Економічна свідомість, економічне мислення пов’язані І з таким поняттям як пізнання
| Вид материала | Документы |
- План Методології та стилі мислення. Рівні методологій. Основні методи наукового пізнання., 289.09kb.
- Тема Предмет І значення логіки, 2606.68kb.
- Реферат на тему: Мислення, 166.88kb.
- Місце І роль курсу «Розміщену продуктивних сил та регіональна економіка» в системі, 2468.31kb.
- Кредитів у вищій школі США, 118.05kb.
- Реферат на тему: Філософія буття. Людина, 393.15kb.
- Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 1309.82kb.
- Сумська обласна державна адміністрація розпорядження голови обласної державної адміністрації, 121.37kb.
- Асторономія: від спостережень до теорії, 70.15kb.
- Проблема методу філософії Нового часу, 206.11kb.
69. Освіта та професійні компетенції працівника
Розглянемо один з осн. аспектів людського капіталу – освіту. Освіта - перша і головна складова частина людського капіталу. Вона є основним способом, засобом одержати кваліфіковану робочу силу, котра була б здатною виконувати достатньо складні види праці. Таким чином, кваліфікація представляє собою ступінь і професійної освіченості працівника і наявність у нього професійних компетенцій, наявність умінь, навиків, необхідних для виконання певної роботи, що вимагає певної точності та якості виконання, в залежності від якісного стану робочої сили Освіті, як головному компоненту нагромадження людського капіталу приділяється особлива увага в будь-якому суспільстві. Вона об’єднує зусилля як осіб, бажаючих одержати освіту, так і інвесторів освіти. Для досягнення високого рівня освіти суспільство повинно вкласти значні кошти. У країнах з високим рівнем людського капіталу суспільні витрати на освіту в середньому становлять 5.1 % ВВП в Канаді, Новій Зеландії – понад 7%; понад 8% - Швеції і Данії, що значно вище ніж в Україні.
70. Інтелектуалізація праці.
Найістотнішою «постіндустріальною» тенденцією в зміні змісту праці є зростаюче значення компонентів інтелектуальної діяльності, — інтелектуалізація праці. Якщо власність була критерієм членства в колишньому домінуючому класі (мається на увазі клас капіталістів — панівний клас індустріального суспільства), то в новому домінуючому класі критерієм є знання і рівень освіти. Сучасні зміни в технологіях праці в «суспільстві знань» обумовлюють появу нових її змістових характеристик, серед яких у крайньому разі слід виокремити такі: Перша: Це діяльність, заснована на широкому використанні комп’ютерних технологій і телекомунікацій. Її наслідком є принципова зміна змісту індивідуального трудового процесу і, головне, параметрів кооперації в рамках сукупного трудового процесу. Друга є наслідком першої: трудова діяльність поступово переміщується зі спеціально створених підприємств (заводів, офісів) в індивідуальні помешкання працівників. Третя: особливий характер техніко-виробничої організації (чи, точніше, технологічного боку) праці в новому суспільстві. Четверта: в умовах розвитку постіндустріальної — «нової» економіки все більшого значення набуває й новий тип фахівця.
71. Трудові відносини, зайнятість, безробіття.
Трудові відносини – взаємовідносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу праці, її умов, оплати та соціального захисту, які регулюються системою договорів на макро-, мезо-, мікроекономічному рівнях з метою забезпечення ефективності праці.
Техніко-ек. аспект трудових відносин пов'язаний з використ.м працівником речових факторів вир-тва, одиничним суспільним поділом праці, технологією вир-тва та ін. на рівні продуктивних сил.
Соціально-ек. аспект трудових відносин визначається в першу чергу формою власності, на базі якої функціонує те чи інше підприємство. Правовий акт, що регулює трудові, соціально-ек. та професійні відносини між роботодавцями і працівниками на підприємстві, в організації, установі, називається колективним договором.
