Київський інститут інвестиційного менеджменту пономаренко Є. Д. Фінансовий аналіз
| Вид материала | Конспект |
- Київський інститут інвестиційного менеджменту фінансовий аналіз, 396.67kb.
- Київський інститут інвестиційного менеджменту, 2659.68kb.
- Міністество освіти та науки україни київський інститут інвестиційного менеджменту кафедра, 145.96kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки спеціалістів з економіки підприємства дисципліна, 201.31kb.
- Київський інститут інвестиційного менеджменту методичні вказівки з вивчення дисципліни, 194.9kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 83.28kb.
- Назва модуля: Проектний аналіз Код модуля: епі 6042 С01, 19.6kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 138.55kb.
- Київський інститут економіки, менеджменту, банківської І страхової справи Кафедра менеджменту, 245.5kb.
- Програма вивчення дисципліни фінансовий аналіз (для спеціальності "Облік І аудит", 276.81kb.
4.4. Оцінка балансу
Аналіз структури і динаміки статей балансу показує:
• яка величина поточних і постійних активів, як змінюється їхнє співвідношення, а також за рахунок чого вони фінансуються;
• які статті ростуть випереджальними темпами, і як це позначається на структурі балансу;
• яку частку активів складають товарно-матеріальні запаси і дебіторська заборгованість;
• наскільки велика частка власних засобів і в якому ступені компанія залежить від позикових ресурсів;
• яке розподіл позикових засобів по терміновості;
• яку частку в пасивах складає заборгованість перед бюджетом, банками і трудовим колективом.
При оцінці структури балансу важливо відслідковувати різкі зміни у величині окремих статей, а також звертати увагу на динаміку статей, що займають найбільшу частку в балансі.
Дуже важливо знаходити причини різких змін, щоб була можливість спрогнозувати подальший розвиток подій і вчасно чи запобігти послабити несприятливі тенденції.
5. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу підприємств, окремих галузей, сфер діяльності та форм власності.
Інформаційна база фінансового аналізу і менеджменту
Формування інформаційної бази фінансового аналізу і менеджменту на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбора відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.
Формування системи інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації зв'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.
Показники, формовані з зовнішніх джерел інформації, поділяються (за Бланком І.О.) на три основні групи:
5.1. Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система інформативних показників цієї групи є основою проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень в області фінансової діяльності (стратегії розвитку його активів і капіталу, здійснення інвестиційної діяльності, формування системи перспективних цільових показників фінансового менеджменту).
Формування системи показників цієї групи ґрунтується на опублікованих даних державної статистики.
Показники, що входять до складу першої групи, підрозділяються на два блоки.
У першому блоці — "Показники макроекономічного розвитку” - містяться наступні основні інформативні показники, використовувані у фінансовому аналізі:
а) обсяг доходів державного бюджету;
б) обсяг витрат державного бюджету;
в) розмір бюджетного дефіциту;
г) обсяг емісії грошей;
д) грошові доходи населення;
е) внески населення в банках;
ж) індекс інфляції;
з) дисконтна ставка Національного банку України.
В другому блоці - "Показники галузевого розвитку" — містяться наступні основні інформативні показники по галузі, до якої належить підприємство:
а) обсяг зробленої (реалізованої) продукції;
б) загальна вартість активів, у тому числі оборотних;
в) загальна сума використовуваного капіталу, у тому числі власного;
г) сума балансового і чистого прибутку;
д) ставка оподаткування прибутку по основній діяльності:
е) індекс цін на продукцію.
5.2. Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система інформативних показників цієї групи служить для прийняття управлінських рішень в області формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових вкладень і деяких інших аспектів фінансового менеджменту. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на публікаціях комерційних видань, а при необхідності щоденного використання з метою ефективного керування фондовим портфелем - на відповідних електронних джерелах інформації.
Показники, що входять до складу другої групи, підрозділяються на два блоки.
У першому блоці - "Показники, що характеризують кон'юнктуру фондового ринку" містяться наступні основні показники:
а) види основних фондових інструментів, (акцій, облігацій і т.п.), що звертаються на біржовому і позабіржовому фондовому ринку;
б) ціни пропозиції та попиту основних видів фондових інструментів;
в) ціни угод по основних видах фондових інструментів;
г) обсяги угод по основних видах фондових інструментів;
д) зведений індекс динаміки цін на фондовому ринку
В другому блоці - "Показники, що характеризують кон'юнктуру грошового ринку" - містяться наступні основні показники:
а) депозитна ставка окремих комерційних банків;
б) кредитна ставка окремих комерційних банків;
в) офіційний курс окремих валют (1 долара США, 1 німецької марки, 1 російського карбованця й інших), установлений Національним банком України;
г) курс покупки-продажу окремих валют на торгах Української міжбанківської валютної біржі;
д) курс покупки-продажу окремих валют, установлений комерційними банками.
