Захист довкiлля вiд iонiзуючого випромiнювання
Дипломная работа - Безопасность жизнедеятельности
Другие дипломы по предмету Безопасность жизнедеятельности
?ожна припустити, що загальне гостре опромiнення за великих поглинених доз спричинюСФ лейкоз значно частiше, нiж хронiчний чи локальний вплив iонiзуючого випромiнювання, причому термiн прояву променевого лейкозу вiд моменту опромiнення звичайно становить близько 10 рокiв. Так, кiлькiсть хворих на лейкоз у Хiросiмi i Нагасакi серед осiб iз поглиненою дозою випромiнювання 1014 Гр у 1960 1980 pp. становила на рiк на 1 млн. населення приблизно 563 1366 чоловiк, при дозi 0,02-0,14 Гр - 308-530, а при 0,3-2 Гр - 42-68 чоловiк, що вже наближалося до контролю (10,7 чоловiк на 1 млн. населення). Зрозумiло, що розвиток лейкозу можливий далеко не у всiх осiб, якi зазнали опромiнення [13].
Опромiнення зазвичай спричинюСФ розвиток злоякiсних пухлин не тiльки в органах кровотворення, айв iнших органах i тканинах, що вiдрiзняються особливо високою пролiферативною активнiстю, яСФчниках, яСФчках i грудних залозах, шкiрi. В усiх цих випадках загальне опромiнення СФ бiльш канцерогенним, нiж локальне, а гостре опромiнення бiльше, нiж хронiчне. Граничними поглиненими дозами, що ще не спричинюють розвитку пухлин яСФчникiв, можна вважати 0,35 Гр (35 рад) для гострого i близько 0,9 Гр (90 рад) для хронiчного опромiнювання (дослiди на мишах), проте чiтких залежностей частоти пухлин вiд дози (при подальшому СЧСЧ пiдвищеннi) виявити не вдаСФться. Це саме загалом стосуСФться i онкогенноСЧ дiСЧ радiонуклiдiв йоду на щитоподiбну залозу.
Можна вважати, що для людини граничнi дози онкогенноСЧ дiСЧ випромiнювання перебувають у межах 0,5 5 Гр, однак точних "даних немаСФ, адже зi зменшенням дози частота онкогенноСЧ дiСЧ випромiнювання швидко знижуСФться. За даними лiтератури, для вiрогiдного розходження з контролем у разi поглиненоСЧ дози 0,1 Гр (10 рад) потрiбно обстежувати вибiрковi групи по 50 тис. чоловiк, а 0,01 Гр (1 рад) по 5 млн.
2.5 Опромiнення i тривалiсть життя людини
Зазначене вище даСФ пiдстави вважати, що вихiдний фон ендокринно-вегетативноСЧ регуляцiСЧ СФ одним iз найважливiших чинникiв, якi зумовлюють як наслiдки впливу на людину низьких доз випромiнювання, так i дуже значнi вiдмiнностi у чутливостi до такого впливу рiзних iндивiдуумiв. Стан ендокринноСЧ системи може мати велике значення й у проявi таких наслiдкiв опромiнення, як тривалiсть циклiв розвитку i змiна клiтинних популяцiй у тканинах рiзних органiв (кровотворнi органи, епiтелiй слизових оболонок та iн.). РЖнтегрально все це може призводити до деякого скорочення тривалостi життя при хронiчних променевих впливах. Як свiдчать розрахунки, в разi щоденного впливу поглиненоСЧ дози випромiнювання 0,001 0,0001 Гр (0,1 0,01 рад) середня тривалiсть життя може зменшитися приблизно на 150 днiв, тобто на 0,5 0,6 %, що навряд чи можна виявити на фонi iнших коливань цього показника. Проте вiрогiдно встановлено, що сумарна поглинена доза 1,5 4 Гр (150 400 рад) при хронiчному опромiнюваннi осiб старших вiкових груп може прискорити вiковi змiни кришталика i судин ока [13].
На вiдмiну вiд людини, вплив опромiнення на тривалiсть життя досить добре вивчено на мишах i пацюках. Так, випромiнювання дозою 0,1 ЛД5о призводить до скорочення загальноСЧ тривалостi життя цих тварин на 2 3 %, i цей рiвень зростаСФ прямо пропорцiйно поглиненiй дозi випромiнювання. У разi хронiчного впливу гамма-випромiнювання (потужнiсть поглиненоСЧ дози 0,1 Гр, або 10 рад за тиждень) чи нейтронiв (потужнiсть дози 0,01 Гр, або 1 рад за тиждень) спостерiгаСФться зменшення середньоСЧ тривалостi життя приблизно на 10 %. Зменшення потужностi поглиненоСЧ дози при хронiчному опромiнюваннi нижче за 0,01 Гр/добу (1,0 рад/добу) не призводить до вiдмiнностi вiд контролю, а нижче за 0,001 Гр/добу (0,1 рад/добу) навiть трохи збiльшуСФ цей показник. Тому важко сказати, чи буде i як буде впливати на тривалiсть життя людини хронiчне опромiнювання, наприклад за потужностi поглиненоСЧ дози 0,001 0,01 Гр/добу (0,1 1 рад/добу).
РОЗДРЖЛ 3. ДОЗИМЕТРИЧНИЙ КОНТРОЛЬ ТА ЗАХИСТ ДОВКРЖЛЛЯ ВРЖД РЖОНРЖЗУЮЧИХ ВИПРОМРЖНЮВАНЬ
3.1 Методи визначення iонiзуючих випромiнювань
Виявлення радiоактивних речовин та iонiзуючих (радiоактивних) випромiнювань (нейтронiв, гамма-променiв, бета- i альфа-частинок), ТСрунтуСФться на здатностi цих випромiнювань iонiзувати речовину середовища, в якiй вони поширюються.
Пiд час iонiзацiСЧ вiдбуваються хiмiчнi та фiзичнi змiни у речовинi, якi можна виявити i вимiряти. РЖонiзацiя середовища призводить до: засвiчування фотопластинок i фотопаперу, змiни кольору фарбування, прозоростi, опору деяких хiмiчних розчинiв, змiни електропровiдностi речовин (газiв, рiдин, твердих матерiалiв), люмiнеiенцiСЧ (свiтiння) деяких речовин.
В основi роботи дозиметричних i радiометричних приладiв застосовують такi методи iндикацiСЧ: фотографiчний, iинтиляцiйний, хiмiчний, iонiзацiйний, калориметричний, нейтронно-активiзацiйний.
Крiм цього, дози можна визначати за допомогою бiологiчного i розрахункового методiв.
Фотографiчний метод оснований на змiнi ступеня почорнiння фотоемульсiСЧ пiд впливом радiоактивних випромiнювань. Гамма-променi, впливаючи на молекули бромистого срiбла, яке знаходиться в фотоемульсiСЧ, призводять до розпаду i утворення срiбла i брому. Кристали срiбла спричиняють почорнiння фотопластин чи фотопаперу пiд час проявлення. Одержану дозу випромiнювання (експозицiйну або поглинуту) можна визначити, порiвнюючи почорнiння плiвки паперу з еталоном.
iинтиляцiйний метод полягаСФ в тому, що пiд впливом радiоактивних випромiнювань деякi речовини (сiрчистий цинк, йодистий натрiй)