Трудові відносини, залучення і ефективне використ. людського ресурсу пов’язані з зайнятістю. Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою ек. відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. Вид зайнятості зумовлюється певними принципами організації, стимулювання й оплати праці, внутрішньо- та зовнішньовиробничими відносинами.
Основні функції зайнятості:
- забезпечення життєдіяльності та розвитку суспільства, у тому числі його непрацездатних членів;
- забезпечення життєдіяльності і розвитку особистості;
- забезпечення якості людського ресурсу.
Повна зайнятість – надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне та колективне відтворення людського ресурсу і задоволення всієї сукупності потреб.
неповна зайнятість – певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи або трудова діяльність здійснюється упродовж неповного робочого дня (тижня), під час сезонного періоду, зайнятість працівників, які в поточному році перебували в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати.
Раціональна зайнятість – зайнятість, яка має місце в суспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу і використ. трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньої структури.
Ефективна зайнятість – зайнятість, що має такий рівень і структуру, які в даний момент забезпечують максимальну ек. віддачу від використ. кожної одиниці людського ресурсу.
Безробіття - це соціально-ек. явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення; Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку, активно шукають роботу (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент.
Фрикційне безробіття – тимчасове безробіття, пов’язане з добровільними професіональними, регіональними і віковими переміщеннями працівників.
Структурне безробіття – безробіття, зумовлене змінами у структурі попиту на працюючих внаслідок структурних зрушень в економіці і технології вир-тва.
Технологічне безробіття – вимушена форма безробіття, пов’язана з вивільненням працівників у зв’язку з запровадженням нової техніки та технології.
Циклічне безробіття – незайнятість економічно активного населення, зумовлена циклічними спадами вир-тва.
72.Дискремінація праці.
Дискримінація праці явище досить поширене. Її можна визначити як нерівні можливості працівників, які мають однакову продуктивність, або неоднакове до них ставлення з боку роботодавців, суспільства, держави. В ек.й літературі виокремлюють такі види дискримінації праці: Дискримінація в заробітній платі одних працівників або груп працівників порівняно з іншими. Дискримінація при наймі на роботу, звільненні з роботи, дискримінація при просуванні по службі тих, хто вже працює в організації, професійна дискримінація, що проявляється в стійкому розподілі професій і посад між різними групами працівників, дискримінація в освіті та професійній підготовці, хоча сьогодні не часто зустрічається формальне обмеження доступа людини до освіти з причин іноземного громадянства, незнання державної мови тощо.
73. Нерівність в доходах та проблема бідності. Соціалізація економіки.
Нерівність в доходах являє собою різницю в рівні доходів різних верств і груп населення, зумовлену відмінностями в оплаті праці, неоднаковим відношенням до засобів вир-тва, створеного продукту, економічної та політичної влади тощо. Різниця в заробітній платі, у свою чергу, спричинена природними здібностями людини, освітою, професією, спеціальністю, кваліфікацією, досвідом, галузевими відмінностями, умовами праці тощо.
Однією з найважливіших характеристик рівня життя населення є бідність. бідність – це неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.
Розрізняють такі форми бідності, як об’єктивна та суб’єктивна; абсолютна та відносна.
Соціалізація економіки, виступаючи органічною ланкою загального процесу соціалізації, знаходить свій прояв в усуспільненні процесів вир-тва, розподілу обміну та споживання.
Соціалізація економіки проявляється у таких напрямах:
1) розвиток інтелектуальних можливостей та інтелектуального капіталу працівників відповідно до нових потреб та вимог суспільного вир-тва;
2) якісна трансформація системи інститутів, які забезпечують взаємозв’язок осн. суб’єктів господарювання в усіх сферах економічного життя і, відповідно, зміна місця та ролі працівника у системі прийняття рішень через інститути соціального партнерства, соціальної відповідальності, соціальної конкуренції;
3) соціальна орієнтація ек. основ та матеріальних стандартів існування працівника, що виражається у збільшенні частки сукупного працівника у національному доході, отже, змінах у розподілі, організації оплати праці, обсязі фонду споживання;
4) соціальна орієнтація ринкового законодавства;
5) поява та розвиток середнього класу, його структури, якості, ваги в економічному та політичному середовищі, у системі відносин власності.
