РОЗДІЛ 4 СПІВВІДНОШЕННЯ НОРМОТВОРЧОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН, УСКЛАДНЕНИХ ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ
Однією з важливих характерних рис сучасного світу є глобалізація. Цей процес в соціально-економічній сфері відрізняється від процесів, що відбуваються в міжнародній політичній області, де держави значною мірою зберігають свою самостійність. Одним із проявів глобалізації є збільшення масштабів зовнішньої трудової міграції і ускладнення трудових відносин. Актуальність дослідження з теми правового регулювання трудових відносин трудящих-мігрантів полягає в тих проблемах, з якими зіткнулася Україна в процесі трудової міграції. Питання, що розглядається, присвячене регулюванню зовнішньої трудової міграції, зіставлення його змісту з національною системою України в області трудоправового становища мігрантів, аналіз її відповідності вимогам мінімальних міжнародних стандартів.
Однією з важливих міжнародно-правових форм, в рамках якої здійснюється найбільш ефективне міжнародне співробітництво з розв’язання глобальних світових проблем, є міжнародні організації.
Трудові відносини, здійснювані в рамках цивільного, економічного і торгового обороту протягом багатьох років є об'єктом як міжнародного права, так і національних законодавств [147].
Правове регулювання трудових відносин, ускладнених іноземним елементом, - це регулювання умов праці за допомогою міжнародних угод. Воно є різновидом міжнародного захисту прав людини, інститут, що успішно утверджується в сучасному міжнародному праві. Трудові права значно раніше інших прав людини піддалися міжнародно-правовому регулюванню [148].
Частково перша спроба захистити інтереси людей праці в міжнародному масштабі належить великому англійському соціалісту-утопісту Робертові Оуену. Його послідовниками в поліпшенні умов праці і перебудові суспільства стали Едуард Дюкпесьєн і Жозеф-Бенуа Мареска (у Бельгії), Эміль де Жирарден (у Франції), Христов Ульріх Хаан (у Німеччині) та інші прихильники соціальних реформ, що розділяли ідеї утопічного соціалізму чи близькі до них погляди [149].
Однак проблема міжнародного захисту прав людини порівняно нова. Основи інституту міжнародного захисту прав людини були закладені при створенні ООН [150].
Однією з важливих міжнародно-правових форм, у рамках якої здійснюється найбільш ефективно міжнародне співробітництво з розв’язання глобальних світових проблем, є міжнародні організації [151].
Формальним показником такого регулювання є норми, закріплені в актах, прийнятих ООН, МОП, реґіональними об'єднаннями держав, а також їх двосторонніх (багатобічних) угодах.
4.1. Акти ООН у галузі трудової міграції
Один із засобів здійснення міжнародно-правового регулюванняпраці – це діяльність ООН. Практично питаннями праці ООН займається дуже мало. Це право засноване на тих статтях Статуту ООН, що стосуються забезпечення прав людини, зокрема, на положеннях Розділу 9, який конкретизує функції ООН і обов'язки її членів у розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та у заохоченні, розвитку поваги до прав людини й основних свобод.
Ще у 70-х роках XX ст. дослідник міжнародного права Я. Тінберг зазначив, що “необхідно зосередити свою увагу на системі ООН. Може, вона й недосконала, але все ж таки залишається єдиним механізмом, який несе в собі потенційні можливості створення більш справедливого світу”[152]. Причини, за якими міжнародні організації системи ООН розглядаються вченими як одна з головних правових форм міжнародного співробітництва у справі розв’язання проблеми міграції (в тому числі і нелегальної), полягають у поєднанні таких властивостей, як всесвітній характер і взаємозалежність.
Головний внесок нормативних актів ООН в регулювання трудоправового становища мігрантів полягає в розробці Конвенції про захист прав працівників-мігрантів і членів їх сімей, схваленої 45-ою сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1990 році [153]. Основні положення Конвенції наступні:
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html
15 грудня 2000 року ООН прийняла ще один важливий документ, пов'язаний із цією темою - це Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Безпосередній інтерес становить додатковий Протокол проти незаконного ввезення мігрантів сушею, морем чи повітрям [ 154].
