються. Але при цьому вони мають суттєві особливості. Це зумовлено тим, що іноземні громадяни підкорюються не тільки юрисдикції країни перебування, але й зберігають відповідні права та обов’язки щодо своєї держави. Вони знаходяться у “подвійному підпорядкуванні” - під дією законів країни перебування та законів країни свого громадянства. Така подвійність і робить правове становище іноземців особливим. Це загальне правило не розповсюджується на осіб, які користуються правом екстериторіальності, оскільки на них у багатьох випадках не розповсюджується юрисдикція країни перебування, а також емігрантів, які втрачають фактичний зв’язок з державою свого громадянства. Вищезазначене не відноситься до осіб без громадянства, бо вони мають правовий зв’язок тільки з країною, на території якої вони проживають. Ця країна і визначає у повному обсязі їх правовий статус. Нормативно-правовим актом, що в основному визначає правовий статус іноземців в Україні, тобто закріплює основні права, свободи і обов’язки іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають в Україні, є Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року, відповідно до якого іноземними громадянами вважаються особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України. Особами без громадянства визнаються особи, які не належать до громадянства будь-якої держави [117]. Звідси випливає, що на території України не вважається іноземним громадянином біпатрид (особа, яка має громадянство України та іншої держави). Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Життя висунуло необхідність доповнення КЗпП України новою главою “Правовий статус іноземних громадян, які працюють в Україні”. У ній необхідно передбачити: порядок і умови видачі дозволів на працевлаштування іноземним громадянам, охорону праці іноземців, відповідальність роботодавця за порушення порядку приймання іноземних громадян тощо. Отже, беручи до уваги, що тенденції міграції населення в Україну посилюються, проблеми працевлаштування іноземців на сьогоднішній день є актуальними і потребують вирішення. Саме тому є необхідним дати визначення таких понять як “іноземець”, “іноземний громадянин”, “особа без громадянства”, розглянути правовий статус різних категорій іноземців, які перебувають в Україні, а без визначення цих, здавалося б, загальних понять, неможливо розкрити умови, підстави та порядок працевлаштування іноземців, що залежать, головним чином, від їхнього правового статусу в трудових відносинах, умов та підстав їх перебування в Україні. 3.3. Колізійні норми в регулюванні трудової міграції за участю української сторониЗвертаючись до колізійних норм міжнародного трудового права, слід зазначити, що усталеність міжнародного правового регулювання ринку праці частіше за все порушується невідповідністю законодавчих актів конкретних країн загальноприйнятим нормам. Колізійність виявляється також в міжнародних угодах, що інколи не відповідають не лише усталеній правовій практиці та підписаним міжнародним угодам, але й національним інтересам договірних країн. Сьогодні ми перебуваємо на етапі трансформації економіки України. Після фінансової кризи 1998 року загальний стан вітчизняної економіки стабілізувався, наявні початки економічного зростання. Фахівці констатують також зростання інвестиційної привабливості України. Країна стає також більш привабливою в плані працевлаштування. На зміну тотальному звільненню працівників прийшло розширення штатів передових промислових підприємств, набір персоналу на новостворені підприємства. Змінюються і тенденції так званої “мозкової міграції”. Якщо раніше країна була провідним постачальником науковців на ринки праці зарубіжних країн, то тепер чимало фахівців іноземного громадянства працевлаштовуються в Україні – задля обміну досвідом, упровадження нових західних технологій виробництва, методик управління персоналом та підприємством, ноу-хау тощо. Зростає й внутрішня конкуренція. Вищі навчальні заклади держави щороку випускають тисячі кваліфікованих спеціалістів, багато хто з них вільно володіє однією чи кількома іноземними мовами із знаннями та здатністю до ефективного практичного втілення передових вітчизняних розробок у багатьох галузях. Це нова, більш конкурентноспроможна, пристосована до західного мислення генерація фахівців, які здатні відвоювати передові позиції на світовому ринку праці, а не бути робітниками другого ґатунку. Саме ці обставини обумовлюють безперечну зацікавленість до вітчизняного законодавства з питань міграції трудових ресурсів, міждержавного регулювання цих питань. На жаль, ще й досі існує чимало колізій в цій галузі. Розглянемо деякі з них. Трудові взаємовідносини з іноземцями на цей час врегульовані великою кількістю нормативних актів. Головними із них є:
Нами були розглянуті суперечливі моменти, що виникають при правозастосуванні вітчизняних та міжнародних (міждержавних) норм, які врегульовують трудові правовідносини з іноземним елементом. Головним висновком має бути те, що положення Конституції відбивають ідеальну модель, до якої слід прагнути, здійснення якої можливе як за умови досягнення іншого рівня в економічному розвитку, так і за умови побудови громадянського суспільства. Справді, слід реально відображати правове становище певних осіб в певних відносинах, бо разючі відмінності в законодавчій базі ще більше погіршують міжнародний імідж України. Сьогодні Україна не залучає великої кількості іноземних трудових рекрутерів. Проте цілком можливим є настання таких обставин, за яких на територію України буде спрямована ціла армія заробітчан. І це не обов’язково відбудеться лише за умов покращення життя в нашій Батьківщині (а, зокрема, при значному їх погіршенні у сучасних країнах). Отже, необхідно вчасно впорядкувати нормативну базу, що дозволить запобігти правовим та соціальним колізіям. |