Соціальна справедливість — це визначальний синтетичний принцип та інститут функціонування будь-якої соціальної системи, хоча поле його прояву неоднакове для різних верств того чи іншого суспільства.
74. Міжнар. міграція людського ресурсу
Міжнар. міграція людського ресурсу — це постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликається як економічними, так і неекономічними причинами. Еміграція — це виїзд працездатного населення з території країни за її межі. Імміграція — це в’їзд працездатного населення на територію країни з-за її меж. Міграційне сальдо — різниця між імміграцією до країни та еміграцією за її межі.
Ек. фактори пов’язані з відмінностями, що існують між країнами щодо; рівнів життя, заробітної платні, можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом).
Неек. фактори пов’язані з подіями, які сприймаються економістами як певна даність, природа якої не описується суто професійними методиками.У загальносвітовому масштабі міжнар. міграція робочої сили зумовлює оптимізацію розміщення продуктивних сил.
Міграція впливає на обсяг ВВП. Для країни в’їзду вона, як і правило, означає можливість збільшення сукупного продукту. Навіть у найгіршому випадку, якщо іммігранти стають безробітними, вони відіграють певну роль відносно загальної зайнятості, здійснюючи понижувальний тиск на заробітну плату.
У сучасному світі міграційні процеси дедалі активніше виявляють себе у сфері наукомісткого вир-тва, впливаючи на неї. Тимчасові (сезонні) роботи за кордоном також є статтею міжнародної міграції. Частково, кажучи про вигідність або невигідність їх для країн-донорів та країн-реципієнтів. Хто виграє? Самі мігранти. Роботодавці. Робітники, які залишаються в країні імміграції. Хто програє? Це, передусім, конкурентні працівники та потенційні працівники у країні в’їзду, які потерпають від нестачі робочих місць та погіршення умов заробітної платні. Інша категорія тих, хто програє, це — наймачі в країні виїзду.
75.Ек. блага.
Блага, які є корисними при споживанні і рідкісними у наявності називають економічними благами. За характером використ. виділяють такі, що безпосередньо споживаються індивідами (кінцеві блага) й такі, що використовуються фірмами як ресурси в процесі вир-тва кінцевих благ (композитні блага).
В ек.й науці виділяють блага індивідуального, групового та державного споживання. До приватних благ відносять такі, що можуть бути поділені між індивідами, при цьому існує можливість відлучити будь-яку особу від їх споживання за допомогою таких ек. інструментів, як ціна. До суспільних благ відносять такі, що не можуть бути поділені між індивідами та від споживання яких практично не можливо або не бажано відлучити жодного з індивідів.
76. Товари та його характеристика.
Товар – це продукт, вироблений для його обміну на ринку за гроші.
Властивості:
1) корисність – товар своєю натуральною формою маж задовольняти ту чи іншу потребу людини.
2) рідкість, обмеженість – будь-яке благо може бути товаром тільки тоді, коли воно обмежене, коли воно недоступне всім бажаючим його споживати.
3) вартість – проявляється у формі минової вартості: Минова вартість – це пропорція, в якій товари одного роду обмінюються на т-ри іншого роду.
3 осн. теорії:
1-а теорія вартості ( Адам Смітт, Давід Рікардо, Карл Маркс) – згідно цієї теорії вартість – це загальна людська трата втілена в товари. Величина вартості визначається суспільгно-необхідними затратами праці.
2-га теорія вартості – суб‘єктивно-психологічна(Менгер, Візер, Бем-Баверк) – базується на концепції граничної корисності, яку вони досконально розробляли. Згідно цієї концепції вартість т-ру визначається граничною корисністю останнього блага.
