Головне управління освіти І науки черкаської облдержадміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників до 2011-2012 навчального року

Вид материала

Содержание

Дзюбак Р.М., Гладка Н.М., Чиркова С.І.
Чепюк А.Є. Використання диференційованого підходу у методичній роботі дошкільного навчального закладу
Гаряча С.А., Добровольська Л.Н
Н.М. Гладка
С.І. Чиркова
Підвищення управлінської кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів - вагомий чинник підвищення
П’ятирічка вирушає у шкільний світ
Космоенергетичні чинники
Природне довкілля
Критерії діяльності педагога з питань формування початкового правового виховання
Головний спосіб пізнання
Наводимо деякі приклади
Формування життєтворчої особистості
Використання диференційованого підходу у методичній роботі дошкільного навчального закладу
Таблиця 1 Цілі й завдання диференційованого підходу в методичної роботи з педагогами
Педагоги - дослідники
Мета проекту
Таблиця 2 Диференціація груп за рівнем творчого потенціалу педагогів
Таблиця 3Технологічна схема ділової гри
Л.Н. Добровольська
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

ДО 2011-2012 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх навчальних закладах Черкащини

(методичні рекомендації)

Черкаси

2011

ББК 74.202.2 (4 Укр – 4 Чек)

Ш 70

Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх навчальних закладах Черкащини (методичні рекомендації): Науково-методичний посібник / авт. кол. за заг. кер. Г.А.Назаренко. – Черкаси: ЧОІПОПП, 2011. – 168 с.

Посібник містить аналіз результатів педагогічної практики освітян Черкаської області. Науково-педагогічні працівники Черкаського ОІПОПП окреслили коло актуальних проблем, які необхідно вирішити у новому 2011-2012 навчальному році та запропонували можливі шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх закладах Черкащини.

Редактор – К.М.Криворот

Верстка – І.І.Дробот

Рекомендовано до друку вченою радою Черкаського ОІПОПП.

Протокол № 1 від 18.03.2011 р.

ЗМІСТ

Дзюбак Р.М., Гладка Н.М., Чиркова С.І. Підвищення управлінської кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів – вагомий чинник підвищення якості освіти	5
Шавровська В.Н. П’ятирічка вирушає у шкільний світ	11
Чепюк А.Є. Використання диференційованого підходу у методичній роботі дошкільного навчального закладу	19
Гаряча С.А., Добровольська Л.Н. Пріоритетні напрямки організації освітнього процесу початкової школи	24
Козлова О.М. Шляхи реформування шкільної математичної освіти на сучасному етапі	31
Новосельський М.А. Актуальні проблеми викладання фізики та астрономії	40
Замулко О.І. Викладання хімії в умовах реалізації актуальних задач розвитку природничої освіти	44
ДаниленкоЛ.І. Роль сучасних методів та засобів навчання в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів під час викладання біології	48
Мойсєєва С.Г. Стан і перспективи розвитку географічної освіти	54
Мойсєєва С.Г. Із економічними знаннями - до життєвих орієнтирів	58
Месевря О.І., Січкар С.І. Творчий підхід до вирішення філологічних проблем	61
Степанова Н.М. Шкільна історична освіта у 2011/2012 навчальному році	67
Степанова Н.М. Про вивчення курсу «Філософія, людина і світ» та інших курсів морально-духовного спрямування	72
Степанова Н.М. Про вивчення правознавства у новому навчальному році	76
Юрчак В.А. Як зацікавити дітей читанням?	78
Пахомова Т.Г., Савицька Г.І. Особливості викладання предмета «Іноземна мова»	85
Фурник І.В., Шемшур В.М. Формування інформаційної компетентності учнів	89
Лєснікова Ю.Л. Вивчення трудового навчання, технологій та креслення	93
Щербенко С.К. Шляхи підвищення якості художньо-естетичної освіти	97
Гловацький С.В. Викладання дисциплін художньо-естетичного циклу у новому навчальному році	110
Гловацький С.В. Аналіз стану художньої самодіяльності у 2011 році та рекомендації на 2011-2012 навчальний рік	125
Ярова В.Д. Формування здорового способу життя учнів	132
Ярова В.Д. Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення предмета «Основи здоров’я»	134
Кравцов А.К. Особливості викладання предмета «Захист Вітчизни»	136
Момоток Т.П. Упровадження інклюзивного навчання в освітніх закладах області	140
Крутенко О.В. Шляхи удосконалення виховного процесу у сучасному закладі освіти	147
Кудін В.С. Організації позашкільної освіти	149
Кудін В.С. Розвиток учнівського самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах	152
Жеребньова Л.В., Артеменко Т.Б., Т.В.Войцях Діяльність психологічної служби системи освіти області	155

Р.М. Дзюбак, заступник директора з навчально-методичної роботи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;

Н.М. Гладка, завідувач лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;

С.І. Чиркова, методист лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

ПІДВИЩЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ - ВАГОМИЙ ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ

ЯКОСТІ ОСВІТИ

Сучасні вимоги, поставлені суспільством і державою до керівників загальноосвітніх навчальних закладів, потребують суттєвої зміни в їхній підготовці, зокрема, до інноваційної діяльності, яка відбувається під час їхнього навчання на курсах підвищення кваліфікації та здійснюється безпосередньо на базі районних (міських) методичних кабінетів. Суттєвій зміні підлягають зміст, форми і методи роботи з керівним складом. Перш за все, необхідно враховувати досягнення сучасної науки і практики в галузі психології, педагогіки, управління соціальними системами.

Підвищення управлінської кваліфікації керівників закладів освіти є вагомим чинником післядипломної педагогічної освіти і визначається рядом взаємопов’язаних елементів, а саме: мети навчання, яка залежить від рівня професійної компетентності керівника, що, у свою чергу, характеризується сукупністю управлінських знань і вмінь; рівнем загальної культури; професійно-особистісними якостями, мотивацією до управлінської діяльності.