5.3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується в основному для прийняття управлінських рішень з питань оперативної фінансової діяльності. Ці показники формуються звичайно в розрізі наступних блоків: "Банки"; "Страхові компанії"; "Постачальники продукції"; "Покупці продукції"; "Конкуренти". Джерелом формування показників цієї групи служать публікації звітних матеріалів у пресі (по окремих видах суб'єктів, що хазяюють, такі публікації є обов'язковими), що відповідають рейтинги (по банках, страховим компаніям), а також платні бізнеси-довідки, надані окремими інформаційними компаніями (на ринку інформаційних послуг в області фінансово-економічної інформації такі компанії одержують визначений розвиток).
Склад інформативних показників кожного блоку визначається конкретними цілями фінансового менеджменту, обсягом господарських операцій і тривалістю партнерських відносин. Одержання такої інформації повинне здійснюватися тільки легальними способами.
Використання всіх показників зовнішніх і внутрішніх джерел дозволяє створити на кожному підприємстві цілеспрямовану інформаційну базу фінансового менеджменту, орієнтовану як на прийняття стратегічних рішень, так і на ефективне поточне керування фінансовою діяльністю.
Тема 3. ПОКАЗНИКИ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
1. Комплекс і класифікація показників оцінки фінансового стану підприємства.
2. Методика побудови системи показників в залежності від виду аналізу.
3. Експрес-аналіз фінансового стану.
4. Методика комплексного аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкта.
5. Критерії і принципи оцінювання фінансових показників.
6. Методика підготовки аналітичного висновку і звіту про проведений аналіз.
Мета лекції.
Вивчення принципів побудови системи показників фінансового аналізу в залежності від виду аналізу та вивчення критеріїв оцінювання фінансових показників.
1. Комплекс і класифікація показників оцінки фінансового стану підприємства.
Побудова комплексу показників фінансового стану передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки.
В цілому існує 6 основних груп фінансових показників:
- Показники оцінки ліквідності.
- Показники оцінки фінансовохї стійкості (платоспроможності).
- Показники оцінки ділової активності (оборотності)
- Показники оцінки рентабельності.
- Показники оцінки положення на ринку цінних паперів.
- Показники оцінки майнового стану.
Всього може бути розраховано понад 100 фінансових показників (коефіцієнтів), які будуть мати економічний зміст і в більшій або меншій мірі використовуються у фінансовому аналізі. Звичайно таку кількість показників у одному аналітичному дослідженні практично не використовують. Тому необхідно вирішити проблему відбору необхідної і достатньої кількості фінансових показників.
Інша проблема формування системи показників фінансового анлізу полягає в тому, що різні автори відносять ті чи інші показники до різних груп, а іноді і самі групи мають різні назви.
При відборі груп показників і включенні показників до системи аналізу в у складі цих груп ми проаналізували ряд нормативних актів і найбільш авторитетну учбово-методичну літературу. Основою запропонованої системи показників були такі матеріали:
- “Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій”, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998 р. №37.
- “Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій”, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21.03.1999 р. №37.
- «Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», затверджене наказом Міністерства фінансів та Фонду державного майна України від 26.01.2001 р. № 49/121.
- «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затверджене постановою Правління НБУ від 6.07.200 р. № 279.
- Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1998
- Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация. Пер. с англ. —.М.: Финансы и статистика, 1996.
- Карлин Т.Р. Анализ финансовых отчетов (на основе GAAP). М.: Инфра-М, 1998.-448 с.
При відборі показників ми виходили з того, що їх система повинна забезпечити можливість проведення за її допомогою повного комплексного дослідження фінансового стану і результатів діяльності підприємства, а також можливість використання цієї системи показників для прикладних цілей, визначених джерелами 1-4, на базі яких прводився відбір цих показників. Використання вказаних джерел дозволяє використовуати і нормативні значення окремих показників, визначені цими документами, як основу оцінки показників.
Оскільки розрахунок показників проводиться на базі електронного шаблону у форматі Excel, то не має великого значення загальна кількість розрахованих показників. Ми обмежуємося величиною 532 показника. Реально у процесі аналізу, в залежності від цілей і спрямованості останньоо може використовуватися від 6 до 40 показників.
