Захист довкiлля вiд iонiзуючого випромiнювання
Дипломная работа - Безопасность жизнедеятельности
Другие дипломы по предмету Безопасность жизнедеятельности
тноСЧ дози опромiнення, яку людина одержуСФ вiд природних джерел радiацiСЧ. Воно надходить вiд радiоактивних речовин, що потрапили в органiзм з СЧжею, водою чи повiтрям. Невеличка частина цiСФСЧ дози припадаСФ на радiоактивнi iзотопи (типу вуглець-14, тритiй), що утворюються пiд впливом космiчноСЧ радiацiСЧ. Все iнше надходить вiд джерел земного походження. В середньому людина одержуСФ близько 180 мкЗв/рiк за рахунок калiю-40, який засвоюСФться органiзмом разом iз нерадiоактивним iзотопом калiю, що СФ необхiдним для життСФдiяльностi людини. Проте значно бiльшу дозу внутрiшнього опромiнення людина одержуСФ вiд нуклiдiв радiоактивного, ряду урану-238 i в меншiй кiлькостi вiд радiонуклiдiв ряду торiю-232.
Пiд впливом iонiзацiйного випромiнювання атоми i молекули живих клiтин iонiзуються, в результатi чого вiдбуваються складнi фiзико-хiмiчнi процеси, якi впливають на характер подальшоСЧ життСФдiяльностi людини.
Згiдно з одними поглядами, iонiзацiя атомiв i молекул, що виникаСФ пiд дiСФю випромiнювання, веде до розiрвання звязкiв у бiлкових молекулах, що призводить до загибелi клiтин i поразки всього органiзму. Згiдно з iншими уявленнями, у формуваннi бiологiчних наслiдкiв iонiзуючих випромiнювань вiдiграють роль продукти радiолiзу води, яка, як вiдомо, становить до 70% маси органiзму людини.
При iонiзацiСЧ води утворюються вiльнi радикали Н+ та ОН-, а в присутностi кисню пероксиднi сполуки, що СФ сильними окислювачами. Останнi вступають у хiмiчну взаСФмодiю з молекулами бiлкiв та ферментiв, руйнуючи СЧх, в результатi чого утворюються сполуки, не властивi живому органiзму. Це призводить до порушення обмiнних процесiв, пригноблення ферментних i окремих функцiональних систем, тобто порушення життСФдiяльностi всього органiзму.
Специфiчнiсть дiСЧ iонiзуючого випромiнювання полягаСФ в тому, що iнтенсивнiсть хiмiчних реакцiй, iндуцiйованих вiльними радикалами, пiдвищуСФться, й у них втягуються багато сотень i тисячi молекул, не порушених опромiненням. Таким чином, ефект дiСЧ iонiзуючого випромiнювання зумовлений не кiлькiстю поглинутоСЧ обСФктом, що опромiнюСФться, енергiСЧ, а формою, в якiй ця енергiя передаСФться. Жоден iнший вид енергiСЧ (теплова, електрична та iн.), що поглинаСФться бiологiчним обСФктом у тiй самiй кiлькостi, не призводить до таких змiн, якi спричиняСФ iонiзуюче випромiнювання.
Також необхiдно вiдзначити деякi особливостi дiСЧ iонiзуючого випромiнювання на органiзм людини:
- органи чуття не реагують на випромiнювання;
- малi дози випромiнювання можуть пiдсумовуватися i накопичуватися в органiзмi (кумулятивний ефект);
- випромiнювання дiСФ не тiльки на даний живий органiзм, але i на його спадкоСФмцiв (генетичний ефект);
- рiзнi органи органiзму мають рiзну чутливiсть до випромiнювання.
Найсильнiшого впливу зазнають клiтини червоного кiсткового мозку, щитовидна залоза, легенi, внутрiшнi органи, тобто органи, клiтини яких мають високий рiвень подiлу. При однiй i тiй самiй дозi випромiнювання у дiтей вражаСФться бiльше клiтин, нiж у дорослих, тому що у дiтей всi клiтини перебувають у стадiСЧ подiлу.
Небезпека рiзних радiоактивних елементiв для людини визначаСФться спроможнiстю органiзму СЧх поглинати i накопичувати.
Радiоактивнi iзотопи надходять всередину органiзму з пилом, повiтрям, СЧжею або водою i поводять себе по-рiзному: деякi iзотопи розподiляються рiвномiрно в органiзмi людини (тритiй, вуглець, залiзо, полонiй), деякi накопичуються в кiстках (радiй, фосфор, стронцiй), iншi залишаються в мязах (калiй, рубiдiй, цезiй), накопичуються в щитовиднiй залозi (йод), у печiнцi, нирках, селезiнцi (рутей, полонiй, нiобiй) тощо.
Ефекти, викликанi дiСФю iонiзуючих випромiнювань (радiацiСЧ), систематизуються за видами ушкоджень i часом прояву. За видами ушкоджень СЧх подiляють на три групи: соматичнi, соматико-стохатичнi (випадковi, ймовiрнi), генетичнi. За часом прояву видiляють двi групи раннi (або гострi) i пiзнi. Раннi ураження бувають тiльки соматичнi. Це призводить до смертi або променевоСЧ хвороби. Постачальником таких часток СФ в основному iзотопи, що мають коротку тривалiсть життя, у-випромiнювання, потiк нейтронiв.
Формами променевоСЧ хвороби СФ гостра та хронiчна. Гостра форма виникаСФ в результатi опромiнення великими дозами за короткий промiжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження органiзму може бути миттСФвим. Хронiчна форма розвиваСФться в результатi тривалого опромiнення, що перевищуСФ гранично допустимi дози (ГДД). Бiльш вiддаленими наслiдками променевого ураження можуть бути променевi катаракти, злоякiснi пухлини та iнше.
Для вирiшення питань радiацiйноСЧ безпеки населення передусiм викликають iнтерес ефекти, що спостерiгаються при малих дозах опромiнення порядку декiлька сантизиверiв на годину, що реально трапляються при практичному використаннi атомноСЧ енергiСЧ. У нормах радiацiйноСЧ безпеки НРБУ-97, введених 1998 p., як одиниця часу використовуСФться рiк або поняття рiчноСЧ дози опромiнення. Це викликано, як зазначалося ранiше, ефектом накопичення "малих" доз i СЧхнього сумарного впливу на органiзм людини.
РЖснують рiзноманiтнi норми радiоактивного зараження: разовi, сумарнi, гранично допустимi та iнше. Всi вони описанi в спецiальних довiдниках.
ГДД загального опромiнення людини вважаСФться доза, яка у свiтлi сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень органiзму протягом життя.
ГПД для людей, якi постiйно працюють з радiоактивними речовинами, становить 2 бер на рiк. При цi