Головне управління освіти І науки черкаської облдержадміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників до 2011-2012 навчального року

Вид материала

Содержание

Роль сучасних методів та засобів навчання в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів під час викладання біології
Непроблемні завдання
Проведення нетрадиційних уроків
Лекційно-семінарська форма вивчення окремих тем
Використовуються нетрадиційні форми перевірки знань
Робота учнів за завданнями з різними джерелами знань.
Репродуктивно-наслідувальна активність
Пошуково-виконавська активність
Творча активність
Показниками активності учня, зокрема, творчої, є такі його дії
Мультимедійна презентація

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18

ЛІТЕРАТУРА

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 7-11 клас. Київ «Перун», 2005. –
32 с.
Хімія. 10-11 класи: Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень та поглиблене вивчення. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 240 с.
Навчальні програми курсів за вибором та факультативів з хімії: Варіативна складова Типових навчальних планів. 5 – 12 класи / Упор.: О.А. Дубовик, С.С. Фіцайло. – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – 272 с.
Навчальні програми курсів за вибором та факультативів з хімії: Варіативна складова Типових навчальних планів. 8 – 11 класи / Упор.: Г. Дубковецька, Ю. Каліночкіна. – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – 100 с.
Григорович О.В. Хімічний експеримент у школі. 7-11 класи / Упорядкування О.В. Григорович, О.В. Невський – Х.: Веста: Ранок, 2008. – 192 с.
Довідник вчителя хімії в запитаннях та відповідях. / Упоряд. С.В. Василенко. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 528 с.
Довідник педагога-початківця / уклад. А.Г. Дербеньова. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 160 с. (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
Дубовик О., Дуброва Н., Сергуніна Р. Безпека на уроках хімії. - Київ. Видавництво ЛВК, 2009 -43 с.
Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 287 с. (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
Коваленко Н.Ф. Екологічне виховання на уроках хімії //Хімія. – 2011. - №9. – С. 4-8.
Настільна книга молодого вчителя хімії. / О.М.Гостиннікова, укладання. - Х.: Видавництво «Ранок», 2009. – 256 с.

Л.І. Даниленко, методист лабораторії природничо-математичних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

РОЛЬ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ БІОЛОГІЇ

Одним із пріоритетних завдань сучасного освітнього процесу є перехід від пасивного характеру навчання до активного, тобто отримання знань і їх накопичення, виховання активної особистості, здатної до продуктивних рішень. Зараз в освіті як ніколи актуальна проблема наукової інтеграції нових інформаційних і освітніх технологій в процесі проектно-дослідницької діяльності учнів як форми виявлення і розвитку їх творчості. Також важливим завданням, яке на цей час необхідно розв’язати, є повернення інтересу учнів до вивчення природничих дисциплін. Необхідність цього обумовлена тим, що перед людством досить гостро постали проблеми здоров’я та охорони природи. Але, як відомо, розвиток інтересу до предмета неможливий без активної пізнавальної діяльності учнів. Знання стають надбанням людини, якщо вони набуваються в процесі самостійної роботи. На разі вчитель не є головним джерелом інформації для учнів, а тому має зростати його роль в організації самостійного пізнання школярів.

У сучасній школі вчителі біології використовують різні прийоми активного залучення учнів у навчальний процес:

1. Особливого значення у навчанні біології набув метод проблемного навчання. Проблемність у навчанні починається з особливої конструкції запитань, а саме:

Чому? (Яка причина?)
Що змінилося від?
Чим відрізняється від?
Які умови необхідні для того, щоб?
Який висновок треба зробити?
На яких підставах зроблено висновок?

Такі питання не тільки вчитель ставить учням, а й учні – вчителеві, бо одним із завдань проблемного навчання є формування в учнів бажання ставити запитання і шукати на них відповіді.

