Захист довкiлля вiд iонiзуючого випромiнювання
Дипломная работа - Безопасность жизнедеятельности
Другие дипломы по предмету Безопасность жизнедеятельности
?ози до десяткiв грей (кiлькох сотень рад). Це стосуСФться i лiмфатичних вузлiв, i еритробластичного кровотворення [3].
Таким чином, хронiчне опромiнювання за потужностi поглиненоСЧ дози 0,0001 Гр/добу (0,01 рад/добу) протягом кiлькох рокiв не призводить до будь-яких змiн у кровотворнiй системi, адже кровотворна система належить до систем, у яких зменшення потужностi дози опромiнення завжди зумовлюСФ переважання вiдновних процесiв, завдяки чому малi вiдхилення в СЧСЧ функцiях вiдбуваються без вiддалених патологiчних наслiдкiв.
2.3 Опромiнення i репродуктивна функцiя людини
Хронiчний вплив випромiнювання на статевi залози вiдомий в основному за результатами експериментiв iз рiзними лабораторними тваринами i значно меншою мiрою зi спостережень за людьми. Результати в обох випадках добре узгоджуються мiж собою.
Можна вважати, що в людини потужнiсть поглиненоСЧ дози випромiнювання 0,001 Гр/добу (0,1 рад/добу) через 12 роки призводить до змiни формули еякуляту i несталих дегенеративно-дистрофiчних явищ у виглядi атрофiСЧ яСФчок. Сумарна доза досягаСФ в цих випадках 12,25 Гр (100 225 рад). Якщо потужнiсть дози становить 0,005 0,1 Гр/добу (0,510 рад/добу), можна очiкувати помiтного зниження кiлькостi активних сперматозоонiв у еякулятi i зменшення маси яСФчок, що потiм змiнюСФться поступовим вiдновленням нормального стану статевих залоз. Розвиток стiйкоСЧ необоротноСЧ чоловiчоСЧ стерильностi можливий лише в осiб, що зазнали опромiнення на дiлянку яСФчок (наприклад, пiд час променевоСЧ терапiСЧ) унаслiдок поглинання дози до 3040 Гр. Проте, якщо рефлекторнi механiзми статевого акту в чоловiкiв цiлком сформувалися до опромiнення, вони iстотно не порушуються навiть у разi настання променевоСЧ стерильностi. Причинами настання iмпотенцiСЧ звичайно СФ загальнi гормонально-нервовi розлади, що супроводжують хронiчне опромiнювання. Закономiрностi ураження i динамiки вiдновлення сперматогенезу вiдповiдають закономiрностям бiльшоСЧ чутливостi до опромiнення менш зрiлих i менш диференцiйованих клiтин органiв, що формуються, i тканин [13].
На вiдмiну вiд сперматогенезу, при оогенезi практично всi яйцеклiтини, що мiстяться в яСФчниках жiнок, виникають ще в ембрiональний перiод розвитку, а потiм лише дозрiвають. Тому, починаючи вiд потужностi поглиненоСЧ дози випромiнювання близько 0,01 Гр/добу (1 рад/добу), вiдбуваСФться лише зменшення кiлькостi первинних фолiкулiв яСФчника, ступiнь якого помiтно не прогресуСФ внаслiдок щоденного зростання поглиненоСЧ дози випромiнювання до 0,1 Гр (10 рад). Для виникнення жiночоСЧ стерильностi сумарна поглинена доза випромiнювання для яСФчникiв маСФ бути досить великою близько 10 Гр (1000 рад). Проте жiноча стерильнiсть набуваСФ необоротного характеру внаслiдок загибелi всiх первинних фолiкулiв, що мають приблизно однакову радiочутливiсть. Гормональнi порушення, що впливають на цикли розвитку первинних фолiкулiв, можуть спостерiгатися вже в разi потужностi поглиненоСЧ дози випромiнювання 0,0010,01 Гр/добу (0,1 1 рад/добу) i сумарноСЧ дози у кiлька десятих грея (десяткiв рад). Це, очевидно, майже не впливаСФ на репродуктивну здатнiсть органiзму жiнок. Усi автори, що описують функцiю статевого апарату жiнок, якi зазнали хронiчного опромiнювання за потужностi поглинених доз 0,00001 0,0001 Гр/добу (0,0010,01 рад/добу) i сумарних поглинених доз близько 0,4 Гр (40 рад), констатують незначнi i порiвняно рiдкi змiни тривалостi менструального циклу без будь-яких iстотних вiдхилень у перебiгу вагiтностей, пологiв i часу настання клiмаксу. Стан немовлят у таких матерiв також не вiдрiзняСФться вiд норми. Це повязане як iз внутрiшньоутробним "добором" ушкоджених яйцеклiтин, так i з досить високою СЧх стiйкiстю до опромiнення порiвняно, наприклад, з ембрiонами у вiцi 23 мiсяцiв.
2.4 Онкогеннi наслiдки опромiнення людини
Розглянемо такi наслiдки опромiнення, як злоякiснi пухлини рiзного гiстогенезу, насамперед лейкоз.
Граничнi дози при загальному опромiненнi, а також такi, що найчастiше спричинюють лейкоз, дуже близькi за значенням для рiзних джерел зовнiшнього опромiнення. Що бiльша потужнiсть дози, то вища ймовiрнiсть розвитку лейкозу. Чiтка залежнiсть розвитку лейкозу вiд потужностi дози випромiнювання СФ, таким чином, першою особливiстю онкогенноСЧ дiСЧ випромiнювання. У разi загального опромiнення розвиток пухлинних процесiв в органах кровотворення зумовлений як неспецифiчною онкогенною дiСФю йонiзуючого випромiнювання, повязаною зi складними ендокринними перебудовами, так i безпосереднiм його впливом на репродукцiю клiтин кровi. ПоСФднання обох обставин пояснюСФ той факт, що лейкоз спостерiгаСФться частiше вiд iнших, спричинених опромiненням злоякiсних новоутворень [3].
Як свiдчать дослiдження на пацюках, пiдвищення частоти лейкозу у кiлька разiв порiвняно з контролем слiд очiкувати за поглиненоСЧ дози 5 7 Гр у випадку одноразового загального опромiнення i не менше нiж 12 15 Гр при фракцiонованому. Зi зменшенням разовоСЧ дози (в разi фракцiонованого опромiнення) до 0,044 0,088 Гр/добу (4,4 8,8 рад/добу) при сумарному СЧСЧ рiвнi 17 60 Гр частота лейкозу зростаСФ порiвняно з контролем в 1,2 1,5 рази.
РЖншою особливiстю онкогенноСЧ дiСЧ йонiзуючого випромiнювання СФ те, що виникнення лейкозу зумовлюСФ не локальна (наприклад, на лiмфатичнi вузли), а iнтегральна доза випромiнювання, поглинена всiСФю масою кровотворноСЧ тканини.
З урахуванням цих обставин i оцiнок середнi лейкогеннi дози при тривалому опромiнюваннi кiсткового мозку людини оцiнюють у 5 35 Гр. ?/p>