2. Методика побудови системи показників в залежності від виду аналізу.
У залежності від цілей та обсягу аналізу можна виділити наступні види аналізу:
- експрес-діагностика підприємства;
- оцінка фінансової діяльності підприємства;
- підготовка обґрунтування для інвестицій.
Експрес-аналіз фінансового стану і комплексний аналіз фінансового стану підприємства розрізняються відрізняються по:
широті аналізу;
глибині дослідження;
менш і більш детальному підходах до різних сторін діяльності підприємства.
3. Експрес-аналіз фінансового стану.
Експрес-діагностика дає миттєвий погляд на ситуацію в компанії і призначена для пошуку і виділення найбільш важливих і складних проблем у керуванні фінансами. Її основною задачею є звуження масштабів пошуку проблем і їхнього вирішення.
Цей вид аналізу припускає незначні витрати часу для одержання результату і наступне проведення додаткових аналітичних досліджень по виділених напрямках. Експрес-діагностика підприємства припускає вивчення поточних (тактичних) аспектів діяльності компанії.
Аналіз проведіть за наступною Схемою:
Схема експрес-аналізу і побудови Звіту.
1. Оцінка і аналіз економічного потенціалу підприємства.
1.1.Оцінка майнового стану
1.1.1. Вертикальний аналіз балансу
1.1.2. Горизонтальний аналіз балансу.
1.1.3. Аналіз якісних змін у майновому стані.
1.1.4. Аналіз структури і динаміки оборотних коштів.
1.2. Оцінка наявності негативних статей у звітності.
1.3. Оцінка фінансового стану.
1.3.1. Оцінка ліквідності.
1.3.2. Оцінка фінансової стійкості.
2. Оцінка і аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.
2.1. Оцінка ділової активності.
2.2. Оцінка рентабельності.
2.3. Оцінка положення на ринку цінних паперів.
2.4. Вертикальний аналіз фінансових результатів.
2.5. Комплексна оцінка результатів діяльності по методиці “Дюпон”
3. Висновки та рекомендації.
Фінансовий блок експрес-діагностики являє собою набір універсальних показників, що розраховуються на базі основних форм бухгалтерської звітності.
Вище приведені основні аспекти аналізу показників, які необхідно оцінити в ході експрес-діагностики. Вони описують різні сторони діяльності компанії, дозволяючи визначити найбільш серйозні її проблеми.
Дуже важливо розглядати всі показники в динаміку, оскільки це дає можливість зіставити дані й оцінити тенденції їхньої зміни.
4. Методика комплексного аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкта.
Комплексна оцінка фінансової діяльності компанії - більш глибокий і комплексний аналіз. У запропонованому варіанті він будується на основі комплексу показників, а також моделі Du Pont і розглядає всі сторони діяльності компанії з погляду стратегічного розвитку бізнесу.
Аналіз проведіть за наступною Схемою:
Схема комплексного аналізу фінансового стану підприємства і побудови Звіту.
1. Попередній огляд економічного і фінансового стану підприємства.
1.1. Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності підприємства.
1.2. Характеристика макроекономічного середовища.
1.3. Характеристика галузі.
2.Оцінка і аналіз економічного потенціалу підприємства.
2.1.Оцінка майнового стану
2.1.1. Вертикальний аналіз балансу
2.1.2. Горизонтальний аналіз балансу.
2.1.3. Аналіз якісних змін у майновому стані.
2.1.4. Аналіз структури і динаміки оборотних коштів.
2.2. Оцінка наявності негативних статей у звітності.
2.3. Оцінка фінансового стану.
2.3.1. Оцінка ліквідності.
2.3.2. Оцінка фінансової стійкості.
3. Оцінка і аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.
3.1. Оцінка ділової активності.
3.2. Оцінка рентабельності.
3.3. Факторний аналіз рентабельності.
3.4. Вертикальний аналіз фінансових результатів.
3.5. Комплексна оцінка результатів діяльності по методиці “Дюпон”
3.6. Оцінка виробничої (основної) діяльності підприємства.
3.7. Оцінка ефективності використання ресурсів.
3.8. Оцінка положення на ринку цінних паперів.
3.9. Оцінка ефективності податкової політики.
3. Висновки та рекомендації.
5. Критерії і принципи оцінювання фінансових показників.
Є два основні підходи до оцінки фінансових показників (коефіцієнтів):
- на основі нормативних значень показників;
- на основі загальногалузевих значень показників.