3-я концепція вартості – (Альфред Маршал) – у формі вартості виступає ціна, яка діє в умовах ринкової рівноваги.
Суб‘єкти тов-ного вир-ва – виробничі ланки, домогосподарства, продавці і покупці товарів. Об‘єкти – предмети особистого споживання, засоби вир-тва, земля та інши природні ресурси, фінансові ресурси, науково-технічні розробки.
Властивість товару задовольняти будь-яку потребу людини називається споживною вартістю.
За способом споживання або використ. людьми споживні вартості поділяються на три осн. види: предмети споживання, засоби вир-тва й послуги.
Предмети споживання - це речі, які задовольняють потреби людей безпосередньо як життєві матеріальні та духовні блага (продукти харчування, взуття, одяг, книги і т.д.). Засоби вир-тва - це речі, які задовольняють потреби людей опосередковано, шляхом використ. їх для виготовлення необхідних предметів споживання або послуг (виробничі будівлі та споруди, машини та обладнання, сировина, матеріали, паливо і т. д.).Послуги - це своєрідна споживна властивість.
Але в товарі споживна вартість набуває суспільного характеру. Це означає, що вона повинна задовольняти потреби не того, хто її виробляє, а того, хто її купує.
78. .Гроші.
Гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента. Характеристика сутності грошей:1)гроші - це історично визначена, властива товарному виробництву форма ек. зв'язків між товаровиробниками.
2) гроші служать засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку.
3) гроші являють собою інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реальність, конкретність, дійовість.
Функції: 1)Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Ціна — це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. Масштаб цін встановлює держава.
2)функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують:1-не ідеальні, а реальні гроші; 2- повноцінні та неповноцінні гроші.
3)Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб.4)Функція засобу платежу Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу.
5)Функція світових грошей. Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і абсолютна суспільна матеріалізація багатства взагалі. Золото у вигляді скарбу одночасно є резервним фондом світових грошей. У сучасних умовах набув поширення новий тип загального еквівалента — депозитно-електронний. Він втілений у банківських депозитах, кредитних картках і електронних грошах.
На початкових етапах розвитку гроші були представлені певними споживчими продуктами, які виступали матеріальними носіями вартості, що дорівнювала витратам вир-тва цих продуктів. Такі гроші за ознаками свого матеріального тіла отримали назву продуктових грошей. Металеві гроші — це такі гроші, матеріальне тіло яких виготовлено з певного металу, а загальним еквівалентом вони стають завдяки великим витратам вир-тва на видобуток цього металу. Паперові гроші — це такі гроші, які являють собою лише знаки вартості, що примусово випускаються в обіг при появі дефіциту державного бюджету, та є обов’язковими для приймання на території певної країни. . Кредитні гроші — це такі гроші, які являють собою боргові зобов’язання суб’єктів економіки, і завдяки цьому виконують роль знаків вартості у обігу. Першою формою кредитних грошей став вексель. Вексель — це комерційне боргове зобов’язання, яке передбачає сплату певної суми грошей певною особою у визначений строк. Грошовий агрегат — це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне угрупування грошових форм. Трансакційні депозити — це вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки й ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів. .
Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом. Інфляція — це процес зменшення купівельної спроможності грошової одиниці, який стає результатом загального зростання цін. Причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей у обігу перевищує потребу у них.
Теорії грошей.
1) Раціоналістична — гроші є результатом згоди між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів для обслуговування мінового обороту. Вперше ця концепція була висунута Арістотелем у праці "Нікомахова етика". Різновидом раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького економіста Г. Кнаппа.
2) Представники іншої концепції — еволюційного походження грошей — вказують на товарну природу грошей, стихійне виділення їх із загальної маси товарів і на їх особливе місце в економіці. Всебічно ця концепція була обгрунтована в роботах К. Маркса та його послідовників.