Інноваційна модель обласної методичної служби існує, перш за все, як цілісне поєднання основних методичних структур, а саме: Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників та його основних структурних підрозділів (головного науково-методичного і координаційного центру); лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій, що безпосередньо координує роботу районних (міських) методичних кабінетів; 26 методичних установ (районного, міського рівнів) та шкільних методичних служб. Обласна методична мережа розширюється за рахунок районних (міських) професійних предметних об’єднань, експериментальних майданчиків, обласного осередку асоціації керівників шкіл України (заклади освіти м. Черкас), шкіл передового педагогічного досвіду, творчих груп, педагогічних майстерень, майстер-класів тощо.

Система підвищення кваліфікації обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників при взаємодії з районними (міськими) методичними кабінетами є потужним інструментом, який здатний сприяти професійному розвитку педагогічних працівників та керівників закладів освіти зокрема, а відповідно й забезпечити динамічність організаційного розвитку освітньої галузі Черкащини.

Метою діяльності лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій є навчально-методичне забезпечення підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти області як професіоналів-управлінців та підготовка резерву керівних кадрів до роботи в освітній галузі. Основні завдання діяльності лабораторії:

Модернізація форм, методів та змісту підвищення кваліфікації керівників закладів освіти, заступників директорів із навчально-виховної роботи та організація роботи із слухачами резерву керівних кадрів в очно-дистанційному режимі.
Створення сприятливого психологічного клімату та проведення організаційно-установчого етапу з метою активного навчання слухачів на курсах підвищення кваліфікації.
Проведення контрольно-оціночного етапу (визначення ступеня засвоєння слухачами системи знань та вмінь, отримання зворотної інформації для цілеспрямованої організації навчального процесу та своєчасного внесення корекції змісту навчання).
Забезпечення системного підходу до процесу навчання керівників закладів освіти щодо змісту професійної підготовки.
Планування навчального процесу в логічній послідовності, що допомагає активному засвоєнню слухачами теоретичних та практичних знань.
Розробка моделі професійної компетентності керівників закладів освіти.
Вивчення результативності роботи курсів підвищення кваліфікації під час комплексних перевірок регіонів.

Лабораторія розвитку освіти та педагогічних інновацій спільно з кафедрами інституту, лабораторіями, центрами та кабінетами розробила програми, навчально-тематичні плани курсів та спецкурси відповідно до положень Національної доктрини розвитку освіти та Законів України „Про освіту” (1996 р.), „Про загальну середню освіту” (1999), Постанови спільного засідання колегії Міністерства освіти і науки України і Президії Академії педагогічних наук України „Про концепцію загальної середньої освіти” № 12/5-2 від 22.11.2001р. та інших документів, що забезпечують нормативно-правову базу діяльності загальноосвітніх навчальних закладів.

Основні форми функціонування системи фахового зростання педагогічних працівників різноманітні: очна, заочна, екстерна, дистанційна, індивідуальна тощо. Керівники закладів освіти в ОІПОПП проходять навчання в основному за очною формою навчання. Метою курсів підвищення кваліфікації директорів закладів освіти та заступників директорів з навчально-виховної роботи є формування їх методологічної та теоретичної компетентності; поглиблення соціально-гуманітарних знань; ознайомлення з психологічними основами управління; формування навичок використання інформаційно-комунікаційних технологій; ознайомлення з управлінськими та педагогічними інноваціями тощо.

За останні роки склалась система цілеспрямованого фахового навчання керівного складу області, а саме: навчання на курсах підвищення кваліфікації здійснюється відповідно до професійного рівня керівного складу: керівники закладів освіти зі стажем роботи більше 5 років; директори закладів освіти, що відповідають за суспільно-гуманітарний цикл; директори закладів освіти, що відповідають за природничо-математичний цикл; директори навчально-виховних комплексів, слухачі резерву керівних кадрів, заступники директорів з навчально-виховної роботи зі стажем роботи до 5 років роботи та заступники директорів з навчально-виховної роботи зі стажем роботи більше 5 років.

Систематично проводиться самодіагностика ступеня володіння професійними знаннями. Практично половина опитаних керівників закладів освіти потребують доповнення або оновлення професійних базових знань з управлінської діяльності. Анкетування з метою визначення професійних потреб керівників навчальних закладів свідчить про те, що слухачі особливо потребують подальшого вдосконалення знань і умінь з таких питань: особистісна, економічна, правова підготовка; психологічна підготовка, загальноосвітня підготовка. Тому більша частина навчального часу відведена питанням управлінської діяльності, плануванню роботи закладу освіти, питанням внутрішньошкільного контролю, організації методичної роботи у закладі освіти та моніторингу якості освіти.

Навчальний процес організовано відповідно до рівнів професійної компетентності та досвіду роботи керівного складу. У цьому випадку активно використовується інваріантна частина навчального плану. Значна увага приділяється ознайомленню із сучасними підходами при викладанні предметних навчальних дисциплін. На сьогодні членами лабораторії розробляється структурна модель змісту підвищення кваліфікації керівних кадрів, як цілісність, що інтегрує в собі три складові: базовий стандарт професійної освіти, модель професійної компетентності та навчально-тематичний план, який скомпоновано у відповідності до професійних знань, умінь і продуктивної діяльності керівника закладу освіти.

Організаційна структура системи фахового зростання керівників закладів освіти є модульною, а зміст навчання поділяється на дві складові: інваріантну та варіативну. Інваріантна є типовою для всіх вищезазначених категорій слухачів, варіативна – формується з гнучких варіативних курсів, модулів, спецкурсів, що враховують специфіку категорії слухачів. Наприклад, курси підвищення кваліфікації директорів НВК підсилюються лекціями з питань дошкільної освіти, наступності між дошкільною та початковою освітою, розкриваються особливості організації науково-методичної роботи у НВК тощо.

Забезпечення якісного навчання на курсах підвищення кваліфікації керівників закладів освіти та слухачів резерву керівних кадрів – один із напрямків діяльності лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій.

