Спецкурс для студентів вищих навчальних
| Вид материала | Документы |
- Програма виробничої практики для студентів із спеціальності „Фізика твердого тіла, 143.26kb.
- Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
- Призначений для студентів заочної форми навчання вищих технічних навчальних закладів, 3779.66kb.
- Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (витяги), 61.83kb.
- Міністерство охорони здоров’я України буковинський державний медичний університет, 414.27kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
- Навчальному році Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих,, 430.73kb.
- Методичні рекомендації розроблені в ідповідно до "Положення про проведення практики, 189.63kb.
- На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
ЗО тис. осіб, а кількість росіян, навпаки, зросла—на 500 тис. осіб. Однак на підставі цих даних не можна стверджувати, що вони відображають точну кількість загиблих. Адже після голоду минуло 4 роки, тому почався природний приріст населення. На змінах за етнічною ознакою позначилася також русифікаторська політика, коли росіянами записувалися представники інших народів. Слід також взяти до уваги, що курс на індустріалізацію, оголошення «сталінських будов комунізму» спричинив приїзд в Україну представників з інших республік, однак ми не маємо свідчень про їх загальну кількість та поділ за національною ознакою. До цього слід додати розстріл «українського ренесансу» кінця двадцятих—початку тридцятих років XX ст., масові репресії 1937-1938 рр., які фактично були спрямовані проти української інтелігенції, інтелектуального потенціалу республіки.
У 1939 р. відбулося возз’єднання українських земель в єдиній державі, але воно характеризувалося продовженням сталінських репресивних заходів, які проводилися щодо українського населення постійно, в тому числі в останні роки перед Другою світовою війною. З осені 1939 р. до осені 1940 р. із Західної України і Західної Білорусі за так званими політичними ознаками було репресовано близько 10% усього населення. За цей рік в чотири етапи було вивезено до Казахстану (переважно в Кустанайську і Семипалатинську області) 1 млн. 250 тис. осіб Радянська влада, вводячи свої війська в західні області, розпочала активну збройну боротьбу з українськими патріотами, які захищали інтереси українського населення і боролися проти польської окупації за часів Першої світової війни і навіть раніше. Спочатку це були молодіжні патріотичні організації «Сокіл», «Січ», «Пласт» та «Луч», різні соціал-демократичні організації, більшість з яких об’єдналися в Організацію Українських Націоналістів (ОУН) і продовжували боротьбу включно до початку Другої світової війни. Коли згідно з пактом Молотова-Ріббентропа радянські війська увійшли в західні області, вони відразу почали військове переслідування національно свідомого населення. Замість того, щоб використати цю патріотичну течію у боротьбі проти польського насильства, а згодом проти фашистських загарбників, радянська влада воювала з ОУН-УПАмайже до середини 50-хроківХХ століття, тобто ще 10 років після Другої світової війни. Сім'ї цих українських патріотів та їхніх прихильників підлягали виселенню. У відповідь на такі заходи оунівці теж почали вести збройний опір, який продовжувався і після закінчення війни. На жаль, не всі сторінки цієї боротьби були світлими як з боку оунівців, так і з боку радянської влади. І сьогодні замість того, щоб визнати це спільним болем нашого народу, ми розбурхуємо це непросте питання. Адже оунівський рух переслідувався з боку радянської влади саме тому, що був формою захисту українського народу від поневолювачів. Однак, на мою думку, деякі історики перебільшують організоване, централізоване керівництво ним.
У 1940 р. Молдавську автономну республіку виділено з України й утворено союзну республіку, в якій залишилися жити 400 тис. етнічних українців. Це також вплинуло на чисельність українського населення.
Перелічені факти наочно засвідчують ставлення радянської влади, комуністичної партії до України, її населення. Все це відобразилося і на вагомості республіки в СРСР в найближчому часі.
5 грудня 1936 р. в СРСР було прийнято нову Конституцію Радянського Союзу, за якою найвищим законодавчим органом оголошувалася Верховна Рада. До її складу обиралися депутати від кожної республіки відповідно до кількості населення. Якщо б у нашій республіці за 11 років не скоротилося населення і його питома вага зберігалася у Союзі на рівні 1926 р., тобто 19,7%, то у вищому законодавчому органі Радянського Союзу ми мали б на 2,2% більше депутатів, ніж змушені були обрати, оскільки у 1937 р.
були перші вибори відповідно до нової Конституції. А це означає, що наша республіка мала б більше представництво у Верховній Раді СРСР і, відповідно, більшу вагу у відстоюванні своїх республіканських інтересів.
Отримані наслідки перепису 1937 р. Сталін назвав «дефектними» і дав вказівку провести новий перепис через два роки.
На жаль, матеріали переписів 1937 і 1939 рр. не були опубліковані ні до війни, ні після неї. В дуже скороченому обсязі вони з’явилися друком аж у 1991 і 1992 рр. Матеріали за 1940 р. дають такі цифри: кількість населення СРСР зросла до 194,1 млн. осіб, Росії— до 110,1 млн. осіб, України—до 41,3 млн. осіб, Білорусі—до 9 млн. осіб, Закавказзя—