3) Сучасна світова еко-чна теорія: першій підхід- (М. Фрідман, А. Шварц та ін.) фактично розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як "тимчасове вмістилище купівельної сили". другий підхід — найбільш поширеного серед західних економістів — К. Р. Макконнелл та С. Л. Брю вважають, що гроші — це те, що гроші роблять. Все, що виконує функції грошей, і є гроші.
79.Сутність і функції ринку.
Ринок - сукупність відносин з приводу обміну товарами, які здійснюються за допомогою грошей.
функцій ринку - Відтворювальна функція ринку полягає у тому, що оскільки ринкок займає опосередковане положення між виробництвом і споживанням, то без його функціонування неможливе нормальне відновлення не тільки окремих матеріальних об’єктів, а й самого суспільства. - Регулююча (чи розподільча) функція ринку полягає у тому, що зміна цін сигналізує про порушення існувавших раніше пропорцій у виробництві різних благ, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів між різними галузіми. - Контрольна функція ринку полягає у тому, що його механізм дає можливість споживачам контролювати виробництво, купуючи лише те, що вони вважають за потрібне. - Стимулююча функція ринку полягає у тому, що ним заохочуються ті виробники, хто найбільш раціонально використовує фактори вир-тва, застосовує найновіші досягнення науки та техніки, що веде до підвищення ефективності вир-тва. - Інтегруюча функція ринку заключається в тому, що ринок «зшиває» чи об’єднує розрізнених виробників та споживачів в єдине ціле, в економіку через систему товарно-грошових зв’язків.На ринку взаємодіють між собою два суб’єкта Покупці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають гроші і збираються за них придбати необхідний їм товар. Продавці — це ті суб’єкти ринкових відносин, які мають певний товар і збираються за нього отримати необхідні їм гроші. Домогосподарства — це той суб’єкт економіки, який являє собою сім’ю, що складається з однієї чи кількох осіб, яка самостійно веде свою діяльність. Підприємство — це другий суб’єкт ринкової економіки, який являє собою виробника товарів. Держава — це той суб’єкт змішаної ринкової економіки, який являє собою політичну організацію, що наділена правом примусу по відношенню до всіх інших суб’єктів економіки.
Основними об’єктами ринкових відносин є всі види товарів, що постачаються на ринок. споживчі товари; засоби праці; робоча сила або праця; земля та інші природні ресурси; нерухомість: виробничі будівл. і та житло; грошово-кредитні ресурси.
Умови функціонування ринку:
- приватна власність на будь-що;
- вільні підприємства;
- наявність конкуренції;
- вільне ціноутворення;
- відсутність держаного втручання;
80. Попит і пропозиція
Складові ринкової економіки: попит, пропозиція, ціна й конкуренція. Кількість товарів, які бажають придбати індивід або група індивідів за наявних цін називають попитом. Попит відображає закономірності поведінки споживачів на ринку — їх реакцію на зміну доходів та цін. На ринку ми маємо справу не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим відповідною сумою грошей. Тому попит включає в себе два елементи: а)потреби, тобто бамкання придбати той чи інший товар або послугу; б)грошові засоби, які має суспільство для придбання даних товарів або послуг.
Попит, як правило, виражається в грошовій формі.
Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які є або в кожний даний момент можуть бути доставлені на ринок. Вона включає в себе два моменти: а)готовність виробників (продавців) до продажу того чи іншого виду товару або послуги; б)умови, на яких виробник (продавець) згідний продати їх. Пропозиція, як правило, має натуральне вираження: штуки, тонни, метри.
Ціна - це грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги. Ціна попиту - це граничне максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар. Ціна пропозиції - це граничне мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції. Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий механізм.Залежність між обсягом використаного фактора вир-тва L і обсягом випуску товарів Q називається виробничою функцією. Таким чином, в основі функції пропозиції лежить функція граничних витрат на виробництво товару, форма якої буде залежати від функції загального випуску продукції.