В ОІПОПП створено насичене освітнє середовище, в якому важливе місце належить активній пізнавальній діяльності. Інформаційний комфорт створено з допомогою ефективно організованих джерел інформації: бібліотеки, інформаційної комп'ютерної бази, консультацій викладачів кафедр, методичних працівників, працівників Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, досвідчених керівників закладів освіти тощо. Традиційно постійною складовою діяльності лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій є виявлений, узагальнений і використаний досвід інноваційної діяльності закладів освіти. Управлінсько-педагогічна практика проходить у кращих школах м. Черкас, на базі яких проводяться відкриті уроки з використання новітніх технологій. Слухачі курсів мають змогу ознайомитись з інноваційним досвідом управління сучасною школою.

Курсова підготовка орієнтована на практичне застосування отриманих знань: моделювання занять з інтерактивними методами та формами роботи, лекції з паралельним методичним коментарем, ділові ігри, фасилітовані дискусії, диспути, діагностичні опитування, конференції з обміну досвідом роботи, спецпрактикуми; педагогічні виставки творчих робіт, захисти випускних творчих робіт (проектів), методичних проектів; факультативи, майстер-класи кращих керівників закладів освіти області тощо.

Робота з керівним освітянським складом продовжується у міжкурсовий період на базі районних (міських) методичних кабінетів, адже відповідно до Положення про районний (міський ) методичний кабінет (центр), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 1119 від 08.12.2008 року, метою діяльності районного (міського) методичного кабінету є науково-методичне забезпечення системи загальної середньої та дошкільної освіти, організація ефективної науково-методичної роботи з педагогічними працівниками, підвищення професійного зростання педагогічних працівників та керівних кадрів зокрема.

Вивчення результативності роботи курсів підвищення кваліфікації керівних кадрів здійснюється під час комплексних перевірок регіонів. У більшості районів склалася чітка модель організаційної роботи з керівниками закладів освіти. Заслуговує на увагу система роботи з керівними кадрами у м. Золотоноші, м. Смілі, м. Умані, у Корсунь-Шевченківському, Городищенському, Монастирищенському, Чорнобаївському, Чигиринському, Тальнівському, Уманському районах.

Методичними кабінетами розроблено нові підходи до організації методичної роботи з керівними кадрами, які знайшли своє відображення в структурі методичної роботи. Координують методичну роботу ради методичних кабінетів, які тісно співпрацюють з ЧОПОПП, шкільними методичними радами. Методична робота з педагогічними працівниками реалізується через колективні (масові, групові) та індивідуальні форми її реалізації як традиційні, так і інноваційні. Серед нових колективних форм методичної роботи, наприклад у Чорнобаївському районі, слід виділити таку форму роботи як методологічний семінар з проблем управлінської діяльності, що передбачає роботу з директорами ЗНЗ, заступниками з НВР та заступниками з виховної роботи. Теми семінару окреслюють різні аспекти діяльності:

Права і обов’язки керівників ЗНЗ в процесі експлуатації будівель і споруд освітнього фонду.
Шляхи вдосконалення трудового навчання і виховання школярів.
Робота колегіального органу управління школою. Інноваційні технології проведення засідань педради.
Відвідування і аналіз уроку, як метод контролю за навчально-виховним процесом.
Підвищення професійної майстерності вчителя шляхом впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес.
Моніторингові дослідження, як засіб підвищення професійної компетентності педагогічної праці і результатів навчання учнів та інші.

У своїй практичній діяльності в системі методичної роботи районними (міськими) методичними службами використовуються різні джерела інформаційного забезпечення, зокрема: законодавчі, керівні, нормативні, урядові і міністерські документи, накази Головного управління освіти і науки, рекомендації ЧОІПОПП, директивні матеріали органів місцевого управління. У методкабінетах зосереджена література, підручники з педагогіки та психології; підручники з навчальних дисциплін, наукова літературу з проблем науково-методичної діяльності; методична література. Видаються методичні рекомендації, інформаційно-методичні бюлетені.

До послуг керівників закладів освіти надаються науково-методичні фахові видання. У роботі методичних служб широко використовуються можливості засобів масової інформації; послуги Internet; педагогічний досвід і результати дослідження науково-методичної роботи. Проводяться заняття в школах передового педагогічного досвіду, творчих групах, школах педагогічної майстерності, опорних школах. Активним є спілкування педагогічних кадрів з методистами, учнями, батьками, колегами-педагогами.

Практикуються творчі зустрічі з керівниками закладів освіти інших районів Черкащини та областей України, здійснюється активний обмін досвідом управлінської роботи. Серед інших форм роботи чільне місце займає педагогічне прогнозування ( планування та визначення змісту управлінської та методичної роботи); визначення рівня професіоналізму керівників закладів освіти.

Таким чином методична служба області спрямовує процес інформаційного забезпечення роботи керівників закладів освіти на розширення кругозору, оновлення й суттєве доповнення отриманих психолого-педагогічних знань, вивчення нових технологій організації педагогічного процесу, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду та інноваційного досвіду роботи кращих керівників закладів освіти.

