Європейський союз
| Вид материала | Документы |
Содержание3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Чи стануть «кримські домовленості» поштовхом нового позиціонування української ГТС? |
- Роль комерційних банків у зміцненні фінансової стабільності країн Євросоюзу Ключові, 393.52kb.
- Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
- Європейський союз, 2290.42kb.
- Європейський союз консолідовані договори, 2403.74kb.
- Європейський союз, 1709.95kb.
- Європейський союз, 1599.85kb.
- Європейський союз, 2539.57kb.
- Європейський союз, 1546.58kb.
- Європейський союз, 1460.93kb.
- Європейський союз, 4830.63kb.
3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: Чи стануть «кримські домовленості» поштовхом нового позиціонування української ГТС?
Минулий тиждень української політики відзначився цілою низкою стратегічних зустрічей керівництва держави з представниками ЄС, КНР, Росії. Такий багатовекторний «порядок денний» яскраво підкреслив готовність офіційного Києва співпрацювати з провідними країнами світу в питаннях залучення інвестицій, створення спільних підприємств, а також визначенні подальших перспектив на найближчий час.
Офіційний характер зустрічі «без краваток», яка відбулась в Криму між Президентом України В.Ф. Януковичем і Прем’єр-міністром РФ В.В. Путіним, чітко спостерігався в зв’язку з обговоренням питань зниження Україні ціни на російський газ.
Нещодавній безрезультативний візит Прем’єр-міністра України М.Азарова до Москви, а також зустріч останнього з російським колегою В.Путіним, вкотре підкреслила неготовність російської сторони іти на поступки українському керівництву. Невдала спроба домовитись купівлі російського газу за новою формулою і за зниженими цінами отримала стриману реакцію російських партнерів, які не зацікавлені в перегляді угод, укладених 2 роки тому. Зацікавленість російського «Газпрому» у створенні спільного з українським «Нафтогазом» газового консорціуму наражається на супротив української влади, розуміючи, що в такому випадку за газотранспортною системою (ГТС) можуть піти інші стратегічні об’єкти держави, що означатиме втрату нею не лише своєї економічної незалежності, але і державності в цілому.
У разі правдивості коментарів щодо досягнення згоди про передачу частки ГТС України в обмін на поступки в цінотворенні, а також залученні України до Митного Союзу в рамках «3+1», можна лише сподіватись, що нашу державу не торкнеться варіант «російської економічної експансії», яка тепер активно ведеться в збанкрутілій сусідній Білорусі.
Україна як завгодно довго може наголошувати на своєму вигідному геополітичному становищі, готовності до реверсного запуску нафтопроводу «Одеса-Броди», проведенні тендерів щодо розвідування сланцевого природного газу на шельфі Чорного моря, Росія все одно намагатиметься дотримуватись здорового глузду і прагматичної політики, де геополітичні та економічні преференції завжди залишатимуться пріоритетними.
З іншого боку, на тлі відсутності офіційних коментарів прес-служб двох лідерів щодо правдивості чи хибності таких домовленостей, Україна все ж таки розглядає варіант виділення державної ГТС з загальної структури «Нафтогазу» в якості окремого підприємства, акції якого будуть розміщені на міжнародному ринку акцій (ІРО). Такі дії потрібні для одержання міжнародних оцінок вартості нашого трубопроводу, з метою просування подальших переговорів з Росією, ЄС чи іншими зацікавленими партнерами.
Як відомо, протягом нещодавнього візиту лідера КНР Ху Цзіньтао до Москви, російським «Газпромом» обговорювались питання співпраці в газовій сфері. Китай –лідер у споживанні електроенергії і до 2015 року його залежність від зовнішніх поставок «блакитного палива» лише збільшиться. Таким чином, Росія, розраховуючи переорієнтувати найближчим часом свій експорт з Європи на Схід, зіткнулась з жорсткою позицією Пекіна щодо необхідності надання йому знижки у розмірі $100 за 1 куб.метр, передбачаючи неготовність купувати газ більше, ніж за $ 250 за 1 куб.метр. У результаті зустрічей, жодних конкретних поступок з боку Росії КНР не вдалось досягти. Виникає питання: враховуючи відстань трубопроводу, відсутність послуг по транспортуванню КНР російського газу, а також неможливість його передачі третім сторонам, чому Україна, яка виконує набагато важливіші зобов’язання в газових угодах з Росією, має платити більше за середньоєвропейську, а тепер, як бачимо, і середньо азійську ціну?
Очевидні дії Росії щодо продовження будівництва газотранспортних коридорів в обхід і без участі України, мають подвійну природу. По-перше, змусити українських керманичів погодитись на поступки в цінотворенні в обмін на ГТС України, що жодним чином не відмінить намічене введення в експлуатацію другої черги «Північного потоку» і відновлення робіт по «Південному». По-друге, одержавши минулорічні поступки щодо поставок газу в обмін на пролонгацію терміну перебування Чорноморського флоту РФ, Москва зацікавлена в подальшому «поглинанні» стратегічно важливих для України об’єктів.
Таким чином, зважаючи на всю завуальованість проведених у Криму переговорів, Україна має чітко усвідомлювати минулорічні «газові війни і протистояння», сучасний стан економічного поглинання білоруських стратегічних активів, з метою недопущення передачі бюджетоформуючих галузей північному сусіду, адже за цими суто прагматичними діями може приховуватись звичайна спроба підриву української державності і незалежності.
Президент України, в свою чергу, має відмовитись від політики «одночасної гри» як з ЄС, так і з Росією, дотримуючись «одночасної інтеграції і співпраці» як у питаннях щодо створення Зони вільної торгівлі, так і Митного Союзу. Прихована серйозність кримської зустрічі полягає в тому, що за звичайним, на перший погляд, дружнім візитом російського прем’єра можуть віднайтись наміри нагадати Президенту України про важливість передвиборчих обіцянок, особливо, в контексті дотримання раніше декларованого проросійського курсу.