Спецкурс для студентів вищих навчальних

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Програма виробничої практики для студентів із спеціальності „Фізика твердого тіла, 143.26kb.
• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• Призначений для студентів заочної форми навчання вищих технічних навчальних закладів, 3779.66kb.
• Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (витяги), 61.83kb.
• Міністерство охорони здоров’я України буковинський державний медичний університет, 414.27kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• Навчальному році Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих,, 430.73kb.
• Методичні рекомендації розроблені в ідповідно до "Положення про проведення практики, 189.63kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.

до 8,2 млн. осіб. Середньої Азії і Казахстану— до 17,1 млн. осіб. У зв’язку з приєднанням до СРСР вперше маємо дані з республік Прибалтики (Латвія, Литва та Естонія)—5,9 млн. осіб.

Може скластися враження, що в СРСР, зокрема в Україні та Бі­лорусі, відбувся демографічний бум. Насправді ж значні темпи приросту населення СРСР, України та Білорусі пояснюються не лише природним приростом, а й тим, що до Союзу було приєдна­но території Західної України (Дрогобицьку, Львівську, Станіс- лавську, Рівненську області) у 1939 р., Північну Буковину (Черні­вецьку область) у 1940 р., а також три прибалтійські республіки (Латвію, Литву та Естонію). Це ж саме стосується Білорусі та України. Так, до України приєднали площі з 10-мільйонним насе­ленням, тому природний приріст за період з 1937 до 1940 р. ста­новив трохи більше ніж 2 млн. осіб з урахуванням приїзду насе­лення з інших республік на «сталінські будови комунізму».

Зазначені зміни населення СРСР істотно вплинули на зміни у питомій вазі населення республік, зокрема в Росії вона знизила­ся у порівнянні з 1937 р. до 56,7% (-7,5%), у Білорусі зросла до 4,6% (+1,4%), у Закавказзі знизилася до 4,2% (-0,5%), в Середній Азії та Казахстані знизилася до 8% (-1,2%), в Україні зросла до 21,3% (+3,8%), у прибалтійських республіках становила 3,0%. Слід підкреслити, що лише на території республік Середньої Азії та Казахстану змі­ни кількості населення (як абсолютної, так і у відсотках) відбу­лися переважно в результаті природного його приросту. Цьому значною мірою сприяли провідні релігії в цих республіках—му­сульманство і буддизм.

На жаль, з різних причин, про які вже йшлося у попередніх лекціях, в СРСР наступний перепис не проводився аж 20 років, хоча і був дуже потрібний. За цей час на кількість населення України вплинули певні причини, насамперед те, що в роки Дру­гої світової війни УРСР втратила понад 8 млн. населення (майже 20%). Теж до втрат війни слід додати понад 2 млн осіб, переваж­но молоді, примусово вивезених до Німеччини та Австрії, атакож евакуйованих українських громадян (понад 3 млн. осіб), котрі переїхали разом з 550 великими промисловими підприємства­ми, науковими закладами, вузами, театрами, кіностудіями та ін­шими установами. З різних причин на Батьківщину повернули­ся далеко не всі.

Крім того, на початку війни з території України до Сибіру було депортовано німців, яких було в республіці за переписом 1939 р. майже 392 тис. осіб (1,3% населення республіки). За кількістю вони були в республіці четвертим національним загоном. З

2. тис. німців, які мешкали в СРСР, їхня частка в Україні ста­новила 27,5% тобто понад чверть¹.
   

Радянський Союз нічого нового не вигадав, а лише повторив досвід Російської імперії, яка також депортувала німців до Си­біру під час Першої світової війни. Так само зробили США з япон­цями після того, як вони напали на Перл-Харбор і США змушені були оголосити Японії війну, зібравши японців країни на одній території.

У післявоєнні роки на зміни чисельності населення України, поряд з природними факторами, впливали й політичні. Особли­во це стосується часів сталінщини (майже до середини 50-х ро­ків XX ст.).

Найбільших втрат зазнало населення західних областей Укра­їни. Якщо загалом республіка внаслідок війни втратила майже 20% населення, то західні області—29%, а східні—19%. Цей про­цес продовжувався і після війни.

У 1944-1946 рр. понад 500 тис. українців було переселено в Україну з земель, які відійшли до Польщі. Водночас приблизно

’ Всесоюзная перепись населення 1939 года. Основньіе итоги.—ІУІ.: Наука, 1992.— С. 57, 67, 68.

800 тис. осіб переселено до Польщі в результаті уточнення кор­донів між Україною і Польщею. Протягом квітня-серпня 1947 р. внаслідок операції «Вісла» відбулося масове виселення україн­ських та змішаних українсько-польських сімей з Надсяння, Лем- ківщини, Холмщини й Підляшшя і поселення їх у так званих по­вернутих західних і північних районах Польщі—140,6 тис. осіб. До людських втрат України після війни слід також віднести при­мусове виселення протягом 1946-1949 р. близько 500 тис. осіб з її західних областей до Сибіру та Казахстану, що було пов'язано з продовженням боротьби радянської влади проти ОУН-УПА.

Внаслідок сталінського свавілля в 1944 р. з Криму до Сибіру і Казахстану було депортовано 228 543 кримських татар, болгар, вірменів та греків, у тому числі 191 088 кримських татар. Це ста­новило майже третину його трудових ресурсів.

Щоб «зрівноважити» втрати, одночасно до Криму почали пе­реселяти людей з інших республік, особливо з України та Росії. Так, на початку 1945 р. на півострів переселилися майже 17,1 тис. сімей, а протягом 1950-1954 рр.—