Виходячи з вищезазначеного, з метою поліпшення організаційно-педагогічної роботи з керівними кадрами області, завідувачам районних (міських) методичних кабінетів у новому 2011-2012 навчальному році рекомендуємо:

Постійно поповнювати електронну базу даних сучасних науково-методичних матеріалів, фондів навчальної, довідкової, методичної, психолого-педагогічної літератури та електронний банк даних використання новітніх педагогічних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах району.
Створити банк даних кращого управлінсько-педагогічного досвіду роботи керівників закладів освіти регіону.
Постійно поповнювати відеотеки методичних кабінетів матеріалами проведених методичних заходів (семінари-практикуми, майстер-класи, засідання творчих груп, школи передового педагогічного досвіду)
Стимулювати участь закладів освіти у міжнародних програмах, проектах, експериментально-дослідницькій роботі.
Під час планування роботи з керівними кадрами рекомендуємо дотримуватись наступних вимог:

ознайомитись із сучасними розробками освітнього менеджменту, психології управління з питання планування діяльності;
ознайомитися з основними директивними і нормативними документами Уряду та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про освіту;
планувати роботу відповідно до Положення про районний (міський) методичний кабінет, функцій методичних працівників та сервісних послуг, які надає методичний кабінет;
вивчати та враховувати запити і потреби керівників закладів освіти щодо удосконалення їх професійної майстерності;
при плануванні роботи враховувати результати аналізу науково-методичної роботи за минулий рік;
включати до плану роботи сучасну інформацію, що базується на надбаннях психолого-педагогічної науки та передової педагогічної практики;
передбачати конкретні заходи, форми і методи діяльності;
у структурі плану роботи з керівним складом передбачити можливість внесення змін та доповнень упродовж навчального року.

На нарадах директорів, можуть бути розглянутими такі актуальні питання: про стан використання диференційованого підходу при викладанні предметів природничо-математичного циклу, про організацію роботи з обдарованими учнями; про методичне забезпечення впровадження інформаційних технологій у навчально-виховному процесі; про результати апробації педагогічних програмних засобів у загальноосвітніх навчальних закладах міста тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Національна доктрина розвитку освіти // Книга методиста: Довідково-метод. видання / Упоряд. Г. М. Литвиненко, О. М. Вернидуб. —X.: Торсінг плюс, 2006.
Положення про районний (міський) методичний кабілет (центр).
Діагностика успішності учителя / Упоряд. Т. В. Морозова — X.: Веста: Ранок, 2007.
Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: Монографія. – К.: Видавниче об’єднання “Тираж”, 2005. – 380с.
Дивак В. Методична робота - складова післядипломної педагогічної освіти // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – № 1 – С. 13-14.
Зайцев В. Мониторинг как способ управления качеством обучения. // Народное образование. – 2002. – №9. – С.83-87.
Єльникова Г.В. Основи адаптивного управління: курс лекцій. – К.:ЦІППО АПН України, 2002. – 133с.
Єльникова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною освітою в регіоні: Монографія. – К.: ДАККО, 1999. – 303 с.
Єрмола А.М., Васильченко О.М. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами:Науково-методичний посібник. – Харків: Курсор, 2006. – 512с.
Єрмола А.М., Москалець Л.Г., Суджик О.Р., Василенко О.М. Технологія експертизи управління освітнім процесом у загальноосвітньому закладі. – Харків: Пошук, 2000. –259с.
Єрмола А. Експертиза освітньої діяльності шкіл // Освіта і управління. – 1999. – Том 3, №1. – С. 67-78.
Куликова Л.Н., Мизинцев В.П. Методика измерения сложных педагогических характеристик //Школьные технологии. – 2003. – №6. – С. 130-147.
Литвиненко Г. Організація діяльності методичних служб району (міста), // Відкритий урок. Плеяди. –2009. - № 5-6. – С. 4-9.
Литвиненко Г. М., Старченко К.М. Нове положення – нові завдання методичних кабінетів // Відкритий урок. Плеяди. К.: 2009. - № 1-2. –С. 5.
Литвиненко Г. М., Старченко К.М. Організація і проведення науково-методичної роботи з педагогічними кадрами/ Збір. матеріалів з досвіду управ. діяльності і метод. роботи. До підсумкової колегії МОН України. − Чернівці. Вид. дім ”Букрек”. –2007. –С. 108-131.
Литвиненко Г. М. Старченко К.М. Розвиток методичних кабінетів як науково-методичних центрів, додаток ”Методист – Best”до газети ”Управління освітою” Вид. дім ”Шкільний світ”, липень, число 7 № 7 – 2009. число 7. –С. 2-14.
Литвиненко Г. М., Старченко К. М. Розвиток районних (міських) методичних кабінетів як науково-методичних центрів. Збір. матеріалів з досвіду управ. діяльності і метол. Роботи. До підсумкової колегії МОН України. − Чернівці. Вид. дім ”Букрек”. – 2007. – С.85-86.
Локшина О.І. Моніторинг якості освіти: світовий досвід // Педагогіка і психологія". – 2003. – №1. – С.108-116.
Маслікова І. В. Методична діяльність як обкт дослідження в системі муніципальної освіти // Управління школою. - 2007. - № 30 (186) - С. 7-14.
Науково-організаційні основи експертизи інноваційної діяльності в регіоні: Науково-методичний посібник /Даниленко Л.І., Паламарчук В.Ф., Зайченко О.І. та ін. /За ред. Л.І. Даниленко. – К.: Логос, 2006. – 196 с.
На допомогу менеджеру освіти. Частина VI. Теорія і практика атестаційної експертизи в закладах освіти. 2-ге вид., перер. та доп. /О. Боднар. – Тернопіль: Астон, 2005. –313 с.
Омельченко С.М. Соціокультурні засади менеджменту освіти // Педагогіка і психологія. – 2002. – №3. –81-84.
Організація, планування та моніторинг діяльності районного (міського) методичного об’єднання. – Харків: ХОІНМІБО, 2005. – 120с.
Полонский В.М. Словарь по образованию и педагогике. – М.:Высшая школа, 2004. –512с.
Самоаналіз та самооцінка діяльності закладу освіти: Методичні матеріали на допомогу директорам закладів освіти. – 2-ге видання, перероблене та доповнене. /Буган Ю.В., Боднар О.С. – Тернопіль: Астон, 2004. – 148 с.
Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. – К.: Україна, 1998.
Ратєєва С., Кольчіба Г та ін. Методична робота у схемах, таблицях і моделях //Управління школою. – 2008. – № 4 (196). – С. 2-22.
Федорова Н. Методи проведення педагогічної експертизи //Імідж сучасного педагога. – 2003. – № 10. – С. 8-10.
Чернікова Л. Г. Про роботу ОІППО, методичних служб міст, районів щодо науково-методичного забезпечення загальної середньої освіти // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2004. – № 2-3. – С.80.
Швалб Ю.М. Теоретичні основи психологічної експертизи досліджень //Педагогічні інновації: ідеї, реалії перспективи: Випуск 4.: Зб. наук. праць. /Ред.кол.: Л.І.Даниленко (гол. ред.) та ін. – К.: Логос. – 2001. –С. 3-12.
Шишов С.В., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в школе. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 320с.
Жерносєк І. П. Знайти показники критеріальності й ефективності науково-методичної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі // Управління освітою. — 2005.— № 19.
Зверева В. І. Як зробити керування школою успішним? — X.: Ранок, 2007.

