Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприСФмства та СЧСЧ роль у розвитку нацiональноСЧ економiки
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
сть у сферi iнформацiйного обмiну та транспортного обслуговування, роялтi та лiцензiйнi послуги.
Але найбiльш прогресуючим видом зовнiшньоторговельних операцiй СФ торгiвля iнтелектуальною власнiстю франчайзинг, ноу-хау, консалтинг.
Серед фiнансових операцiй у сферi зовнiшньоекономiчних звязкiв домiнують взаСФмовiдносини з мiжнародного кредитування, страхування, обслуговування мiжнародних платежiв, депозитнi та iншi банкiвськi операцiСЧ.
До виробничих операцiй вiдносяться взаСФмовiдносини з орендного використання промислового обладнання (лiзинг), рiзного виду кооперацiя при випуску спiльноСЧ продукцiСЧ та спiльне пiдприСФмництво.
Досить поширеними на сучасному етапi розвитку зовнiшньоекономiчноСЧ дiяльностi СФ вiдносини у сферi мiжнародних iнвестицiй. При цьому вони iснують у самих рiзнобiчних формах: пряме iнвестування, тобто вкладення капiталу в пiдприСФмництво та нерухомiсть, портфельнi iнвестицiСЧ, вкладення капiталу в цiннi папери.[9]
1.1 Суть та особливостi зовнiшньоекономiчноСЧ полiтики УкраСЧни
Процес ефективного функцiонування будь-якоСЧ економiчноСЧ системи залежить вiд багатьох чинникiв, але основними СФ такi: вибiр оптимальноСЧ моделi господарювання; визначення головних рушiйних сил, якi стимулюють рух у певному напрямку; вiдпрацювання механiзму реалiзацiСЧ даного вибору. Всi цi питання вирiшуються при формуваннi економiчноСЧ полiтики держави.
ОднiСФю з основних складових економiчноСЧ полiтики СФ зовнiшньоекономiчна полiтика. Зовнiшньоекономiчна полiтика це сукупнiсть цiлеспрямованих державних заходiв щодо реалiзацiСЧ економiчного потенцiалу краСЧни на зовнiшньому ринку та задоволення власних потреб за рахунок товарiв i послуг iноземного виробника.[6]
Так як зовнiшньоекономiчна полiтика СФ складовою економiчноСЧ полiтики, то вiд загальноСЧ концепцiСЧ побудови економiчноСЧ системи залежить напрямок руху, етапи формування, механiзм функцiонування полiтики держави у сферi мiжнародних економiчних звязкiв. При цьому реалiзуються як економiчнi цiлi, так i полiтичнi, оскiльки зовнiшньоекономiчна полiтика СФ частиною зовнiшньоСЧ полiтики.
Еволюцiя розвитку мiжнародних економiчних вiдносин це водночас i еволюцiя розвитку та вдосконалення системи державного регулювання даного виду взаСФмовiдносин. Так як у сукупностi мiжнародних економiчних вiдносин задiянi i взаСФмоповязанi iнтереси не тiльки рiзних соцiальних груп та верств населення, а й рiзних краСЧн, держава неминуче стаСФ одним iз основних субСФктiв регулювання даного виду взаСФмовiдносин.
Централiзовано-планова модель господарювання передбачала досить жорстку iСФрархiчну систему регулювання економiкою, тому основним постулатом, на якому базувалась зовнiшньоекономiчна полiтика, була монополiя держави на проведення будь-яких операцiй у сферi мiжнародних економiчних вiдносин. Тобто, тiльки держава могла надiлити певнi органи правом дiСФздатностi на зовнiшньому ринку.
Ринкова модель передбачаСФ зовсiм iншу побудову системи господарювання. В данiй моделi для субСФктiв господарювання немаСФ принциповоСЧ рiзницi, на якому ринку працювати внутрiшньому чи зовнiшньому, головне реалiзацiя економiчних iнтересiв згiдно з iснуючим правовим полем.[9]
При визначеннi зовнiшньоекономiчноСЧ полiтики як економiчноСЧ категорiСЧ слiд акцентувати увагу на двох суттСФвих моментах: наступальному i захисному. Ефективнiсть функцiонування зовнiшньоекономiчноСЧ полiтики залежить вiд реалiзацiСЧ обох функцiональних задач. Неможлива реалiзацiя наступальноСЧ функцiСЧ без чiткого вiдпрацювання захисноСЧ. На наш погляд, це глибоко взаСФмоповязанi процеси.
Наступальна функцiя спрямована передусiм на отримання краСЧною порiвняльних та абсолютних переваг у результатi участi у свiтогосподарських вiдносинах, тобто на реалiзацiю економiчного потенцiалу краСЧни на свiтовому ринку.
З великого спектра проблем, якi розвязують краСЧни, беручи участь у сферi мiжнародних економiчних вiдносин, основною СФ проблема збереження суверенiтету. Йдеться не стiльки про полiтичну незалежнiсть, скiльки про економiчний суверенiтет краСЧни, який означаСФ свободу держави у виборi форм i шляхiв збереження та захисту своСФСЧ нацiональноСЧ економiки вiд будь-якого втручання з боку iноземних держав, зокрема СЧхньоСЧ економiчноСЧ дiяльностi, в тому числi й у сферi мiжнародного подiлу працi.
Захисна функцiя реалiзуСФться з метою формування народногосподарськоСЧ структури у вiдповiдностi з нацiональними iнтересами i цiлями зовнiшньоекономiчноСЧ полiтики. Основними причинами введення i пiдтримання захисних заходiв СФ:
створення системи регулювання iмпорту з метою захисту вiтчизняного ринку вiд iноземноСЧ конкуренцiСЧ;
необхiднiсть захисту певних галузей i пiдприСФмств у перiод становлення нових виробництв, структурноСЧ перебудови i подолання кризових явищ. Такий протекцiонiстський захист зазвичай носить вибiрковий i тимчасовий характер i СФ результатом компромiсу мiж зацiкавленими вiтчизняними виробниками, з одного боку, i мiiевими iмпортерами i споживачами з iншого, вiдповiдно до ступеня СЧхнього впливу на структури влади, якi визначають зовнiшньоекономiчну полiтику;
- необхiднiсть захисту за будь-яких обставин певних стратегiчних галузей i пiдприСФмств, якi забезпечують безперервнiсть процесу вiдтворення (енергетика, транспорт, звязок i т.п.) або обороноздатнiсть краСЧни. Через мiжнароднi домовленостi такий державний ко?/p>