Geum.ru

Музична година Мета

Вид материалаДокументы

Содержание


Розповідає легенду про пісню (з кн.: Світ українського слова. —
Подобный материал:
Пісня – душа народу

(Музична година)


Мета. Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські на­родні пісні.

Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, вихову­вати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.


Читальний зал святково прибраний, пла­кати, вислови про пісню, прислів'я, український рушник, хліб, сіль.


 Звучить фрагмент пісні “Зеленеє жито”  у записі


Добрий день вам, милі люди!

Хай нам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І вас на святі розважати!


Учениця тримає хліб і сіль на рушнику.  

 

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром.

Всі вклоняються.

Для людей відкрита

Школа Наша світла,   

Тільки б жодна кривда ;

В неї не забігла.

Хліб ясниться в класі,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Ми концерт підготували,

В нього ми всю душу вклали,

Як сподобається вам,

То плетіть завзято нам.

Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодо­мори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі зли­годні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це ду­ша народу, його історія.

( Розповідає легенду про пісню (з кн.: Світ українського слова. — К: Хрещатик, 1994. - С.309).

Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці-любов до господарювання, німці-дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

- Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті нема правди і волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене скоріше? Я всі таланти роздав.

як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є в мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ.

Це пісня.

Узяла дівчина -Українка дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

З тих пір і дивує весь світ українська народна пісня.

Виконується українська народ­на пісня _________________


  Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.


В піснях і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов,

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров.


В піснях дівоча світла туга

І вільний помах косаря,   

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря.


Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Са­ме з піснею, з кобзарською думою пов'язував Тарас Шевченко без­смертя і славу рідної землі:


Всі разом.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине

От де, люди, наша слава,

Слава України.     


Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.


Колискова пісня, колискова —

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами.

Скільки в ній ласкавості і шани,

Скільки в ній тривожності людської,

І надій, і сивини гіркої...

Колискова пісня, колискова —

То солодка материна мова.


Діти співають народну колискову пісню.

 

Протягом своєї багатовіко­вої історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів'їв, загадок, пісень - їх за­писано понад 200 тис. Народна пісня — невеликий усний віршо­ваний твір, що співається.


Як створювалися народні пісні?


Одна людина чи група лю­дей, переживаючи якесь сильне почуття (радості, смутку, гніву то­що), під час праці або відпочинку складали текст пісні разом з ме­лодією. Пісні - художні твори, а тому складати їх могли лише об­даровані люди. Народні співці - лірники та кобзарі - не лише ви­конували вже відомі пісні, а й складали свої.


А хто такі кобзарі?

Кобзарі - то мандрівні музики-співці. Вони були зовсім ма­ленькою, але особливою часточ­кою нашого народу. Кобзарі не мали ласки від долі - майже всі були невидющі, їх водили білим світом хлопчики-поводирі. Тихою ходою ішов кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах, піснях.


Мудрі, безстрашні, високі духом, кобзарі несли людям слово правди. Вони закликали народ до єднання. Піднімали його на бо­ротьбу з поневолювачами. Оспіву­вали подвиги мужніх лицарів-героїв. Кобзарева пісня була чи не сильніша за будь-яку зброю...


Україно, були і в тебе

Кобзарі - гудці народні,

Що співали, віщували

Заповіти благородні.


З давніх-давен люди склада­ють пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Зго­дом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давньою також стає пісня, проте вона не забувається — люди продовжують її співати.

Пісні, в яких зображено події минулого та видатних осіб, назива­ються історичними.

Є і нам про що згадати.

Пісне, душу возвелич,

Ой, була в нас ненька-мати

Запорозька славна Січ.

Гей ви, запорожці —

вітер в чистім полі,

Научіть нащадків

так любити волю.

Гей ви, козаченьки —

спомин з м'яти-рути,

Научіть минулу

славу повернути.


Звучить українська народна пісня про запорожців