В.Н. Шавровська, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

П’ЯТИРІЧКА ВИРУШАЄ У ШКІЛЬНИЙ СВІТ

«Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» розроблена на виконання Закону України «Про дошкільну освіту»та «Базового компоненту дошкільної освіти в Україні». Вона є першою державною Програмою, в якій відображено вимоги до оновленого змісту освіти від народження до шести (семи) років життя, уніфіковано вимоги до розвиненості вихованості й навченості дитини раннього та дошкільного віку.» зазначають автори програми. Державний документ чітко окреслює дошкільне дитинство кожного малюка дошкільного навчального закладу, який визначено «інститутом соціалізації», передбачаючи, що після перебування в ньому вихованцям буде доступним, безпечним корисним, передбачуваним, доцільним і бажаним перехід до нового світу – шкільного світу життя.

Батькам і всім дорослим потрібно визначити всі складності передбачувані і неочікувані, що чатують на малюка з того часу, коли він відпустить надійну руку дорослого і самостійно попрямує в новий, маловідомий, незбагнений, небезпечний, і такий цікавий, радісний, багатообіцяючий шалений світ.

Малюка щиро і натхненно дорослі готують до шкільного життя. Проте, часто забувають, що ж буде найскладнішим для вступника до школи, а саме:

- самостійна взаємодія і контакти з дорослими і ровесниками;

- мандрівки в такому незнайомому природному та суспільному довкіллі;

- вміння нести відповідальність за власні вчинки;

- необхідність прийняття самостійних рішень в навчальних та життєвих ситуаціях;

- наявність терплячості до всіляких негараздів, що час від часу настигатимуть дитину та вміння виходити з них неушкодженими та оптимістичними;

- вміння не втрачати здоровий глузд і не захопитися спокусливими але небезпечними розвагами і справами ровесників та старших учнів.

Небезпечних складників для школяра-початківця забагато, що й не перерахувати, тому виокремимо найголовніші, найнеобхідніші найважливіші аспекти.

Головне завдання –збереження життя і здоров’я дитини.

Наведемо лише деяку частину ситуацій, які загрожують здоров’ю і життю дітей, до яких маємо забезпечити готовність дитини.

Космоенергетичні чинники:

- пересування під час грози, зливи;

- перебування на подвір»ї під час урагану;

- сонячний удар після тривалого перебування під променями Сонця;

- тепловий удар після тривалого перебування в спекотному приміщенні чи на подвір»ї;

- ураження електрострумом підчас контакту з електроприладами чи електропроводами;

- ураження блискавкою під час перебування в грозову погоду чи в приміщенні;

- самостійне розведення вогнища на подвір»ї чи в приміщенні.

Природне довкілля:

- купання і пірнання в річках та ставках;

- пересування по крижаній поверхні ставка, річки, калюж;

- ковзання по крижаних доріжках та гірках;

- бігання, пересування по сніговим кучугурам;

- катання на санчатах з неосвоєних висот;

- біг на лижах по первинному снігу, без попередньо прокладеної лижні;

- самостійні мандрівки до лісу, в поле, на луки;

- бігання по високих травах, кущах,

- вилізання в різні пори року на високі дерева без присутності дорослих;

- збирання та вживання невідомих ягід і грибів в лісі, лузі,на .городі;

- ігри в купах осіннього листя.

Живі істоти природного довкілля:

ігри з чужими собаками;
самостійне спілкування з свійськими тваринами (корови, кози, коні, свині);
самостійне спілкування з домашніми птахами (гуси, індики, кури);
ініціювання контактів з бездомними свійськими тваринами: кошеня, цуценя чи інша тваринка;
відловлювання невідомих жуків, павуків інших живих істот;
виявлення на власному тілі чи тілі ровесника різновидів кліщів;

Спілкування з людьми:

незнайома людина пропонує піти з нею;
незнайома людина хоче пригостити дитину;
незнайома людина просить відчинити двері;
по телефону просять повідомити де знаходяться батьки, коли вони повернуться;
дитина заблукала в супермаркеті, місті, лісі тощо.

Побутові екстремальні ситуації, в яких суворо забороняється:

самостійно перетинати дорогу;

- раптово заходити на чуже подвір»я;

- ставати на перекриття та люки ям і отворів;

- гратися битими склянками

- брати чужі невідомі речі на дорозі, узбіччі, в лісі, полі, тощо, які можуть становити загрозу для життя;

- користуватися без догляду ріжучими предметами;

- гратися ліками;

- влаштовувати біля проїжджої дороги рухливі ігри, що загрожує вибіганню на дорогу і веде до нещасних випадків;

- уникати користування електричними приладами;

Неможливо перерахувати, а, тим більше, передбачити екстремальні ситуації, в які може потрапити дитина самостійно.

Тож варто постійно прилучати вихованців до самостійного розв’язання життєвих ситуацій у природному та суспільному середовищі, які трапилися з ними самими, чи вони спостерігали по дорозі в дитячий садок, дома на подвір’ї, бачили по телевізору тощо.

Обговорення бажано вести за такою схемою:

1.Екстремальна ситуація, конкретно, що трапилася.

2. Міркування дітей про небезпеку, яка очікує тих, хто потрапив у скрутне становище.

