Київський інститут інвестиційного менеджменту пономаренко Є. Д. Фінансовий аналіз
| Вид материала | Конспект |
- Київський інститут інвестиційного менеджменту фінансовий аналіз, 396.67kb.
- Київський інститут інвестиційного менеджменту, 2659.68kb.
- Міністество освіти та науки україни київський інститут інвестиційного менеджменту кафедра, 145.96kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки спеціалістів з економіки підприємства дисципліна, 201.31kb.
- Київський інститут інвестиційного менеджменту методичні вказівки з вивчення дисципліни, 194.9kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 83.28kb.
- Назва модуля: Проектний аналіз Код модуля: епі 6042 С01, 19.6kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 138.55kb.
- Київський інститут економіки, менеджменту, банківської І страхової справи Кафедра менеджменту, 245.5kb.
- Програма вивчення дисципліни фінансовий аналіз (для спеціальності "Облік І аудит", 276.81kb.
Така форма рівняння Дюпон дає можливість визначити основні фактори, які впливають на формування нетто-прибутковості активів. Нетто-прибутковість активів має дві складові формування: прибутковість продажів та оборотність активів. Обидва показники впливають на значення нетто-прибутковості активів.
3. Аналіз неплатоспроможності підприємства
Основні вимоги до визначення неплатоспроможності підприємства встановлено “Методикою проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій”, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21.03.1999 р. №37.
Методика передбачає поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємств по таких напрямках:
- аналіз фінансового стану підприємства;
- аналіз виробничо-господарської діяльності.
Аналіз фінансового стану підприємства включає:
- аналіз динаміки валюти балансу та його структури;
- аналіз джерел власних коштів;
- аналіз структури кредиторської заборгованості;
- аналіз стурктури активів;
- аналіз витрат на виробництво;
- анліз прибутковості підприємства;
- аналіз використання прибутку.
Аналіз виробничо-господарської діяльності включає:
- загальну характеристику виробництва;
- аналіз стану та використання основних фондів;
- аналіз використання трудових ресурсів;
- аналіз обєктів незавершеного виробництва;
- аналіз обєктів соцкультпобуту;
- стан охорони навколишнього середовища;
- конкурентне середовище і маркетинг.
Частина із вищеназваних питань не є предметом фінансового аналізу. Найбільш суттєві моменти цієї Методики в частині, яка відноситься до предмету фінансового анлізу, були нами використані при розгляді питань попередніх лекцій.
На підставі проведеного аналізу робиться висновок про визнання підприємства платоспроможним (неплатоспроможним).
4. Аналіз кредитоспроможності підприємства
Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання
Основні поняття, які використовуються при оцінці кредитоспроможності, визначені Положенням НБУ №246 від 28.09.95 р. “Про кредитування”:
Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.
Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.
Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.
Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.
Платоспроможність - це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань господарської діяльності.
Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.
Функціонуюче підприємство з метою підвищення ефективності діяльності використовує окрім власних коштів і позикові. Одним із засобів залучення позикових коштів є отримання банківських кредитів – короткострокових і довгострокових. В процесі отримання кредитів виникає необхідність оцінки кредитоспроможності позичальника з метою визначення як самої можливості надання кредиту, так і умов його надання.
Методика оцінювання кредитоспроможності позичальника
Основні вимоги до кредитоспроможності позичальника визначені «Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим постановою Правління НБУ від 6.07.200 р. № 279.
З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Для формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банки повинні на основі проведеного фінансового аналізу класифікувати позичальників за класами ризику.
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.
Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків - не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначені в цьому Положенні вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.
Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями. Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.
Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
- платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
- фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
- обсяг реалізації;
- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);
- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);
- собівартість продукції (у динаміці);
- прибутки та збитки (у динаміці);
- рентабельність (у динаміці);
- кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
Ав
КЛ1 = ----------------,
Зп
де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше ніж 0,2;
коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:
Ал
КЛ2 = ----------------,
Зп
де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше ніж 0,5;
коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:
Ао
КП = ------------------,
Зп
де Ао - оборотні активи,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше ніж 2,0.
Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:
Вк - Ан
КМ = ------------------,
Вк
де Вк - власний капітал підприємства, Ан - необоротні активи.
Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше ніж 0,5;
коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:
Зк
КН = ------------------,
Вк
де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання), Вк - власний капітал.
Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж 1,0.
Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:
рентабельність активів:
Пч
Р = ------------------,
А
де Пч - чистий прибуток, А - активи;
рентабельність продажу:
Пч
Р = -----------------,
Ор
де Пч - чистий прибуток, Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).
Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:
співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):
(Нсм х n) - (Зм х n) - Зі
К = ----------------------------------,
Ск
де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів), Ск - сума кредиту та відсотки за ним, n - кількість місяців дії кредитної угоди, Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо), Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).
Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.
Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.
Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:
- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;
- наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
- ефективність управління позичальника;
- професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
- інша інформація.
Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:
- інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;
- аналізу якості активів і пасивів;
- аналізу прибутків і збитків;
- інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;
- інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
- щорічного аудиторського висновку.
Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:
Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану
Таб. 12.1.
| Клас позичальника | Характеристика позичальника |
Клас "А" | Клас "А" - фінансова діяльність дуже добра (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні. |
Клас "Б" | Клас "Б" - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А" (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо). Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. |
Клас "В" | Клас "В" - фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. |
Клас "Г" | Клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою. При проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). У разі відсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г". |
| Клас "Д" | Клас "Д" - фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають встановленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня. За результатами оцінки фінансового стану позичальник відноситься до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією не відповідає умовам визначеного класу, то позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити. |
5. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства
Основні вимоги до інвестиційної привабливості підприємства визначені “Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій”, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998 р. №37.
Методика розроблена з метою визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств та організацій (далі - підприємства), прискорення реалізації інвестиційних проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та іноземних підприємців, надання методичної допомоги спеціалістам, які займаються розробкою заходів з проведення оздоровлення виробничої сфери.
Інвестиційна привабливість підприємства - рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, яке може визначатися чи оцінюватися значеннями відповідних показників, у тому числі інтегральної оцінки;
Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості - показник, у якому відтворюються значення інших показників, скоригованих у відповідності до їх вагомості та інших чинників.
Для визначення інвестиційної привабливості підприємств через зазначену інтегральну оцінку прийняті показники, які задовольняють вимоги міжнародного меморандуму IASC (International Accouting Standarts Commitec).
Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків. Фінансова оцінка підприємств передбачає розрахунок понад 40 відповідних показників за різними напрямками господарської діяльності підприємства.
Основні групи показників для визначення інвестиційно привабливих підприємств
I. Показники оцінки майнового стану інвестованого об'єкта.
II. Показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) інвестованого об'єкта.
III. Показники оцінки ліквідності активів інвестованого об'єкта.
IV. Показники оцінки прибутковості інвестованого об'єкта.
V. Показники оцінки ділової активності інвестованого об'єкта.
VI. Показники оцінки ринкової активності інвестованого об'єкта.
Усім групам показників оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, а також показникам, розміщеним у цих групах, присвоюються, залежно від їх вагомості, відповідні числові значення. Як і граничні значення показників, вагомість може коригуватись. Вказана вагомість є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших факторів, а тому ця характеристика має вірогідне походження.
Для визначення інтегрального значення показника інвестиційної привабливості розраховується наступна група показників:
- вагомість j-го показника у i-ій групі з урахуванням групової вагомості;
- частка варіаційного розмаху для j-го показника у i-ій групі на прийняту кількість одиниць у множині;
- ранжоване значення j-го показника з i-ої групи;
- інтегральне значення показника інвестиційної привабливості.
На основі отриманого інтегрального показника робитьмся висновок щодо інвестиційної привабливості підприємства.
6. Аналіз становища господарюючого суб'єкта на ринку цінних паперів
Загальноприйнятим у світовій практиці є аналіз ринкових коефіцієнтів фірми. До них відносяться такі основні коефіцієнти:
- коефіцієнт ціна/ дохід;
- рентабельність акції;
- коефіцієнт котирування акцій.
Коефіцієнт ціна/ дохід - відношення ринкової ціни простої акції до доходу на просту акцію.
Рентабельність акції - відношення дивідендного доходу до ринкової ціни акції.
Коефіцієнт котирування акцій - відношення ринкової ціни простої акції до балансової ціни.
Ці коефіцієнти можуть бути розраховані лише для акціонерних товариств, акції яких котируються на біржах (електронних торгівельних системах).
Акції більшості українських акціонерних товариств не котируються на біржах, а тому для них не можуть бути розраховані коефіцієнти цієї групи.
Для розрахунків коефіцієнтів цієї групи використовуються дані ринкових торгів акціями, а також дані Звіту про фінансові результати ф.2 і балансу ф.1.