Існує думка, що проблемне навчання протистоїть репродуктивному. Але в навчальному процесі вони гармонійно поєднуються, доповнюючи одне одного. Наведемо приклади проблемних і непроблемних завдань (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Непроблемні завдання		Проблемні завдання
Згадати Прочитати Дізнатися Навчити Переказати	Повторити Записати Пояснити Розв’язати	Сформулювати задачу (завдання) Поставити запитання з теми, спланувати діяльність, висунути гіпотезу і визначити план її перевірки, проаналізувати і обґрунтувати власні дії
Знайти помилку, виконати дії за зразком		Сформулювати спосіб дій у змінених умовах, визначити власну позицію, оцінити попередні результати, уявити інакше і зобразити, порівняти і обрати необхідний варіант, порівняти з еталоном, знайти підстави для класифікації й виконати її, перейти від загальної моделі до конкретизації, визначити межі застосування закону.

І проблемні, і непроблемні завдання потрібні у навчальному процесі для формування розумових дій, визначення рівня навченості учня. Репродуктивний рівень завдань орієнтований на формування системи необхідних стереотипів (знань, умінь, навичок), а проблемний рівень забезпечує вміння свідомо працювати зі стереотипами.

До проблемних завдань також можна віднести:

а) завдання на створення проблемних ситуацій шляхом зіставлення даних наукового і повсякденного досвіду; б) гру в експертів; в) завдання на встановлення ступеня подібності там, де очевидними є відмінності; г) завдання з надлишковими даними.

Їх застосування в навчальному процесі вимагає від учителя певної підготовки.

Проведення нетрадиційних уроків (уроки-конференції, ділові ігри, практикуми, уроки-дискусії тощо).Такі форми проведення занять активізують учнів, привчають до самостійного набуття знань.

Лекційно-семінарська форма вивчення окремих тем. За такої форми навчання поєднуються різні типи уроків: вступна лекція з теми, уроки-консультації, семінарське заняття, групова форма роботи, залік. Учні висловлюють свої думки, аргументують, роблять висновки, конкретизують власні знання. Знання приводяться в певну систему, закріплюються навички самостійної роботи.

Використовуються нетрадиційні форми перевірки знань (тести різного рівня складності з диференційованими завданнями, рецензування відповідей однокласників, реферати, біологічні диктанти, практичні завдання, заліки). Вони дозволяють за короткий час перевірити глибину знань, ступінь засвоєння матеріалу кожним учнем, що сприяє більш відповідальному ставленню учнів до занять.

Робота учнів за завданнями з різними джерелами знань. Особливо велику увагу вчителі біології приділяють відновленню престижу експериментальних методів: спостереженням, дослідам, самоспостереженням, практичним роботам, проектній діяльності. Від вміння працювати з підручником залежить міцність і усвідомленість знань, а також вміння працювати з додатковою літературою (скласти план статті, вибрати головне, узагальнити і т. ін.).

Все частіше вчителі біології стали застосовувати метод проектів, який дозволяє об’єднати позитивні сторони всіх вище названих форм, методів і прийомів засвоєння знань. Цей метод приваблює, перш за все, раціональним поєднанням теоретичних знань та їх практичним застосуванням у розв’язанні конкретних проблем у спільній діяльності учнів. Основна теза сучасного розуміння методу проектів полягає в усвідомленні учнями, для чого їм потрібні знання, де і як вони будуть їх використовувати у своєму житті. А основою методу проектів є розвиток пізнавальних вмінь учнів, навчання їх вмінню конструювати свої знання. До того ж характерними ознаками проектної діяльності є активність школярів та їх зацікавленість. Проектна діяльність допомагає проявити творчі здібності учнів. Проект завжди пов’язується зі створенням нового продукту у ситуації розв’язання певної проблеми. Так, при оцінюванні проектно-дослідницької роботи, враховується не можливість правильної відповіді, а вміння розв’язати задачу, при цьому розв’язати завдяки власному баченню і нестандартному розв’язку.

Таким чином, метод проектів розвиває творчий потенціал учнів при виконанні таких операцій: постановка проблеми, оцінка складових проблеми (пошук і відбір інформації, розподіл процесу на окремі кроки), відбір і аналіз варіантів розв’язання, пошук оптимальних шляхів вирішення проблеми.

Так, відомий російський вчений В.І.Лубовський зазначає, що лише при активності учня можливе як успішне засвоєння знань з використанням способів їх добування і застосуванням до розв’язання нових задач, так і розвиток невидимих творчих потенціалів учнів.

