Підстави виникнення І способи вирішення колізій закон
| Вид материала | Закон |
Содержание4.3. Норми Ради Європи у сфері трудової міграції і правового становища трудящих-мігрантів 4.4. Норми Європейського Союзу в галузі трудової міграції Право вільного пересування. |
- А й суспільними благами, а тому їх охорона передбачена як національним закон, 921.22kb.
- Незаконне полювання ст., 174.96kb.
- | |вул. Сім'ї Хохлових, 15,, 37.97kb.
- Правила І підстави проведення планових та позапланових перевірок фінансово-господарської, 36.52kb.
- План Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення Порядок вирішення індивідуальних, 433.47kb.
- Основи цивільного права загальна характеристика цивільного права України, 443.74kb.
- Загальні закономірності виникнення держави та права, 1630.45kb.
- Тема Способи посіву насіння, 84.11kb.
- План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
- Вимоги щодо написання курсових робіт з навчальної дисципліни „Цивільне право України”, 37.21kb.
4.3. Норми Ради Європи у сфері трудової міграції і правового становища трудящих-мігрантівРада Європи - реґіональна організація європейських держав, створена в 1949 році. Рада Європи прийняла понад 150 Конвенцій у сфері культури, науки, праці, з інших питань, пов'язаних з правами людини. Конвенції Ради Європи про трудову міграцію і права працівників-мігрантів є найпрогресивнішими серед документів інших європейських реґіональних організацій [157]. Деякі з них присвячені правам людини взагалі (1), інші створюють регулювання правового становища мігрантів і безпосередньо працівників-мігрантів (2). Рада Європи (РЄ) - реґіональна організація європейських держав, створена в 1948 році. Основними її завданнями є: - захист і зміцнення плюралістичної демократії і прав людини; - пошук спільних розв’язання проблем, що стоять перед європейським співтовариством; - надання допомоги країнам Центральної і Східної Європи в проведенні й активізації політичних, законодавчих та конституційних реформ; - широка політична і правова діяльність, уніфікація європейського законодавства, застосування конвенцій, що носять обов'язковий характер для держав-членів Ради Європи [158]. Сьогодні Рада Європи - найбільш представницька організація на континенті. Керівними органами РЄ; є Парламентська асамблея, до якої входять члени парламентів держав - членів РЄ по визначеній квоті, і Комітет міністрів РЄ, що складається з міністрів закордонних справ країн-учасниць РЄ, Рада Європи прийняла понад 150 конвенцій в галузі культури, науки, освіти, праці, з інших питань, пов'язаних із правами людини. Конвенція РЄ - це різновид багатобічних міжнародних договорів реґіонального характеру з обмеженою кількістю учасників [159]. 1. Реґіональні європейські стандарти праці, з погляду основних прав людини, закріплені, головним чином, в двох актах: Європейській Конвенції прав людини і основних свобод 1950 року, вона ратифікована нині майже всіма державами-членами РЄ, у тому числі - Україною), і в Європейській Соціальній хартії (1961 року, в ред. 1996 року) [160]. Європейську Соціальну хартію називають кодексом основних соціальних і трудових прав працівників [161]. При вступі до Ради Європи Україна зобов'язалася вивчити, з метою ратифікації, Європейську соціальну хартію і з моменту вступу до РЄ проводити національну політику відповідно до принципів, закріплених у цьому документі. В Європейській Соціальній Хартії зведені трудові права, закріплені в актах ООН, в конвенціях і рекомендаціях МОП. Ці документи містять певну кількість положень, що стосуються осіб, які живуть і працюють в іншій державі, ніж країна їх громадянства: право на недоторканність особистого життя, право займатися оплачуваною діяльністю на території іншої держави -члена, право працівників на інформацію і консультації тощо. Хартія проголошує право працівників-мігрантів на допомогу і захист, яке припускає, зокрема, встановлення для них заробітної платні й інших умов праці не менш сприятливих, ніж для місцевих працівників; надання працівникам-мігрантам права вступати в профспілки і користуватися благами колективно-договірного регулювання праці нарівні з місцевими працівниками; дозволяти у визначених законом межах переказ на батьківщину певної частини заробітної платні та інших доходів працівників-мігрантів. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html 4.4. Норми Європейського Союзу в галузі трудової міграціїНорми Європейського Союзу були вибрані складником предмету вивчення дисертаційної роботи з метою вироблення пропозицій по створенню спеціального регулювання трудових відносин за участю іноземців ,у тому числі - на рівні України і СНД. У рамках Європейського Союзу також вироблений комплекс реґіональних норм, що реґламентують міграцію і правове становище працівників-мігрантів. Особлива увага надана економічній стороні міграції як процесу, неминучого в умовах інтеграції. На сьогодні все більше й більше розглядаються соціальні аспекти. Принципові положення, що стосуються трудової міграції, закріплені в засновницьких документах ЄС, і. перш за все, у римському договорі 1957 року (Ст. 48-51, 52 і 59 пар.1) [162] . Ліквідація перешкод вільному пересуванню робочої сили разом з товарами, послугами і капіталом розглядається як одна з головних цілей спільного ринку. Проголошується повна свобода пересування працівників у межах Співтовариства, яка припускає ліквідацію дискримінації, заснованої на національності, між громадянами держав-членів ЄС щодо зайнятості, заробітної платні та інших умов праці. Право на трудову міграцію передбачає реальну можливість ухвалення