Оцінка фінансових показників (коефіцієнтів) на основі нормативних значень показників:
| Якісна оцінка | Правила оцінювання |
| Високий | Значення коефіцієнта вище визнаного стандарту |
| Норма | Значення коефіцієнта в межах визнаного стандарту (відхилення + 5%) |
| Низький | Значення коефіцієнта нижче визнаного стандарту |
Оцінка фінансових показників (коефіцієнтів) на основі загальногалузевих значень показників:
| Якісна оцінка | Правила оцінювання |
| Вище загальногалузевого значення | Значення коефіцієнта вище середнього рівня в галузі на 10% і більше |
| Відповідає загальногалузевому рівню | Значення коефіцієнта в межах + 10% від середнього рівня в галузі |
| Нижче загальногалузевого значення | Значення коефіцієнта нижче середнього рівня в галузі на 10% і більше |
На рівні групи коефіцієнтів може бути проведена якісна оцінка окремих аспектів фінансового стану підприємства за градаціями:
- високий – норма – низький;
- достатній - недостатній – критичний.
Для прикладу, на базі коефіцієнтів фінансової стійкості може бути побудована наступна оціночна шкала для цієї групи:
| Фінансова стійкість | Якісна оцінка | Правила оцінювання |
| Висока | Всі показники мають високі оцінки, не нижче загальногалузевого рівня | |
| Недостатня | Коефіцієнт автономії не є низьким при будь-яких комбінаціях оцінок інших показників | |
| Низька | Інші комбінації оцінок показників | |
| Критична | Всі показники мають низькі оцінки, нижче загальногалузевого рівня |
Якісна оцінка фінансового стану підприємства на базі узагальнення оцінок груп показників може бути зроблена на основі такої схеми:
| Фінансовий стан | Якісна оцінка | Правила оцінювання |
| Сприятливий | Високі оцінки фінансової стійкості і ліквідності, всі інші групи показників не мають низьких оцінок | |
| Задовільний | Відсутні низькі оцінки, є хоча б одна нормальна оцінка групи показників | |
| Незадовільний | Є хоча б одна низька оцінка при високих або нормальних оцінках груп показників | |
| Критичний | Критична оцінка фінансової стійкості при низьких оцінках інших груп коефіцієнтів |
6. Методика підготовки аналітичного висновку і звіту про проведений аналіз.
Проведена робота з аналізу завершається підготовкою висновків і рекомендацій та написанням звіту. Форма звіту, його обсяг визначається цілями аналізу і тим, кому він спрямовується.
Аналітичний звіт повинен містити, перш за все, аналіз тенденцій розвитку і виділенні окремих факторів, які суттєво впливають на діяльність підприємства, висновки і рекомендації.
Аналітичний звіт, як правило, включає:
- вихідну інформацію, яка буде служить основою для порівняльного аналізу;
- поточні дані, які будуть проаналізовані;
- аналіз факторів;
- виявлені тенденції;
- рекомендації;
- оцінку можливого покращення при здійсненні альтернативних заходів.
Як правило звіт представляється керівникам певного рівня з метою прийняття відповідних рішень. В залежності від рівня керівництва можна сформулювати такі принципи важливості окремих складових звітної інформації:
| Тип користувача | Вище керівництво | Керівники середньої ланки | Керівники нижньої ланки |
| Кількість статистичного матеріалу | + | +++ | ++ |
| Рівень агрегації даних | +++ | ++ | + |
| Наявність допоміжного і довідкового матеріалу (проміжних розрахунків і висновків) | -- | +- | +- |
| Наочність у поданні інформації (графіки, діаграми і т.п.) | +++ | ++ | + |
| Пояснення | ++ | +++ | + |
| Висновки | +++ | ++ | +- |
| Рекомендації | +++ | ++ | ++ |
| Оцінка альтернативних заходів | +++ | +++ | - |
Примітки. “+++” – високий рівень, “++” – середній рівень, “+” – низький рівень, “-“ – нема потреби.
Мал.3.1. Важливість окремих складових звітної інформації для різних категорій керівників.
До аналітичного звіту можна сформулювати такі вимоги:
- простота;
- своєчасність;
- стандартизація;
- виваженість в оцінках;
- ясність викладу.
Оформлення звіту повинне відповідати важливості цього звіту і відповідати існуючим стандартам підготовки друкованої продукції.
Тема 4. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА
1. Поняття і склад оборотних коштів.
2. Аналіз структури оборотних коштів.
3. Аналіз власних оборотних коштів і джерел їх формування.