Активність школяра розвивається, супроводжуючи весь процес становлення його особистості. Суттєві зміни в активності дитини відображаються і на її діяльності, розвиток особистості проявляється в станах її активності.

Г.І. Щукіна виділяє три рівні активності [4]:

Репродуктивно-наслідувальна активність, з допомогою якої досвід діяльності накопичується через досвід іншого. Це рання й елементарна форма прояву активності. Набуття самостійного досвіду відбувається не одразу, а через засвоєння досвіду інших.
Пошуково-виконавська активність являє собою більш високий рівень, тому що тут має місце більша ступінь самостійності. Учень виступає виконавцем, оскільки завдання перед ним ставить вчитель. Однак пошуки самостійних шляхів розв’язання відривають дитину від зразка, надають простір для діяльності. В силу цього перехід на рівень пошукової активності завжди означає і більш високий рівень діяльності.
Творча активність - це найвищий рівень, оскільки учень в змозі ставити і саме завдання, і самостійно вибирати шляхи його розв’язання. Показники творчої активності подаються в характеристиці творчості в психології: новизна, оригінальність, відступ від шаблону, порушення традицій, нестандартність, доцільність.

Таким чином, вищою формою активної діяльності є її творчий прояв. При цьому можна говорити, що активна участь учнів у проектно-дослідницькій діяльності дозволяє їм без проблем перейти на вищий рівень активності, виявляє їх творчий потенціал, який саме і характерний для колективної творчості, у даному випадку – проектної діяльності.

Тому, для розкриття творчого потенціалу учнів їх необхідно зробити активними учасниками набуття нових знань, вмінь і навичок протягом освітнього процесу.

Вивчивши рівні активності дітей, можна відповісти на питання: чому в навчальних закладах поступово падає інтерес до вивчення біології? А причина в тому, що в учнів 10-12 років формується вже другий, а 13-15 років – третій рівень активності. Разом з тим, проявити свій творчий потенціал звичайна шкільна програма учням не дає можливості: в основному вивчення біології носить описовий характер, що притаманний першому та другому рівням активності.

Різнорівневий підхід до активності школяра в значній мірі може допомогти на кожному відрізку часу, на кожному конкретному рівні, на якому здійснюється його діяльність, показати перспективи її розвитку. За цими показниками активності просування дитини в діяльності, можна прослідкувати і розвиток учня.

Показниками активності учня, зокрема, творчої, є такі його дії:

питання учня, зверненні до вчителя; самостійно задане питання означає пошук, активне прагнення знайти першопричину;
прагнення учнів за власним спонуканням брати участь у діяльності, в обговоренні питань, в доповненнях, виправленнях відповідей однокласників, в бажанні висловити власну точку зору;
активне оперування набутими знаннями і вміннями; прагнення поділитися з іншими новою інформацією, яка добута із різних джерел за межами навчання.

Одним із засобів залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності є сучасні цифрові освітні ресурси. Під цифровими освітніми ресурсами розуміють будь-яку інформацію освітнього характеру, що зберігається на електронних носіях. Використання у навчальному процесі якісних цифрових освітніх ресурсів робить реальним для учнів отримання адекватної сучасним запитам освіти.

Застосування цифрових освітніх ресурсів на уроці і позаурочній діяльності можливо у різних формах. Це власне навчання, графічна ілюстрація матеріалу, що вивчається;відпрацювання знань і вмінь при вивченні теми; тестування якості засвоєння матеріалу, і, звичайно, самонавчання при виконанні домашніх завдань.

Всім цим формам самостійної роботи відповідають цифрові освітні ресурси, які вміщують в собі два види ресурсів: 1 – матеріали, які записані на цифрові носії (CD-хрестоматії і навчальні посібники); 2 – Інтернет-ресурси.

Якщо класифікувати ці посібники за типом представленої в них інформації, то для них характерна складна структура. Їх структура, крім текстової інформації, містить різні матеріали: ілюстрації, відео- і аудіо фрагменти, тестові системи. Звернення до таких ресурсів відчутно збагачує методику проведення уроків і організацію самостійної роботи учнів. Робота з цифровими ресурсами надає вчителю біології, який оволодів навичками роботи з офісними і прикладними комп’ютерними програмами, можливість створення авторських методичних матеріалів до уроку.