3.Термінові дії для порятунку потерпілого та очевидців.

4. Думки вихованців про те, що треба знати, вміти, навчитися, щоб уникнути небезпеки і вийти непошкодженим з неї

Дієвість дитячої аналітичної діяльності щодо екстремальних ситуацій підвищиться при використанні різноманітних методів навчання, наприклад:

ведення щоденника екстремальних ситуацій, де замальовується подія, що трапилася. У відведеному місці створюються умови для зображення дитиною баченого (Малюнки, аплікації, ліплення). Напроти кожної екстремальної ситуації бажаючий може відобразити в малюнках, аплікаціях свої думки щодо формування готовності дитини з приводу певних негараздів;
рекомендації вихованцям та батькам щодо формування готовності дитини до профілактики негараздів у виконанні бажаючих дітей. (Малюнки, аплікації, ліплення);
організація конкурсів, змагань на швидку орієнтацію вихованців щодо безпеки життєдіяльності, зокрема;
правила поводження пішохода, мандрівника в лісі, незнайомій місцині, з незнайомими людьми, невідомими тваринами та багато ін.;
змагання щодо руху автотранспорту та безпеки пішоходів:

хто швидше побачить машину в різних погодних, сезонних умовах,
хто точніше вирахує час наближення транспорту до місця перетину дороги пішоходом,
визначення порушення правил пішоходом,
визначення порушень правил руху водієм автотранспорту.

Друга вимога часу – навчити дитину жити в людському суспільстві користуючись знаннями правил початкового правового виховання. Мова йдеться не про систему занять з правовиховним змістом для дітей.

Життя вимагає наповнення правовим змістом і право виховною діяльністю вихованців протягом всього часу перебування в дошкільному навчальному закладі. Для цього дорослим варто врахувати можливості правовиховного впливу в різних видах діяльності (навчальній, ігровій, конструктивній, образотворчій, театралізованій, інших) відрізках режимних процесів, самостійній діяльності здійснивши правильний вибір методів і прийомів з нижчеподаного переліку « Оцінка правововиховного ефекту освітнього процесу.

Критерії діяльності педагога з питань формування початкового правового виховання

Забезпечення позитивного психологічного клімату..
Розширення знань дітей про людські переживання. Абетка емоцій.
Створення умов для виявлення позитивних емоцій. Насиченість життя дитини позитивними емоціями.
Вправляння дітей в умінні добирати відповідні способи виявлення власних почуттів.
Створення умов для вправляння вихованців в умінні керуватися груповими інтересами
Навчання дітей відстоювати виправдану позицію. Використання ситуацій для доведення, переконання, відстоювання власної думки.
Розвиток соціальних емоцій і мотивів: співчуття, співпереживання, співпраця, бажання допомогти. Забезпечення відповідних умов взаємодії.
Навчання дітей конструктивно впливати на поведінку ровесників чи дорослих. Надати можливість дітям заспокоїти розтривожену дитину, розвеселити сумну дитину, залучити до ігор байдужого.
Ініціювання контактів вихованців з ровесниками, дорослими. Залучення вихованців до контактуванню з дорослими: спілкування, залучення до ігор тощо.
Організація аналітичної діяльності щодо поведінки оточуючих вихованців, дорослих.
Розвиток вміння передбачати позитивні чи негативні наслідки власних вчинків чи поведінки оточуючих.
Розвиток комунікативних вмінь серед вихованців: виконання завдань педагога угрупуваннями дітей( 2-4 дітей), (відповіді на питання за художніми творами, виконання короткотривалих творчих завдань, оцінно-контрольні дії щодо життєвих ситуацій, поведінки дітей чи дорослих, художніх творів, картин, іграшок, предметів, речей, тощо.).
Збагачення досвіду спілкування з людьми різного віку ( запрошення до участі в занятті дорослих, членів родини, екскурсії до вихованців молодших чи старших груп, до працівників різних підрозділів дошкільного навчального закладу (медичний кабінет, кабінет завідувача, харчовий блок, пральня тощо).
Уміння пристосовуватися до нових незвичних умов.
Розширення уявлень дітей про авторитет та відповідні людські чесноти.
Розвиток вміння спілкуватися з метою отримання певної інформації.
Навчання вмінню спостерігати, розмірковувати, робити слушні висновки.
Вироблення самостійних суджень.
Обґрунтування власної думки.
Вправляння дітей в корекції власної поведінки.
Розвиток вміння адекватно реагувати на успіх – неуспіх діяльності.
Формування оптимістичного ставлення до труднощів.
Розвиток вміння терпляче ставитися до критичних зауважень на свою адресу.
Навчання дітей об’єднуватися в спільній діяльності: домовлятися, пояснювати, коментувати, фантазувати, бачити нове, ініціювати розв’язання завдань реалізувати творчий задум, обговорювати досягнення, вносити корективи, обґрунтування власної чи чужої думки.
Вправляння у комунікативних вміннях.
Навчання дітей знаходити своїх однодумців: визначати емоційний стан людей, що оточують, налагоджувати контакти, планувати та координувати спільну діяльність.
Вправляння у вмінні приймати самостійний вибір і рішення.
Вміння застосовувати знання на практиці. створення інтер’єру за власним досвідом, скласти етикет поведінки для певних обставин, придумати привітання для малят, ровесників чи дорослих, експериментувати з фарбами, водою, повітрям, виготовляти презенти для гостей тощо.
Розвиток здатності аналізувати робити умовисновки, формулювати оцінні судження.

Використання педагогом вищезазначених прийомів в роботі з дітьми сприятиме розширенню знань про правові вимоги, виявленню початкових правових почуттів, передбачених Базовою програмою «Я у Світі».

Автори Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» проголосили девіз «Навчання дитини основам науки життя, а не знанням з окремих предметів».