4.2. Норми, прийняті в рамках Міжнародної Організації Праці
Найбільшу кількість нормативних положень, що відносяться до праці, містять акти Міжнародної Організації Праці. МОП - міжурядова організація. Її унікальність, на відміну від інших організацій системи ООН, полягає в тому, що вона є трибічною: в ній представлені уряди, представники підприємців і працівників. Основний, але не єдиний напрям діяльності МОП, - нормотворчість. Міжнародні норми про працю набувають форми конвенцій і рекомендацій, що розробляються та ухвалюються на конференціях МОП. Їхня правова значимість різна. Конвенції підлягають ратифікації і, будучи ратифікованими, накладають на Державу юридичні зобов'язання з їх практичного здійснення. У разі ратифікації конвенції держава зобов'язана регулярно (раз на 2 роки або раз на 5 років) представляти в МОП доповіді щодо вжитих заходів для ефективного застосування ратифікованої конвенції. Якщо конвенція не ратифікована (що особливо важливо), держава все ж таки зообов'язана відповідати на запити Адміністративної Ради про стан національного законодавства і практики щодо не ратифікованої Конвенції і про заходи, які передбачається прийняти для додання їй сили.
Рекомендації ратифікації не підлягають. Вони є побажаннями, які Держава може, але не зобов'язана використовувати при здійсненні правового регулювання праці. Рекомендація - джерело інформації і можлива модель для вдосконалення національного законодавства, Нині в МОП обговорюється питання про підвищення ролі рекомендацій як одного з найважливіших джерел міжнародно-правового регулювання праці.
Норми МОП, як правило, по суті є виразом світового прогресивного досвіду в області праці на період їх ухвалення. При розробці прагнуть врахувати реальні можливості держав, з тим, щоб втілити їх якомога ширше. Отже, важливим є те, що в галузі міграції МОП ставить завдання розробки і здійснення партнерами низки заходів, спрямованих на ефективний захист працівників-мігрантів та вдосконалення механізму регулювання потоків мігрантів, а особливо - щодо зменшення випадків дискримінації, інтеграції легальних мігрантів у суспільстві країн, що приймають тощо. Українське трудове законодавство, не зважаючи на наявність кодифікуючого нормативно-правового акту, з багатьох параметрів деякою мірою відстає від вимог МОП у питаннях регулювання трудових відносин за участю іноземців.
Яким чином подолати існуючі прогалини в законодавстві? Перш за все, шляхом ратифікації конвенцій, яка часто є для нас проблемою. Ратифікувати слід не тільки конвенції, які містять більш високий рівень гарантій порівняно з чинним законодавством, але і ті, які вже знайшли відображення у національному законодавстві.
Ратифікація Конвенцій, що містять більш високий рівень гарантій, дозволяє розвивати і удосконалювати законодавство. Але ратифікація має й інший позитивний ефект. Ратифікація Конвенцій, що відповідають своїм нормативним змістом національному законодавству, дозволяє закріплювати норми, які містяться в ньому, про працю, і створює перешкоди для відмови від них. Оскільки перешкоди бувають не тільки юридичного, але й політичного плану, то для держави вони стають вельми відчутними. Як наслідок, ратифікація такого роду конвенцій здатна внести елементи стабільності в умови праці і трудові відносини.
Конвенції і рекомендації, прийняті Міжнародною конференцією праці носять загальний характер, це означає, що вони застосовуються до всіх працівників, незалежно від громадянства.
Сфера вживання документів МОП, що стосуються міграції, визначається, головним чином, повноваженнями, які складаються з захисту прав і свобод працівників.
У ході розробки конвенцій і рекомендацій було взято до уваги той факт, що міграція становить собою не тільки економічне, але також і соціальне явище, що трудова міграція часто спричиняє наслідки не тільки безпосередньо для особи, залученої в трудові відносини, але також і для членів її сім'ї.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html
Слід зазначити і діяльність таких організацій як Організація американських держав (ОАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Арабська організація праці (АОП), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), що у рамках своїх організацій регулюють трудові відносини з іноземним елементом.