Важливу роль в організації самостійної пізнавальної роботи відіграє зміст навчального матеріалу. Він повинен бути зрозумілим для учня: має виходити із існуючих в учнів знань і опиратися на їх життєвий досвід, але, разом з тим, матеріал повинен бути дещо складним і важким. Суттєву роль тут відіграє і його різноманіття: використання текстів, ілюстрацій, мультимедійних додатків, фото- і відеоматеріалів підвищує пізнавальний інтерес учнів до предмета. За необхідністю матеріали, що містяться на CD, можна редагувати, перебудовувати в залежності від специфіки освітніх цілей і завдань, особливо у практичній частині, можна створювати різні варіанти контрольних тестів, доповнювати основний зміст власними ілюстраціями, новою інформацією. Саме легкість копіювання і передача оцифрованих навчальних матеріалів різко підвищує динаміку навчальної діяльності.

Доступ до Інтернет-мережі призвело до того, що учні в пошуках інформації все частіше звертаються до розміщених в ній ресурсів. Разом з тим достовірність і якість змісту деяких Інтернет-сайтів нерідко досить сумнівна, тому вчителю, який організовує самостійну пізнавальну роботу учнів з ресурсами мережі, необхідно, перш за все, ознайомити з матеріалами сайтів. Звичайно, учитель повинен сам вміти користуватися можливостями пошукових машин (Google , та Яndex та ін.), копіювати і зберігати інформацію та навчити цьому учнів. При цьому важливо ознайомити учнів із правовими сторонами використання інформації, яка міститься в Інтернет-джерелах, пояснити учням значення авторського права і навчити оформлювати посилки на ресурси мережі при підготовці сповіщень, рефератів і дослідницьких робіт.

Використання цифрових освітніх ресурсів в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів з предмета тягне за собою низку позитивних змін:

кількісне збільшення цифрових освітніх ресурсів вимагає від вчителя вміння критично їх оцінювати, виявляти рівень вміщених в них матеріалів, способів їх обробки і представлення; спонукає його до самостійної розробки методики застосування цих ресурсів у конкретних педагогічних умовах школи і класу;
використання комп’ютерних технологій значно підвищує динаміку викладання предметів регіонального компоненту, змінює характер навчальної діяльності вчителя і учнів. Використання цифрових освітніх ресурсів для самостійної роботи учнів підвищує інтерес до предмета за рахунок нової форми представлення матеріалу, автоматизує самоконтроль учнів, розширює базу цифрових об’єктів для підготовки виступів, доповідей, рефератів, презентацій. Розширюється ілюстративна база викладання предмета;
використання комп’ютерних технологій і ресурсів розвиває творчий потенціал учня у віртуальному предметному середовищі, допомагає в організації самостійного вивчення предмету у зручному для нього темпі і на вибраному ним рівні засвоєння матеріалу залежно від його індивідуальних здібностей. Це залучає учнів до сучасного світу інформаційних технологій, формує потребу в оволодінні і постійній роботі з ними.

Як виявилось, на практиці, серед сучасних засобів навчання біології, особлива увага сьогодні приділяється такому програмному продукту як мультимедійна навчальна презентація.

Презентація – слово, яке має декілька значень:

дія, акція (загальновживане значення): показ нового твору, пред’явлення широкому загалу нової інформації (представлення нової книжки, колекції мод, кінофільму), як рекламна популяризуюча акція;
документ, створений з допомогою комп’ютерної програми Power Point;
спосіб наочного представлення інформації з використанням аудіовізуальних засобів;
електронний документ, що є набором слайдів для демонстрації аудиторії.

Мультимедійна навчальна презентація може визначатись і як електронний навчальний посібник, розроблений з допомогою мультимедійних технологій для уроку з комп’ютерним супроводом, що виконує роль наочного представлення нового навчального матеріалу і пропоноване учням на моніторі або на спеціальному екрані з допомогою комп’ютера.