Головний спосіб пізнання:

власний досвід дитини, пошук спільно з дорослими відповіді на питання, вибір оптимальної ситуації;
накопичення інформації про явища, об’єкти природного та суспільного довкілля через спостереження, порівняння, уточнення, узагальнення, поглиблення, ускладнення, систематизацію, утотожнення, експериментування, підтвердження фактів, відомостей;
забезпечення постійної взаємодії, спілкування вихованців з ровесниками, спільна їх участь у порівнянні, розмірковуванні, обґрунтуванні, протиставленні, удосконаленні, забезпеченні коректуванні здобутих знань.
використання життєвих ситуацій для створення міцного підґрунтя для становлення базових якостей особистості, як то: спостережливості, самостійності, розсудливості, справедливості, самовладання, відповідальності, працьовитості, людяності, креативності.

Наводимо деякі приклади:

1.	Порівняння – вимірюючи, розглядаючи, досліджуючи і т. ін. які-небудь однорідні предмети. явища, тощо, виявляти в них однакові риси або відмінності, переваги або недоліки і т. ін. Встановлювати схожості із кимось, чимось, прирівнювати, визначати порівнювати.	Класифікувати за певними ознаками: дерева (хвойні, листяні, фруктові, вічнозелені, з запашними квітами. солодкими плодами тощо). Живих істот: звірі, птахи, свійські, морські тварини, риби., тощо; класифікувати художні твори: про веселі події, сумні ситуації, про жителів різних країн тощо. Спостерігати та визначати швидкість руху машин різних моделей, швидкість їх бачення в полі, лісі, на вулиці та ін. Порівнювати сьогоднішній день зі вчорашнім, уявляти яким буде наступний день.
2.	Ускладнення - робити складнішим, різноманітнішим, насиченішим завдання.Вносити додаткові труднощі, робити важчим таким, що потребує більше знань для здійснення виконання.	Серіація будівель за міцністю та витривалістю. Добір будівельних матеріалів для спорудження будинків трьом поросятам – персонажам казки.
3.	Розширення – сприяти зростанню чого-небудь кількісно, в обсязі. Робити повнішою, різнобічною інформацію.	Продовження переліку добору ілюстрацій про однакові, подібні речі, предмети, явища, події., представників живих істот. Тощо.
4.	Обґрунтування – висувати на підтвердження чого-небудь переконливі докази, факти. Аргументувати. Сукупність доказів, фактів, документів на підтвердження. певних інформаційних даних.	Обґрунтувати, що одна рослина є дерево чи кущ, чи трава, чи мох. Обґрунтувати наявність порушення руху пішоходом чи транспортом (після спостереження за ним через бінокль чи екран телевізора (саморобні)). Зробити висновки про наслідки порушень правил
5.	Уточнення – робити точнішим, надавати більшої точності чому-небудь. Зіставляючи з чимось, перевіряти точність чого-небудь, відповідність чомусь.	Із серії речей, предметів, представників живого світу визначити і встановити приналежність того чи іншого до певного класу, за рахунок пригадування ознак, властивостей тощо.
6.	Доведення, переконання – логічна форма встановлення істинності будь-якого судження на підставі інших суджень, істинність яких перевірена практикою.	Ствердження сказаного, баченого (так буває?)
7.	Узагальнення. Порівнювати окремі предмети, явищ, факти та ін.. виявляти спільні риси, особливості і на їх основі робити висновки у формі загальних положень. Відбирати та об’єднувати характерні особливості, створювати на їх основі що-небудь загальне, типове.	Дібрати серіації ілюстрацій про подібних жителів планети наземних; водяних; земляних за основними характерними ознаками. Об’єднувати, узагальнювати.
8.	Удосконалення – ставати досконалішим, кращим. Збагачувати свої знання, поліпшувати свої уміння, підвищувати свою майстерність у чомусь.	Які заходи треба вжити, що зробити, щоб оточуючі нас живі істоти, рослини, речі та ін. стали кращими. Конкретно запропонувати дітям обрати об’єкт для удосконалення (наприклад, лялька, певна іграшка, дизайн групової кімнати, майданчик та ін.).
9.	Міркування – заглиблюватися думками у що-небудь, розмірковувати, роблячи нові висновки, усвідомлювати щось, результат роздумів – думка, погляд. Міркування з приводу нового, незрозумілого, дивного, власної поведінки в незвичних умовах.	Роздуми з приводу ситуацій,розгортання подій, наслідків. запалити сірник - … почалась повінь - … зустріч хижака у лісі - … прийшла небажана людина - … Що може статися? Як вчинити? Міркування з приводу зміни послідовності пір року, зокрема: зима-літо-весна – осінь чи весна – зима – осінь – літо тощо. Міркування з приводу спостереження незвичайної ситуації : події за вікном, не озвучена телепередача та подібне.
10.	Поглиблення – ставати багатшим, глибшим за змістом, ґрунтовнішим, посилитися в якомусь аспекті. Вникати в сутність чого-небудь.	До відомих знань здобувати нові: відомості про дерево Знаємо про будову. Дізнатися: умови росту, можливості використання (плодоносність , матеріал для будівництва , виготовлення меблів…
11.	Систематизація – порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням, взаємин зв’язком частин чого-небудь. Продуманий план, заведений, притаманний порядок.	За спільними ознаками (зовнішній вигляд, дії, призначення) провести класифікацію речей, явищ, предметів, художніх творів. Наприклад, пригадати казки з подібним сюжетом, аналогічним закінченням, художні твори про звірів, людей, з протилежним змістом. Скласти етикет поведінки в громадських місцях: медичні, культосвітні, торгівельні та ін.
12.	Утотожнення– ідентифікація, визначення відповідності предмета, біологічного організму, особи певним властивим лише їм ознакам.	Проводити серіацію речей, предметів, явищ та ін.. за величиною, об’ємом, формою, важливістю, розташуванням (найближчі, близькі, віддалені, дальші, далекі),їстівні, опалювальні, миючі засоби та ін. За переліком ознак, якостей, використання об’єктів віднести їх до певної категорії речей, явищ, біологічних представників.
13.	Протиставлення – порівнювати, зіставляти кого-небудь, що-небудь, вказуючи на їх схожість, різницю, протилежність.	Порівнювати свійських тварин та хижих звірів. Відшукувати протилежність в істотах. рослинах, стихіях, порах року Протиставляти позитивних героїв та недоброзичливих, злих, жорстоких персонажів художніх творів.
14.	Припущення – думка про можливість, ймовірність чого-небудь (наукова гіпотеза).	Крокодил «Солнце в небе проглотил». На Україні полярна ніч. Килими стали літаками і т. ін.
15.	Заперечення – не погоджуватись з кимось, чим-небудь у чомусь. Висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось, спростовувати щось.	Чи можна їсти сонце? Одягтися в Сонце? Заперечення: чого не може бути. Скатертина – самобранка. Та подібне.
16.	Ініціювання – збуджуватися, викликати до дії кого-небудь, .що-небудь. Бути, початковим поштовхом, імпульсом. до чиєїсь активності..	Встановлювати емоційні контакти: розраяти, поспівчувати, розвеселити., зацікавити, заохотити спонукати прилучити до власної діяльності. спонукати. Навернути на прийняття правильного рішення. Зануритися в ідею.
17.	Оцінювання – встановлення вартості чого-небудь. Думка, міркування про якість, важливість, характер, значення т. ін. кого-небудь, чого-небудь. Розуміти, визнавати позитивні якості, цінність і т. ін. . кого-небудь, чого-небудь.	Оцінно-контрольні дії дитини щодо власних вчинків. Оцінювання поведінки, дії героїв казок, художніх творів, картин. Розуміти склад втрат. Оцінювати якість. Користь справ тощо. Визначення особистих досягнень: фізичного розвитку, зображувальної діяльності., соціальної компетентності.