4. Аналіз оборотних коштів із застосуванням коефіцієнтів.
5. Операційний, виробничий і фінансовий цикли.
6. Розрахунок потреби в оборотних коштах.
7. Шляхи поліпшення управління оборотними коштами.
Мета лекції.
Визначення складу оборотних коштів, їх ролі в операційному циклі підприємства та засобів аналізу оборотних коштів.
1. Поняття і склад оборотних коштів
Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
Оборотні кошти (поточні активи) – це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу.
До складу оборотних коштів входять:
- грошові кошти;
- короткострокові фінансові інвестиції;
- дебіторська заборгованість;
- запаси.
Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Короткострокові фінансові інвестиції – високоліквідні активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора та вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
Дебіторська заборгованість - сума заборгованості юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів на певну дату.
Розрізняють поточну та довгострокову дебіторську заборгованість.
Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість не включається до складу оборотних коштів.
Запаси - активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).
Аналіз оборотних коштів
Одним з критеріїв ефективності використання оборотних коштів є величина оборотних коштів, яка залежить від:
- оборотності поточних активів (швидкість обороту окремих елементів поточних активів);
- структури оборотних коштів (яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і яким чином ресурси розподілені в операційному циклі).
Аналіз стану оборотних коштів (загальної величини й розмірів окремих поточних активів), а також показників оборотності дозволяє:
• оцінити ефективність використання ресурсів в оперативній діяльності підприємства;
• визначити ліквідність балансу підприємства, тобто можливість вчасно погасити короткострокові зобов'язання;
• з'ясувати, у що вкладаються власні оборотні кошти підприємства протягом фінансового циклу з метою оцінки локального надлишку чи нестачі окремих видів оборотних коштів.
Величина й структура поточних активів повинна відповідати потребам підприємства, що відбиті в бюджеті.
Одним із загальних критеріїв ефективності використання оборотних коштів є наступний:
Поточні активи повинні бути мінімальні, але достатні для успішної й безперебійної роботи підприємства.
2. Аналіз структури оборотних коштів.
Структура оборотних коштів - це пропорції розподілу ресурсів між окремими елементами поточних активів.
Структура оборотних коштів відбиває, зокрема, специфіку операційного циклу.
Структура оборотних коштів показує також, яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових кредитів, а яка - за рахунок позикових, включаючи короткострокові кредити банків.
Величина й структура власних оборотних коштів може відбивати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших факторів.
Для аналізу оборотних коштів необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської й кредиторської заборгованості).
Загальна тривалість і структура операційного й фінансового циклів зв'язані зі специфікою роботи підприємства, зокрема, із технологічними особливостями і сформованими традиціями в роботі з постачальниками й споживачами, але також можуть відбивати і недоліки в керуванні поточними активами.
3. Аналіз власних оборотних коштів і джерел їх формування.
Власні оборотні кошти - це робочий капітал (Рк).
Робочий капітал (Рк) - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.
Збільшення робочого капіталу може говорити про ріст фінансової стійкості компанії.
Ріст величини робочого капіталу може бути викликаний збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості. Це може негативно позначитися на оборотності.
Зниження величини робочого капіталу, крім погіршення стійкості, може говорити про ріст потреби в коштах.
Для визначення причин зміни величини робочого капіталу необхідно провести поглиблений аналіз поточних активів і зобов'язань.
Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо.
Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал, то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.
При зменшенні Рк необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу.
Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу:
ЗАПАСИ
Мк = ----------------
Рк
Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.
Якщо величина власних оборотних коштів негативна (що часто зустрічається на українських промислових підприємствах), - то це, звичайно, означає, що частина необоротних активів фінансується за рахунок засобів кредиторів, найчастіше короткострокових кредитів банків. Останнє, як правило, свідчить про неефективне керування фінансами підприємства.
Іммобілізація оборотних активів – використання оборотних активів для операцій, пов’язаних з фінансуванням необоротних активів.
Така операція може бути виправдана при суттєвому прискоренні обертання оборотних активів і зменшенні потреби у оборотних активах. Якщо ж потреби підприємства у оборотних активах не скорочуються, то їх іммобілізація приводить до зниження рівня платоспроможності і порушення операційного циклу.
Джерела фінансування оборотних активів
Джерелами фінансування оборотних активів можуть бути:
- власний капітал;
- довгостроковий позиковий капітал;
- короткостроковий позиковий капітал;
- товарний кредит;
- поточна кредиторська заборгованість.