фактично зробленої пропозиції поступити на роботу в будь-яку державу-член ЄС, вільно пересуватися її територією і працювати там на основі тих же юридичних норм, які діють для місцевих працівників, а також залишатися на території держави-члена ЄС після завершення роботи відповідно до правил, встановлених ЄС. Ст. 48 пар.4 Римського договору передбачає, що положення про свободу руху робочої сили не застосовується в області зайнятості в державних органах [163] (Судова практика уточнила, що це положення дозволяє тільки обмежувати доступ іноземців на посади в державному апараті, але ніяким чином не дозволяє встановлювати дискримінуючі умови стосовно іноземців: з погляду заробітної платні й умов праці. Загальні положення про трудову міграцію, трудові права працівників-мігрантів і їх статус, сформульовані в установчих документах ЄС, конкретизовані й розвинені в численних джерелах “вторинного” права ЄС (регламентах, директивах, рекомендаціях). Регламент - акт прямого вживання. Він має наднаціональний і транснаціональний характер і не вимагає ратифікації або іншої форми визнання з боку держави-члена ЄС, обов'язковий для всіх громадян, юридичних осіб та організацій країн ЄС. Якщо який-небудь національний акт вступає в суперечність з реґламентом ЄС, цей акт автоматично визнається недійсним [164]. Можна згадати: 1) реґламент № 1612/68 (від 15 жовтня 1968 року) про свободу пересування працівників, який, головним чином, порушує питання рівності звернення з погляду рівного доступу до роботи, умов праці, права на об'єднання; 2) реґламент №1408/71 про соціальне страхування; 3) реґламент №1251/70 (від 29 червня 1970 року) про право трудящого мігранта залишатися на території держави-члена ЄС після завершення там роботи. Разом з цими основними актами процес трудової міграції і правовий статус працівників-мігрантів регулюють декілька десятків директив, рекомендацій та інших актів. Право вільного пересування. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html У сучасних міжнародних відносинах неухильно зростає роль і значення міжнародних організацій як важливого форуму узгодження дій держав. Є багато свідчень прояву цієї тенденції, у тому числі і розширення їх правотворчих функцій. Міжнародну правотворчість можна визначити як процес узгодження змісту норм міжнародного права і введення їх у дію. Найважливіша його особливість полягає в тому, що кожна держава правомочна визнавати чи не визнавати в якості юридично обов'язкового погоджений зміст норми. Таким чином, процес міжнародної правотворчості складається з колективних дій держав на етапі узгодження змісту норми й в індивідуальних діях кожної держави на етапі визнання цієї норми [179]. Міжурядові організації системи ООН беруть участь у створенні міжнародно-правових норм різного характеру, що відносяться до різних міжнародно-правових систем. Ця обставина породжує проблему зворотного зв'язку: міжурядові організації впливають на розвиток кожної із цих систем [180]. Безсумнівно, не тільки правотворча діяльність міжнародних організацій впливає на національні правові системи. Великий вплив на національне законодавство робить і діяльність Європейського Суду з прав людини [181]. Установлення Судом факту порушення статей Конвенції зобов'язує державу-відповідача, а іноді навіть й інші держави, ужити відповідних заходів по виконанню судового рішення, а також спонукає їх внести зміни до чинного законодавства, нормативних актів чи судової практики. До такого ж результату може привести навіть сам факт прийняття справи до розгляду. Наслідком судового рішення стає прийняття державою-відповідачем конкретних заходів стосовно позивача [182]. Міжнародну організацію створюють держави, якщо вони приходять до переконання, що вона може бути корисна у випадках, коли завдання, що стоять перед ними, власними силами розв’язати вони не в змозі. Отже, держави створюють міжнародну організацію і стають її членами тоді, коли вони дійдуть висновку, що це принесе їм певні вигоди і буде служити їх інтересам. Кожна з держав намагається, щоб діяльність організації відповідала її інтересам. Із самої суті міжнародної організації випливає, що вона повинна служити механізмом співробітництва держав-членів. На підставі вищевикладеного можна виділити три головних типи функцій міжнародної організації: 1) регулюючі функції, що полягають в установленні норм і зразків морального, політичного чи юридичного характеру, які повинні відповідним чином формувати практику учасників міжнародних відносин; 2) контрольні функції, що полягають в установленні фактичного стану й у його зіставленні з змістом норм і зразків з метою приведення у відповідність з ними практики учасників міжнародних відносин; 3) оперативні функції, що полягають у безпосередньому наданні міжнародною організацією різних послуг на підставі її власних рішень і за допомогою людських та матеріальних ресурсів, що знаходяться в її розпорядженні. Усе це повною мірою стосується і до міжнародних організацій, що займаються питаннями міжнародної організації праці. Від взаємодії цих функцій, активної участі в діяльності міжнародних організацій держав-членів буде залежати ефективність їхньої діяльності, розвиток міжнародного співробітництва, поліпшення умов праці і захист трудових прав в усьому світі. Отже, міжнародно-правове регулювання праці - це регулювання умов праці за допомогою міжнародних угод і міжнародних організацій. При розгляді питань діяльності міжнародних організацій і впливу їх на національне законодавство країн, автор приходить до таких висновків: Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html |