Geum.ru

Мета портфоліо

Вид материалаДокументы

Содержание


Цуркан світлана іванівна
Біологія, легенди, повір'я
Одеська загальноосвітня школа №8 і-ііі ступенів
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9



  1. Біологія, Легенди, Повір’я.



ЦУРКАН СВІТЛАНА ІВАНІВНА

Вчитель біології

Кваліфікаційної категорії

« Спеціаліст першої категорії»


м. Одеса

2011-2012 н.р.


БІОЛОГІЯ, ЛЕГЕНДИ, ПОВІР'Я

Народознавство — одне з джерел активізації мислительної діяльності учнів на уроках біології. Зіставлення наукових пояснень тих чи інших явищ і їх трактування у фольклорі урізноманітнює урок не лише новою інформацією, а й збагачує уяву, спонукає до аналізу, формує уміння і навички самостійно робити відповідні узагальнення і висновки.

Так, вивчаючи у 8 класі тему «Хвороботворні бактерії», звертаємось до народних легенд. Для цього заздалегідь даємо завдання записати місцеві легенди, повір'я до даної теми або знайти їх у фольклорних збірниках. Безпосередньо на уроці ознайомлюємо учнів з науковим поясненням причин захворювань, викликаних хворобо­творними бактеріями. «Які ви знаєте хвороби людського організму?» — таке запитання ставимо після цього перед ними. Відповідаючи на нього, учні називають короткозорість, гіпертонію, анемію і серед них ті, що викликаються хвороботворними бактеріями — чуму, дифтерію, холеру, туберкульоз, ангіну та інші. Далі з'ясовуємо шляхи проникнення їх в організм. При цьому відзначаємо, що шкідливі бактерії можуть проникати із забрудненим повітрям через органи дихання і викликати. їх захворювання, наприклад, ангіну чи туберкульоз. Інші види хвороб, такі, як, скажімо, дизентерія викликаються в результаті вживання немитих фруктів та овочів, немитих рук, особливо після роботи з ґрунтом. Різними хворобами також можна заразитися вживанням молока від корови, хворої на туберкульоз, від котів, собак та інших тварин або після обробітку їхньої шкіри.

Виконавши таку роботу, заслуховуємо і обговорюємо народні легенди про деякі захворювання. Ці повідомлення роблять кілька учнів, які в процесі підготовки до уроку використали власні записи та рекомендовану літературу. Ось стислий переказ змісту однієї з легенд про чуму, який робить учень:

«Чума ходила по селах під виглядом дівчини-жебрачки, що просила хліба і перетворювалась в чорного кота, пса чи курку. Бідні співчували, допомагали хто чим м:г, а багаті ставились до неї по-іншому. Вони навмисне уникали зустрічі з нею. Хлопчик багатого розповідав, що батько пішов у поле, щоб його чума не застала, а мама в димарі сховалась. За це чума-дівчина умертвила і батька і матір. А коли вона у вигляді чорної кішки зустріла бідного, то він забрав її додому і нагодував молоком, яке чого жінка купила у сусідки за гроші. Чума обійшла цю сім'ю і не завдала лиха. Всі залишились здоровими. Потім кішка вибігла на двір і пішла до сусідки, в якої жінка купила молока. Через деякий час багачка була мертва і в руках тримала гроші, які взяла за молоко» .

Ця легенда має не тільки пізнавальне, а й виховне значення, адже учить доброти, милосердя і т. п.

Про те, що чума блукала і під виглядом чорної курки, учні дізнаються, прослухавши легенду «Чума в Троянівці». В ній стверджується, що на чиєму подвір'ї чорна курка

погребеться, там завтра усі слабі лежать будуть, тобто ще більше захворіють. Дізнавшись про причини поширення хвороби, селяни переловили вночі, всіх курей і потопили в броді далеко від села. Тоді хвороба пройшла, люди перестали вмирати, а місце, де був брід, назвали Курячим 2,

Інший учень розповість легенду «Болячка», в якій оповідується про те, як люди, щоб не хворіти, покинули село і пішли жити в ліс. Але один господар на імення Юра повернувся через тиждень додому, щоб напекти хліба, і тут йому довелось врятувати ловчого пса, на якого напали сільські пси. Господар нагодував його і перев'язав рани. З того часу люди перестали хворіти і повернулись до рідних домівок, адже ловчий пес уже не поширював цих хвороб.