Ефективне управління джерелами фінансування оборотних активів полягає у оптимізації складу фінансових джерел їх формування з позиції забезпечення ефективного використання власного капіталу і достатньої фінансової стійкості підприємства.
Політика фінансування оборотних активів підприємства передбачає:
- диференціацію складу оборотних активів з позиції особливостей їх формування;
- формування принципів фінансування окремих груп оборотних активів;
- визначення джерел фінансування окремих груп оборотних активів.
Диференціація складу оборотних активів передбачає виділення двох основних груп активів:
- постійну потребу в оборотних активах, яка є незмінною частиною їх обсягу (мінімальна сума оборотних активів у даному періоді);
- змінну або сезонну потребу у оборотних активах.
Існує три принципові підходи до фінансування оборотних активів:
- консервативний (коли за рахунок короткострокового позикового капіталу фінансується лише половина змінної частини оборотних активів);
- помірний або компромісний (коли за короткострокового позикового капіталу фінансується вся змінна частина оборотних активів);
- агресивний (коли за короткострокового позикового капіталу фінансується весь обсяг оборотних активів або значна їх частина).
При визначенні джерел фінансування окремих груп фінансових активів підприємство визначається за рахунок яких джерел (власний капітал, довгостроковий позиковий капітал, короткостроковий позиковий капітал, товарний кредит і поточна кредиторська заборгованість) воно буде фінансувати кожну з цих груп оборотних активів.
4. Аналіз оборотних коштів із застосуванням коефіцієнтів.
Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство.
Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.
Для визначення тенденції оборотності оборотних коштів розраховується коефіцієнт оборотності (Ко).
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (Ко) - це відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору (ф.2), до суми оборотних засобів підприємства (ф.1):
Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду в порівнянні з його значенням на початок року свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.
Показником ефективності використання оборотних засобів є також час обороту (Чо) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнту оборотності:
Т
Чо = ---------,
Ко
де Т - кількість календарних днів звітного періоду.
Час обороту вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення його оборотних засобів.
Важливими показниками ефективності використання активів є оборотність запасів та тривалість одного обороту запасів.
Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів:
Значення Коз вказує, скільки разів у середньому поповнювались запаси підприємства протягом звітного періоду.
Середня тривалість одного обороту запасів (Чоз) визначається аналогічно показнику Чо:
Т
Чоз= --------
Коз
Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:
- зростання виробничого потенціалу підприємства;
- прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;
- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.
При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.
При аналізі розділу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі простроченої, по векселях одержаних. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.
5. Операційний, виробничий і фінансовий цикли
Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
Виробничий цикл - розпочинається з моменту надходження матеріалів на склад підприємства і закінчується в момент відвантаження покупцю продукції, що була виготовлена з даних матеріалів.
Фінансовий цикл - розпочинається з моменту оплати постачальникам матеріалів (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується в момент отримання грошових коштів від покупців за відвантажену продукцію (погашення кредиторської заборгованості).
Для оцінки тривалості циклів використовуються показники оборотності (період обороту в днях).
| Виробничий цикл | Фінансовий цикл |
| період обороту кредиторської заборгованості; період обороту дебіторської заборгованості. |
Виробничий цикл
Період обороту
Період обороту ТМЗ, незавершеного дебіторської заборгованості
виробництва і готової продукції
Період обороту
кредиторської заборгованості
Фінансовий цикл
Період обороту дебіторської заборгованості
За оцінками спеціалістів із фінансового менеджменту, із загальної економії, яку підприємство може отримати при ефективному управлінні фінансами 50% може дати ефективне управління товарно-матеріальними запасами, 40% управління запасами готової продукції і дебіторською заборгованістю і 10% управління технологічним циклом.
Мал. 4.1. Операційний цикл підприємства.
Зменшення тривалості фінансового циклу (періоду обороту власних оборотних коштів) при збереженні певного балансу між рахунками дебіторів і кредиторів може слугувати одним з критеріїв ефективності управління фінансами підприємства.
Оскільки тривалість операційного циклу більше тривалості фінансового циклу на період обороту кредиторської заборгованості, то скорочення фінансового циклу , як правило, веде до зменшення операційного циклу, що оцінюється як позитивна тенденція.
Тривалість виробничого циклу вираховується як сума періодів обертання всіх складових оборотних коштів.
Тривалість операційного циклу більше тривалості виробничого циклу на період обороту дебіторської заборгованості.
При аналізі тривалості операційного циклу слід також враховувати вплив отриманих і виданих авансів.