Використання в роботі з дошкільниками вищевказаних прийомів забезпечить вимоги основної ідеї Базової програми розвитку дитини «Я у Світі»- ампліфікації, стане підґрунтям нового сучасного підходу на заміну традиційного, про що зазначено в «Коментарі до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні»

Новий підхід	Традиційний підхід
Погляд на природне довкілля як на цілісний живий організм	Формування у дошкільників широкого кола знань про природу — живу і неживу
Прояви розуміння самоцінності природи та усвідомлення дитиною себе як її частини (екоцентричне мислення)	Вплив дорослого на усвідомлення дитиною себе в Природі як гегемона (антропоцентричне мислення)
Формування уміння розрізняти стани рослин, тварин, коригувати особисту поведінку	Активне втручання у життя рослин, тварин з прагматичною метою
Вироблення емоційних еталонів взаємодії з компонентами природи	Залучення дітей до спостереження природного довкілля без включення емоційної сфери
Організація домірного і виваженого спілкування з компонентами природи	Надання переваги спогляданню в ознайомленні дітей з природним довкіллям
Дошкільник — активний суб'єкт взаємодії з природою	Дорослий — активний об'єкт процесу споглядання за компонентами природного довкілля
Заохочення дітей до самостійності у . пізнанні природи	Надмірне опікування дітей під час спілкування з природою
Виховання гуманного ставлення, поваги до рослин, тварин поза особистими уподобаннями. Формування первинних уявлень про раціональне використання води та енергії в побуті	Виховання любові та бережливого ставлення до Природи
Формування основ екологічної культури	Ознайомлення з правилами природокористування
Компетентність виявляється у ставленні дошкільника до рослин, тварин і визначається за проявами гуманної взаємодії з природним довкіллям	Оцінка результатів ознайомлення з природою за об'ємом знань, умінь, навичок, якими оволодів дошкільник

Формування життєтворчої особистості має суттєве значення для становлення дитини, її щасливого існування Кожному важливо знати і розуміти власний внутрішній світ, контролювати його і вміти керувати ним відповідно принципів власного життя та суспільних інтересів.

Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» передбачено забезпечення сформованості базових якостей особистості, як то: самостійності, працелюбності, людяності, спостережливості, відповідальності, розсудливості, справедливості, самовладання, креативності. Сучасному громадянину не завадять такі людські якості, як доброта, відвертість, урівноваженість, вірність, сміливість, ввічливість, щедрість, принциповість та інші.

Поряд з цим треба передбачити можливість прояву та розвитку небажаних якостей, а саме: лінощі, жадібність, жорстокість, боягузтво, злість, заздрість, байдужість, брехливість та інш.

Формування особистості дошкільника потребує усталеного виховного впливу на вихованця, воно передбачає комплексний та компетентнісний підхід до дітей. На сучасному етапі педагоги віддають перевагу новітнім моделям освітнього процесу, як то: метод «проектів»,, «занурення» та ін.., коли освітній процес перетворюється в єдину комплексну діяльність, яка сприяє становленню повноцінного буття дитини, її активної творчої поведінки в специфічних даного виду діяльності, процесу: ігровому, комунікативному, продуктивному, театралізованому, образотворчому де буде завбачено формування позитивних та профілактика небажаних проявів.

ЛІТЕРАТУРА

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». /За редакцією О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2008. – 430с.
Бурова А., Долинна О., Низківська.О. Планування освітнього процесу у сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання. – 2002. – №11. – С.12-15.
Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу.
Кононко О. «Я у Світі»: нова світоглядна позиція» // Дошкільне виховання 2009. – №1. – С 5-6.
Концепція Державної цільової програми розвитку освіти за період до 2017 року // Дошкільне виховання – 2010. – №9. – С. 3-4.
Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. МОН України, АПН України. – К., 2003.
Наказ МОН України №1111, 23\11 2010 Про впровадження програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» // Палітра педагога. – 2011. – №6. – С.3.
Панасюк Т. Впевнений старт майбутнім першокласникам //Палітра педагога. – 2010. – №6. – С. 3.

А.Є.Чепюк, методист лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

Blog

Содержание