Ознайомивши таким чином учнів з легендами, підводимо їх до висновку, що й у фольклорі певною мірою підтверджується правильність наукових тверджень про причини виникнення інфекційних захворювань. В даному випадку ними стали хворі тварини, які передавали здоровим живим організмам, як людям, так і тваринам, ці хвороби, спустошуючи цілі людські поселення.

Під час вивчення систематики покритонасінних (квіткових) рослин також використовуємо український фольклор. Спочатку на основі будови квітки й плоду з'ясовуємо характерні ознаки рослин відповідної родини, а потім називаємо рослини. Наприклад, до родини бобових учні відносять горох, квасолю, сою, буркун, конюшину і т. д., тобто як культурні, так і дикорослі рослини місцевої флори. Потім запитуємо учнів чи знають вони, що означає горох у фольклорі. Дати відповідь на це запитання семикласники затрудняються. Та коли називаємо прислів'я «Сльози котяться, як горох», вони говорять, що назва ця пов'язана з нещастям, бідою. Щоб переконатися, що це дійсно так, запитуємо хлопців, чи посівають вони на Новий рік горохом.. Учні відповідають, що ніколи не домішують горох до хлібних зерен і аж тепер з'ясовуємо, чому. Почуте на уроці доповнюємо легендою про горох. «Як Господь вигнав Адама з раю,— розповідає вчитель,— то він мусив узятися за роботу: обробляти землю, щоб прокормити себе з Свою. Трудно було Адаму звикати до тяжкої праці. І от, як він перший раз взявся обробляти землю і перший раз ходив за плугом, то дуже плакав. І де падали на землю його сльози, там виріс горох» .

У цій легенді правдиво відображена округла форма насінини, що відповідає формі сліз, а також показано значимість фізичної праці в одержанні високих урожаїв культурних рослин.

Доречне використання фольклору і до теми «Папоротеподібні рослини». На початку вивчення нового матеріалу з'ясовуємо, що папороть розмножується спорами, а не насінням, «Чи має ця рослина квітку?» — звертаємося до класу. Учні відповідають, що у неї квітки не буває, тобто папороть не належить до квіткових (покритонасінних). А як розповідають про цю рослину лісу народні повір'я?

Учень: за народними повір'ями, папороть цвіте лише одну мить у ніч на Івана Купала, а тому зірвати цю квітку не зовсім легко, До того ж її завжди охороняють від людей чорти. Той, хто хоче дістати квітку, повинен перемогти самого чорта, бо цей чорт десь після дев'ятої години вечора стріляє в людину, кидає в неї каміння, наїжджає на неї і т. п. Сміливець не повинен боятися і озиратися. А папороть опівночі начебто зацвітає. Взявши квітку, її зберігають під шкірою долоні і, носячи її при собі, можна знати про все на світі. Цю квітку начебто знайшов один чоловік, а коли він повернувся із лісу у панське село, то вийшли два лакеї і потягнули його до пана. Пан допитувався, де він був і різками хотів бити цього господського чоловіка. Тоді він признався панові — і цвіту в нього не стало, бо ж то не пан був, а ідоли знаходились коло нього і цвіт одібрали.

На основі легенди робимо висновок, що папороть все ж таки не цвіте, бо в неї «одібрано» цвіт. Повір'я про цвітіння папороті, пояснює з цього приводу М. Дмитренко, пов'язане з Сонцем як символом та джерелом життя природи й людини. А чому ж саме на Івана Купала? Та тому, що на це свято природа досягає найбільшого


ЛІТЕРАТУРА

1. Див:. Легенди та перекази.—К., 1985.-—С, 149—150.

2Давидюк В. Українська міфологічна легенда.— Львів, 1992.— СІ79
  1. Див.: Легенди та перекази.—К-, 1985.—С. 150—151.
  2. Там же,—С. 70.

5.Див.: Дмитренко Микола. Народні повір'я.— К., 1994.— С.31-32;

Легенди та перекази.— К., 1985. 6.Дмитренко Микола. Народні повір'я.— К., 1994.— С. 27. 7 .Супруненко Володимир. Народний. Витоки нації: символи,

вірування, звичаї та побут українців.— Запоріжжя, 1993.— С. 41.


ОДЕСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №8 І-ІІІ СТУПЕНІВ

ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