Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприСФмства та СЧСЧ роль у розвитку нацiональноСЧ економiки
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
обовязку УкраСЧни з виконання договорiв i зобовязань у сферi мiжнародно-економiчних вiдносин.
Принцип свободи зовнiшньоекономiчного пiдприСФмництва реалiзуСФться у:
правi субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi добровiльно вступати в зовнiшньоекономiчнi звязки;
правi субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi здiйснювати СЧСЧ в будь-яких формах, якi прямо не забороненi законодавством УкраСЧни;
обовязку дотримуватися при здiйсненнi зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi порядку, встановленого законодавством;
виключному правi власностi субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi на всi одержанi ними результати даноСЧ дiяльностi.
Основу принципу юридичноСЧ рiвностi та недискримiнацiСЧ становлять:
рiвнiсть перед законом усiх субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi;
заборона будь-яких дiй держави, результатом яких СФ обмеження прав i дискримiнацiя субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi;
неприпустимiсть обмежувальноСЧ дiяльностi з боку будь-яких СЧСЧ субСФктiв.
Принцип верховенства закону це передусiм регулювання зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi тiльки законами УкраСЧни та заборона застосування пiдзаконних актiв, що створюють менш сприятливi умови для функцiонування субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi.
Принцип захисту iнтересiв субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi реалiзуСФться у:
однаковому захистi iнтересiв усiх субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi на територiСЧ УкраСЧни;
однаковому захистi iнтересiв субСФктiв зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi за межами УкраСЧни згiдно з нормами мiжнародного права;
захистi державних iнтересiв як на територiСЧ УкраСЧни, так i за СЧСЧ межами.
Основоположною тезою принципу еквiвалентностi обмiну СФ неприпустимiсть демпiнгу при ввезеннi та вивезеннi товарiв.
Як джерела мiжнародного торговельного права варто розглядати насамперед двостороннi й багатобiчнi мiжнароднi договори. РЗх умовно можна роздiлити на:
- мiжнароднi торговельнi договори, що встановлюють загальнi умови спiвробiтництва держав в областi зовнiшньоСЧ торгiвлi;
- мiжурядовi торговельнi угоди, що укладаються на основi договорiв про торгiвлю й утримуючi конкретнi зобовязання сторiн вiдносно товарообiгу мiж ними;
- угоди про товарнi поставки (товарнi угоди) як рiзновид торговельних угод, що передбачають конкретний список взаСФмнопостачальних товарiв;
- угоди про товарообiг i платежi (крiм iншого мiстять основнi умови й порядок розрахункiв за поставлений товар);
- клiринговi угоди, що передбачають порядок розрахункiв по взаСФмних поставках шляхом залiку сум по експортi й iмпорту;
- i нарештi, торговельнi конвенцiСЧ, що визначають вiдносини мiж державами по спецiальних питаннях в областi торгiвлi (наприклад, митнi конвенцiСЧ).
До iнших джерел мiжнародного торговельного права можна вiднести:
- мiжнароднi торговельнi порядки, тобто мiжнародну практику, що повторюСФться протягом тривалого перiоду в мiжнародних торговельних вiдносинах;
- судовi прецеденти мiжнародних судiв i арбитражiв;
-i рiшення й постанови мiжнародних органiзацiй, прийнятi в межах СЧхньоСЧ компетенцiСЧ, якщо вони не суперечать принципам мiжнародного права.[22]
. У мiру глобалiзацiСЧ свiтовоСЧ економiки й стрiмкого розвитку трансграничноСЧ торгiвлi держави в усi бiльшому ступенi стали вiдчувати неадекватнiсть або щонайменше недостатню ефективнiсть своСЧх нацiональних коштiв регулювання ВЭД вiдносин. Виходячи iз цього, держави прийшли до необхiдностi створення глобальноСЧ iнтеграцiйноСЧ угоди. РЖз цiСФю метою в 1947 роцi була укладена багатостороння Генеральна угода про тарифи й торгiвлю (ГАТТ), що доповнила пiслявоСФнну мiжнародну економiчну конституцiю, засновану на Бреттон-Вудских угодах 1944 року, що, проте, залишилася незавершеною через не ратифiкацiю ГаванськоСЧ хартiСЧ МiжнародноСЧ торговельноСЧ органiзацiСЧ 1948 року. Первiсне число учасникiв Угоди рiвнялося 23, а до квiтня 1994 року воно зросло до 132. Розвиток ГАТТ згодом привело до утворення мiжнародноСЧ органiзацiСЧ з постiйно дiючим Секретарiатом. Прогресивне перетворення ГАТТ iз тимчасового короткострокового договору про взаСФмну лiбералiзацiю тарифiв у комплексну довгострокову систему з бiльш нiж 200 багатостороннiх торговельних угод досить вiдчутно позначилося на мiжнароднiй торгiвлi. ГАТТ вiдiгравало ключову роль у СЧСЧ розвитку за допомогою проведення багатобiчних торговельних переговорiв (раундiв), що систематизували розвиток мiжнародноСЧ торгiвлi, i створеннi норм i правил мiжнародного торговельного права, що надають системi мiжнародноСЧ торгiвлi необхiдну яснiсть i юридичну чиннiсть.[25]
Останнiй, восьмий раунд багатобiчних торговельних переговорiв ГАТТ, що проходив з 1986 по 1993 рiк i получив назву Уругвайського раунду, був покликаний привести систему ГАТТ у вiдповiднiсть iз сучасними вимогами мiжнародноСЧ торгiвлi. Заключний акт, що закрiплюСФ результати Уругвайського раунду, був пiдписаний на нарадi, що проходила на рiвнi мiнiстрiв, Комiтету з торговельним переговорам 15 квiтня 1994 р. у Маракеше (Марокко). Генеральна угода про тарифи й торгiвлю було значно вдосконалене й одержало назву ГАТТ-1994. Була прийнята Генеральна угода про торгiвлю послугами (ГАТС) i Угода по торговельних аспектах прав iнтелектуальноСЧ власностi (ТРИПС), i, нарештi, було укладено Маракешське угоду про створення ВсесвiтньоСЧ торговельноСЧ органiзацiСЧ (ВТО), що набуло чинностi 1 сiчня 1995 р.