Синонімами терміну «презентація» в цьому розумінні є терміни «комп’ютерна презентація» та «мультимедійна презентація».

Технології мультимедіа дозволяють осмислено і гармонійно інтегрувати багато видів інформації.

Програма Power Point дозволяє представляти інформацію в різних формах, таких як:

зображення, включаючи фотографії, малюнки, карти;
звукозаписи голосів, звукові ефекти і музика;
відео, відеоефекти;
анімації та анімаційне імітування.

Порівнюючи комп’ютерні презентації із традиційними засобами навчання, потрібно відзначити такі переваги:

послідовність подання матеріалу може змінюватися, залежно від аудиторії чи мети доповіді, є можливість повернутися до вже розглянутих питань;
презентація може містити короткий конспект доповіді та нотатки для доповідача;
використання мультимедійних ефектів у презентації дають змогу зосередити увагу учнів на основному і сприяють кращому запам’ятовуванню інформації;
можна досить швидко створити потрібну кількість копій електронних презентацій;
зручна транспортабельність презентації – невеликий обсяг та можливість пересилати матеріали електронною поштою.

Мультимедійна презентація - це унікальний і найсучасніший на сьогодні спосіб представлення інформації.

Але не треба забувати й про частоту використання засобів навчання, яка впливає на ефективність навчання. Якщо засоби навчання використовуються рідко, то кожне їх застосування створює в учнів підвищене емоційне збудження, що заважає сприйняттю навчального матеріалу. Навпаки дуже часте, одноманітне їх використання призводить до втрати зацікавленості учнів.

Оптимальним вважається така кількість занять із застосуванням засобів навчання, яка не повинна перебільшувати восьму частину від загального обсягу уроків. Ця вимога стосується і презентації.

Основною і визначальною відмінністю технічних засобів навчання нового покоління від попереднього покоління ТЗН є програмно-апаратна реалізація, тобто їх обов’язковими складовими є не тільки пристрої відтворення звуку і зображення, принципи фізичної реалізації яких не набагато відрізняються від реалізації засобів навчання, розроблених двадцять і більше років тому, а й програмні засоби, що застосовуються, для управління ними.

Мультимедійна презентація має суттєві переваги перед технічними засобами навчання, які застосовувалися раніше, оскільки рівень розвитку технологій запису і відтворення зображення та звуку, перехід на цифрові носії і програмно керовані засоби відтворення, забезпечують нині можливості динамічного управління процесом відтворення навчального матеріалу.

Отже, застосування нових засобів навчання неминуче спричинять зміну складу дій і операцій на уроці біології, усвідомлення нового засобу і його об’єктивних властивостей, що спричиняє поліпшення якості знань і підвищення розумового розвитку учнів.

Роль засобу навчання зараз трактується не тільки як засіб подання навчального матеріалу та засіб закріплення отриманих знань, а як засіб навчальної діяльності учнів на уроці та у позаурочний час, внаслідок застосування якого розвивається і стимулюється навчально-пізнавальна активність, реалізується можливість набуття освіти кожним індивідуумом.

Саме застосування сучасних засобів навчання забезпечує більш повну і точну інформацію про досліджуване явище або об’єкт і тим самим сприяє підвищенню якості навчання, допомагає задовольнити і максимально розвинути пізнавальні інтереси учнів, підвищує наочність навчання і, як наслідок цього, робить доступним для учнів такий навчальний матеріал, який без застосування засобів навчання був би недоступний або важкодоступний, інтенсифікує працю учнів і тим самим дозволяє підвищити темп вивчення навчального матеріалу, збільшує обсяг самостійної роботи учнів на уроці.

ЛІТЕРАТУРА

Леонтьева А.В. Проектно-исследовательская деятельность как форма развития творческого потенциала школьников //Биология в школе. – 2010. – №1. – С.54.
Мокрогуз О.П. Мультимедійна презентація в системі засобів навчання //Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2003. – №8. – С.21-22.
Рохлов Д.А. Организация проектной деятельности в школе //Биология. – 2005. – №4.
Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. – М.: Просвещение, 1979.

Blog

Содержание